Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства

У статті розкривається організація системи діловодства Харківської духовної консисторії; розглянуті заходи щодо удосконалення діловодства консисторії. Збагачує дослідження уведення нового корпусу документів....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Селевич, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32338
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства / Ю. Селевич // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 81-90. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32338
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-323382013-02-13T03:32:48Z Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства Селевич, Ю. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс У статті розкривається організація системи діловодства Харківської духовної консисторії; розглянуті заходи щодо удосконалення діловодства консисторії. Збагачує дослідження уведення нового корпусу документів. В статье раскрывается организация системы делопроизводства Харьковской духовной консистории; рассмотрены меры по усовершенствованию ее делопроизводства. The office work of the Kharkiv Ecclesiastical Consistory - the major governing body of the Eparchy in the XIX-th century to the beginning of the XX th. century has been studied in detail. Attempts to reform the system of the church office work were characterized. 2011 Article Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства / Ю. Селевич // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 81-90. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32338 94: 271.2-773 (477.54) «18/19» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Селевич, Ю. Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства Краєзнавство
description	У статті розкривається організація системи діловодства Харківської духовної консисторії; розглянуті заходи щодо удосконалення діловодства консисторії. Збагачує дослідження уведення нового корпусу документів.
format	Article
author	Селевич, Ю.
author_facet	Селевич, Ю.
author_sort	Селевич, Ю.
title	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства
title_short	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства
title_full	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства
title_fullStr	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства
title_full_unstemmed	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства
title_sort	діловодство харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32338
citation_txt	Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства / Ю. Селевич // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 81-90. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT selevičû dílovodstvoharkívsʹkoíduhovnoíkonsistoríídokumentoobígrozvitokformulârívdokumentívosoblivostícerkovnogospravočinstva
first_indexed	2025-07-03T12:51:16Z
last_indexed	2025-07-03T12:51:16Z
_version_	1836630227694911488
fulltext	21 Краєзнавство 1 2011 80 іV ЦЕРКОВНО- істОРИчНЕ КРАЄЗНАВстВО: ВИтОКИ тА сУчАсНИй ДИсКУРс 2181 уДк 94: 271.2-773 (477.54) «18/19» Юлія Селевич ( м. Харків) ДіЛОВОДстВО ХАРКіВсЬКОЇ ДУХОВНОЇ КОНсИстОРіЇ: ДОКУмЕНтООБіГ, РОЗВИтОК ФОРмУЛяРіВ ДОКУмЕНтіВ, ОсОБЛИВОсті ЦЕРКОВНОГО сПРАВОчИНстВА У статті розкривається організація системи діловодства Харківської духовної консисторії; розглянуті заходи щодо удосконалення діловодства консисторії. Збагачує дослідження уведення нового корпусу документів. Ключові слова: Харківська духовна консисторія, діловодство, документ, канцелярія, спра- ва, взаємодія. харківська духовна консисторія (хДк) була головним колегіальним органом управ- ління єпархією. вона була заснована в 1800 р. на підставі указу Синоду від 16 жовтня 1799 р. як апарат Слобідсько-українського єпископа. На протязі століття консисторія з дорадчо- го органа при архієреї перетворилася на самостійну доволі впливову інституцію з дуже широким колом управлінських та судових по- вноважень, що охопило своєю діяльністю май- же весь соціум та громадське життя. Дослідження організації системи діло- водства консисторії є дуже важливим для розуміння всього документообігу консисторії, особливостей церковного діловиробництва, з’ясування механізмів взаємодії консисторії з цивільними органами. однак на сьогодні майже відсутні роботи з історії хДк; в діловодному відношенні доку- менти консисторії взагалі ще не були предме- том спеціальних досліджень, навіть на рівні статей1. у хДк було створено чотири організаційні підрозділи, котрі називалися «столами». Пер- ший з них займався загально єпархіальними справами, як суто церковного, так і напів- чиновницького характеру. Зокрема, саме тут почали визначати правильність тлумачення релігійних догм окремими парафіяльними священиками, точність ведення ними бого-служіння, а також вирішувати різні непорозуміння з цього приводу. На цей же «стіл» був покладений обов’язок встановлю- вати достовірність різних явищ церковного життя єпархії – явлення чудотворних ікон, знайдення мощів тощо. ці ж самі канцелярські службовці доводили до відома причтів та приходів маніфести, укази, циркуляри і роз- порядження світської та духовної влади різних рівнів. Перший «стіл» також приймав на зберігання звіти благочинних, духовних правлінь, монастирів, завідував храмовою документацією – метричними й прибутково- видатковими книгами, сповідальними розпи- сами тощо. розглядалися тут і справи щодо місіонерської діяльності в єпархії, святкуван- ня різноманітних ювілеїв та інших подій за- гально єпархіального масштабу. Другий «стіл» розглядав справи щодо при- значення, звільнення та переміщення свя- щеників та церковнослужителів, відпра- влення їх у монастир, вибору церковних ста- рост. у колі його інтересів перебували також духовні навчальні заклади, парафіяльні та монастирські бібліотеки, благодійні заклади. Справи, що були пов’язані з матеріальним становищем духовенства, причтів та храмів, відносилися до третього, економічного «сто- лу». Ґрунтовних знань з церковного та цивіль- ного права потребувала від канцеляристів ро- бота у четвертому «столі», де розглядалися здебільшого справи про шлюб та церковну єпитимію. очолювали всі ці підрозділи консисторії столоначальники, яких призначав єпархіаль- ний архієрей. Саме вони приймали розглянуті присутнім місцем документи і записували їх у настільні реєстри. вирішені справи могли за- лишатися у столоначальників не більше трьох років, після чого їх здавали в архів. Певну плутанину в роботу столів вносило те, що деякі справи починали розглядати в цивільному суді, а потім вже передавали до консисторії. Здебільшого це були справи про намір вчи- нити самогубство, про невільне вбивство та ін. Подібні справи розглядалися при безпосеред- ньому співробітництві судових слідчих харківського окружного суду і управління пристава певних дільниць м. харкова. Тільки після суду прокурор харківського (чи іншого 21 Краєзнавство 1 2011 82 окружного суду) відсилав виписку про вирок у хДк. консисторія в таких випадках лише приводила вирок до виконання, призначала єпитимію і слідкувала за її виконанням. Документообіг у консисторії, особливо в перші роки її відкриття, йшов досить повільно. Часто у справах консисторії зустрічається нагадування з боку єпископа христофора: «… Поверх багаторазово вже мною зроблених наказів про не затримання консисторії при виробництві справ та виконанні моїх визначень, зараз ( 1804 р.) про теж саме суворо підтверджую»2. Як стає відомим із справ, за несвоєчасне складання та надання до консисторії підсумкових докумен- тів, наприклад, річних звітів священ- нослужителів іноді штрафували на чималу для того часу суму – 5 крб.3 Неспішність єпархіального діловодства, як в консисторії, так і в духовних правліннях, неодноразово викликала нарікання і збоку інших владик, і керівництва єпархії. Так, вла- дика Інокентій неодноразово висловлював до- гани і різкі докори з цього приводу: «Дуже не гарно і соромно, – писав він у своїй резолюції на одну справу, – що відповіді на деякі накази Синоду, які не потребують ніяких особливих міркувань, залишалися без відповідного доне- сення; вникнути, хто є винним у такому не- простимому випадку і негайно донести мені». Слід відзначити, що наприкінці XIX – на початку XX ст., незважаючи на збільшення документообігу, ситуація покращилась: отри- муючи у 1907 р. щомісяця близько 600 - 700 нових документів, консисторія встигала май- же всі їх розглянути того ж місяця4. ( див. До- датки, таб.1) Проте розгляд справи не завжди передбачав прийняття рішення за нею: для цього необхідно було відправити і отримати відповідь на запити, зробити певні уточнення, отже на остаточне рішення можна було очікувати місяці, а то і роки. Деякі архієреї самі гальмували розгляд справ. Так владика віталій, який 6 років очо- лював харківську єпархію, переглядав уваж- но кожну слідчу, ставленицьку справу або справу про розірвання шлюбу, неодмінно пе- ред цим осінивши себе хрестом. Найпростішу справу він не затверджував раніше, ніж за три дні5. Наслідком цього стали – багато невирішених справ і вороже ставлення конси- сторії, яка не могла змиритися з такою відвертою недовірою до її рішень. церковне судове діловодство відрізняло до- тримання таких формальностей, якими в інших присутніх місцях можна було б знехту- вати. Складна система документації була не тільки закріплена законодавством, але і ре- гламентувалася її форма. Причому усі доку- менти мали юридичну силу тільки в тому ви- падку, коли вони повністю відповідали встановленій формі. вид документу визначав- ся посадовими і соціальними відносинами ав- тора й адресата, призначенням документа та ін., а його вид обумовлював не тільки його форму, але й манеру викладення. Знання ієрархічних відносин посадових осіб та установ, з якими контактувала конси- сторія, є дуже важливим для подальшого розуміння особливостей її діловодних документів. рівні між собою установи, та посадові осо- би зносилися за допомогою відносин та офіційних листів. Їх характерною рисою є те, що маючи форму особистого листа (звернення, закінчення), вони були присвячені діловим питанням. Під час аналізу цих контактів слід мати на увазі, що на одних документах з групи зносин вказувалася назва різновиду ( тобто документ сам себе називав» – «наказ», «рапорт», «доне- сення» та ін.) На інших, так званих «беззаго- ловних» документах, назва різновиду не за- значалася. у цих випадках він визначався за- лежно від місця кореспондента в ієрархічній градації і пов’язаною з цим ієрархією документів. Наприклад, «беззаголовними» були відносини, розпорядження та представ- лення. щоб встановити різновид таких документів передусім, необхідно визначити ієрархічний стан кореспондентів, тобто чи є вони рівними інстанціями, підлеглими або керівними. При визначенні різновиду документів має значення й така деталь, як встановлення адресата. Так, у документах якими обмінювалися рівні інстанції при зазначенні адресата використовувався префікс «в» (наприклад, «в воронезьку духовну консисторію»). у документах, що направля- лися від вищих інстанцій до нижчих, назва адресата писалася у давальному відмінку (на- приклад, в інструкції консисторії одному з ду- ховних правлінь значиться «богодухівському духовному правлінню»). в офіційних листах адресат зазначався на лівому полі документа знизу. Протоколи колегіальних органів оформля- ли у вигляді журналів. у XIX ст. під час пере- 2183 ходу на єдиноначальну систему управління протоколи стали коротшими. у журналах, на відміну від протоколів, розгляд кожного пи- тання відображався, як правило, більш-менш загально, декілька виступів однієї особи мог- ли бути зведені воєдино, близькі точки зору різних осіб могли викладатися як щось цілісне, іноді дискусії опускалися взагалі, і викладалася лише суть справи, точка зору більшості і прийнята постанова. Зазвичай журнали складалися після засідання на основі коротких записів секретарів і іноді додатково коригувалися учасниками нарад. розглянемо для прикладу один із журналів консисторії за 1802 р. Нагадаємо, що форма журналу була майже стереотипною і зберігала форму протоколу протягом усього століття6. Зверху вказувалися присутні (зазвичай п’ять- шість осіб), їх посади та чини. все це обводи- лося фігурною скобкою і вказувався час, коли відбулися збори. Після заголовку «Слухали» йшов виклад питання. у світських колегіаль- них органах часто описувалася точка зору як більшості, так і меншості, бо єдине рішення досягалося не часто7. у журналах консисторії ми з подібним зустрічаємося досить рідко. Знизу йшли підписи усіх присутніх8. журнали засідань хДк могли складатися як щомісяця, так і щороку. Становлячи певну цінність як документи, що відображають характер консисторського діловодства, жур- нали зберігалися здебільшого навіть в чернет- ковому стані9. ретельному і сумлінному веденню журна- лів, усвідомлюючи їх значення, архієреї приділяли значну увагу. Так, владика Інокентій вимагав швидкості, акуратності та серйозного ставлення до справи: «Треба так складати журнал, – напоумляв він конси- сторію, – щоб видно було, хоча б стисло, усі обставини справи, а тут, наприклад, не видно, звідки і як воно виникло, і чому затвердити його складно без довідок»10. вищі заклади і посадові особи з нижчими зносилися за допо- могою наказів. Зазначимо, що документи, які виходили з канцелярії архієрея і консисторії, в деяких випадках видавалися від імені верховної влади (імператора), або посилалися на неї. Тому початкова формула «указ его им- ператорского величества Самодержца всерос- сийского…» зовсім не є ознакою того, що цей документ виходив безпосередньо від імпе- ратора. Нижчі установи і посадові особи відправляли до вищих рапорти (до середини XIX ст. – репорт), донесення і представлення. вагома доля в діловодстві консисторії нале- жить і прохальним документам. До них відносяться різного роду прохання, доноси, скарги (апеляційні і позивні) і відповіді на них. До введення нових судових установ про- хання, які до них надавалися, починалися зверненням до імператора (хоча в кінці вказу- валося «наданню підлягає в таке-то присутствіє») і називалися проханнями «по титулу». у консисторії прохання безпосеред- ньо на ім’я імператора були дуже рідкісними, в основному вони складалися на ім’я владики. Так, наприклад, під час правління першого Слобідсько-українського і харківського архієрея христофора (1799-1813) майже всі прохання йшли під заголовком «великому Пресвятійшому христофору Єпископу українському і харківському». Значно полегшує визначення адресата в де- яких документах, особливо в чернетках, знання церковної номенклатури титулів11. Так, до митрополитів та єпископів при звертанні належало писати «високопреосвя- щенний владико!», «ваше преосвященство!» або «Милостивий архіпастир!». До єпископів треба додавати «Преосвященний владико» або «ваше преосвященство» , до архімандри- тів – «ваше високопреподобіє», протоієреїв – «ваше високоблагословеніє» , до священиків – «ваше благославеніє». характерною ознакою того, кому міг бути адресований документ, було закінчення листа до вищих духовних осіб (митрополитів, архієреів і єпископів) – «ис- прашивая молитов ваших». Для того, щоб автори звернень та листів не заплуталися у складній церковній докумен- тації, для них видали спеціальні посібники та керівництва, у яких надавалися необхідні зразки документів. більшість з них була при- свячена цивільному діловодству, проте вихо- дили і збірники, в яких розкривалися особливості складання саме церковних документів12. Так, наприклад, у книзі Ф.З. Малютина «руководство или наставление к производству следствий, адресованная следователям и депу- татам с духовной стороны» надаються не лише загальні рекомендації щодо ведення подібних справ, а і додаються зразки тих документів, з якими, імовірніше за все, працівникам консисторії доведеться зіткнутися у роботі. Серед них знаходимо такі форми документів: 21 Краєзнавство 1 2011 84 відношення слідчого про відрядження до ньо- го депутата, положення про свідків, які зали- шилися без допиту, форма про витрати слідчих за дорученнями, ,,казки,, від підсудних про довіру (чи недовіру) слідчому на проведення слідства тощо13. Також послідовно та докладно висвітлює- ться проблема, пов’язана із консисторським судочинством, у працях М. вруцевича «руко- водство для консисторий, духовных следова- телей и духовенства. Законы о подсудности и производстве следствий по проступках священно-церковнослужителям» та М. рудне- ва «церковное судопроизводство по делам о расторжении брака по причине супружеской неверности»14. Так, наприклад, христофор свої резолюції писав зверху консисторського визначення і завершував їх підписом свого імені і прізвища. у більшості випадків, тобто коли з визначен- ням консисторії христофор був згоден, резолюції свої він виклав так: «бути по цьому наказу консисторії» або «по святій і незаперечній думці консисторії вельми вико- нати» або «бути по цьому рішенню конси- сторії, так як визначено законно і боже- ственно»15. у виконавчому діловодстві, в тому числі і церковному, особливо в першій половині XIX ст., був розповсюджений колезький по- рядок складання документів. він полягав у тому, що кожний наступний документ почи- нався з дослівного повторення всіх попередніх документів по даній справі. Справи при цьому досягали неймовірних розмірів. Пізніше цей порядок викладення замінився більш-менш детальною довідкою «екстрактом», в якій на- водили лише посилання на попередні доку- менти із зазначенням дат, їх номерів і стисло- го змісту. Зазвичай, помічник секретаря цей «екстракт» складав із слідчої справи, і скріпивши по листах пред’являв його для ознайомлення особі, яка перебувала під слідством. остання після ознайомлення писа- ла наступну фразу, дублюючи її на всіх сторінках «екстракту»: «Екстракт цей читав, і що у ньому все із справи виписано вірно і за- кони привнесені пристойні, і у тому я на панів присутніх і секретаря підозри не маю, і пото- му цей екстракт власноручно підписую»16. Якщо ж підсудний в екстракті знаходив якийсь недогляд чи неточність, то робив про це відмітку і складав відповідну заяву. Законом встановлювалось також і те, що документи, які потрапляли до консисторії (прохання, роз’яснення, оголошення та ін.) у вигляді оригіналів і копій мали записуватися на гербовому папері, що був чотирьох «розборів» (вартістю за аркуш 15, 30, 60 і 90 коп. сріблом). Чим вище стояв заклад в ієрархічній градації, тим вище був «розбір» гербового паперу. При цьому, якщо під час на- писання документа потрібно було більше одного аркуша, то і для всіх наступних аркушів використовувався гербовий папір. апеляційні скарги до Синоду, наприклад, пи- салися на гербовому папері по 10 крб. за ар- куш. гербовий папір у деяких випадках замінювали простим, з одночасним стягнен- ням гербового мита. З початку XX ст. прохан- ня в хДк писалися уже на звичайному папері, а у верхньому лівому куті документа наклею- вали гербову марку, поряд з якою ставився не- великий штамп. На ньому скарбник розпису- вався і вказував суму, сплачені за марки. окрім того біля штампа, обов’язково зазнача- лася стаття приход (наприклад, позивне мито при розірванні шлюбу). у кінці прохання іноді вказувалося, скільки було куплено ма- рок і за якою ціною, а також зазначалася сума стягнутого мита17. організація діловодства в канцелярії консисторії характеризувалася, перш за все, намаганням відобразити на кожному початко- вому документі весь процес ведення справи, починаючи з моменту його отримання і закінчуючи відсиланням відповіді. була скрупульозно продумана послідовність оброб- ки документів у канцелярії. Система позначок (про отримання, реєстрацію, направлен- ня на виконання) що робилася за допомогою штампів, давала повну можливість прослідку- вати всю історію документа – це давало беззаперечні зручності при довідковій роботі з документами і для контролю за виконанням. Позначки, що робилися на документах і справах, можна поділити на дві групи: реєстраційні позначки і позначки щодо вироб- ництва і виконання документів. реєстраційні позначки зазвичай складалися з номера і дати, під якими документи і справи були зареєстровані, або з одного номера чи з однієї дати реєстрації. Позначки про реєстрацію «вхідних» документів (номера і дати) робилися справа, у верхній частині документа. Позначки на копіях про реєстрацію «вихідних» документів частіше за все робилися знизу копії або на 2185 лівому полі. Позначки про реєстрацію вико- нання документа, а також про реєстрацію у настільному реєстрі не мали на документах визначеного місця. Номер за описом закінчених справ і номер архівного опису ста- вився на обкладинці. окрім цього, на кожно- му документі, що надходив до канцелярії в момент прийому, штемпелем проставлялася дата отримання. Після реєстрації ставився штамп, якій містив таку інформацію: назва консисторії, номер і дата реєстрації, стіл, де документ підлягав виконанню, номер справи, в яку документ включався після виконання. Позначка про направлення документу на ви- конання робилася від руки або штампом посадової особи, від якої залежало рішення з даного питання. рішення відображалося у формі резолюції, яка формулювалася таким чином, що здебільшого являла собою майже готовий текст відповіді на питання, викла- дене в документі. виконання документів реєструвалося, про що на них ставилися штамп, із зазначенням у них номера реєстрації. відпуск окремих документів пи- сався на консисторських бланках, причому підписи вказувалися на лівому полі докумен- та, що відрізняло відпуск від оригіналу. Право підписання службових документів мали лише посадові особи. Перед підписом вказувався їх чин і посадовий стан. окрім підпису керівних осіб, іноді документи ,,скріплялися,, чиновниками, які їх склада- ли. «Скріпа» свідчила про відповідальність за правильне складання і оформлення документів згідно з вимогами закону. в архіві відклались справи, з яких видно, що процеду- ра скріплення документів була певним етапом діловиробництва. Про їх зміст можна дізнатися навіть із назв: «о скрепе и пропеча- тании ведомости по відомству Св. Синода», «о скрепе двух книг для записи переходящих сумм», «о скрепе приходно-расходных книг Змиевского Духовного Правления» тощо18. Підпис ставився якомога ближче до тексту, а на початку XIX ст. починався у строку, без- посередньо за текстом, щоб не було можливості внести ще якусь інформацію до тексту. На документи, що входили до складу спра- ви, іноді складався внутрішній опис, яким і починалася справа. Часом застосовувалася «скріпа» за листами: посада, ім'я та прізвище особи, що «скріпляла» справу, окремими сло- вами чи складами розміщувалися на кожному листі і повторювалися іноді багато разів. окрім «скріпи» за листами застосовувався на- пис, що завіряв даний документ на окремому листі або на останній чистій сторінці (після тексту) справи. у цьому написі містилася інформація про кількість листів у справі, дата складання і підпис особи, яка «скріпляла» справу. Іноді «скріпою» справи було її шнуру- вання. кінці шнура сургучною печаткою прикріплювалися до паперу. у процесі діловодства кожний документ міг бути скла- дений у декількох різних за характером або зовсім однакових екземплярах. Для збереження цілісності комплексу документів для заміни вихідних документів в діловодстві застосовувались так звані відпуски, якими частіш за все ставали чернет- ки або копії оригінальних документів. На відміну від оригіналу, відпуск був виго- товлений не на бланку і не підписувався ви- щими посадовими особами. На відпуску про- ставлялася дата оригіналу і підпис чиновни- ка, який звірив його з оригіналом. копій документів (за винятком відпусків), що зали- шаються в діловодстві, та копій заміть вихідного оригіналу у справах хДк зберегла- ся незначна кількість. Так, частіше за все консисторські позови до суду підлягали по- верненню в консисторію, що вказувалося пря- мо на бланку. рідко зустрічаються також і дублікати з позначенням у верхньому лівому куті бланка найменування присутнього місця або органу, від якого виходив документ. блан- ки виготовлялися друкарським способом (на- биралися чи гравірувалися) або писалися від руки. адреса закладу на бланках зазвичай не вказувалася, за винятком назви міста, натомість було вказано заклад, що був авто- ром документа, структурні підрозділи у низхідному порядку, дата і номер реєстрації документа у вихідному журналі. без викори- стання бланка писалися накази, виписки з журналів і протоколів у зв’язку з тим, що ав- тори цих документів зазначалися в тексті. На наказах і деяких інших документах без бланка номер реєстрації у вихідному журналі вказувався збоку – на лівому полі першого ли- ста документа. Номер реєстрації у «вхідних» журналах, настільних і інших реєстрах ста- вився на документах без дотримання певного порядку. Форма бланків здебільшого була од- наковою. разом з тим, у діловодній практиці хІх ст. зустрічаються деякі її варіанти. По- перше, збереглося досить багато бланків, в яких назва зазначається у родовому відмінку, 21 Краєзнавство 1 2011 86 по-друге, все частіше наприкінці XIX – на по- чатку XX ст. у справах можна побачити особисті бланки посадових осіб. у діловодстві консисторії не отримали роз- повсюдження «прикраси» типу гербів, які були характерні для цивільних органів влади. Помітною особливістю формулярів документів 30-70-х рр. хІх ст., переважно звітного ха- рактеру, є їх постійне тяжіння до форми таблиць, скорочення описової частини, яка зводиться до постійних п’яти-шести словес- них формул з цифровим вираженням. Законо- давче стимулювання цієї еволюції особливо інтенсивно починається з 40-х років XIX століття. Процес формалізації охоплює навіть такі відомства, які за родом діяльності й характером діловодства були найбільш кон- сервативними. Так, наприклад, якщо за ука- зами Св. Синоду в 1829 р. у настоятелів монастирів і церковних причтів мали бути описи церков православного віросповідання, складені у довільній формі, то вже в 1837 і 1844 рр. циркуляри обер-прокурора Св. Сино- ду пропонували спеціальні форми відомості на друкованих бланках, куди заносилися необхідні дані. Документи консисторії наочно демонструють усі ці зміни. Так, наприклад, у метричному «екстракті» за 1823 р. у відомості про кількість померлих під цифровими дани- ми ідуть пояснення про причини смерті: «від укусу скаженої собаки», «паралічем розби- тий», «матерями приспаний» та ін.19 відомість за 1856 р. свідчить про те, що у всіх повітах вже існують типові форми складання подібних документів. Так, у відомості про смертність, причини захворювань і стан, який викликав хворобу, вже майже завжди записи внесені з точним встановленням діагнозу й у вигляді акуратно оформленого переліку20. Стандартизація формулярів документів в діловодстві ще більш поширилася з появою друкарських машинок, що увійшли в обіг з 1890 р. відомо, що за особливостями шрифту можна ідентифікувати різні друкарські ма- шинки. це іноді необхідно для встановлення автора документа. однак, документи, що цілком надруковані на машинці навіть на по- чатку XX ст. застосовувались у церковному діловодстві у дуже обмеженій кількості. На машинці частіше за все друкували документи, адресовані особисто архієрею, або вихідні до- кументи, що направлялися до Св. Синоду. Документів, цілком виготовлених друкарсь- ким способом, практично не було, проте з кінця XIX – початку XX ст. доволі багато документів писалося від руки на бланках з надрукованим у друкарні заголовком. Так, часто зустрічаються рапорти благочинних і настоятелів монастирів, направлені архієрею або в канцелярію консисторії, в яких слово «рапорт» і реквізити друкувалися на машинці, а зміст самого рапорту викладався нижче від руки. Навіть написані від руки документи з точ- ки зору каліграфії іноді відрізняються висо- кою майстерністю виконання. Здебільшого це було зумовлене високими вимогами харківських архієреїв та консисторського керівництва, які рекомендували приймати до складу канцелярських чиновників людей тільки здібних, а головне таких, що мали гар- ний почерк. Так, наприклад, владика Інокентій службовців, які не мали вищеназва- них якостей не тільки не приймав, але й звільняв без усяких пропозицій з консисторії, якщо вони були прийняті до початку його управління харківською єпархією. І навпаки, на одному з прохань звільненого з середнього відділення семінарії, який відмінно писав, Інокентій зробив таку позначку: «прийняти, а слабких та тих, що не вміють писати, звільнити, щоб здібним була платня»21. цікаву інформацію можуть дати також типи використовуваного паперу та колір сур- гучу. Наприклад, якщо в царській родині тра- плялася якась сумна подія (смерть чи вбив- ство імператора, втрата дитини імператрицею, тощо) до закінчення терміну трауру в діловодстві консисторії використовували тра- урний папір і чорний сургуч22. Назва справи розміщувалася на спеціаль- ному листі на початку справи і на обкладинці, зазначалася також назва установи і граничні дати справи. З середини хІх ст. набули широ- кого вжитку друковані обкладинки, на яких були назви установи, структурних підрозділів (треба було тільки проставити номер), і зали- шалося місце для індексу справи і граничної дати виконання. однак для заголовків дореволюційних описів і справ характерні й серйозні недо- ліки23. Нерідко вони містять лише коротке визначення питання, якому присвячена спра- ва, без пояснення причин, що його виклика- ли, і того, як саме це питання було вирішене. Зустрічаються, наприклад, такі заголовки: «о проповедніках», «о дяківських прибут- ках», «Про приєднання до православ’я» та ін. 2187 Такі без інформативні заголовки справ набули широкого розповсюдження в останні десяти- ліття діяльності консисторії. Сподіваючись отримати із заголовка спра- ви якусь первісну інформацію про її суть, треба бути уважним, бо навіть повні й точні заголовки справ після ознайомлення з ними можуть виявитися геть помилковими. Так, в одній зі справ під назвою «Про втечу із консисторії пристава» йшлося про втечу дру- жини пристава із дітьми, а не його самого. Пристав же навпаки сам звернувся до конси- сторії з проханням посприяти поверненню втікачки, його речей та грошей24. Деякі описи містять заголовки, складені при заведенні відповідної справи на базі пер- шого документа, що надійшов. При складанні якогось запиту, наприклад, заводилася спра- ва із заголовком «По запиту такого-то про те- то». Наступне діловодство з даного питання уже не співпадало з заголовком. Позитивне чи негативне рішення з цього приводу прийняла консисторія із заголовку визначити неможли- во. ось приклад такої справи: «По проханню Ірини Зубової про розірвання шлюбу з її чоловіком по його худим діям». Звернення дослідника до одиниць зберігання такого роду доцільне у тому випадку, якщо він переконав- ся, що справи напряму, пов’язані з питанням, яке його цікавить, відсутні. Слід також урахо- вувати, що заголовки справ, складені у дореволюційні роки чиновниками консисторії, містять дуже багато спеціальних термінів і по- значок і тому потребують дуже ретельного і критичного ставлення до них дослідника. Стан консисторської документації контро- лювався навіть після здання її до архіву консисторії. На початку XX ст. недосконалість діловодства стала настільки очевидною, що Св. Синод прийшов до переконання в необхідності всебічних заходів щодо спрощен- ня і прискорення консисторського діловод- ства25. це було вкрай потрібно, оскільки для прискорення розгляду деяких справ зацікавлені особи вдавалися до хабарів26. Наслідком цього стали розпорядження Си- ноду від 6 – 9 липня 1910 р., де було визнано доцільним: 1) виконання по справах щодо вступу до шлюбу в деяких ступенях споріднення чи сво- яцтва, про повінчання шлюбів у попередні по- стам дні, приєднання до православ'я та ін. здійснювати не в консисторії, а в канцелярії преосвященного; якщо ж по зазначених спра- вах є потреба в попередньому розслідуванні, то преосвященний направляє їх до консисторії, накладаючи умовні дозвільні резолюції; 2) надавати консисторії право діяти самостійно з паперами, що потребують вико- нання згідно зі встановленим порядком; з резолюціями преосвященних, що мають ви- черпне значення; щодо прийому і відсилання коштів; з паперами, що відносяться до проміжної стадії процесу і не впливають на суть справи; 3) у тих консисторіях, де діловодство осо- бливо перевантажене, єпархіальні преосвя- щенні можуть надавати секретарям конси- сторій самим робити відповідні розпоряджен- ня за паперами, що приймаються до відома, або за додатками до справ; за вимогою гербо- вого податку; за передачею паперів, що по- милково потрапили до консисторії, і щодо на- ведення попередніх довідок. введення доклад- них настільних реєстрів планували перекласти зв. столоначальників на досвідчених канце- лярських чиновників і службовців; 4) при викладенні суті справ у журналах і протоколах намагатися уникати багатослів’я, пропускаючи непотрібні дрібниці, а в резолю- тивній частині розміщувати коротко суть справи і підстави для рішення; 5) нагляд членів консисторій над столона- чальниками обмежити виключно контролем за тим, щоб постанови, які ними виготовля- ються, точно відповідали резолюціям присут- ствія; 6) секретар консисторії, щоб не виникало затримки руху справ, має не допускати супе- речок з „присутствієм” консисторії, а якщо вони виникли, терміново докладати про це преосвященному. 23 липня 1910 р. імператор дав дозвіл на вступ у силу цих розпоряджень. Проведені реформи середини XIX – поч. XX ст. певною мірою сприяли спрощенню та прискоренню діловодства, проте так і не вирішили основних проблем. Традиційним наріканням на роботу консисторії залишилось те, що „паперова консисторія” має справи не з живими людьми, а з паперами; що всі єпархіальні справи про- водяться в порядку, встановленому для цивільних присутніх місць, що не відповідає церковному духовно-моральному характеру справ, якими займається ця установа. 21 Краєзнавство 1 2011 88 відомість про рух справ, по першому столу канцелярії хДк за 1907 р. [Денежный отчет по ремонту церквей. – Дахо, ф. 40, оп. 93, спр. 381 – а, арк. 2] Таблица 1. 1. Селевич Ю. Л. харківська Духовна консисторія : історіографічний аналіз пи- тання.// література та культура Полісся. регіональна історія та культура в українському і східноєвропейському контексті. – Ніжин: видавництво НДу ім.. М. гоголя, 2005. – вип. 29.- С. 113 - 119; Селевич Ю. л. реформування Джерела та література Додатки, таб.1 Ведомость о движении дел, по 1 – му столу Канцелярии Харьковской Духовной консистории за 1907 год. М ес яц ы 1 90 7 го да Оставалось П ос ту пи ло Движение Осталось Н е ра зс мо тр ен о Н е ис по лн ен о Ра зс мо тр ен о И сп ол не но Н е ра сс мо тр ен о Н е ис по лн ен о январь 13 9 720 725 715 8 14 Февраль 8 14 719 720 718 7 15 Март 7 15 598 597 599 6 14 Апрель 6 14 399 399 401 6 12 Май 6 12 646 644 643 8 15 Июнь 8 15 656 657 658 7 13 Июль 7 13 634 636 643 5 13 Август 5 13 637 628 638 14 12 Сентябрь 14 12 701 706 698 9 15 Октябрь 9 15 575 579 577 5 13 Ноябрь 5 13 686 685 685 6 14 Декабрь 6 14 625 623 623 3 12 2189 духовної консисторії в російській імперії другої половини XIX – поч. XX ст. // вісник харківського національного уні- верситету ім. в.Н. каразіна. - „Історія”. – 2009.- №852.- С. 225 – 233; Селевич Ю. л. Фонд харківської духовної консисторії: аналіз масових джерел ( за матеріалами Дахо). // харківський архівіст: Науково - інформаційний вістник. – х., 2009. – вип. 2.- С. 85 – 91. 2. Лащенков Н. А. Протоиерей христофор первый епископ Слободско-украинский и харьковский . – х., 1895. – С. 28. 3. Дахо, ф.40, оп. 12, спр. 1520, арк.3: об оштрафовании Славинского и Прокопови- ча на 5 р. за недавание в срок годового от- чета. 4. Дахо, ф. 40, оп. 93, спр. 381 – а, арк.11.: Денежный отчет по ремонту церквей. 5. Багалей Д.и., Миллер Д.П. история г. харькова за 250 лет его существования. – харьков, 1912. – Т. 2. – С. 897. 6. Сокова А. Н. о создании русской традици- онной формы документа в делопроизвод- стве госучреждений 18-20 вв. // Труды вНииДаД. – М., 1974. – Т. 5. – Ч. 1.– С. 215. 7. Зайончковский П. А. Законодательные акты и материалы официального делопро- изводства XIX в. как исторический источ- ник // источниковедение истории СССр XIX – начала XX в. – М.: изд-во Москов. ун-та, 1970. – С. 78. 8. Дахо, ф.40, оп. 2, спр. 692, арк. 3: жур- нали консисторії за 1802 р. 9. Там само, оп. 15, спр. 2277, арк.168: Пап- ки, журнали чернеткові. 10. Буткевич Т. Протоиерей иннокентий бо- рисов бывший архиепископ харьковский. – СПб. – 1887. – С. 149. 11. Шепелёв Л. Е. Чиновный мир россии: XVIII-начало XX в. – СПб.: искусство, 2001. – 479 с.: ил. 12. Максимов В. руководство для составления деловых бумаг. Справочные сведения. – М., 1913. – 1430 с.; Чижевский и. церков- ное письмоводство. Собрание правил, по- становлений и форм к правильному веде- нию оного. – харьков, 1881. – С. 114. 13. Малютин Ф. З. руководство или наставле- ние к производству следствий, адресован- ная следователям и депутатам с духовной стороны. Тамбов. – 1865. - 188 с. 14. Вруцевич М. руководство для консисто- рий, духовных следователей и духовен- ства. Законы о подсудности и производстве следствий по проступках священно- церковнослужителям. –– СПб, 1909. – 240 с.; руднев М. церковное судопроизводство по делам о расторжении брака по причине супружеской неверности. – Спб., 1902. – 115 с. 15. Лащенков Н. А. Протоиерей христофор первый епископ Слободско-украинский и харьковский . – х., 1895. – С. 28 16. Лащенков Н. А. Протоиерей христофор первый епископ Слободско-украинский и харьковский . – х., 1895. – С. 29. 17. Дахо, ф.40, оп. 71, спр. 4. По прошению крестьянина Чокобило о расторжении бра- ка. – 26 арк. 18. Дахо, ф. 40, оп. 25, спр. 233. „о скрепе и пропечатании ведомости по ведомству Св. Синода” 3л.; Там само, спр. 229. „о скрепе двух книг для записи переходя- щих сумм” – 3 л.; Там само, спр. 997. Дело о скрепе приходно-расходных книг Змиев- ского Духовного правления. – 2 арк. 19. Дахо, ф.40, оп. 14, спр. 845, арк. 5: Ме- трический экстракт за 1823 г. 20. Дахо, ф. 40, оп. 41, спр. 1439, арк.18: На- ряд с ведомостями о родившихся и браком сочетавшихся. 21. Буткевич Т. Протоиерей иннокентий бо- рисов бывший архиепископ харьковский . – СПб, 1887. – С. 160. 22. Перерва В. С. Державний вплив на церков- не богослужіння в київській єпархії кінця 18 – 19 ст. // вісник київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія «Історія», 2000. – С. 70. 23. Шепелев Л. Е. работа исследователя с архивными документами. М.;л: Наука, 1966. – 128 с. 24. Дахо, ф. 40, оп. 1, спр. 294: о побеге из консистории пристава. 25. По вопросу о мерах к возможному усовер- шенствованию деятельности духовных консисторий. – СПб.: Синод. тип. – 1911. – 30 с. 26. церковные вопросы в россии. – 1896. – СПб. – С. 66. 21 Краєзнавство 1 2011 90 Юлия селевич Делопроизводство Харьковской духовной консистории: документооборот, развитие формуляров документов, особенности церковного деловодства В статье раскрывается организация системы делопроизводства Харьковской духовной консистории; рассмотрены меры по усовершенствованию ее делопроизводства. Ключевые слова: консистория, делопроизводство, документ, канцелярия, дело, архив. Yuliya Selevych сlerical work of the Kharkiv Ecclesiastical Consistory: workflow, development of the forms of documents, peculiarity of the church clerical work The office work of the Kharkiv Ecclesiastical Consistory - the major governing body of the Epar- chy in the XIX-th century to the beginning of the XX th. century has been studied in detail. Attempts to reform the system of the church office work were characterized. Key words: konsistory, office work, documents, inventory of documents, co-operation, cases.

Діловодство Харківської духовної консисторії: документообіг, розвиток формулярів документів, особливості церковного справочинства

Репозитарії

Схожі ресурси