Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)

У статті розглядаються обставини розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941–1944). На основі широкого фактичного матеріалу звертається увага на масові акти вандалізму та мародерства з боку військовослужбовців окупацій...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кот, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31971
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.) / С. Кот // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 30-42. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31971
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-319712013-02-13T02:12:11Z Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.) Кот, С. 65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні У статті розглядаються обставини розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941–1944). На основі широкого фактичного матеріалу звертається увага на масові акти вандалізму та мародерства з боку військовослужбовців окупаційних військ та представників окупаційних адміністрацій щодо культурних цінностей, що мали місце поряд з організованим нацистами вивезенням предметів культури через діяльність спеціальних структур. Вводяться в обіг та обґрунтовуються поняття прямого та прихованого мародерства культурних цінностей на окупованій території як чинників їх втрат внаслідок війни. В статье рассматриваются обстоятельства разграбления, вывоза и уничтожения культурных ценностей на оккупированной территории Украины во время Второй мировой войны (1941–1944). На основе широкого фактического материала обращается внимание на массовые акты вандализма и мародерства со стороны военнослужащих оккупационных войск и представителей оккупационных администраций по отношению к культурным ценностям, которые имели место наряду с организованным нацистами вывозом предметов культуры через деятельность специальных структур. Вводятся в обращение и обосновываются понятия прямого и скрытого мародерства культурных ценностей на оккупированной территори как факторов их потерь в результате войны. Circumstances of looting, exportation and destruction of cultural treasures in the occupied territory of the Ukraine during the World War II (1941-1944) are discussed. Based on wide set of facts, the focus is made on mass acts of vandalism and marauding, as to the cultural treasures, on behalf of occupational service personnel as well as representatives of occupational administrations, which acts took place alongside with the nazi-organized exportation of the cultural treasures through activities of special structures. Notions are introduced of direct and latent marauding of cultural treasures in an occupied territory as factors of their loss due to the war. 2010 Article Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.) / С. Кот // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 30-42. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31971 [94(4)1939-1945:94(477)]“1941/1944” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
spellingShingle	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні Кот, С. Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.) Краєзнавство
description	У статті розглядаються обставини розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941–1944). На основі широкого фактичного матеріалу звертається увага на масові акти вандалізму та мародерства з боку військовослужбовців окупаційних військ та представників окупаційних адміністрацій щодо культурних цінностей, що мали місце поряд з організованим нацистами вивезенням предметів культури через діяльність спеціальних структур. Вводяться в обіг та обґрунтовуються поняття прямого та прихованого мародерства культурних цінностей на окупованій території як чинників їх втрат внаслідок війни.
format	Article
author	Кот, С.
author_facet	Кот, С.
author_sort	Кот, С.
title	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)
title_short	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)
title_full	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)
title_fullStr	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)
title_full_unstemmed	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)
title_sort	мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території україни під час другої світової війни (1941-1944 pp.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31971
citation_txt	Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.) / С. Кот // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 30-42. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kots maroderstvoâkfaktorrozgrabuvannâvivezennâtazniŝennâkulʹturnihcínnostejnaokupovaníjteritorííukraínipídčasdrugoísvítovoívíjni19411944pp
first_indexed	2025-07-03T12:27:36Z
last_indexed	2025-07-03T12:27:36Z
_version_	1836628738596405248
fulltext	29 іі 65 років перемоги у великій вітчиЗняній війні 30 Краєзнавство 1–2 2010 уДк [94(4)1939-1945:94(477)]“1941/1944” Сергій Кот (м. Київ) мароДерство як фактор роЗграбування, вивеЗення та Знищення культурних цінностей на окупованій території україни піД час Другої світової війни (1941–1944 рр.) У статті розглядаються обставини розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941–1944). На ос- нові широкого фактичного матеріалу звертається увага на масові акти вандалізму та маро- дерства з боку військовослужбовців окупаційних військ та представників окупаційних ад- міністрацій щодо культурних цінностей, що мали місце поряд з організованим нацистами ви- везенням предметів культури через діяльність спеціальних структур. Вводяться в обіг та обґрунтовуються поняття прямого та прихованого мародерства культурних цінностей на окупованій території як чинників їх втрат внаслідок війни. Ключові слова: Друга світова війна, нацистська Німеччина, окупована територія Украї- ни, культурні цінності, пограбування та знищення предметів культури, мародерство. Питання долі культурних цінностей, їх розграбування, вивезення та знищення на окупований території україни під час Другої світової війни вже протягом багатьох років знаходять своє відображення як в узагальню- ючих працях та збірниках документів, при- свячених подіям війни, є предметом окремих наукових досліджень. серед авторів, які зро- били вагомий внесок у висвітлення даної про- блематики відзначимо Ю. омельченка1, в. акуленка2, о. Мітюкова3, П. грімстед та г. боряка4, М. Ткаченка5, Т. себту й о. Долин- ського6, М. Дубик7, Н. кашеварову та Н. Ма- лолєтову8, у. хартунг9 та ін. окремо слід від- значити внесок у дослідження питання втрат української культури в роки війни академіка П. Т. Тронька, який впродовж кількох деся- тиліть звертається до цієї теми. серед голо- вних тенденцій розвитку досліджень цього комплексу питань вкажемо на намагання по- глибленого вивчення діяльності та документа- ції спеціальних структур, створених керів- ництвом нацистської Німеччини з метою ор- ганізованого виявлення, обліку, вивчення та конфіскації культурних цінностей на окупо- ваних територіях, їх ролі у розграбуванні та знищенні українських надбань культури. ра- зом з тим вважаємо за необхідне привернути увагу до того факту, що дії цих структур не були єдиним чинником культурних втрат на українській землі в ході бойових дій та окупа- ції в роки війни. в даній публікації пропо- нується виокремити та розглянути інші фак- тори, що спричинили масові втрати культур- них цінностей на