"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.

Древнейшими западноевропейскими источниками, в которых присутствует информация по средневековой русинской (украинской) геральдике, являются: латиноязычная поэма „Clipearium Teutonicorum”, написанная немецким поэтом Конрадом фон Муре в 1260–1264 гг., а также иллюстрированный „Цюрихский гербовый свито...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Однороженко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
Schlagworte:	Геральдика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32512
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст. / О. Однороженко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 20-34. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32512
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-325122014-02-21T23:56:54Z "Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст. Однороженко, О. Геральдика Древнейшими западноевропейскими источниками, в которых присутствует информация по средневековой русинской (украинской) геральдике, являются: латиноязычная поэма „Clipearium Teutonicorum”, написанная немецким поэтом Конрадом фон Муре в 1260–1264 гг., а также иллюстрированный „Цюрихский гербовый свиток” начала ХІV в. Изучение данных памятников позволяет сделать вывод о наличии у их авторов реальной, однако неверно интерпретированной информации о древнем гербе Руского королевства. The most ancient West European sources that contain information on medieval Ruthenian (Ukrainian) heraldry are represented by the poem “Clipearium Teutonicorum” in Latin (1260–1264) written by a German poet Conrad von Mure and the illustrated Zürich heraldic scroll (of early XIV century). Investigation of the given monuments allows for the conclusion that their authors had factual, but misinterpreted information on the ancient coat of arms of the Ruthenian kingdom, which originated from the Romanovichs’ family coat of arms. 2009 Article "Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст. / О. Однороженко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 20-34. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. XXXX-0099 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32512 929:039(930«1920») uk Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геральдика Геральдика
spellingShingle	Геральдика Геральдика Однороженко, О. "Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
description	Древнейшими западноевропейскими источниками, в которых присутствует информация по средневековой русинской (украинской) геральдике, являются: латиноязычная поэма „Clipearium Teutonicorum”, написанная немецким поэтом Конрадом фон Муре в 1260–1264 гг., а также иллюстрированный „Цюрихский гербовый свиток” начала ХІV в. Изучение данных памятников позволяет сделать вывод о наличии у их авторов реальной, однако неверно интерпретированной информации о древнем гербе Руского королевства.
format	Article
author	Однороженко, О.
author_facet	Однороженко, О.
author_sort	Однороженко, О.
title	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.
title_short	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.
title_full	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.
title_fullStr	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.
title_full_unstemmed	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.
title_sort	"clipearium teutonicorum" і "zuricher wappenrolle" та їх значення для вивчення руської державної геральдики другої половини хііі – початку хіv ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Геральдика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32512
citation_txt	"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст. / О. Однороженко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 20-34. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.
series	Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
work_keys_str_mv	AT odnoroženkoo clipeariumteutonicorumízuricherwappenrolletaíhznačennâdlâvivčennârusʹkoíderžavnoígeralʹdikidrugoípolovinihííípočatkuhívst
first_indexed	2025-07-03T13:01:49Z
last_indexed	2025-07-03T13:01:49Z
_version_	1836630891384799232
fulltext	20 УДК 929.6 (477) “13/14” Олег Однороженко „CLIPEARIUM TEUTONICORUM” І „ZÜRICHER WAPPENROLLE” ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ РУСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ГЕРАЛЬДИКИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІІІ – ПОЧАТКУ ХІV СТ. Початки руської геральдичної традиції, власне як і сама доба пізнього серед- ньовіччя, у вітчизняній історії приховані від сучасного дослідника непроглядним туманом, за яким важко вловити навіть найзагальніші контури епохи “темних ві- ків”1. Причина подібного стану речей криється в неймовірно бідній джерельній базі історії України-Руси в добу після монгольської навали. Від цієї кривавої та руйнів- ної епохи з джерел вітчизняного походження до нас дійшло лише кілька десятків документів2, окремі археологічні пам’ятки3 та літописна традиція4, що уривається наприкінці ХІІІ ст. разом із закінченням Галицько-Волинського літопису5. Все це, здавалося б, мусило стимулювати українських дослідників до роз- ширення джерелознавчих студій за рахунок залучення джерел іноземного похо- дження, які містять в собі ексклюзивну щодо подій та явищ руської історії ХІІІ– ХІV ст. інформацію. Втім, по-за нечисленними винятками,6 подібні студії дотепер знаходяться в зародковому стані. Так, скажімо, практично поза увагою вітчизня- них дослідників залишився цілий комплекс західно-європейських гербовників XIV–ХV ст.7 в яких містився багатий, а іноді й унікальний8 матеріал щодо старої української (руської) гербової традиції. Втім, найдавнішим джерелом західно-європейського