Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)

У статті розглянута історія краєзнавчих досліджень Кримського півострова вітчизняними мандрівниками в 30–50-ті рр. ХІХ ст. Здійснено аналіз публіцистичних творів і наукових праць російських та українських пілігримів (С. С. Куторги, М. Н. Мурзакевича, М. І. Костомарова, П. В. Беккера та ін.), які від...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Каушлієв, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Літопис українського краєзнавства
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32400
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.) / Г. Каушлієв // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 6-13. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32400
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-324002012-04-30T12:32:14Z Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.) Каушлієв, Г. Літопис українського краєзнавства У статті розглянута історія краєзнавчих досліджень Кримського півострова вітчизняними мандрівниками в 30–50-ті рр. ХІХ ст. Здійснено аналіз публіцистичних творів і наукових праць російських та українських пілігримів (С. С. Куторги, М. Н. Мурзакевича, М. І. Костомарова, П. В. Беккера та ін.), які відвідали Тавриду в цей період. Було встановлено, що подорожі представників російської та української інтелектуальної еліти сприяли активному накопиченню кримознавчих матеріалів, заохочували представників столичної інтелігенції до візитів у Крим, а також спонукали царський уряд до більш активного засвоєння краю. Доведено, що основними об’єктами уваги з боку вітчизняних пілігримів були античні та середньовічні старожитності, побут і звичаї місцевого населення (караїмів, кримських татар). В статье рассмотрена история краеведческих исследований Крымского полуострова отечественными путешественниками в 30–50-е гг. ХІХ ст. Осуществлен анализ публицистических произведений и научных работ русских и украинских пилигримов (С. С. Куторги, Н. Н. Мурзакевича, Н. И. Костомарова, П. В. Беккера и др.), которые посетили Тавриду в этот период. Было установлено, что путешествия представителей российской и украинской интеллектуальной элиты содействовали активному накоплению крымоведческих материалов, привлекали представителей столичной интеллигенции к визитам в Крым, а также вынуждали царское правительство к более интенсивному освоению края. Доказано, что основными объектами интереса со стороны отечественных пилигримов были античные и средневековые древности, быт и обычаи местного населения (караимов, крымских татар). In the article history of region studies of the Crimean peninsula by domestic travelers in 30–50`s of 19th century has been considered. Analysis of travelers` notes which visited Taurida (S. S. Kutorga, N. N. Murzakevich, N. I. Kostomarov, P. V. Bekker and others) has been accomplished. It was proved that voyages of members of domestic intellectual elite had helped in case of accumulation of information about Crimea’s history, attracted spokesmen of metropolitan intelligentsia to travels in Crimea and facilitated tsar’s government to accelerate rate of mastering of this region. It was showed that antique and medieval monuments, every day life and habits of Crimean dwellers (Caraims and Crimean Tatars) were the main objects of their researches. 2011 Article Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.) / Г. Каушлієв // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 6-13. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32400 910.4:908(477.75)«18» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства
spellingShingle	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Каушлієв, Г. Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.) Краєзнавство
description	У статті розглянута історія краєзнавчих досліджень Кримського півострова вітчизняними мандрівниками в 30–50-ті рр. ХІХ ст. Здійснено аналіз публіцистичних творів і наукових праць російських та українських пілігримів (С. С. Куторги, М. Н. Мурзакевича, М. І. Костомарова, П. В. Беккера та ін.), які відвідали Тавриду в цей період. Було встановлено, що подорожі представників російської та української інтелектуальної еліти сприяли активному накопиченню кримознавчих матеріалів, заохочували представників столичної інтелігенції до візитів у Крим, а також спонукали царський уряд до більш активного засвоєння краю. Доведено, що основними об’єктами уваги з боку вітчизняних пілігримів були античні та середньовічні старожитності, побут і звичаї місцевого населення (караїмів, кримських татар).
format	Article
author	Каушлієв, Г.
author_facet	Каушлієв, Г.
author_sort	Каушлієв, Г.
