Микола Сумцов та його народознавчі студії

Автор статті висвітлює «малоросійську» етнографію за матеріалами М. Сумцова, які маловідомі широкому загалу читачів. Наголошується на широкому діапазоні оцінок наукової спадщини Миколи Сумцова: від захоплень до негативної критики, висновків узагальнюючого характеру. Підсумовуються здобутки народозна...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Шаповал, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Краєзнавство в особах
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32398
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Микола Сумцов та його народознавчі студії / Л. Шаповал // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 191-197. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32398
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-323982012-04-30T12:19:43Z Микола Сумцов та його народознавчі студії Шаповал, Л. Краєзнавство в особах Автор статті висвітлює «малоросійську» етнографію за матеріалами М. Сумцова, які маловідомі широкому загалу читачів. Наголошується на широкому діапазоні оцінок наукової спадщини Миколи Сумцова: від захоплень до негативної критики, висновків узагальнюючого характеру. Підсумовуються здобутки народознавця та зазначається, що користуючись багатьма науковими методами вчений досліджує історію письменства, фольклору, етнографії, мистецтва, культури та доносить власні наукові відкриття для найширшого читача. Автор статьи освещает «малороссийскую» этнографию по материалам Н. Сумцова, которые менее известны читателю. Ударение ставится на разнообразие оценок научного наследия Н. Сумцова, выводы обобщающего характера. Суммируются достижения народоведа в изучении истории писательства, фольклора, этнографии, искусства, культуры, что достигается через научные методы познания, привнося при этом собственные открытия для широкого читателя. The author of the article is shoving «maloryskaya» ethnography after showing of M. Sumtsova, that are little known to the readers. It makes stress on the wide diapason of markes scientific heritage. Mykola Sumtsov: from animation to sharp chriticism, conculusions . It summarizing echievements of etnolog and notes, using a lots of scientific methods, scientist discoreveres the history of writing, ethnography, art, culture and makes own scientific discovery for the widest wader. 2011 Article Микола Сумцов та його народознавчі студії / Л. Шаповал // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 191-197. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32398 39 (477.5) (092) «17» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах
spellingShingle	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах Шаповал, Л. Микола Сумцов та його народознавчі студії Краєзнавство
description	Автор статті висвітлює «малоросійську» етнографію за матеріалами М. Сумцова, які маловідомі широкому загалу читачів. Наголошується на широкому діапазоні оцінок наукової спадщини Миколи Сумцова: від захоплень до негативної критики, висновків узагальнюючого характеру. Підсумовуються здобутки народознавця та зазначається, що користуючись багатьма науковими методами вчений досліджує історію письменства, фольклору, етнографії, мистецтва, культури та доносить власні наукові відкриття для найширшого читача.
format	Article
author	Шаповал, Л.
author_facet	Шаповал, Л.
author_sort	Шаповал, Л.
title	Микола Сумцов та його народознавчі студії
title_short	Микола Сумцов та його народознавчі студії
title_full	Микола Сумцов та його народознавчі студії
title_fullStr	Микола Сумцов та його народознавчі студії
title_full_unstemmed	Микола Сумцов та його народознавчі студії
title_sort	микола сумцов та його народознавчі студії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Краєзнавство в особах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32398
citation_txt	Микола Сумцов та його народознавчі студії / Л. Шаповал // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 191-197. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT šapovall mikolasumcovtajogonarodoznavčístudíí
first_indexed	2025-07-03T12:57:27Z
last_indexed	2025-07-03T12:57:27Z
_version_	1836630617491505152
fulltext	191 удк 39 (477.5) (092) «17» Лариса Шаповал (м. Полтава) мИКОЛА сУмЦОВ тА йОГО НАРОДОЗНАВчі стУДіЇ Автор статті висвітлює «малоросійську» етнографію за матеріалами М. Сумцова, які маловідомі широкому загалу читачів. Наголошується на широкому діапазоні оцінок наукової спадщини Миколи Сумцова: від захоплень до негативної критики, висновків узагальнюючого характеру. Підсумовуються здобутки народознавця та зазначається, що користуючись ба- гатьма науковими методами вчений досліджує історію письменства, фольклору, етнографії, мистецтва, культури та доносить власні наукові відкриття для найширшого читача. Ключові слова: «малоруська» етнографія, історія, фольклор, мистецтво, письменство, на- уковець, матеріали, думи, пісні, легенди, весілля, джерело. Наукова спадщина, загалом діяльність ми- коли сумцова мають широкий діапазон оцінок: від захоплень до негативної критики, часом несправедливих та зневажливих виснов- ків узагальнюючого характеру. Прикладом останнього може бути оцінка доробку вченого, що її висловив у 1963 році історик російської фольклористики м.азадовський: «як учений він (м.сумцов) не був оригінальним; в цілому його діяльність іде під знаком еклектизму: в ранніх працях ( «Про весільні обряди…», «хліб в обрядах і піснях» та ін.) він ще поділяв позиції міфологічної школи, а в інших він виступає то представником антропологічної школи, то школи запозичень… його діяльність не є цілісною, а окремі дослідження супере- чать одне одному. як теоретик сумцов не зро- бив великого внеску в науку, але його дослідження досі зберігають свою цінність як багатюще зібрання матеріалів, як важливе у непоодиноких випадках першоджерело, бібліографічний опис»1. як бачимо, м.аза- довський висловив чужу і далеку від істини позицію, не врахував ні змісту й значення са- мих праць м.сумцова, ні позитивних оцінок його попередників: м.драгоманова, в.гнатю- ка, є.кагарова, д.багалія, ф.колесси, а.лобо- ди, а.кримського, с.єфремова, л.білецько- го, в.Петрова, в.дашкевича, в.маланчука, П.одарченка, г.савченка2. сучасні студії спад- щини м. сумцова заперечують догмат м.аза- довського, розкривають чимало теоретичних аспектів досліджень видатного вченого – фоль- клориста, етнографа, літературознавця, ми- стецтвознавця, педагога. відомий сучасний вчений в. фрадкін наголошує, що місце м. сумцова «особливе й, на жаль, ще далеко не усвідомлене нами… було вже безліч спроб дати оцінку його науковим поглядам, внеску в роз- виток тих чи інших галузей знання, освіти, культури, але всі вони не дають вичерпного уявлення про цю дивовижну людину… ще за свого життя він став класиком вітчизняної та світової етнографії, одним із фундаторів науко- вого українознавства, талановитим дослід- ником народної поезії»3. характеризуючи роз- виток народознавчих студій в україні, с.тока- рєв у монографії «історія російської етнографії» писав, що найпомітніший етно- граф, учень Потебні, лаврівського, м.сумцов «за своїми науковими поглядами тяжів до про- гресивного крила російсько-української інтелігенції. він був, без сумніву, українським патріотом, але більш поміркованим, ніж «українофіли» антонович із компанією»4. м.сумцова як фольклориста, етнографа, на наше глибоке переконання, лише починають пізнавати (та й то досить обережно, боячись погрому його спадщини чи з причин власної скромності або наукової недосвідченості) – зазначає м.дмитренко – кожен напрям його діяльності потребує монографічного опрацю- вання, але це, можливо, стане реальним лише після публікації багатотомника його числен- них праць – як надрукованих, так і не- опублікованих досі, що зберігаються в архіві5. спробу першого прочитання наукових праць м.сумцова здійснив і.Шишов у дослідженні «українознавець»6. Притягальна сила праць м. сумцова полягає в залученні максимальної кількості джерельного матеріалу, у віднайдені оптималь- ної методики аналізу цього матеріалу, у порівняльних виходах, що вирізняють своєрід- ність українських та загальнослов’янських культурних явищ. вчений уникає прямо- 192 Краєзнавство 2' 2011 лінійних дефініцій, особливо в трактуванні «мови» міфів – символіки. щодо методології, м. сумцов був прихильником інтегрованих, комплексних підходів до дослідження явищ народної культури, хоч і дехто вважає, що з кінця хіх – початку хх ст. вчений схилився до ідей еволюціоналізму. Це, зокрема, вияви- лося в тому, що, торкаючись проблеми поход- ження народних повір’їв, дослідник доводив еволюційність їхнього розвитку, застосовуючи так званий метод пережитків. обсяг дослід- жуваних матеріалів є настільки масштабним, що на підставі цих праць можна судити про ве- лич науковця. м.ф. сумцов народився 6 (18) квітня 1854 р. в Петербурзі, походив із харківських дворян козацького роду. Науковий творчий шлях як автор розпочинав тоді, коли європейська міфологічна школа згасала, зазнавала транс- формацій, впливу нових етнологічних теорій. Поглиблювались порівняльні студії, з’явля- лися фундаментальні праці о.Потебні, о.весе- ловського, монументальні зібрання фольклору я.головацького, П.чубинського, в.антонови- ча і м.драгоманова. На формування м. сумцо- ва як вченого з енциклопедичним розкриттям таланту мали вплив не тільки праці м.макси- мовича, м.костомарова, о.бодянського, і.сре- зневського, ф.буслаєва, о.афанасьєва, о.ве- селовського, а. кирпичникова, а й численні розвідки, що друкувалися в другій половині хіх ст. в журналах «основа», «Етнографічний огляд», «київська старовина», а також в «університетських вістях», «читаннях в історичному товаристві Нестора - літописця», «Працях київської духовної академії», «запи- сках Південно-західного відділу ргт», пресі чернігова («чернігівські губернські відомості», «чернігівський листок»), харкова («Пам’ятна книжка харківської губернії», «Південний край») та інших губернських центрів. як відзначав в.фрадкін, «тільки в царині народної словесності спадщина м.сумцова охоплює майже всі галузки цього великого дерева духовності людства. від апокрифів і релігійних оповідань, колядок, щедрівок, веснянок, ку- пальських, русальних, жниварських пісень до родинно-обрядових та побутових »7. у науковій спадщині м.сумцова можна простежити певну закономірність: до деяких тем, проблем, поста- тей вчений звертався неодноразово, впродовж творчого життя. з-поміж «наскрізних» тем, що хвилювали дослідника чи не найбільше, була тема українського весільного обряду, його релігійно-міфологічного, символічного та реалістично-побутового значення. а в україн- ському весіллі «домінуючою формою були вірування й обряди докласового суспільства»8. м.сумцов підходив до аналізу явищ народної культури комплексно, намагався, йдучи від об- ряду як концентру, простежити синкретизм первісних мистецьких творів, їхню еволюцію в історії, побуті та моралі, відзначати національне, властиве українцям. автор статті, висвітлює «малоруську етнографію» за матеріалами м.сумцова, які маловідомі широкому загалу читачів, що є ме- тою даної розвідки. його праця за назвою «со- временная малорусская этнография», яка по- бачила світ у 1897 р. присвячена зібранню українських легенд (етнографи П.іванов і я.Новицький), статей українських, російських і польських авторів, які подають народні пісні, легенди, казки та прислів’я, зокрема бібліографічний огляд здійснений самим авто- ром9. кілька заміток про українські думи містяться в загальному огляді малоруської етнографії другої половини хіх ст., що подав П. житецький. він говорив про нерівномірність і рухомість віршів в думах, велику кількість дієслів, складних речень і синонімічних висловів. «вибор темы очень удачный, к сожа- лению, г. житецкий обходит молчанием такие важные формальные стороны, как повторения, сравнения, общие места, излюбленные тропы и фигуры. При определении формальных особен- ностей дум не обращено внимания на сродные и сходные явления в славянском этносе» – вказує микола сумцов10. Цікавими є два розділи – про подорожуючих учнів по давній «малоросії» і про давні малоруські вірші. Ці два розділи тісно пов’язані між собою і склада- ють ціле дослідження про взаємовплив шкільних віршів і народних пісень із історико- побутовими коментаріями. П. житецький відмічав вплив віршів на думи, зупиняючись на вертепі, зокрема на його побутовій сфері. «Есть еще одна сторона, совсем не отмеченная г. житецким, это обратное влияние драм на вирши, доходящее даже до вырождения мисте- рии в вирши. Последняя глава (Vі) состоит из старинной записи дум, по рукописи начала текущего века, принадлежавшей и. котлярев- ському, с перечеслением вариантов. всех песен в рукописи 16; из них три думы (« атаман матяш», «вдова ивана сирка» и «разговор днепра с дунаем») ранее известны были в небольших извлечениях костомарова в 193 «русской мысли». Подстрочные указания вариантов несовсем полны… При всем этом «мысли» г. ж. составляют ценный вклад в научную литературу о малорусских думах » – зазначає м. сумцов11. ім’я василя Петровича милорадовича постає на сторінках «современной малорус- ской этнографии» м. сумцова як етнографа лубенщини, автора «свадебных песен в лубен- ском уезде Полтавской губернии» та «рожде- ственных святков в северной части лубенского уезда». Етнографічні записи відзначались деталізацією, перевагою цікавих дрібниць і ви- кладом їх в друці. Ці переваги обумовлені ви- сокою освіченістю автора і його гарним знай- омством із народом. василь милорадович на- родився в 1845 р., дитинство провів на хуторі Пручаї Прилуцького повіту. в 1869 р. закінчив харківський університет, здобув звання кан- дидата юридичних наук, деякий час працював помічником присяжного повіреного при Пол- тавському окружному суді, із 1875 по 1890 рр. мировим суддею в лубенському повіті. мило- радович добре знався із селянами, був популяр- ний у їхньому колі. Пісень всього налічувалось 259, записані були у північній частині лубенсь- кого повіту, переважно у м. снятині та в навколишніх селах, недосліджених етнографа- ми. вони поділялись по порядку весільного ри- туалу: «сватовство», «гільце». «язык совер- шенно чистый, правильный. Есть довольно большие песни (напр. №39, 67, 237). вообще, по величине и художественности свадебные песни, собранные г. м., заслуживают внима- ния. весьма нежными и своеобразными пред- ставляются песни под №64, 66, 82, 84, 104, 105,112, 163, 242…. статья г. м. относится к северной лубенщине и трактует о святках го- раздо подробнее, чем о том трактовалось в жи- вых, но слишком малочисленных письмах Носа. статья г. м. разделена на следущие не- большие главы: свят-вечир, риздво, колядки, меланка, щедривки, гадания, Новый год, го- лодный святвечир и ордань.» – вказує м.сум- цов12. як бачимо, що всі колядки є стародавніми і відносяться до кращих зразків народної словесності. 18 жовтня 1892 р. в єлизаветграді був відкритий пам’ятник на могилі відомого славіста в. григоровича. На відкритті були присутні професори Новоросійського універ- ситету а.кирпичников і о.успенський та ви- кладач місцевого реального училища в. ястре- бов. «древний мудрец, виктор иванович, всег- да носил в себе искру божию и тоже искал, – коренного новороссийского туземца, храни- теля старины и производителя в великом деле народного самосознания, – искал – и не один раз находил таких туземцев. какою светлою радостью блестели его глаза, когда говорил он нам о труде одного местного священника по географии и истории края, труде, изобилюю- щим фактическими сведениями, старательно и с любов’ю собранными!» – говорив в.ястре- бов13. Етнографічний матеріал зібраний ним у двох північних повітах херсонської губернії протягом десяти років. херсонська губернія, як видно із опублікованих описів її повітів, окремих селищ (балай – одеського повіту, дмитрівна – олександрійського) і волостей (євтеньєвської, щербановської) – стверджує м.сумцов, – відрізняється своєрідністю націо- нального складу населення, більшість якого складають «малоруссы»; рядом з останніми живуть білоруси і великоруси, молдавани, німці, поляки, євреї, греки і болгари14. змішаний характер населення відобразився в мові і змісті українських пісень, казок, у вжитку нових елементів і порчі старих. в 1893 р. побачила світ стаття ястребова «малоруські прозвища херсонської губернії», яка вмістила біля 400 прізвищ із поясненням про походжен- ня, шукаючи витоки його із особистої і суспільної сфери життя селян. автор наголошує про значення прізвищ для вивчен- ня мови, про відображення в них уявлень про фізичні і духовні властивості, народних поро- ках, релігійно-моральних поняттях, про перехід особових прізвищ в топографічні наз- ви, прислів’я, дитячі пісні. Наступного року з’явились «матеріали по етнографії Ново- російського краю» у двох частинах. у першу – ввійшли повір’я і обряди, а в другу легенди, казки і розповіді. особливою є структура робо- ти: уявлення про зовнішній світ включаючи народний календар; народні знання про люди- ну (медицина, демонологія, весілля); легенди, казки і топографічні назви з поясненнями та предметний покажчик. Цікавими є повідом- лення про писанки, замовляння, подробиці на- родного побуту, зокрема прокляття і сварки, освячення криниць, дитячі жарти, народні карточні ігри. казок, легенд і анекдотів нара- ховувалось біля 41 од., зміст яких був відомий народу, зокрема казки про баранчика, чортів, двох братів, змія, діда та бабу, залізного вовка, лиху жінку тощо15. в той же час як етнографічні праці ястребова знайомлять нас 194 Краєзнавство 2' 2011 із північною частиною херсонщини, софія андріївна чернявська подає цікавий матеріал для ознайомлення з півднем херсонської губернії, із побутом, повір’ями і піснями жителів села білозерки херсонського повіту, – наголошує м.сумцов. її збірник, обсягом біля 3-х друкованих аркушів виданий у 1893 р. матеріал зібраний у 1888-1889 рр., по етнографічній програмі російського гео- графічного товариства поділяється на кален- дар і збірник народних пісень поряд із описом вказаного села. сюди ввійшли 112 весільних пісень, що відтворюють весільний ритуал, 82 рекрутські, солдатські, чумацькі і сімейні пісні. даючи детальну характеристику даного збірника, м.сумцов вказує на повноту, змістовність та називає його першим великим жіночим вкладом в етнографію16. вчений згадує у «современной малорусской етно- графії» працю м. комарова, що є новою збіркою «малоруських» приказок, загадок і замовлянь. михайло федорович комаров на- родився в м. дмитрівці Павлоградського повіту катеринославської губернії, виховував- ся в катеринославській гімназії, потім в харківському університеті, де закінчив курс юридичного факультету в 1897 р., служив при острогожському повітовому суді, потім був присяжним повіреним в м. острогожськ, а потім в києві з 1883 р. нотаріусом в умані і одесі. у 60-х рр. комаров був учителем сільської школи в с. гаврилівці ізюмського повіту харківської губернії де розпочав збира- ти твори усної народної творчості, зокрема два варіанти думи про саву чалого. частина матеріалів, що збереглись у нього видані у 1891 р. в «Новій збірці». збереглись значні матеріали для російсько-українського словни- ка, які наприкінці хіх ст. друкуються як до- даток до галицької «зорі» під назвою «російсько-український словник» упорядни- ками якого є м. уманець і о.спілка. даючи опис «малоросійської» етнографії, вчений згадує другу і третю книги «київської старовини» 1886 р., де друкувалась стаття «турецькі анекдоти в українській народній словесності», автором якої був П.кузьми- чевський. взаємодію у мові, одязі, начинні, кухні автор відмежовує у анекдотичний відділ народної словесності17. стаття кузьмичевсь- кого «малороссийськие песни об освобожде- нии крестьян» побачила світ у четвертій книзі «київської старовини», в якій містяться пісні про кріпосне право («ой летіла зозуля», «Пісні радості») австрійського походження18. восьма і десята книги «київської старовини» містить велику статтю «Шелудивый буняка в украинских народных сказаниях» даного дослідника, яка складається з чотирьох ча- стин. у літописах і переказах буняк змальо- ваний ворогом народу, чарівником, підрублена голова якого хотіла зникнути. П. кузьми- чевський вважає переказ про буняка, іранські легенди про джемшиді, арімані і дагакі, відголосками темними і заплутаними: з однієї сторони – від довготривалого перебування їх в народному середовищі, з другої – вони дійшли сюди не прямо через племена, які на- селяли південно-руські степи. м.сумцов зазначає: «Не смотря на обширную эрудицию автора, на массу фактических доводов, мы за- трудняемся принять этот вывод, по шаткости и загадочности иранских образов о варе и джемшиде19. автор, переймаючись порівняль- ним методом дослідження, ввів багато друго- рядних літературних мотивів. ім’я івана франка було не досить відоме в росії наприкінці хіх ст., а на галичині відігравало неабияку роль – як белетриста, публіциста і етнографа. Популярність вчено- го, зумовлена видавництвом власних праць на сторінках газет «світ»(1881), «Народ» (1890), а з 1894 р. журнал «житіє і слово», де вагоме місце відведене розвідкам для етнографів. із статей історико-літературних значне місце займає стаття про івана вишенського у «київській старині»20. до етнографії і.франко виявив нахил із молодих років, будучи гімназистом наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. хіх ст. із 1878 р. франко в польських газетах, переважно у «львівському кур’єрі» писав повісті на різні теми економічного і юридичного побуту селянського населення. деякі із них були перекладені на російську мову в «київській старині» 1889 р. м.сумцов у роботі «современная малорусская этногра- фия» подає детальну характеристику творам івана яковича, наголошуючи на белетристиці і драматургії, які пов’язані із живою дійсністю21. Етнографічні статті о.к.волкова роз- порошені по маловідомим російським і закор- донним виданням, зокрема в «трудах ііі-го археологічного з’їзду» на тему південно- російської орнаментистики, побратимства. Предмет дослідження цікавий тим, що наголос стоїть на повній розробці орнаментистики. ав- тор називає «малоруські» прикраси на хатах, 195 дерев’яних і гончарних виробах, писанках; дає опис візерунків вишивки на одязі, виокремлю- ючи геометричний, рослинний, зооморфний орнаменти. слід відзначити, декілька ґрунтов- них зауважень м.сумцова, щодо народного мистецтва – як воно відобразилось у вишивці та місцевих особливостях22. у статті про побра- тимство на україні наводиться два свідчення пані ганенко про єлизаветський повіт і свя- щенника сорокіна про побратимство в олександрійському повіті, наголошуючи на витоки останнього від скіфів за свідченням ге- родота. волков у 1891 р. друкує дві замітки про болгарські та українські повір’я, де згадують- ся нещасливі прикмети: вирушати в дорогу з понеділка, спотикання чи зупинка коней, зустріч із зайцем, із жінкою, що несе пусті відра, із священиком. дослідник знайомить в свій час західних вчених із українськими весільними обрядами, характеризуючи всі цикли весільної обрядовості23. у 12-й частині книги міститься загальний огляд весільного ритуалу з короткими науковими коментаріями, зокрема вказується на релігійну і юридичну сторони весілля, час укладення шлюбів, риси гетеризму і матріархату. м.сумцов наголошує, що автор при вивченні українського весілля слідує порівняльному методу; але при цьому всі порівняння і пояснення відносить у під строкові посилки, у дрібний шрифт, від чого згущується краща частина дослідження. із осо- бистих зауважень видатного етнографа, слід відмітити детальний бібліографічний огляд творів о.волкова, де мова йде про «пробный брак», обрядове застосування вінка, «одарю- вання» священика чи поміщика, звичаї відносно розбивання чаші, посипання зерном, перейми, обмін обручками, весільний поцілунок, обрядове зв’язування молодих, вживання півня, освячення шлюбного ложа, огляд одягу нареченої, зняття чобота, заходи проти немочі нареченого, звичай «смолити мо- лоду», значення червоного кольору, про танці, час укладання шлюбів, продаж наречених на ринках, значення старости і дружби24. корот- кий предметний покажчик, складений м.сум- цовим полегшив користування книгою о.вол- кова для широкого загалу. Наприкінці хіх ст. існувало багато досліджень про весільні обря- ди, зокрема весільні пісні. вагомими працями, що друкувалися у Етнографічному збірнику були статті довнар-запольського і охрімовича. «При всем том, остается еще много пробелов. менее всего изучены свадебные песни, должно быть потому, что изучение их, при подавляю- щей массе сырого материала, сопряжено с большой затратой труда и времени. затем, остается немало обрядов, обычаев, целых сва- дебных действий, темных и загадочных. из данных методов исследования свадьбы мне представляется наиболее удобным и наиболее плодотворным метод, принятый довнар- запольским и волковым – изучение свадьбы в последовательности главных актов, сравни- тельно, как они проявляются у разных наро- дов, с попутным сводом наличных в печати мнений об их происхождений и значении. ме- тод охримовича состоит в введении малорус- ского этнографического материала в рамки на- учных теорий выдающих западных ученых – (баховена, тайлора и др.) по истории развитии семьи, например в рамки гетеризма, матриар- хата. Попутно при этом освещается и малорус- ский этнографический материал, но рядом идут преувеличения, увеличения и натяжки» – зазначає м.сумцов 25. за підписом о. кондратовича в київській старині 1883 р., книгах 1,2,4 надрукована ве- лика стаття «задунайська січ по місцевим згадках і розповідях». автор користувався пе- реважно повідомленнями старого оповідача коломійця, спогади якого стали основним дже- релом цінних етнографічних матеріалів, які мають вид історичної оповідки, літературних творів. історичні перекази, записані кондрато- вичем із народних вуст та історичні пісні, найбільш багато численні, надають подвійне значення зазначеній статті як цінного посіб- ника для історії і етнографії в їх взаємозв’язку. досить детально розповідається про внутрішні порядки задунайської січі, які нагадують за- порозький устрій; про жорстоку боротьбу заду- найських січовиків із сусідами. із слів різних осіб записані історичні пісні про запорожців: «дозволь батьку отамане», «у славній січі», «ой тисяча сімсот дев’яносто першого року», «ой чого, чого запорожці», «ой, боже ж наш милостивий», «ой повійте, вітри, та всі низові», «ой, москалю, ой москалю», «ой, крикнула лебідочка із степу леттечі», «ой на- робили та славні запорожці», «закричала ластівонька», «ой летіла бомба», «ходив, блу- див молодий козак» (донська), «ой у полі кри- ниченька», «ой да дунай річка та широка», «були у нас хлопці» (із казок про дурних лю- дей), «ой у полі шелем-белет». м.сумцов наго- лошував, що ці пісні можуть увійти для май- бутнього збірника українських історичних 196 Краєзнавство 2' 2011 пісень хуііі ст., розпорошених по різним мало- відомим виданням. загалом книга о.кондрато- вича є цінним етнографічним матеріалом для науковців 26. отже, на основі досліджених матеріалів м.сумцов робить ряд актуальних висновків, а саме: релігійно-міфічний елемент найкраще зберігся в українському весіллі; основними рисами цього весілля є м’якість, ніжність, чуйність, пошана до жіноцтва. щедрим для вченого був 1886 рік. одна за одною виходять етнографічні розвідки, що дістали найвищі поцінування визначних етнологів. Етно- графічна студія м.сумцова – це, по суті, спро- ба в українській науці розкрити еволюційний поступ слобожанщини протягом трьох сто- літь. дотримуючись хронологічного принципу у викладі матеріалу, дослідник подає спочатку спомини про слобожан, зафіксовані у фольк- лорі та писемних джерелах за сто років; потім перед читачем вимальовується досить доклад- ний і розлогий опис особистого, родинного, громадського життя, розвитку сільського го- сподарства, промисловості, торгівлі, відтак – світогляду, право знання та культури. Науко- вець ретельно стежив за етнографічною літературою, за розвитком міфологічних теорій, течій, оперативно відгукувався на кож- ну зміну в напрямах етнографічних дослідів. як справедливо зазначав в.Петров, праці м. сумцова, зокрема «современная «малоросий- ская» етнография» є своєрідним літописом української етнографії, вони дають передусім багатий і цінний критико-бібліографічний матеріал. власне, на підставі його досліджень маємо уявлення про стан і розвиток етнографії за останні п’ятдесят років хіх століття27. Підсумовуючи здобутки народознавця ми- коли сумцова, зазначимо, що користуючись багатьма науковими методами, досліджуючи історію письменства, фольклору, етнографії, мистецтва, культури, він намагався зробити свої наукові відкриття максимально доступни- ми для найширшого читача. основним матеріалом для фольклористично-етнографіч- них студій м.сумцова були сучасна йому на- родна поезія, звичаї та обряди, про що досить лаконічно, науково об’єктивно висловився в.гнатюк: «стоячи на строго науковому ґрунті, він уникав хибних і фантастичних висновків своїх багатьох попередників і, порушуючи різнопланові теми, відкривав нам душу наро- ду, його психіку, які взяті разом, складають суму тих ознак, що вирізняють народ від наро- ду, націю від нації і дають цінний матеріал для вияснення ідеї національності»28 через аналіз величезного обсягу історичного й літературного матеріалу м.сумцов доводив у праці «совре- менная малорусская этнография», що впро- довж багатьох віків прагнення українського народу були спрямовані на відстоювання релігійних, політичних і культурних проявів національної самобутності. Джерела та література 1 Азадовский М.К. история русской фоль- клористики: в 2-х томах. – т. 2. – м.: Наука,1963. – с.281-282. 2 Багалій Д. Наукова спадщина акад. м.ф. сумцова // червоний шлях. – 1923. – № 3. – с.162-171; єфремов с. історія пись- менства в працях акад. м.ф.сумцова // єфремов с. літературно-критичні статті. – к., 1993. – с.281-286; одарченко П. сумцов микола // Енциклопедія українознавства: словникова частина. Париж; Нью-йорк, 1976. – т.8. – с.3102; Петров в. м.ф. сум- цов як історик етнографії // записки іст. філол. відділу уаН. – к., 1926. – кн.7-8. – с.7-15; білецький л. основи української літературно-наукової критики. – к.: либідь, 1998. – с.152; камінський в. Етнографія та її питання в працях академіка м.ф. сумцова // записки іст.- філол. відділу уаН. – к., 1926. – кн.7-8. – с.16-46; маланчук в.а. м.ф. сумцов як етнограф // Народна творчість та етнографія, 1979. – № 2. – с.51- 55; савченко г.о. життя, діяльність і науково-історична спадщина академіка м.і.сумцова (1854-1922): автореф. дис. канд. іст. наук. – дніпропетровськ, 1993. 3 Фрадкін В. спадщина миколи сумцова // сумцов м.ф. слобожанє: історико-етно- графічна розвідка / Підгот. тексту й мовна ред. л.ушкалова. – х.: акта, 2002. – с.260. 4 Токарев С.А. история русской этнографии. – м., 1966. – с.317. 5 Дмитренко М. видатний український наро- дознавець микола сумцов // Народна твор- чість та етнографія. – 2004. – № 3. – с.11. 6 Шишов І. українознавець: спроба першого 197 прочитання наукових праць м.ф.сумцова. – х.: майдан, 2000. – 136 с. 7 Сумцов М.Ф. слобожанє: історико-етно- графічна розвідка / Підгот. тексту й мовна ред. л.ушкалова. – х.: акта, 2002. – с.12. 8 Дмитренко М. видатний український на- родознавець микола сумцов // Народна творчість та етнографія. – 2004. – № 3. – с.13. 9 Сумцов Н. современная малорусская этно- графия. – к., 1897. – 85 с. 10 там само. – с.5. 11 там само. – с.8, 10. 12 там само. – с.11. 13 там само. – с.15. 14 там само. – с.17. 15 там само. – с.21. 16 там само. – с.23. 17 там само. – с.25. 18 там само. – с.27. 19 там само. – с.28. 20 там само. – с.35. 21 там само. – с.36-38. 22 там само. – с.39. 23 там само. – с.41. 24 там само. – с.42-43. 25 там само. – с.44. 26 там само. – с.46. 27 Народознавчі студії миколи сумцова // качкан в.а. українське народознавство в іменах: у 2-х ч. ч.2. Навч. посібник. – к.: либідь, 1995. – с.105. 28 там само. Лариса шаповал Николай сумцов и его народоведческие исследования Автор статьи освещает «малороссийскую» этнографию по материалам Н. Сумцова, кото- рые менее известны читателю. Ударение ставится на разнообразие оценок научного наследия Н. Сумцова, выводы обобщающего характера. Суммируются достижения народоведа в изуче- нии истории писательства, фольклора, этнографии, искусства, культуры, что достигается через научные методы познания, привнося при этом собственные открытия для широкого чи- тателя. Ключевые слова: «малороссийская»этнография, история, фольклор, искусство, писатель- ство, ученый, материалы думы, песни, легенды, источник. Larysa Shapoval To the history of maloryskoy ethnography ( after Mykola Sumtsov’s stuft). The author of the article is shoving «maloryskaya» ethnography after showing of M. Sumtsova, that are little known to the readers. It makes stress on the wide diapason of markes scientific heritage. Mykola Sumtsov: from animation to sharp chriticism, conculusions . It summarizing echievements of etnolog and notes, using a lots of scientific methods, scientist discoreveres the history of writing, ethnography, art, culture and makes own scientific discovery for the widest wader. Key words: «moloryskaya» ethnography, history, folklore, art , writing, scientist, stuff, dumas, songs, legends, weddings, source.

Микола Сумцов та його народознавчі студії

Institution

Ähnliche Einträge