До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації

У статті проаналізовано етапи, методи та масштаби репресій проти єврейського населення на території Станіславської (Івано-Франківської) області за роки нацистської окупації....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Андрухів, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32335
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації / І. Андрухів // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 197-205. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32335
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-323352014-12-05T10:20:24Z До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації Андрухів, І. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті проаналізовано етапи, методи та масштаби репресій проти єврейського населення на території Станіславської (Івано-Франківської) області за роки нацистської окупації. В статье проанализированы этапы, методы и масштабы репрессий против еврейского населения на территории Станиславской (Ивано-Франковской) области за годы нацистской оккупации. The article analyzes the stages, methods and range of repression against Jewry populations on the territory of Stanislav region during Nati occupation. 2011 Article До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації / І. Андрухів // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 197-205. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32335 364: 314.743: (477) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Андрухів, І. До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації Краєзнавство
description	У статті проаналізовано етапи, методи та масштаби репресій проти єврейського населення на території Станіславської (Івано-Франківської) області за роки нацистської окупації.
format	Article
author	Андрухів, І.
author_facet	Андрухів, І.
author_sort	Андрухів, І.
title	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації
title_short	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації
title_full	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації
title_fullStr	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації
title_full_unstemmed	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації
title_sort	до питання про терор проти єврейського населення на станіславщині під час нацистської окупації
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32335
citation_txt	До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації / І. Андрухів // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 197-205. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT andruhíví dopitannâproterorprotiêvrejsʹkogonaselennânastaníslavŝinípídčasnacistsʹkoíokupacíí
first_indexed	2025-07-03T12:51:04Z
last_indexed	2025-07-03T12:51:04Z
_version_	1836630215437058048
fulltext	21197 уДк 364: 314.743: (477) Ігор андрухів ( м. Івано-Франківськ) До ПиТаННЯ Про ТЕрор ПроТи ЄврЕйСЬкого НаСЕлЕННЯ На СТаНІСлавщиНІ ПІД ЧаС НациСТСЬкоЇ окуПацІЇ У статті проаналізовано етапи, методи та масштаби репресій проти єврейського насе- лення на території Станіславської (Івано-Франківської) області за роки нацистської окупації. Ключові слова: терор, єврейське населення, Станіславська область, нацистська окупація. Друга світова війна принесла значні страж- дання і втрати для багатьох народів, які опи- нилися на окупованих нацистами територіях. але особливо значними, в силу різних при- чин, вони були для єврейського населення. За роки радянської влади питання голокосту, як окрема проблема, в історичній науці не висвітлювалося. Про жертви серед єврейського населення говорилося в загальному контексті. хоча в зарубіжній історіографії, здебільшого в мемуарного характеру, це питання докладно розглядалося. З проголошенням державної незалежності україни, питання голокосту, в тому числі й на території галичини, стало темою для дослідження багатьох науковців. у цьому ряду можна відзначити здобутки М. гона1, ж. ковби2, о. круглова3, І. Смольського4, Я. хонігсмана5 та інших. Питання голокосту на території окремих областей, зокрема Станіславської (з 1962 р. – Івано-Франківська область), торкалися в різ- них аспектах у своїх публікаціях б. арсен6, о. гайдукевич7, П. волосенко8, С. копчак9, М. климишин10, в. Полєк11, л. Соловка12, Я. Токарук13, в. Яшан14 та ін. однак, зде- більшого публікації носять довідково-публіци- стичний або мемуарний характер. отже, актуальність дослідження зумовле- на відсутністю з даного питання комплексно- го наукового дослідження. Мета і завдання цієї статті полягають в аналізі етапів і форм репресій проти єврейського населення на території Стані- славської області, встановленні досто- вірності фактів та обрахунку кількості жертв. Приготовляючись до війни з СрСр, на- цистський уряд виробив відповідні установки з вирішення національного питання на окупо- ваних територіях. в одній із них відзначалося, що «більшовицька радянська держава» – це «спроба євреїв встановити у двадцятому столітті світове панування», а тому «боротьба проти більшовизму вимагає нещадних та енергійних дій насамперед… проти євреїв, котрі є головними носіями більшовизму»15. На території Станіславської області репресії проти єврейського населення фактич- но розпочалися з 2 липня 1941 року. Їх про- ходження у різних формах (розстріли, виве- зення до концтаборів) можна умовно розділити на чотири етапи: перший – липень-грудень 1941 р.; другий – 1942 рік; третій – січень- травень 1943 р.; четвертий – червень 1943 р. – липень 1944 р. кожний із цих етапів характе- ризувався певною насиченістю репресивних акцій та кількістю жертв. уже через тиждень після окупації області союзними для Німеччини угорськими військами, військовий комендант Станіслава наказав єврейській раді (юденрату) скласти списки всіх представників єврейської інтелігенції. Надалі цю справу продовжило гестапо, оскільки відповідно до указів гітлера від 17 і 22 липня 1941 р. на теренах колишніх східногалицьких воєводств (львівського, Станіславського, Тернопільського) було ство- рено п’ятий дистрикт – «галичина» з центром у львові, який на підставі розпорядження генерал-губернатора ганса Франка від 1 серп- ня офіційно ввійшов до складу генерального губернаторства16. в адміністративно-територіальному плані до дистрикту «галичина» входило 16 округів, із яких на території Станіславської області було створено чотири округи – городенківську (городенківський і Тлумацький повіти), ка- луську (войнилівський і калуський повіти), коломийську (коломийський, косівський, Снятинський повіти) та Станіславську (Деля- тинський, Надвірнянський, рогатинський і Станіславський повіти)17. 2 серпня начальник станіславського геста- 21 Краєзнавство 1 2011 198 по гауптштурмфюрер СС ганс крюгер викли- кав до себе обмана (голову юденрату) М. Зай- бальда і наказав, щоб наступного дня до геста- по по черзі приходили групами єврейська інтелігенція: вчителі, фотографи, музиканти, адвокати та інші. у неділю й понеділок до ге- стапо, за словами Ю. Фоєрмана (інженер- картограф, який до початку 1944 р. працював у канцелярії Станіславського гестапо і вів власний щоденник), прийшло понад 1000 осіб, а повернулося звідти лише кілька музикантів та старших за віком лікарів. всіх, хто не по- вернувся, завантажили на вантажівки і відправили до Пасічнянського лісу (неподалік Станіслава), де й розстріляли. За наказом крюгера всі інші євреї, які проживали в місті, змушені були від 4 серпня носити на лівому рукаві білу пов’язку з голубою зіркою Давида, відсутність якої загрожувала розстрілом18. водночас зазначимо, що в акті ж «обласної надзвичайної державної комісії з встановлен- ня і розслідування злодіянь німецько-фашист- ських загарбників і їх спільників на території Станіславської області» від 25 січня 1945 р., до якої входили і представники єврейської громади, говориться, що 3-4 серпня гестапо розстріляло 600 осіб єврейської національ- ності19. На початку вересня окупаційна адміні- страція вперше заговорила про створення в Станіславі гетто, для якого планувалося відвести майже третину території міста, зо- крема, всю його південно-західну частину, де західною межею була ріка бистриця Солот- винська, а східною – сучасні вулиці в центральній частині міста – галицька та геть- мана Івана Мазепи. але в майбутньому гетто неможливо було розмістити понад 26 тис. єврейського населення міста, тому необхідно було додатково збудувати кілька десятків тимчасових бараків, або зменшити кількість в ньому населення. крім того, наприкінці вересня у Станіславі та окрузі гостро постала проблема з продукта- ми харчування, зумовлена як наслідками бой- ових дій, так особливо природними катаклізмами – затяжні дощі призвели у серпні до великої повені, що знищила значну частину врожаю. Перед запровадженням карткової системи на продукти харчування окупаційна адміністрація провела на початку жовтня пе- репис населення, в результаті якого було вста- новлено, що в Станіславі проживало 58 тис. осіб, у тому числі: євреїв – понад 26 тис., поляків – понад 21 тис., українців – понад 10 тис. і 260 «фольксдойче»20, а в чотирьох повітах Станіславської округи проживало 482330 осіб, із них: 368990 українців, 66478 поляків, 42617 євреїв, 8958 «фольксдойче» і «райхсдойче» та 289 осіб інших національ- ностей21. Згідно з розпорядженням Станіславської окружної окупаційної адміністрації про- дуктові картки отримали лише особи німецької національності, частина поляків та українців, які працювали в адміністративно- господарських, поліцейських та інших струк- турах. Повністю було позбавлено продуктових карток єврейське населення22. Із 6 жовтня розпочалося планомірне зни- щення єврейського населення у Станіславській окрузі. Зокрема, того дня в урочищі «буко- винка» під Надвірною було розстріляно понад тисячу євреїв-біженців, які намагалися в перші дні втекти до угорщини, але були затримані й депортовані «за місцем прожи- вання». безпосередньо розстрілом керував на- чальник станіславського гестапо крюгер23. 12 жовтня відбувся масовий розстріл єврейського населення і в Станіславі. Приво- дом нібито став запланований на 22 жовтня приїзд до міста генерал-губернатора Франка і губернатора дистрикту ляша. За словами в. Яшана (під час окупації був урядовцем у Станіславській окружній управі), гестапо про- вело розстріл для того, щоб «жидівські еле- менти, яким-небудь способом» не перешкоди- ли цим «відвідинам міста». однак, дещо сумнівним видається це твердження, що ге- стапо боялося якогось теракту чи стихійних заворушень. Навпаки, власне масовий розстріл міг спровокувати теракт. Насправді, на нашу думку, нацисти у такий спосіб вирішували проблему території та населення майбутнього гетто і продуктів харчування. За словами Ю. Фоєрмана, акція 12 жовтня розпочалася о 7-й годині вранці, яку провели німецька поліція безпеки (шупо) та гестапівці. всіх кого нашвидкуруч схопили, привезли на єврейське кладовище. Потрапила в їх число і сім’я Ю. Фоєрмана, який у своєму щоденнику так описує процес розстрілу. «головною бра- мою ввійшли ми на кладовище, де були вже тисячі людей; сиділи рядами на землі. З пра- вого боку молоді українці (з баудінсту) закінчували копання величезної могили до- вжиною 60 м, шириною 20 м, глибиною 5 м. 21199 Нам наказали сісти на землю і віддати, під за- грозою розстрілу (кілька трупів уже було), золоті дорогоцінності, гроші, золоті авторуч- ки і т. п. Збирали це, під їх контролем, євреї. На кладовищі була українська поліція, шупо і гестапо. По ходу акції переконався, що це у них не вперше, і справа вже добре відпрацьована. безперервно приводили нові групи людей. встановили кулемет… Потім розпочалася комедія. Сам шеф (на- чальник гестапо Крюгер. – Авт.) обходив і ви- магав засвідчити, брав до уваги лише свідчення тих, хто у нього працював. Шупо спасало “своїх” працівників і тих, хто працю- вав для війська. відхилялися будь-які свідчення юденрату. Тих, хто засвідчений був добре, направляли до окремої групи; постави- ли коло неї спеціальну варту… Шеф був ззаду, і я не мав уже можливості підійти до нього. І дивна справа, я прагнув, щоб якнайшвидше наступив кінець. Дружина не давала мені проте спокою: “Маєш сина, – сказала, – і маєш обов’язок рятуватися для нього, аби бути йому колись допомогою в житті”. Тим безперервним наполяганням вир- вала мене з оціпеніння, так що, коли шеф підійшов, я звернувся до нього і нагадав йому, що роблю для нього план міста. Дозволив мені вийти з сім’єю і наказав прийти до нього на другий день вранці… в групі уцілілих було до 100 чоловік... о першій годині розпочався розстріл. Наказа- но розібратися групами, зняти верхній одяг, до сорочки, і погнали до могили. живих при- мушували стрибати в могилу. Четверо стріля- ло з кулемета по тих, що лежали в могилі: двоє німців і двоє українців. Деякі мали ща- стя, що в них добре попали; інші лишилися тільки пораненими, ці душилися, мучилися перед смертю. вночі багато вилізло з могили і приповзло додому. втратив я тоді 9 осіб – найближчих родичів (батька, сестру з чоловіком і двома дітьми, братову з вісімнадцятилітньою дочкою). Сиділи на землі, без руху, скам’янілі і нечулі. Падав на нас мокрий сніг. Дивився на те, що навколо діялось, кілька разів мусив всією силою волі усвідомити собі, що це реальність, а не якийсь злий привид. адже кидали до могили вагітних жінок, матерів з дітьми на руках і стріляли по них безперерв- но… рятуватися серед тих людей спробував лише один. По дорозі до могили утік у поле і, незважаючи на погоню (вже були сутінки), втік. Ті, що стріляли, мінялися, пригощаю- чись у вільний час бутербродами. біля 6-ї години екзекуцію припинили і до- зволили тим, хто уцілів, повернутися додому. ледве зумів піднятися з землі. Протягом того дня став дідом. в 51 рік життя відчув, що є дідом. До тієї пори міг працювати так, як мав би 20 років. Не мав до того жодної сивої воло- сини, а в той день побілів на скронях… Страчено тоді, за моїми підрахунками, 9 – 10 тисяч чоловік. Декілька поранених вряту- валося. Тільки вранці стали засипати могилу. описав вірно те, що бачив своїми очима, без жодних емоційних акцентів»24. а вже наприкінці свого щоденника, він, наводячи загальну кількість жертв у Станіславі й окрузі, каже, що на єврейському кладовищі було розстріляно й захоронено 8 тис. осіб25. водночас в. Яшан у своїх спогадах пише, що «право стріляти жидів і не лише жидів, але взагалі всіх людей, належало виключно до гестапівців. речі й майно знищених жидів списували і збирали окремі німецькі коман- ди». І лише як допоміжні сили гестапо іноді залучало німецьку поліцію, німецьку жан- дармерію (шупо), угорців, а часом і українців. За його словами, того дня було розстріляно приблизно 6 тис. євреїв26. в акті ж обласної надзвичайної комісії із розслідування злодіянь нацистів, говориться, що 12 жовтня було розстріляно 12 тис. євреїв27. Таким чином, наведені джерела стосовно кількості жертв, значно різняться. Істину могла б встановити ексгумація останків. однак надзвичайною комісією вона не була проведена, а лише зафіксовано в акті, що на єврейському цвинтарі оглянуто 458 могил (із них 32 – спільні), в яких поховано біля 100 тис. осіб. крім того, було відзначено, що в окремих могилах було виявлено людські останки і попіл. Стосовно попелу, то відомо, що із січня 1944 р. до 25 березня 1944 р. на цвинтарі, який загородили масивним парка- ном, працювала під наглядом гестапівців спеціально привезена бригада арештантів- євреїв із Янівського концтабору у львові. вони викопували трупи з ям і спалювали в спеціально привезених печах. Попіл просію- вали, а кістки – перемелювали28. Чи нацисти шукали в цих могилах вироби із золота, чи знищували сліди своїх злодіянь – не відомо. Можливо, і те, і друге. Слід зазначити, що масові страти євреїв у 21 Краєзнавство 1 2011 200 Станіславі, Надвірній, а також Ділятині, за словами в. Яшана, «дуже прикро вплинуло на настрої українського населення, яке ще не вспіло привикнути до таких масових масакр (страт. – авт.). Настрій був такий пригно- блений, що окружний староста мусів зверта- тися з окремими виясненнями, щоб населення успокоїлося»29. Для українського населення реакція була зрозумілою, оскільки вони мали змогу побачити наслідки такої ж «роботи» НквС, коли в липні 1941 р. було виявлено на околицях Станіслава, Надвірної та в інших місцевостях таємні «ями-поховання», роз- стріляних в’язнів Станіславської тюрми. Після 12 жовтня, розпочалася робота зі створення в Станіславі та інших місцевостях області гетто. Зокрема, євреям, які залишили- ся живими, наказувалося з 13 жовтня до 15 грудня 1941 р. заселяти визначену під гет- то територію, а мешканцям інших національ- ностей – переселитися у звільнені євреями приміщення в інших частинах міста. офіційно про створення гетто у Станіславі було оголошено наказом міського голови капітана альбрехта від 20 грудня 1941 р. у ньому, крім означення границь теж говорило- ся, що «при пограничних вулицях жидівської дільниці, означених широким білим поясом, мають жиди тримати закриті вікна». гетто було обнесено по периметру високим двоме- тровим парканом з дощок, зверху якого був протягнутий колючий дріт. Для тих євреїв, які працювали в місті, було зроблено три виходи-входи («шлюзи»). Згідно з розпорядженням, в гетто створю- валася власна адміністрація – юденрат (рада) і поліція, члени якої замість зброї носили лише дерев’яні кийки. Зайти і вийти з ґетто, за винятком урядових осіб, можна було лише при наявності спеціальної перепустки. На території ґетто була своя лікарня, майстерні, крамниці та інші заклади. Порядок на «шлю- зах» (виходах-входах) підтримувала спеці- ально створена «німецька головна поліційна сторожа з двома станицями»30. Значно меншими за розмірами ніж у Станіславі, були створені гетто в Тисмениці, Снятині, калуші, Надвірній, рогатині. Зокре- ма, у Тисмениці, що знаходилася на віддалі 11 км від Станіслава, «німецьке урядуван- ня, – за словами очевидця тих подій в. воло- сенка, – почалося від приказу для жидів, започаткованого вже мадярами, ношення опа- ски на рукаві та переселення до гетта. гетто зробили в місці найбільшого скупчення жидівського поселення саме біля синагоги на ринку. До синагоги звозили всі пограбовані речі в жидівських домах, там їх сортували й вивозили автами на залізницю й посилали в Німеччину. рівночасно вивозили з гетта постріляних жидів на місцевий жидівський цвинтар»31. в “акті комісії з рослідувань злодіянь німецько-фашистських загарбників”, яка вив- чала це питання у серпні-вересні 1944 р., го- вориться, що «табір являв собою квадрат 300 м на 500 м і був обнесений колючим дро- том. люди, які знаходилися в таборі, у більшості знаходилися під відкритим небом, лише мала їх частина могла поміститися у єврейській синагозі і в будинку, які знаходи- лися на території табору. Сама синагога і будинки не були приспособлені під житло, так як у них не було ні вікон, ні дверей. Сам табір не був постійним, а являвся евакуаційним та- бором, з якого радянських громадян привози- ли до міста Станіслава. утримання в таборі були жахливими. Німці продуктів харчування не давали. Над утримуваними громадянами проводили всі- лякі тортури, як-то: цькували собаками, били, роздягали догола, за дрібні порушення розстрілювали на місці. у такий спосіб було вбито 43 особи»32 . аналогічні тортури відбувалися й в інших гетто області. До 31 березня 1942 р. масових розстрілів єврейського населення в Станіславі та інших населених пунктах нацисти не проводили, хоча поодинокі відбувалися щодня, з причини відсутності у затриманих жовтої пов’язки, ви- ходу без дозволу із гетто та за інші дрібні по- рушення. Чергова масова розправа у Станіславі відбулася 31 березня 1942 р. Того дня із гетто було забрано близько 5 тис. осіб і під конвоєм припроваджено на залізничний вокзал, де посаджено в товарні вагони й відправлено до концтабору смерті в белжець (люблінський дистрикт). у самому ж гетто під час «відбору» для вивезення було вбито кілька десятків осіб, які чинили опір та спалено понад 30 будинків33. Після цієї акції в гетто, за словами Ю. Фоєрмана, залишилося 15 тис. осіб, а його площу зменшено на третину34. у зв’язку з цим було проведено й «докорінну реорганізацію» гетто. Зокрема, все населення було поділено 21201 на три категорії: «а», «б» і «С». Дві перші складали всі здорові й працездатні, а третю – хворі, діти, непрацездатні й особи похилого віку. особи категорії «а» мали жити в центрі гетто, «б» – в районі вулиць галицької – Пе- тра Скарги й вважалися «робочим резервом». Для категорії «С» (понад три тисячі осіб) було виділено два непристосованих приміщення – колишнього млина та шкіряної фабрики. це був своєрідний «табір смерті» в гетто. Тому, за словами Ю. Фоєрмана, «багато старших осіб закінчили життя самогубством», а окремі навіть «платили колосальні ціни за отруту, бо не хотілося потрапляти до табору, в якому па- нувала страшна вошивість»35. крім антисанітарії, голоду, тут лютували різні хвороби, від яких щодня помирало 20- 30, яких закопували тут же на подвір’ї, або відвозили на єврейське кладовище. З метою «профілактики» гестапівці й поліцаї регуляр- но відвідували млин і фабрику й розстрілювали дітей, хворих, жінок, людей похилого віку, розширюючи, таким чином «житлову площу» на кілька днів для ще живих. Населення у цьому «таборі смерті» постійно змінювалося. це було зумовлено тим, що з квітня до Станіслава почали привозити євреїв із інших гетто на території області, більшість із яких одразу ж відправляли до Янівського концта- бору у львові та на території Польщі (белжец, Майданек), а дітей, хворих та інших роз- міщали в «таборі смерті» (млині рудольфа та фабриці Шузмана). 7 травня 1942 р. тут було розстріляно 600 осіб. Черговий масовий розстріл у Станіславі відбулася 22 серпня 1942 р., який провів ко- мендант німецької поліції безпеки (шупо) капітан Штреге. Приводом до цієї «відплатної акції», за словами Ю. Фоєрмана, нібито стала бійка між одним євреєм із гетто та українським поліцаєм, які мали спільний «гендель». Побитий українець поскаржився коменданту, а той вирішив за це покарати мешканців гетто. Як пише Ю. Фоєрман, спер- шу комендант наказав членам юденрату у виз- начений термін здати золоті монети, коштовності тощо. а оскільки було здано не- багато, то «наказав викопати могилу в самому центрі на площі коло вулиці бельведерської і на площі вандлера (нині – це майже центр міста, забудований будинками покращеного планування. – Авт.) на тисячу чоловік, бо ого- лосили, що стільки має бути страчено чоловіків без дітей». Першою жертвою став голова юденрату гольдштейн, якого «повісили на шибениці, а оскільки був дуже важкий, линва обірвалася. його застрелено. Потім повісили на ліхтарях бельведерської вулиці по два функціонера служби порядку на кож- ний ліхтар». (всього було повішено 20 осіб, тіла яких висіли впродовж трьох днів). Після цього відібраних для розстрілу, виводили гру- пами на площу, наказували роздягтися наго- ло, лягти на землю і розстрілювали. «Перши- ми пішли члени юденрату, а вночі за участю єврейської служби порядку забрали їх родини і також страчено. в неділю о 8-й годині ранку екзекуцію закінчили»36. Зазначимо, що за даними акту надзвичайної комісії з розслідувань злодіянь німецько- фашистських загарбників, того дня було розстріляно й «живими кинуто в могилу» 1200 осіб37. Дещо сумнівним видається твердження Ю.Фоєрмана, що приводом до такого масового розстрілу стала банальна побутова бійка між українським поліцаєм і євреєм із гетто, оскільки такі ж розстріли було проведено в цей час і в інших гетто Станіславської округи. Так, у Тисмениці, за словами очевидця тих подій П.волосенка, того ж дня було роз- стріляно всіх євреїв, які працювали з дозволу окупаційної влади на місцевій фабриці кожухів. Їх було «вивезено на жидівський цвинтар і там п’яні гестапівці при допомозі німців з окружних лігеншафтів (ужержавлені маєтки польських панів) постріляли їх в одну велику яму»38. Чергова акція зі знищення євреїв на Станіславщині відбулася 12 вересня 1942 р., на сам єврейський Новий рік (рош ашан). Зо- крема, у станіславському гетто на тій же площі вандлера було розстріляно біля 2 тис. працівників єврейського баудінсту (робочої служби), переважно жінок. Після цього розстрілу євреїв категорії «а» і «б» залиши- лося не більше 4 тисяч39. Того ж дня понад 5 тис. осіб було вивезено із Станіслава до концентраційних таборів40. З вересня 1942 р. нацисти починають повністю «зачищати» гетто в інших містах області. Так, 22 вересня було ліквідовано гет- то в Тисмениці, а всіх, хто ще в ньому зали- шився, відправили до Станіслава41, роз- стрілявши в дорозі 20 осіб, із числа тих, які «не могли йти або намагалися втекти». всього ж, за даними акту надзвичайної комісії, «за період існування табору в місті Тисмениці 21 Краєзнавство 1 2011 202 німці вбили і замордували 63 особи, які поховані на єврейському кладовищі»42. За даними надзвичайної комісії, до кінця 1942 р. масові розстріли єврейського населен- ня в Станіславі й області було проведено 22 ве- ресня (2800 осіб), 5 жовтня (1200 осіб), 11 жовтня (1500 осіб), 21 жовтня (3000 осіб), 3 листопада (2800 осіб), 14 листопада (3600 осіб), 24 листопада (2200 осіб), 3 грудня (3600 осіб), 14 грудня (2500 осіб), 20 грудня (1900 осіб) і 31 грудня (3600 осіб)(43 . а в 1943 р. – 5 січня 1943 р. (2200 осіб), 11–18 січня (4800 осіб), 27 січня (1700 осіб), 5 лютого (1400 осіб), 18- 25 лютого (2100 осіб), 3 березня (800 осіб), 15-31 березня (6500 осіб) і 15 травня (252 осіб). Таким чином, всього було розстріляно майже 48,5 тис. осіб44. Саме 23 лютого 1943 р. відбулася остаточна ліквідація станіславського гетто. За словами Ю. Фоєрмана, «того дня, у вівторок, досвіта українська поліція оточила гетто… Почали си- стематично збирати людей з домів і схронів. Служба порядку (єврейська. – Авт.) була зму- шена у цьому допомагати. всіх їх зібрали і, як завжди, розстріляли»45. Після чого окупаційна влада Станіслава оголосила, що місто очищено від єврейського населення. Проте, розстріли, але вже не такі масові, продовжувалися до часу звільнення території області в липня 1944 р. Під час останнього (четвертого), етапу репресії проводилися не лише проти єврейсь- кого, а й українського та польського населен- ня. Причиною став невдалий рейд (у воєнному значенні) на Прикарпаття партизанського з’єднання під командуванням С. ковпака, а також активізація відділів уПа, базою для яких з літа 1943 р. стають карпати. у зв’язку з цим окупаційний нацистський режим запро- ваджує з 10 жовтня 1943 р. надзвичайний стан у дистрикті «галичина», який діяв аж до липня 1944 р. відтепер облави, захоплення та розстріли заручників, вивезення на роботи до Німеччини стають буденним явищем. Потра- пляло в ці облави і єврейське населення. Зо- крема, лише впродовж жовтня – листопада 1943 р. на Станіславшині було пpилюдно стpачено 191 особу і вивезено понад 15000 осіб. а за період із жовтня 1943 p. до липня 1944 p. було pозстpіляно 1571 особу укpаїнсь- кої національності, звинувачених у «зв’язках» з оуН-уПа, в тому числі понад 100 «за спpияння жидам»46. всього, за даними надзвичайної комісії, на території Станіславської області від серпня 1941 р. до серпня 1944 р. було знищено на- цистськими окупантам 223920 осіб різних національностей47, у тому числі, згідно з ак- том Станіславської міської надзвичайної комісії 127352 особи єврейської національ- ності48. останні дані є помилковими, з тієї причини, що така кількість євреїв області на початок німецько-радянської війни не могла проживати. Зокрема, за даними другого все- польського перепису населення, проведеного 9 грудня 1931 р., у Станіславському воєводстві проживало 1480285 осіб, яких 245944 – римо- католицького віросповідання, 1079019 – греко-католицького, 139746 – іудейського та 15576 – інших віросповідань (євангельські християни, лютерани, штунди та ін.). Із числа єврейського населення від 40 до 45% прожи- вали в містах (55741 особа була задіяна в торгівлі, 45144 – у промисловості і лише 13764 займалися рільництвом, а 206 – город- ництвом, рибальством, лісництвом)49 . Станом на 1 січня 1936 р. у Станіславі проживало 60,3 тис. осіб, у коломиї – 33,4 тис., у горо- денці – 12,3 тис., калуші 12,1тис., Снятині – 10,9 тис., Надвірній – 10,5 тис., болехові – 10. 7 тис. осіб50. в інших містечках області про- живало менше 10 тис. осіб, а чисельність єврейського населення у них у середньому ста- новила не більше тисячі осіб. Наприклад, у Тлумацькому повіті, до якого входила і Тис- мениця, проживало 96636 особи, із них: українців – 59918 осіб, поляків – 35215, євреїв – 1054, представників інших національ- ностей – 449 осіб51. Найбільше євреїв – до 500 осіб, проживало в Тисмениці, хоча до Першої світової війни, єврейська громада налічувала понад 2 тис. осіб. Необхідно відзначити і той немаловажний факт, що в 1937–1938 рр., у зв’язку з тим, що в Європі «запахло» війною, з галичини розпочинається масова еміграція єврейського населення в країни Північної і Південної аме- рики, а також у Палестину. Зокрема, лише до Палестини впродовж 1929–1939 рр. виїхало із Західної україни понад 23 тис. євреїв. При- близно така ж їх кількість емігрувала до СШа, канади та інші країни. З приходом радянської влади розпочалися репресії. Зокрема, за період з вересня 1939 р. до березня 1941 р. за «контрреволюційні зло- чини» (ст. 54 і 56 кк урСр) у західних обла- стях було арештовано 54304 особи, із них: поляків – 21449 осіб, українців – 19982, 21203 євреїв – 12695, білорусів –178 осіб52. Не мен- ше п’яти тисяч із них було арештовано у Станіславській області, де діяло 78 різних єврейських організацій, причому значна ча- стина із них належала до сіоністського на- прямку53. Згідно з договором про дружбу і кордон від 28 вересня 1939 р. до 5 червня 1940 р. скори- сталися правом виїхати в німецьку окупаційну зону 30062 сім’ї, в кількості 65899 осіб54. Се- ред них було й кілька тисяч єврейських сімей. 29 червня – 1 липня 1940 р. органи НквС провели масову акцію з виселення так званих біженців (осіб, які не мали паспортів та тим- часових посвідчень). всього, за даними НквС урСр, із шести західних областей було висла- но 37532 сімей, в складі 83207 осіб та 19476 одинаків, у тому числі 1170 сімей (2519 осіб) і 612 одинаків із Станіславської області55. За національним складом 84% біженців станови- ли євреї, 11% – поляки, 2% – українці, решта – інших національностей56. Насамкінець, кільком тисячам єврейського населення вдалося до початку німецько- радянської війни переселитися із Стані- славщини в інші області урСр. Таким чином, у силу зазначених причин кількість єврейського населення на початок німецько-радянської війни на території області становила не більше 80–90 тис. осіб. Якщо станом на жовтень 1941 р. у чоти- рьох найбільш населених повітах Стані- славської округи проживало 482330 осіб, із них: 368990 українців (76,8%), 66478 поляків, 42617 євреїв, 8958 «фольксдойче» і «райхсдойче» та 289 осіб інших національ- ностей57, то станом на 1 грудня 1942 р. в окрузі уже проживало 406883 осіб, із них: україн- ців – 340939, поляків – 55394, фольк- сдойчів – 2600, рейхсдойче – 1268, вірмен – 157, караїмів — 107, інших національ- ностей – 6418 осіб58. Таким чином, населення скоротилося на 75147 осіб, а єврейське населення взагалі не згадується. Із цієї кількості 28051 особа ста- новили українці, 11084 – поляки. Якщо до категорії «інші національності» віднести євреїв, то фактично за рік втрати єврейського населення на території Станіславської округи становлять приблизно 29,5 тис. осіб. Згідно даних уповноваженого ради в спра- вах релігійних культів при Станіславському облвиконкомі, станом на 1946 р. в області єврейські громади діяли в Станіславі, коло- миї, рогатині і гвіздці. Зокрема, у Станіславі станом на 31 липня 1946 р. проживало до 1000 осіб, а в області – понад 2 тис.59. Станом 1959 р. (згідно даних першого повоєнного пе- репису) у Станіславі проживало 2100 осіб єврейської національності та 3900 осіб зага- лом в області60. отже, питання статистики кількості жертв єврейського населення на території Станіславської області за час нацистської окупації є достатньо складним і потребує глибшого вивчення, оскільки наведені дані в актах надзвичайної комісії із розслідування злодіянь нацистських окупантів є дещо зави- щеними. однак, ми не ставимо під сумнів сам факт голокосту, оскільки будь-яке життя є безцінним, незалежно від національності. 1. Гон М. Із кривдою на самоті. українсько- єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935–1939) / М. гон. – рівне, 2005. – 192 с 2. Ковба Ж. голокост єврейства – складова етнодемографічної катастрофи у Східній галичині у 1939–1953 рр. / ж. ковба // катастрофа європейського єврейства під час Другої світової війни. рефлексії на межі століть : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук. конф. [“Єврейська історія та культурав країнах центральної та Східної Європи”]. – к., 2000. – С. 70–77. 3. Круглов А. и. катастрофа украинского ев- рейства 1941–1944 гг.: энцикл. справ / а. и. круглов. – харьков, 2001. – 376 с. 4. Хонигсман я. катастрофа еврейства За- падной украины. Евреи восточной гали- ции, Западной волыни, буковины и За- карпатья в 1933–1945 годах / Я. хониг- сман. – львов, 1998. – 352 с. 5. Смольский и. Зарождение и развитие сио- низма в галиции в конце хІх – начале хх вв. /и. Смольский // Материалы хІ еже- годной Международной междисциплинар- ной конференции по иудаике. – М., 2004. – Ч. 1. – С. 405– 411. 6. Арсен Б. С. Моя гірка правда. Я і холокост на Прикарпатті / б. С. арсен. – Надвірна, Джерела та література 21 Краєзнавство 1 2011 204 2004. – 366 с. 7. Гайдукевич О. “Табір смерті” у Станіславі / о. гайдукевич // краєзнавець Прикар- паття. – 2003. – № 1. – С. 60. 8. Волосенко П. Тисьмениця / П.волосенко. – Нью-йорк, 1958. – 124 с. 9. Копчак С. І. Етнічна структура й міграції населення українського Прикарпаття (статистико-демографічне дослідження) / С. І. копчак, в. І. Мойсеєнко, М. Д. рома- нюк. – львів, 1996. – 282 с. 10. Климишин М. «Станиславівський процес» (На основі матеріялів, поданих Іваном р. костюком) / М.климишин // альманах Станиславівської землі. – Нью-йорк; Па- риж; Сідней; Торонто, 1985. – Т.2. – С. 338–340. 11. Полєк В. Мертвемісто (До 50-річчя фа- шистського геноциду протии євреїв) / в. Полєк // галичина. –1991. – 12 жовтня. 12. Соловка Л. М. холокост на Станіславщині: хронологія злочину за документами ДаІФо /л. М. Соловка // Світ молоді. – 2001. – 22 червня. 13. Токарук я. утворення єврейського гетто у Станіславі в 1941 р. / Я. Токарук // гали- чина. – 2006–2007. – № 12–13. – С. 385– 393. 14. яшан В. Під брунатним чоботом. Німецька окупація Станиславівщини у Другій світовій війні. 1941–1944 / в. Яшан. – То- ронто, 1989. – 284 с. 15. Коваль М. В. Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення (1941 – 1944 рр.) // укр. іст. журн. – 1992. – № 2. – С. 25 – 26. 16. українське слово. – 1941. – 15 серпня. 17. українське слово. – 1941. – 2 грудня. 18. Фоєрман Ю. щоденник з Станіслава (1941–1943 роки) / Ю. Фоєрман; пер. б. С. арсена. – Івано-Франківськ, 1992. – С. 3 – 4. 19. Державний архів Івано-Франківської області (далі – ДаІФо), ф. р-98, оп. 1, спр. 2, арк. 12. 20. яшан В. Під брунатним чоботом… – С. 59. 21. Станіславівське слово. – 1942. – 25 берез- ня. 22. українське слово. – 1941. – 22 жовтня. 23. яшан В. Під брунатним чоботом… – С. 193. 24. Фоєрман Ю. щоденник… – С. 5 – 7. 25. Там само. – С. 23 – 24. 26. яшан В. Під брунатним чоботом… – С. 194. 27. ДаІФо, ф. р-98, оп. 1, спр. 2, арк. 12. 28. Там само, спр. 1 а, арк. 262–264; спр. 2, арк. 51, 61. 29. яшан В. Під брунатним чоботом… – С. 194. 30. Фоєрман Ю. щоденник… – С. 8 – 9. 31. Волосенко П. Тисьмениця. – Нью-йорк, 1958. – С. 52. 32. ДаІФо, ф. р-98, оп. 1, спр. 32, арк. 3. 33. Фоєрман Ю. щоденник…. – С. 12. 34. Там само. – С. 12 – 13. 35. Там само. 36. Там само. – С. 16 – 17. 37. ДаІФо, ф. р-98, оп. 1, спр. 2. арк. 12. 38. Волосенко П. Тисьмениця. – С. 52. 39. Фоєрман Ю. щоденник. – С. 21–22. 40. ДаІФо, ф. р-98, оп. 1, спр. 2, арк. 12. 41. Волосенко П. Тисьмениця. – С. 55. 42. ДаІФо, ф. р-98, оп. 1, спр. 32, арк. 3. 43. Там само, спр. 2, арк. 12. 44. Там само. 45. Фоєрман Ю. щоденник… – С. 23 – 24. 46. Шанковський Л. Тpинадцять літ // аль- манах Станиславівської землі. Том пеpший. – Нью-йорк – Торонто – Мюнхен, 1975 / л.Шанковський. – С. 172 – 173. 47. радянське Прикарпаття. 1939–1959. До- кументи й матеріали. – ужгоро: карпати, 1964. – С. 176. 48. ДаІФо. ф. р-98, оп. 1, спр. 1б, арк. 100– 105, 185–185 зв. 49. Drugi powsztchwy spis ludnosci Rztczypospolitej polskiej z dn. 9. XII. 1931/ Zesz 65: Wojewodstwo Stanislawowskie. – Warszawa, 1938. – S. 296–328. 50. Maly rocznik statystyczny, 1936. – Warszawa Nakladem glówntgo Urzędu Statystyczntgo, 1936. – S. 16. 51. ДаІФо, ф. 2, оп. 7, спр. 941, арк. 76. 52. Горланов О.А., Рогинский А.Б. об арестах в западнях областях белоруссии и украи- ны / о.а.горланов, а.б.рогинский [Елек- тронний ресурс]. – режим доступу: www. memo.ru/history/Polacy/GORROG_c.htm. – відкритий екран 53. ДаІФо, ф. ф. 69, оп.1, спр. 33, арк. 14–25. 54. Дугин А. Н. Спецпоселения/ анатолий Ни- колаевич Дугин / Сб.: Полиция и милиция россии: очерки истории. – М.:высшая юридическая заочная школа, 1993. – С. 81. 55. Білас І.Г. репресивно-каральна система в україні. 1917–1953. Суспільно-політичний 21205 та історико-правовий аналіз: у 2 т. / І.г. білас. – к.: либідь – військо україни, 1994. – кн. 1. – С. 156. 56. Гурьянов А.Э. Польские спецпереселенцы в СССр в 1940–1941 гг. / а.Э.гурьянов [Електронний ресурс]. – режим доступу: www.memo.ru/history/Polacy/g_1.htm. – відкритий екран 57. Станіславівське слово. – 1942. – 25 берез- ня. 58. львівські вісті. – 1942. – 18 листопада. 59. ДаІФо, ф. р-388, оп. 2, спр. 64, арк.. 27, 58. 60. Копчак С. І. Етнічна структура й міграції населення українського Прикарпаття (статистико-демографічне дослідження) / С. І. копчак, в. І. Мойсеєнко, М. Д. рома- нюк. – львів, 1996. – С. 42– 43. Игорь Андрухив К вопросу о терроре против еврейского населения на станиславщине во время нацистской оккпации В статье проанализированы этапы, методы и масштабы репрессий против еврейского населения на территории Станиславской (ивано-Франковской) области за годы нацистской оккупации. Ключевые слова: террор, еврейское население, Станиславская область, нацистская оккупация. Igor Andrukhiv The Issue of the Terror against the Jews in the Stanilavsky Region during the Period of the Nazi Occupation The article analyzes the stages, methods and range of repression against Jewry populations on the territory of Stanislav region during Nati occupation. Key words: terror, the Jewish population, Stanislavsky region, Nazi occupation.

До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації

Репозитарії

Схожі ресурси