title	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)
title_short	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)
title_full	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)
title_fullStr	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)
title_full_unstemmed	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)
title_sort	краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в криму (30–50-і рр. хіх ст.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Літопис українського краєзнавства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32400
citation_txt	Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.) / Г. Каушлієв // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 6-13. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kaušlíêvg kraêznavčístudíívítčiznânihmandrívnikívvkrimu3050írrhíhst
first_indexed	2025-07-03T12:57:35Z
last_indexed	2025-07-03T12:57:35Z
_version_	1836630625947222016
fulltext	і ЛітОПИс УКРАЇНсЬКОГО КРАЄЗНАВстВА 6 Краєзнавство 2' 2011 удк 910.4:908(477.75)«18» Геннадій Каушлієв (м. Сімферополь) КРАЄЗНАВчі стУДіЇ ВітчИЗНяНИХ мАНДРіВНИКіВ В КРИмУ (30–50-і рр. ХіХ ст.) У статті розглянута історія краєзнавчих досліджень Кримського півострова вітчизняними мандрівниками в 30–50-ті рр. ХІХ ст. Здійснено аналіз публіцистичних творів і наукових праць російських та українських пілігримів (С. С. Куторги, М. Н. Мурзакевича, М. І. Костомаро- ва, П. В. Беккера та ін.), які відвідали Тавриду в цей період. Було встановлено, що подорожі представників російської та української інтелектуальної еліти сприяли активному накопи- ченню кримознавчих матеріалів, заохочували представників столичної інтелігенції до візитів у Крим, а також спонукали царський уряд до більш активного засвоєння краю. Доведено, що основними об’єктами уваги з боку вітчизняних пілігримів були античні та середньовічні старожитності, побут і звичаї місцевого населення (караїмів, кримських татар). Ключові слова: краєзнавство, мандрівники, подорожні записки, Крим. серед актуальних завдань сучасної української історичної науки невідкладно постає проблема відродження минулого нашої батьківщини за часів відсутності незалежності. однією з найбільш цікавий та інформативних джерельних груп з цього питання є подорожні записки та мемуари мандрівників, що відвідували землі україни у XVIII – хіх ст., адже спогади сучасників передають такі аспекти життя різних регіонів нашої держа- ви, які не знайшли належного відображення ані в документах, ані в історичних дослідженнях того періоду. вони містять унікальну інформацію про громадсько- політичне, соціально-економічне та культур- не життя місцевого населення, його менталітет, побут і звичаї. твори мемуарного характеру передають думки і почуття їх авторів, дозволяють вивчати історію україни з неупереджених позицій. з-поміж дисертацій з цієї проблеми, які зба- гатили вітчизняну історіографію й заохотили науковців і краєзнавців до активного вивчення подорожніх записок, відзначимо дослідження П. о. бочана1 та Н. о. Никифоренко2. серед за- кордонних творів, присвячених дослідженням як українських, так і кримських земель західноєвропейськими мандрівниками, особли- вої уваги заслуговую праця ларі вулфа «ви- найдення східної європи: мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва»3. кримські дослідники звернулись до цієї теми наприкінці 90-х рр. хіх ст., коли побачили світ монографія4 та серія публікацій професора а. а. Непомнящого5. комплекс цих робіт на сьогодні є найбільш змістовним доробком у вивченні внеску мандрівників в історико- краєзнавче вивчення кримського півострова після його інкорпорації до складу російської імперії. серед інших помітних досліджень слід назвати дисертацію о. м. деремедведь, в якій здійснено аналіз подорожніх записок та мемуарів англійських мандрівниць, що відвідали тавриду у XIX ст.6 в останні три роки історіографія історії вивчення криму була допо- внена серію публікацій, в яких проаналізовано травелоги польських7 та англійських мандрівників8. в той же час, краєзнавчі дослідження вітчизняних мандрівників в кри- му в 30–50-ті рр. хіх ст. залишались поза ува- гою місцевих істориків. з огляду на це, вивчен- ня спогадів російських та українських подорожніх, на сторінках яких відбиті цінні історичні відомості з історії півострова, станов- лять інтерес для широкого загалу кримознавців. мета даної роботи – аналіз травелогів, публіцистичних і наукових творів вітчизняних мандрівників, що безпосередньо торкаються тавриди у досліджуваний період, надання ха- рактеристики змісту зазначених творів, визна- чення значення робіт мемуарно-описового ха- рактеру як джерел з історії кримського півострову в 30–50-ті рр. хіх ст. до 1783 р. крим належав до так званої «Turquie d`Europe» – північно-східної частини європи, що належала до складу османської імперії. Після інкорпорації Південного Причорномор’я до складу російської імперії, соціально-економічне та культурне життя тав- риди було переорієнтовано на європейський 7 манер. для уряду катерини іі півострів являв собою не тільки територію яку необхідно було швидко освоїти за рахунок інтенсивної колонізації, а й простір, що потребував інтелектуального осягнення як складової ча- стини російської імперії. саме тому починаю- чи з 80-х рр. хVIII ст. кримська земля стає об’єктом постійної уваги з боку вітчизняної інтелектуальної еліти. На рубежі хVIII – хіх ст. край відвідують науковці (ф. к. маршалл фон біберштейн, Е. Е. кьолер, П. с. Паллас), письменники (в. в. ізмайлов, о. с. Пушкін), державні та громадські діячі (і. м. муравйов- апостол, П. П. свіньїн), що залишили після себе комплекс кримознавчих наукових і публіцистичних творів. саме завдяки цим пра- цям у вітчизняній громадській свідомості було сформовано перше, ще досить загальне, уяв- лення про кримській півострів, як про мальов- ничий край з великою кількістю античних та середньовічних пам’яток, гостинним місцевим населенням і чудовим кліматом. у 30–50-ті рр. хіх ст. перед російськими та українськими інтелектуалами повстало принципово нове завдання – більш поглибле- но, детально та різнобічно вивчити кримсь- кий півострів, як невід’ємну частину російської імперії. деякі з цих вояжів мали суто наукове спрямування, а інші носили при- ватний характер. результатом цих подорожей стала поява низки творів з історії, географії, етнографії тавриди, а також низка публікацій описового характеру. у поєднанні ці праці не тільки розширили коло знань про цей регіон, а й остаточно затвердили у громадській свідомості факт остаточної європеїзації півострова в цей період. Першим дослідником, якій відвідав крим на початку 30-х рр. хіх ст., став відомий російській біолог, завідувач кафедри зоології санкт-Петербурзького університету, с. с. ку- торга (1805–1861)9. степан семенович відвідав півострів 1833 р. результатом його поїздки стали дві студії: «общий взгляд на тавриче- ский полуостров», яка була опублікована в «журнале министерства народного просвеще- ния» 1834 р.10, а також «описание нескольких новых видов окаменелостей из долины салги- ра при симферополе»11. Перша частина твору «общий взгляд на таврический полуостров» містить докладний географічний опис кримських земель: ґрунтів, клімату, ландшафтів, рік, соляних озер Пере- копа12. у другій частині – міститься розповідь про населені пункти Південного берегу кри- му. так, у травні 1833 р. с. с. куторга під час візиту до ялти зазначив: «селище ялта, що стоїть на підвищеному східному березі гавані, зростає з кожним роком; ледачі татари посту- паються місцем грекам та руським, а роботи в гавані провадяться швидко»13. у творі вояже- ра також зустрічаються описи пам’яток старо- вини. досліджуючи кримські гори, вчений натрапив на руїни укріплення на одній з яйл: «укріплення це має вигляд прямокутника з округлими кутами й з вузькими, видовжени- ми просвітами. стіни його, виведені з обтеса- ного вапняку, вціліли сажнів на чотири у ви- соту. На них не має жодних слідів яких-небудь написів чи зображень, а тому не можна напев- но стверджувати: грекам чи генуезцям вона належала»14. вочевидь, мандрівник натрапив на середньовічний фортифікаційний ком- плекс, культурна та хронологічна іденти- фікація якого була неможлива. у цілому, відомості, що були приведені у творах с. с. куторги, викликали зацікавлення у вітчизняних та західноєвропейських науковців. степан семенович став чи не пер- шим, після П. с. Паласа, дослідником, який звернув увагу наукового співтовариства російської імперії на географію, геологію, рослинний та тваринний світ кримського півострова. саме завдяки публікації його творів посилився інтерес вітчизняної громадськості до природи краю. з-поміж вітчизняних мандрівників, що зробили вагомий внесок у розвиток історико- краєзнавчих досліджень криму, однією з найбільш помітних фігур є м. Н. мурзакевич (1806–1883). його біографія тісно пов’язана з тавридою, становленням місцевої археології та музейної справи. отримавши освіту в мо- сковському університеті, майбутній вчений оселився в одесі, де почав займатись наукови- ми дослідженнями. завдяки своїй праці на посаді секретаря, а потім заступника голови одеського товариства історії та старожитно- стей, микола Никифорович отримав визнання у вітчизняних наукових колах. більшість його праць, що стосувались Південного Причорномор’я, було опубліковано на сторінках часопису «записки одесского обще- ства истории и древностей», а також на шпальтах газети «одесский вестник»15. влітку 1835 р. м. Н. мурзакевич здійснив свою першу подорож до криму. дослідивши давньогрецькі старожитності, він виступив з 8 Краєзнавство 2' 2011 першою кримознавчею працею, котра отрима- ла назву «краткая история древнего херсонеса»16. Подальший інтерес до півострова знайшов своє відображення у монографії «история генуэзских поселений в крыму», яку було опубліковано в одесі 1837 р. Після цього вчений виступив з низкою публікацій, в яких було проаналізовано письмові та нумізматичні джерела часів пере- бування італійців в тавриді, стан пам’яток старовини епохи середньовіччя17. 1836 р. м. Н. мурзакевич вдруге відвідав крим. звіт про свій вояж вчений підготував у вигляді записок мандрівника. за рік цю пра- цю було опубліковано в «журнале министер- ства народного просвещения»18. Публікація містила не лише опис населених пунктів, які відвідав історик (ак-мечеть, балаклава, бах- чисарай, євпаторія, керч, севастополь, судак, Південний берег криму), а й змістовні історичні та статистичні відомості, описи ста- рожитностей та їх схематичні малюнки. крім того, автору вдалося досить колоритно зобра- зити побут та господарську діяльність народів тавриди: вірменів, караїмів, кримських татар. свої висновки, щодо історії краю та міграційних процесів на його території, мико- ла Никифорович підкріпив посиланнями та фрагментами з праць і. м. муравйова- апостола, с. сестренцевича-богуша та ін.19 Помітне місце в роботі займає опис руїн італійських укріплень півострова (кафи, су- дака, чембало), печерних міст криму (мангу- па, чуфут-кале). саме м. Н. мурзакевич впер- ше обґрунтував тезу про визначне значення чембало в системі фортифікаційних споруд генуезців. На думку науковця, на місті цього середньовічного комплексу існувало шість по- селень (скіфське, грецьке, генуезське, феодо- ритське, друге генуезське та османо- татарське). Ця схема історичного розвитку на- селеного пункту, навіть не зважаючи на її певну умовність, до сьогодні залишається панівною у вітчизняній історіографії20. у подорожніх записках історика міститься опис пам’яток більш пізньої доби, таких як, напри- клад, ханський палац та мавзолей (дюрбе)21. 1837 р. Н. м. мурзакевич, отримавши на- каз від міністра народної просвіти с. с. уваро- ва, знову вирушив до криму. Ціль поїздки – укладення опису старожитностей півострова22. Після успішного вирішення завдання міністра, візити історика на кримську землю стали постійними. історик приймав активну участь у археологічних розкопках античних міст, підготував серію кримознавчих публікацій за результатами своєї наукових досліджень23. На сьогодні, постать м. Н. мурзакевича є однією з ключових при вивченні процесу історико-культурного осягнення тавриди. за- вдячуючи його змістовним науковим публікаціям і подорожнім запискам, віт- чизняні та зарубіжні науковці, мандрів-ники і письменники отримали цінні історичні відомості й археологічні матеріали, які роз- ширили та збагатили уявлення про кримській півострів в другій третині хіх в. Помітний внесок у розвиток історико- краєзнавчих досліджень Південного При- чорномор’я зробив відомий історик і письмен- ник м. с. всеволожський. його твір «Путеше- ствие через южную россию, крым и одессу в константинополь, малую азию, северную африку, мальту, сицилию, италию, южную францию и Париж в 1836–1837 годах» являє собою один із найкращих вітчизняних травелогів, викликав у сучасників неабиякий інтерес24. свій вояж пілігрим розпочав 17 квітня 1836 р. у москві, а закінчив наприкінці травня 1837 р. у санкт-Петербурзі. опис кримського півострова та земель Південної україни міститься у першому томі твору, в той час як другий було повністю присвячено подорожі до західної європи, малої азії та Північної африки. готуючись до поїздки, мандрівник звернув- ся до вивчення найбільш відомих кримознав- чих праць свого часу. Це дало йому змогу вис- ловлювати власну, хоча не завжди вірну, дум- ку щодо походження античних і середньовічних пам’яток керчі, судаку, феодосії, херсонесу. Письменник також навів цікаві відомості з життя місцевих мешканців: греків, караїмів, кримських татар. у цілому, столична критики досить прихильно оцінила твір м. с. всево- ложського25. в той же час, сучасники автора – деякі авторитетні дослідники, такі як м. і. На- дєждін, висловили чимало зауважень щодо достовірності відомостей, які були наведені у книзі. особливо це стосувалося проблем хронології та трактування історичних подій за часів давньогрецького панування на теренах Південного Причорномор’я26. тим не менш, го- ловна заслуга миколи сергійовича полягає у популяризації низки тем, пов’язаних із історією, проблемами соціально-економічного розвитку та збереження культурної спадщини 9 криму, серед освіченої вітчизняної громадськості. в 30–50-ті рр. хіх ст. тавриду відвідували не тільки російські вчені та письменники, а й представники української інтелігенції: м. і. костомаров (1817–1885) і м. о. макси- мович (1804–1873). Ці громадські діячі внес- ли свій вклад у історико-культурне опануван- ня півострова у досліджуваний період. твір професора московського та київського університетів м. о. максимовича «Письма о киеве и воспоминания о тавриде» було видано лише 1871 р.27 однак саму подорож науковець здійснив ще у травні 1836 р. Підсумком подорожі стала невелика за об’ємом праця (154 сторінки), що була написана у вигляді листів до князя П. а. в’яземського. у цій книзі мандрівник розповів про зустрічі у києві з відомими особистостями того часу, зокрема з м. в. гоголем, а також описав свої враження від вояжу до криму. об’єктом уваги з боку ми- хайла олександровича стали місцеві старо- житності, зокрема херсонес, звичаї та побут народів криму, процес розбудови міст краю. На шпальтах столичних газет та журналів зазна- чалось, що при невеликому об’ємі твір містить досить багато цінної інформації, у тому числі описи стану кримських пам’яток старовини з доповненнями у вигляді коротких історичних довідок про них28. микола іванович костомаров двічі відвідав кримський півострів у досліджуваний період. Перший його візит відбувся 1841 р. Причиною вояжу була перевтома вченого пов’язана з вис- нажливою підготовкою до магістерського ек- замену та написанням дисертації. завершив- ши наукову роботу, навесні 1841 р. м. і. ко- стомаров за порадою лікарів вирушає на лікування до Південного берегу криму29. Під час першої мандрівки м. і. костомаров відвідав бахчисарай, керч, коктебель, судак, чатир-даг, ялту. Найбільшу цікавість у нау- ковця, який був шанувальником таланту о. с. Пушкіна, викликала колишня столиця кримського ханства. в своїх мемуарах науко- вець докладно змалював інтер’єр палацу кримського хана, фонтан сліз, а також місцеве повітове училище. враження від перебування у цьому місті вилилися у два вірші «аглає- чесме» та «до мар’ї Потоцької», в яких відчувається вплив пушкінської поезії30. Під час поїздки до керчі м. і. костомаров звернув увагу на боспорські поховальні ком- плекси. в своїх подорожніх записах він з обу- ренням описав численні крадіжки, що відбувались під час розкопок керченських курганів. особливо прикрим для мандрівника став факт варварського розкрадання склепів золотого кургану місцевими жителями та археологами-аматорами, котрі «приховували знайдені в курганах коштовності й таємно продавали їх англійцям»31. Повернувшись до києва, микола іванович під враженням від кримської подорожі підготував драматичну поему «Пантикапея», яка була написана українською мовою. другий кримський вояж м. і. костомаров також здійснив у зв’язку з необхідністю лікування. влітку 1852 р., перебуваючи у засланні в саратові, науковець домігся від влади дозволу відвідати півострів. Подорож розпочалася з відвідин керчі, де письменник у супроводі м. Н. мурзакевича оглянув фор- тецю єнікалє, золотий та Царський курган. Подальший шлях миколи івановича лежав на південь тавриди. Найбільше захоплення у мандрівника викликав алупкінський палац м. с. воронцова та ландшафтний парк, який було оздоблено, за виразом м. і. костомарова, «надзвичайно вишукано з незвичайною близькістю до природи»32. Після відпочинку на Південному березі криму подорожній відвідав руїни генуезької башти балаклави, севастополь, бахчисарай і феодосію. Під час другої подорожі письменник переклав на російську свою поему «Пантикапея», допо- внивши та переробивши деякі його частини. в результаті світ побачив новий художній твір, що отримав назву «юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским…». у майбутньому м. і. костомаров неодноразо- во звертатиметься до кримської тематики в своїх роботах, слідкуватиме за подіями, що будуть відбуватися тут в середині хіх ст., і навіть втретє відвідає півострів 1870 р. спога- ди про подорожі до тавриди знайшли своє відображення не тільки в його поемах та віршах, але й в епістолярній спадщині. олімпіада Петрівна Шишкіна – авторка двохтомної праці «заметки и воспоминания русской путешественницы по россии в 1845 году» – одна з небагатьох російських дворя- нок першої половини хіх ст., що відвідавши крим, опублікувала свої подорожні записки. вихованка смольного інституту, фрейліна імператриці єлизавети олександрівни, о. П. Шишкіна була відома серед столичного загалу своїми історичними романами. Після 10 Краєзнавство 2' 2011 завершення тривалої подорожі різними ку- точками російської імперії, письменниця опублікувала свій твір 1848 р., присвятивши його імператору миколі і33. Подорожуючи тавридою, о. П. Шишкіна найбільшу увагу в своїх подорожніх нотатках приділила Південному берегу криму та південно-західній частині півострова. крім того, у творі письменниці наведено цікаві фак- ти щодо звичаїв, побуту караїмів та кримсь- ких татар, описи монастирів, церков, помеш- кань монахів, християнських старожитностей інкерману та херсонесу. Праця мандрівниці була схвально оцінена сучасниками в числен- них рецензіях та відгуках, в яких, не без іронії, зазначалось: «залишається подякувати автору за те, що вона подорожувала не для себе самої, а й для людей, котрі полюбляють побу- вати усюди, залишаючись на одному місці»34. одним з останніх представників вітчизняної еліти, що відвідали кримській півострів незадовго до подій східної війни був П. в. беккер (1807–1881). його подорож була організована 1852 р. відомості, що містять його подорожні щоденники, відбивають стан розвитку економіки краю й рівень наукового опанування тавриди напередодні бойових дій. майбутній філолог та історик народився у ревелі у 1807 р. отримавши вищу освіту у дерптському університеті, П. в. беккер зали- шив російську імперію, щоб продовжити на- вчання у йєнському університеті. саме тут 1834 р. науковець отримав докторський ступінь і розпочав археологічні дослідження. до росії він повернувся 1837 р., зайнявши по- саду ад’юнкта латинської та грецької словесності у рішельєвському ліцеї. за два роки дослідник отримав науковий ступінь магістра в університеті св. володимира та був затверджений у вченому званні професора. з 1848 по 1852 рр. Павло васильович був дирек- тором другої одеської гімназії, а з 1857 р. він очолив рішельєвський ліцей35. Паралельно з викладацькою роботою П. в. беккер активно займався науковою діяльністю, вивчаючи античні старожитності Південного Причорномор’я. більшість досліджень вченого було опубліковано німецькою мовою через низький рівень знання російської мови. серед найпомітніших робіт науковця, що безпосеред- ньо торкалися кримської тематики, відзначимо: «Die Herakleatische Halbinsel in archдologischer beziehung behandelt» (лейпциг, 1856)36, «Ueber eine Sammlung unedirten Henkelischriften aus dem sьdlichen Russland» (лейпциг, 1862 г.)37, а також «ключ к разъяс- нению некоторых древностей ольвии и херсо- несиса таврического» (одеса, 1858)38. влітку 1852 р. П. в. беккер здійснив науко- ву поїздку, метою якої було вивчення античних старожитностей керченського й таманського півостровів. результатом подорожі стала пра- ця, що з’явилась на шпальтах відомого мо- сковського видання «Пропилеи» 1853 р. під на- звою «керчь и тамань в июле месяце 1852 г.». Цей невеликій твір є цінним джерелом з історії півострова напередодні кримської війни, оскільки під час вояжу подорожній відвідав карасубазар, керч, севастополь, сімферополь, феодосію. особливу увагу у своїх записках приділив боспорським пам’яткам та опису кер- ченського музею, який на той час мав одну з найбільших на Півдні росії колекцій. в статті науковця зафіксовано чи не повний перелік виробів з каменю (скульптур, надгробків тощо) й кераміки, що належали до зібрання. крім того, пілігрим оглянув поховальні комплекси й місця розкопок золотого та Царського курганів, зробивши зауваження щодо ходу робіт та ставлення місцевих археологів до знай- дених старовинних предметів. саме завдяки роботі П. в. беккера ми отримали можливість дізнатися про унікальні знахідки на керченсь- кому півострові протягом 50-х рр. хіх ст. На жаль, більшість з цих унікальних виробів дав- ньогрецького гончарного, склоробного, ювелір- ного мистецтва було втрачено через недбале відношення або жадібність «мисливців за на- живою», які невагаючись продавали коштовні речі іноземним колекціонерам39. джерельна інформація з твору науковця «керчь и тамань в июле месяце 1852 г.» збагачує й доповнює історико-краєзнавчі відомості, що були накопичені вітчизняними мандрівниками про крим протягом 30–50-х рр. хіх ст. вже за два роки після подорожі П. в. беккера севастополь було взято в облогу союзними військами, а на території таврійської губернії було введене військове становище. через такі небезпечні для вояжів умови поїздки на півострів представників вітчизняної інтелектуальної на певний час було припинено. таким чином, завдяки представникам російської та української інтелектуальної еліти до початку східної війни процес інтелектуального осягнення тавриди було практично повністю завершено. результатом 11 вояжів письменників, науковців, громадсь- ких діячів в 30–50-х рр. хіх ст. стало розши- рення уявлення про півострів у вітчизняній громадській свідомості, вдосконалення його ментальної карти, яке розпочалося ще наприкінці XVIII ст. розвиток специфічних принципів опису та репрезентації дослід- жуваного регіону обумовив затвердження дис- курсу криму, як окремого різновиду комунікативного простору у середовищі просвічених кіл російської імперії. одним з найважливіших підсумків перебу- вання вітчизняних пілігримів у криму стала публікація подорожніх записок, мемуарів, наукових і публіцистичних творів. всі ці ро- боти на сьогодні є одним з найважливіших історичних джерел, в яких відбився комплекс лінгвістичних, пам’яткознавчих, соціально- економічних, етнографічних відомостей про крим за часів правління миколи і. завдяки джерельній інформації виявленій у травело- гах і наукових працях ми можемо стверджу- вати, що найбільшу цікавість у вітчизняних пілігримів викликали античні й середньовічні пам’ятки (керч, судак, феодосія херсонес), архітектурні витвори часів кримського хан- ства (бахчисарайський палац), побут і звичаї місцевих мешканців (особливо караїмів та кримських татар). Наслідком розповсюджен- ня правдивих і неупереджених знань про півострів стало не тільки швидке накопичен- ня кримознавчих матеріалів, але й заохочен- ня представників столичної інтелігенції до візитів у крим, а також спонукання царського уряду до більш активного економічного опа- нування краю. Джерела та література 1 Бочан П. О. україна в поглядах німецьких і французьких вчених, послів і мандрівників XVII – XIX ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Петро олегович бочан. – чернівці, 2008. – 20 с. 2 Никифоренко Н. О. мандрівні записки й.а.гільденштедта як джерело з соціально- економічної історії україни другої полови- ни XVIII ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 00.07.06 / Наталя олексіївна Ники- форенко. – донецьк, 2000. – 17 с. 3 Вулф Л. винайдення східної європи: мапа цивілізації у свідомості епохи Просвіт- ництва / л. вулф. – к. : критика, 2009. – 592 с. 4 Непомнящий А. А. записки путешественни- ков и путеводители в развитии историче- ского краеведения крыма (последняя треть хVііі – начало хх века) / а. а. Непомня- щий; ин-т укр. археографии и источнико- ведения им. м. с. грушевского НаН укра- ины. – к., 1999. – 211 с. – (научн. – справ. издания по истории украины, вып. 46). 5 Непомнящий А. А. иностранные путеше- ственники о колонизации крыма в конце XVIII – XIX веке / а. а. Непомнящий // заселення Півдня україни : проблеми національного та культурного розвитку : наук. доп. : між нар. наук.-метод. конф. : у 2 ч. – херсон, 1997. – ч. 1. – с. 219–223; Непомнящий а. а. к вопросу о начале на- учного изучения крыма : экспедиция в. ф. зуева / а. а. Непомнящий // Пили- гримы крыма–98 : путешествия по кры- му, путешественники о крыме. междуна- род. науч. конф. : мат-лы. – симферополь : крымский архив, 1998. – с. 91–96; Не- помнящий а. а. мандрівництво по криму у першій третині хіх ст. та його роль у розвитку краєзнавства та туризму / а. а. Непомнящий // туристично-краєзнавчі дослідження / ін-т туризму фПу. – к., 1998. – вип.1 : мат-ли III всеукраїнської наук.-практич. конф. «туризм в україні: економіка та культура» : у 2 ч. – ч. 2. – с. 138–144. 6 Деремедведь Е. Н. крымская ривьера : авантюрные приключения англичанок в тавриде / Е. Н. деремедведь. – симферо- поль : сонат, 2008. – 208 с. 7 Громенко С. В. Польські мандрівники в криму у хіх столітті: географія подорожей / с. в. громенко // історичний архів. Наукові студії. – 2009. – № 3. – с. 134–136; громенко с. в. адам сераковський – польський мандрівник по криму та його подорожні листи / с. в. громенко // уче- ные записки таврического нац. ун-та им. в. и. вернадского. сер. : исторические науки. – 2010. – т. 23 (62), № 1. – с. 42–49. 8 Каушлиев Г. С. английские путешественни- ки в историко-краеведческом изучении крыма конца XVIII – начала хіх века / г. с. каушлиев // громенко // ученые запи- 12 Краєзнавство 2' 2011 ски таврического нац. ун-та им. в. и. вер- надского. сер. : исторические науки. – 2010. – т. 23 (62), № 1. – с. 100–113. 9 Б. П. Куторга Степан Семенович / б. П. // Энциклопедический словарь / ф. а. брок- гауз, и. а. Ефрон. – сПб., 1891. – т. 32. – с. 59. 10 Куторга С. С. общий взгляд на тавриче- ский полуостров (отрывок из путешествия 1833 г.) / с. с. куторга // журнал мини- стерства народного просвещения. – 1834. – № 6. – ч. 2. – с. 484–494. 11 Куторга С. С. описание нескольких новых видов окаменелостей из долины салгира при симферополе / с. с. куторга. – сПб., 1834. – 15 с. 12 Куторга С. С. общий взгляд на тавриче- ский полуостров… – с. 485–486. 13 там само. – с. 490. 14 там само. – с. 492. 15 Непомнящий А. А. Подвижники крымове- дения / а. а. Непомнящий. – симферо- поль : сгт, 2006. – т. 1. – с. 74. 16 Мурзакевич Н. Н. краткая история древ- него херсона / Н. Н. мурзакевич // одес- ский вестник. – 1836. – 8, 11 янв. 17 Мурзакевич Н. Н. донесения обществу / Н. Н. мурзакевич // зооид. – 1872. – т. 8. – с. 318–322. 18 Мурзакевич Н. Н. Поездка в крым в 1836 году / Н. Н. мурзакевич // журнал мини- стерства народного просвещения. – 1837. – № 3, отд. 4. – с. 625–691. 19 там само. – с. 642–643. 20 Адаксина С. Б. крепость чембало в исто- риографии последней трети XVIII – первой половины XIX вв. / с. б. адаксина, в. л. мыц // о древностях южного берега кры- ма и гор таврических : сб. научн. трудов : по мат-лам конф. в честь 210-летия со дня рождения Петра ивановича кёппена. – к. : стилос, 2004. – с. 89. 21 Мурзакевич Н. Н. Поездка в крым в 1836 году… – с. 637. 22 Непомнящий А. А. Подвижники крымове- дения… – с. 78. 23 там само. – с. 80–86. 24 Всеволожский Н. В. Путешествие через южную россию, крым и одессу в констан- тинополь, малую азию, северную афри- ку, мальту, сицилию, италию, южную францию и Париж в 1836–1837 годах : в 2 т. / Н. в. всеволожский – м., 1839. – т. 1. – 495, VI c.; T. 2. – 524 с. 25 [рецензия] // северная пчела. – 1839. – 1, 2 июня. – рец. на кн. : всеволожский Н. в. Путешествие через южную россию, крым и одессу в константинополь. – м., 1839. 25 Надеждин Н. [И.] [рецензия] / Н. и. На- деждин // зооид. – 1844. – т. 1. – с. 438– 441. – рец. на кн. : всеволожский Н. в. Пу- тешествие через южную россию, крым и одессу в константинополь. – м., 1839. 27 Максимович М. А. Письма о киеве и вос- поминания о тавриде / м. а. максимович. – сПб., 1871. – 157 с. 28 Лесков-Стебницкий Н. [рецензия] / Н. с. лесков-стебницкий // биржевые ве- домости. – 1871. – 21 февр. – рец. на кн. : максимович м. а. Письма о киеве и вос- поминания о тавриде. – сПб., 1871; [рецензия] // заря. – 1871. – март, отд. 2. – с. 14–15. – рец. на кн. : макси- мович м. а. Письма о киеве и воспомина- ния о тавриде. – сПб., 1871. 29 Смолій В. А. микола костомаров: віхи життя і творчості : енциклопедичний довідник / в. а. смолій, ю. а. Пінчук, о. в. ясь. – к. : вища школа, 2005. – с. 230. 30 Костомаров М. І. твори : в 2 т. / м. і. ко- стомаров. – к., 1990. – т. 1. – с. 104–105. 31 там само. – с. 453. 32 Костомаров Н. И. исторические произве- дения. автобиография / Н. и. костомаров. – к. : либідь, 1990. – с. 492. 33 Шишкина О. П. заметки и воспоминания русской путешественницы по россии в 1845 году: в 2 ч. / о. П. Шишкина. – сПб., 1848. – ч. 1. – VI, 228, II c.: ил; ч. 2. – 330, іі с.: илл. 34 рецензия // москвитянин. – 1849. – № 1, отд. 4. – с. 37. – рец. на кн. : Шишкина о. П. заметки и воспоминания русской путе- шественницы по россии в 1845 году. – сПб., 1848. 35 Михневич И. исторический очерк сорокале- тия ришельевского лицея с 1817 по 1857 год. / и. михневич. – одесса, 1857. – с. 81–82. 36 Becker P. Die Herakleatische Halbinsel in archдologischer beziehung behandelt / р. Becker. – Leipzig, 1856. – 102 [2] s. 37 Becker P. Ueber eine Sammlung unedirten Henkelischriften aus dem sьdlichen Russland / р. Becker. – Leipzig, 1862. – 502 s. 38 Беккер П. И. ключ к разъяснению неко- торых древностей ольвии и херсонесиса таврического / П. и. беккер. – одесса, 1858. – 26 с. 13 39 Беккер П. И. керчь и тамань в июле месяце 1852 года / П. и. беккер // Пропилеи : cб. ст. по классической древности / по ред. П. леон- тьева. – м., 1853. – кн. 3. – с. 349–382. Геннадий Каушлиев Краеведческие исследования отечественных путешественников в Крыму (30–50-е гг. ХіХ ст.) В статье рассмотрена история краеведческих исследований Крымского полуострова отече- ственными путешественниками в 30–50-е гг. ХІХ ст. Осуществлен анализ публицистических произведений и научных работ русских и украинских пилигримов (С. С. Куторги, Н. Н. Мурзаке- вича, Н. И. Костомарова, П. В. Беккера и др.), которые посетили Тавриду в этот период. Было установлено, что путешествия представителей российской и украинской интеллектуальной элиты содействовали активному накоплению крымоведческих материалов, привлекали пред- ставителей столичной интеллигенции к визитам в Крым, а также вынуждали царское прави- тельство к более интенсивному освоению края. Доказано, что основными объектами интереса со стороны отечественных пилигримов были античные и средневековые древности, быт и обы- чаи местного населения (караимов, крымских татар). Ключевые слова: краеведение, путешественники, путевые записки, Крым. Gennadiy Kaushliev Region studies of domestic travelers in the Crimea in the 30–50`s of 19th century In the article history of region studies of the Crimean peninsula by domestic travelers in 30–50`s of 19th century has been considered. Analysis of travelers` notes which visited Taurida (S. S. Kutorga, N. N. Murzakevich, N. I. Kostomarov, P. V. Bekker and others) has been accomplished. It was proved that voyages of members of domestic intellectual elite had helped in case of accumulation of information about Crimea’s history, attracted spokesmen of metropolitan intelligentsia to travels in Crimea and facilitated tsar’s government to accelerate rate of mastering of this region. It was showed that antique and medieval monuments, every day life and habits of Crimean dwellers (Caraims and Crimean Tatars) were the main objects of their researches. Key words: region studies, travelers, travelers` notes, the Crimea.

Краєзнавчі студії вітчизняних мандрівників в Криму (30–50-і рр. ХІХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge