Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом

У статті досліджено зовнішні підходи США та ЄС до боротьби з тероризмом, визначено основні відмінності й причини розбіжностей у позиціях двох сторін щодо протистояння світовій терористичній загрозі....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Подобінська-Штик, Т.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32016
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом / Т.О. Подобінська-Штик // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 13-15. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32016
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-320162012-04-06T12:07:37Z Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом Подобінська-Штик, Т.О. Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку У статті досліджено зовнішні підходи США та ЄС до боротьби з тероризмом, визначено основні відмінності й причини розбіжностей у позиціях двох сторін щодо протистояння світовій терористичній загрозі. В статье исследованы внешние подходы США и ЕС к борьбе с терроризмом, определены основные отличия и причины расхождений в позициях двух сторон относительно противостояния мировой террористической угрозе. The article is analyzing approaches in the American and European foreign policy towards combating terrorism, as well as main differences in both sides positions concerning world terrorism attack resistance. 2011 Article Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом / Т.О. Подобінська-Штик // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 13-15. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32016 323.28 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
spellingShingle	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Подобінська-Штик, Т.О. Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом Економiчний часопис-XXI
description	У статті досліджено зовнішні підходи США та ЄС до боротьби з тероризмом, визначено основні відмінності й причини розбіжностей у позиціях двох сторін щодо протистояння світовій терористичній загрозі.
format	Article
author	Подобінська-Штик, Т.О.
author_facet	Подобінська-Штик, Т.О.
author_sort	Подобінська-Штик, Т.О.
title	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом
title_short	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом
title_full	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом
title_fullStr	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом
title_full_unstemmed	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом
title_sort	основні напрями співпраці сша та європейського союзу у боротьбі з тероризмом
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32016
citation_txt	Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом / Т.О. Подобінська-Штик // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 13-15. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT podobínsʹkaštikto osnovnínaprâmispívpracísšataêvropejsʹkogosoûzuuborotʹbízterorizmom
first_indexed	2025-07-03T12:30:07Z
last_indexed	2025-07-03T12:30:07Z
_version_	1836628896932429824
fulltext	13 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 Постановка проблеми. У 1990-х роках, із розпадом Радянського Союзу та завершенням холодної війни світо- ва політика почала втрачати стабільність. Основною пере- думовою зовнішньої політики США стала «однополюс- ність» – утримання керівної ролі у світових процесах. Як було заявлено в документах Пентагону, для цього треба відохочувати промислово розвинені держави від змагання з Вашингтоном за лідерство чи навіть прагнення відіграва- ти важливішу роль у регіоні чи світі. Проте власне військо- ва перевага та економічний вплив Сполучених Штатів й породжував нестабільність. «Найважливіше те, – писав учений Гарвардського університету Самюель Хантінг- тон, – що намагання Заходу пропагувати свої цінності, де- мократію та лібералізм як цінності універсальні, втримува- ти свою військову перевагу і просувати економічні інтереси викликають неприйняття у інших націй» [1, с. 24]. На початку ХХІ століття нації перестали бути одноосо- бовими гравцями у світових процесах. Натомість багато- національні групи невизначеного характеру, під впливом релігійного фанатизму та ненависті до Америки почали за- стосовувати найновіші технологічні засоби тероризму. Са- ме відсутність прив’язку таких фанатиків до місця – відчу- женість від їхніх спільнот і здатність вільно пересуватися, проникати в інші країни та культури – виявилася чи не най- сильнішою їх рисою. Добре фінансовані й озброєні терори- сти в основному зосереджувалися в таких нестабільних державах, як Судан, Сомалі, Пакистан, Ємен і Афганістан. Неефективність розвідувальних агентств у відстежуванні траєкторії пересування й намірів бойовиків-екстремістів стала трагічно очевидною у 2001 році. 11 вересня 2001 р. о 8:45 викрадені літаки комерційних авіакомпаній урізалися у Світовий центр торгівлі та вежі- близнюки в Нью Йорку. Це була символічна терористична атака, яка мала за мету показати вразливість Сполучених Штатів Америки й активізувати діяльність інших терорис- тичних організацій на боротьбу зі США. Від часів Другої світової війни (коли було здійснено атаку на Перл Харбор) Сполучені Штати не відчували на собі військових чи іншо- го роду атак. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні тероризм розглядається з позиції архаїчної науки, що уне- можливлює самоорганізації систем різного класу. До того ж відсутня єдина методологія для дослідження терориз- му. Більшість учених, серед яких Ю. Антонян, О. Будниць- кий, М. Жданов, І. Залисін, В. Комісаров, аналізує окремі аспекти та прояви тероризму. Мета статті полягає в дослідженні сучасного терориз- му як багатовимірного явища і здійсненні порівняльного аналізу підходів Сполучених Штатів Америки та Євро- пейського Союзу до боротьби з тероризмом. Основні результати дослідження. У виникненні й по- ширенні тероризму й екстремізму певну роль відіграють державно-політичний і геополітичний фактори. Нинішні протиріччя та конфлікти між деякими країнами спонука- ють використання ними заходів тероризму й екстремізму з метою ослаблення протиборчої сторони. Слід зазначити, що сучасні антитерористичні підходи не беруть до уваги причинно-наслідковий зв’язок між тими чи іншими полями. В основному це пов’язано із політичним фактором у міжнародному тероризмі. Зауважимо, що кожна держава, проводячи власну зовнішню політику, переслідує певну мету, і будь-яка акція міжнародних терористів може, з од- ного боку, завдавати шкоди одним та певним чином зігра- ти на користь інтересів інших держав. Це основне джере- ло подвійних стандартів при оцінці терористичних загроз дозволяє тероризму й екстремізму поширюватися, ево- люціонувати, прикриватися політичною, релігійною і національною визвольною риторикою. Саме цей факт свідчить про те, що дотепер міжнародне співтовариство не виробило єдиного розуміння тероризму та екстремізму [2, с. 160]. Проти тероризму на світовій арені бореться ряд дер- жав. Серед них на чільне місце претендують два основних світових актора – Сполучені Штати Америки та Євро- УДК 323.28 Т. О. Подобінська-Штик, аспірант відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІВПРАЦІ США ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В БОРОТЬБІ З ТЕРОРИЗМОМ У статті досліджено зовнішні підходи США та ЄС до боротьби з тероризмом, визна- чено основні відмінності й причини розбіжностей у позиціях двох сторін щодо проти- стояння світовій терористичній загрозі. Ключові слова: тероризм, антитерористична діяльність, терористичні загрози, боротьба з тероризмом. Т. О. Подобинская-Штык ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА США И ЕС В БОРЬБЕ С ТЕРРОРИЗМОМ В статье исследованы внешние подходы США и ЕС к борьбе с терроризмом, определены основные отли- чия и причины расхождений в позициях двух сторон относительно противостояния мировой террористи- ческой угрозе. Ключевые слова: терроризм, антитеррористическая деятельность, террористические угрозы, борьба против терроризма. Т. О. Podobinska-Shtyk THE BASIC APPROACHES IN COOPERATION BETWEEN THE USA AND THE EUROPEAN UNION IN COMBATING TERRORISM The article is analyzing approaches in the American and European foreign policy towards combating terrorism, as well as main differences in both sides positions con- cerning world terrorism attack resistance. Key words: terrorism, countering terrorism, terrorism threats, war on terror. ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 14 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 пейський Союз. Уряди держав співпрацюють у протисто- янні тероризму. По обидві сторони Атлантичного океану досить часто проводять спільні заходи для подолання за- значеної проблеми, засуджують різного роду атаки (на зразок тієї, що відбулася 7 липня 2005 р. у Лондоні). З точ- ки зору доктрин, Національна стратегія безпеки США 2002 року і Стратегія безпеки Європейського Союзу 2003 року мають багато спільних аспектів щодо розгляду національних небезпек для їх держав. В обох зроблено ак- центи на проблемах міжнародного тероризму, обмеження поширення зброї масового знищення тощо [3; 4]. Співпраця між США та більшістю європейських дер- жав здійснюється хоч і повільно, але ефективно. Попри скарги чиновників з обох сторін вони всі загалом задово- лені розвитком співпраці. Як зазналося у Washington Post (2005 р.), Міжнародний центр розвідки терористичної діяльності ЦРУ часто підпадав під критику відносно про- ведення принаймні 12 операцій, зокрема затримання од- ного із найбільш впливових виконавців Аль-Каїди в Європі [5; 6]. Незважаючи на кризу відносин між США та ЄС під час атаки на Ірак практична необхідність антитерористич- ної співпраці сприяла збереженню дружніх взаємин США із Німеччиною і Францією. Вирішальним аспектом ефективної антитерористичної спільної роботи є усвідомлення інтересів кожної сторони у цій співпраці та взаємоповага до стратегій, які ґрунтують- ся на зазначених інтересах. Аналіз стратегічних підходів США і Європи виявив відмінності в їх поглядах на деякі ключові питання. Наприклад, по-різному тлумачилося власне поняття «терористична загроза», доцільні методи подолання цієї небезпеки, причини виникнення тероризму. Найголовніше те, що жодна зі сторін не розуміє та не прий- має позицію іншої сторони. Без сумніву, існує чимало розходжень щодо найбільш доцільної стратегії у протистоянні тероризму всередині са- мих держав – як Європи, так і США. Зокрема кожна євро- пейська країна має власне бачення небезпеки та підходи до протистояння тероризму, проте в Європі відсутній єди- ний орган, який міг би об’єднати всі стратегії. Порівняно зі США, внутрішнє неузгодження проведення зовнішньої політики є набагато більш явним у країнах ЄС [7]. Зазначене розходження в підходах не закріплене в офіційних документах, але прослідковується в багатьох політичних дискусіях між США та Євросоюзом стосовно антитерористичної діяльності. Європейські дослідники й офіційні особи, наприклад, критикували прагнення Сполу- чених Штатів як постійно застосовувати зброю, так і навіть вживати неологізм «глобальна війна з тероризмом». Аналогічно американці та європейці часто не погоджува- лися з визначенням основних ознак законної політичної і благодійної діяльності та підтримки терористичних груп. Кофер Блек, екс-координатор Департаменту боротьби з тероризмом США, заявляв: «Європейський Союз як інтег- раційне утворення блокував здійснення кроків, спрямова- них на припинення діяльності благодійних організацій, які надавали підтримку Хамасу і Хізболі, незважаючи на те, що ці групи були задіяні в залученні нових членів терорис- тичних організацій» [8]. Європейці поводяться досить обе- режно, визначаючи організації як терористичні, особливо Хізболи, через побоювання нестабільності, яка може че- рез це виникнути. Пояснюючи цю ситуацію, офіційні пред- ставники ЄС дали такі коментарі: «Ситуація із Хізболою є досить складною, оскільки, з одного боку, це організація, яка проводила військові дії, а з другого боку, політична партія Лівану. Чи можна внести у список терористичних організацій політичну партію, обрану народом Лівану? Чи це справді допоможе в боротьбі з тероризмом?» [9]. Найбільша відмінність у підходах щодо протистояння тероризму виявилася під час війни в Іраку у 2003 році. Американці розглядали демократизацію цієї країни як ос- новний пункт боротьби з тероризмом. Європейці схиля- лись до думки, що конфлікт призведе до нестабільності та неприязні, які активізують зацікавленість ісламістських терористів у Європі. Як зазначав екс-Президент Франції Жак Ширак: «Війна в Іраку може створити багато малень- ких Осама бін Ладенів» [10]. Різні підходи до боротьби з тероризмом пов’язані із баченням США та ЄС різних не- безпек з боку ісламістських терористів. У них також окре- ме тлумачення способів антитерористичної діяльності. Центр ісламського тероризму не є монолітним. Харак- терною рисою є відсутність єдиного ворога, наприклад, Аль Каїди чи іншого, який несе відповідальність за здійс- нення всіх терористичних акцій у світі. США та ЄС зіткну- лися з абсолютно різними причинами державної небезпе- ки. Центри небезпеки Сполучених Штатів формувалися на основі локальних груп, певним чином пов’язаних із група- ми джихаду. Стратегією бін Ладена в 1990-х роках було переконати багато таких груп у тому, що їхнім спільним во- рогом були США, які постійно контролювали високопоса- довців ісламського світу. Лише боротьбою проти «далеко- го ворога» вони могли подолати «близького ворога», тобто місцеву владу. Здійснивши напад на США та змусивши їх відмовитися допомагати «близьким ворогам», місцеву владу одразу було б повалено. З цією метою бін Ладен створив стратегічне об’єднання для боротьби проти «да- лекого ворога». Для більшості цих груп основною метою залишалося повалення місцевої влади. Таким чином США захищається від груп, які зацікав- лені в атаці на них як опосередкованого ворога. На проти- вагу США багато європейських країн самі розглядаються як прямий ворог через діяльність у колишніх колоніях ісламського світу. Багато таких груп активізувалося після подій 11 вересня 2001 р. Вашингтон стикнувся із глобальним ворогом, тоді як європейці більшою мірою переймаються впливом ісламсь- ких ідеологій на локальні групи. На практиці досить важко відрізнити групи, націлені на боротьбу із «близьким» та «далеким ворогом». Деякі з них здійснюють боротьбу у двох напрямах одночасно. Основною відмінністю зали- шається така ознака: групи, зорієнтовані на «близького ворога», безпосередньо борються з місцевою владою; гру- пи »далекого ворога» основним пріоритетом бачать бо- ротьбу зі США [11]. Г. Мирський окреслює іншу першопричину атак з боку ісламістів на Сполучені Штати Америки. Він вважає, що їх основною метою стало приниження й ослаблення Амери- ки, підрив її могутності та впливу, демонстрація усьому му- сульманському світові її слабкості й нездатності протисто- яти безмежній енергії та сконцентрованій волі борців за іслам. А для досягнення зазначеної мети необхідно напас- ти на США настільки потужно, щоб Вашингтон був просто зобов’язаний у відповідь на дії агресора спрямувати свої сили проти мусульманських країн. Першою державою, на яку було здійснено атаку Сполученими Штатами, став Аф- ганістан як «колиска тероризму», що, на думку Г. Мирсько- го, мало викликати потужний вибух антиамериканізму в усьому світі ісламу [12]. Хибність подібної точки зору підтвердив час. Нині ми бачимо відсутність консолідації ісламських держав у боротьбі зі США. Відмінність у розташуванні основних ворогів спричи- нює різні типи терористичних атак, які можуть бути здій- снені проти ЄС і США. Сполученим Штатам слід остеріга- тися катастрофічного тероризму, що безпосередньо пов’язаний із використанням зброї масового знищення, оскільки групи, зорієнтовані на боротьбу з «далеким воро- гом», більш треновані та забезпечені технічно. Вони не ма- ють прив’язку до території проведення терористичних актів і тому беззастережно можуть застосовувати зброю масового знищення. Групи, зорієнтовані на «близького ворога», мають гро- мадський характер – локальну місцеву фінансову та політичну підтримку. Їхні основні цілі досить часто пов’я- зані з політичними рішеннями, які можна досягнути шля- хом компромісу. Вони недостатньо треновані й зазвичай не зацікавлені налаштовувати проти себе потужного воро- га. Такі характеристики пояснюють, чому деякі терорис- тичні групи, за винятком Аль-Каїди, не виявляли зацікав- леності в застосуванні зброї масового знищення. ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 15 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 Небезпека з боку власних громадян, зокрема мусуль- ман, значно відрізняється між США та ЄС. У Сполучених Штатах мусульмани й араби складають незначну частину населення і не проживають компактно на окресленій те- риторії. Переважна частина американських мусульман не є арабами, а більшість арабо-американців сповідують хри- стиянство, а не іслам. Такі спільноти, як правило, нале- жать до досить забезпеченої верстви населення, а відтак не зацікавленні у підтримці радикалізму. У європейських державах араби і мусульмани з різних країн (у Великій Британії більшість мусульман із Південної Азії, у Франції – з Магрибу, у Німеччині – з Туреччини) про- живають інтегрованими спільнотами. Вони в основному представлені найбіднішими верствами населення та ха- рактеризуються недостатньою інтегрованістю. Спектр інтересів США, окрім боротьби із глобальним ворогом – тероризмом, – завжди був ширшим, ніж у будь- якої європейської держави. Тому, здійснюючи зовнішню політику, вони забезпечують захист не лише власної те- риторії, а й сфер впливу поза її межами. Країни ЄС також мають глобальні інтереси поза межами своєї території, більшість із яких знаходяться в зоні потенційної небезпе- ки (наприклад, Великої Британії – у Стамбулі), але їх ос- новний спектр зосереджений в окремих регіонах чи дер- жавах, з якими європейські держави мають спільне історичне минуле (інтерес Франції – в Алжирі, Іспанії – в Марокко). У розрізі подій останнього часу спостерігалась апатія європейських держав стосовно проблем, які виникали у країнах, що не входять в коло європейських інтересів. На- томість у сфері інтересів Сполучених Штатів знаходяться всі держави світу, оскільки національна безпека США, які мають потужний військовий потенціал для проведення військових акцій, стикнулася з явищем глобального теро- ризму. Американські вчені пояснюють прагнення Америки застосовувати військову силу для розв’язання конфліктів їх військовою могутністю і географічним положенням [13]. США більш ефективні у здійсненні зовнішньої та внутрішньої політики. Прийняття всіх політичних рішень чітко визначене і зосереджене в одному центрі. Ще де- кілька десятків років тому Генрі Кіссінджер висміював європейську спільноту як ефективного партнера для про- ведення спільної зовнішньої політики, підкреслюючи, що в ЄС навіть немає визначеного телефону, на який він міг би подзвонити. Від 1970-х років країни Європейського Союзу доклали чимало зусиль для подолання зазначеного сте- реотипу. Для вирішення окремих питань, таких як вартість «євро» чи ціни на продовольчі товари та антитерористич- на діяльність, існують чітко визначені органи, що мають відповідну юрисдикцію. Решта питань зазвичай вирішує- ться на двосторонньому рівні. Рада Європи, Європол, ОБСЄ на Європейському кон- тиненті теж займаються питаннями тероризму. Ці органи до сьогодні не були ефективними у вирішенні проблеми тероризму. Драматичні погляди на діяльність зазначених структур побутують навіть серед офіційних представників європейських держав. Координатор антитерористичної діяльності ЄС, який був призначений після атаки в Мад- риді 2004 року, не має достатньої влади для об’єднання європейських держав у боротьбі з тероризмом. Існує бага- то ініціатив щодо посилення цих органів, але не здійс- нюється жодних кроків для їх упровадження. Масштаби терористичних актів у США та ЄС також кардинально відрізняються. Якщо у свідомості амери- канців тероризм асоціюється з торговими центрами і заги- беллю тисячі людей, то для європейців – з поодинокими випадками терористичних актів у метро. Різні потужності та рівні небезпек визначають відмін- ності у стратегіях боротьби з тероризмом. Найбільша відмінність полягає в розташуванні зони боротьби. США реалізовують екстерналістську стратегію, намагаючись стримати тероризм поза межами власної держави та бо- ротися з терористами на території інших держав, напри- клад Афганістану, Іраку тощо. Дж. Буш молодший заяв- ляв, що «існує лише один спосіб боротьби з тероризмом: розбити їх в інших державах, доки вони не напали на нас вдома». На противагу американцям європейці налаш- товані боротися з тероризмом, починаючи з власної дер- жави. Американські вчені Джеремі Шапіро та Деніел Баймен висловили точку зору, що коли європейські держави не співпрацюватимуть більш тісно із США в боротьбі з теро- ризмом, то тим самим вони посприяють у подальшому роз- квіту тероризму і стануть центром терористичної діяль- ності [14]. Серед держав Європейського Союзу особливо виділяється Велика Британія своїм постійним бажанням співпрацювати зі Сполученими Штатами Америки. Після подій 11 вересня Тоні Блер був першим, хто запропонував Вашингтону свою допомогу, а потім виступив партнером в антиіракській коаліції. Після оголошення війни з Іраком незначна частина ра- дикально лівих партій висловила думку, що ця війна збільшила ризик терористичної атаки на Велику Британію, і взагалі війна з Іраком була помилкою, оскільки вона жод- ним чином не вплине на загальну боротьбу з тероризмом. Серед прихильників такого твердження був також мер Лондона Кен Лівінгстон. В історії Великої Британії схожий прецедент уже існує. У 1970–80-х роках, коли Лондон потерпав від акцій Ірландської Республіканської Армії, ставлення британців було схожим. Однак у той час почали виникати сумніви стосовно правильності політики Великої Британії відносно Південної Ірландії. Висновок. Отже, антитерористична діяльність Сполу- чених Штатів та Європейського Союзу відрізняється, ос- кільки зазнає впливу різних факторів. На жаль, особливої консолідації між державами нині не спостерігається. Єди- ним вірним партнером США в рамках боротьби з теро- ризмом з боку ЄС виступає Велика Британія, яка керуєть- ся «особливими відносинами» та історично вибудованими державними інтересами. Література 1. Huntington, Samuel P. Chapter 9: The Global Politics of Civilizations / The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. London: Simon & Schuster, 2002. 2. Моторный И. Д. Современный терроризм и оценка диверси- онно-террористической уязвимости гражданских объектов / И. Д. Моторный. – М. : Экслит, 2003. – 106 с. 3. European Security Strategy: A Secure Europe in a Better World. – http://ue.eu.int/uedocs/cmsUpload?78367.pdf 4. The National Security Strategy of the United States of America. – http://www.whitehouse.gov/nsc/nss/2002/nss.pdf 5. Dana Priest. Foreign Network at Front of CIA’s Terror Fight; Joint Facilities in two Dozen Countries Account for Bulk of Agency’s post- 9/11 Success // Washington Post. – 2005. – November 18. 6. Dana Priest. Help from France Key in Covert Operations; Paris’s Alliance Base’ Targets Terrorists // Washington Post. – 2005. – July 3. 7. Charles M. Sennott. Europe’s Terror Fight Quite Unrelenting. – Boston: Globe. – 2004. – 210 р. 8. Cofer Black. European Cooperatrion with the United States in the Global War on Terrorism // Testimony before the U.S. Senate Foreign Relations Committee, Subcommittee on European Affairs. – 2004. – March 31. 9. Steven Weisman. Allies Resisting as U.S. Pusher Terror Label for Hezbollah // New York Times.– 2005. – February 17. 10. France Is Not a Pacific Country // Time. – 2003. – February 24. 11. Мирский Г. Американская сверхдержава против исламист- ского терроризма / Г. Мирский // Мировая экономика и между- народные отношения. – 2004. – № 10. – С. 71–89. 12. Gilles Andreani. The «War on Terror» Good Cause, Wrong Concept // Survival 46. – Winter 2004/2005. – No. 4. 13. Michael Howard. What’s in a name? How to fight terrorism // Foreign Affairs. – 2002. – No. 1. 14. Jaremy Shapiro, Daniel Byman. Bridging the Transatlantic Coun- terterrorism Gap // The Washington Quarterly. – 2006. – No. 29:4. Стаття надійшла до редакції 29 грудня 2010 року ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ

Основні напрями співпраці США та Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом

Репозитарії

Схожі ресурси