походження, яке подає відомості з руської державної геральдики, є найдавніша німецька латиномовна геральдична поема „Clipearium Teutonicorum”, що була написана Конрадом фон Муре приблизно в 1260–1264 рр.9 Поема розпочинається з опису гербів найбіль- ших державних утворень тогочасної Європи, в тому числі й герба Руського коро- лівства, який мав вигляд червоного повстяного капелюха на срібному щиті: Rex romanorum, si quid veri mea prefert Vox, aquilam nigro forme croceo clipeo fert. Francus rex in lasurio flores liliorum Ex auro prefert, id habens insigne decorum. Rex Hispanie duos gilvo tibi nigro leones, In niveoque duas urbes rubeas ibi pones. Albus equus rubeo clipeo regis solet esse Ungarico, nec equo frenum, nec sella deesse. Dumque Bohemie tibi rubeum clipeum fore ponam Hic albus leo vult antepreferre coronam. Anglice rex, clipeus tuus albus habetur ibique, _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 21 Crux transit rubea spes terra ubique. Pileus in niveo clipeo rubet estque Rutheni Regis, gens cuius procul est a littore Reni. Vult Marrochi rex in auris dominans truculentis In croceo rochos tres forme ferre rubentis. Regi Jerusalem diversa pericula ferentis In clipeo nivea crucis extat forma rubentis. Nigro rex Dacus aquilam sibi dimidiare, Ex rubro currusque rotam vult contiguare. In fulna rex Swesionis vult ferre gemellas, Ex viridi pictas sub complexu domicellas. Ecce tuus Norwegia rex Danis bene notus Fert clipeum cuius color est niger, ut puto, totus. Prussia rex tuus in nivea tria fertur habere Maurorum capita, si verum nescio de re. Dux tuus, Austria, vult clipeum preferre rubentem, Cuius pars fert media zonam candore nitentem...10 Невдовзі по-тому описаний в „Clipearium Teutonicorum” герб Руського коро- лівства бачимо зображеним в одному з перших серед загальноєвропейських гербо- вників – знаменитій „Цюрихській гербовій ролі” („Züricher Wappenrolle”) початку ХІV ст.: червоний повстяний капелюх вміщено в срібному щиті готичної форми, над щитом знаходиться лицарський шолом, в нашоломнику – аналогічний до зо- браженого в щиті капелюх11. Крім того, поруч з описаним вище зображенням роз- міщено інший варіант руського герба, який має в червоному щиті готичної форми три срібних капелюха з чорними китицями, над щитом – шолом, в нашоломнику – срібний капелюх під павичевими перами12. Руські герби займають, відповідно, передостаннє та останнє місця в долішньому ряді першої частини гербового су- вою, закриваючи собою почет геральдичних знаків держав Старого світу. Варто відзначити, що репрезентація Русі подібними гербовими фігурами ви- дається дещо несподіваною. Адже ми не знаходимо жодних прямих паралелей з описаним в „Clipearium Teutonicorum” та зображеними в „Züricher Wappenrolle” гербами в середньовічному руському герботворенні. Дані герби, як, втім, і визначення їхньої державної приналежності, явно завели в глухий кут перших видавців „Цюрихської гербової ролі”. Автори, що готували її до друку 1930 р., очевидно знаходилися в полоні цілого ряду стереотипів щодо руської середньові- чної історії, а тому, у випадку з першим з руських гербів, заходилися шукати па- ралелей до нього в геральдичних пам’ятках Московського царства кінця XV– XVI ст.13 А потрійність зображення гербових фігур в другому руському гербі наїв- но пояснювали як своєрідний символ трьох основних частин Русі (Великої, Малої та Білої)14. Анахронізм подібних припущень є очевидним, тим більше, що в „Clipearium Teutonicorum” прямо вказано на приналежність герба з червоним Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 22 повстяним капелюхом Руському королівству (“Rutheni Regis”), тобто – Галицько- Волинській державі Романовичів, що єдина на просторах колишньої Києво- Руської імперії використовувала відповідну титулатуру в ХІІІ–ХІV ст.15 Якщо з державною прив’язкою даних геральдичних зображень ситуація є доволі ясною, то у випадку з роз’ясненням причин появи саме подібних фігур в якості гербів Руського королівства перед нами виникають значні труднощі. Вла- сне, можливими є три шляхи розв’язання цієї проблеми. По-перше – визнати, що маємо справу з гербом апокрифічним, тобто таким, який не існував в дійсності, а є лише витвором фантазії автора відповідного геральдичного джерела. Проти подібного способу вирішення питання говорить, в першу чергу, наяв- ність схожих за своїм змістом варіантів герба Русі в обох вказаних джерелах, що виключає можливість довільної вигадки, тим більше, що в „Züricher Wappenrolle” інформація щодо руських гербів, хоч і є подібною до відомостей „Clipearium Teutonicorum”, але подається в більш розгорнутому вигляді. Разом з тим, ані в „Clipearium Teutonicorum”, ані в „Züricher Wappenrolle” ми не знаходимо інших прикладів апокрифічних гербів. Навіть у тих випадках, коли в „Züricher Wappenrolle” подано герби окремих ісламських держав Азії та Африки, як скажімо – Марокко (одинадцятий герб горішнього ряду поданої вище частини гербового сувою)16 та Вавілон (десятий герб долішнього ряду),17 які, очевидно, ніколи не ма- ли гербів в суто європейському розумінні цього явища, все ж не можна говорити про цілковиту апокрифічність цих зображень. Адже шахові тури в якості герба Марокко незмінно присутні також в інших середньовічних західно-європейських гербовниках, таких як – „Armorial Wijnbergen”,18 „Armorial du Hérault Vermandois”, „Lord Marshal's Roll”,19 „Хроніка Констанцького собору”20 і, зрештою, в тій же та- ки „Clipearium Teutonicorum” – „Vult Marrochi rex in auris dominans truculentis іn croceo rochos tres forme ferre rubentis”21, та, очевидно, були пов’язані з певною міс- цевою традицією символічної репрезентації даної країни, що і мало вплинути на відтворення цього сюжету в якості