окупованій території україни в період війни й також мали трагічні наслідки для української культури. в результаті воєнних дій і в період окупації україна понесла одні з найбільш масштабних за всю свою багатовікову історію втрат куль- турних надбань. Загальні втрати музейного фонду україни дотепер точно не визначені. За першими ра- дянськими повоєнними офіційними даними, на території україни в період окупації було зруйнувано та пошкоджено 151 музей різного профілю, вивезено понад 40 тис. унікальних експонатів. Музейному господарству ук- раїнської рср була завдана шкода в сумі 1350 млн. крб.10. однак названа цифра навряд чи в повній мірі відображує справжні масшта- би втрат. адже оцінити в грошових одиницях збитки, завдані в роки війни та окупації музе- ям україни можливо лише умовно. За своїм історичним та культурним значенням біль- шість художніх полотен, унікальних пам’яток старовини не мають ціни, їх втрати неможли- во відшкодувати. разом з тим багато науков- ців звертає увагу на той факт, що відповідно до офіційної статистики, безпосередньо перед війною на території україни діяло загалом 174 музеї11. За різними даними, у державних 31 музейних фондах знаходилося від 2,8 до 3,5 млн. одиниць зберігання12. а з урахуванням фондів університетських та відомчих музеїв їх загальна кількість сягала близько 6 млн. одиниць13. в своїй переважній більшості вони не були евакуйовані в тилові райони срср на початку війни й лишилися на окупованій те- риторії14. Тож реальні втрати музеїв україни були набагато більшими, ніж подавалося од- разу по війні в офіційних радянських джере- лах. Постраждали музеї і картинні галереї киє- ва, харкова, одеси, львова, чернігова, Пол- тави, сум, херсона, Донецька, кам’янець- Подільського, рівного, Дніпропетровська та багатьох інших міст і районних центрів. До цього трагічного переліку слід додати втрати музеїв криму, що є частиною сучасної тери- торії україни, і серед яких були відомі музеї та картинні галереї севастополя, сімферопо- ля, алупки, бахчисарая, керчі, феодосії та інших населених пунктів півострова. За дани- ми Міністерства культури україни, опубліко- ваними у 1987 р., втрати тільки творів мистец- тва з музеїв україни перевищували 130 тис. експонатів. За даними Міністерства культури срср, оприлюдненими на початку 90-х років хх ст. на основі аналізу актів збитків, завда- них війною, що були складені у 1944– 1948 рр., лише по 15 музеях української рср різного профілю втрати фондів налічували 240 тис. 693 експонати. а разом із приведени- ми відомостями по шести найбільших музеях криму, що нині знаходяться на території ук- раїни, втрати лише по 21 музеєві україни склали 283 тис. 782 предмети15. отже, мова йде про сотні тисяч (а може, й мільйони) пред- метів історії та мистецтва, які було викраде- но, знищено, пошкоджено і загублено внаслі- док бойових дій та окупації. у київському музеї українського мистец- тва окупанти знищили і розтягли 55 875 екс- понатів, що становили 91 % його фондів16. були пограбовані унікальні зразки старовин- ного посуду і колекція народних вишивок хVІІІ–хх ст., збірка фаянсових виробів хVІІІ ст. київо-Межигірської фабрики, цінні зразки різьби по дереву. З музею вивезли та- кож 5304 одиниці живопису, графіки, скуль- птури17. За даними повоєнних актів збитків, київський державний музей російського мистецтва втратив 4878 експонатів. серед них були збірка рідкісних ікон роботи І. є. репіна, в. в. верещагіна, М. М. ге, ф. ф. федотова, а. І. куїнджи, в. є Маковського, М. М. анто- кольського та інших відомих російських ху- дожників і скульпторів, майстрів декоратив- но-прикладного мистецтва18. втрати київсь- кого музею західного і східного мистецтва становили 24 714 експонатів. визначну цін- ність мали зразки скульптури Давніх єгипту, греції і риму, європейських країн хVІІІ ст., 718 полотен переважно західноєвропейських майстрів хVІ–хIII ст. З унікальної колекції гравюр, що налічувала 33 тис. зразків хVІ– хVIII ст., залишилося лише 8 тис. найменш цінних19. Згідно з повоєнними актами втрат з хар- ківської картинної галереї до Німеччини були відправлені 1109 картин російських і ук- раїнських художників; 20 картин і 219 ескізів західно-європейських майстрів хV–хІх ст., 332 вироби декоративно-прикладного мистец- тва. Після вивезення музейних цінностей ні- мецькі військові підпалили галерею з усіма цінностями, що ще залишалися після по- грабування20. одеський музей західного і схід- ного мистецтва внаслідок війни та окупації втратив 5863 картин, малюнків і гравюр, 2925 предметів з фарфору, бронзи, а також старо- винної зброї. З одеського музею українського і російського мистецтва було вивезено більш ніж 900 картин і 516 акварелів, пастелів, малюнків, серед них роботи І. є. репіна, І. а. Іванова, а. І. куїнджи, в. є. Маковсько- го, М. в. Нестерова, а. к. саврасова та інших, 1146 старовинних ікон. було повністю розгра- боване і знищене унікальне зібрання одесько- го історико-археологічного музею, яке до вій- ни налічувало близько 500 тис. експонатів21. велика шкода була заподіяна бібліотекам україни. внаслідок війни та окупації на тери- торії україни було розкрадено та знищено по- над 51 млн. книг. в тому числі постраждали найбільші українські книгозбірні — академії наук урср у києві, ім. в. г. короленка в хар- кові, ім. в. І. леніна в одесі, ім. І. Я. франка (в т. ч. колишню “оссолініум”) у львові та інші22. Так, у києві було знищено і вивезено 4 млн. книг. серед них з книжкових зібрань бібліо- теки аН урср — понад 320 тис. цінних та унікальних книг і рукописів, в тому числі 5 ящиків стародруків, 20 рукописів хV– хVІІІ ст., рідкісні видання творів Т. г. Шев- ченка, а. Міцкевича, І. Я. франка. серед ви- крадених з бібліотек наукових установ киє- ва — Перше і Друге горностаївське євангеліє 32 Краєзнавство 1–2 2010 хVІ ст. у високохудожніх срібних з позолотою оправах, старовинне сербське євангеліє, рід- кісні рукописи перської, абіссінської і китай- ської писемності, книги першодрукаря І. фе- дорова та інші пам’ятки культури. виявилися розграбованими та загинули унікальні зібран- ня київського університету — бібліотека із фондом понад 1 млн. 300 тис. книг, більше по- ловини архіву давніх актів та ін.23. Із львівсь- кого філіалу бібліотеки аН урср ім. І. Я. франка було викрадено 5113 рукописів, 3139 стародруків24. З харківської бібліотеки ім. в. г. короленка було відправлено у бер- лін декілька тисяч цінних книг, а тими, що залишилися, вимостили бруківку25. внаслідок війни та окупації виявилися втраченими 18 млн. архівних справ, що збері- галися в державних центральних і обласних архівах та їхніх філіалах. а разом з відомчи- ми, районними і міськими архівами загальні втрати державного архівного фонду в україні склали 46 млн. справ, серед них — унікальні документи з історії україни хІІ–хх ст.26. характеризуючи долю культурних ціннос- тей україни в роки Другої світової війни, слід наголосити на тому, що левова частка втрат національних культурних надбань українсь- кого народу стала прямим та безпосереднім наслідком свідомо організованого вилучення, вивезення та знищення культурних цінностей як цілеспрямованої політики нацистської Ні- меччини та її союзників на окупованій тери- торії україни. “Я маю нaмip грабувати, i саме ефективно”, — так сформулював г. геринг політику нацистського уряду на сході27. головним інструментом нацистів у “ефек- тивному пограбуванні” культурних цінностей україни стала діяльність спеціальних німець- ких служб по виявленню, обліку, вивченню і конфіскації культурних цінностей, серед яких особливо вирізнялися оперативний штаб ро- зенберга та так звана група кюнцберга. оперативний штаб рейхсляйтера розенбер- га (Einsatzstab Reichsleiter Rozenberg) був створений у 1940 р. під час вторгнення військ нацистської Німеччини у францію28. вважаю- чи досвід його грабіжницької діяльності в оку- пованих країнах Західної європи успішним, рейхсміністр окупованих східних територій а. розенберг прийняв рішення про поширен- ня його компетенції й на окуповані землі на сході, в тому числі й на територію україни. 