Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.)
У статті висвітлюється діяльність місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії УНР під час мобілізації до армії Української Народної Республіки протягом листопада 1918 — листопада 1920 рр....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31994 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) / В. Гудима // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 219-224. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31994 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-319942013-02-13T02:32:51Z Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) Гудима, В. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті висвітлюється діяльність місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії УНР під час мобілізації до армії Української Народної Республіки протягом листопада 1918 — листопада 1920 рр. В статье рассматривается деятельность местных органов власти на Подолье в период Директории УНР во время мобилизация в армию Украинской Народной Республики на протяжении ноября 1918 — ноября 1920 гг. This article deals with the activity of local authorities in Podill’a region in the period of Directory of UNR while mobilizing to the army of Ukrainian National Republic during the November of the 1918 — November of the 1920 years. 2010 Article Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) / В. Гудима // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 219-224. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31994 94(477.43)”1918–1920”:352.07. uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень |
| spellingShingle |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Гудима, В. Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) Краєзнавство |
| description |
У статті висвітлюється діяльність місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії УНР під час мобілізації до армії Української Народної Республіки протягом листопада 1918 — листопада 1920 рр. |
| format |
Article |
| author |
Гудима, В. |
| author_facet |
Гудима, В. |
| author_sort |
Гудима, В. |
| title |
Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) |
| title_short |
Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) |
| title_full |
Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) |
| title_fullStr |
Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) |
| title_full_unstemmed |
Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) |
| title_sort |
діяльність органів місцевої влади на поділлі в добу директорії під час мобілізації до армії унр (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31994 |
| citation_txt |
Діяльність органів місцевої влади на Поділлі в добу Директорії під час мобілізації до армії УНР (листопад 1918 – листопад 1920 pp.) / В. Гудима // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 219-224. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT gudimav díâlʹnístʹorganívmíscevoívladinapodíllívdobudirektoríípídčasmobílízacíídoarmííunrlistopad1918listopad1920pp |
| first_indexed |
2025-07-03T12:29:00Z |
| last_indexed |
2025-07-03T12:29:00Z |
| _version_ |
1836628826316079104 |
| fulltext |
219
уДк 94(477.43)”1918–1920”:352.07.
Вадим Гудима (м. Кам’янець-Подільський)
Діяльність органів місцевої влаДи на поДіллі
в Добу Директорії піД час мобіліЗації До армії унр
(листопаД 191� — листопаД 1920 рр.)
У статті висвітлюється діяльність місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії
УНР під час мобілізації до армії Української Народної Республіки протягом листопада 1918 —
листопада 1920 рр.
Ключові слова: місцеві державні адміністрації, самоврядування, Поділля, Директорія, мо-
білізація, армія, Українська Народна Республіка.
одним із знаменних етапів української ре-
волюції початку хх століття була доба Дирек-
торії уНр, після поразки якої українські полі-
тичні сили та військові структури були зму-
шені емігрувати за межі україни.
Налагодження мобілізаційного апарату та
постачання армії визначалися як пріоритетні
напрями роботи військового керівництва та
уряду Директорії української Народної рес-
публіки.
в історичних працях, присвячених війсь-
ковим аспектам українських визвольних зма-
гань 1918–1920 років, головна увага приді-
ляється безпосередньо веденню бойових дій,
структурі та чисельності війська, планам ко-
мандування, формуванню і розбудові армії
української Народної республіки (уНр)1.
Проблеми, пов’язані з мобілізацією і матеріа-
льним забезпеченням армії уНр, досліджува-
лися у працях істориків: лозового в. с., За-
вальнюка о. М., Патола Н. б., стецюка в. б2.
Проте чимало аспектів цієї теми залишаються
невисвітленими в історичній літературі.
Мета цієї статті полягає у висвітленні
діяльності органів місцевої влади під час мо-
білізації до лав армії уНр на Поділлі в добу
Директорії уНр протягом листопада 1918 —
листопада 1920 рр.
відповідно до мети автор ставить такі зав-
дання: висвітлити діяльність місцевих дер-
жавних адміністрацій і самоврядувань під час
мобілізації до лав армії уНр, показати недолі-
ки і досягнення під час мобілізації, взаємовід-
носини між селянством, військовою і цивіль-
ною владами.
З перших днів антигетьманського повстан-
ня в місцевостях, підвладних Директорії, ого-
лошувалась мобілізація. Перший наказ про
мобілізацію датується 16 листопада 1918 року.
Накази про негайне проведення мобілізації до
республіканського війська з 18 по 20 листопа-
да 1918 р. були направлені в усі регіони украї-
ни, в тому числі й на Поділля. через те, що
державні місцеві органи влади, включаючи й
військові, на місцях лише формувались, а до-
кументація, необхідна для проведення повно-
масштабної мобілізації, була відсутня, вирі-
шено впроваджувати останню за принципом
рекрутського набору. Тобто, набиралась виз-
начена кількість рекрутів від певної кількості
населення або адміністративно-територіальної
одиниці. хто саме мусить піти в армію, вирі-
шувала громада села. слід зазначити, що до-
статньо чіткої схеми такого призову розробле-
но не було. Історик о. о. Заремба робить вис-
новок, що в різних документах фігурують
різні схеми призову: “Так, в телеграмі полков-
ника оскілка від 21 листопада 1918 р. йде
мова про мобілізацію 8000 осіб від кожного
повіту. а в телеграмі губкомісара Поділля
г. степури від 23 листопада 1918 р. йдеться
про скасування ним оголошеної раніш мобілі-
зації (за принципом 20 осіб від кожного села) і
дотримання нової схеми: призов двох осіб від
кожної тисячі населення”3. Мобілізація мала
проводитись відновленими органами місцевої
влади, або, де її ще не було, військовими час-
тинами, що підтримували Директорію уНр.
відповідно до “Тимчасових правил мобілі-
зації військовозобов’язаних для установ і уря-
дових осіб Міністерства внутрішніх справ”,
до обов’язків губерніального комісара і губер-
ніальної управи по військовій повинності на-
лежало: негайно відновлювати діяльність за-
значеної губерніальної управи4, стежити за
негайним виконанням підлеглими повітовими
220
Краєзнавство 1–2 2010
установами і урядовими особами всіх підго-
товчих робіт в справі мобілізації, об’єднувати
і керувати їх діяльністю, а також передавати
всі розпорядження центральної влади.5 По за-
кінченню мобілізації надсилати негайно до
головної управи військової повинності статис-
тичні дані про наслідки мобілізації, які будуть
отримані від повітової управи по військовій
повинності.
все діловодство в справі мобілізації, вклю-
чаючи і підготовчу працю, зосереджувалося і
велося, згідно закону (арт. 94 статуту військо-
вої повинності), в губерніальній управі війсь-
кової повинності, яка виконувала і готувала
всі розпорядження від імені губерніального
комісара.
До обов’язків повітового комісара входила
організаційна і підготовча робота, а саме: від-
новлення діяльності повітової управи по вій-
ськовій повинності, волосних і сільських уп-
равлінь, міліції та інших підвладних йому ус-
танов6. розсилка розпоряджень і оголошень
про мобілізацію і маршрут слідування їх до
військового начальника, народної управи7.
скликання спільної наради з представників
управ по військовій повинності, земств, місь-
кої управи, військового начальника, началь-
ника місцевої пошти та телеграфу, начальни-
ка міліції, на якій розроблявся план передачі
на волості і по районах розпоряджень та ого-
лошень по мобілізації8.
До компетенції волосного комісара нале-
жала негайна підготовка всього, що необхідно
для успішного проведення мобілізації та при-
зиву, а саме — це складання призивних спис-
ків, заготівля коней, возів і тому подібне.
Не стояли осторонь повітові народні упра-
ви, на яких покладалися такі обов’язки: об-
ладнання збірного пункту, допомога військо-
вому начальнику в справі придбання харчів
для мобілізованих, по вимозі останнього, на
підставі арт. 9 закону “Про заклик до війська”
і за допомогою міліції збирати у населення
підводи для перевезення мобілізованих до вій-
ськових частин або намічених пунктів9.
27 листопада 1918 року Директорією було
прийнято Закон “Про мобілізацію”, відповід-
но до якого до лав війська мали негайно стати
всі чоловіки віком від 20 до 35 років, які рані-
ше проходили військову службу. офіцери ві-
ком до 43 років також закликались до війсь-
кової служби.
коменданти, комісари та військові началь-
ники на місцях повинні були негайно утвори-
ти призивні комісії у складі представників
військової влади, місцевого самоврядування і
лікарів. всім, прийнятим по мобілізації, нале-
жало поселитись в казармах колишніх війсь-
кових частин або у великих будинках, спе-
ціально відведених для таких потреб військо-
вим комендантом. З’являтись на мобілізаційні
пункти мобілізовані були зобов’язані добре
узутими, вдягнутими, по можливості, у війсь-
кові речі. Ті, хто мав змогу, йшли з власною
зброєю і, навіть, з власними верховими кінь-
ми та сідлами10.
крім того, мобілізовані мали принести з со-
бою їжі на 7 діб, а хто з’являвся з власними
кіньми, то і фураж на цей же період. в подаль-
шому піклуватись про харчування та поста-
чання мобілізованих мала місцева влада —
міські і народні управи разом з комісарами та
комендантами. органи місцевого самовряду-
вання брали велику участь в опікуванні ар-
мією11.
Подільська губернська народна управа
скликала збори голів волосних управ для на-
лагодження справи постачання мобілізованих
та армії12.
Для справи мобілізації і громадянського
контролю над її проведенням залучалося “ор-
ганізоване місцеве громадянство шляхом ут-
ворення спеціальних контрольних комісій з
представників самоврядувань, “селоспілки”13.
Проведення мобілізації, до того ж, створи-
ло масу проблем для вже існуючих регуляр-
них військових частин, які були не в змозі
опанувати ту хвилю мобілізованих, яка на
них нахлинула.
Треба зазначити, що, попри непідготов-
леність та недосконалість правової бази, мо-
білізація, оголошена в листопаді 1918 року,
знайшла широкий відгук в населення. вже
5 грудня головний отаман військ уНр допові-
дав телеграмою Директорії: “Мобілізація при-
званих відбувається успішно. Мобілізовані де-
сятками тисяч припливають охоче на призов-
ні пункти серед повинного і прихильного
відношення населення до справи”14.
13 січня 1919 р. Директорією уНр затверд-
жено закон “Про заклик військових до дійсної
військової служби”, який уточнював закон
про мобілізацію від 27 грудня 1918 р. Не під-
лягали мобілізації службовці всіх державних
інституцій перших семи класів, члени міліції
та адміністративно-політичного департамен-
ту, учні середніх шкіл до закінчення освіти,
всі, хто служив у в’язницях, голова та члени
221
губернських, повітових і волосних управ,
міського самоврядування та секретаріат во-
лосних народних управ, кваліфіковані робіт-
ники на штатних посадах, піддані інших дер-
жав тощо15.
26 січня 1919 р. Директорія затвердила за-
кон, за яким з 10 лютого по 1 березня в губер-
ніях закликалася до війська молодь 1899 р.
народження, проте мобілізація відбувалася
повільно. З кам’янецького повіту повідомля-
ли, що загалом “призив рекрутів іде нормаль-
но. Проте в окремих волостях рекрути явля-
ються неохоче, малою кількістю”16.
9 червня 1919 р. с. Петлюра підписав на-
каз № 77 головної команди війська уНр про
здійснення мобілізації всіх козаків 1889–
1898 рр. народження, які вже були у війську,
а також підстаршин у віці до 40 років17.
22 червня 1919 р. на нараді, скликаній
кам’янецьким повіткомісаром, а через п’ять
днів — на рівні військового міністра та мініст-
ра внутрішніх справ, було прийнято рішення
проводити мобілізацію примусово, відправив-
ши в села, разом із спеціально створеними ко-
місіями, збройні загони18.
Примусова мобілізація викликала опір на-
селення. Десятки людей втікали із збірних
пунктів, існували випадки збройних сутичок
між військовими загонами і селянами, роз-
зброєння мобілізаційних відділів. Масового
характеру набуло дезертирство мобілізованих
з військових частин. в кам’янецькому повіті
розшукувалося 443 козаки-дезертири19.
внаслідок слабкості органів державної ад-
міністрації у повітах і волостях, дезертирів,
як правило, неможливо було покарати чи при-
тягнути до відповідальності. Мвс уНр та його
представники на місцях констатували своє
цілковите безсилля у боротьбі з цим негатив-
ним явищем, оскільки жодної реальної сили у
їх розпорядженні не було20.
Мвс своїм наказом по головній управі вій-
ськової повинності від 27 червня 1919 р. ч.
656 повідомило Подільського губернського
комісара, що по згоді з військовим міністром
на 15 липня 1919 р. призначено явку ново-
бранців21.
командування розраховувало поповнити
військові частини, терміново провівши мо-
білізацію серед населення зайнятої території
Поділля. однак вже перший день показав, що
здійснити ці наміри буде дуже важко. За пові-
домленням Подільського губерніального ко-
місара, протягом червня в кам’янецькому
повіті замість очікуваних 750 козаків з’яви-
лось лише 5522. ще більша розбіжність між
реальною і прогнозованою кількістю вияви-
лась у наступні дні: 23 червня — 102 із 30023,
24 червня — 157 із 200024.
26 червня 1919 р. Новоушицький Пк
о. лазаренко повідомляв губкомісара, що згід-
но наказу мобілізована “вся повітова інтелі-
генція, з’явилося 328 чоловік, з них 60 чоло-
вік відіслано для перевірки списків мобілізо-
ваних”25.
27 червня кам’янецький повіткомісар в те-
леграмі губерніального комісару пише, що за
весь час мобілізації з’явилося 113 старшин і
343 козаки. у кам’янецькому повіті в с. Па-
нівці селяни прагнули до війська, однак, вони
зауважували, щоб їх прийняли як мобілізова-
них, а не добровольців (побоюючись розстрілу
з приходом більшовиків). громада с. калачів-
ки на своєму сході 8 серпня 1919 р. наголоси-
ла, що всі місцеві 20–30-річні чоловіки мають
піти до війська уНр по мобілізації26. За доне-
сенням Могилівського Повітового комісара,
мобілізація у повіті проходила успішно27.
13 вересня 1919 року по ініціативі військо-
вого міністра і Подільського гк була скликана
нарада під головуванням остатнього, на якій
констатувалося, що основними причинами не-
вдалої мобілізації є: дефекти прийомного апа-
рату, відсутність помешкань, недостача охо-
рони28.
Існували випадки, коли мобілізовані при-
ходили на приймальні пункти, але їх не було
кому прийняти29.
З моменту приходу Директорії до влади
було видано величезну кількість законів, пос-
танов, наказів, що нерідко суперечили один
одному. За відсутності налагодженого зв’язку
між центральними та місцевими органами
влади про окремі з них просто не знали на міс-
цях. Так, 22 жовтня 1919 року, при проведен-
ні Мвс фактичної реквізиції управ Повітових
комісарів виявилося, що “ними й досі від уп-
равлінь губернського комісара не одержано
обіжників міністерства, навіть такої великої
ваги вже як обіжники про розмежування ком-
петенції цивільної і військової влади. в містах
ольгопіль, Проскурів, вінниця обіжник хоча
був наданий губернським комісаром, ще 16
вересня 1919 р. під ч.1735, але з ним ніхто не
був ознайомлений”30.
Забезпечувати виконання ухвалених за-
конів, у тому числі й щодо мобілізації, а та-
кож підтримувати лад у запіллі, мала мережа
222
Краєзнавство 1–2 2010
губернських та місцевих військових коменда-
тур, які згідно наказу головної управи військ
уНр відновлювались по всій території украї-
ни. комендатури були органами військової
влади на місцях. військові коменданти в об-
сязі повноважень прирівнювалися до місце-
вих комісарів, але втручання їх у справи
цивільної влади заборонялося, якщо на під-
владній коменданту території не оголошував-
ся військовий стан. у такому випадку вся пов-
нота адміністративної влади переходила до
його рук31.
13 листопада 1919 р. командувач армії
уНр полковник в. Тютюнник віддав розпо-
рядження про мобілізацію до війська народ-
жених у 1898 — 1889 рр. чоловіків у старо-
констянтинівському, Проскурівському, лети-
чівському, літинському, Могилівському,
Новоушицькому і кам’янецькому повітах.
Проте здійснити мобілізацію було неможливо,
адміністрація на місцях у передчутті “набли-
ження катастрофи” просто зникла, а місцеве
чоловіче населення менше всього хотіло опи-
нитись у тифозних шпиталях32.
Замість скоординованої роботи військова
та цивільна адміністрації вели неприховане
суперництво, а то й боротьбу за владу33.
однією з головних проблем мобілізації була
відсутність інформаційно-агітаційної роботи
серед населення. Мобілізація проходила ус-
пішно в тих повітах, де населення проінфор-
мовано про політику держави34.
Проект штатів управлінь губерніальних та
повітових комісарів передбачав посади 5 інс-
трукторів-інформаторів при губерніальному і
по 6 при повітових комісаріатах35 але, фактич-
но, їх не було, оскільки миттєво відновити ад-
міністрацію уНр на місцях, після відвоюван-
ня території в більшовиків, не було змоги. За-
вдання агітаційно-пропагандистської роботи
серед населення лягали на плечі інструкторів
при інспекторах військових частин36.
Існували випадки, коли при проведенні мо-
білізації на представників місцевих адмініст-
рацій вчинялися замахи. Так, в стругській
волості ушицького повіту “була спалена хата
і збіжжя волосного комісара Наума бруденого
за те, що він рішуче вигонив до мобілізації і
ловив дезертирів”37.
слід зазначити, що певна частина населен-
ня не надто вітала чергову “зміну влад”, від-
верто висловлюючи як неприхильність до
“петлюрівців”, так і небажання йти до ук-
раїнського війська. справа погіршувалась ще
й внаслідок відсутності твердої адміністратив-
ної влади уНр на місцях — навіть на рівні во-
лостей, не кажучи вже про кожне окреме село.
селяни, відчуваючи безкарність, часто відмо-
влялись йти на мобілізацію, заявляючи, що
“не дадуть ні війська, ні хліба, хай уже скін-
читься та війна”38.
велика надія при поповненні збройних сил
україни покладалася на мобілізацію населен-
ня визволених територій. щоб унеможливити
створення отаманських загонів, було заборо-
нено створювати самочинні військові форму-
вання. Тоді ж вийшов наказ головного отама-
на про мобілізацію до українського війська.
більше того, на думку євгена коновальця,
саме в мобілізаційній політиці Директорії слід
шукати коріння “отаманії”, про шкоду якої
для українського руху так багато написано39.
Не сприяла успіху мобілізації і втрата вій-
ськами Директорії контролю над значною час-
тиною, що відчутно скоротило мобілізаційні
можливості. крім того, значний відсоток кон-
трольованої військами уНр території був без-
посередньо ареною бойових дій, або прифрон-
товою смугою. це часто призводило до повної,
інколи часткової руйнації адміністративного
апарату, що також значно ускладнювало, або
навіть унеможливлювало роботу мобілізацій-
них органів.
отже, місцеві органи влади в період Дирек-
торії уНр приймали активну участь в прове-
денні мобілізації на Поділлі, яка поповнювала
армію уНр для виборення незалежності дру-
гої уНр. На жаль, складна внутрішня і зов-
нішньополітична ситуація, у якій опинилась
Директорія уНр, не дали змоги втілити вище-
зазначений намір в певній мірі в життя.
223
Джерела та література
1 Капустянський М. Похід українських ар-
мій на київ / М. капустянський. — одеса
в 1919 році (короткий воєнно-історичний
огляд). — львів: “Діло”, 1921. — кн.1 (ч. I
й II). — 96 с.; кн. 2 (ч. III). — 200 с.; Удо-
виченко О. І. україна у війні за держав-
ність: Історія організації і бойових дій ук-
раїнських Збройних сил 1917–1921 /
о. І. удовиченко. — к., 1995. — 206 с.; Іс-
торія січових стрільців. військово-істо-
ричний нарис. — к. — 347 с.; Яцюк М. В.
військово-політична діяльність Дирек-
торії уНр (1918–1920 рр.): автореф. дис…
канд. іст. наук: 07.00.01 / харківський на-
ціональний ун-т ім. в. каразіна /
М. в. Яцюк. — харків, 2000. — 19 с.; Лев-
ченко О. об’єднані українські армії у 1919
році: чи можливою була перемога / о. лев-
ченко // українська соборність: ідея, до-
свід, проблеми (До 80-річчя акту Злуки
22 січня 1918 р.). — к., 1999. — с. 181–
192.; Литвин С. Х. симон Петлюра і вій-
сько. До оцінок в українській історіографії
/ с. х. литвин // військово-історичний
альманах. — к., 2000. — ч. 1. — с. 45–54;
Стопчак М. основні етапи будівництва за
доби Директорії уНр (до історіографії про-
блеми) / М. стопчак // Історичний жур-
нал. — 2007. — №5. — с. 41–42; Задунай-
ський В. В. Збройні сили (1917–1920 рр.):
дис. … канд… іст. наук: 07.00.01 / в.в. За-
дунайський. — Донецьк, 1995. — 224 с.;
Ковальчук М. чисельність армії уНр в
кам’янецьку добу Директорії (червень —
листопад 1919 р.) у світлі архівних доку-
ментів / М. ковальчук // україна XX ст.:
культура, ідеологія, політика. — київ: Ін-
ститут історії україни НаН україни,
2007. — № 12. — с. 159–197; його ж. ос-
танні бої армії уНр на Поділлі у листопаді
1919 р. / М. ковальчук. // Пам’ять
століть. — 2005. — №3–4. — с. 251–268;
Заремба О. О. військове будівництво в
уНр взимку-навесні 1919 року / о.о. За-
ремба // Наукові праці кам’янець-Поділь-
ського державного університету: Історичні
науки. — кам’янець-Подільський: оіюм,
2006. — Т. 16: На пошану професора
а. о. копилова. — с. 114–122; Олій-
ник С. В. стосунки української галицької
армії з місцевими органами уНр (липень-
жовтень 1919.) / с. в. олійник //
аCADEMIA на пошану професора л. а. ко-
валенка. — кам’янець-Подільський, 1997.
— с. 153–155; Мина Ж. В. Збройні сили
Директорії на початку її існування (листо-
пад 1918 — травень 1919 р.) / ж. в. Мина.
// вісник Національного університету
“львівська політехніка” “Держава та ар-
мія”. — львів, 2000. — № 408. — с. 49–
54.
2 Лозовий В. С. Проблеми реорганізації ар-
мії уНр та забезпечення її боєздатності в
кам’янецьку добу Директорії (червень —
листопад 1919 р.) / в. с. лозовий // Нау-
кові праці кам’янець-Подільського дер-
жавного педагогічного університету: істо-
ричні науки. — кам’янець-Подільський:
кам’янець-Подільський державний педа-
гогічний університет, 2000. — № 4(6). —
с. 250–257; Завальнюк О. М. селянство
кам’янеччини і українська влада (1918–
1919) / о. М. Завальнюк // кам’янеччина
в контексті історії Поділля: Науковий
збірник / ред. кол. баженов л. в., вино-
кур І. с., борисевич с. о. — кам’янець-
Подільський: оіюм, 1997. — Т. 1. — с. 6–
10; Патола Н. Б. Подільське селянство і
мобілізація до збройних сил уНр (літо
1919 р.): чому так сталося? / Н.б. Патола.
// Наукові праці кам’янець-Подільського
педагогічного університету: Історичні на-
уки. — кам’янець-Подільський: оіюм,
2002. — Т. 8(10). — с. 365–372; Сте-
цюк В. Б. Діяльність земств Поділля в
сфері матеріального забезпечення армії
уНр (1919–1920 рр.) / в. б. стецюк //
Матеріали хІІ Подільської історико-
краєзнавчої конференції / ред. кол.: За-
вальнюк о. М. (співголова), войтенко в. І.,
баженов л. в. (відповід. редактор) та ін.
кам’янець-Подільський: оіюм, 2007. —
Т. 2. — с. 32-39.
3 Заремба О. О. вказана праця. — с. 287.
4 центральний державний архів вищих орга-
нів влади україни (далі — цДаво украї-
ни), ф. 1092, оп. 2, спр. 60-а, арк. 51 зв.
5 Там само, спр. 67, арк. 22.
6 Там само, спр. 60-а, арк. 57; спр. 67,
арк. 23.
7 Там само, спр. 67, арк. 24.
8 Там само, спр. 67, арк. 23об.
9 Там само, спр. 60-а, арк. 52.
10 Заремба О.О. вказана праця. — с. 288.
224
Краєзнавство 1–2 2010
11 Дієва армія. Земства і армія // україна. —
кам’янець-Подільський. — 1919. — 26 ве-
ресня. — ч. 38. — с. 2.
12 Земське життя // україна. — кам’янець-
Подільський. — 1919. — 7 жовтня. —
ч. 46. — с. 4.
13 цДаво україни, ф. 1092, оп. 2, спр. 67,
арк. 144.
14 Заремба О.О. вказ. праця. — с. 290.
15 цДаво україни, ф. 1092, оп. 2, спр. 59,
арк. 68 зв.
16 Завальнюк О. М. вказ. праця. — с. 7.
17 хроніка // селянська громада. — 1919. —
22 червня. — ч. 1. — с. 1; життя україни
і Поділля // село. — 1919. — 4 березня. —
№ 9. — с. 27; Наказ про мобілізацію голо-
вного отамана Петлюри // Новий шлях. —
15 червня 1919 р. — ч. 5. — с. 4.
18 Патола Н. Б. вказана праця. — с. 336.
19 цДаво україни ф. 538, оп. 1, спр. 41,
арк. 112–120.
20 Там само, ф. 1092, оп. 2, спр. 60-а,
арк. 64.
21 Призив новобранців // селянська грома-
да. — 1919. — 13 липня. — ч. 4. — с. 5.
22 цДаво україни, ф. 1092, оп. 2, спр. 160,
арк. 32.
23 Там само, ф. 538, оп. 1, спр. 84, арк. 13.
24 Там само. — арк. 14.
25 Там само, ф. 1092, оп. 2, спр. 57, арк. 10.
26 Завальнюк О. М. вказ. праця. — с. 8.
27 цДаво україни, ф. 538, оп. 1, спр. 84,
арк. 31.
28 Там само, ф. 1092, оп. 2, спр. 18-а,
арк. 61.
29 визволення. — 1919. — 20 липня. —
ч. 25. — с. 2.
30 цДаво україни, ф. 1092, оп. 2, спр. 68,
арк. 1-15.
31 Там само, спр. 58, арк. 6-7зв.
32 цДаво україни, ф. 2188, оп. 1, спр. 63,
арк. 43а.
33 Там само, ф. 538, оп. 1, спр. 84, арк. 252.
34 Там само, спр. 67, арк. 39.
35 Закон про Державний Інспекторат у війсь-
кових частинах та інституціях уНр від 13
травня 1919 р. // вісник Державних За-
конів. — 1919. — 17 липня. — вип. 24. —
с. 2 ; статут Державного інспекторату ар-
мії уНр // вісник Державних Законів. —
1919. — 22 вересня. — вип. 36. — с. 1.
36 цДаво україни, ф. 1992, оп. 2, спр. 68,
арк. 14-14об.
37 Там само, спр. 76, арк. 185.
38 Новий шлях. — 1919. — 12 червня. —
ч. 2. — с. 1.
39 Заремба О. О. вказ. праця. — с. 290.
вадим гудыма
Деятельность органов местной власти на подолье в епоху
Директории во время мобилизации в армию унр (ноябрь 191� — ноябрь 1920 гг.)
В статье рассматривается деятельность местных органов власти на Подолье в период
Директории УНР во время мобилизация в армию Украинской Народной Республики на протя-
жении ноября 1918 — ноября 1920 гг.
Ключевые слова: местные государственные администрации, самоуправления, Подолье,
Директория, мобилизация, армия, Украинская Народная Республика.
Vadim Hudyma
аctivity of authorities in Podill’a region in the period of Directory
while mobilization of unr army (november 191� — november 1920)
This article deals with the activity of local authorities in Podill’a region in the period of Directory
of UNR while mobilizing to the army of Ukrainian National Republic during the November of the
1918 — November of the 1920 years.
Key words: local authorities, self-government, Podill’a, Directory, mobilization, army, Ukrainian
National Republic.
|