Роздуми напередодні ювілею
Інтерв’ю з головою Національної спілки краєзнавців України, головним редактором журналу “Краєзнавство”, академіком НАН України, Героєм України Петром Тимофійовичем ТРОНЬКОМ....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31967 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роздуми напередодні ювілею / Г. Клепак // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 6-10. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31967 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-319672013-02-13T02:10:31Z Роздуми напередодні ювілею Клепак, Г. До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька Інтерв’ю з головою Національної спілки краєзнавців України, головним редактором журналу “Краєзнавство”, академіком НАН України, Героєм України Петром Тимофійовичем ТРОНЬКОМ. 2010 Article Роздуми напередодні ювілею / Г. Клепак // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 6-10. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31967 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька |
| spellingShingle |
До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька Клепак, Г. Роздуми напередодні ювілею Краєзнавство |
| description |
Інтерв’ю з головою Національної спілки краєзнавців України, головним редактором журналу “Краєзнавство”, академіком НАН України, Героєм України Петром Тимофійовичем ТРОНЬКОМ. |
| format |
Article |
| author |
Клепак, Г. |
| author_facet |
Клепак, Г. |
| author_sort |
Клепак, Г. |
| title |
Роздуми напередодні ювілею |
| title_short |
Роздуми напередодні ювілею |
| title_full |
Роздуми напередодні ювілею |
| title_fullStr |
Роздуми напередодні ювілею |
| title_full_unstemmed |
Роздуми напередодні ювілею |
| title_sort |
роздуми напередодні ювілею |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31967 |
| citation_txt |
Роздуми напередодні ювілею / Г. Клепак // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 6-10. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT klepakg rozduminaperedodníûvíleû |
| first_indexed |
2025-07-03T12:27:21Z |
| last_indexed |
2025-07-03T12:27:21Z |
| _version_ |
1836628723479085056 |
| fulltext |
5
і
До 95-річчя
головного
реДактора
журналу
“краєЗнавство”
акаДеміка
нан україни
п. т. тронька
6
Краєзнавство 1–2 2010
роЗДуми напереДоДні ЮвілеЮ
Інтерв’ю з головою Національної спілки краєзнавців україни,
головним редактором журналу “краєзнавство”,
академіком НаН україни, героєм україни
Петром Тимофійовичем ТроНькоМ
— Петре Тимофійовичу, які миттєвості
життя згадуються найчастіше напередодні
Вашого славного ювілею?
— багато згадується. І босоноге дитинство, і
тяжкі роки юності, і робота з нашою молоддю в
комсомолі, якій я віддав кращі свої літа. Зга-
дується війна. війну я почав з перших хвилин.
На той час я був першим секретарем
станіславського обкому комсомолу, тепер це
Івано-франківська область. З цієї керівної поса-
ди пішов на фронт. брав участь в обороні києва,
харкова, ростова, сталінграда, визволяв До-
нецьк, одним з перших увійшов у визволений
київ. бачив людські страждання, бачив смерть,
сам був поранений на фронті. Той, хто вижив
під кулями, визволив батьківщину і дійшов до
перемоги, все життя буде згадувати найстраш-
ніше — війну і тих, хто гинув на очах.
Як сьогодні пам’ятаю, як ми на військово-
му літаку восени 1941-го відправляли політ-
працівника Дащенка з Недригайлова до При-
лук, де мав бути на той час штаб фронту. Ми
не знали, що у ромнах уже німці. вони обстрі-
ляли літак, і куля знайшла Дащенка прямо у
повітрі. через якусь годину ми зустрічали наш
літак з вбитим Дащенком, який навіть не до-
летів до штабу. Я особисто у плащ-наметі по-
ховав його біля школи під деревом у Недри-
гайлові. це були такі близькі і дорогі втрати,
які розривали серце. війна тільки почалась.
Ми відступали. І попереду на довгих фронто-
вих дорогах ще було багато таких втрат, тисячі
і мільйони. всі вони були болючі, непоправні,
залягли скорботою у серці назавжди.
через багато років після війни, уже будучи
секретарем київського обкому партії, я по до-
розі до рідного мені лебедина знайшов у Не-
дригайлові поховання Дащенка. Не дивля-
чись на категоричні заперечення місцевого
комісара райвійськкомату — як доведете, що
це саме Дащенко? — останки його були пере-
несені до братської могили у м. Недригайлові
сумської області з усіма військовими почестя-
ми і християнськими звичаями...
у повоєнні роки, перебуваючи на посаді
другого секретаря цк комсомолу україни, а
згодом — заступника голови ради Міністрів
урср, мені довелось багато займатись упоряд-
куванням братських могил і меморіальних
місць по всій україні, неодноразово піднімати
на державному рівні питання їх гідного збері-
гання і догляду.
