Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах
Розглядається проблема локалізації історико-географічного об’єкта Поле, яке згадується у “Слові о полку Ігоревім” та давньоруських літописах.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32384 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах / В. Звагельський // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 275-281. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-32384 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-323842012-04-30T12:26:31Z Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах Звагельський, В. Історія України у світлі регіональних досліджень Розглядається проблема локалізації історико-географічного об’єкта Поле, яке згадується у “Слові о полку Ігоревім” та давньоруських літописах. Рассматривается проблема локализации историко-географического объекта Поле, упоминаемого в “Слове о полку Игореве” и древнерусских летописях. We consider the problem of localization of the historical and geographical object field, referred to in the “Song of Igor’s Campaign” and the ancient chronicles. 2011 Article Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах / В. Звагельський // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 275-281. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32384 930.2 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень |
| spellingShingle |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Звагельський, В. Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах Краєзнавство |
| description |
Розглядається проблема локалізації історико-географічного об’єкта Поле, яке згадується у “Слові о полку Ігоревім” та давньоруських літописах. |
| format |
Article |
| author |
Звагельський, В. |
| author_facet |
Звагельський, В. |
| author_sort |
Звагельський, В. |
| title |
Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах |
| title_short |
Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах |
| title_full |
Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах |
| title_fullStr |
Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах |
| title_full_unstemmed |
Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах |
| title_sort |
поле у “слові о полку ігоревім ” та давньоруських літописах |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32384 |
| citation_txt |
Поле у “Слові о полку Ігоревім ” та давньоруських літописах / В. Звагельський // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 275-281. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT zvagelʹsʹkijv poleuslovíopolkuígorevímtadavnʹorusʹkihlítopisah |
| first_indexed |
2025-07-03T12:56:32Z |
| last_indexed |
2025-07-03T12:56:32Z |
| _version_ |
1836630558847795200 |
| fulltext |
Краєзнавство 2' 2011
IX
істОРія УКРАЇНИ
У сВітЛі
РеГіОНАЛЬНИХ
ДОсЛіДЖеНЬ
275
удк 930.2
Віктор Звагельський (м. Суми)
ПОЛе У “сЛОВі О ПОЛКУ іГОРеВім” тА ДАВНЬОРУсЬКИХ
ЛітОПИсАХ
Розглядається проблема локалізації історико-географічного об’єкта Поле, яке згадується у
“Слові о полку Ігоревім” та давньоруських літописах.
Ключові слова: історична географія Київської Русі, “Слово о полку Ігоревім”, Сіверщина,
Путивль, Сейм.
серед численних актуальних питань
історичної географії київської русі, зокрема
східного лівобережжя, окреме місце посіда-
ють проблеми, пов’язані з походом ігоря сівер-
ського у Половецький степ навесні 1185 року.
у даній статті зупинимося на одному місці
“слова о полку ігоревім”, що знаходить
відповідники в іпатіївському та
лаврентіївському літописах. йдеться про
іменник “поле”.
вже давно помічено, що більшість
художніх образів “слова о полку ігоревім”
базується на термінах, що, у свою чергу, озна-
чають цілком об’єктивні реалії і часто напря-
му співвідносяться з конкретними подіями,
постатями, явищами.
у зв’язку з цим великий інтерес становить
широковідомий заклик, вміщений у “золото-
му” слові святослава всеволодовича: “загоро-
дите полю ворота своими острыми стрелами”.
в цілому фраза, що розглядається, виглядає
досить прозорою і до недавнього часу не викли-
кала сумнівів щодо її трактування. згідно із за-
гальноприйнятою думкою, йдеться про
необхідність перекрити певну ділянку по-
рубіжжя зі степом, яка внаслідок поразки на
каялі опинилася без захисту, чим незабарили-
ся скористатися половці, тобто “поле”. саме
таке тлумачення “поля” як прямого синоніма
етноніму половці, жителі степу є традиційним,
починаючи з видання 1800 р., і подається як
єдине можливе у словнику-довіднику “слова о
полку ігоревім”1. як метонімічне означення
половців, “обитателей поля”, трактує цей
іменник в “Энциклопедии “слова о полку иго-
реве” л.в.соколова2. там же в.м.Шапош-
ников зазначає, що “данное словоупотребление
метонимически обозначает население половец-
кой степи”3.
серед останніх праць, в яких автори торка-
ються означеного питання, слід назвати грун-
товну книгу ю.в.Підлипчука, де “поле”
трактується як степ: “загородите степи путь”4.
тут одразу необхідно зробити застереження,
що і в наведеній праці, і в багатьох інших ко-
ментарях та перекладах неправомірно вжи-
вається слово “степ”, тоді як давньоруські літо-
писи його не знають - не маємо жодного випад-
ку вживання його у давньоруських текстах5.
в.П.тимофєєв, аналізуючи лексему “заго-
родите”, залишає без коментаря іменник
“Поле”, хоча й подає його як власну назву з
великої літери6.
окремо треба сказати про позицію відомого
знавця давньоруського літописання б.і.яцен-
ка. так, обстоювана у багатьох працях вченого
неординарна теза про те, що похід ігоря свя-
тославича був спрямований проти суздальців,
яких автор “слова” ніби називає “хінова”, у
розлогій останній його книзі, дещо підсумо-
вуючи попередні напрацювання, вже остаточ-
но утверджується: “буй-тур всеволод лишався
у курську, перекривши Полю (тобто теж суз-
дальцям) ворота саме тоді, коли ігор вступив у
Переяславську землю. а ігор сіверський взяв
місто глібів, помстившись переяславцям за
руйнування своїх земель”7. Ніяких підтверд-
жень мовленому б.і.яценко не наводить.
тепер зупинимося власне на лексемі “поле”,
що зустрічається у “слові” 17 разів8. у 16 ви-
падках - у значенні відкритого місця, безлісого
рівнинного простору. у фольклорі чисте поле -
це місце підвищеної небезпеки, де часто тра-
пляються різноманітні біди. зрозуміло, що
“поле” виступає як зона зустрічей з ворогом.
Писемні джерела теж подають кілька
прикладів вживання цього іменника в значенні
степовиків, кочовиків, поганих.
у давньоруських літописах десятки разів
теж зустрічається іменник “поле” як ворожа
або така, що знаходиться за межами русі,
територія. Це випадки на кшталт “поле поло-
276
Краєзнавство 2' 2011
вецьке”, “татарське”. Ці назви не мають чіткої
географічної прив’язки і в більшості випадків
вказують на землі, що знаходилися за вор-
склою, доном, за південними або східними
околицями держави. кілька разів трапляється
вживання лексеми і в значенні половці, тобто
в тому ж смислі, який вбачають дослідники й
у фразі “слова”. єдиним місцем твору, де цю
лексему використано в іншому значенні, є
розглядуване нами.
“відкриття” або “закриття” воріт є стійким
фразеологізмом - компонентом феодальної
символіки, що десятки разів використовується
літописцями як термін, пов’язаний із кон-
кретними географічними об’єктами. він
відноситься до ряду феодальної лицарської
символіки типу “зламати списа”, “взяти на
щит”, “стати у стремено” і т.ін., які широко
використовує і автор “слова”. у творі, окрім
аналізованої, є ще три фрази, які стосуються
нашого питання:
затворив дунаю ворота;
отворяеши киеву врата;
отвори врата Новуграду.
Ці приклади повністю відповідають схемі
вживання термінів у літописах - йдеться про
абсолютно реальні географічні об’єкти. інше
питання, що іменник “ворота” має символічне
значення, оскільки, зрозуміло, при здобутті
міста ніхто особливо не турбувався про
відкриття або зачинення воріт - їх ламали, па-
лили, просто ігнорували, вриваючись у міста
через проломи у стінах, по драбинах і т.ін.
деякі коментатори, і зокрема д.с.ліхачов,
наполягають, що у випадку з дунаєм йдеться
про ярослава осмомисла, який “затворил во-
рота своей земли от дуная”, тобто від країн,
що знаходяться на дунаї9. в такому тлума-
ченні відомого вченого відчувається деяка
натягнутість, адже занадто розпливчаста, з
широкими можливостями семантичного варі-
ювання фраза, при такому її розумінні, по-
рушує стилістику твору і його логічну по-
слідовність при викладі конкретних реалій.
якщо погодитись з д.с.ліхачовим, що дунай
- це якісь країни, від яких ярослав “затворил-
ся”, тоді неодмінно постане питання: що ж то
за “ворота”? “ворота”, що “затворяються”, в
поетичній системі “слова” повинні мати
цілком реальне означення. зрозуміло, йдеться
не про матеріальну дерев’яну конструкцію -
геніальний автор мислить іншими катего-
ріями - напівсимволами, але в основі їх завжди
лежать усім зрозумілі поняття. отже, таке
прочитання фрази не відповідає традиції вжи-
вання словосполучення і порушує систему,
якої додержується (як це видно з двох інших
випадків) і автор. йдеться, звичайно, про кон-
кретну місцевість - вузький прохід, який і мав
назву залізні ворота10.
Позиція д.с.ліхачова стосовно дунаю,
думається, викликана випадком, коли систе-
ма ніби порушується ще більше. Це ситуація з
іменником “поле”, якщо розглядати його
традиційно, де “поле” - це половці.
враховуючи надзвичайну точність і доціль-
ність автора при використанні тієї чи іншої лек-
семи, його бездоганний поетичний слух, а також
педантичне дотримання логіки “конкретності
художнього образу, що лежить в основі
терміну”11, ми можемо дійти наступного.
у трьох із чотирьох випадків вживання
широковідомого фразеологізму (фактично -
терміну) з “воротами” автор дотримується
традиційного підходу, будуючи стрункий се-
мантичний ряд, який складається з назв
географічних об’єктів - києва, Новгорода, ду-
наю. в четвертому ж випадку - з фразою, яку
ми розглядаємо, - він або, виявляючи не-
послідовність, припустився помилки, або
свідомо вдався до порушення цього ряду,
ввівши до його складу явно недоречних тут
“половців”, якщо так розуміти, згідно із су-
часними тлумаченнями, “поле”. ми не маємо
жодної підстави стверджувати перше і не ба-
чимо логіки в другому.
у цій ситуації є й третій варіант - помилка
криється не в самому творі, а у неправильному
тлумаченні лексеми “поле”. для цілісності се-
мантичного ряду необхідно, щоб цей іменник
означав не половців, а, як і в трьох інших ви-
падках (нагадаємо - з дунаєм, києвом, Новго-
родом), певний географічний об’єкт.
іпатіївський літопис містить майже пара-
лельну фразу з докором святослава київського
на адресу ольговичів: “отвориша ворота на
роусьскоую землю”12. співставивши цю фразу
з тією, яку ми розглядаємо, можна дійти вис-
новку, що літописець ототожнював певну
територію руської землі з “полем”.
вся складність вирішення питання щодо
локалізації “воріт поля” обумовлювалася тим,
що під іменником “поле” дослідники - переваж-
но філологи - вбачали збірне “половці”. При
чому, що характерно, таке розуміння виникало
на підставі аналізу тексту лише “слова”.
Проте, окремі дослідники, зокрема
історики, зверталися до цього питання, оче-
277
видно відчуваючи, що йдеться про якусь
більш конкретну річ, ніж умовність худож-
нього образу, в основу якого покладено теж
досить умовну в географічному плані ділянку
порубіжжя.
так, вже майже 200 років тому П.г.бутков
зазначав, що “страна к востоку от р.голтвы и
левая р.семи называлась поле”13.
згодом таке досить умовне визначення вче-
ного деталізувалося і уточнювалося іншими
дослідниками. зокрема, м.П.барсов, намага-
ючись визначити кордони між Переяславщи-
ною та сіверщиною, підкреслював: “На
северо-востоке Переяславский рубеж должен
был проходить первоначально у сближающих
между собой верховьев ворсклы, Псела и
сулы, по холмистому водоразделу их с Посе-
мьем. между Посемьем и Переяславскими
владениями простиралось поле”14. (останнє
слово м.П.барсовим виділено - в.з.).
інакше підходили до розв’язання цього пи-
тання історики й археологи другої половини
хх ст. о.к.зайцев, м.П.кучера15, в.в.єнуков
та деякі інші вчені. так, на підставі літописних
даних, але без зв’язку зі “словом”, вони зазна-
чали, що під “полем”, очевидно, розумілася
територія межиріччя сейму і Псла.
зокрема, о.к.зайцев писав, що “Под “По-
лем”, вероятно, подразумеваются безлесные
земли междуречья сейма и Псла. крутой пра-
вый берег и дубравы вдоль течения Псла были
удобны для надежной обороны Посеймья. воз-
можно, в районе современного г.сумы, где те-
чение Псла обращается к югу, шла граница
курского Посеймья с территорией г.вырь,
куда беспрепятственно приходили половцы в
1113, 1127 гг. и во второй половине хіі в.”16.
б.о.рибаков спробував окреслити розта-
шування “воріт”, які, на його погляд, знахо-
дилися в районі м.вир (сучасне білопілля)17.
розвинув і конкретизував цю думку з залучен-
ням археологічних матеріалів ю.ю.моргунов,
який визначив логіку спорудження “воріт” -
міст-фортець у вузькому проході на землі русі
в районі виру18. торкалися питання географії
цього “степового коридору” також в.П.кова-
ленко та ю.м.ситий19.
вичленив згадки цього іменника як озна-
чення конкретної місцевості від випадків його
традиційного вживання у тексті іпатіївського
літопису і досить умовно наніс “Поле” на кар-
ту л.є.махновець20.
Нещодавно детально розглянув випадки
вживання цього топоніму в літописі та у
“слові” і досить вдало здійснив локалізацію
окремої його ділянки в районі курська
в.в.єнуков21.
також слід відмітити цікавий факт, що
саме на східних землях цього Поля, тобто у
Посуллі, скіфологи ю.в.болтрик та о.є.фіал-
ко відмічають наявність у ранньому залізному
віці північного крила трансскіфського тракту,
зазначаючи, що “все крупнейшие погребаль-
ные сооружения юга восточной Европы скиф-
ского времени были воздвигнуты только на
этой трассе или в непосредственной близости
от нее”22.
отже, аналізу згадок цього об’єкту в писем-
них джерелах із прив’язкою до географії подій
“слова”, тобто до вірогідного місця прориву
гзи через Поле на шляху до Путивля, окрім
кількох наших невеликих повідомлень23, досі
здійснено не було.
іпатіївський під 1146, 1147 (двічі), 1159
(двічі), 1160 (двічі), 1184 рр. та лаврентіївський
під 1159 р. (двічі) літописи містять важливу
інформацію стосовно “поля”. отже, розглянемо
кілька досить переконливих прикладів.
Під 1147 р. іпатіївський літопис сповіщає
про події, що розгорнулися після вбивства
ігоря ольговича. гліб юрійович та святослав
ольгович підійшли до курська, і за згодою ку-
рян гліб юрійович призначив до них посадни-
ка, а потім князі підійшли до вира, де “поса-
жа посадникы свои глеб гюргевич по Посемью
за полем”24.
таким чином, з цього повідомлення
випливає, що “Поле” знаходилося між виром
та Посеймям. На цій території ця його ділянка
локалізується досить надійно.
у продовження цих подій маємо ще одне
повідомлення цього ж джерела. коли жителі
уненіжа, білої вежі та бохмача дізналися, що
ізяслав мстиславич із братом ростиславом спа-
лили місто всеволож, то “побегоша черниго-
воу”. князі ж послали за ними й наздогнали “на
поли”. Події відбувалися біля глібля25. у дано-
му випадку йдеться про землі, розташо-
вані біля кордонів чернігівського князівства.
глібль локалізується або на місці городища
біля с.Шевченкове (конотопський р-н сумсь-
кої обл.), або у с.красний колядин (талалаїв-
ський р-н чернігівської обл.)26, що знаходиться
за 80 км на південний захід. у даному випадку
це питання не є принциповим, оскільки обидва
археологічні об’єкти потрапляють у зону
локалізації Поля. отже, ця його ділянка знахо-
дилася дещо південніше розглянутої вище.
278
Краєзнавство 2' 2011
у 1160 р. до ізяслава давидовича, який пе-
ребував у вирі, прийшло багато половців, і з
цією “всею силою половецкою” він вирушив
проти святослава ольговича на чернігів. але
останній, зібравши значне військо, вирушив
назустріч, і ізяславу довелося відступити. він,
як це випливає з літописного повідомлення,
відійшов на відстань денного переходу і дійшов
до ігоревого броду27. таким чином, маємо низ-
ку конкретних орієнтирів, що дає можливість
досить точно локалізувати ігорів брід.
останній, на слушну думку л.є.махновця,
знаходився на р.борозна28. далі ізяслав дави-
дович рушив до виру “у поле”.
аналогічну інформацію, але більш узагаль-
нено, подає і лаврентіївський літопис29.
влітку 1160 р. ізяслав давидович разом із
братами та чернігівськими ольговичами (свя-
тославом та ярославом всеволодовичами, оле-
гом святославичем) вирушив до Переяславля,
аби примусити гліба юрійовича приєднатися
до походу проти ростислава мстиславича
київського. з контексту випливає, що вируши-
ли вони з чернігова. в цей час до ізяслава при-
йшло багато половців і він “поеха противу По-
ловцем в поле и совокупився с Половци поеха к
Переяславлю”30.
Простоявши два тижні і нічого не дочекав-
шись, ізяслав, коли дізнався, що ростислав
вирушив проти нього, утік, а половці “бежа-
ша в поле”31.
маршрут руху з чернігова до Переяславля
встановити важко, але зрозуміло, що тут
ділянка Поля знаходилася десь між черні-
говом та Переяславлем. враховуючи попередні
дані, можемо припустити, що ізяслав у цей час
перебував у вирі, бо літопис свідчить, що
половці прийшли до ізяслава, і в той же час він
виїхав до них назустріч в Поле. мало вірогідно,
щоб вони підійшли аж до чернігова. інші ж
князі вирушили до Поля з чернігова.
тепер зупинимося ще на одному важливо-
му місці, пов’язаному з ігорем святослави-
чем, героєм “слова о полку ігоревім”. у люто-
му 1185 р. половецький хан кончак став на
хоролі і послав послів до ярослава чернігів-
ського “мира прося”. ярослав, у свою чергу,
відіслав до кончака свого посла воєводу оль-
стина олексича. у справу, як можна бачити,
виходячи з літопису, мирних переговорів
втрутився святослав київський і 1 березня
розгромив половців на хоролі. ярослав у цьо-
му участі не брав, логічно мотивуючи тим, що
послав до половців свого воєводу: “а не могу
на свои муж поехати”. ігор же на заклик свя-
тослава відповів, що половці є всім спільний
ворог і радився з боярами, як швидше дійти
на з’єднання з військами київського князя:
“переехати полкы святославля”. бояри
відмовляли ігоря, кажучи, що вже пізно,
встигнути неможливо. ігорю це не подобало-
ся, бо він хотів “ехать полем перек, возле
сулу”. але чи великий обледенілий сніг, чи
туман завадили цьому32.
Ці події стали приводом для численних зви-
нувачень ігоря, який, мовляв, ухилявся від за-
гальнодержавних цілей. б.о.рибаков, здій-
снивши детальний аналіз цього повідомлення,
провів розрахунки відстаней та хронології і
дійшов висновку, що ігор міг би встигнути до
святослава. вчений пропонує різні варіанти
гіпотетичного маршруту ігоря до верхів’їв,
середньої чи нижньої течій хоролу33. ми не бу-
демо зупинятися на тогочасних політичних
колізіях (сварку ігоря з володимиром Переяс-
лавським, що унеможливлювало рух ігоря зем-
лями Переяславщини; переговори ігорево-
го сюзерена ярослава чернігівського з конча-
ком, що відбувалися саме в цей час) - це тема
для окремого дослідження, а повернемося до
географії “поля”.
важливо у даному випадку, що “возле
сулу” б.о.рибаков трактує як рух вздовж, а
не поперек - “перек” русла цієї річки, не вра-
ховуючи пряму вказівку літопису, що ігор
планував “ехать полем”. характерно, що у
відомій монографії, здебільшого присвяченій
саме географії походу ігоря, б.о.рибаков точ-
но подає літописний рядок (“хоте же ехати
полем перек, возле сулу”34), а в останній
розлогій праці вченого цей же рядок виглядає
інакше: “хоте же ехати переди Полем возле
сулу”з5, що принципово змінює географічну
ситуацію.
відомий знавець літератури древньої русі
о.в.творогов, очевидно зовсім не пов’язуючи
“поле” з конкретною місцевістю, переклав:
“хотел он ехать по степи прямиком, по берегу
сулы. Но была распутица, так, что войско за
целый день не смогло бы преодолеть и поля от
края до края”36.
аналогічний переклад і у в.ю.франчук:
“хотів він їхати навпростець, берегом сули.
але був туман великий, так що військо за
цілий день не змогло б переїхати поле з краю в
край”37.
як видно, і о.в.творогов, і в.ю.франчук
не ідентифікують “поле” цього місця літопису
279
ні з реальним природним й історичним
об’єктом, ні зі згадкою його у “слові”, ні з
іншими літописними згадками. лише у
перекладі л.є.махновця, який, як вже йшло-
ся, у ряді випадків розумів під цим словом
історико-географічний об’єкт, це речення пе-
редано адекватно літопису і за формою, і за
змістом: “бо він хотів їхати полем напоперек,
коло сули”, хоча й невиправдано, на нашу
думку, подано іменник не як власну назву, а з
малої літери38.
у світлі вищевикладеного ситуацію, оче-
видно, слід пояснювати наступним чином. ігор
планував перетнути Поле напроти верхів’їв
сули (можливо, через Піщаний брід), тобто
майже по прямій: Путивль - вир - верхів’я
сули. таким чином, згадка Поля у такому
контексті дає можливість досить точно визна-
чити його розташування у цьому регіоні.
отже, у цих випадках однозначно йдеться
про “поле” як власну назву (Поле-!) внутрішньої
території давньоруської держави. завдяки кон-
тексту, багатому на назви інших географічних
об’єктів, маємо можливість окреслити його
місце розташування. Це велика, відносно ма-
ловодна смуга землі (умовно її можна називати
суходолом), що простягалася на північний схід
від києва через задесення, проходила між
середнім сеймом - верхів’ями сули, і далі - до
району курська та на схід у Подоння. Найбільш
вузьке її місце було в районі виру, де, як ми
вже зазначали, і знаходилися “ворота”. у
зв’язку з цим важливим є правильне тлумачен-
ня етимології назви давньоруського міста вир.
Цей іменник на діалектах чуваської та
“прататарської” (булгарської) мов означає
“степ, поле”. так, ім’я верхових чувашів ще на
початку XX ст. було “вір’ял” - “народ поля, сте-
повий народ”39. характерно, що назви на пол-,
вир- зустрічаються в районі булгарських
центрів на волзі, скіфських та слов’янських
поселень на дону і в розглядуваному межиріччі
сули-сейму, тобто вузлових місцях магістралі
київ-булгар. “вир” - дуже вірогід-
но, переосмислена калька зі слов’янського
“поле”1. така схема досить чітко узгоджується
з географічними міркуваннями. виходить, що
цей суходол пов’язував середнє Подніпров’я
(район києва) через середній дон із волгою2.
таким чином, розташування Поля фактично
співпадає (принаймні, до дону) з трасою
магістралі київ-булгар, надійно локалізованою
на підставі даних аль-ідрісі та археологічних
матеріалів о.П.моцею та а.х.халіковим40. опо-
середковано підтверджують наявність потужно-
го торговельного шляху й інші археологічні
матеріали, зокрема відкриті на Полі поблизу ко-
нотопу артефакти з арабськими написами41.
отже, цим Полем у районі виру, оминаючи
Посульську лінію оборони з півночі, і намага-
лися проходити на чернігів та київ половці.
саме ця ділянка руського порубіжжя і опини-
лася відкритою внаслідок поразки на каялі -
“ворота” в руську землю залишилися без охо-
рони. сюди і вдерлися половці на чолі з ханом
гзою. але вони не пішли по Полю, а, перет-
нувши його, напали на Путивль. кончак же,
як відомо, рушив на південь до Переяславля.
все це дає змогу зовсім інакше сприймати
фразу “слова” “загородите Полю ворота свои-
ми острыми стрелами”, адже йшлося про ціл-
ком конкретний регіон - саме сюди і поквапив-
ся направити війська святослав всеволодович.
1 Пояснення назви “вир” як такої, що походить від географіч-
ного терміну “водоверть, вир”, є правильним, але не повним.
воно стосується пізнішого, вторинного переосмислення
слов’янським населенням іншомовної лексеми - контаміна-
цією зі звичними “вирувати, крутити”. Це відбулося, коли
зв’язки з волзькою булгарією стають менш інтенсивними і
торговельна магістраль, що пролягала по виру-Полю, втра-
чає основну свою функцію. сталося це приблизно у кінці XI
ст., адже вже у середині XII ст. літописці не знають первин-
ного значення іменника вир, не ототожнюючи його з “по-
лем”. у зв’язку з цим і сучасна назва міста, в межах якого
знаходиться “старе вирське” городище - білопілля - є не
випадковою, як і розташованих неподалік миропілля та двох
краснопіль. традиційні пояснення, що ці назви у XVII ст.
були занесені переселенцями, є неточними. (див.: звагельсь-
кий в.б. Про походження назви давньо-руського міста вир
// сумська старовина. - 1999. - №№V-VI. - с.63-64).
2 тут, принагідно, необхідно вказати на великий ступінь ві-
рогідності того, що назва цього Поля пов’язана з етнонімом
“поляни” і ще глибше - з “полі-полами” скіфських часів.
Джерела та література
1 словарь-справочник “слова о полку иго-
реве”. - вып.4. - л., 1973. - с.131.
2 Соколова Л.В. Поле // Энциклопедия “сло-
ва о полку игореве”. - сПб., 1995. - т.4. -
с.138.
3 Шапошников В.Н. Поле Половецкое // Эн-
циклопедия “слова о полку игореве”. -
сПб., 1995. - т.4. - с.139-140.
4 Подлипчук Ю.В. “слово о полку игореве”:
Научный перевод и комментарий. - м.,
280
Краєзнавство 2' 2011
2004. - с.227.
5 Зализняк А.А. “слово о полку игореве”:
взгляд лингвиста. - м., 2004. - с.156.
6 Тимофеев В.П. другое слово о полку иго-
реве. - м., 2007. - с.406.
7 Яценко Борис. історія першого видання
“слова о полку ігоревім”. - к., 2006. -
с.301.
8 у “Энциклопедии “слова о полку игореве”
помилково - 15 (див.: соколова л.в. указ.
соч. - с.138).
9 Лихачев Д.С. “слово о полку игореве” и
культура его времени. - л., 1985. - с.212-
215.
10 Махновець Л. Про автора “слова о полку
ігоревім”. - к., 1989. - с.59.
11 Лихачев Д.С. - указ. соч. - с.214.
12 Полное собрание русских летописей (далі
- Псрл). том второй. ипатьевская лето-
пись. - м., 1962. - стб.645.
13 Бутков П.Г. Нечто к слову о полку игоре-
ве // вестник Европы. - 1821. - ч.121. -
№21. - с.53.
14 Барсов Н.П. очерки русской исторической
географии. география начальной летопи-
си. - варшава, 1873. - с.142.
15 Кучера М.П. Поселения среднего Подне-
провья // кучера м.П., сухобоков о.в.,
беляева с.а. древнерусские поселения
среднего Поднепровья (архелогическая
карта). - к., 1984. - с.13; він же. слов’яно-
руські городища Vііі-хііі ст. між саном і
сіверським дінцем. - к., 1999. - с.156.
16 Зайцев А.К. черниговское княжество //
древнерусские княжества X-XIII вв. - м.,
1975. - с.96.
17 Рыбаков Б.А. “слово о полку игореве” и
его современники. - м., 1971. - с.212, 214-
216; він же. русские летописцы и автор
“слова о полку игореве”. - м., 1972. -
с.405.
18 Моргунов Ю.Ю. “Полю ворота” по археоло-
гическим данным // “слово о полку игоре-
ве” и Путивльщина. мат. науч. конф. - Пу-
тивль, 1986. - с.23-24; он же. Посульская
граница: этапы формирования и развития.
- курск, 1998. - с.22, 97-99.
19 Коваленко В.П., Ситий Ю.М. до питань
про закономірності розміщення поселенсь-
ких структур х - середини хііі ст. у
Південній русі // Проблеми
ранньослов’янської і давньоруської
археології Посейм’я. мат. наук. конф. -
білопілля, 1994. - с.43-44.
20 Махновець Л.Є. географічно-археологічно-
етнографічний покажчик // літопис русь-
кий. - к., 1989. - с.564; карта східної
європи.
21 Енуков В.В. славяне до рюриковичей. -
курск, 2005. - с.13-22; он же. история
Посемья - курской волости на рубеже эпох
(іх-хі века). - автореф. дис. ... доктора ис-
тор. наук. - курск, 2007. - с.6-8.
22 Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е. басовское го-
родище - центр Посульского узла памятни-
ков эпохи раннего железа // Проблемы ар-
хеологии, древней и средневековой исто-
рии украины. - харьков, 1995. - с.45.
23 Звагельський В.Б. до питання локалізації
“Поля” південно-східної русі за письмови-
ми джерелами // Проблеми ранньослов’ян-
ської і давньоруської археології Посейм’я.
мат. наук. конф. - білопілля, 1994. - с.52-
55; він же. Про шлях ігоря сіверського.
історіографія та даслідження 1-го етапу
маршруту. - суми, 1999. - с.12-18.
24 Псрл. - стб.356.
25 там само. - стб.358.
26 Сытый Ю.Н. черниговское задесенье в со-
ставе вотчины черниговских князей (к по-
становке проблемы) // историко-
археологический семинар “чернигов и его
округа в іх-хііі вв.”. тезисы докладов. -
чернигов, 1988. - с.35; он же. к истории
изучения черниговского задесенья // Про-
блемы археологии южной руси: материа-
лы историко-археологического семинара
“чернигов и его округа в іх-хііі вв.”. - к.,
1990. - с.62-64; моргунов ю.ю. древне-
русские памятники Поречья сулы. -
курск, 1996. - с.38-42.
27 Псрл. - стб.506.
28 літопис руський / Пер. з давньорус.
л.є.махновця. - к., 1989. - с.277.
29 Полное собрание русских летописей. том
первый. лаврентьевская летопись и суз-
дальская летопись по академическому
списку. - м., 1962. - стб.350.
30 Псрл. - стб.514.
31 там само.
32 Псрл. - стб.637.
33 Рыбаков Б.А. “слово о полку игореве” и
его современники. - м., 1971. - с.212, 214-
216
34 там само. - с.214.
35 Рыбаков Б.А. Петр бориславич: Поиск ав-
тора “слова о полку игореве”. - м., 1991. -
с.60.
281
36 летописные повести о походе князя иго-
ря. (Подготовка текста, перевод и коммен-
тарии творогова о.в.). из ипатьевской ле-
тописи // Памятники литературы древней
руси. - м., 1980. - с.351.
37 літописні оповіді про похід князя ігоря / упо-
рядкування, текстологічне дослідження та
переклади в.ю.франчук. - к., 1988. - с.181.
38 літопис руський / Пер. з давньорус.
л.є.махновця. - к., 1989. - с.336.
39 Новый Энциклопедический словарь. деся-
тый том. вельнер - власть дисциплинар-
ная. - сПб., 1912. - с.774.
40 Моця А.П., халиков а.х. булгар - киев.
Пути - связи - судьбы. - к.,1997. - с.5, 75,
137.
41 Беляева С.А. разведка на р.сейм // архео-
логические открытия. 1971 г. - м., 1972. -
с.313; она же. южнорусские земли во вто-
рой половине хііі-хіV в. (По материалам
археологических исследований). - к., 1982.
- с.66; бєлінська л., терещенко в., євту-
шенко о., звагельський в. археологічні
знахідки з конотопщини // сумська старо-
вина. - №№Vііі-іх. - 2001. - с.188.
Виктор Звагельский
Поле в “слове о полку Игореве” и древнерусских летописях
Рассматривается проблема локализации историко-географического объекта Поле, упоми-
наемого в “Слове о полку Игореве” и древнерусских летописях.
Ключевые слова: историческая география Киевской Руси, “Слово о полку Игореве”, Север-
щина, Путивль, Сейм.
Victor Zvagelsky
Field in the “Song of Igor’s Campaign” and the ancient chronicles
We consider the problem of localization of the historical and geographical object field, referred to
in the “Song of Igor’s Campaign” and the ancient chronicles.
Key words: historical geography of Kievan Rus, “Song of Igor’s Campaign “ Severschina, Putivl,
Seym.
|