3 жовтня 1941 р. він надіслав рейхскомісару коху директиву про конфіскацію культурних цінностей україни, яка визначала порядок роботи по вилученню музейних та інших фон- дів, її виконавців і методику. вказавши на не- обхідність обліку всіх цінностей фондів му- зеїв, розенберг доручив всю роботу по вияв- ленню культурних цінностей оперативному штабу і спеціальним робочим групам при рейхскомісарах29. восени 1941 р. начальник оперативного штабу герхард утікалем ство- рив головну робочу групу, яка передавалася рейхскомісарові коху30. 1 березня 1942 р. осо- бисто а. гітлером було видано наказ “Про функції оперативного штабу рейхсміністра окупованих східних областей розенберга”, за яким оперативному штабу надавалося “право перевіряти бібліотеки, архіви, масонські ложі та інші ідеологічні і культурні організації всіх видів на основі відповідного матеріалу і кон- фіскувати їх для виконання завдань націонал- соціалістичної партії в галузі ідеології”31. На- решті 7 квітня 1942 р. вийшло розпоряджен- ня Міністерства окупованих східних областей рейхскомісарам остланда та україни про збе- реження культурних і наукових цінностей для вивозу в Німеччину32. це розпорядження зобов’язувало оперативний штаб розенберга провести роботу по обліку та опрацюванню да- них про культурні цінності. в жовтні 1941 р. перші співробітники оперативного штабу по- чали прибувати до києва. станом на кінець квітня 1942 р. їх чисельність становила вже 60 осіб, які працювали в створених робочих групах — Західної (київ), Південної (херсон) та східної (Дніпропетровськ) україни, криму (сімферополь) та харкова33. З вересня 1942 р. робочі групи оперативного штабу розгорнули свою діяльність майже на всій території оку- пованої україни. вони діяли до 1944 р. включ- но, тобто до моменту повного відступу німець- кої армії з українських земель34. спеціальним підрозділом, уповноваженим на конфіскацію та вивезення культурних цін- ностей з окупованих нацистською Німеччи- ною територій була також так звана група кюнцберга (SS-Sonderkommando des Auswar- tigen Amtes “Gruppe Kunsberg” — особлива команда (група) військ сс Міністерства закордонних справ “група кюнцберга”). це був батальйон сс особливого призначення під командуванням майора Е. кюнцберга, підпо- рядкований безпосередньо Міністерству за- кордонних справ Німеччини. батальйон діяв у складі передових загонів німецької армії та на окупованих територіях у період Другої 33 світової війни із завданням виявляти та вивозити культурні цінності. у 1941 бата- льйон складався з 4-х робочих груп (einsatz- kommando — скор. Ек), три з яких діяли на території срср. На території україни діяла робоча група “Потсдам” під командуванням гауптштурмбанфюрера Патцака, підрозділи якої базувалися в києві, харкові, одесі та криму (сімферополь, Ялта). Загалом з тери- торії срср “група кюнцберга” вивезла 304 697 одиниць зберігання архівних справ, карт, давніх актів та стародруків, наукових та ідеологічних видань, геологічних та мінерало- гічних колекцій, музейних пам’яток, значна частина яких була вилучена з території україни35. разом з тим одним з вагомих чинників втрат культурних цінностей на окупованій те- риторії україни було мародерство військово- службовців окупаційних військ та представ- ників окупаційних адміністрацій. Існує декілька визначень цього терміна “мародерство”. “Мародерство — незаконне привласнення чужого майна, використовуючи безкарність в окремих трагічних ситуаціях, наприклад, під час природних катастроф або бойових дій. Ма- родерство часто супроводжується актами на- силля. Походження терміна відносять до епо- хи Тридцятирічної війни і пов’язують з ім’ям одного з двох відомих командирів, що носили прізвище Мероде і брали участь в Тридцяти- річній війні”36. “Мародерство (від фр. maraudeur) — … один з воєнних злочинів, що виявляється у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих та поранених. Міжнародним пра- вом М. розуміється більш широко (містить та- кож пограбування мешканців території воро- га) й розглядається як воєнний злочин міжна- родного характеру”37. “Мародерство (від фр. maraudeur) — воєн- ний злочин міжнародного характеру, що по- лягає у викраденні на полі бою речей, що зна- ходяться при вбитих та поранених, а також пограбування мешканців ворожої тери- торії”38. розгляд мародерства в усіх проявах, яке допускалося військовими та адміністративни- ми чинниками нацистської Німеччини та її союзників на окупованій території україни дозволяє не лише більш повною мірою висвіт- лити процес пограбування та знищення ними українських культурних цінностей, але й по- яснити, чому різняться повоєнні дані установ культури щодо загальних втрат культурних цінностей і дані виявлених німецьких списків на вивезення предметів культури з українсь- кої території. Як відомо, відомості українсь- ких установ культури про завдані збитки значно перевищують зафіксовані в німецьких документах цифри про конфісковані й виве- зені культурні цінності. у цьому зв’язку питання актів вандалізму та мародерства щодо культурних цінностей на окупованій території україни можливо роз- глядати в контексті наступних дій: - дії представників військових та окупацій- них адміністрацій як приховане мародерство на окупованій території; - розграбування та знищення культурних цінностей внаслідок прямого мародерства вій- ськовослужбовців окупаційних військ. ДІї ПрЕДсТавНикІв вІйськових Та окуПацІйНих аДМІНІсТрацІй Як ПриховаНЕ МароДЕрсТво На окуПоваНІй ТЕриТорІї вивчення документів щодо втрат культур- них цінностей на окупованій території украї- ни засвідчує велику кількість фактів приму- сового вилучення предметів культури, яке здійснювалося офіційними німецькими та ін- шими військовими й адміністративними чин- никами з установ культури поза компетенцією спеціальних структур, які були офіційно уповноважені керівництвом рейху на такі дії. ці вилучення зовні мали вигляд позичок пред- метів культури з фондів музеїв чи бібліотек, інших закладів, які нібито вилучалися у тимчасове користування для прикрашання службових кабінетів в комендатурах та шта- бах, місць проживання німецьких, румунсь- ких, угорських військових, готелів, ресто- ранів тощо. Іноді розписки писалися навіть із зобов’язаннями зворотного повернення пред- метів. однак насправді фактів повернення “тимчасово” взятих культурних цінностей можливо вказати лічені одиниці. в абсолют- ній більшості випадків отримані таким чином пам’ятки безслідно зникали. Іноді офіційно фіксувалося вилучення культурних ціннос- тей, які презентувалися як подарунки вищо- му керівництву. архівні дані засвідчують, що це явище на- було поширення на всій окупованій території україни. фактично його можливо кваліфіку- вати як приховане мародерство, яке набуло 34 Краєзнавство 1–2 2010 системного характеру, здійснювалося повсюд- но й у великих