герба Марокко в західно-європейській гераль- дичній традиції. В свою чергу, зображення голови вавілонського царя Навуходо- носора, яке бачимо на гербі Вавілонського султанату в „Züricher Wappenrolle”, в середньовічній Європі стійко асоціювалося саме з геральдичною репрезентацією давньої столиці Месопотамії22. Даний сюжет знайшов своє відображення також в суто європейських геральдичних пам’ятках, зокрема, на гербі Добринської землі в Польському королівстві23. Інша річ, що „Цюрихська гербова роля” не раз подає державні герби в доволі спотвореному вигляді, що звичайно не може вказувати на їхню апокрифічність, на- томість змушує шукати паралелі з гербами, що мали реальне значення в тогочасній геральдичній практиці. Так, „Züricher Wappenrolle” містить доволі відмінні від зафі- ксованих в інших тогочасних джерелах варіанти гербів Королівства Кастилії та Лео- на, Арагона, Португалії, Навари, Норвегії, Єрусалимського королівства та ін.24 Взагалі необхідно відзначити, що в „Züricher Wappenrolle” більш-менш аде- кватно відображено державні герби в основному лише тих країн, що розміщували- _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 23 ся неподалік від місця створення даного геральдичного твору25. Це в основному герби німецькомовних держав – Священої Римської імперії, Каринтії, Австрії, Ба- варії, Саксонії, Штирії, Бадена, Вюртемберга, Лотарингії та ін., або їхніх безпосе- редніх сусідів – Франції, Чехії, Угорщини, Сілезії, Англії, Данії та ін. Очевидно, що в ситуації з руськими державними гербами маємо справу з певною модифікацією реально існуючого геральдичного зображення. Власне, другий спосіб розв’язання проблеми якраз і полягає у віднайденні можливого прототипу цюрихських зображень серед відомих геральдичних знаків Галицько-Волинської держави. Перше, що спадає на думку, це провести паралель між зображеними в „Züricher Wappenrolle” руськими гербами та пізнішими видо- змінами герба Галицького королівства (у вигляді однієї, двох або трьох корон)26, що їх, на думку цілого ряду науковців,27 використовували в якості претензійних гербів угорські королі другої половини XV – першої половини XVI ст.,28 а згодом почали вживати австрійські імператори29. Вперше цей герб зустрічаємо на печатках короля Матвія Корвіна (Матьяша Гуньяді), що датуються 1470–1474,30 1475–1479 (маєстатова),31 147532 та 1477 рр.33 Він містить в щиті зображення однієї корони та в загальних рисах має певну поді- бність до описаного в „Clipearium Teutonicorum” і першого із зображених в „Züricher Wappenrolle” руських гербів. Згодом, аналогічний сюжет бачимо на меншій королівській печатці Володислава ІІ (1491 р.)34. Втім, вже на печатках ко- роля Володислава ІІ від 1490–1514 рр. в щиті замість однієї з’являється дві коро- ни, які розміщено одну над одною35. Аналогічне зображення зустрічаємо на коро- лівських печатках Людовика ІІ (1521 р.)36 та Яноша Запольяї (1527–1528 рр.)37. Від XVI ст. Габсбурги в якості угорських королів використовували на своїх печатках також зображення герба з двома коронами38. І лише згодом в цьому гербі з’являється третя корона39. Починаючи з 1772 р. останнє зображення незмінно присутнє на гербі Королівства Галичини і Лодомерії.40 Власне, існування на державних печатках Угорського королівства різних видозмін герба з однією, двома або трьома коронами, начебто мало вказувати на прямі паралелі із зображеннями в „Züricher Wappenrolle”. Втім, перешкодою до подібних висновків є кілька поважних обставин. Зокрема – суттєвий хронологіч- ний розрив (в 150–200 років) між часом появи „Clipearium Teutonicorum” та „Züricher Wappenrolle” і часом першого зафіксованого в джерелах використання герба із зображенням корони угорськими королями. Останні висували претензії щодо галицько-руських земель ще від кінця ХІІ ст.41 Від того часу і до кінця XIV ст. неодноразово бачимо угорських королів та їхніх спадкоємців на галицько- му престолі42. Очевидно, що подібні аспірації мали знайти своє відображення та- кож в сфері геральдики, але чи користувалися різноманітні угорські претенденти гербом із зображенням корони як геральдичного знаку Галицького королівства в XIII–XIV ст., жодних достеменних відомостей наразі немає43. До цього також варто додати, що зображення корон в геральдичній традиції більшості європейських країн не було чимось поодиноким чи незвичним,44 тому Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 24 варто сумніватися, що автори „Clipearium Teutonicorum” та „Züricher Wappenrolle” могли не розпізнати справжнього змісту зображення галицького герба, якщо на ньому дійсно було зображено корону. Інша річ, коли б вони мали перед собою в автентичному руському гербі сюжет незвичний для західно-європейського ока, тоді подібна суттєва модифікація герба була б цілком зрозумілою. Втім, пошуки паралелей між руськими гербами, що містяться в західно- європейських джерелах другої половини ХІІІ – початку ХІV cт., та геральдичними сюжетами на державних печатках Угорського королівства, на нашу думку, взагалі позбавлені будь-якого сенсу. Річ у тім, що геральдичні зображення з коронами на угорських печатках швидше за все репрезентували зовсім не претензії Угорської Корони на Галичину, адже на більшості королівських печаток другої половини XV – першої половини XVI cт. в довколових написах не зустрічаємо вказівки на гали- цький королівський титул, в той час як титулатура угорських королів в довколо- вих написах в інших своїх частинах суттєво не розходиться з геральдичною репре- зентацією цих титулів в полі печатки. Так, зображення гербів Угорщини (поземі смуги та двораменний хрест на пагорбах) незмінно супроводжує напис: regis hun- garie, герб Чехії (коронований лев з подвійним хвостом) – regis bohemie, герб Дал- мації (три