Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст

У статті розглядаються позиції вітчизняних учених щодо застосування парадигми як методологічного підходу для дослідження політичних інститутів. Аналізується можливість використання потенціалу парадигмальності для поєднання дослідницьких контекстів форми правління та політичного процесу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Алєксєєнко, І.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32014
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст / І.Г. Алєксєєнко // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32014
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-320142012-04-06T12:06:20Z Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст Алєксєєнко, І.Г. Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку У статті розглядаються позиції вітчизняних учених щодо застосування парадигми як методологічного підходу для дослідження політичних інститутів. Аналізується можливість використання потенціалу парадигмальності для поєднання дослідницьких контекстів форми правління та політичного процесу. В статье рассматриваются позиции отечественных ученых относительно применения парадигмы как методологического подхода для исследования политических институтов. Анализируется возможность использования потенциала парадигмальности для объединения исследовательских контекстов формы правления и политического процесса. In the article positions of domestic scientists concerning paradigm application as methodological approaches for research of political institutes are studied. Possibility of usage of paradigmal potential for association of research contexts of the form of board and political process is analyzed. 2011 Article Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст / І.Г. Алєксєєнко // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32014 321.01:342.2 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
spellingShingle	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Алєксєєнко, І.Г. Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст Економiчний часопис-XXI
description	У статті розглядаються позиції вітчизняних учених щодо застосування парадигми як методологічного підходу для дослідження політичних інститутів. Аналізується можливість використання потенціалу парадигмальності для поєднання дослідницьких контекстів форми правління та політичного процесу.
format	Article
author	Алєксєєнко, І.Г.
author_facet	Алєксєєнко, І.Г.
author_sort	Алєксєєнко, І.Г.
title	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст
title_short	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст
title_full	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст
title_fullStr	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст
title_full_unstemmed	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст
title_sort	соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32014
citation_txt	Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст / І.Г. Алєксєєнко // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT alêksêênkoíg socíalʹnogumanítarnídoslídžennâformipravlínnâparadigmalʹnijkontekst
first_indexed	2025-07-03T12:30:00Z
last_indexed	2025-07-03T12:30:00Z
_version_	1836628890102005760
fulltext	6 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 Постановка проблеми. Демократичний розвиток сучасної України ставить перед політичною наукою за- вдання осмислення якісних параметрів розвитку політич- ної системи. Одним із провідних напрямів вивчення норма- тивних засад функціонування вітчизняної політичної системи є співвідношення політичних та правових норм у взаємодії держави і суспільства. Форма правління є тією предметною сферою, яка розкриває, з одного боку, «пра- вила гри», за якими відбувається політичний процес, а з другого – політичну волю суспільства, яке в межах відпо- відних правовідносин та правопорядку санкціонує полі- тичний розвиток. Парадигма як центральне поняття теоретико-методо- логічного осмислення політичної дійсності виступає найбільш оптимальною й адекватною формою для поєднання дослідницьких контекстів форм правління та політичних інститутів. Сьогодні політико-правову ре- альність не може описати одна концепція або навіть група теорій. Нагальною потребою є створення інструментарію, здатного охопити весь багатовимірний спектр взаємодії