масштабах. Пограбування культурних установ, особли- во музеїв, частинами вермахту, масова пере- дача музейних цінностей в комендатури, шта- би військових частин, квартири чиновників військової окупаційної адміністрації набули такого розмаху, що це мусили визнати пред- ставники верхівки німецького керівництва, які знали справжню ціну культурним ціннос- тям на території україни i мали щодо них свої плани. Тому ситуація з фактами масового присвоєння військовими предметів історії та культури на захоплених територіях викли- кала в німецьких високопосадовців занепо- коєння. вже у вepecнi 1941 р., повідомляючи до берліну про захоплення музейних ціннос- тей передовими частинами вермахту, генерал- комicap білорусі кубе висловив сподівання, що “в стapi культурнi міста україни будуть своєчасно направлені експерти для керів- ництва подібними заходами, інакше адмініст- рація зустріне повне спустошення всюди”39. Директиви рейхсміністра окупованих тери- торій а. розенберга та створення згідно з ними спеціального оперативного штабу і мережі ро- бочих груп при рейхскомісарах, яким дору- чалася вся робота по виявленню, обліку та конфіскації культурних цінностей, деякою мірою обмежувала грабіжницьку діяльність представників вермахту та окупаційних ад- міністрацій40. реальне розгортання цих штабів на території україни та визначення їх повно- важень на найвищому рівні припали на період весни-осені 1942 р.41. Проте процеси прихова- ного мародерства цінностей культури продов- жувалися. Про це свідчить доповідна записка референта з питань мистецтв при робочій групі Західної україни д-ра клейна, датована 22 січ- ня 1942 р. Доповідаючи штабу про захоплення співробітниками генерал-комісаріату ціннос- тей київських музеїв, референт у питаннях мистецтв клейн писав: “Я зразу ж вказав до- ктору франке на велику небезпеку роздачі творів мистецтва. Я довідався, що мої поперед- ження зовсім не прийняті до уваги”42. Як засвідчують численні факти, незважаю- чи на спроби найвищих керівників окупацій- ної адміністрації контролювати ситуацію з не- санкціонованим привласненням культурних цінностей на окупованій території україни, всі вжиті заходи виявилися неспроможними повністю зупинити процеси прихованого ма- родерства. воно мало місце впродовж всього періоду окупації включно до часу відступу ні- мецьких військ з українських земель. При- клади такого роду вилучень та втрат є достат- ньо переконливими. жертвою “позичок” музейних експонатів в обмін на розписки став київський музей російського мистецтва. На вимогу очолювано- го Е. кохом генерал-комісаріату україни, для оздоблення службових приміщень та квартир високопоставлених чиновників з його фондів було вилучено 17 картин. в тому числі були полотна о. г. венеціанова та к. брюллова. За особистою вказівкою самого коха йому було доставлено картину невідомого художника “Дівчина в червоному сарафані”. окрім того, окремими особами з числа німецьких військо- вих та службовців під розписки з музейних фондів в роки окупації було забрано 24 худож- ніх вироби з бронзи та порцеляни43. Під час окупації києва майно та фонди центрального історичного музею були виве- зені з музейних приміщень з території києво- Печерської лаври і розосереджені між кілько- ма будинками. частково вони були вико- ристані для створення нового Музею давньої та прадавньої історії, який було засновано за- мість колишнього музею в. І. леніна в будин- ку Педагогічного музею. Перший директор новоствореного музею др. грім підніс в якості подарунка генерал-комісару києва Магунії намисто, зібране з намистин з розкопок скіфських та слов’янських могильників. Для свого помешкання др. грім узяв з музею ста- ровинні диван та шафу. Інший директор му- зею др. Штамфус, який був призначений йому на заміну, також забрав з музею для свого по- мешкання уподобані меблі та картини44. Масового характеру набуло вилучення ні- мецькими офіцерами культурних цінностей, що залишалися в Полтаві в краєзнавчому та художньому музеях. воно здійснювалося на підставі формальних розписок із зобов’язан- нями повернення музейних предметів. При цьому надіслані ними солдати вилучали екс- понати силою, взагалі не питаючи згоди му- зейних працівників. Так, зокрема, німецький генерал в супроводі групи солдат забрав з му- зею картину М. о. Ярошенка “гірські орли”, залишивши розписку про її вилучення. кар- тина досі вважається втраченою45. гебітскомі- сар карл Шенко та інші німецькі чиновники постійно вимагали видачі їм з фондів пол- тавських краєзнавчого та художнього музеїв (в період окупації художній музей був картин- 35 ною галереєю Полтавського краєзнавчого му- зею) картин, скульптур та інших творів мистецтва, старовинних меблів, килимів та посуду для використання у своїх квартирах46. художні меблі для своєї квартири реквізував в музеї також німецький генерал рудштед47. На початку липня 1943 р. гебітскомісар Полтави вирішив зайняти під свою квартиру будинок меморіального музею в. г. королен- ка, який до того зберігався в доброму стані. На вивезення музейних предметів співробітни- кам краєзнавчого музею було відведено 2 дні. При цьому гебітскомісар дозволив вивезти лише частину предметів з кабінету письмен- ника, в тому числі бібліотеку. Не було дозво- лено перевезти з музею бронзовий бюст пись- менника, його дитячий портрет, меморіальні письмовий стіл та малий круглий стіл, крісла, книжкову шафу, ліжко, а також 8 картин, де- коративні вази, старовинні килими та гарди- ни, господарське начиння (зокрема, ме- моріальні самовари). Згодом співробітниця гебітскомісара Тірель неодноразово знімала зі стін та забирала з будинку килими, картини та гардини. частина меморіальних предметів, які не становили інтересу для гебітскомісара, була винесена до повітки з дровами та вуглем. Під час пожежі, яку особисто влаштував в му- зеї гебітскомісар Полтави перед відступом ні- мецьких військ з міста, фактично всі унікаль- ні меморіальні предмети музею в. г. королен- ка, що перебували на той час в будинку та в повітці, були спалені48. Працівники німецької комендатури в м. кременці під приводом відправки “в кеніг- сберг на виставку” вилучили з фондів креме- нецького краєзнавчого музею значну частину цінних експонатів49. За вказівками коменданта м. Миколаєва вінклера протягом періоду окупації з худож- нього музею ім. в. в. верещагіна було вилуче- но понад 400 робіт видатного художника-ба- таліста в. в. верещагіна, понад 100 творів І. к. айвазовського, І. І. Шишкіна, в. Д. По- лєнова, в. є. Маковського, скульптури М. М. антокольського та інших видатних мит- ців. Поширеною була практика використання цих картин та скульптур для прикрашання службових приміщень, приміщень готелів для офіцерів німецької армії та приватних помеш- кань високопоставлених військовослужбов- ців. картинами з музею було прикрашено й стіни офіцерської їдальні. Майже всі забрані з музею твори мистецтва згодом зникли50. Працівники німецьких пропагандистських служб в Маріуполі гарде і краузе вилучили “для оформлення госпіталю” та помешкань найбільш цінні предмети з фондів Маріуполь- ського обласного краєзнавчого музею51. Практика вилучення представниками вій- ськової та окупаційної адміністрації культур- них цінностей з установ культури шляхом ви- дачі розписок набула поширення також в кри- му. Директор воронцовського палацу-музею в період німецької окупації с. г. щеколдін свідчив в 1944 р.: “Іноді німецькі офіцери під’їжджали з вантажними автомашинами до музею й за