у середині 1960-х за моєю ініціативою по-
чалось створення краєзнавчих музеїв по всіх
райцентрах україни. Потім робота у Товарис-
тві охорони пам’яток історії і культури, яке я
очолював 22 роки. це були часи піднесення
краєзнавчого руху в республіці. До цього часу
пам’ятаю, як у цк кПу я доводив необхід-
ність створення на о. хортиця музею запо-
розьких козаків. справа була ризикована з
точки зору тодішньої національної політики
радянського союзу. Не все сприймала ком-
партія і кремлівське керівництво.
але, все ж таки, ми продовжили справу,
яку колись починав академік Д. І. Яворниць-
кий. було розроблено цілий ряд державних
заходів щодо увічнення пам’яток козацької
слави, зокрема — проект масштабного
пам’ятника “козаки в дозорі” на острові хор-
тиця, “вибито” у Москві 100 тонн бронзи —
особливо дорогого на той час металу. але цей
проект повністю не здійснився у той час. Про-
пала і бронза. Проте ідея музею реалізувалась.
Правда, впродовж тривалого часу.
сьогодні, до речі, мені часто доводиться бу-
вати у різних національних заповідниках, по
багатьох з них мене призначили членом на-
глядових рад, у тому числі і “хортиці”, де
проведена велика робота, але й постає багато
�
проблем, котрі потребують громадського втру-
чання…
— Дійсно, Петре Тимофійовичу, і в ті, ра-
дянські роки, для вольових, наполегливих лю-
дей, була можливість попрацювати на славу
України. За часи роботи в Уряді Вам вдалось
зробити для української культури і науки ба-
гато. Лише перелік небагатьох із них вражає
своєю масштабністю і послідовністю. Вони
буквально проникнуті ідеєю відродити вели-
ку історію України, нагадати світовій цивілі-
зації, хто стояв біля її витоків. Це відзначен-
ня 150-річчя з дня народження Тараса Шев-
ченка, 100-річчя Василя Стефаника, ювілей
Лесі Українки у Києві і Москві, Міжнародний
з’їзд славістів, спорудження пам’ятників
Лесі Українці і Олександру Пушкіну у Києві,
спільна робота з відомим скульптором Євге-
ном Вучетичем — над проектом та споруд-
женням Меморіального комплексу “Націо-
нальний музей Великої Вітчизняної війни
1941–1945 рр.”, створення Національного му-
зею народної архітектури і побуту України у
селі Пирогові під Києвом, не кажучи вже про
таку фундаментальну працю, як 26-томне
видання “Історії міст і сіл УРСР”, яке було
презентоване Україні і світу наприкінці
1970-х, про відродження краєзнавчого руху в
Україні. Або, скажімо, підготовка загальнона-
ціонального науково-документального видан-
ня “Реабілітовані історією”, 57 томів якого
вже вийшло у світ у 24 областях, а очікуєть-
ся понад 100…
— ви знаєте, можна було і ще багато чого
згадати. але не буду. хай люди згадують.
Тому що я і моє покоління, мої численні со-
ратники по духу і по ідеї, а їх було дуже багато
і у владі, і серед громадськості, — всі вони ро-
били це не стільки за посадовим обов’язком,
скільки через віру і любов до україни. Ми ве-
лика держава, у нас велична і героїчна історія,
про які ще мало знає світ. Мені дуже образли-
во, коли нас ще дуже часто у світі ототожню-
ють з росією, коли слово “україна” у багатьох
іноземців не викликає ніяких асоціацій. а
якщо і викликає, то на негативному рівні —
через скандали за скандалами у владі.
— Ви багато літ були у владі, Вам є з чим
порівняти...
— колись, на Прикарпатті, ще до війни, я
почув від одного священика, що всяка влада
від бога і їй треба коритися. але якщо поди-
вишся на деяких чиновників, то подумаєш:
“господи, на все твоя воля, але навіщо така
кара україні?” Я згадую багатьох колишніх
керівників вищого рівня в україні, та й у
тодішньому союзі. особисто працював з Ми-
китою хрущовим, володимиром щербицьким
і олександром ляшком, з членами Політбюро
цк кПу і членами ради Міністрів урср, дру-
жив з білоруським лідером Петром Машеро-
вим та керівниками інших союзних респуб-
лік, знав багатьох членів Політбюро з кремля.
ці люди мали велику, можна сказати необме-
жену владу. але щоб вони надані їм владні
повноваження перетворювали на власну роз-
кіш, як сьогодні, тоді я такого не бачив.
володимир щербицький — один з найус-
пішніших і найпорядніших керівників украї-
ни. коли він пішов на пенсію, йому не зали-
шили навіть службовий автомобіль і жодних
“царських маєтків”. Тому що влада не хова-
лась від народу. вона завжди була на виду і
звітувала перед народом. а тепер до рядового
чиновника не потрапиш на прийом, не в змозі
зателефонувати. Я був дев’ять скликань депу-
татом верховної ради урср і проводив осо-
бисті прийоми виборців. кожне звернення на-
магався виконати. а сьогодні виборці своїх
депутатів не бачать ні в раді, ні в округах, до
них не достукаєшся. Які результати буде мати
така влада? що вона залишить після себе:
пусті слова чи добрі справи? бачите самі.
— Петре Тимофійовичу, у Вас за плечи-
ма — довге і плідне життя, його здобутків
(національного значення!) вистачить не на
одне покоління. Звідки у Вас сили, наполег-
ливість і такий національний патріотизм?
Краєзнавці Вас просто обожнюють...
— сили у мене — від батьків і української
землі. колись мені мама — євдокія олексіїв-
на — казала: роби усе так, щоб люди тебе по-
важали. Нехитра селянська мудрість. але не
всі цю просту пораду несуть через все життя.
Мені вдалось.
а краєзнавство — це безмежна наука.
краєзнавство — це і є життя держави в усіх її
куточках — від києва до найвіддаленіших
хуторів. краєзнавство — це те, що було дав-
но, було вчора, є сьогодні і буде завтра.
краєзнавство — це потреба душі, яку, на
жаль, сьогодні зрозуміли ще не всі. особливо
державні чиновники. адже краєзнавці роб-
лять те, що має робити будь-яка цивілізована
держава — вивчати і захищати свою історію,
національні святині, надбання матеріальної і
духовної культури, свою історичну пам’ять.
було б великою помилкою вважати краєзнавс-
�
Краєзнавство 1–2 2010
тво патріархальщиною, далеким від історич-
ної науки аматорством. у жовтні 2008 року
нашій спілці кабінетом Міністрів україни
надано національний статус. До Національної
спілки краєзнавців україни вважає за честь
вступити наукова еліта україни. Тому що
це — не суха академічна наука, яка орієн-
тується на вузьке коло фахівців-колег, а ве-
лика загальнонаціональна просвітницька ор-
ганізація, професійна спілка з високим рів-
нем наукових досліджень регіональної історії
у багатьох напрямах. краєзнавці сьогодні ви-
конують роль генетичного коду нації. І в цьо-
му їх заслуга перед українським суспільством
і державою.
Моя найбільша мрія — підготовка нового
енциклопедичного видання “Історії міст і сіл
україни”. цей науковий подвиг історики, ар-
хівісти, бібліотекарі, краєзнавці з усіх куточ-
ків україни (а це — 100 тисяч авторів!) звер-
шили у 60–70-х роках минулого століття. З
гордістю повторюю — такого видання про
26 тисяч населених пунктів держави не має
жодна країна світу.
цей подвиг ми готові повторити і сьогодні.
І коли, нарешті, після 8 років дії Постанови
уряду держава знайде кошти на цей проект,
він буде виконаний. Для авторського колекти-
ву і організаторів проекту є кілька найваж-
ливіших завдань, виконати котрі цілком ре-
ально. але запорука всьому — наявність пат-
ріотичної влади. Я сподіваюсь, що кожен
населений пункт україни, навіть ті близько
2 тисяч сіл, що вже зникли з карти україни за
ці 30 років назавжди, будуть мати свою най-
точнішу документальну біографію.
Я радий, що у наш час краєзнавство значно
пожвавилось, до його лав вливаються все нові
і нові досвідчені та відомі особистості — авто-
ритетні українські вчені з історичного крає-
знавства, музейництва, пам’яткознавства,
фольклористики та етнології, географії, гене-
алогії, знавці архівної справи. краєзнавс-
тво — комплексна синтетична галузь знань,
яка активно вибудовує науково-методологічні
засади, удосконалює свій понятійний інстру-
ментарій, розвивається в тісній взаємодії з су-
часними соціально-гуманітарними науками.
Зростає роль краєзнавства у науковій, творчій
та просвітницькій діяльності, воно вносить
відчутний патріотичний дух у громадське
життя україни. його помітила і підтримала
держава. І я впевнений, що цей всенародний
рух, який очолила Національна спілка
краєзнавців україни, має великі перспективи
для розвитку духовної культури і утверджен-
ня незалежності нашої держави.
Тож бажаю редакційному, авторському та
читацькому загалу журналу “краєзнавство”
успіхів у цій великій справі в ім’я україни.
Розмову записав Григорій Клепак,
журналіст
9
спілкування з журналістами. 2005 р.
у робочому кабінеті
10
Краєзнавство 1–2 2010
З головою верховної ради україни,
відомим істориком в. литвином. 2007 р.
Дарунок спілці краєзнавців україни від голови Донецької
обласної державної адміністрації в. Януковича. 2001 р.
Закладка пам’ятника олесю гончару. київ, 2000 р.
|