політичних інститутів і засобів, методів, звичаїв, підходів до правління, що існують у конкретному суспільстві. Фор- ма правління поєднує в собі не лише суто формальний правовий конституційно-нормативний, законотворчий зміст, а й глибоке філософське підґрунтя. Тому це понят- тя має значний евристичний потенціал для розкриття сут- ності та перспектив взаємодії політичних інститутів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Щодо су- часних досліджень і публікацій, на які спирається автор, необхідно зазначити, що нерідко у сучасній політичній нау- ці парадигма є не лише засобом узагальнення, а й певним дедуктивним шляхом об’єднання фактів політичного жит- тя, таких як політичний курс, система заходів прийняття державних рішень. Серед подібних досліджень слід ви- ділити роботу Володимира Грубова «Ліберальна парадиг- ма у формуванні європейської колективної безпеки ХХІ століття» [1]. Для фундаментального політико-теоретич- ного осмислення значення поняття «парадигма», яке є важливим для вивчення змісту й трансформування ролі форми правління для сучасних політичних інститутів, вар- то зосередити увагу на політико-філософському баченні суспільно-політичної парадигми. У цьому контексті відо- мий російський учений К. С. Гаджиєв пропонує власне тлу- мачення призначення парадигми [2]. Пошук нової парадигми для осмислення політичної ре- альності та прийняття політичних рішень нерідко спонукає вчених до абсолютизації альтернативних підходів отри- мання нових знань і нових варіантів рішень. «Слід зазначи- ти, що цивілізаційний підхід має не лише перспективи в умовах російської дійсності, але в нього існує значне число прихильників у рамках незахідного світу, що розви- вається. Розвиток цивілізаційної парадигми не лише доз- воляє відновити оригінальні підходи у вітчизняній політичній думці, знайти значне число партнерів серед політологів країн, що розвиваються, а й забезпечити інте- рес до російської політології як опонентові з боку західної політології. У той же час розвиток прикладних політичних досліджень у рамках цивілізаційної парадигми дозволяє створити нові концептуальні засади для прийняття адек- ватних політичних рішень і політичних дій, які забезпечу- ють Росії сильні позиції в сучасному світі», – вказує російський науковець І. Старостін [3]. Метою статті є визначення ролі та місця парадигми в межах вітчизняних досліджень політичних інститутів; вив- чення потенціалу парадигми як частини методологічної розробки політичних процесів; з’ясування можливості за- стосування парадигми як об’єктивного чинника конститу- ювання політичної реальності. ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ УДК 321.01:342.2 І. Г. Алєксєєнко, кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри цивільного, трудового та господарського права юридичного факультету Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ: ПАРАДИГМАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ У статті розглядаються позиції вітчизняних учених щодо застосування парадигми як методологічного підхо- ду для дослідження політичних інститутів. Аналізується можливість використання потенціалу парадигмаль- ності для поєднання дослідницьких контекстів форми правління та політичного процесу. Ключові слова: парадигма, політична наука, політичні інститути, методологічні підходи, форма правління. И. Г. Алексеенко СОЦИАЛЬНО-ГУМАНИТАРНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ФОРМЫ ПРАВЛЕНИЯ: ПАРАДИГМАЛЬНЫЙ КОНТЕКСТ В статье рассматриваются позиции отечественных ученых относительно применения парадигмы как ме- тодологического подхода для исследования полити- ческих институтов. Анализируется возможность ис- пользования потенциала парадигмальности для объединения исследовательских контекстов формы правления и политического процесса. Ключевые слова: парадигма, политическая наука, по- литические институты, методологические подходы, фор- ма правления. I. G. Alekseenko SOCIAL AND HUMANITARIAN RESEARCH OF FORMS OF GOVERNMENT: THE PARADIGM CONTEXT In the article positions of domestic scientists concern- ing paradigm application as methodological approaches for research of political institutes are studied. Possibility of usage of paradigmal potential for association of research contexts of the form of board and political process is ana- lyzed. Key words: paradigm, political science, political institutes, methodological approaches, the form of rule. 7 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 Основні результати дослідження. Вивчення пара- дигмального впливу форми правління на взаємодію політичних інститутів має бути пов’язано із загальним кон- текстом розгортання парадигмального значення форми правління. У сучасній українській політичній науці парадиг- ма має статус об’єднавчого чинника, вона є засобом поєднання методологій, як відзначає українська дослідни- ця В. Г. Воронкова: «Таким чином, комплексний аналіз дозволив сформувати парадигму антропологічних засад політичної антропології завдяки використанню наступних методів та підходів, які дозволили проаналізувати склад- ний і суперечливий феномен політичного життя: систем- ний метод дозволив виробити шляхи, механізми та напря- ми досягнення ефективності гуманістичного управління і його впливу на розвиток людського потенціалу; синерге- тичний метод сприяв виробленню механізмів антропо- логічних засад політичного менеджменту як соціально- орієнтованого управління, направленого на подолання бідності, безробіття, значної диференціації доходів насе- лення, що є інструментом соціальної стабільності; струк- турно-функціональний метод сприяв виявленню функцій і дисфункцій політичного менеджменту, подолання ризиків та хаосології суспільства, пов’язаних із вирішенням про- блем оптимізації гуманістичної політики» [4, с. 49]. Водночас, у сучасній вітчизняній політичній науці існує бачення парадигми як нового напряму досліджень, а її оцінка здійснюється за результатами цих досліджень. Як стверджує Ф. М. Рудич, «для політичної науки фундамен- тальне значення мають лише ті парадигми, які пояснюють саму сутність і природу політики, інтерпретують її осново- положні джерела розвитку, визначають межу та масштаб існування, сприяючи тим самим всебічному дослідженню цієї сфери» [5, с. 12]. Парадигма може бути не тільки засобом осмислення політичної реальності, а й способом конституювання полі- тики, її змін через особливі концептуальні підходи. Таким чином, парадигма є явищем не лише теорії, а й політичної практики. Український політолог О. М. Москаленко підкреслює, «що парадигматичний підхід дає змогу засто- сування деідеологізованого, плюралістичного тлумачення політики і політичного знання, формування уявлень про сутність і природу політики як цілісної реальності. Особли- вого значення для політичної науки набувають ті парадиг- ми, які інтерпретують фундаментальні джерела її розвит- ку, визначають межі та масштаб її соціального існування» [6, с. 6]. Окрім того, в сучасних політологічних досліджен- нях існує дефініція парадигми як способу тлумачення політичної дійсності. «Ці теоретичні концепти мають ста- тус фундаментальних парадигм, які організовують все політичне знання і започатковують цілі напрями відповід- них теоретичних підходів. По-своєму інтерпретуючи при- роду політики, вони перетворюють політологію на мульти- парадигматичну науку, галузь знань, яка допускає різні теоретичні інтерпретації політичного об’єкта. Всеосяжний характер політичних парадигм виявляється і в тому, що відповідні підходи до розуміння природи політики є кон- цептуальною підвалиною як для теоретичних, так і для прикладних досліджень» – вважає дослідниця О. М. Мос- каленко [6, с. 7]. Водночас, у більшості досліджень підкреслюється фундаментальність парадигми, а при- кладний її зміст втілюється у значенні нового підходу до вирішення галузевих проблем. «Отже, – вказує О. М. Мос- каленко, – розвиток конфліктно-консенсусної парадигми регулювання суспільно-політичних відносин свідчить, що її всебічне осмислення сприяло реалізації фундаментально- го завдання – висвітлення проблеми «примирення через політику держави і суспільства». З’ясуванням цієї пробле- ми було закладено підвалини формування і розвитку політології як науки. Подальше осмислення цієї парадигми дістало втілення у понятті консенсусу як політико-право- вого принципу, що був усебічно розвинений у політичній науці другої половини ХХ ст.» [7, с. 8]. У міждисциплінарних політологічних дослідженнях, що залучають результати розробок соціально-гуманітарних наук, парадигма розуміється як застосування дослідниць- ких методологічних засобів у межах окремої дисципліни на предметному полі іншої науки. Такий спосіб розвитку па- радигми простежується в роботі Д. В. Дюжева «Інфор- маційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку». Автор стверджує, що «ідея права в інформаційному суспільстві – це фундаментальна ціннісна його основа. Однак проблемою глобальної інтеграції зали- шається те, що світ не є культурним монолітом, у ньому діє безліч різних культур. Науковою проблемою стає пошук розв’язання проблеми співвідношення універсально-циві- лізаційного та специфічно-культурного в глобальному про- цесі інформатизації» [8, с. 15]. Прагнення згрупувати ок- ремі явища суспільного життя через визначення одного детермінуючого чинника також приводить сучасних ав- торів до розуміння парадигмальності. «Необхідність ант- ропологічної детермінанти соціально-правового аспекту інформаційного суспільства пояснено завданням ство- рення системи різноманітних міжнародних правових актів для урегулювання стихійних проявів людської природи і формування принципів організованості, цивілізованості, культури, початок яких правознавці вбачають у суб’єктив- ному факторі глобального розвитку – людині», – зазначає Д. Дюжев [8, с. 16]. Застосування терміну «парадигма» для аналізу мінли- вого політичного світу сучасного суспільства базується на класичних засадах. Зокрема Л. С. Хорішко у своїй роботі «Парадигма успіху в політичній сфері сучасного суспіль- ства» пише, що «вперше парадигмальний підхід Т. Куна був застосований до побудови моделі політичного успіху, що представлена як тріадна структура трьох взаємопов’я- заних елементів: досягнення позиції політичними суб’єкта- ми в політичному просторі; реалізація ними запланованих стратегій; суспільне оцінювання отриманих результатів. Суспільство виступає своєрідним центром цієї структури, оскільки здійснює оцінку діяльності політичних суб’єктів та надає їм можливість займати позиції в політичному про- сторі. Відсутність взаємозв’язку між центром та полярни- ми елементами структури політичного успіху є ознакою втрати його оцінного значення і перетворення на процес здобуття влади заради задоволення меркантильних по- треб» [9, с. 4]. Сучасні дослідники у використанні поняття парадигмальності йдуть шляхом встановлення спільних рис, окремих концептів та теорій. Проте в основі узагаль- нення залишається класичне тлумачення парадигми. «За- стосування парадигмального підходу Т. Куна передбачає використання в дослідженні трьох складових: сим- волічних узагальнень, загальновизнаних теорій, цінностей. …Парадигмою є формування моделі політичного успіху на основі відповідних факторів. Реалізація поставленої мети можлива за умови системного аналізу концепцій ро- зуміння досліджуваного феномену в розрізі історичних епох, оперування загальновизнаними поняттями політич- ної науки та цінностями. Це вказує на доцільність викори- стання парадигмального підходу в дослідженні феномену політичного успіху», – вважає Л. Хорішко [9, с. 7]. Нове бачення класичних засад парадигмальності в політичному світі є досить плідним, оскільки дозволяє здійснювати нові узагальнення та висновки і робити наяв- ну інформацію достовірним науковим знанням. «У процесі формування моделі політичного успіху був використаний парадигмальний підхід Т. Куна. Представлена модель є структурою, що складається з трьох взаємопов’язаних елементів: 1) досягнення позиції політичними суб’єктами в межах політичного простору; 2) реалізація ними заплано- ваних стратегій; 3) суспільне оцінювання отриманих ре- зультатів. Ефективність моделі політичного успіху ба- зується на підтримці сутнісного взаємозв’язку між елементами його структури та наявності чітко визначеної стратегії дій», – робить висновок Л. Хорішко [10, с. 13]. Важливим для нашого дослідження є і поняття світо- глядної парадигми – явища теоретичної й суспільно- політичної дійсності, яке об’єднує певну сукупність ціннос- тей та поглядів. Цю специфічну парадигму на основі ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 8 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 конкретного випадку розглядає Г. В. Ярчук. «Парадиг- мальність екологічного підходу підтверджує також та об- ставина, що коло наук, залучених до екологічної пробле- матики, надзвичайно розширилося. Нині поруч з біологією стоять економічна і географічна науки, медичні й соціологічні дослідження, фізика атмосфери та математи- ка, навіть юриспруденція і філософія, етика й естетика, психологія та педагогіка. Екологія, яка тривалий час була предметом вивчення природничих наук, у наші дні стає предметом вивчення технічних і гуманітарних наук», – вка- зує вчений. Наявність галузевих світоглядно-ціннісних па- радигм є ключем для розуміння сукупності переконань на- селення та прогнозування його духовної еволюції. Для політичної науки цей приклад знову показує, що парадиг- ма є міждисциплінарним засобом об’єднання різнорідних фактів. «Екологічна парадигма, нарешті, характеризує й духовні потреби людей, відбиваючи тим самим характер і зміст духовних цінностей, що панують у суспільстві. На цій підставі іноді говорять про переростання екологічної пара- дигми в різновид сучасної ідеології та сучасного світогля- ду – екологізм» [11, с. 9–10]. Цінним для дослідження форм правління є викорис- тання поняття парадигми для осмислення політичної по- ведінки. Наприклад, у роботі С. М. Романюка парадигма війни та миру досліджується з прив’язком до цивіліза- ційних архетипів. «У результаті соціально-філософського дискурсу проблеми війни і миру розкрито, що формування західної парадигми війни та миру пройшло тривалий істо- ричний шлях. Ця парадигма увібрала в себе філософські традиції Стародавнього світу, Середньовіччя, Відроджен- ня, Нового часу. Обґрунтовано і введено в науковий обіг поняття «західна парадигма війни та миру», яка є су- купністю переконань, цінностей і засобів осмислення про- блем війни та миру, прийнятих західним науковим співто- вариством. Центральними елементами дисциплінарної матриці західної парадигми війни і миру є плюралізм, толе- рантність, раціоналізм, практицизм, індивідуалізм. Архети- повим для західної парадигми війни та миру є установка на агресію при розв’язанні проблем міждержавних відно- син, що виникають у процесі життєдіяльності світової спільноти. Доведено, що західна парадигма війни і миру постійно збагачується новим змістом, детермінованим як сучасними тенденціями в розвитку соціуму, так і вдоско- наленням озброєння та військової техніки, еволюцією воєн і військового мистецтва» [12, с. 14]. Повертаючись до класичного визначення парадигми Томасом Куном, слід підкреслити, що його значення є надзвичайно широким, оскільки поєднує як дослідницькі практики, так і певні традиції наукової діяльності. «Парадигма є категорією на- укового пізнання, що застосовується для позначення пев- ної цілісності й конкретного сполучення головних «пара- метрів» знань (філософсько-світоглядних, ціннісних, епістемологічних і методологічних). Методологічна кон- цепція парадигмального упорядкування, яку Т. Кун визна- чив як «визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель по- становки проблем і їхніх рішень», реалізується в межах «дисциплінарної матриці» на рівні епістематичного й соціального аспектів», – вважає С. М. Романюк. Вітчизняні дослідники все-таки дійшли думки, що клю- човим змістом дотримання тієї чи іншої парадигми є світо- глядний та ідеологічний компоненти. Г. А. Сенкевич у своїй дисертаційній праці вказує, що «аналіз наукових підходів до розкриття поняття «парадиг- ма» довів, що його концептуальний зміст залишається не- повним і залежить від світоглядної моделі, ідеології, спе- цифіки функціонування соціальних інститутів, ціннісних домінант, які превалюють у суспільстві на певному етапі розвитку» [13, с. 7]. Проте, вивчаючи конкретні політичні явища та процеси, термін парадигми може застосовувати- ся як певний зв’язок і модель, у межах яких може функціонувати та розвиватися те чи інше політичне яви- ще, і реальний розвиток подій порівнюється із визначеним зразком. І. А. Кисарець вважає, що «у вітчизняній політо- логії політико-культурна парадигма розуміється як почат- кова концептуальна схема, модель постановки суспільно- політичних проблем і їх рішень, сформована на етапі ре- формування українського суспільства, яка відіграє важливу роль у реалізації та оптимізації державної інфор- маційної політики. Сутність авторського підходу полягає в тому, що політико-культурна парадигма інформаційної політики держави поєднує тенденції розвитку інфор- маційної демократії, лібералізації інформаційного середо- вища, трансформації політичної культури влади і сус- пільства під впливом інформаційної інтеграції» [14, с. 9–10]. Інструментарій парадигмальності для вивчення сучасної української політики є надзвичайно плідним, оскільки ос- тання ще набула сталих форм, і наявність певного зразку дисциплінарної матриці дає змогу ідентифікації явищ, які відбуваються у вітчизняному соціумі й політикумі. «У кон- тексті зазначених теорій та підходів українська політико- культурна парадигма інформаційної політики поєднує в собі суперечливі тенденції: з одного боку, держава сприяє розвитку інформаційної демократії в країні, з другого – відбувається поступове впровадження елементів ринко- вої економіки та вільної конкуренції в інформаційному середовищі України. Сучасні підходи до політико-культур- ного виміру інформаційної політики визначаються різноас- пектним баченням проблеми, однак більшість дослідників під політико-культурною парадигмою державної інфор- маційної політики розуміє концептуальну модель, сформо- вану на етапі реформування української політичної систе- ми», – стверджує І. А. Кисарець [14, с. 14]. Таким чином, сукупність відтінків значень, понять па- радигми та парадигмальності у вітчизняній політичній нау- ці й соціально-філософських дослідженнях доводить, що парадигма є одночасно і сукупністю теорій наукових на- станов, і поширених практик, і традицій, та, одночасно, сукупністю таких настанов і традицій у сфері реального суспільства та політичного життя. Використання парадиг- ми і парадигмальності для винайдення та ідентифікації специфіки політичних інститутів у сучасній Україні й світі потребує певного дисциплінарного підходу, або сукупності явищ. І таким дисциплінарним підходом, або механізмом, виступає, в нашому дослідженні, форма правління. Ця ка- тегорія є парадигмою для пояснення поведінки та взаємо- дії політичних інститутів як певний момент для системати- зації фактів і спосіб єдиної платформи для узагальнення знань про політичні інститути. Висновки. Розбудова демократичної системи сучас- ної України вимагає відповіді на питання про умови мо- дернізації політичних інститутів та відносин між ними. Ук- раїнська політична практика періоду незалежності свідчить про велике суспільне значення політичних про- цесів, які відбуваються в межах конституювання, рефор- мування і зміни конфігурації форми правління. У цих умо- вах визначення провідних чинників динамізації впливу політичних інститутів на взаємодію найвищих органів державної влади є, як ніколи, на часі. Актуальність дослід- ження форми правління як парадигми взаємодії політич- них інститутів посилюється необхідністю тоталізації періо- дів політичного тиску на форму правління та в періоди її зміни у 1994–1996, 2004 та 2010-му роках. Оцінка цих подій може бути здійснена лише з позицій загального політико- парадигмального способу мислення. Проблеми політико-правової культури і правосвідомос- ті політичних еліт сучасної України та їх поведінки під час прийняття рішень щодо зміни форми правління висту- пають важливим чинником актуальності цього дослід- ження. Виокремлення об’єктивних і суб’єктивних умов видозміни форми правління в теперішній час дозволяє створити систему для прогнозування розвитку політико- правової структури політичної системи нашої держави. Різновекторні зміни форми правління на пострадянсь- кому просторі також становлять значний виклик і чинник актуалізації політологічного дослідження форми прав- ління у зв’язку із функціонуванням політичних інститутів. Тенденції до створення суперпрезидентських республік у ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 9 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 пострадянських країнах Центральної Азії та Кавказу є наочним свідченням поєднання своєрідної етноментальної і етнополітичної структур із державотворчими тенденція- ми у вказаних регіонах. Спосіб, у який трансформується політичний режим на пострадянському просторі, надає надзвичайно різноманітний емпіричний матеріал, який потребує узагальнення на основі нової парадигмальної моделі. Поведінка політичних інститутів сучасності є додатко- вим імпульсом, який посилює актуальність дослідження розвитку форм правління. Сучасні політичні партії та гро- мадські організації нерідко прагнуть здобути конкурентні переваги через перерозподіл владних повноважень у ме- жах конституційного нормування. Цей підхід, обумовлений прагматичними та ситуативними інтересами, визначає не- стабільне становище сучасних форм правління в пе- рехідних державах, що також є сферою нашого дослідницького інтересу. Перспективами подальшого вивчення за темою, пору- шеною у цій статті, є розгляд методологічних принципів політологічного дослідження форм правління. Література 1. Грубов В. М. Ліберальна парадигма в формуванні євро- пейської колективної безпеки ХХІ століття : автореф. дис… д-ра політ. наук : спец. 21.01.01 / В. М. Грубов ; Рада національ- ної безпеки та оборони України, Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. – К., 2008. – 34 с. 2. Гаджиев К. С. Общественно-политическая парадигма: по- нятие и основные характеристики / К. С. Гаджиев. – М. : По- литическая наука, 1994 [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://politics.ellib.org.ua/pages-996.html 3. Старостин А. М. Цивилизационная парадигма в политичес- кой науке / А. М. Старостин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.humanities.edu.ru/db/msg/80430 4. Воронкова В. Г. Формування антропологічної парадигми політичного менеджменту в умовах глобалізації : зб. наук. праць / Гол. ред. В. Г. Воронкова. – Вип. 34. – Запоріжжя : ЗДІА, 2008. – С. 31–50. 5. Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України, 2000. – 200 с. 6. Москаленко О. М. Конфліктно-консенсусна парадигма регулювання суспільно-політичних відносин : автореф. дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.02 / О. М. Москаленко ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2000. – 20 с. 7. Там само. 8. Дюжев Д. В. Інформаційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку : автореф. дис... канд. філо- соф. наук : спец. 09.00.03 / Д. В. Дюжев ; Донец. нац. ун-т. – До- нецьк, 2004. – 18 с. 9. Хорішко Л. С. Парадигма успіху в політичній сфері сучасно- го суспільства : дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.03 / Л. С. Хорішко ; Запорізький національний ун-т. – Запоріжжя, 2007. – 210 с. 10. Там само. 11. Ярчук Г. В. Екологічна парадигма у формуванні світогляд- но-моральних цінностей студентів : автореф. дис... канд. філос. наук : спец. 09.00.10 / Г. В. Ярчук ; Національний педа- гогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2009. – 16 с. 12. Романюк С. М. Західна парадигма війни і миру останньої чверті XX ст. : автореф. дис... канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 / С. М. Романюк ; Харк. військ. ун-т. – Х., 2004. – 20 с. 13. Сенкевич Г. А. Міська газета: творчо-соціальна парадигма функціонування : автореф. дис... канд. наук із соц. комуні- кацій : спец. 27.00.04 / Г. А. Сенкевич ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2010. – 16 с. 14. Кисарець І. А. Політико-культурна парадигма державної інформаційної політики : автореф. дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.03 / І. А. Писарець ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевчен- ка. – К., 2008. – 18 с. Стаття надійшла до редакції 5 січня 2011 року ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ УДК 327: [339.9:621.643] (4+(470+571)) Є. І. Таран, аспірант кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна» АЛЬТЕРНАТИВНІ ГАЗОТРАНСПОРТНІ МАРШРУТИ ЄВРОПИ ТА РОСІЇ: ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ У статті проведено дослідження проектів альтернативних газопроводів, що проходитимуть зі східних регіонів у західні країни. Визначено економічні можливості та політичні особливості побудови зазначених газопроводів. Ключові слова: газопроводи «Північний потік», «Південний потік», «Набукко», диверсифікація. Е. И. Таран АЛЬТЕРНАТИВНЫЕ ГАЗОТРАНСПОРТНЫЕ МАРШРУТЫ ЕВРОПЫ И РОССИИ: ПОЛИТИКО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ В статье проведено исследование альтернатив- ных газопроводов, которые будут проходить с вос- точных регионов в западные страны. Определены экономические возможности и политические осо- бенности строительства этих газопроводов. Ключевые слова: газопроводы «Северный по- ток», «Южный поток», «Набукко», дивесификация. E. I. Taran THE ALTERNATIVE GAS TRANSPORTATION ROUTES OF EUROPE AND RUSSIA: POLITICAL AND ECONOMIC FEATURES The research was made concerning alternative gas pipelines which will be routed from the East regions to the West countries. Economic abilities and political peculiarities of their building are determined. Key words: pipelines, «Northern Stream», «South Stream», «Nabucco», diversification.

Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст

Репозитарії

Схожі ресурси