наказами якихось генералів заби- рали цінні музейні меблі роботи 20–30-х рр. хІх ст., залишаючи мені розписки в їх отри- манні. Пізніше, через місяці, ми знаходили ці меблі в опустілих після від’їзду німців будин- ках (колишніх санаторіях) і переносили назад в музей, часто вже зламані, понівечені, з обідраною оббивкою. Забирали іноді й карти- ни, як німецькі офіцери, так і німецька влада, як, наприклад, комендант м. алупки капітан гаук, воєнний комендант креве… цими кар- тинами вони прикрашали свої квартири, кан- целярії комендатур та гуртожитки своїх ден- щиків. … взяті ними картини повернуті в му- зей не були: вони вивезли їх з собою”52. в грудні 1941 р. ад’ютант німецького генерала Тюрк під розписку, яку він залишив на пере- ліку вилучених ним книг, забрав з бібліотеки музею 101 книгу німецькою мовою в худож- ніх палітурках (видання кінця хІх — поч. хх ст. з історії, географії, музики тощо) ніби- то для читання офіцерами штабу. однак з усіх вилучених книг співробітники музею згодом змогли розшукати лише дві. взимку 1943– 1944 рр. на вимогу румунського генерального штабу були вилучені й вивезені шість книг хVІІІ ст. російською та французькою мовами з історії Молдавії та валахії53. у дистрикті “галичина”, який входив до території рейху в складі генерал-губернаторс- тва з центром у кракові, практика вилучення культурних цінностей під приводом службо- вих потреб в обмін на розписки німецьких по- садовців також набула значного поширення. Зокрема, вже у вересні 1941 р. секретаріат ге- нерал-губернаторства видав розпорядження про вилучення з ряду львівських музеїв екс- понатів для оздоблення робочої кімнати гене- рал-губернатора54. Такі вилучення тривали й далі. в доповідній записці уповноваженого в справах освіти і культури дистрикту галичи- 36 Краєзнавство 1–2 2010 на др. г. рогге, підготовленій в 1942 р., зазна- чалося, що для “гера гувернера” було забрано з львівського художньо-промислового музею 74 одиниці меблів, 35 виробів з кераміки, 11 експонатів з металу, 3 годинники, 2 вироби з тканини. З історичного музею з цією метою було вилучено 11 стільців, 2 крісла, 28 зобра- жень старовинних родових гербів. З фондів львівської картинної галереї для генерал-гу- бернатора було відібрано й вилучено 28 кар- тин55. автопортрет рембрандта та жіночий порт- рет роботи Я. госсарта були видані з фондів львівської картинної галереї на доручення др. Ернста та др. Зільха. З літа 1942 р. до весни 1943 р. приміщення львівської картинної га- лереї було зайнято штабом льотної частини. це створило небезпеку адресного бомбарду- вання будинку під час авіанальотів. Тому керівництву галереї довелося перенести най- цінніші портрети з фондів галереї до одного із залів художньо-промислового музею. Інші фонди були розпорошені ще між кількома сховищами56. безперечно, це створювало пе- редумови для подальшого розтягування уні- кальної збірки галереї. Загалом протягом 1941–1944 рр. німецькими офіційними особа- ми з адміністративних та військових структур під розписки з її фондів було вилучено 126 картин хVІ — поч. хх ст.57. Як приховане мародерство слід кваліфіку- вати факти примусового обміну культурних цінностей, що здійснювалися військовими чи адміністративними особами на окупованій те- риторії. характерний приклад зафіксований в документах стосовно волинського краєзнав- чого музею в луцьку. Зокрема, в червні 1942 р. ротмістр німецької армії крейзель уподобав в експозиції музею бронзовий перс- тень хVІ ст. і почав вимагати його собі. Не ри- зикуючи йти на прямий конфлікт з ним, ди- ректор музею в. чубинський звернувся по до- помогу до міського посадника Тиравського. але всі зусилля, спрямовані на збереження пам’ятки, виявилися марними — в результаті музею довелося погодитися на обмін: замість бронзового персня хVІ ст. ротмістр крейзель передав музею бронзовий хрест, наполягаючи на тому, що він датується хІІІ чи хІV ст. Про обмін було складено офіційний акт. Де і за яких обставин німецький ротмістр отримав цей хрест, лишилося невідомим58. Наведені факти переконливо засвідчують масовий характер прихованого мародерства культурних цінностей військовими та ад- міністративними особами на окупованій тери- торії україни, що завдало її культурній спад- щині непоправних втрат. роЗграбуваННЯ Та ЗНищЕННЯ кульТурНих цІННосТЕй вНаслІДок ПрЯМого МароДЕрсТва вІйськово- службовцІв окуПацІйНих вІйськ вже на початку німецько-радянської вій- ни, по мірі просування військ Німеччини та її союзників вглиб території україни, численни- ми стали акти стихійного вандалізму та маро- дерства з їх боку по відношенню до культур- них цінностей на українській території. це була хвиля погромів культурних установ, яка прокотилася україною із Заходу на схід та Південь. Згодом в умовах становлення окупа- ційного режиму подібні акти мародерства про- являлися у значно менших масштабах. але знову масового характеру вони набули під час відступу німецьких військ з території украї- ни в 1943–1944 рр. Таким чином, розграбу- вання та знищення українських культурних цінностей внаслідок прямого мародерства вій- ськовослужбовців окупаційних військ стало одним із реальних факторів їхніх втрат в пе- ріод Другої світової війни загалом. ця теза підтверджується численними фактами таких злочинних дій. розглянемо їх відповідно до просування німецьких військ та військ союз- ників нацистської Німеччини вглиб території україни, а також відповідного до їх подаль- шого відступу. вже на початку війни, протягом другої по- ловини липня та першої половини серпня 1941 р. кам’янець-Подільський обласний краєзнавчий музей неодноразово ставав об’єктом пограбувань з боку наступаючих пе- редових німецьких та угорських військових частин. Пограбовано було також кременець- кий краєзнавчий та бердичівський історич- ний музеї59. в перші дні німецької окупації протягом деякого часу виявився бездоглядним волинсь- кий краєзнавчий музей. За спогадами довоєн- ного заступника директора музею з наукової роботи а. Дублянського, коли він в липні — серпні 1941 р. повернувся в місто і поспішив довідатися про долю музею, він помітив часте відвідування його приміщення німецькими вояками, які “нишпорили по залах”. Дуб- лянський звернув увагу на розбиту вітрину, з якої зникло кілька золотих візантійських мо- 3� нет60. Згодом в ході проведених ще в роки оку- пації інвентаризацій фондів музею було зафік- совано зникнення двох золотих візантійських монет, двох старовинних бронзових перснів і бронзового хреста, срібної табакерки, фраг- ментів старовинного срібного пояса61. коли у вересні 1941 р. німецькі війська увійшли до києва, будинок київського музею російського мистецтва був зайнятий під розта- шування штабу однієї з військових частин. фондові приміщення були переобладнані під спальні, а на нижньому поверсі влаштовані стайні для коней та туалети. Твори мистецтва опинилися в бездоглядному стані і безконт- рольно розтягалися військовими62. в окупованій Полтаві 18–20 вересня 1941 р. німецькі солдати повністю розгроми- ли відділи пролетарської революції та ленініз- му Полтавського краєзнавчого музею. Масив- ні експонати з цементу та гіпсу, які неможли- во було розбити звичайними палицями, виносилися на подвір’я й розбивалися кувал- дами. Загалом в ці дні було знищено 8 тис. ек- спонатів цих відділів63. Тоді ж німецькими солдатами було розграбовано велику колек- цію боспорських та бактрійських монет, що зберігалася в фондах музею64. Захопивши Дніпропетровськ, німецькі вій- ськові зайняли під окупаційну адміністрацію приміщення Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького. у 1941 р. фон- дові колекції музею були просто викинуті на вулицю і кілька днів у бездоглядному стані пе- ребували під опадами на відкритому повітрі, розтягалися військовими та населенням. лише згодом те, що залишилося, колишні співробіт- ники музею на свій страх та ризик зібрали та перенесли до підвалу житлового будинку65. об’єктом варварського ставлення та маро- дерства військових на окупованій території став сумський художній музей. Німецький завідувач місцевого відділу освіти Ніц на свій розгляд відбирав з фондів музею та з експози- ції вироби з художньої порцеляни та скла. в лютому 1943 р. відступаючі угорські солдати вчинили напад на музей й додатково розграбу- вали значну частину експонатів з художньої порцеляни та викрали мистецько оформлені металеві тарілі. Невдовзі вже німецькими сол- датами музей був знову пограбований. старо- винні художні меблі були поламані, складені на купу в одній з кімнат й підпалені. в пожежі згоріло усе приміщення музею разом із за- лишками експонатів66. Під час бомбардувань німецькою авіацією чернігова, в 1941 р. від влучання запалюваль- ної бомби згоріла будівля чернігівського істо- ричного музею. Експонати, які вціліли у підвалах, стали об’єктом розграбувань та ак- тів вандалізму з боку німецьких солдатів. в тому числі єдиний в україні прижиттєвий портрет середини хVІІ ст. гетьмана богдана хмельницького був забраний ними і викорис- товувався як мішень для вправ у стрільбі. лише дивом ця унікальна пам’ятка українсь- кої культури пережила добу окупації й у по- воєнні роки була реставрована67. Під час вступу 17 жовтня 1941 р. німецьких військ в одесу містом прокотилася хвиля масо- вих пограбувань. група офіцерів німецької ар- мії силоміць виламала двері в приміщення одеського історико-археологічного музею, вчи- нила погром музейного обладнання й погра- бувала культурні цінності, що перебували у його фондах. Згодом протягом жовтня — листо- пада 1941 р. музей неодноразово групами й поо- динці грабували офіцери румунської армії68. красномовні факти розграбування куль- турних цінностей внаслідок мародерства сол- датів та офіцерів окупаційних військ були ха- рактерні також для долі музейних закладів криму. в м. бахчисарай німецькі військові увійшли в ніч з 3 на 4 листопада 1941 р. При розташу- ванні вояків під казарму було зайняте при- міщення мечеті ханського палацу, в якій було розміщено експозицію Музею печерних міст. культурні цінності, що знаходилися в експози- ції, були повністю розграбовані та знищені69. Під час вступу німецької армії у містечко старий крим 26–28 грудня 1941 р. німецький танк в’їхав у стіну будинку старо-кримського краєзнавчого музею, проломив та обвалив її. Німецькі вояки викинули експонати музею на вулицю, більшість з них була спалена, части- на вкинута в колодязь. Підготовлені до еваку- ації, але не відправлені два ящики з найбільш цінними музейними предметами були розбиті й розтягнуті. в подальшому, під час перебу- вання в старому криму румунських військ, румунські військові влаштували в приміщен- ні музею стайню для коней70. Під час перебування німецьких військ в сімферополі приміщення сімферопольської картинної галереї спочатку було використано під стайню, причому коней водили на другий поверх по чудових мармурових сходах. Зго- дом приміщення галереї прилаштували під 3� Краєзнавство 1–2 2010 казарму. Експонати та музейні фонди, які ще залишалися в ній, безконтрольно розтягалися і нищилися військовими. внаслідок цього були повністю втрачені вся музейна обстанов- ка (цінні меблі, вітрини), а також картини, скульптури, предмети декоративно-ужитко- вого мистецтва та інші культурні цінності, які лишилися в галереї. Зрештою, окупаційна ад- міністрація влаштувала в її приміщенні мило- варний завод. При відступі німецькі військові підпалили галерею71. в перші дні окупації алупки з алупкінсь- кого палацу-музею німецькими офіцерами без жодних пояснень та документів, а також без розписок були силою реквізовані картини невідомого художника німецької школи хVІІІ ст. “старий біля діжки”, невідомого ав- тора іспанської школи “розп’яття”, невідомо- го англійського митця хІх ст. “Портрет вел- лінгтона”, російських художників омукрови- ча “гусар”, Пояркова “спор”, кюхельгена “кримський пейзаж”72. За спогадами спів- робітника музею с. щеколдіна, який тоді пе- ребував в його приміщенні, незважаючи на протести, три німецькі офіцери, увійшовши до музею, розламали кришку одного з ящиків з невивезеними в евакуацію експонатами й за- брали собі рулон скручених гравюр73. ще один німецький офіцер, який назвався капітаном Дітманом, намагався повністю зрізати зі стіни палацу-музею унікальний перський килим- портрет фетх-алі-шаха, подарований ним графу воронцову. Після протестів та прохань музейних співробітників не робити цього він “обмежився” тим, що зрізав усю нижню час- тину килима, що починалася під ногами зоб- раження шаха, скрутив її в рулон і вивіз на своєму автомобілі74. Інший німецький офіцер навесні 1942 р. потрапив у приміщення музею через відкрите вікно й забрав з шафи в бібліо- теці комплект старовинних дуельних пісто- летів у футлярі й віяло зі страусиних пір’їн.75 військовими-мародерами були викрадені рід- кісний портрет М. с. воронцова на емалі робо- ти французького емальєра хІх ст. бон та пор- трет кушелева-безбородько76. Неодноразово цінні меблі та унікальні фамільні сервізи з ко- лекцій палацу використовувалися для бен- кетів військовослужбовців. Як наслідок, з 740 предметів художньої порцеляни та фаянсу після періоду окупації лишилося лише 380. З 80 одиниць художнього кришталю було роз- грабовано три чверті. З 180 виробів з худож- нього скла лишилося лише 31. З 23 музейних предметів із срібла виявилися розкраденими 20. цінні сервізи залишилися розукомплекто- ваними, з тих предметів, які в них ще були, чимало виявилися пошкодженими77. лише завдяки мужності музейних співробітників німецький генерал не зміг забрати й вивезти в берлін знамениті скульптури левів, які кіль- ка століть прикрашають будинок палацу78. отже, пряме мародерство вояків окупацій- них армій та представників адміністративних органів на окупованій території україни мало масовий характер і стало реальним чинником втрат культурних цінностей україни в період Другої світової війни. Таким чином, окрім організованого виве- зення культурних цінностей з окупованої те- риторії україни, що здійснювалося спеціаль- ними уповноваженими структурами німець- ких та румунських військ, суттєва роль у втратах українських культурних надбань в період Другої світової війни належала такому фактору, як мародерство — розграбування та знищення культурних цінностей окупацій- ними військами в умовах бойових дій та оку- пації україни, а також дій представників вій- ськових та окупаційних адміністрацій по вилученню культурних цінностей, які квалі- фікуються як приховане мародерство на оку- пованій території. викрадені і втрачені таким чином предмети культури не були предметом обліку спеціальних служб і, відповідно, не ві- дображені в їх документації. це об’єктивно викликає існування розходжень у даних про втрати культурних цінностей на території ук- раїни, які виникають при порівнянні доку- ментації українських закладів культури, німе- цьких та румунських окупаційних адмініст- рацій, американських даних про повоєнну реституцію вивезених предметів культури. відповідно, питання дослідження обставин масових втрат культурних цінностей в період окупації території україни в роки Другої сві- тової війни можливо структурувати й розгля- дати як суму дії кількох факторів: - організоване вилучення, вивезення та знищення культурних цінностей як цілеспрямована політика на окупованій території україни; - дії представників військових та окупа- ційних адміністрацій як приховане ма- родерство на окупованій території; - розграбування та знищення культурних цінностей внаслідок прямого мародерства військовослужбовців окупаційних військ. 39 Джерела та література 1 Омельченко Ю. До питання про німецько- фашистські плани пограбування культур- них цінностей українського народу // Пи- тання нової та новітньої історії. — к., 1971. — вип. 12. — с. 93–101. 2 Акуленко В. І. охорона пам’яток культури в україні: 1917–1990. — к., 1991. — с. 150–161. 3 Мітюков О. Г. радянське архівне будів- ництво на україні: 1917–1973. — к., 1975. — с. 135–152. 4 Грімстед Патріція К., Боряк Г. В. Доля українських культурних цінностей під час Другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. — львів, 1992. — 119 с.; Patricia Kennedy Grimsted. Trophis of War and Empire. The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution. — Cambridge, 2001. — 749 c. 5 Ткаченко М. І. Музейні скарби україни під час Другої світової війни: евакуація на схід // київська старовина. — 1995. — № 3. — с. 31–38; його ж. центральний державний музей Т. г. Шевченка під час німецької окупації // репетитор: ук- раїнський громадський науково-методич- ний бюлетень. — вип. 7. — к, 1995. — с. 20. 6 Долинський О., Себта Т. Нові документи з історії втрачених в роки Другої світової війни колекцій: воронцовський палац в алупці // архіви україни. — 2005. — № 1–3. — с. 579–646; Себта Т. київська частина матеріалів айнзацштабу рейх- сляйтера розенберга // архіви україни. — 1997. — № 1–6. — с. 53–73. 7 Дубик М. Г. схема справ крайового управ- ління архівами, бібліотеками та музеями при рейхскомісаріаті україни (1944 р.) // архіви україни. — 1995. — № 1–3. — с. 35–41; її ж. До історії архівної діяль- ності нацистських установ в україні під час окупації у 1941–1944 рр. крайове уп- равління архівами, бібліотеками та музея- ми при рейхскомісаріаті україни // По- вернення культурного надбання україни: проблеми, завдання, перспективи. — вип. 6. — к., 1996. — с. 194–198. 8 Кашеварова Н., Малолетова Н. Деятель- ность оперативного штаба рейхсляйтера розенберга в оккупированной Европе в пе- риод второй мировой войны: справочник- указатель архивных документов из киевс- ких собраний. — к., 2006. — 577 с.; Каше- варова Н. Г. Діяльність оперативного штабу рейхсляйтера розенберга в галузі обліку, опису та конфіскації бібліотечних фондів на території рейхскомісаріату ук- раїни (1941–1944) // бібліотечний віс- ник. — № 4. — 2005. — с. 23–38. 9 Ulrike Hartung. Raubzuge in Sowjetunion das Sonderkommando Kunsberg. 1941 — 1943. — Bremen, 1997. — 135 s. 10 Правда. — 1947. — 13 февр. 11 Кот С. І. До питання про евакуацію музеїв україни під час великої вітчизняної війни 1941–1945 років // Завдання краєзнавства у дослідженні та популяризації пам’яток історії і культури: Зб. наукових праць. — к., 1991. — с. 135; Маньковська Р. В. Му- зейництво в україні. — к., 2000. — с. 110. 12 Кот С. І. вказ. праця; Ткаченко М. І. Му- зеї україни під час Другої світової війни: автореферат дисертації на здобуття науко- вого ступеня кандидата історичних наук. — к., 1996. — с.13. 13 Ткаченко М. І. вказ. праця. 14 Кот С. І. вказ. праця. — с. 144–146. 15 Кот С. Повернути культурні надбання можна. була б добра воля // віче. — 1996. — № 5. — с. 130, 131. 16 государственный архив российской феде- рации (далі — гарф), ф. 7021, оп. 65, спр. 8, арк. 21. 17 цДавоу. — ф. 4763, оп. 1, спр. 15. — арк. 2–32; сообщения чрезвычайной го- сударственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фа- шистских захватчиков о разрушениях и зверствах, совершенных немецко-фашист- скими захватчиками в киеве. — [М.], 1944. — с. 6. 18 цДаво україни, ф. 4763, оп. 1, спр. 15, арк. 69–72; ф. 337, оп. 26, спр. 23, арк. 13. 19 Там само. — арк. 42–66. 20 Там само. — арк. 73–132. 21 Там само. — арк. 206–208; Про злочинс- тва, заподіяні німецько-румунськими за- гарбниками в місті одесі і районах одесь- кої області. — к., 1944. — с. 9–12; ра- дянська україна. — 1944. — 18 червня. 22 советская украина в годы великой оте- 40 Краєзнавство 1–2 2010 чественной войны. 1941–1945: Документи и материалы. — Т. 3. — с. 296; Ко- валь М. В. культурное строительство на украине в 1943–1945 гг. — с. 158. 23 сообщение чрезвычайной государствен- ной комиссии о разрушениях и зверствах, совершенных немецко-фашистскими за- хватчиками в городе киеве. — [М.], 1944. — с. 5; Дубина К. Злодеяния немцев в киеве. — [М.], 1945. — с. 31. 24 Ладивір І. І. вклад учених аН урср у пе- ремогу над фашистською Німеччиною. — к., 1970. — с. 128. 25 Історія застерігає. — с. 182. 26 Митюков О. Г. радянське архівне будів- ництво на україні: 1917–1973. — к., 1975. — с. 140. 27 Сорокин Г. М., Вирник Д. Ф., Лирило П. П. Немецко-фашистская система ограбления и экономической эксплуатации оккупиро- ванных территорий ссср // немецко-фа- шистский оккупационный режим (1941– 1944). — М., 1965. — с. 155. 28 Кашеварова Н. Г. Документи оперативно- го штабу рейхсляйтера розенберга як дже- рело з історії вивчення нацистами окупо- ваних східних територій (1941–1944): автореферат дисертації на здобуття науко- вого ступеня кандидата історичних наук. — к., 2008. — с. 6. 29 цДаво україни, ф. 3676, оп. 1, спр. 44, арк. 50. 30 Там само. — спр. 49, арк. 109. 31 гарф. — ф. 7445, оп. 2, спр. 139, арк. 286. 32 Там само. — арк. 295. 33 Себта Т. М. архівні джерела про українсь- кі культурні цінності, вивезені нацистами в роки ІІ світової війни: автореферат ди- сертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — к., 2000. — с.12. 34 Там само, с. 13. 35 Ulrike Hartung. Raubzuge in Sowjetunion das Sonderkommando Kunsberg 1941 — 1943. — Bremen, 1997. — с. 36–43, 104– 105. 36 http://uk.wikipedia.org. 37 http://www.slovari.org/legal/3255.html. 38 http://lib.yurii.ru/nov_str112906.htm. 39 гарф, ф. 7445, оп. 2, спр. 128, арк. 40– 41. 40 цДаво україни, ф. 3676, оп. 1, спр. 44, арк. 50. 41 Там само. — арк. 50; спр. 49. — арк. 109; гарф, ф. 7445, оп. 2, спр. 139. — арк. 286, 295. 42 цДаво україни, ф. 3676, оп. 1, спр. 44, арк. 109. 43 цДаво україни, ф. 4763, оп. 1, спр. 15, арк. 2–32; каталог произведений киевско- го музея русского искусства, утраченных в годы великой отечественной войны 1941– 1945 гг. (живопись, графика). — к., 1994. — с. 7. 44 гарф, ф. 7021, оп. 116, спр. 282, арк. 3. 45 Стадник С. М. Музей у роки великої віт- чизняної війни // Полтавський краєзнав- чий: сторінки історії та колекції.: Збірник наукових праць. — Полтава, 1991. — с. 115. 46 Державний архів Полтавської області (далі — ДаПо), ф. р.-3388, оп. 1, спр. 1601-а, арк. 4–5. 47 Науковий архів Полтавського краєзнавчо- го музею (далі — На ПкМ), спр. 11–399, арк. 2. 48 Науковий архів Полтавського літератур- но-меморіального музея в. г. королен- ка. — а2 № 110/170. — арк. 1–2. 49 Омельченко Ю. А. До питання про німець- ко-фашистські плани пограбування куль- турних цінностей українського народу // Питання нової і новітньої історії: Міжві- домчий науковий збірник. — вип.12. — к., 1971. — с. 94. 50 радянська україна. — 1946. — 15 січ. 51 Омельченко Ю. А. До питання про німець- ко-фашистські плани пограбування куль- турних цінностей українського народу // Питання нової і новітньої історії: Міжві- домчий науковий збірник. — вип.12. — к., 1971. — с. 94. 52 Филимонов С. Б. хранитель сокровищ (су- дебно-следственное дело с. г. щеколди- на) // щеколдин с. г. о чем молчат львы. — симферополь, 2005. — с. 89. 53 Да в арк, ф. р-3076, оп. 1, спр. 50, арк. 126 зв.; филимонов с. б. хранитель со- кровищ (судебно-следственное дело с. г. щеколдина) // щеколдин с. г. о чем мол- чат львы. — симферополь, 2005. — с. 93. 54 Омельченко Ю. А. До питання про німець- ко-фашистські плани пограбування куль- турних цінностей українського народу // Питання нової і новітньої історії: Міжві- домчий науковий збірник. — вип.12. — к., 1971. — с. 94; Державний архів 41 львівської області (далі — Дало), ф. р-35, оп. 2, спр. 19, арк. 7. 55 Дало, ф. р-35, оп. 12, спр. 325, арк. 1–1 зв. 56 Там само. — спр. 313, арк. 32–32 зв. 57 список № 1 картин, забранных из львовс- кой государственной картинной галереи различными официальными лицами немец- ко-фашистской администрации и военного командования в 1941–1944 гг. — с. 1–6. 58 Державний архів волинської області (далі — Даво), ф. р-1, оп. 2, спр. 239, арк. 34– 35. 59 Омельченко Ю. А. До питання про німець- ко-фашистські плани пограбування куль- турних цінностей українського народу // Питання нової і новітньої історії: Міжві- домчий науковий збірник. — вип.12. — к., 1971. — с. 93–94. 60 Науковий архів волинського краєзнавчого музею. — лист а. З. Дублянського від 26 серпня 1992 р. до а. М. силюка. 61 Даво, ф. р-1, оп. 2, спр. 239, арк. 34–35. 62 цДаво україни, ф. 4763, оп. 1, спр. 15, арк. 2–32; сообщение чрезвычайной госу- дарственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фа- шистских захватчиков о разрушениях и зверствах, совершенных немецко-фашист- скими захватчиками в киеве. — [М.], 1944. — с. 6. 63 Стадник С. М. Музей у роки великої віт- чизняної війни // Полтавський краєзнав- чий: сторінки історії та колекції: Збірник наукових праць. — Полтава, 1991. — с. 115. 64 Омельченко Ю. А. До питання про німець- ко-фашистські плани пограбування куль- турних цінностей українського народу // Питання нової і новітньої історії: Міжві- домчий науковий збірник. — вип.12. — к., 1971. — с. 94. 65 цДаво україни, ф. 4762, оп. 1, спр. 15, арк. 11. 66 Побожій С. І. Темна сторінка з історії му- зею // Мистецькі осередки сумщини: Іс- торія. колекції. Дослідження: Матеріали наукової конференції, присвяченої 75-річ- чю заснування сумського художнього му- зею. — суми, 1995. — с. 57. 67 черниговский исторический музей: фото- путеводитель. — к., 1988. — с. 30–31. 68 Омельченко Ю. А. До питання про німець- ко-фашистські плани пограбування куль- турних цінностей українського народу // Питання нової і новітньої історії: Міжві- домчий науковий збірник. — вип.12. — к., 1971. — с. 93–94. 69 Да в арк, ф. р-20, оп. 11, спр. 6, арк. 13– 17. 70 Там само. — арк. 27. 71 Там само, ф. р-4133, оп. 1, спр. 4, арк. 4; спр. 12. — арк. 10–15. 72 Там само, ф. р-3076, оп. 1, спр. 50, арк. 126 зв. 73 Щеколдин С. Г. о чем молчат львы. — сим- ферополь, 2005. — с. 22. 74 Там само; Да в арк. — ф. р-3076, оп. 1, спр. 50, арк. 126 зв. 75 Щеколдин С. Г. о чем молчат львы. — сим- ферополь, 2005. — с. 56. 76 Филимонов С. Б. хранитель сокровищ (су- дебно-следственное дело с. г. щеколдина) // щеколдин с. г. о чем молчат львы. — симферополь, 2005. — с. 91. 77 Да в арк, ф. р-3076, оп. 1, спр. 50, арк. 127 зв. 78 Щеколдин С. Г. о чем молчат львы. — сим- ферополь, 2005. — с. 56. сергей кот мародерство как фактор разграбления, вывоза и уничтожения культурных ценностей на оккупированной территории украины во время второй мировой войны (1941–1944 гг.) В статье рассматриваются обстоятельства разграбления, вывоза и уничтожения куль- турных ценностей на оккупированной территории Украины во время Второй мировой войны (1941–1944). На основе широкого фактического материала обращается внимание на массо- вые акты вандализма и мародерства со стороны военнослужащих оккупационных войск и представителей оккупационных администраций по отношению к культурным ценностям, которые имели место наряду с организованным нацистами вывозом предметов культуры че- рез деятельность специальных структур. Вводятся в обращение и обосновываются понятия прямого и скрытого мародерства культурных ценностей на оккупированной территори как факторов их потерь в результате войны. 42 Краєзнавство 1–2 2010 Ключевые слова: Вторая мировая война, нацистская Германия, оккупированная террито- рия Украины, культурные ценности, разграбление и уничтожение предметов культуры, ма- родерство. Serhii Kot Marauding as a factor of looting, exportation and destruction of cultural treasures in the occupied territory of the Ukraine during the World War II (1941–1944) Circumstances of looting, exportation and destruction of cultural treasures in the occupied territory of the Ukraine during the World War II (1941-1944) are discussed. Based on wide set of facts, the focus is made on mass acts of vandalism and marauding, as to the cultural treasures, on behalf of occupational service personnel as well as representatives of occupational administrations, which acts took place alongside with the nazi-organized exportation of the cultural treasures through activities of special structures. Notions are introduced of direct and latent marauding of cultural treasures in an occupied territory as factors of their loss due to the war. Key words: World War II, Nazi Germany, Occupation of Territory of Ukraine, Cultural Trea- sures, Looting and Destruktion of Cultural Objects, Marauding. уДк 364:314.743:(477)(=...)“1944-1945” Тамара Вронська, Олександр Лисенко (м. Київ) тепло братерської руки: Допомога Діаспори українському нароДу в роки Другої світової війни (1941–1945 рр.) У статті аналізується діяльність української еміграції США, Канади та країн Латинсь- кої Америки, спрямована на подання благодійної допомоги цивільному населенню України у роки Великої Вітчизняної війни, а також висвітлюються шляхи надходження гуманітарної допомоги до своїх адресатів. Ключові слова: діаспора, гуманітарна допомога, американські подарунки, бази “Різноекс- порту”. в історичній пам’яті більшості людей війна асоціюється насамперед з важкими випробову- вання: втратами рідних і близьких, загрозами для власного життя, пошуком засобів до вижи- вання і пристосуванням до суворих тогочасних реалій. втім, війна була багатою і на такі яви- ща, як соціальна солідарність, прагнення до- помогти тим, хто потрапив у скрутне станови- ще. свідчення про це можна знайти не лише у спогадах українських емігрантів, численних працях, присвячених життю вихідців з украї- ни, а й у багатьох державних та відомчих архі- вах україни та російської федерації, зокрема й у тих, які дотепер практично не використо- вувалися дослідникам — Історико-дипло- матичному управлінні МЗс архіву зовнішньої політики російської федерації, Історико-зов- нішньоекономічному відділенні Міністерства зовнішньої торгівлі російської федерації. су- купність документів та матеріалів зі згаданих джерел дають змогу стверджувати, що, незва- жаючи на існування в середовищі заокеанської

Мародерство як фактор розграбування, вивезення та знищення культурних цінностей на окупованій території України під час Другої світової війни (1941-1944 pp.)

Репозитарії

Схожі ресурси