короновані левові голови) – regis dalmacie та ін.45 Варто звернути увагу на ту обставину, що для Корони Угорської в цей період значно більш актуальним, ніж ефемерні претензії на Галичину, було забезпечення надійного контролю над теренами Балканського півострова, зокрема, – над Боснією, правителі якої тривалий час визнавали себе васалами Угорщини, і за володіння якою між Угорщиною та Османською імперією саме в XV – на початку ХVІ cт. точилася запекла боротьба46. З огляду на це нам видається, що на тогочасних угорських коро- лівських печатках гербом з короною репрезентовано саме Боснію (в довколових на- писах не раз бачимо відповідну вказівку – regis rame), середньовічна державна гера- льдика якої представлена, зокрема, зображенням корон. Вже на зламі XIV–XV cт. на маєстатовій печатці боснійського короля Степана Остої бачимо зображення щита з вміщеною на ньому короною як герба Боснійського королівства47. Згодом, аналогі- чні зображення присутні також на інших державних печатках Боснії. Так, король Боснії Микола (Нікола Ілочкі, Міклош Уйлакі) в 1474 р. користувався печаткою, на якій було зображено герб Боснії у вигляді трьох корон48. Все це дає підстави стверджувати, що в період другої половини XV – першої половини XVI ст. герби із зображенням однієї або кількох корон репрезентували в угорській державно-династичній геральдиці Боснійське, а не Галицьке королівс- тво. Герб останнього у вигляді трьох корон має, ймовірно, значно пізніше похо- дження, коли Габсбурги в якості угорських королів висунули знов претензії на Галичину. Для геральдичної репрезентації цих претензій було, очевидно, помил- ково використано старий герб Боснійського королівства. Проте, як герб Боснії, після її підпорядкування Австрії, вживано інший боснійський герб, який не раз зустрічаємо в південнослов’янських гербовниках кінця XVI – першої половини XVІІI ст., – герб Рами (Боснії)49 або Примор’я (Герцеговини)50. _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 25 Повертаючись до руських гербів, що містяться у західно-європейських дже- релах другої половини ХІІІ – початку ХІV ст., необхідно вказати на ще один мож- ливий спосіб розв’язання проблеми руського прототипу для цих зображень. На нашу думку, в даному випадку варто розглянути питання походження герба із зо- браженням повстяного капелюха в широкому контексті всієї середньовічної русь- кої геральдичної традиції. При ближчому знайомстві з руською геральдичною спадщиною, перше що впадає у вічі, це – її колосальна перенасиченість старими родовими знаками, що походили ще з догеральдичної доби, і лише в XIV ст. (можливо в ХІІІ ст.) набули геральдичного оформлення. Це стосувалося як геральдики родової (земянської та панської)51, так і державно-династичної (князівської та великокнязівської)52. Хоча щодо останньої в науковій літературі дотепер існує стереотип, що княжі знаки ки- єво-руської доби так ніколи і не набули геральдичного значення. Найліпшим спро- стуванням подібного погляду є той факт, що між догеральдичними знаками києво- руської доби та пізнішими руськими гербами XІV–ХV ст. зберігається певна іко- нографічна тяглість. Так, пізніші герби нащадків чернігівських Рюриковичів – князів Козельських, Пузин53 та Огинських,54 мають безумовну подібність зі знака- ми князів чернігівської династії ХІ–ХІІІ ст.55 Ще більш промовистим свідченням тяглості руської геральдичної традиції від родових знаків києво-руської доби є наявність в гербах волинського роду Кос- тюшек-Хоболтовських (ХVІ ст.) зображення знаку у вигляді тризуба,56 що доволі виразно нагадує зображення родового знаку на монетах Володимира Святослави- ча57. Наводимо лише ці найяскравіші приклади, хоч в дійсності їхній перелік мож- на значно розширити. Очевидно, що і на теренах Руського королівства (Галицько-Волинської дер- жави), практика використання княжих родових знаків в XIII–XIV ст. не була зане- дбана. На це, зокрема, вказує наявність на вислих печатках Льва І Даниловича ро- дового знаку Романовичів, який в пізніших канцелярських описах XV–XVII ст. незмінно фігурує під назвою “Zub” (“pieczęci z zubem”, “signum ad modum dentis”, “sigillum dentale”)58. Археологічні знахідки також вказують на побутування на га- лицько-волинських землях тризубоподібних знаків Рюриковичів, які, щоправда, мали значно простішу іконографію в порівнянні зі своїми прототипами Х–ХІ ст.59 Власне, подібна спрощена іконографія родового знаку, що складався з трьох зубців на спільній основі, середній з яких мав більший в порівнянні з бічними зу- бцями розмір, має виразні паралелі із зображенням руських гербів в „Züricher Wappenrolle”. Контури повстяного капелюха в загальних рисах доволі відчутно нагадують спрощене накреслення тризуба. Автори „Clipearium Teutonicorum” та „Züricher Wappenrolle”, цілком вірогідно, могли сприйняти це останнє за зобра- ження своєрідного головного убора. Імовірність подібного невірного відчитання автентичного змісту руського герба в даному випадку мала бути доволі значною, і тому не повинна дивувати з огляду на те, що для західно-європейської геральди- ки зображення старих родових знаків є в цілому нехарактерним. Зокрема, Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 26 в „Züricher Wappenrolle” серед майже 480 зображених в ній малюнків не знаходи- мо жодного знакоподібного герба60. Крім того, на те, що автор „Цюрихської гер- бової ролі” мав справу саме з тризубоподібним родовим знаком в якості прототипу для зображених в джерелі гербів, може вказувати потрійність фігур в щиті другої видозміни руського герба. Очевидно, що родовий знак Романовичів в другій половині ХІІІ – першій половині XIV ст. для того, щоб потрапити до геральдичних творів фактично все- європейського масштабу, вже мав виконувати роль геральдичного зображення, яке репрезентувало Руське королівство поруч із зображеннями двоголового орла,61 льва,62 галки63 та хреста64. Інша річ, що нам достеменно невідомо про зовнішній вигляд цього герба – пізніші канцелярські описи та археологічні знахідки спричи- няються до реконструювання лише загальних уявлень про нього і, до того ж, не подають родовий знак як суто геральдичне зображення. Пролити світло на це питання, на нашу думку, може більш пізнє, але нато- мість автентичне руське джерело, яке, що найважливіше, містить в собі виразно геральдичну інформацію, якої бракує описам та археологічним пам’яткам. Маємо на увазі печатку Волчка Преслужича, пана та дідича на Рогатині (Wolczko Presszlussicz dominy et heres de Rohatyn). Її було прикладено до кількох документів 1404–1419 рр.65 Печатка має незвично великий розмір – 43 мм, на той час більш характерний для державних (князівських) печаток. Ця особливість пояснюється тим, що Волчко Преслужич вважав себе спадкоємцем династії Романовичів і, очевидно, висував певні політичні претензії на галицько-волинську спадщину66. Це відбилося, зокрема, в наданні Волчком Преслужичем 14 серпня 1415 р. магде- бурзького права та герба новозаснованому місту Рогатину67. Не може не впадати у вічі також характерний вигляд родового герба пана Волчка, який має виразні аналогії з тризубоподібними родовими знаками Рюрико- вичів. Претензії на династичну спадщину Романовичів очевидно мали і символіч- не втілення. Родовий герб видавався для цього якнайкращим, з огляду на що ма- лоймовірною є суттєва відмінність між гербом, який бачимо на печатці Волчка Преслужича, і державно-династичним знаком-гербом Романовичів, на споріднено- сті яких так активно наполягав пан на Рогатині. На нашу думку, автори „Clipearium Teutonicorum” та „Züricher Wappenrolle” при відтворенні державного герба Руського королівства мали справу з геральдичним зображенням родового знаку когось з Романовичів, найімовірніше Льва І Данилови- ча, що своїм зовнішнім виглядом мав бути близьким до зображення, яке бачимо в гербі Волчка Преслужича, пана з Рогатина. Втім, не зумівши належно осмислити зміст зображення на автентичному гербі, автори названих вище творів імовірно по- дали власну інтерпретацію руського державного герба, описавши, а згодом зобрази- вши його в формі повстяного капелюха68. Щодо кольористики зображених в „Zü- richer Wappenrolle” руських гербів, то їхнє забарвлення в значній мірі відповідає тим висновкам, які свого часу зробив Роман Климкевич щодо кольорів руських гербів та догеральдичних родових знаків руських князів69. _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 27 Мал. 1. Мал. 2. Мал. 3. Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 28 Мал. 4. Мал. 5. Мал. 6. Мал. 7. Мал. 8. _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 29 Мал. 9. Мал. 10. ___________________________ 1. Русина О. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998. – С. 5–6. 2. Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої поло- вини ХІV століть. Дослідження. Тексти. – Львів, 2004. – C. 125–204. 3. Гаврилюк О. Перстень-печатка княжої доби з Тернопільщини // Четверта наукова гераль- дична конференція. – Львів, 1994. – С. 24; Грушевський М. Молотівське срібло // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1898. – Том XXV. – С. 5–6; Терський С. Два маловідомих перстні-печатки з XIV ст. // Шоста наукова геральдична конференція. – Львів, 1997. – С. 90. 4. Полное собрание русских летописей. – М., 1965. – Том II: Ипатьевская летопись. 5. Літопис руський. – К., 1989. – С. VII–VIII, 452. 6. Наливайко Д. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ–ХVІІІ ст. – К., 1998. – С. 51–78. 7. Серед подібних джерел варто назвати: “Книга знань” середини ХІV ст. (див.: Климкевич Р. Львів і Україна в найдавнішому геральдичному творі // Хроніка – 2000. – К., 2000. – Ви- пуск XXXV–XXXVI. – С. 104–110; Pasch G. Drapeaux du “Libro de Conscimiento” // Vexil- lologia. – Paris, 1969. – Tom II. – № 1–2; Гречило А. Територіальні символи Галицько- Волинської держави (XIII – початок XIV ст.) // Король Данило Романович і його місце в українській історії. – Львів, 2001. – С. 128–136); Гербовник Гелре другої половини ХІV ст. (див.: Wapenboek ou Armorial de 1334 á 1372 par Gelre, Héraut d’armes, publié pour la pre- miére fois par M. Victor Bouton, peintre héraldique et paléographe. – Paris; Bruxelles, 1881– 1902. – Vol. I–VII; L’armorial du héraut Gelre (1370–1395). Claes Heinen, roi d’armes des Ru- yers // Archives Héraldiques Suisses. – Basel, 1961. – Tom LXXV; Polaczkόwna H. Geneza herbόw polskich w herbarzu flamandzkim. – Lwόw, 1925; Polaczkόwna H. Najstarsze źrόdła heraldyki polskiej. – Lwόw, 1924; Mikucki S. Rycerstwo słowiańskie w Wapenboek Gelrego // Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 30 Studia Żródłoznawcze. – Warszawa, 1958. – Tom III; Mikucki S. Rycerstwo słowiańskie w Wapenboek Gelrego. Cześć II // Prace z dziejów Polski feudalnej ofirowane R. Grodeckiemu w LXX rocznice urodzin. – Warszawa, 1960); Гербовник Беленвіле другої половини ХІV ст. (див.: Jequier L. L’armorial Bellenville et l’armorial du héraut Gelre. – Liége, 1972; Jequier L. L’armorial Bellenville // Cahiers d’heraldique. – Paris, 1983. – Tom V; Heymowski A. Les chevaliers polonais de l’epoque de Louis le Grand représentés dans l’armorial Bellenville // Louis the Great, King of Hungary. – New York, 1986. – C. 155–174; Heymowski A. Herby polskie w paryskim Armorial Bellenville // Studia Żródłoznawcze. – Warszawa, 1990. – Tom XXXII–XXXIII. – C. 113–127); від ХV ст. походять наступні джерела: “Хроніка Констан- цького собору” 1414–1418 рр. Ульриха Рихенталя, яка відома з десяти пізніших (середини ХV ст.) списків – Аулендорфського, Констанцького, Петербурзького, Празького, Віден- ського та ін. (див.: Ulrich Richental. Concilium zu Costenz 1414–1418. Facsimilé. Imp. De L. Baeckmann, publié par le dr. Hermann Sevin d’apres un manuscrit appartenant au comte Gus- tave de Königsegg. – Karlsruhe, 1881; Ulrich von Richental. Chronik des Constanzer Concils // Bibliothek des Litterarischen Vereins in Stuttgart. – Tübingen, 1882. – Band 158; Chronik des Concils zu Constanz von Ulrich von Richental 1414–1418. – Constanz, 1869; Констанцкий со- бор 1414–1418. Concilium Constantiense 1414–1418. Издание Императорского русского ар- хеологического общества. – СПб., 1874), аугсбурзької інкунабули 1483 р. (див.: Das Con- cilium, so zu Constanz gehalten ist worden des Jars, do man zalt von der Geburdt unsers Erlösers 1413 Jar. – Augsburg, 1483; Piekosiński F. Goście polscy na soborze konstancyjskim // Rozprawy i Sprawozdania Krakowskiej Akademii Umiejętności. – Wydział Historyczno- filozoficzny. – Krakόw, 1899. – Tom XXXVII; Piekosiński F. Heraldika polska wiekόw średnich. – Krakόw, 1899; Sokołowski M. Ścibor ze Ściborzyc i Pippo Spano, tudyież kilka słów o Kronice Ulricha von Richental. – Krakόw, 1907), а також пізніших (від ХVІ ст.) видань (див.: Das Concilium, so zu Constanz gehalten ist worden des Jars, do man zalt von der Geburdt unsers Erlösers 1413 Jar. – Augsburg, 1536; Handlund des Conciliums zu Costenz. – Frankfurt, 1575), бургундський Гербовник ордену Золотого Руна (див.: Ancien armorial équestre de la Toison d’Or et de l’Europe au XV siécle. Facsimilé par L. Larchey. – Paris, 1890; Piekosiński F. Najstarsza rola marszałkowska polska // Herold Polski. – Krakόw, 1897; Piekosiński F. O roli marszałkowskiej polskiej // Heraldika polska wiekόw średnich. –Krakόw, 1899; Pinches R., Wood A., Klec-Pilewski B. A European Armorial. An armorial of the Golden Fleece and XV Century Europe. – London, 1971), Гербовник Линцених (див.: Heymowski A. Herby polskie w brukselskim Armorial Gymnich, rechte Lyncenich // Studia Żródłoznawcze. – Warszawa, 1985. – Tom XXIX), Кодекс Бергсхамар (див.: Raneke J. Bergshammarvapenboken: en medeltidshistorisk studie. – Lund, 1975; Heymowski A. Herby polskie w sztokholmskim Codex Bergshammar // Studia Żródłoznawcze. – Warszawa, 1968. – Tom XII), Гербовник Вермандуа (Armorial du Hérault Vermandois), Гербовник Конрада Грюненберга (див.: Des Conrad Grünenberg, Ritters und Bürgers zu Costenz Wappenbuch. – Frankfurt am Main, 1875). 8. Климкевич Р. Львів і Україна в найдавнішому геральдичному творі // Хроніка – 2000. – К., 2000. – Випуск XXXV–XXXVI. – С. 106, 109–110; Das Concilium, so zu Constanz gehalten ist worden des Jars, do man zalt von der Geburdt unsers Erlösers 1413 Jar. – Augsburg, 1483. – С. 109–111, 217; Piekosiński F. Najstarsza rola marszałkowska polska // Herold Polski. – Krakόw, 1897. – С. 36; Heymowski A. Herby polskie w brukselskim Armorial Gymnich, rechte Lyncenich // Studia Żródłoznawcze. – Warszawa, 1985. – Tom XXIX. – С. 114–116; Heymowski A. Herby polskie w sztokholmskim Codex Bergshammar // Studia Żródłoznawcze. – Warszawa, 1968. – Tom XII. – С. 80–84. 9. Ganz Geschichte der heraldische Kunst in der Schweiz im Jahrhunderts. – Zürich, 1899. – С. 174–185. _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 31 10. Liebenau T. Das älteste Wappengedicht Deutschlands // Vierteljahrschrift für Heraldik, Sphra- gistik und Genealogie. – Berlin, 1879. – Jahrgang VII. – C. 21–22. 11. Merz W., Hegi F. Die Wappenrolle von Zürich. Ein heraldisches Denkmal des vierzehnten Jahr- hunderts in getreuer farbiger Nachbildung des Originals mit den Wappen aus dem Hause zum Loch. – Zürich–Leipzig, 1930. – С. 15–16. 12. Там же. – С. 16. 13. Там же. – С. 15–16. 14. Там же. – С. 16. 15. Ідзьо В. Українська держава в ІХ–ХІІІ століттях. – Львів, 2004. – С. 190–200, 410; Войно- вич Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 224; Лаппо- Данилевский А. Печати последних Галицко-Владимирских князей и их советников // Боле- слав Юрий II, князь всей Малой Руси. – СПб., 1907. – С. 247–249; Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства. – С. 147–148, 168, 171, 176, 183; Барвінський Б. Українські сфрагістичні пам’ятки XII–XIV ст. // Записки Наукового това- риства ім. Шевченка. – Львів, 1996. – Том CCXXXI. – С. 255; Гречило А. Територіальні символи Галицько-Волинської держави (XIII – початок XIV ст.) // Король Данило Романо- вич і його місце в українській історії. – Львів, 2001. – С. 129. 16. Merz W., Hegi F. Die Wappenrolle von Zürich... – С. 14. 17. Там же. – С. 15. 18. Armorial Wijnbergen... – № 1284. 19. Lord Marshal's Roll... – № 14. 20. Das Concilium, so zu Constanz gehalten ist worden des Jars, do man zalt von der Geburdt unsers Erlösers 1413 Jar. – Augsburg, 1483. – C. 113 v. 21. Liebenau T. Das älteste Wappengedicht Deutschlands… – C. 22. 22. Das Concilium, so zu Constanz… – C. 115 v. 23. Kuczyński S. Polskie herby ziemskie. Geneza, treści, funkcje. – Warszawa, 1993. – С. 16–18. 24. Merz W., Hegi F. Die Wappenrolle von Zürich... – С. 12–15. 25. Там же. – С. 16–20. 26. Принаймні, інші відомі на сьогодні геральдичні знаки Руського королівства (двоголовий орел, лев, галка, хрест) до подібних паралелей явно не надаються (див.: Гречило А. Територіальні символи Галицько-Волинської держави (XIII – початок XIV ст.) // Король Данило Романович і його місце в українській історії. – Львів, 2001. – С. 128–136). 27. Ströhl H. Oesterreichisch-Ungarische Wappenrolle nach Seiner Kaiserlichen und Königlichen Apostolischen Majestät grossem Titel. – Wien, 1890. – C. XIV; Bárczay O. Heraldika késiköny- ve. – Budapest, 1897. – C. 32, мал. 85; Kuczyński S. Polskie herby ziemskie. – С. 227–228; Гре- чило А. Символи Королівства Галичини і Лодомерії (1772–1918) // До джерел. – К.; Львів, 2004. – Том І. – С. 538–553. 28. Pray G. Syntagma historicum de sigillis Regum et Reginarum Hungariae pluribusque aliis. – Budae, 1805. – Tabl. XІІ, fig. 8; Tabl. XIII, fig. 2, 5; Tabl. XV, fig. 1; Tabl. XVI, fig. 1. 29. Posse O. Die Siegel der deutschen Kaiser und Könige von 751 bis 1913. – Dresden, 1913. – Tom III. – Tabl. XXVI, fig. 2; Tabl. XXVII, fig. 2. – Dresden, 1913. – Tom IV. – Tabl. XXIX, fig. 2; Tabl. XXX, fig. 1; Tabl. XXXI, fig. 2; Tabl. XXXII, fig. 1; Ströhl H. Oesterreichisch-Ungarische Wappenrolle… – Tabl. IX. 30. Pray G. Syntagma historicum de sigillis regum et reginarum Hungariae… – Tabl. XIII, fig. 2; Archiwum Głόwne Akt Dawnych w Warszawie, Perg. 5579; Perg. 5584. 31. Там же. – Tabl. XV, fig. 1; AGAD, Perg. 5587; Perg. 5588. 32. Pray G. Syntagma historicum de sigillis regum et reginarum Hungariae... – Tabl. XV, fig. 1. 33. Там же. – Tabl. XII, fig. 8. Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 32 34. Там же. – Tabl. XIII, fig. 5. 35. Там же. – Tabl. XVI, fig. 1; AGAD, Perg. 5590; Perg. 5591; Perg. 5592; Perg. 5593; Perg. 5621; Archiwum Państwowem w Krakowie, Archiwum Książąt Sanguszków w Sławucie, Perg. 131. 36. AGAD, Perg. 5597. 37. APK, Archiwum Książąt Sanguszków w Sławucie, Perg.157; Perg.159; Perg.162. 38. Posse O. Die Siegel der deutschen Kaiser und Könige… – Tabl. XXVI, fig.2; Tabl.XXVII, fig. 2. 39. Там же. – Tabl. XXXII, fig. 1; Ströhl H. Oesterreichisch-Ungarische Wappenrolle… – Tabl. IX. 40. Гречило А. Символи Королівства Галичини і Лодомерії... – С. 538–553. 41. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – Львів, 1999. – С. 105; Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1993. – Том ІІІ. – С. 30–33. 42. Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–XVI ст. Історико- генеалогічне дослідження. – Львів, 1996. – С. 61, 102, 229. 43. Гречило А. Символи Королівства Галичини і Лодомерії… – С. 538–539. 44. Kuczyński S. Polskie herby ziemskie… – С. 228. 45. Pray G. Syntagma historicum de sigillis regum et reginarum Hungariae… – Tabl. ХІІ–XVІ. 46. История Венгрии. – М., 1971. – Том І. – С. 230–234. 47. Andelić P. Srednjovjekovni pečati iz Bosne i Hercegovine. – Sarajevo, 1970. – С. 37. 48. AGAD, Perg. 5579. 49. Ritter-Vitezovic P. Stemmatographia sive armorum illicorum delineatio, desсriptio et restitutio. – Vienae, 1701; Èçîáðàæåí³å îðóæ³é èëëèâð³÷åñêèõ àâòîðîìú Ïàâëîìú Ð³òòåðîì â ä³à- ëåêòå ëàò³íñêîì èçäàííîå íà ñâåòå, è ïî åãî óðîæäåí³þ íà ñëàâåíî-ñåðáñê³é ÿçûê ïðåâåäåííîå. – 1741. – Арк. 30 зв., 48 зв.: Ðàìà ... Ïàíöèðîì îäåííu ðóêu ìå÷åì êðè- âèìú îðóæíu íà ÷åðâëåííîì íàïèñàëà ïîëþ. 50. Соловjев А. Постанак илирске хералдике и породица Охмућевић // Гласник Скопского Наућного Друшства. – Скопље, 1932. – Књ ХІІ. – С. 102, 111–114; Ивић А. Стари српски печати и грбови. Прилог српскоj сфрагистици и хералдици. – Нови Сад, 1910; Новаковић С. Хералдички обичаjи у Срба у примени и књжевности. – Београд, 1884. – С. 109–112. 51. Weriga-Darowski A. Znaky pieczętny ruskie. Noty heraldyczne. – Paryz, 1862; Archiwum ksi- ążąt Lubartowiczόw Sanguszkόw w Sławucie. – Lwόw, 1877. – Tom I; Piekosiński F. Heraldika polska wiekόw średnich. – Krakόw, 1899; Piekosiński F. Jana Zamojskiego notaty heraldyczno- sfragistyczne // Studya, rozprawy i materyały z dziedziny historyi polskiej i prawa polskiego. – Krakόw, 1907. – Tom VII; Wittyg W. Nieznana szlachta polska i jej herby. – Krakόw, 1908; Haisig M. Sfragistyka szlachecka doby średniowiecza w świetle archiwaliow lwowskich. – Lwόw, 1938; Цітоў А. Пячаткі старажытнай Беларусі. – Мінск, 1993. 52. Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fedka Nieswizkiego // Miesięcznik heraldyczny. – Lwów, 1911. – Tom IV; Sochaniewicz K. Przyczynek do rozwoju herbu ksążąt Zbarazkich // Miesięcznik heraldyczny. – Lwów, 1914. – Tom VII; Gumowski M. Pieczęcie książąt litewskich // Ateneum Wilieńskie. – Wilno, 1930. – Rok VII; Gumowski M. Numizmatyka litewska wieków średnich. – Kraków, 1920; Nowak P., Pokora P. Dokumenty strony polsko-litewskiej pokoju Mełneńskiego z 1422 roku. – Poznań, 2004. – С. 75–79. 53. Muzeum Narodowe w Krakowie, Rkps 892, Tom 2, st. 2; APK, Archiwum Książąt Sanguszków w Sławucie, Teka ХІIІ, Plik 26; Центральний державний історичний архів України у місті Києві (далі – ЦДІАК України), ф. 220, оп. 1, спр. 98, арк. 1; ф. 2228, оп. 1, спр. 150, арк. 2, 5. 54. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника Національної академії наук України, Відділ рукописів, ф. 5, оп. 2, спр. 7444/3, арк. 819; Центральний державний історичний архів України у місті Львові, ф. 132, оп. 1, спр. 805, арк. 2 зв. 55. Рыбаков Б. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси Х–ХІІ веков // Сове- тская археология. – М., 1940. – Выпуск VI. – С. 227–257; Белецкий С. Начало русской гера- _________________________ Олег Однороженко. „CLIPEARIUM TEUTONICORUM”... 33 льдики (знаки Рюриковичей X–XI вв.) // У источника. – Выпуск І: Сборник статей в честь члена-корреспондента Российской Академии наук Сергея Михайловича Каштанова. – М., 1997. – Часть І. – С. 150; Алфьоров О. Болохівські князі – “провінційна гілка” чернігівських Ольговичів // Кобудь – Костянтинів – Старокостянтинів: історія, культура, археологія. Нау- ковий збірник “Велика Волинь”. – Старокостянтинів, 2006. – Том XXXIV. – С. 190–202. 56. ЦДІАК України, ф. 44, оп. 1, спр. 1, арк. 514. 57. Сотникова М. Сребреники киевского клада 1876 г. // Нумизматика и сфрагистика. – К., 1968. – Том ІІІ. – С. 114–137; Ее же. Нежинский клад сребреников 1852 г. (реконструкция состава) // Нумизматика и сфрагистика. – К., 1968. – Том ІV. – С. 15–42. 58. Дашкевич Я. Родовий знак Рюриковичів у Галицькому князівстві ХІІІ ст. // Третя Наукова геральдична конференція. – Львів, 1993. – С. 32–33. 59. Грушевський М. Звенигород Галицький // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1899. – Том ХХХІ–ХХХІІ. – С. 22; Шеломенцев-Терской В. Новые находки печатей из летописного Зенигорода // Нумизматика и сфрагистика. – К., 1968. – Том ІІІ. – С. 163–167. 60. Merz W., Hegi F. Die Wappenrolle von Zürich. Ein heraldisches Denkmal des vierzehnten Jahr- hunderts in getreuer farbiger Nachbildung des Originals mit den Wappen aus dem Hause zum Loch. – Zürich; Leipzig, 1930. 61. Голубець М. Начерк історії українського мистецтва. – Львів, 1922. – Том І; Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків, 1941; Климкевич Р. Двоголовий орел Галицько- Володимирського королівства // Музейні вісті. – Чікаго, 1959. – Квартал І–ІІ; Климкевич Р. Герб і печаті міста Холма // Літопис Волині. – Вінніпег, 1964. – Число VІІ. – С. 53; Літопис руський. – С. 419; ПСРЛ. – СПб., 1908. – Том II. – С. 845; Климкевич Р. Cтоличні і земські герби Посяння і Лемківщини // Перемишль – західний бастіон України. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1961. – С. 103; Гречило А. Територіальні символи Галицько-Волинської дер- жави (ХІІІ – початок ХІV ст.) // Король Данило Романович і його місце в українській істо- рії. – Львів, 2003. – С. 132–133; Петрушевич А. О городå Галиче за Луквой // Вестник На- родного Дома. – Львов, 1887. – Ч. 52. – С. 467; Крип’якевич І. Галицько-Волинське князів- ство. – Львів, 1999. – С. 154. 62. Geheimes Staatsarchiv Preussischer Kulturbezitz Berlin, XX. Hauptabteilung, Pergamenturkun- den, Schiebl. 81, n. 1; Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівст- ва… – С. 147–148; Барвінський Б. Українські сфрагістичні пам’ятки XII–XIV ст. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1996. – Том CCXXXI. – C. 254; Гречило А. Територіальні символи Галицько-Волинської держави… – C. 129; Грушевський М. Ілюст- рована історія України. – К., 1992. – C. 123; Дашкевич Я. Геральдичне зображення лева в період Галицько-Волинської держави (перша половина XIV сторіччя) // Знак. – 1998. – Ч. 16. – С. 7; Лаппо-Данилевский А. Печати последних Галицко-Владимирских князей и их советников // Болеслав Юрий II, князь всей Малой Руси. – СПб., 1907. – C. 222–223; Lewicki A. Ruthenische Teilfürstentümer bis zur Vereinigung mit Polen 1387 // Die Österraichisch- Ungarische Monarchie in Wort und Bild. Galicien. – Wien, 1898. – С. 173; Piekosiński F. Pieczęcie polskie wiekόw średnich. – Krakόw, 1899. – С. 293–294; Наливайко Д. Очима Заходу… – С. 52; История немецкой литературы. – М.-Л., 1962. – Том I. – С. 122–123. 63. GStAPKB, XX. HA, PU, Schiebl. 81, n. 4–5; Купчинський О. Акти та документи Галицько- Волинського князівства… – С. 176–183; Барвінський Б. Українські сфрагістичні пам’ятки XII–XIV ст…. – C. 243–247; Гаврилюк О. Перстень-печатка княжої доби з Тернопільщини // Четверта наукова геральдична конференція. – Львів, 1994. – С. 24; Грушевський М. Ілюс- трована історія України… – C. 168; Его же. Молотівське срібло // Записки Наукового то- вариства ім. Шевченка. – Львів, 1898. – Том XXV. – С. 5–6; Лаппо-Данилевский А. Печати последних Галицко-Владимирских князей ... – C. 295–297; Терський С. Два маловідомих перстні-печатки з XIV ст. // Шоста наукова геральдична конференція. – Львів, 1997. – Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________ 34 С. 90; Piekosiński F. Pieczęcie polskie ... – С. 305; Piekosiński F. O źrόdlach heraldyki russkiej // Polska Akademia Umiejętności. Wydział Historyczno-filologiczny. – Krakόw, 1899. – Serya II. – Tom XIII. – С. 200; Пекосинский Ф. Источники русской геральдики // Heraldiсa. – СПб., 1900 – Том I. – С. 107. 64. Климкевич Р. Львів і Україна в найдавнішому геральдичному творі // К.; Філадельфія, 1954. – Ч. 4; Його ж. Львів і Україна в найдавнішому геральдичному творі // Хроніка – 2000. – К., 2000. – Випуск XXXV–XXXVI. – С. 106; Pasch G. Drapeaux du “Libro de Con- scimiento” // Vexillologia. – Paris, 1969. – Tom II. – n. 1–2. – С. 18; Гречило А. Територіальні символи Галицько-Волинської держави... – С. 133; Gumowski M. Pieczęcie książąt litewskich… – С. 715; BCz, Perg. 262; Perg. 300; Perg. 384; Perg. 392; Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Krakowie, Perg. 22; Perg. 31; GStAPKB, XX. HA, PU, Schiebl. 109, n. 68; MNK, Rkps 1458, karta 95, 96, 97, 98, 99, 103; Muzeum Narodowe w Warszawie, NPO 10713; NPO 11409, APK, Zbiόr luźnych pieczęci 88 (Sygn. 112). 65. AGAD, Perg. 4686; Perg. 4775; Fundacja Książąt Czartoryskich przy Muzeum Narodowym w Krakowie. Biblioteka Książąt Czartoryskich w Krakowie, Perg. 272. 66. Мицько І. Історія Галицько-Волинської держави у генеалогічних сюжетах // Знак. – 2000. – Ч. 20. – С. 2. 67. AGAD, Perg. 4775; Biesiadecki F. Herb krόlewskiego miasta Rohatyna // Ziemia Czerwieńska. – Lwόw, 1936. – Rocznik ІІ. – Zeszyt І. – С. 118; Царьова Н. Привілеї Волчка Преслужича на надання магдебурзького права новозаснованому місту Рогатину // Рогатинська земля: Історія та сучасність. – Львів, 1995. – С. 93; Гречило А. Українська міська геральдика. – К., 1998. – С. 24; Гречило А., Савчук Ю., Сварник І. Герби міст України (ХІV – перша полови- на ХХ ст.). – К., 2001. – С. 299–300; Сварник І. Символіка міст Галицької землі // До дже- рел. – К.; Львів, 2004. – Том І. – С. 604. 68. Merz W., Hegi F. Die Wappenrolle von Zürich... – С. 15–16. 69. Климкевич Р. Староукраїнські червоні щити // Музейні вісті. – Чікаго, 1958. – Квартал І–ІІ. – С. 5–13.

"Clipearium Teutonicorum" і "Zuricher Wappenrolle" та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.

Institution

Ähnliche Einträge