Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.

У статті розглядається просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. Визначені основні стадії історії міського простору. Прослідковано процес зростання міської території. Виокремлено п’ять періодів територіального зростання міста та історія магістратських володінь. З’ясо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Коваленко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31942
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 62-73. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31942
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-319422013-02-13T03:25:03Z Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. Коваленко, О. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті розглядається просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. Визначені основні стадії історії міського простору. Прослідковано процес зростання міської території. Виокремлено п’ять періодів територіального зростання міста та історія магістратських володінь. З’ясовані основні поняття, пов’язані з територією урбаністичного утворення. У сукупності із територіальним розвитком розглянуто демографічне зростання: визначена динаміка залюдненості від 1630-х років до початку ХІХ ст.; виділено основні періоди цього процесу; проаналізовані причини зменшення кількості населення у середині XVIII ст.; особливості полтавського міщанського стану. В статье рассматривается пространственное и демографическое развитие города Полтавы XVII — начала ХІХ вв. Определены основные стадии истории городского пространства. Прослежен процесс роста городской территории. Выделено пять периодов территориального увеличения города и история магистратских владений. Рассматриваются основные понятия, связанные с территорией урбанистического образования. В связи с территориальным развитием рассмотрен и демографический рост: динамика заселенности от 1630-х годов до начала ХІХ в. и основные периоды этого процесса; проанализированы причины уменьшения количества населения в середине XVIII в.; особенности мещанского статуса. In the article, the development and history of Poltava city territory (XVII — at the beginning of XIX c.) is analyzed. The basic stages of history of city space are defined. Five periods of territorial growth and history of magistrate’s possession (“distant” outskirts) are selected. The basic concepts connected with territory of urbanistic formation are considered. The basic concepts connected with territory of urbanistic formation are considered. In connection with territorial development demographic growth is considered also: dynamics of population from 1630th to the beginning of ХІХ cc. and the basic periods of this process; the reasons of reduction of quantity of the population in the middle of XVIII century are analysed; features of the bourgeois status. 2009 Article Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 62-73. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31942 94(043.3) (257) (477.53)“16/17” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
spellingShingle	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Коваленко, О. Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. Краєзнавство
description	У статті розглядається просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. Визначені основні стадії історії міського простору. Прослідковано процес зростання міської території. Виокремлено п’ять періодів територіального зростання міста та історія магістратських володінь. З’ясовані основні поняття, пов’язані з територією урбаністичного утворення. У сукупності із територіальним розвитком розглянуто демографічне зростання: визначена динаміка залюдненості від 1630-х років до початку ХІХ ст.; виділено основні періоди цього процесу; проаналізовані причини зменшення кількості населення у середині XVIII ст.; особливості полтавського міщанського стану.
format	Article
author	Коваленко, О.
author_facet	Коваленко, О.
author_sort	Коваленко, О.
title	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.
title_short	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.
title_full	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.
title_fullStr	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.
title_full_unstemmed	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.
title_sort	просторовий та демографічний розвиток міста полтави xvii — початку хіх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31942
citation_txt	Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 62-73. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kovalenkoo prostorovijtademografíčnijrozvitokmístapoltavixviipočatkuhíhst
first_indexed	2025-07-03T12:26:01Z
last_indexed	2025-07-03T12:26:01Z
_version_	1836628639727222784
fulltext	62 Краєзнавство 3–4 2009 УДК 94(043.3) (257) (477.53)“16/17” Оксана Коваленко (м. Полтава) ПРОСТОРОВИЙ ТА ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК МІСТА ПОЛТАВИ XVII — ПОЧАТКУ ХІХ СТ. У статті розглядається просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст. Визначені основні стадії історії міського простору. Прослідковано процес зростання міської території. Виокремлено п’ять періодів територіального зростання міста та історія магістратських володінь. З’ясовані основні поняття, пов’язані з територією ур- баністичного утворення. У сукупності із територіальним розвитком розглянуто демографіч- не зростання: визначена динаміка залюдненості від 1630-х років до початку ХІХ ст.; виділе- но основні періоди цього процесу; проаналізовані причини зменшення кількості населення у се- редині XVIII ст.; особливості полтавського міщанського стану. Ключові слова: Полтава, міська територія, міська забудова, фортеця, форштадт, розпла- нування, земля міста, магістратські володіння, населення. Перші спроби узагальнити джерельні відо- мості з історії Полтавської фортеці відносять- ся до кінця ХІХ — початку ХХ ст. І. Павловсь- кий у своїх працях навів опис фортифікацій- них споруд, їх стан упродовж XVIII — першої чверті ХІХ ст., склав карту міста XVIII ст.1. З-поміж багатьох питань, які розроблялися істориком-краєзнавцем В. Бучневичем2, були історія зведення фортифікаційних споруд, їх доля та локалізація. Основними джерелами для краєзнавця слугували праці Д. Бантиш- Каменського, Я. Єфремовича, Л. Падалки3, О. Лазаревського4, О. Максимовича5, М. Аран- даренка6 та Г. Данилевського7. Безперечно, доробок останніх з перелічених авторів був на той час найвагомішим у зазначеній проблема- тиці. У ХХ ст. конкретизованим вивченням локальних явищ Полтави доби Гетьманщини займався краєзнавець Я. Іванюк, який роз- глянув фортифікаційні споруди міста8. Серед останніх робіт варто відзначити дослідження історика архітектури В. Вечерського9. Аналіз згаданих праць засвідчує фактичну відсутність розробки такої проблеми, як істо- рична топографія Полтави, не розглядалася еволюція простору та динаміка демографіч- них змін міста. Власне, існують фрагментарні відомості про окремі вулиці, будівлі та попу- лярні описи міста. Полтавська фортеця була знищена у перших десятиліттях ХІХ ст. Про- те наявність різноманітних архівних джерел, картографічного матеріалу та матеріалів ар- хеологічних досліджень, проведених у ХХ ст. на території сучасної Полтави, дають мож- ливість для гіпотетичної реконструкції про- сторових та демографічних змін міста впро- довж XVII–XVIII ст. Полтавська фортеця, споруджена на почат- ку XVII ст., постала на краю Дикого Поля з метою захисту території середнього Поворск- ля від татарських нападів. Будівництво Пол- тавської фортеці відбулося у два етапи: поча- ток XVII ст. — побудова укріплень на Івановій горі; 40-ві роки XVII ст. — розширення фор- теці за рахунок Мазурівської балки разом із річкою Полтавкою та частини Інститутської гори. Полтавська фортеця була збудована на початку XVII ст. на ділянці правого виступу корінного правого берега р. Ворскли — Іва- новій горі. Процес поступового складання міського простору Полтави пройшов шість ос- новних стадій. Дві перших — доба раннього заліза (VIІ–ІІІ ст. до н. е.) та сіверянсько-дав- ньоруський період (ІХ — перша чверть XV ст.) — засвідчують давнє замешкання цієї території. На двох наступних стадіях (1430– 1648 рр. — період приватного володіння міс- том; 1648–1782 рр. — функціонування Полта- ви як центру Полтавського полку) формується міський простір: виникає Полтавська слобо- да, збудовано фортецю, окреслилися напрям- ки розвитку поселення, склалися його основні топографічні складові та своєрідна компози- ційна структура, виник адміністративний центр. На цих стадіях місто було порубіжним, що визначало його розвиток та специфіку фор- тифікації й просторової структури. Дві остан- ні стадії (1782–1802 рр. — час перетворення міста з полкового на повітове; 1802– 1917 рр. — функціонування Полтави як цент- 63 ру Полтавської губернії та Малоросійського генерал-губернаторства) позначені низкою кар динальних змін, викликаних втратою військово-стратегічного значення прикордон- ного форпосту та набуття губернського стату- су, пов’язаних з переплануванням за цент- ралізованими планами, перенесенням адмі- ністративного центру, який став новим композиційним вузлом радіальної забудови, зміною композиційних вісей. Перш ніж почати розгляд просторових змін, що їх зазнала Полтава між початком XVII — початком ХІХ ст., слід наголосити на розмежуванні понять “міська територія” та “земля міста”. Окрім фортеці, тобто середміс- тя, міський простір включає в себе передмістя та міські села10, що утворюють декілька тери- торіальних рівнів, а саме: 1) форштадти (посади, передмістя — це по- селення, розміщені у безпосередній близькості до фортеці, що виникають як в часи її споруд- ження, так і раніше чи пізніше. Попри те, що форштадти в більшості міст Гетьманщини були територіально розлогішими, ніж фор- теця, а у торговельно-економічному плані роз- винутішими, це не виключало їхньої соціаль- но-економічної та планувальної підпорядко- ваності фортеці11); 2) близькі околиці — приміські села, сло- боди, хутори, які не лише територіально та економічно пов’язані з міським центром, але є потенційними форштадтами: при збереженні позитивної динаміки зростання міської тери- торії вони можуть бути включені до його меж у майбутньому, або вже були включені до ньо- го, хоча виникали як окремі населені пункти; 3) далекі околиці — села, слободи, хутори, пов’язані з містом територіально економічно та поземельно-власницькими відносинами. Під поняттям “міська територія” у сучас- ній історичній урбаністиці розуміють тери- торію, яку займали фортеця та форштадти із забудованими ділянками, орними землями, садами, вигонами й вільною місцевістю, що входила в межі міської забудови, складаючись із приватних, монастирських, рангових, ма- гістратських, спірних та вільних військових маєтностей. Поняття ж “земля міста”, на нашу думку, окрім власне міської території, включає ще й юридично та економічно підпо- рядковані території, якими управляв міський уряд. Для їх позначення ще застосовують на- зви ратушної або магістратської землі12, про що докладніше йтиметься далі. Що ж до роз- витку міської території, то його започаткува- ло спорудження міських укріплень. Площа збудованої у 1630-х роках трикутноподібної в плані фортеці займала близько 2 га. На цей час міська територія обіймала не лише власне фортецю, але й передмістя, що виникли одно- часно з нею, зокрема Поділ. На жаль, обраху- вати площу тодішніх передмість за браком картографічних джерел неможливо. Упродовж 1640–1650-х років фортецю роз- ширили, її загальна площа досягла майже 20 га. Місто вийшло за межі Іванової гори і частково охопило Інститутську гору — другий мисоподібний виступ правого берега Ворскли; міська територія зросла й за рахунок перед- мість — розширення Подолу, заселення схи- лів Мазурівки та Кобищанського яру. Пози- тивна динаміка зростання міської території збереглася і в другій половині XVII — першо- му десятилітті XVIII ст., коли був заселений третій мисоподібний виступ річкового бере- га — Монастирська гора. Тоді ж з’явилося по- селення біля новозаснованого Хрестовоздви- женського монастиря, на території між ним та фортецею, що призвело до появи забудови у Підмонастир’ї, по берегах р. Рогізної, на схи- лах Бойкового яру. Водночас далі розширився Поділ і Кобищани. Утім, цей процес не був безперервним, адже військові дії 1658 р., 1695 р. й 1709 р. спричинили руйнацію неук- ріплених передмість. Паралельно проходило розмежування землі навколо міста: внаслідок переходу частини міських земель у власність старшини та духовенства зменшилася міська територія, підпорядкована магістратові13. Особливістю розвитку Полтави упродовж XVIII ст. було стрімке зростання міської тери- торії за рахунок передмість. Розширювалися старі форштадти, а з приміських сіл та хуторів утворювалися нові. Аналіз чисельності місь- ких дворів за різний час XVIII ст. показує, що місто зросло вдвічі (див. табл. 1), а на кінець століття його територія займала майже 500 га14. Ця цифра могла би бути ще більшою, якби “земля міста” та “міська територія” не зазнавали втрат у ході адміністративно-тери- торіальних змін, наприклад, з утворенням у 1765 р. Новоросійської губернії15. Проте в ос- новному йшлося про “землю міста” й лише частково — про “міську територію”. Топогра- фічний опис 1798–1800 рр. фіксує її у межах до 544 десятин, тобто 529 га16. У першому десятилітті ХІХ ст. відбулися значні зміни, пов’язані із переплануванням 64 Краєзнавство 3–4 2009 міста, перенесенням його адміністративного центру й, як наслідок — освоєнням північно- західних ділянок території. Стрімка забудова та зростання чисельності населення призво- дить до того, що на 1803 р. місто займало вже 1097,15 га (1007 десятин 336 кв. сажнів), не враховуючи тодішніх передмість та вільних від забудови вигонів17. Далекі околиці міста охоплювали різні за статусом землеволодіння. Так, О. Гуржій на основі “Генерального слідства про маєтності 1729–1730 рр.” визначає категорії: приватні, монастирські, рангові, ратушні, спірні та вільні військові18. За табелем 1752 р. можемо визначити, що землеволодіння згаданих типів існували в таких селах та хуторах: Петрівці, Вакуленцях, Ровенських байраках, Свинків- ці, Тахтауловому, Яківцях, Кам’янці, Пат- лаївці, Стасівцях, Брусії, Гавронцях, Іскрівці Трибовській, Ковалівці, Карлівці, Федорівці, Варварівці, Орчику, Диканьці, Нижніх Мли- нах, Коломацькому, Скельці, Сторожовому, Крутому Березі, Черняківці, Трибах19. Ратушні села й окремі земельні маєтності, розташовані в селах та хуторах, були підпо- рядковані міському урядові (В. Барвінський запропонував називати ці володіння магіст- ратськими20). Їх формування проходило нерів- номірно, тісно залежачи від старшинського землеволодіння. Джерела дають змогу вио- кремити чотири фази у цьому процесі: першу започаткувало створення Полтавського полку й набуття містом статусу полкового центру. З другої половини XVII ст. магістратові належа- ли такі села або їх частини: Петрівка, Суп- рунівка, половина Тахтаулового, Ольшана, Мачухи, Шостаки, Гуджули, Павленки, поло- вина Осьмачок21. Наприкінці XVII ст. частину міських земель привласнила полкова старши- на22. Зокрема, половини сіл Івонченці та Гра- бинівка згідно з універсалом гетьмана Івана Мазепи 1691 р.23 були передані полковнику Іванові Іскрі. Аналогічно універсалом Мазепи 1703 р. село Горбанівку віддали полтавському протопопу Лукіяну Старицькому “за собствен- ную его купленную землю, в фольварках пол- тавських лежащую”, а від нього воно перейш- ло у спадок до його сина Захарія24. За спостереженням П. Клименка, новий ви- ток змагань за магістратські володіння припа- дає на початок XVIII ст.25. І справді, упродовж 1710–1730-х років місту були повернуті мли- ни, села й земельні угіддя, що вже перейшли у старшинську власність. Зокрема, за геть ман- ським універсалом 1711 р. до магістрату пе- рейшло 30 міських дворів та 80 дворів у с. Ольшаній з-під влади полковника Івана Черняка і 20 з-під влади священика Спаської церкви. Загалом же у першій чверті XVIII ст. магістрат суттєво збільшив свої володіння. На той час їхня територія охоплювала близько 86 кв. км: три млини на р. Ворсклі та села Мачу- хи, Супрунівку, Шостаки, половину Гуджулів, Тахтаулове, Павленки, Крутий Берег, Ольша- ну, Соколиний байрак, Тагамлик, Івонченці, Івашки, Грабинівку й частину Осьмачок26. В останній, четвертій фазі (1730–1770 рр.) магістрат поступово втрачав набуте: в ході розростання старшинського землеволодіння більшість магістратських сіл переходить у приватну власність27. Це супроводжувалося затяжними поземельними спорами, які уск- ладнювала відсутність документів на земельні пожалування. Так, звертаючись у 1753– 1754 рр. до Генеральної Військової канцелярії з проханням вирішити на його користь су- перечку за сінокоси на р. Тагамлик, магістрат відзначав, що “при Полтавском маєстратє гетьманских універсалов, копій, королевских прівілєєв или монарших грамот нет”, а якщо вони й були, то погоріли під час пожежі 1709 р.28. Починаючи з 1780-х років магістратські володіння поступово ліквідували. Так, нака- зами від 26 жовтня 1781 р. та 7 жовтня 1785 р. магістратські села та належні місту селяни були переведені до відання казни, а місту сплатили компенсацію. Всього на той час ма- гістратові належали маєтності, в яких прожи- вало 1147 осіб29. Залишки магістратської зем- лі роздавалися й розпродавалися упродовж 1802–1855 рр.30. В такий спосіб магістратські володіння як особлива категорія та частина “землі міста” зникли. У нерозривному зв’язку з розвитком місь- кої території відбувалося демографічне зрос- тання міста. Встановити точну кількість його мешканців упродовж XVII–XVIIІ ст. за браком відповідних джерел практично немож- ливо, однак загальні тенденції та динаміка змін чисельності населення надаються на роз- гляд. Уявлення про це можна отримати, аналізуючи матеріали фіскального, адмініст- ративного, господарського й церковного облі- ку, які фіксують кількість дворів (до 60-х ро- ків XVIII ст.) або чисельність окремих кате- горій мешканців (друга половина XVIII ст.)31 (див. табл. 1). 65 Гірша ситуація стосовно XVII ст., де про- блему ускладнює плинність населення Лівобе- режжя, особливо в початковий період існуван- ня Гетьманської України. Зокрема, рух насе- лення Полтави у другій половині XVII ст. мав би бути доволі значним, про що свідчать топо- антропоніми, зафіксовані судовими справами та компутами початку XVIII ст. (наприклад, такі прізвища, утворені від назв міст та сіл, звідки прибували до Полтави переселенці, як: Лубенський, Сенжаровский, Корсунець, Смі- лянський, Кишенський, Ніжинець тощо)32. Єдине джерело, що дає уявлення про кількість мешканців Полтави напередодні козацької ре- волюції — “Список осілих господарів”, як уже згадувалося, є сумнівним, а московський реєстр міщан 1654 р. зафіксував лише тих, хто склав присягу на вірність царю. З огляду на сказане демографічні процеси XVII ст. можна реконструювати тільки гіпотетично. Найраннішу інформацію про чисельність населення Полтави подає реєстр збору подим- ного податку за 1638 р., схваленого рішенням Радомського трибуналу 1639 р., зафіксував у Полтаві 22 дими33. Згідно зі “Списком осілих господарів” 1647 р. у володіннях князя Яреми Вишневецького, у Полтаві налічувалося 812 дворів34. О. Лазаревський вважав дані “Списку” значно перебільшеними35. Беручи до уваги його аргументацію та зваживши на нарі- кання попереднього власника, Станіслава Конєцпольського, на значну плинність насе- лення слобід у Поворсклі36, а також проаналі- зувавши динаміку зростання залюдненості Полтави наприкінці XVII — у XVIII ст., схи- ляюся до оцінки інформації “Списку” як зави- щеної. Якщо ж прийняти її за умовно вірну, то з обрахунку середньої населеності двору у 9 осіб (пропозиція О. Сакала для сільських по- селень Гетьманщини)37 чисельність мешкан- ців могла бути доволі великою — понад 7 тис. осіб. Варто додати, що ця цифра не вступає у протиріччя із загальною картиною залюднен- ня краю. Так, наприклад, за підрахунками О. Компан у середині XVII ст. такі міста, як Сенча, мали 5 тис., Пирятин та Прилуки — Таблиця 1 Кількість населення Полтави XVII — початку ХІХ ст. Роки Кількість домогосподарств Всього мешканцівкозаків посполитих загальна 1639 — 22 — — 1647 — — 812 — 1654 468 861 — 1335* 1709 270 300 — — 1718 269 143 623 — 1721 506 449 955 — 1732 499 700 1220 — 1735 338 — — — 1762 418 — — — 1766 — — 1167 6785 1775 — — 800 — 1781 1500 — близько 1000 5500* 1784 — — 1012 — 1787 — — 1622 — 1801 — — 1287 7153 1803 — — 1283 7975 1806 — — — 4064*** 1810 — — 1633 8328 * тих, що прийняли присягу на вірність царю Олексію Михайловичу; згідно з ревізією 1718 р., без торгівців та цеховиків; * чоловіків; **** з церквами, адміністративними будинками, окремими виробничими спорудами, городами та дворовими місцями. 66 Краєзнавство 3–4 2009 більше 8 тис. мешканців38. Згідно з обраху- ванням кількості жителів, проведеному у січ- ні — лютому 1654 р. під час присягання на вірність московському цареві, населення Пол- тави становило 1335 осіб чоловічої статі: 861 міщан (“кравецьких та шевських майстрів”), 468 козаків, шестеро старшин — сотник, двоє осавулів, два писарі, війт39. З врахуванням жі- нок та неповнолітніх ця цифра, як бачимо, за- галом не розбігається з даними “Списку осі- лих господарів”. У добу Руїни чисельність населення змен- шилася, про що свідчать переписи початку XVIII ст., зокрема 1718 та 1721 рр. Загальна внутрішньо-політична ситуація в Гетьман- щині, а особливо військові дії 1658 та 1695 рр., не могли не відобразитися на уповільненні де- мографічного росту. Ускладнює демографічну структуру міста й дислокування у фортеці московського гарнізону чисельністю 1,5 тис. осіб, що передбачалося умовами Московських статей 1666 р.40. Враховуючи сказане, твердження радянсь- ких істориків про число жителів Полтави у 1709 р. видаються перебільшеними. Тверди- лося, зокрема, що тут мешкало 4,5 тис. осіб41. Ця цифра, серед іншого, не передбачає розме- жування гарнізону й ополчення, що перебува- ли в місті під час шведської облоги, з власне міськими мешканцями. Справді, гарнізон на початок квітня 1709 р. налічував 4182 солда- ти (три полки) і 90 пушкарів, до нього долучи- лося й близько 2,6 тис. озброєних ополченців42 та певне число мешканців навколишніх сіл, які втекли під захист фортеці. Отже, можна стверджувати, що в місті під час облоги 1709 р. знаходилося чимале число людей, про- те власне полтавських міщан було небагато — близько 270 козачих і 300 торгових та цехо- вих дворів43. Ця диспропорція після війни знову вирівнялася: у 1718 р. гарнізон складав- ся з 428 осіб (11 офіцерів, 406 стройових сол- дат, 5 нестройових нижніх чинів, 6 рей- тарів44), а міщани, згідно з компутом 1718 р., проживали у 623 дворах. Перші три десятиліття XVIII ст. характе- ризувалися позитивною демографічною дина- мікою: з 623 дворів у 1718 р. залюдненість міста станом на 1732 р. зросла майже вдвічі — до 1220 дворів (див. табл. 1). Натомість упро- довж 1750–1780-х років число населення зменшується. Так, на 1766 р. у Полтаві фік- сується 1167 дворів, а 1784 р. — лише 1012. Спробуємо пояснити причину цього явища, звернувшись до детальнішого аналізу джерел. Фіскальні джерела першої половини XVIII ст., як відомо, фіксували населення за становим принципом: ревізькі книги складаються з двох частин — компутів для козацького про- шарку та ревізійних книг для міщан та поспо- литих. Динаміка чисельності козацького на- селення засвідчує, що, незважаючи на позірну тенденцію до збільшення кількості козацьких дворів, число козаків упродовж століття змен- шувалося (див. табл.1). Зокрема, станом на 1709 р., порівняно з 1654 р., кількість коза- чих домогосподарств у Полтаві скоротилася з 468 до 270 одиниць і залишалася такою до 1718 р. Натомість через три роки, у 1721 р., компут фіксує збільшення козаків майже вдвічі — до 506 дворів, але наступні переписи 1732 та 1735 рр. засвідчують чергове змен- шення — до 499 та 338 дворів. На початок 1760-х років, як бачимо з “Генерального опи- су Лівобережної України 1765–1769 рр.”, ко- заків у місті знову побільшало — 418 дворів. Ці коливання були викликані низкою при- чин, пов’язаних з політикою Російської імпе- рії. Зокрема, впродовж 1720–1730-х років ко- заків масово використовували у військових походах та залучали до так званих “каналь- них робіт”. Масштаби людських втрат, якими це супроводжувалося, демонструє компут Миргородського полку 1723 р., що фіксує майже в кожному населеному пункті спе- ціальну категорію населення — “вдовы, кото- рих мужя (сини, брати) в Ладозком и Терковс- ком походах поумирали”45. Вочевидь, така доля не оминула й козаків Полтави. Зменшен- ня чисельності козацтва зумовлювали стихій- ні лиха та переходи в стан посполитих. Незва- жаючи на те, що полтавські компути, на від- міну від миргородських, не виділяють таких осіб в окрему категорію — “товариство, чиї діди і батьки, та й вони самі раніше несли ко- зацьку службу, але поверталися у поспільство й уже не несуть козацької служби”, явище пе- реходу козаків у посполиті було, очевидно, притаманним і Полтаві. Щодо зафіксованих у ревізійних книгах міщанських та посполитських дворів, то свого часу П. Клименко зауважив специфічну особ- ливість Полтави, де міщанство складалося лише з торгівців і купців46. Як видно з “єкс- тракту”, надісланого до Генеральної канце- лярії 14 грудня 1749 р., тут до категорії міщан потрапляли “обиватели з давних временъ те, кои имеютъ торговіе промисли в лавках вся- 67 кими товарами, ходят в кримскую и шленс- кую дороги з своими товари”, натомість тих, хто “торг имеют солю, рыбою, також и содер- жут в домах своих шинки, а иніе имеютъ про- питаніе толко з полевих своих земель”, вважа- ли посполитими, а ремісників записували в ревізіях “ремесними цеховими”47. Особи, що бажали вступити до міщанської громади Пол- тави, мусили брати на себе зобов’язання не займатися ремеслом, лише торгівлею, і такий перехід регламентувався полковою канце- лярією або ж рішенням ратуші48. Ця деталь свідчить про те, що цехові ремісники, які тра- диційно вважалися міщанами, підлягали рад- ше полковій владі, а не магістрату, тому Пол- тавська полкова канцелярія у першій поло- вині XVIII ст. намагалася обмежити категорію міщан виключно купецьким елементом. Ймовірно, саме через це частка торгових лю- дей у місті аж до 70-х років XVIII ст. залиша- лася доволі сталою (див. таблицю 2), тоді як цехові ремісники, хоча й зберігаючи певну ві- дособленість, поволі наближалися до посполи- тих. Утім, згадані корпоративні перегородки в основному зникають після ревізії 1729 р., коли всіх міщан, купців та ремісників почали записувати посполитими. До того ж з 1724 р. у Російській імперії був запроваджений по- душний податок, який сплачувало усе чолові- че населення, окрім осіб на державній службі, що до певної міри знівелювало різницю між посполитими та міщанами. Загальне число мешканців Полтави другої половини XVIII ст. радянські історики, зокре- ма І. Горобець, обраховували приблизно на 5 тис. осіб49. Це число видається дещо перебіль- шеним. Адже лише на зламі XVIII–ХІХ ст., у 1799–1801 рр., кількість полтавського насе- лення сягнула ледь понад 7 тис. осіб, а в 1810 р. дорівнювала 8328 мешканців обох ста- тей50. Натомість період 60–80 років XVIII ст. характеризувався зменшенням залюдненості. “Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.” по м. Полтаві засвідчує, по- перше, значну плинність населення, по-друге, той факт, що представники полкової адмініст- рації та військової старшини у місті не прожи- вали, хоча й володіли чималою власністю на його території — дворами, підварками, торгі- вельними чи промисловими об’єктами, де мешкали їхні піддані та наймані робітники. Стосовно першого, то порівняння зафіксова- них у Генеральному описі прізвищ помітних купецьких та старшинських родин з даними компутів 1718, 1721 рр. показує, що більшість із них не були корінними полтавцями. Напри- клад, родини Кіценків та Білушенків, торгов- ців і власників багатьох земельних ділянок в 1760-х роках (за їхніми прізвищами навіть названо вулиці у фортеці), у компутах не фі- гурують. Очевидно, ця група заможних меш- канців переселилася до міста у 30–50-х роках XVIII ст. З іншого боку, впродовж 1750-х років, принаймні у межах фортеці, відбувся знач- ний перерозподіл нерухомості, коли більша частина дворів отримала нових власників. Для міста в цілому прослідкувати цю ситуа- цію неможливо, оскільки в описові форштад- ту не вказували детальні відомості про занят- тя та капітал власника. Проте, судові справи 1730–1770-х років містять чимало згадок про привласнення козацької старшиною земель козаків та міщан51. Паралельно тривав й пе- рерозподіл магістратських міських земель: магістратські володіння, у тому числі села, переходять до рук полкової козацької стар- шини, як, наприклад, село Івашки, що нале- жало містові з XVII ст., а в середині XVIII ст. стало власністю полковника Андрія Горлен- ка. “Генеральний опис Лівобережної Украї- ни” показує, що всі піддані, які проживали в підварках полковника в місті, походили саме з цього села52. Таблиця 2 Кількість торгівців м. Полтави XVIII ст.* Роки Кількість осіб (без членів родин) 1718 56 1721 69 1732 41 1765–1766 67 1798–1800 222 * Таблицю складено на підставі компутів та ревізій 1718, 1721, 1732 рр., “Генерального опису Лівобережної України” 1765–1766 рр., Топографічного опису 1798–1800 рр. 68 Краєзнавство 3–4 2009 Незрозумілий на перший погляд факт, що старшина та більша частина міської і полкової адміністрації не мешкала у місті, можна пояс- нити тим, що в містах Гетьманщини не існу- вало спеціальних приміщень для квартиру- вання офіцерів та солдат гарнізону. Тож вони проживали в садибах міщан, створюючи чи- мало незручностей для господарів та провоку- ючи конфлікти, на які натрапляємо в судових справах уже з XVII ст. Наприклад, у справі 1666 р. позивачі скаржаться на “помову от на- ших же москалей, которые в нас на господе зостают”53. Своєю чергою, заможні мешканці, уникаючи небажаного сусідства, переселяли- ся в підварки поза межами міста. Це відмічав ще генерал-губернатор О. Куракін, а в прото- колі дворянського зібрання 1804 р. читаємо, що “квартированіе шефа может быть для вся- каго непомерною тягостью, ибо нередко зани- мается квартированіем онаго целостно дом и хозяину в нем не остается места”54. Звільнен- ня дворян від військового постою, розробка планів будівництва та зведення спеціальних приміщень відбулося лише після імпера- торського указу 1803 р.55. На початку ХІХ ст. спостерігається стрімке зростання динаміки чисельності міського на- селення (див. таблицю 1). Цьому сприяло пе- ретворення Полтави на центр губернії та гене- рал-губернаторства. Так, у 1798–1801 рр. у місті мешкало 7153 особи (3211 чоловіків, 3942 жінки), у 1803 — 7975 осіб, а станом на 1806 р. — 4064 особи лише чоловічої статі. Ще більша чисельність фіксується статисти- кою 1810 р.: 8328 мешканців. Отже, перетво- рення Полтави на губернський центр сприяло швидкому демографічному й територіальному зросту міста. Таким чином, в історії Полтави XVII– XVIIІ ст. можна виділити такі періоди його просторового зростання: 1. 1630-ті — початок 1640-х рр. — виник- нення Полтавської фортеці, її заселен- ня, поява перших передмість; 2. Друга половина 1640-х — 1650-ті рр. — розширення фортечної території за межі її історичного ядра — Іванової гори, забудова передмість Поділ, Коби- щани, Мазурівка; 3. Друга половина XVII — перша чверть XVIII ст. — подальше розширення місь- кої території на Монастирську гору, за- будова схилів балок та знижених діля- нок між згаданими горами; 4. Середина — друга половина XVIII ст. — поява нового південно-західного перед- містя, злиття передміських сіл та ху- торів з міською територією; 5. Кінець XVIII — перша чверть ХІХ ст. — стрімке зростання міської території за рахунок північно-західних ділянок, прилеглих до фортеці; перепланування міста й забудова навколо нового центру, що виник на доти неосвоєній території. Процес же формування магістратських та приватних володінь у селах та хуторах їх про- ходив у чотири етапи: у другій половині XVII ст. усталилися економічні зв’язки цих поселень з Полтавою, низка земель закріпила- ся у магістратській чи приватній власності; наприкінці XVIII ст. частина магістратських земель перейшла у старшинську власність; у 1710–1730-х роках частина колишніх магіст- ратських володінь повернулася до підпоряд- кування міському урядові; врешті, упродовж 1730–1780-х років спостерігається зростання приватних володінь за рахунок магістратсь- ких, церковних та спірних земель, а з 80-х років XVIII ст. магістратських володіння пе- рейшли до державної казни. Динаміка демографічних процесів у цілому збігалася з розширенням міської території, хоча обидва явища не були синхронними. Зок- рема, чисельність міського населення колива- лася в різні періоди так: 1. До кінця 1640-х рр. кількість мешканців Полтави зростала; 2. Від середина XVII ст. до 1710-х рр. дина- міка залюдненості помітно падає; 3. Упродовж 1720–1740-х рр., попри тен- денцію до обмеження чисельності міщансько- го стану, відновлюється та поступово зростає кількість населення Полтави; 4. Середина XVIII ст. — 1780-ті рр. позна- чені зменшенням числа житлових дворів та загальної чисельності міщан; 5. Остання чверть XVIII — перше деся- тиліття ХІХ ст. характеризується стрімким зростанням демографічної динаміки: впро- довж десятиліття після перетворення Полтави на губернський центр кількість міського насе- лення зросла на третину. 69 Джерела та література 1 Павловский И. Ф. Битва под Полтавой 27 іюня 1709 года и ее памятники / Иван Францович Павловский. — Полтава: Эл. Типо-литография быв. И. А. Дохман, 1908. — 244, ХХХIII, VII с.: ил. 2 Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ея па- мятниках / Василий Евстафиевич Бучне- вич. — Полтава: Типография Губернского правления, 1902. — 440 с. 3 Падалка Л. Карта Боплана о заселении Полтавской территории во второй четвер- ти XVII века / Лев Падалка. — Полтава: Т- во Печатного Дела (Типография быв. И. А. Дохман), 1914. — 3 с.: ил.; Падалка Л. В. По вопросу о времени основания города Полтавы (в связи с летописным известием о походе Игоря, князя Новгород-Северско- го за реку Ворсклу в 1174 году) / Л. В. Па- далка // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. — К.: Тип. Г. Т. Кор- чак-Новицкого, 1896. — Кн. 10 / [ред. В. З. Завитневич]. — Отд. ІІ. — С. 15–33; Падалка Л. В. Прошлое Полтавской тер- ритории и ея заселение / Л. В. Падалка. — Полтава: Т-во Печатного Дела (Типогра- фия быв. И. А. Дохман), 1914. — 240 с. 4 Лазаревский А. М. Исторический очерк местности, составившей Полтавский полк / А. М. Лазаревский // Киевская стари- на. — 1903. — Т. LXXXI. — С. 97–107; Ла- заревский А. М. Полтавщина в XVII веке / А. М. Лазаревский // Киевская стари- на. — 1891. — № 9. — С. 357–374. 5 Максимович М. А. Собрание сочинений / Михаил Александрович Максимович. — К.: Типография М. П. Фрица, 1876. — Т. 2: Отд. историко-топографический, археоло- гический и этнографический. — С. 359– 364. 6 Арандаренко Н. Записки о Полтавской гу- бернии, составленные в 1846 году: [в 3 ч.] / Николай Арандаренко. — Полтава: Типо- графия Губернского Правления, 1852. — Ч. ІІІ. — 434, 48 с. 7 Данилевский Г. П. Полтавская старина в отношении ко времени Петра Великого / Григорий Петрович Данилевский // Жур- нал министерства народного просвеще- ния. — 1855. — Ч. 89. — С. 132–177. 8 Іванюк Я. Г. Місто-фортеця Полтава (ХІ– ХVІІІ ст.) / Я. Г. Іванюк // Український історичний журнал. — К., 1976. — № 4. — С. 123–128; Іванюк Я. Г. Оборонне будів- ництво // Полтавщина: енциклопедичний довідник / [ред. А. В. Кудрицький]. — К.: “Українська енциклопедія” ім. М. П. Ба- жана, 1992. — С. 604–608. 9 Вечерський В. Поминальник української архітектури / Віктор Вечерський // Пам’ятки України. — К., 1992. — № 2– 3. — С. 65–69; Вечерський В. В. Втрачені святині / Віктор Вечерський. — К.: Техні- ка, 2004. — 176 с.; Вечерський В. В. Місто- будівельний розвиток Полтави за доби Гетьманщини / В. В. Вечерський // Коза- цькі старожитності Полтавщини: зб. наук. праць. — Полтава: Криниця, 1993. — Вип. 1. — С. 26–44. 10 Долинська М. Історична топографія Льво- ва XІV–ХІХ ст. / Мар’яна Долинська. — Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. — С. 5, 129. 11 Компан Е. С. О некоторых особенностях социально-экономического развития горо- дов Правобережной и Левобережной Укра- ины в XVII–XVIII вв. / Е. С. Компан, В. А. Маркина // Города феодальной России: сб. статей памяти Н. В. Устюгова. — М.: На- ука, 1966. — С. 359. 12 Барвинскій В. Крестьяне въ Левобережной Украйне в XVII–XVIII вв. / Виктор Бар- винский— Харьков: Типография и Лито- графія М. Зильбербергъ и с-вья, 1909. — С. 164; Гуржій О. І. Заїмка землі й вільні військові села та містечка в загальному розвитку аграрних відносин на Лівобереж- ній Україні (друга половина XVII — перша половина XVIII ст.) / О. І. Гуржій // Іс- торія та історіографія України: зб. ста- тей. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 62. 13 Компан Е. С. Вказ. праця. —С. 154; Мяко- тин В. А. Очерки соціальной исторіи Ук- раины в XVII–XVIII вв. / В. А. Мяко- тин. — Прага: Легіографія, 1924. — Т. І. — Вып. І. — С. 155; Оглоблін О. П. Боротьба старшинських угруповань на Гетьманщині в кінці XVII ст. і виступ Петрика / О. П. Оглоблін // Записки історичного та філо- логічного факультетів. — Львів: Вид-ня Львівського державного університету ім. І. Франка, 1940. — С. 5, 6. 14 Гладыш К. В. Архитектура и памятники Полтавщины: путеводитель / Клавдий Ва- сильевич Гладыш. — Харьков: Прапор, 1982. — С. 8. 70 Краєзнавство 3–4 2009 15 Полтаві 800 років: 1174–1974.: зб. доку- ментів і матеріалів / [упоряд.: П. Х. Білий, П. Н. Ємець, В. Н. Жук та ін.]. — К.: Нау- кова думка, 1974. — С. 42. 16 Топографічний опис Лівобрережної Украї- ни в 1798–1800 рр. // Описи Лівобережної України / [упоряд. Т. Б. Ананьєва, ред.: П. П. Сохань, Г. В. Боряк, В. А. Смолій, Ф. П. Шевченко, Н. М. Яковенко] — К.: Наукова думка, 1997. — С. 63. 17 Павловский И. Ф. Описание городов Пол- тавской губернии и их окрестностей к 1810 г. / Иван Францович Павловский // Труды ПУАК. — Полтава: Типография Г. И. Маркевича, 1917. — Вып. 15. — С. 5; Полтаві 800 років: 1174–1974. Вказ. пра- ця. — С. 54. 18 Гуржій О. І. Заїмка землі й вільні війсь- кові села та містечка в загальному розвит- ку аграрних відносин на Лівобережній Ук- раїні (друга половина XVII — перша поло- вина XVIII ст.) / О. І. Гуржій // Історія та історіографія України: зб. статей. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 62. 19 Модзалевский В. Л. Материалы для ис- тории Полтавского полка / Вадим Львович Модзалевский // Труды ПУАК. — Пол- тава: Эл. Типо-литографія Г. И. Маркеви- ча, 1906. — Вып. II: Приложение. — С. 5– 10. 20 Барвинскій В. Вказ. праця. — С. 164. 21 Актовые книги Полтавского городового уряда XVII-го века. Справы поточные 1664–1667 годов / [ред. и прим. В. А. Мод- залевский]. — Чернигов: Типография Гу- бернского земства, 1912. — Вып. І. — С. 48, 67; Універсали гетьмана Івана Ско- ропадського та Кирила Розумовського. 1709–1752 рр. // Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі — ЦДІАК України). — Ф. 51: (Гене- ральна військова канцелярія). — Оп. 3. — Спр. 12794.— 32 арк.; Універсал гетьмана Івана Скоропадського. 24 травня 1710 р. // Інститут рукопису Національної бібліоте- ки України імені В. І. Вернадського (далі — ІР НБУ). — Ф. І: (Лазаревсько- го). — Спр. 54552. — Арк. 15; Універсали Івана Мазепи 1687–1709 / [упоряд. І. Бу- тич. — К.-Львів: НТШ ім. Т. Г. Шевченка, 2002. — Кн. 1. — С. 180. 22 Універсали Івана Мазепи. Вказ. праця. — С. 180; Оглоблін О. П. Вказ. праця. — С. 5–6. 23 Материалы по истории Полтавского пол- ка. Копії, виписки, замітки О. М. Лаза- ревського. Друга половина ХІХ ст. // ІР НБУ. — Ф. І: (Лазаревського). — Спр. 58171. — Арк. 4. 24 Там само. — Арк. 8. 25 Клименко П. Місто й територія за Гетьман- щини 1654–1764 / Пилип Клименко. — К.: Друкарня УАН, 1926. — С. 22. 26 Універсали гетьмана Івана Скоропадсько- го та Кирила Розумовського. 1709– 1752 рр. // ЦДІАК України). — Ф. 51: (Ге- неральна військова канцелярія). — Оп. 3. — Спр. 12794.— 32 арк.; Універсал гетьмана Івана Скоропадського. 24 травня 1710 р. // ІР НБУ. — Ф. І: (Лазаревсько- го). — Спр. 54552. — Арк. 15; Указ Петра Алексеевича гетьману Ивану Скоропадс- кому. 1718 р. // ІР НБУ. — Ф. І: (Лаза- ревського). — Спр. 54552. — 4 арк.; Тере- щенко А. Статистическое описание г. Пол- тавы 1858 г. / А. Терещенко // Відбиток з “Журнала Министерства внутренних дел”. — [Б. м.], 1861. —Кн. 2 и 7. — С. 45; Полтаві 800 років: 1174–1974. Вказ. пра- ця. — С. 41; Материалы по истории Пол- тавского полка. Вказ. справа. — Арк. 16. 27 Документи (розписки, промеморії, купчі та ін.) про захоплення ґрунтів та майна у козаків, міщан і селян козацькою старши- ною та монахами. 15 березня 1732 — 1776 рр. // ЦДІАК України. — Ф. 51: (Ге- неральна військова канцелярія). — Оп. 1. — Спр. 56. — 16 арк.; Бужинський М. З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752–1767 рр.) / Ми- хайло Бужинський // Записки історично- філологічного відділу УАН. — К.: Друкар- ня УАН, 1927. — Кн. ХІ: 1927. — додат. І, С. 178–179; Дело Полтавской сотни села Патлаевки козака Василя Тюша, сына его Фомы и зятя Андрея Попенца з Полтавс- кими Преображенскими попами Иоанном, Яковом Светайлами и зятем их Степаном Пономарем, о отнятии в их Тюшов ими Светайлами издревле козачих грунтов. 1766 р. // ЦДІАК України. — Ф. 57: (Гене- ральний опис Лівобережної України 1765– 1769 рр.). — Оп. 2. — Спр. 9; Указ импе- ратрицы Елизаветы Петровны. 22 квітня 1744 р. // Російський державний історич- ний архів (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) (далі — РДІА СПб). — Ф. 1329: (Именные указы и “Высочайшие” повеле- 71 ния Сенату (коллекция). — Оп. 1. — Спр. 68. — Арк. 751. 28 Доношеніе магістрата Полтавского до Ге- неральної військової канцелярії. 1754 р. // ІР НБУ. — Ф. І: (Лазаревського). — Спр. 54485. — Арк. 36; 36. 29 Терещенко А. Вказ. праця. — С. 12–13. 30 Там само. — С. 46. 31 Бучневич В. Е. Вказ. праця. — С. 9; Воссо- единение Украины с Россией. Документы и материалы: [у 3 т.]. — М.: АН СССР, 1954. — Т. 3. — С. 539; Компут Полтавсь- кого полку 1718 р. // ІР НБУ. — Ф. І: (Ла- заревського). — Спр. 54480. — Арк. 2–10; Компут полка Полтавского 1721 р. // ІР НБУ. — Ф. І: (Лазаревського). — Спр. 54481. — Арк. 2–11 зв.; Реєстр полкового города Полтавы. 1735 р. // ІР НБУ. — Ф. ІІ: (Історичні матеріали).— Спр. 737. — Арк. 2–19; Ревизия Полтавского полка. 1735 р. // ІР НБУ. — Ф. ІІ: (Історичні мате- ріали).— Спр. 737. — 8 арк.; Выпыска изъ ведомости о свободныъ местечках, селах 1762 г. / подг. к изд. А. Гудович // ЧИ- ОДР. — М., 1872. — Кн. 1: (Смесь). — С. 10; Вінтоняк О. Україна в описах західно- европейських подорожників другої поло- вини XVIII століття / Олекса Вінтоняк // Львівські історичні праці. Дослід ження / [передм. Я. Дашкевич. — Інститут архео- графії НАНУ]. — Львів — Мюнхен: Дніп- ровська хвиля, 1995. — Вип. 2. — С. 74; Зуєв В. Ф. Полтавщина в “Путешествен- ных записках” 1781 року / Василь Федоро- вич Зуєв; [підг. до друку та коментарі: С. Л. Кигим, О. В. Коваленко, В. О. Мок- ляк, О. Б. Супруненко]. — Полтава: Архе- ологія, 1999. — С. 10,11; Тимофеенко В. И. Города Северного Причерноморья во вто- рой половине XVIII ст. / Владимир Ивано- вич Тимофеенко. — К.: Наукова думка, 1984. — С. 91; Топографічний опис Ліво- бережної України в 1798–1800 гг. Вказ. праця. — С. 64; Гейдельберг М. Б. Історія вулиць міста Полтави. Рукопис. — Полта- ва, 1987 р. // Науковий архів Полтавсько- го краєзнавчого музею. — Ф. 3: (Археоло- гія, історія дореволюційного періоду). — Спр. 19. — Арк. 15; Полтаві 800 років: 1174–1974. Вказ. праця. — С. 35, 52; Пав- ловский И. Ф. Описание городов…— С. 8; Показания жительствующих в городе Пол- таве разного звания людей ревизорам по- данные на их владения. 1 листопада 1765 — 2 лютого 1766 р. // ЦДІАК Украї- ни. — Ф. 57: (Генеральний опис Лівобе- режної України 1765–1769 рр.). — Оп. 2. — Спр. 1. — 390 арк.; Заика А. Н. Па- мятник Полтавского сражения (г. Полта- ва) / А. Н. Заика, А. Т. Ерисов // Полтава: К 250-летию Полтавского сражения: сб. статей. — М.: Изд-е Академии наук СССР, 1959. — С. 389; Ліхіна Л. С. Найдавніші відомості з історії міста Полтави / Л. С. Ліхіна // Міжвузівська науково-методич- на конференція з історичного краєзнавс- тва, присвячена 800-річчю Полтави: тези доп. і пов. — Полтава: Вид-ня Полтавсько- го держ. пед. інституту, 1974. — С. 53. 32 Актовые книги Полтавского городового уря- да XVII-го века. Вказ. праця. — С. 8, 13, 17, 18, 20–25, 28, 31, 48, 50, 51, 56, 58, 59, 61, 62, 85, 116, 117, 121, 126, 128, 129, 131, 136, 140, 144, 149, 158, 165, 171, 172, 188, 200, 201, 203, 204, 211; Компут Полтавсько- го полку 1718 р. Вказ. справа. — Арк. 4,5. 33 Кулаковський П. Колонізаційна діяль- ність Конецпольських на Київському Задніпров’ї // Записки Наукового Това- риства імені Т. Г. Шевченка. — Львів, 2008. — Т. ССLVI. — Праці історично-фі- лософської секції. — С. 501. 34 Бучневич В. Е. Вказ. праця. — С. 9; Ми- хайлина П. В. З історії соціально-еконо- мічного життя українських міст (кінець XVI — перша половина XVII ст.) / П. В. Михайлина // Український історичний журнал — К., 1969. — № 11. — С. 68 35 Лазаревскій А. Лубенщина и князья Виш- невецкіе / Ал. Лазаревский // Київская старина. — 1896. — Т. ІІІ. — С. 344. 36 Документы об освободительной войне ук- раинского народа 1648–1654 гг. — К.: На- укова думка, 1965. —С. 645. 37 Сакало О. Сповідний розпис як джерело дослідження форм сімейної організації / Олександр Сакало // Історія релігій в Ук- раїні. Науковий щорічник. —Львів: Ло- гос, 2007. — Кн. 1. — С. 784. 38 Компан О. С. Міста України в другій поло- вині XVII ст. / Олена Станіславівна Ком- пан. — К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1963. —С. 76–78. 39 Воссоединение Украины с Россией. Вказ. праця. — С. 539; Полтаві 800 років: 1174– 1974. Вказ. праця. — С. 20, 21. 40 Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Григорій Грабянка; [пер. із ста- 72 Краєзнавство 3–4 2009 роукр. Р. Г. Іванченко]. — К.: Т-во “Знан- ня” України, 1992. — С. 134; Бучневич В. Е. Вказ. праця — С. 13. 41 Заика А. Н. Вказ. праця. — С. 389. 42 Юнаков Н. Л. Северная война. Кампанія 1708–1709 гг. Военные действія на левом берегу Днепра (ноябрь 1708 — іюль 1709 г.) / Н. Л. Юнаков // Труды императорска- го русского военно-исторического обще- ства. — СПб: Тип. Гр. Скачков с с-ми, 1909. — Т. ІV. — С. 98. 43 Ліхіна Л. С. Вказ. праця. — С. 53. 44 Мышлаевскій А. З. Крепости и гарнизоны Южной Россіи в 1718 году. Извлеченіе из современного отчета Кіевской губерніи / А. З. Мышлаевскій. — Спб.: Военная Ти- пография (в Зданіи Главного Штаба), 1897. — С. 17. 45 Швидько Г. К. Компут і ревізія Миргород- ського полку 1723 р. / Ганна Кирилівна Швидько. — Дніпропетровськ: Вид-ня На- ціонального гірничого університету, 2004. — С. 10, 99, 114, 115. 46 Клименко П. Вказ. праця. — С. 28. 47 Єкстракт з присланих з сотен рапоров по силе полученого в полковой полтавской канцеляріи з войсковой генеральной кан- целяріи Ея Императорского Величества указу 1749 году декабря 14 дня // Записки Наукового товариства в Києві, історичної секції ВУАН. Науковий збірник за рік 1924 / [ред. М. Грушевський]. — К.: Дер- жавне видавництво України, 1925. — Т. ХІХ. — С. 161. 48 Пришляк В. Торгівці Гетьманщини у пер- шій половині XVIII століття / В. Пришляк // Київська старовина. — К., 2001. — № 6 (342). — С. 69; Клименко П. Вказ. пра- ця. — С. 27; Гуржий А. Н. Эволюция фео- дальных отношений на Левобережной Ук- раине / А. Н. Гуржий. — К.: Наукова дум- ка, 1986. — С. 106. 49 Горобець І. Ю. 800-річчя Полтави / І. Ю. Горобець // Український історичний жур- нал. — К., 1974. — № 6. — С. 23. 50 Топографічний опис Лівобережної Украї- ни в 1798–1800 гг. Вказ. праця. — С. 177; Павловский И. Ф. Описание городов… Вказ. праця. — С. 8. 51 Документи (розписки, промеморії, купчі та ін.). Вказ. справа. — Арк. 1–15; 17. 52 Показания жительствующих в городе Пол- таве. Вказ. справа. — Арк. 374 зв. — 375 зв., 379 зв. — 380. 53 Актовые книги Полтавского городового уряда XVII-го века. Вказ. праця. — С. 81. 54 Павловский И. Ф. Очерк деятельности ма- лоросійского генерал-губернатора князя А. Б. Куракина (1802–1808 гг.): по архив- ным данным, с рисунками / Иван Францо- вич Павловский. — Полтава: Т-во Печат- ного Дела, 1914. — С. 43. 55 Дело о ссуде для Малоросійских городовъ 800 рублей, о постройке в них полковим шефам и офицерам особых домов и объ ос- вобождении Чернигова и Полтавы от пос- тоя. 20 березня 1803 — 8 липня 1803 р. // РДІА СПб. — Ф. 1286: (Департамент поли- ции исполнительной МВД). —Оп. 1. — Спр. 54. — Арк. 1–9, 14, 22, 24. Оксана Коваленко Пространственное и демографическое развитие города Полтавы XVII — начала ХІХ вв. В статье рассматривается пространственное и демографическое развитие города Полта- вы XVII — начала ХІХ вв. Определены основные стадии истории городского пространства. Прослежен процесс роста городской территории. Выделено пять периодов территориального увеличения города и история магистратских владений. Рассматриваются основные понятия, связанные с территорией урбанистического образования. В связи с территориальным разви- тием рассмотрен и демографический рост: динамика заселенности от 1630-х годов до начала ХІХ в. и основные периоды этого процесса; проанализированы причины уменьшения количест- ва населения в середине XVIII в.; особенности мещанского статуса. Ключевые слова: Полтава, городская территория, городская застройка, крепость, форш- тадт, планировка, земля города, магистратские владения, население. 73 Оksana Kovalenko Territorial and Demographic Development of Poltava City Territory at the XVII — beginning of XIX cc. In the article, the development and history of Poltava city territory (XVII — at the beginning of XIX c.) is analyzed. The basic stages of history of city space are defined. Five periods of territorial growth and history of magistrate’s possession (“distant” outskirts) are selected. The basic concepts connected with territory of urbanistic formation are considered. The basic concepts connected with territory of urbanistic formation are considered. In connection with territorial development demo- graphic growth is considered also: dynamics of population from 1630th to the beginning of ХІХ cc. and the basic periods of this process; the reasons of reduction of quantity of the population in the middle of XVIII century are analysed; features of the bourgeois status. Key words: Poltava, city territory, city building, fortress, suburb, planning, magistrate’s possession, population.

Просторовий та демографічний розвиток міста Полтави XVII — початку ХІХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge