Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст.
Розглядаються питання участі робітничої молоді Донбасу в русі новаторів виробництва, який виник у 1935 р. і увійшов у радянську історію під назвою стахановського.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32152 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. / А. Климов // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 102-109. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-32152 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-321522013-02-13T02:09:51Z Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. Климов, А. До 75-річчя стахановського руху Розглядаються питання участі робітничої молоді Донбасу в русі новаторів виробництва, який виник у 1935 р. і увійшов у радянську історію під назвою стахановського. Рассматриваются вопросы участия рабочей молодежи Донбасса в движении новаторов, возникшем в 1935 г. и вошедшем в советскую историю под названием «стахановского». The article deals with the participation of working youth of Donbas in the innovative movement founded in 1935 and marked in the Soviet history as “Stakhanov”. 2010 Article Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. / А. Климов // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 102-109. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32152 94(477.6)«1935/1940» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 75-річчя стахановського руху До 75-річчя стахановського руху |
| spellingShingle |
До 75-річчя стахановського руху До 75-річчя стахановського руху Климов, А. Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. Краєзнавство |
| description |
Розглядаються питання участі робітничої молоді Донбасу в русі новаторів виробництва, який виник у 1935 р. і увійшов у радянську історію під назвою стахановського. |
| format |
Article |
| author |
Климов, А. |
| author_facet |
Климов, А. |
| author_sort |
Климов, А. |
| title |
Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. |
| title_short |
Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. |
| title_full |
Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. |
| title_sort |
участь молодих робітників промисловості донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. хх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
До 75-річчя стахановського руху |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32152 |
| citation_txt |
Участь молодих робітників промисловості Донбасу в стахановському русі в другій половині 30-х рр. ХХ ст. / А. Климов // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 102-109. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT klimova učastʹmolodihrobítnikívpromislovostídonbasuvstahanovsʹkomurusívdrugíjpoloviní30hrrhhst |
| first_indexed |
2025-07-03T12:41:17Z |
| last_indexed |
2025-07-03T12:41:17Z |
| _version_ |
1836629599703793664 |
| fulltext |
21
Краєзнавство 4 2010
100 21101
Галина Денисенко
Крымская война в культурном наследии Украины:
история и современный дискурс
Освещаются основные аспекты увековечения событий Крымской войны 1853-56 гг. и
обороны Севастополя 1854-55 гг. в разные периоды - в ходе боевых действий и в современных
условиях. Анализируются все виды и типы историко-культурных объектов, их охрана в
контексте подготовки фундаментального 28-томного издания „Свод памятников истории и
культуры Украины” по АР Крым и г. Севастополь, а также Государственного реестра
недвижимых памятников Украины.
Ключевые слова: памятники, недвижимые памятники, культурное наследие, Крымская
(Восточная) война, оборона, Севастополь, „Свод памятников истории и культуры Украины”,
Государственный реестр недвижимых памятников Украины.
Galyna Denysenko
Crimean War in the cultural heritage of the Ukraine:
history and modern discourse
The main aspects of perpetuating of the Crimean War events (1853-1856) and the defense of Sev-
astopol in 1854-1855 in different periods are highlighted – during combat operations and today. All
kinds and types of the historical and cultural objects and their protection are analyzed according to
the preparation of „The Register of the historical and cultural monuments of the Ukraine” funda-
mental edition in the 28 volumes about the Crimea region and Sevastopol and State register of the
immovable monuments of the Ukraine.
Key words: monuments, immovable monuments, cultural heritage, defense, the Crimean (East)
war, Sevastopol, the Register of the history and cultural monuments of the Ukraine, the State regis-
ter of the immovable monuments of the Ukraine.
68. Поточний архів Науково-дослідного
інституту пам’яткоохоронних досліджень
Міністерства культури і туризму україни.
Державний реєстр нерухомих пам’яток
україни.
україни: м. Севастополь. – к.: Інститут
історії україни НаН україни, українське
тов-во охорони пам’яток історії та культу-
ри, Центр пам’яткознавства НаН україни
і уТоПІк, 2008.- С.3.
Vі
ДО 75-РіЧЧЯ
стАХАНОВсЬКОГО
РУХУ
21
Краєзнавство 4 2010
102 21103
уДк 94(477.6)«1935/1940»
Анатолій Климов (м. Луганськ)
УЧАстЬ мОЛОДИХ РОБітНИКіВ ПРОмИсЛОВОсті
ДОНБАсУ В стАХАНОВсЬКОмУ РУсі В ДРУГіЙ ПОЛОВИНі
30-Х РР. ХХ ст.
Розглядаються питання участі робітничої молоді Донбасу в русі новаторів виробництва,
який виник у 1935 р. і увійшов у радянську історію під назвою стахановського.
Ключові слова: Донбас, промисловість, робітнича молодь, новатори виробництва, стаха-
новський рух.
Стахановський рух, що виник 75 років
тому, увійшов в історію радянської україни
гучною спробою за допомогою нової системи
організації праці значно підвищити її про-
дуктивність та прискорити соціалістичне
будівництво. Сьогодні про новатора-вибійника
олексія Григоровича Стаханова, ім’я якого
цей рух отримав, нагадує шахтарське місто
кадіївка на луганщині, перейменоване
1979 р. на Стаханов.
За радянських часів аналізові причин та
наслідків руху було присвячено чимало
досліджень як загального характеру, так і
наукових розвідок. у них висвітлювалася
роль молоді (переважна більшість стахановців
була молодими робітниками) в організації й
поширенні новаторської роботи. Серед пер-
ших слід виділити колективні роботи «Социа-
листическое соревнование в промышленности
СССр», «Трудові почини робітничого класу
(1921–1937)», «история рабочих Донбасса»,
праці І. Є. ворожейкіна, л. С. рогачевської,
З. Г. лихолобової, С. М. Сирцової, С. р. Герш-
берга 1. Безпосередньо участь молоді в стаха-
новському русі висвітлено в «Історії ленін-
ської комуністичної Спілки Молоді україни»,
«очерках истории Донецкой областной комсо-
мольской организации», розвідках а. Д. Па-
харєва 2. усі ці роботи містили досить великий
масив фактичного матеріалу, але не виходили
за межі офіційної партійної оцінки стаха-
новського руху, зробленої ще в 30-і роки.
у пострадянську добу феномен стахановсь-
кого руху перестав цікавити дослідників,
з’явилися спроби його взагалі відкинути або
дискредитувати як один із радянських міфів.
На цьому тлі вирізняються робота С. в. куль-
чицького «україна між двома війнами (1921–
1939 рр.)» 3, яка містить стислий матеріал із
новим об’єктивним поглядом на проблему, та
ґрунтовна розвідка о. М. Бута, П. в. Доброва,
в. Г. афанасьєва 4.
Чому ж виник стахановський рух і яку
роль у ньому відіграла робітнича молодь
Донбасу? у ніч з 30 на 31 серпня 1935 р.
29-річний вибійник олексій Стаханов на
кадіївській шахті «Центральна-Ірміне» разом
із двома досвідченими кріпильниками Тихо-
ном Щиголевим та Гавриїлом Борисенком – за
пропозицією парторга Цк вкП(б) на цій шахті
26-річного костянтина Петрова – здійснив
трудовий подвиг. відбійним молотком Стаха-
нов встановив світовий рекорд вуглеви-
добутку – 102 т за зміну. Через невеличкий
проміжок часу він тричі його перевищив,
довівши до 340 т за зміну. Надвисокі показни-
ки було досягнуто завдяки новій організації
праці вибійника. раніше він, рубаючи вугілля
в уступі відбійним молотком або обушком,
мав і кріпити вибій за собою, щоб не завалила-
ся стеля. Того разу ж о. Стаханов усю зміну
тільки рубав вугілля, а кріплення за ним
здійснювали інші. І хоча норму виробітку
було перевищено не в 14 разів, як стверджува-
ли, а п’ятиразово (у розрахунку на цю міні-
бригаду), безперечно, це була визначна подія.
Протягом наступного тижня, використав-
ши досвід о. Стаханова, його досягнення пере-
вищили вибійники шахти «Центральна-
Ірміне» партгрупорг дільниці, де працював
о. Стаханов, Мирон Дюканов, 24-річний ком-
сомолець Дмитро (його справжнє ім’я Митро-
фан) концедалов, молоді шахтарі кадіївки
олександр вахтін, Іван Тєряєв. останній,
до речі, працював не на новій техніці, а зви-
чайним обушком. Згодом багато гірників та
робітників промислових підприємств і транс-
порту всього Донбасу підтримали цей почин.
Започатковувався рух, що увійшов в історію
під назвою стахановського.
разом з олексієм Стахановим та іншими
молодими кадіївськими шахтарями біля
витоків руху були машиніст паротягу депо
«Слов’янськ» Петро кривоніс, сталевар
Маріупольського заводу «азовсталь» Макар
Мазай, вибійники з шахт ім. к. Маркса
олексій Терьохін та «кочегарка» Федір артю-
хов, машиністи врубових машин Борис
афанасьєв із шахти ім. Ф. Дзержинського,
кіндрат Тельних із шахти ім. р. Менжинсько-
го, машиніст електровоза Зінаїда жеребцова з
краснолуцької шахти №3/4, електрозварю-
вальник з «азовсталі» Іван Сидоренко, сверд-
лильниця з тресту «ворошиловградміськбуд»
Федора Головащенко та ін. Це були зде-
більшого зовсім молоді люди трохи старші за
20 років 5.
Новаторській роботі Стаханова відразу
було надано широкого розголосу, адже за ра-
хунок нової системи організації праці
досягалися високі виробничі показники.
На шпальтах газет від місцевого «кадиевско-
го пролетария» до центрального органу
Цк вкП(б) «Правды» швидко з’явилися
численні публікації про о. Стаханова та його
послідовників із закликом поширити трудо-
вий почин методами змагання. 14 вересня
1935 р. розповіді про перших новаторів
олексія Стаханова, Дмитра концедалова,
олексія Терьохіна, василя Познякова друкує
молодіжка «комсомолец Донбасса». Формую-
чи громадську думку і надихаючи молодь
на самовіддану працю задля виконання
державних планових завдань, газета
закликає: «усі комсомольці, всі молоді
шахтарі і робітники повинні працювати так,
як працюють Стаханов, концедалов, Позня-
ков і Терьохін. від змагання одинаків треба
сміливіше переходити до змагання мас.
Мужність та ентузіазм комсомольців-
стахановців кличуть усю гірничу молодь до
нових подвигів, до ще більш глибокого
освоєння техніки. орденоносний комсомол
Донбасу, готуючись до X з’їзду комсомолу,
повинен ще яскравіше розпалити полум’я
соціалістичного змагання і виховати у своїх
лавах тисячі стахановців». Для пропаганди й
агітації було задіяно всю пресу, радіомовлення.
На радіо через це навіть скоротили інші,
зокрема літературно-музичні, програми.
Центром нового руху Донбас став через
кілька обставин. у середині 30-х років тут
було зосереджено значну кількість промисло-
вих підприємств металургійної, вугільної,
хімічної промисловості, машинобудування
україни. у промисловості регіону працювало
550 тис. робітників при загальних трохи
більше 660 тис. працюючих у проми-
словості республіки, або 42 % робітників. Се-
ред них 264 тис. були шахтарями, 80,7 тис.
металургами, 33,9 тис. хіміками, 85 тис.
машинобудівниками 6. При цьому суттєвою
була питома вага молоді, яка опинилася на
підприємствах за комсомольськими мобілі-
заціями, приїздила «будувати нове життя»,
на заробітки або рятувалася під час суцільної
колективізації та голодомору. Тільки у
вугільній промисловості молоді гірники скла-
дали 39 % і більше від загальної кількості
працюючих 7. водночас промисловість регі-
ону, – особливо вугільна та металургійна – по-
при достатню насиченість новою технікою,
хронічно не виконувала виробничих планів.
Ситуацію загострило і запровадження навесні
1935 р. підвищених норм виробітку внаслідок
оновлення техніки та обладнання. Це не
тільки знизило відсоток виконання планів, а
й викликало невдоволення робітників інтен-
сифікацією праці.
Народний комісар важкої промисловості
СрСр Г. к. орджонікідзе одним із перших
зрозумів важливість новаторської роботи
олексія Стаханова та його послідовників. Це
доводило можливість виконання і значного
перевиконання підвищених норм виробітку.
І подолання постійного відставання від плано-
вих завдань другої п’ятирічки (1933–1937) у
провідних галузях економіки; нарощення ви-
робництва. 12 вересня він телеграфує
керівникам Донбасу: «робота цих товаришів
відкидає всі старі уявлення про норми
виробітку вибійника. Немає сумніву, що їхній
приклад наслідують машиністи врубових
машин та електровозів, а також навальники
та коногони, а інженерно-технічний персонал
очолить та організує цю справу» 8.
Щоби стимулювати виробництво, партійно-
радянське керівництво вирішило тимчасово
зняти обмеження в заробітній платі й випла-
чувати її відповідно до реального виробітку.
На початку 1935 р. було скасовано карткову
систему розподілу продовольчих товарів, яка
існувала з кінця 1928 р. вільний продаж через
крамниці створював зацікавленість робітників
у більших заробітках, оскільки вони відтепер
могли витрачати додатково зароблені гроші
на свої потреби.
Було розпочато потужну кампанію популя-
21
Краєзнавство 4 2010
104 21105
ризації та розгортання стахановського руху.
До неї повною мірою залучили всі партійні,
комсомольські та профспілкові організації.
комсомольська кампанія безумовно перевер-
шила всі попередні подібні впливи на молодь.
На шахті «Центральна-Ірміне» «майстрів
вугілля» (гірників, котрі вдвічі перевиконува-
ли норми) прикріпили до тих комсомольців,
що працювали гірше, організували школу
молодих стахановців, у яку залучили 100
шахтарів. Шахтний комітет комсомолу влаш-
тував «стіл стахановських консультацій», де
можна було отримати інформацію про
передові методи праці. Запрацював спе-
ціальний «стахановський семінар», на якому
новатори інструктували молодь. у гуртожит-
ках і шахтних нарядних діяли комсомольські
агітатори, в дільничних комсомольських
організаціях заслуховувалися звіти стахано-
вців. Зрештою, було проведено кілька зльотів
молодих стахановців із різних професій 9. Так
було майже всюди.
Безумовно, частина молоді в 1920–
1930-і роки перебувала під постійним впли-
вом-закликом комуністичної пропаганди
інтенсивно працювати заради «світлого май-
бутнього». Своєю участю в русі новаторів вона
намагалася якомога швидше наблизити це
майбутнє. Більшість же, раціонально органі-
зувавши свою працю і використовуючи нову
техніку, побачила реальну можливість заро-
бити гроші, забезпечити пристойніше життя,
потрапити до соціалістичної робочої аристо-
кратії. Це відкривало перспективу здобути
освіту в інститутах, висунутися на престижну
й краще оплачувану роботу, поліпшити
житлові умови тощо. Тому лави молодих
стахановців стали швидко зростати, рух без-
прецедентно швидко поширився серед молоді.
До кінця 1935 р. стахановцем був кожен
третій комсомолець-шахтар – майже 6,4 тис.,
а згодом у промисловості й на транспорті Дон-
басу – 14 тис. комсомольців 10. Навесні 1936 р.
кількість молодих робітників-стахановців у
Донбасі досягла 30 тисяч. Стахановськими
було 55 комсомольських дільниць і 165 бри-
гад на шахтах, 6 доменних і 11 мартенівських
печей на металургійних заводах 11.
Наприкінці 1935 р. з’являються молодіжні
стахановські зміни, цехи, дільниці, прово-
дяться доби, п’ятиденки, декади, місячники
стахановської праці, спочатку в окремих
колективах, згодом – за галузями проми-
словості.
розгортання руху сприяло суттєвому зро-
станню продуктивності праці. у 1937 році
середньомісячна продуктивність на відбійний
молоток збільшилася до 12,5 т проти 7,1 т у
1934 р., на врубову машину – до 3524 т проти
2410 т. у перші два місяці руху видобуток
вугілля в Донбасі зріс з 178 тис. т до 206 тис. т
за добу 12.
Сподівання молоді, що наслідувала при-
клад олексія Стаханова, справдилися. По-
перше, було вжито термінових заходів для
ліквідації неписьменності та малописьменності
серед стахановців. До речі, на цей час
більшість робітників машинобудівних заводів
Донбасу мали 2–3-класну освіту, а серед
шахтарів та їхніх дружин налічувалося май-
же 20 тис. неписьменних 13. Це поширенню
новаторських методів роботи не сприяло.
Неписьменним був той же Дмитро концеда-
лов, один із перших послідовників Стаханова.
За допомогою вчителів оволодівши грамотою,
він у листопаді вперше самостійно прочитав
газету. Шкільні вчителі були закріплені за
стахановцями, навчаючи їх персонально.
Наприкінці 1935 р. в кадіївці в такий спосіб
училися 200, у Горловці – 126 стахановців 14.
Із 1 квітня 1936 р. за рішеннями бюро
Донецького обкому кП(б)у та Першого вседо-
нецького зльоту стахановців-майстрів вугіл-
ля, що відбувся у січні 1936 р., спеціальні
комісії з керівників вугільних трестів, секре-
тарів партійних і комсомольських комітетів,
голів профспілкових комітетів почали відби-
рати кращих стахановців для навчання в До-
нецькому заочному індустріальному інституті.
З них мали підготувати 500 гірничих
інженерів та 1000 техніків 15. Стахановці мог-
ли потрапити на навчання до московської
Промислової академії навіть без необхідної
загальноосвітньої підготовки. у 1936 р. її сту-
дентами, наприклад, стали олексій Стаханов,
Дмитро концедалов, у 1937 р. – молоді
шахтарі кадіївської шахти ім. Ілліча василь
Ткаченко і володимир Баландін; у 1938 р. –
24-річний маріупольський стахановець-
сталевар Макар Мазай. На час навчання їм на-
дали хороші стипендії та мебльовані квартири
з телефоном.
Стахановців почали преміювати дефіцит-
ними товарами. уже 16 вересня 1935 р. на
зльоті в Горловці 32 молодих шахтарів наго-
родили піаніно, мисливськими рушницями,
велосипедами, годинниками 16. у подальшому
для них виділяли культурно-побутові товари,
які вільно придбати було неможливо: велоси-
педи, музичні інструменти (піаніно, гітари,
гармоніки), патефони та платівки до них,
радіоприймачі й репродуктори, кишенькові
годинники тощо. відповідно до кількості
стахановців готувалися і товарні замовлення.
Скажімо, на другий квартал 1936 р. потреби
Донбасу склали 800 піаніно, 7500 велосипедів.
Хоча через брак товарів такі замовлення вико-
нувалися на 27–35 %, цей стимул для
робітників був досить суттєвим 17. адже тоді
радіоприймачі в україні мали лише 10,9 %
робітничих родин, патефони – 2,4 %, гармонії
та баяни – 0,8 %, а фотоапарати лише 0,4 % 18.
Найвідомішим стахановцям поталанило біль-
ше: їм дарували автомобілі.
До цього слід додати безкоштовне отриман-
ня квитків до театрів, кіно та цирку,
виділення умебльованих квартир, путівок на
санаторно-курортне лікування незалежно від
стажу роботи тощо. З гордістю говорив про
надані привілеї на Першій всесоюзній нараді
робітників та робітниць-стахановців вибійник
горловської шахти «кочегарка» Федір артю-
хов: «…у нас стахановці зараз мають усі
привілеї: для них і кіно безкоштовне, і медич-
не обслуговування, й лікаря додому виклика-
ють і т. п.» 19.
Повною мірою для стимулювання
інтенсивної праці стахановців використовува-
лися державні нагороди. Перше велике
нагородження відбулося в грудні 1935 р. Тоді
ордени леніна та Трудового Червоного Прапо-
ра отримали 130 осіб, третину з яких складала
молодь. Серед нагороджених орденом леніна
були о. Стаханов, к. Петров, М. Дюканов,
Д. концедалов. орденом Трудового Червоного
Прапора – П. кривоніс, який ще до початку
руху новаторів уже мав орден леніна 20.
Пізніше орден леніна отримали молодий
наваловідбійник із шахти № 10 Сніжнянського
району Микола Скорбик, машиніст врубової
машини Микола кретов, бригадир комсо-
мольсько-молодіжної бригади навало-
відбійників з шахти ім. Г. орджонікідзе
Макіївського району Михайло калмиков,
інженер віктор корнієнко, який одним із пер-
ших запровадив графік циклічної роботи
на шахті ім. Челюскінців.
Для них та десятків інших орденоносців
нагороди мали не лише моральний, а й певний
матеріальний сенс: нагородженим орденом
леніна до зарплати щомісяця доплачували
25 крб., Трудового Червоного Прапора –
15 крб.. вони мали право безкоштовного
проїзду у два кінці на залізниці, на третину
скорочувався стаж роботи, необхідний для
отримання пенсії за інвалідністю та за вислу-
гою років, на 10–50 % знижувалася квартир-
на плата 21.
Загалом, матеріальний фактор для
новаторів став вирішальним, їхні високі
заробітки пропагувалися передусім. На дев’я-
тому з’їзді лкСМу (квітень 1936 р.) перший
секретар Цк комсомолу україни С. І. андрє-
єв привернув увагу до цього питання:
«Я взяв 167 молодих стахановців і
поцікавився, яку них стоїть справа із
заробітком. Тільки 2 чоловіки з 167 одержу-
ють до 300 карбованців, 60 чоловік одержують
до 400 карбованців, 45 чоловік – від 400 до
700 карбованців, 29 чоловік – від 700 до 1000
карбованців, 24 чоловіки – від 1000 до 1400 і
7 чоловік від 1400 до 2000 карбованців» 22.
Можна зрозуміти молодь, яка раніше
тільки мріяла про красивий одяг, взуття, хо-
рошу їжу, а тепер могла собі це дозволити.
Про це так невимушено розповідала Ніна
Славникова на вже згадуваній московській
нараді стахановців: «Я запитую подругу: Ма-
русю, куди гроші дівати? вона говорить:
Я собі куплю молочного кольору туфлі за
180 крб., крепдешинове плаття за 200 крб.,
пальто за 700 крб.» 23. Середні заробітки за-
звичай були значно нижчими, але через
стахановський рух помітно зросли. у 1934 р.
середньомісячна зарплата донбаського шахта-
ря складала 141 крб., металурга – 172,
машинобудівника – 159. у 1937 році – відпо-
відно 300, 275 та 250 крб. 24. однак, як бачи-
мо, пальто і на таку зарплату купити було
неможливо.
апофеозом піднесення стахановців було їх
обрання депутатами верховної ради СрСр,
верховної ради урСр, місцевих рад депутатів
трудящих. о. Стаханов, П. кривоніс, напри-
клад, у 1937 р. стали депутатами верховної
ради СрСр.
Із самого початку стахановський рух був
під пильною увагою і контролем комуні-
стичного керівництва країни. воно регламен-
тувало всю пропагандистську роботу і заходи
для стимулювання і вшанування стахановців.
Наприкінці вересня 1935 р. пленум Донецько-
го обкому кП(б)у ставить перед комсомолом
краю вимогу «виховувати членів комсомолу,
а також і робітничу молодь таким чином, щоб
висунути їх у перші лави стахановців…
21
Краєзнавство 4 2010
106 21107
поголівного охоплення шахтарської молоді
стахановським рухом» 25. 14–17 листопада
1935 р. за участю найвищого партійно-
державного керівництва в Москві було прове-
дено всесоюзну нараду 3-х тисяч робітників та
робітниць-стахановців. Незважаючи на те, що
рух новаторів тільки розпочався, йосиф
Сталін зробив на нараді безапеляційний вис-
новок: «…Стахановський рух це такий рух
робітників і робітниць, який увійде в історію
нашого соціалістичного будівництва як одна з
найславніших його сторінок» 26.
умовивід генсека сумніву не підлягав.
Стахановський рух треба було робити масовим
і результативним, а комсомольські організації
мали в черговий раз довести, що є надійними
помічниками партії. рішення та заходи ком-
сомольських організацій Донбасу цього
періоду містили одне, як правило, нереальне
завдання: всі комсомольці повинні були стати
стахановцями й залучити до руху якомога
більше молодих робітників.
24 січня 1936 р. Цк лкСМу провів
радіозбори молодих стахановців україни, які
молодь колективно прослуховувала в палацах
культури, клубах, червоних кутках, гурто-
житках. Пройшли зльоти молодих новаторів
за професіями з доповідями стахановців. об-
ласний комітет комсомолу отримав від Цк
лкСМу вказівку навіть «організувати
спеціальні групи з комсомольців-студентів і
викладачів для перегляду всіх технічних
підручників і довідників з того погляду,
наскільки вони відповідають дальшому розви-
ткові стахановського руху та підготовці
спеціалістів» 27.
На підприємствах і просто на виробничих
ділянках було створено стахановські курси, а
згодом і школи. Там молодь одночасно прохо-
дила технічне навчання і запозичувала від
інструкторів-стахановців досвід роботи.
однак стахановський рух, який наприкінці
1935 р. позитивно впливав на стан еко-
номічного розвитку, партійно-радянське
керівництво використало для чергового пере-
гляду норм у всіх галузях народного господар-
ства. у грудні 1935 р. пленум Цк вкП(б) ухва-
лив: «замінити нинішні технічні норми як
застарілі вищими нормами… закінчити пере-
гляд технічних норм устаткування і виробни-
чих потужностей підприємств у бік їх
підвищення… і приступити до перегляду норм
виробітку в бік деякого підвищення…» 28.
Це рішення було продубльовано січневим
(1936 р.) пленумом Цк кП(б)у, який також
ухвалив переглянути технічні норми і норми
виробітку в бік їх підвищення з огляду на до-
сягнення кращих стахановців 29.
Після підвищення норм (у різних галузях
на 30–40%) робітники-стахановці були
змушені збільшити продуктивність праці
ще на 7–10 %, аби отримувати попередню зар-
плату. одночасно знизили розцінки: напри-
клад, у машинобудуванні на 9–23 % 30. у
березні-квітні 1937 р. було проведено ще одне
підвищення норм з одночасним зниженням
розцінок і відновлено граничну межу в
заробітній платі. З нетривалим експеримен-
том використання певних елементів ринкової
економіки було швидко покінчено.
обмеження матеріального стимулювання
праці робітників призвело до стрімкого
падіння ефективності стахановського руху.
До того ж постійно працювати зі значним
перенапруженням сил було надто важко.
уже влітку 1936 р. проявилися перші симпто-
ми його несумісності з директивно-командною
системою господарювання: нові методи роботи
продовжили застосовувати лише 10 % шах-
тарів. Попри намагання зробити всіх
комсомольців стахановцями на початок
1937 р. у ворошиловграді стахановцями зали-
шилося лише 15 % робітників-комсомольців 31.
керівники Донбасу змушені були констатува-
ти, що показники роботи у вугільній галузі
стали нижчими, ніж до початку стахановсько-
го руху 32.
відмова від економічних стимулів супро-
воджувалася посиленням застосування ка-
ральних заходів, масовими політичними
репресіями. Для роботи новаторськими мето-
дами вимагалися відповідні умови. Досить ча-
сто вони створювалися за рахунок інших
робітників, що викликало напруження в
робітничому середовищі. Породжувалася не-
нависть до тих, кого вважали винуватцями у
підвищенні норм виробітку. використання ж
нових методів і прийомів праці без належного
технічного обґрунтування закінчувалося пе-
редчасним зношенням обладнання та устатку-
вання, аваріями, виробничим браком. Тож
скорочення чисельності стахановців і знижен-
ня ефективності їхньої роботи найлегше було
пов’язати з «підступними діями ворогів наро-
ду». Саме до такого пояснення вдалася у
травні 1937 р. Донецька обласна партійна
конференція: «…у 1934 році вони шкодили
менше, а коли в 1936 році ми захопилися
успіхами і стали благодушними, – вони стали
шкодити більше й розладили роботу стаха-
новців на багатьох ділянках» 33.
Становище треба було терміново виправля-
ти. комсомол вживав нових пропагандистсь-
ких заходів, посилював моральний тиск на
молодь, аби збільшити кількість стахановців.
у листопаді 1937 р. X з’їзд лкСМу в черговий
раз зобов’язує комсомольські організації
україни «повсякденно вирощувати нові кадри
стахановців з комсомольців і молоді, домага-
ючись того, щоб усі комсомольці, які працю-
ють у промисловості, сільському господарстві,
на транспорті і в інших галузях народного
господарства, стали стахановцями та ударни-
ками» 34. На початку січня 1938 р. всесоюзну
нараду молодих стахановців і командирів
виробництва з питань стахановського руху й
участі в ньому комсомольських організацій
проводить Цк влкСМ. На ній генеральний
секретар Цк влкСМ олександр косарєв
наголошує: «…виробничі рекорди, як і інші
рекорди, нам потрібні. вони відкривають пер-
спективи, пробуджують і рухають уперед
технічну думку. але не можна зводити всю
справу до роботи рекордсменів, які складають
лише незначну частину стахановців, забуваю-
чи про основне, про головне, – про розгортан-
ня стахановського руху як масового руху пе-
редових робітників» 35. 29 січня за наслідками
наради Цк влкСМ ухвалює постанову «Про
допомогу комсомольських організацій моло-
дим стахановцям та про розширення стаха-
новського руху серед молоді». 1938 рік у
зв’язку зі святкуванням двадцятиріччя ком-
сомолу було оголошено роком стахановської
роботи «усієї радянської молоді» 36.
Природно, що керівництво комсомолу
україни, дублюючи ці рішення, також ухва-
лювало численні документи щодо «розгортан-
ня стахановського руху серед молоді». Таке
«розгортання» було визначено найважли-
вішим напрямком усієї роботи комсомольсь-
ких організацій XI (лютий 1939 р.) та XII
(вересень 1940 р.) з’їздами комсомолу
україни 37.
Зусилля комсомольських організацій дава-
ли певні результати. робітнича молодь Донба-
су, чисельність стахановців серед якої в 1938–
1940 рр. зросла, залучилася до нових методів
організації праці. Було впроваджено графіки
циклічної роботи на врубових машинах. Це
створювало можливість їх безперервного ви-
користання у вибої, водіння великовагових
товарних потягів на залізницях із підвищеною
швидкістю, одночасну роботу на багатьох вер-
статах, суміщення професій, швидкісну пра-
цю.
у серпні 1939 р. ініціатором суміщення
професій став молодий вибійник із шахти
«олександр-Захід» Горловського району
Павло Ситенко. він запропонував задля вдо-
сконалення організації праці, застосованої
о. Стахановим, строєну роботу в здовжених
уступах, поєднуючи роботу вибійника і
кріпильника в окремі моменти виробничого
процесу. Це скорочувало кількість гірників у
вибої, підвищувало продуктивність праці
вибійників, дозволяло економити стиснене
повітря 38. П. Ситенко мав чимало послі-
довників. Згодом робітники суміщали й інші
професії: моториста й лебідчика, перенощика
конвеєра й відгрібальника тощо.
Наприкінці 1940 р. наваловідбійник із
шахти № 2-12 ім. Ф. кона комсомолець Мико-
ла кравцов запровадив швидкісні засоби робо-
ти при очистці вибою, досягши перевиконан-
ня планових завдань у 8–9 разів. Швидкісними
методами невдовзі стали працювати молоді
шахтарі і металурги, залізничники та
машинобудівники 39.
Темпи економічного розвитку Донбасу у
другій половині 30-х років суттєво не
підвищилися. Ні героїчною творчою працею
стахановців, ні партійними й урядовими
постановами. останніх було чимало. Задля
поліпшення незадовільного стану роботи двічі
– у квітні 1937 р. та березні 1940 р. – Цк
вкП(б) та раднарком СрСр приймали спільні
постанови «Про роботу вугільної проми-
словості Донбасу». у жовтні 1939 р. Цк
вкП(б) ухвалив постанову «Про партійно-
масову роботу на шахтах вугільної
промисловості Донбасу», у листопаді – «Про
партійне керівництво підприємствами чорної
металургії Донбасу і Челябінської області». у
червні 1940 р. з’явилася постанова Цк вкП(б)
та раднаркому СрСр «Про заходи, що забез-
печують виконання встановленого плану ви-
плавки чавуну, сталі та виробництва прока-
ту». Не помогла й створена пошуками «ворогів
народу» обстановка страху. Попри постійні
призови молоді у промисловість краю – лише
під час комсомольської мобілізації 1938–
1940 рр. молодіжне «підживлення» у вугільну
промисловість склало понад 19 тис. осіб 40–
директивно встановлених планових пока-
зників досягнуто не було. Тільки вдавшись до
21
Краєзнавство 4 2010
108 21109
надзвичайних адміністративних заходів, вжи-
тих згідно з указом Президії верховної ради
СрСр від 26 червня 1940 р. «Про перехід на
восьмигодинний робочий день, на семиденний
робочий тиждень і про заборону самовільного
залишення робітниками і службовцями
підприємств та установ» (фактичної воєнізації
промисловості, прикріплення робітників та
інженерно-технічних працівників до шахт і
заводів), влада домоглася виконання у 1940 р.
трудящими Донбасу планових завдань.
Ставши активними учасниками комуні-
стичного експерименту, здійснюваного в
країні правлячою комуністичною партією,
працюючи часто на межі людських можливо-
стей і досягаючи видатних виробничих
результатів власною працею задля прориву до
кращого життя, молоді стахановці Донбасу
були яскравими представниками свого часу.
Епохи, яка є складовою частиною історії
нашої держави.
1. Социалистическое соревнование в про-
мышленности СССр. – М.: Профиздат,
1973. – 367 с.; Гудзенко П. П. Трудові по-
чини робітничого класу (1921–1937 рр.):
на матеріалах укр. рСр / П. П. Гудзенко,
С. в. кульчицький, Є. П. Шаталіна. – к.:
Наук. думка, 1980. – 337 с.; история
рабочих Донбасса. в 2 т. – Т. 1. – к.: Наук.
думка, 1981. – 321 с.; ворожейкин и. Е.
летопись трудового героизма: краткая
история соц. соревнования в СССр / и. Е.
ворожейкин. – 2-е изд., доп. – М.: Поли-
тиздат, 1984. – 336 с.; рогачевская л. С.
Социалистическое соревнование в СССр:
ист. очерки. 1917–1970 гг. / л. С. рогачев-
ская – М.: Наука, 1977. – 352 с.; лихоло-
бова З. Г. Поступь новаторов: ист. очерк /
З. Г. лихолобова. – Донецк: Донбас, 1976.
– 160 с.; Сырцова С. М. рабочий класс
украины на завершающем этапе социали-
стической индустриализации / С. М. Сыр-
цова. – к.: высш. шк., 1979. – 192 с.;
Гершберг С. р. Стаханов и стахановцы / С.
р. Гершберг. – 2-е изд. – М.: Политиздат,
1985. – 207 с.
2. Історія ленінської комуністичної Спілки
Молоді україни. — вид. 4-е, доп. – к.: Мо-
лодь, 1979. – 760 с.; очерки истории До-
нецкой областной комсомольской органи-
зации. – к.: Молодь, 1987. – 293 с.;
Пахарєв а. Д. участь комсомольців Дон-
басу в стахановському русі (1935–1937
рр.) / а. Д. Пахарєв // Наук. праці з історії
кПрС: міжвід. наук. зб. – к.: вид-во київ.
ун-ту, 1970. – вип. 39. – С. 89–96; Пахарєв
а. Д. комсомольські організації Донбасу
на чолі масового розвитку новаторського
руху серед молоді в роки другої п’ятирічки
Джерела та література
/ а. Д. Пахарєв // Наук. праці з історії
кПрС: міжвід. наук. зб. – к.: вид-во київ.
ун-ту, 1971. – вип. 46. – С. 70–77.
3. кульчицький С. в. україна між двома
війнами (1921–1939 рр.) / С. в. кульчиць-
кий. – к.: альтернативи, 1999. – 336 с.
4. Бут о. М. Стахановський рух: феномен
радянської доби й уроки історії / о. М.
Бут, П. в. Добров, в. Г. афанасьєв // вісн.
луган. нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевчен-
ка. – 2005. – №8. – С. 25–35.
5. Державний архів Донецької області (далі
– ДаДо), ф. П-326, оп. 1, спр. 737, арк. 37;
спр. 820, арк. 80–82.
6. Праця в урСр. – к.: Народне господарство
та облік, 1937. – С. 64–65.
7. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 504, арк. 204;
спр. 737, арк. 32.
8. комсомол в стахановском движении. – М.:
Молодая гвардия, 1936. – С. 235.
9. Там само. – С. 88–89.
10. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 737, арк. 34.
11. Десятый съезд влкСМ. Стеногр. отчет. –
М.: Партиздат Цк вкП(б), 1936. – Т. 1. –
С. 300–301.
12. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 841, арк. 36;
Производительность труда в промышлен-
ности СССр. – М.; л.: Госполитиздат,
1940. – С. 125.
13. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 779, арк. 13;
спр. 500, арк. 68–36.
14. Там само, спр. 737, арк. 39, 40.
15. Там само, спр. 536, арк. 53, 54.
16. комсомол в стахановском движении… – С.
236.
17. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 734, арк. 87–
88.
18. Соціалістична україна. Стат. зб. – к.:
управл. народногосп. обліку урСр, 1937.
– С. 99.
19. Первое всесоюзное совещание рабочих и
работниц-стахановцев 14–17 ноября 1935
г. Стеногр. отчет. – М.: Партиздат Цк
вкП(б), 1935. – С. 46.
20. комсомол в стахановском движении... – С.
249, 268–269.
21. Сборник важнейших постановлений по
труду. – М.: Юриздат,1938. – С. 239–240.
22. лкСМ україни в рішеннях з’їздів та
конференцій. 1919–1966. – к.: Молодь,
1969. – С. 469.
23. Первое всесоюзное совещание рабочих и
работниц-стахановцев…– С. 42.
24. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 841, арк. 32.
25. Там само, спр. 307, арк. 75.
26. Первое всесоюзное совещание рабочих и
работниц-стахановцев… – С. 363.
27. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 499, арк. 3.
28. кПрС в резолюціях і рішеннях з’їздів,
конференцій і пленумів Цк. – Т. 5. – к.:
Політвидав україни, 1980. – С. 228, 230.
29. комуністична партія україни в резолюціях
і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів
Цк: в 2 т. –Т. 1. – к.: Держполітвидав
україни, 1976. – С. 837.
30. Промышленность и рабочий класс укра-
инской ССр в период построения фунда-
мента социалистической экономики.
1933–1941: сб. документов и материалов:
в 2 ч. – Ч. 1. – к.: Наук. думка, 1977. – С.
369; Социалистическое народное хозяй-
ство СССр в 1933–1940 гг. – М.: аН СССр,
1963. – С. 107.
31. ДаДо, ф. П-326, оп. 1, спр. 704, арк. 23;
спр. 841, арк. 293.
32. Там само, спр. 704, арк. 9.
33. Там само, спр. 841, арк. 72.
34. лкСМ україни в рішеннях з’їздів та
конференцій… – С. 486.
35. 35. косарев а. в. о задачах комсомола в
стахановском движении а. в. косарев. –
М.: Молодая гвардия, 1938. – С. 11.
36. Первичная комсомольская организация.
Документы и материалы съездов, конфе-
ренций комсомола, Центрального комите-
та влкСМ (1918–1971) – М.: Молодая
гвардия, 1972. – С. 106.
37. лкСМ україни в рішеннях з’їздів та
конференцій… – С. 499, 513.
38. комсомолець україни. – 1939. – 30 жовт.
39. Сирцова С. М. За покликом великої мети /
С. М. Сирцова. – к.: Наук. думка, 1966. –
51–52.
40. история рабочих Донбасса. в 2 т. – Т. 2. –
к.: Наук. думка, 1981. – С. 12.
Анатолий Климов
Участие молодых рабочих промышленности Донбасса в стахановском
движении во второй половине 30-х гг. ХХ в.
Рассматриваются вопросы участия рабочей молодежи Донбасса в движении новаторов,
возникшем в 1935 г. и вошедшем в советскую историю под названием «стахановского».
Ключевые слова: Донбасс, промышленность, рабочая молодежь, новаторы производства,
стахановское движение.
Anatolij Klymov
Participation of industry young workers of Donbas in stakhanov
movement in the second half of 1930s.
The article deals with the participation of working youth of Donbas in the innovative movement
founded in 1935 and marked in the Soviet history as “Stakhanov”.
Key words: Donbas, industry, working youth, innovators of production, stakhanov movement.
|