Микола Ернст і кримознавство тридцятих років

На основі нових документальних комплексів із Санкт-Петербурга та Архіву Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим відновлено невідомі сюжети розвитку кримознавства в складну добу 30-х рр. ХХ ст. – часів руйнації класичних традицій у краєзнавстві та становлення тоталітарної системи. На тл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Непомнящий, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32686
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 163-171. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32686
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-326862013-02-13T02:46:05Z Микола Ернст і кримознавство тридцятих років Непомнящий, А. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс На основі нових документальних комплексів із Санкт-Петербурга та Архіву Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим відновлено невідомі сюжети розвитку кримознавства в складну добу 30-х рр. ХХ ст. – часів руйнації класичних традицій у краєзнавстві та становлення тоталітарної системи. На тлі діяльності видатної постаті краєзнавчого руху М. Л. Ернста висвітлено процеси, які проходили в кримознавстві. На основе новых документальных комплексов из Санкт-Петербурга и Архива Главного управления СБУ в Автономной Республике Крым восстановлены неизвестные ранее сюжеты развития крымоведения в сложную эпоху 30-х годов ХХ века – времени ломки классических традиций и становления тоталитарной системы. На фоне деятельности крупнейшей фигуры местного краеведческого движения Н. Л. Эрнста показаны процессы, которые проходили в крымоведении. On the base of the new documental complexes from Saint-Petersburg and Archive of the General Directorate of the SBU in the Autonomous Republic of the Crimea the unknown stories of development of the Crimean studies in severe period of thirties of the 20th century, which was the time of breaking classical traditions and establishment of totalitarian system, have been reestablished. The processes, which were happening in Crimean studies, have been shown on the background of the N. L. Ernst who was the major fi gure in local historical movement. 2011 Article Микола Ернст і кримознавство тридцятих років / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 163-171. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32686 [001:930] (477.75) – 057.4 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Непомнящий, А. Микола Ернст і кримознавство тридцятих років Краєзнавство
description	На основі нових документальних комплексів із Санкт-Петербурга та Архіву Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим відновлено невідомі сюжети розвитку кримознавства в складну добу 30-х рр. ХХ ст. – часів руйнації класичних традицій у краєзнавстві та становлення тоталітарної системи. На тлі діяльності видатної постаті краєзнавчого руху М. Л. Ернста висвітлено процеси, які проходили в кримознавстві.
format	Article
author	Непомнящий, А.
author_facet	Непомнящий, А.
author_sort	Непомнящий, А.
title	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років
title_short	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років
title_full	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років
title_fullStr	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років
title_full_unstemmed	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років
title_sort	микола ернст і кримознавство тридцятих років
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32686
citation_txt	Микола Ернст і кримознавство тридцятих років / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 163-171. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT nepomnâŝija mikolaernstíkrimoznavstvotridcâtihrokív
first_indexed	2025-07-03T13:05:21Z
last_indexed	2025-07-03T13:05:21Z
_version_	1836631114362388480
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 162 ÊÐÀªÇÍÀÂÑÒÂÎ Â ÎÑÎÁÀÕ ISSN 2222-5250 163 Микола Львович Ернст у 30-х роках ХХ століт- тя був, без перебільшення, найвидатнішою фігу- рою в кримознавстві. Організатор науки, визнач- ний діяч музейної справи та пам’яткоохоронної сфери, він продовжував активно розробляти різ- ні сюжети історичного краєзнавства й архео- логії Криму, працюючи в Центральному музеї Кримської АСРР завідувачем археологічного від- ділу. Виставки, традиційні літні розкопки, лекції. Життя відбивало свій традиційний ритм. Проте навколо нього змінювалося коло його сподвижни- ків, службового оточення. За своїм професійним, а часто – і моральним рівнем, це були не крає- знавці 1920-х, які міцно увійшли в історіографіч- ні канони як класики краєзнавства. Тепер дово- дилося співпрацювати, як правило, з відставле- ними за вислугою років партійними функціоне- рами, переведеними на «наукову» роботу, «ідей- ними» будівничими нового суспільства, висуну- тими для роботи на культурному фронті з робіт- ничого середовища. У Центральному музеї Тавриди М. Л. Ернста оточували нові люди. З 1927 до 1932 року ди- ректором був Леонід Миколайович Невський, член ВКП(б) з 1908 року, член Товариства ста- рих більшовиків, колишній червоногвардієць. За спогадами Миколи Львовича, «справами музею він зовсім не цікавився, <...> проте користувався скрізь великим авторитетом»1. Він одночасно був співробітником обкому партії та співробітником відділу культури і пропаганди. У 1929–1930 рр. Л. М. Невський також виконував обов’язки за- ступника наркома освіти Кримської АСРР. У жовтні 1931 року він знайшов у собі енергію для вступу до аспірантури Кримського комуніс- тичного вишу, був головним редактором газети «За пищевую индустрию». 1932 року за рішен- УДК [001:930] (477.75) – 057.4 Андрій Непомнящий (м. Сімферополь) МИКОЛА ЕРНСТ І КРИМОЗНАВСТВО ТРИДЦЯТИХ РОКІВ На основі нових документальних комплексів із Санкт-Петербурга та Архіву Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим відновлено невідомі сюжети розвитку кримознавства в складну добу 30-х рр. ХХ ст. – часів руйнації класичних традицій у краєзнавстві та становлення тоталітарної сис- теми. На тлі діяльності видатної постаті краєзнавчого руху М. Л. Ернста висвітлено процеси, які про- ходили в кримознавстві. Ключові слова: М. Л. Ернст, кримознавство, регіональні енциклопедії, пам’яткознавство, Центральний музей Кримської АСРР. ням ЦК ВКП(б) Леоніда Миколайовича було пере- ведено на партійну роботу в Москву. Заступником Л. М. Невського, а після нього – директором музею став Василь Григорович Опалов, член ВКП(б) з 1919 року, архівіст, редактор Кримського дер- жавного видавництва2, історик-краєзнавець. М. Л. Ернст відзначав його популярність «як письменника (правда, нікчемного і бездарного)»3. В. Г. Опалова змінив Володимир Іванович Совєтов, колишній співробітник Істпарту Кримського об- кому ВКП(б)4, який, на думку М. Л. Ернста, «так само, як попередні, справами не займався, <...> теж письменник (правда, також бездарний)»5. Саме В. І. Совєтов познайомив М. Л. Ернста із завідувачем відділу культури і пропаганди облас- ного комітету партії Б. С. Ольховим, завідувачем КримЦентрархіву А. М. Павловським і співробіт- ником архіву М. Л. Атласом6, з якими краєзнавець активно співпрацював у тридцяті. 1931 року ліквідовується як самостійна одиниця найавторитетніша загальнокримська спілка краєзнав- ців – Таврійське товариство історії, археології та ет- нографії, пост голови якого не так давно зайняв М. Л. Ернст. Відповідно перестали виходити й «Известия» Товариства – фактично припинилася періодична ви- давнича діяльність, що є і показником рівня краєз- навчого руху як такого7. Усі розформовані в Криму наукові громадські об’єднання за задумом партійно- го керівництва вливалися в Обласне бюро краєзнав- ства, керівником якого було обрано (читай – призна- чено) Олексія Георгійовича Максимовича8. Як піз- ніше охарактеризував цю організацію Олександр Іванович Полканов, це було формальне об’єднання, яке займалося лише паперовою роботою9. У 1930–1936 роках, крім музею, Микола Львович підробляв у журналі «Экономика и культура Крыма», що видавався Держпланом КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 164 Кримської АСРР. Там він виконував обов’язки технічного редактора10. 1933 року в сім’ї Ернста «грянув перший грім» – у Києві заарештували брата Миколи Львовича – Федора Людвіговича, який незабаром за- мість залів київських музеїв опинився на стан- ції «Ведмежа гора», де поповнив кількість буді- вельників Біломор-Балтійського каналу11. Згодом на допитах М. Л. Ернст намагався показати, що в цей період вже майже не спілкувався з братом: «Мій брат Федір дійсно був заарештований в Києві приблизно 1932 року. З яких причин і за що його заарештовано, мені невідомо, так як я його після того не бачив. Після арешту він був висла- ний на Біломорський Канал та працював директо- ром музею в Кемі. Відбувши покарання 1936 ро- ку він повернувся до Києва, а потім переїхав на роботу до Алма-Ати як заступник директора кар- тинної галереї. Питання: Вам відомі були антирадянські пере- конання вашого брата? Відповідь: Ні, відомі вони мені не були. Я, од- нак, знав, що брат захоплюється національною українською культурою, і я його попереджав, як би не впасти в український буржуазний націоналізм. Питання: Ваш брат примикав до буржуазного націоналістичного українського руху? Відповідь: Я цього не знаю, але середови- ще, в якому він тоді працював у Києві, було сильно засміченим українськими буржуазними націоналістами»12. Постійним у цей час було листування Миколи Львовича з його сестрами Вірою і Євгенією, що меш- кали в Києві. Добірка послань від сестер, що зберіга- лася в будинку Миколи Львовича, надалі також стала об’єктом пильної уваги співробітників НКВС: «Питання: З листа вашої сестри Віри видно, що вона вам рекомендувала знищити її листи, листи вашого брата, а також і взагалі всі листи, які у вас зберігаються. Чим цю рекомендацію бу- ло викликано? Відповідь: У сестри, очевидно, було багато ві- домостей про арешти в Києві серед українців і німців. Ймовірно, були чутки, коли хто-небудь по- трапляв під підозру на основі старих листів і, як налякана обивателька, вона і вирішила, що краще за все знищити листи. Питання: Судячи з листів, ваша сестра є не тільки людиною антирадянських переконань, але, вочевидь, і знала про вашу контрреволюційну діяльність. Відповідь: Ні, моя сестра не знала зовсім про мою контрреволюційну діяльність і сама також, наскільки я її знаю, антирадянські настроєна не була, а в листі її видно тільки психологію наля- каної несвідомої обивательки. Питання: Ваша сестра в листі вам пише: «Я надсилаю список наявних у мене книг із тво- їми ініціалами. Пересилати їх зараз я вважаю несвоєчасно, а тому напиши, чи передати Ользі, або дещо просто знищити, твої документи я бу- ду потроху надсилати». Поясніть. Відповідь: Мова йде в листі про мою науко- ву бібліотеку, що залишилася в Києві у сестри ще з довоєнного часу, коли я працював у Києві. Книг досить багато і сестра вважала їх незруч- ним пересилати мені через невизначеність мо- го стану у зв’язку зі звільненням із двох служб. Сама сестра збиралася переїжджати до брата в Алма-Ату і тому мала щось зробити з цими мо- їми книгами. Згадувана у цій фразі Ольга, є моя тітка Ольга Миколаївна Неєзе – вчителька, що живе також у Києві, якій сестра і думала переда- ти мою бібліотеку на зберігання, а список книг дійсно доклала до цього листа до мене. Згадка про можливе знищення дечого з книг відносить- ся до книг безцінних і застарілих, що становлять баласт. Згадка про пересилання мені моїх доку- ментів відноситься до мого диплому на ступінь доктора історії, який зберігався у неї, друкова- ний у 25 примірниках. Я просив сестру надісла- ти мені кілька відбитків»13. У травні 1934 року в Криму почався новий виток репресій проти старої інтелігенції і най- освіченіших національних кадрів. Саме в цей час із Кримського педагогічного інституту іме- ні товариша М. В. Фрунзе, який тоді в місцевій пресі іменували не інакше як «буржуазний на- ціоналістичний гнійник», були звільнені видатні діячі кримськотатарської культури, історики та філологи: А. С. Айвазов, О. Н.-А. Акчокракли, І. Н. Леманов, А. А. Умер, а також відомі вчені- історики професори О. М. Деревицький і Г. О. Ма- ксимович14. Кращим способом зберегти собі жит- тя було кинути все і поїхати, як зробив профе- сор цього вишу Віктор Йосипович Филоненко. Він спішно втік із благодатного Криму в да- леку Каракалпакії, в глухий Турткуль, адміні- стративний центр цієї автономної республі- ки в 1932–1939 роках. Тут В. Й. Филоненка бу- ло призначено дійсним членом першого розряду Каракалпацького науково-дослідного інститу- ту і керівником групи національної школи та ет- нографії, а пізніше запрошено для викладання в місцевий учительський інститут15. Учене життя ISSN 2222-5250 165 в Криму в цих умовах виявилося не просто зведе- не до нуля. Атмосферу наукового життя було на- повнено страхом і відчаєм. Аналогічна обстановка панувала в усій країні. У 1933–1934 роках ОГПУ було сфабриковано так звану «Справу славістів», за якою по всій країні «під ніж» пішли як відомі вчені, так і скромні му- зейні працівники, краєзнавці, лікарі, агрономи, зви- нувачені в участі в Російській національній партії. Метою цієї репресивної кампанії було не стіль- ки знищити людей, скільки залякати, принизити ту частину суспільства, яка була вихована в іншій системі цінностей в порівнянні з панівною. (Серед видатних кримознавців у цій справі проходили М. К. Гудзій, М. С. Державін, Б. О. Куфтін)16. Саме тоді у Криму розгорнулася робота над одним із широкомасштабних нереалізованих проектів місцевих краєзнавців 30-х років ХХ століття – академічним виданням «Історії наро- дів Криму», підготовка якого припала на кінець 34-го – 35-й рік. У цей час в Радянському Союзі спостерігався феномен «енциклопедичної епі- демії» (термін, що зустрічався в лексиконі межі 20 – 30-х років ХХ століття). Близько десятка ре- гіонів країни до середини 30-х уже мали свої енциклопедії або опубліковані словники до них. Ідеї створення регіональних енциклопедій за- родилися ще в середині 20-х у зв’язку зі зміною адміністративно-територіального устрою СРСР. В основі цього процесу лежали як політичні, так і економічні чинники. Він отримав назву району- вання. Стимулюючим чинником стала й робота над «Великою радянською енциклопедією». 1926 року на Сибірському крайовому з’їзді з вивчення продуктивних сил Сибіру було підтримано ініці- ативу місцевих діячів культури та краєзнавства зі створення крайової енциклопедії Сибіру. 1929 ро- ку побачив світ перший том «Сибірської радян- ської енциклопедії» (видання вийшло в чотирьох томах). До 1930 року слідом за Сибіром і незалеж- но від нього розгорнули роботу з підготовки сво- їх енциклопедій Далекосхідний край, Закавказзя, Північний Кавказ, Середня Азія, Урал. Знаючи про досвід створення регіональних енци- клопедій в різних регіонах СРСР, Микола Львович за- пропонував партійному чиновнику Б. С. Ольховому реалізувати аналогічний проект щодо Криму. Спочатку не було ясності, як буде називатися очіку- ваний твір, енциклопедія це буде або фундаменталь- на багатотомна універсальна монографія, кількість і склад авторів, обсяги робіт. Пізніше визначилися окремі вектори цього проекту. 7 жовтня 1934 року Кримський обком ВКП(б) ухвалив рішення про підготовку двох багатотом- них видань «Історії народів Криму» і «Радянської енциклопедії Криму». Виступаючи на пленумі обласного комітету партії, секретар Кримського обкому ВКП(б) Б. О. Семенов зазначив: «Наша Кримська парторганізація зараз приступає до здійснення дуже великої і дуже важливої робо- ти з національного й культурного будівництва в Криму. Ми приступаємо до створення ряду вели- ких праць, як, наприклад, «Радянської енцикло- педії Криму», фольклору, тлумачного словни- ка кримськотатарської мови, «Історії колгоспів Криму» і т. д. Здійснення всіх цих заходів піднімає на вищий щабель якість всієї нашої роботи щодо практичного здійснення ленінсько-сталінської наці- ональної політики партії. У цих працях повинна взя- ти участь вся наша партійна організація, вона допо- може зростанню молодих національних кадрів»17. Вихід у світ шести томів «Радянської енциклопедії Криму» планувався в 1938–1939 роках. Був опу- блікований і попередній проект видання, складе- ний визначним кримським бібліографом, видатним діячем краєзнавчого руху цього періоду Віктором Васильовичем Симоновським (1869–1933)18, але не закінчений ним через раптову смерть19. В. В. Симоновський розробляв проект крим- ського варіанту енциклопедії на основі вже на- явного в країні досвіду зі створення «Сибірської радянської енциклопедії», «Енциклопедії Далекосхідного краю», «Уральської радянської енциклопедії». Він вважав, що видання має бути не довідником, а «провідною науково-популярною працею, побудованою на основі наукової методо- логії діалектичного матеріалу»20. Головні трудно- щі при створенні всекримського універсально- го довідкового видання В. В. Симоновський ба- чив у тому, що «перш за все доведеться зіткнути- ся з незадовільним станом наших сучасних крає- знавчих знань: багато попередніх праць є застарі- лими або не можуть бути використані в силу чу- жої класової настанови»21. При цьому відсутність універсального бібліографічного покажчика лі- тератури про Крим вказано В. В. Симоновським наприкінці виявлених «труднощів», які перешко- джали б успішній роботі над «Радянською енци- клопедією Криму». При цьому бібліограф «нової епохи» чомусь забув, що такий покажчик (ішов 1934 рік) існував. Йдеться про знаменитий і непе- ревершений до сьогоднішнього дня універсаль- ний довідник «TAURICA» Арсенія Івановича Маркевича, який у трьох частинах був опубліко- КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 166 ваний в 1894, 1898 і 1902 роках22. Картотечний ва- ріант кримознавчого зібрання поповнювався упо- рядником до кінця 30-х років, навіть тоді, коли А. І. Маркевич продав своє унікальне бібліогра- фічне зібрання Російській академії історії мате- ріальної культури23. І сам В. В. Симоновський не міг не знати про існування універсальної кримо- знавчої картотеки А. І. Маркевича. Адже саме він повідомив про підготовлену Арсенієм Івановичем на 1929 рік четверту частину «TAURICA». «Нова топо-бібліографічна праця А. І. Маркевича обся- гом 16 друкованих аркушів готова до друку і че- кає свого видавця», – писав Віктор Васильович Симоновський у статті, опублікованій в москов- ському журналі «Библиография» 1929 року24. І раптом через п’ять років він же констатував уже «відсутність повного бібліографічного посібника, який охоплює літературу про Крим»25. Та просто, «класово чужий» «великодержавний шовініст» А. І. Маркевич вже не годився для нової ідеології... Програмні положення майбутнього видан- ня були викладені в спеціальній статті голови Кримського обласного бюро краєзнавства Олексія Георгійовича Максимовича26. Ось як бачив цілі та завдання енциклопедії лідер кримських крає- знавців тридцятих років: «Перш за все висуваєть- ся тут завдання провести наукову систематизацію того величезного матеріалу, який зібраний вже у вигляді археологічних пам’яток, предметів мате- ріальної культури, історичних документів, потім історико-географічного та економічного характе- ру описів Криму, що існують у великій кількості від епохи Геродота й аж до другої половини XIX століття. Ці матеріали з історії Криму тільки част- ково знаходяться в самому Криму, величезна час- тина їх зберігається в архівах, музеях і бібліоте- ках Москви, Ленінграда, України та інших місце- востей Радянського Союзу. Необхідно описати й оцінити ці матеріали як джерела нашого знання про історичне минуле Криму, необхідно створити розділ джерелознавства історії Криму, як основну умову всієї подальшої роботи27. <...> Робота над історією Криму вимагає залучен- ня значних наукових сил. До роботи над історією Криму необхідно залучити такі потужні наукові організації, як Державна академія історії матері- альної культури (ДАІМК), як інститути Академії наук СРСР і Академії наук УСРР. Початок цьому вже покладено укладенням договору з Історико- археографічним інститутом Академії наук СРСР про публікації низки цінних матеріалів з істо- рії Криму. ДАІМК давно вже проводить робо- ту в Криму у формі археологічних експедицій. Поряд із цим необхідно в першу чергу викорис- товувати всі науково-історичні сили Криму <...>. Велику роль у цій справі покликані здійснити кримські краєзнавчі організації, що об’єднують кадри істориків-краєзнавців. Початок цьому вже покладено редакцією «Радянської енциклопе- дії Криму» й «Історії народів Криму» у формі організації низки науково-дослідницьких праць і проведення публічних науково-історичних рефератів»28. Як видно, кримські краєзнавці ре- ально окреслювали колосальний обсяг робіт, не- обхідних для підготовки академічних узагальню- ючих видань із кримської історії та етнографії. Усю безпосередню організаційну робо- ту з підготовки видань виконувала помічни- ця Б. С. Ольхового Г. Комська – співробітниця Кримдержвидаву. М. Л. Ернст брав і редагував ма- теріали спільно з нею, як фахівець у галузі археоло- гії, історії, краєзнавства. 1936 року, коли Г. Комська декілька місяців хворіла, вся організаційна робота повністю лягла на плечі Миколи Львовича. До складання словника і написання статей для «Радянської енциклопедії Криму» були залучені науковці та музейні працівники не тільки Криму, а й Москви, Ленінграда. Важливо відзначити і те, що план роботи над створенням енциклопедії передба- чав організацію експертизи з паспортизації архео- логічних пам’яток півострова, опис архівних фон- дів, що стосуються Криму, з архівів Сімферополя, Москви, Ленінграда та Одеси. Співробітник редак- ції цього видання В. В. Салтиковський, розкриваю- чи етапи роботи над розділом «Населення», повідо- мив, що кримські краєзнавці в процесі підготовки статей для енциклопедії мали можливість працю- вати в архівах і музеях Москви та Ленінграда (зо- крема, Етнографічний музей Московського держу- ніверситету, Етнографічний музей в Ленінграді). В архіві Державної академії історії матеріальної культури вони використовували «цінну, ще не опу- бліковану бібліографію з Криму А. І. Мар-кевича. Цю бібліографію ДАІМК має намір випусти- ти у світ, залучаючи до опрацювання її кримські організації»29. На жаль, так і не видали, так і за- лишилося гігантське бібліографічне зібрання А. І. Маркевича – унікальна пам’ятка науки та культури національного значення – у вигляді ру- кописної картотеки. Добре ще, що встиг Арсеній Іванович вивести своє зібрання частинами з Криму, а то б і це було втрачено! Разом із тим, В. В. Салтиковський зауважив, «важливо, щоб «РЕК» не стала тільки великим ISSN 2222-5250 167 довідником. У зростанні робочого ядра, в під- вищенні цінності самого людського колективу, в зростанні раніше пригноблених національних груп треба відобразити та підкреслити наші до- сягнення соціалістичного будівництва на основі ленінсько-сталінської національної політики»30. Цікаві матеріали про участь ленінград- ських фахівців у підготовці «Історії народів Криму» ми виявили в архівному фонді Історико- археографічного інституту АН СРСР, який функ- ціонував у 1931–1936 роках31. Так, на початку 1935 року вчений секретар Інституту Троцький писав до Сімферополя Бенціону Менделевичу Вольфсону32. вул. Гоголівська, 14. редакція «Історії народів Криму» Шановний т. Вольфсон. На жаль, затримка переговорів про нашу участь в «Історії народів Криму» позбавляє нас цього року можливості зайнятися цією робо- тою. План наш уже зверстаний і затверджений Президією Академії, і зараз змінювати його вже пізно. Крім того, ми не можемо прийняти Ваші умови як в сенсі програми роботи, так і з ма- теріального боку33. При цьому слід зауважити, що сам Б. М. Вольф- сон, якому, очевидно, було доручено займатися ор- ганізаційними питаннями підготовки видання, на- вряд чи міг «гальмувати» справу. Сучасники йо- го характеризували як ініціативного та старанно- го наукового працівника. Ось, наприклад, рядки з його характеристики, представленої керуючим Центрального архівного управління Кримської АСРР Дмитром Дмитровичем Бєлугіним: «Незважаючи на те, що він порівняно молодий, однак як науковий співробітник непоганий. За час своєї роботи в нас уже дещо зробив, наприклад: підібрав і розібрав історичний матеріал з емігра- ції татар до Туреччини, помістивши одну стат- тю в «Красном Крыму», і зараз готує одну стат- тю до Дня Червоної Армії. Звісно, працюючи в двох місцях, нас не цілком влаштовує, але він пра- цівник бажаний і надалі міг би принести величез- ну користь»34. Високу оцінку професійним якос- тям Б. М. Вольфсона дав і Олексій Георгійович Максимович35 – завідувач кафедри загальної іс- торії Вищої Кримської сільськогосподарської шко- ли, де Бенціон Менделевич також працював. Затримка переговорів про фінансування та роз- поділ обов’язків ішла від чиновників Кримського ЦВК, які погано уявляли собі обсяги робіт, хоті- ли, як завжди, швидкого результату при мінімаль- них вкладеннях. У результаті листування між Сімферополем і Ленінградом у лютому – берез- ні 1935 року36 було підготовлено кілька варіантів договору між Історико-археографічним інститу- том АН СРСР і ЦВК Кримської АСРР. За умова- ми підписаного-таки в квітні цього року докумен- та (від Інституту – директор Семен Григорович Томсінський, від Криму – голова ЦВК Ільяс Умерович Тархан) Історико-археографічний інсти- тут АН СРСР брав на себе роботу з виявлення кри- мознавчих матеріалів в архівах і підготовки текс- тів нарисів «Історії народів Криму». Кримський Центральний Виконавчий Комітет мав займати- ся редагуванням підготовлених у Ленінграді ма- теріалів37. Передбачалося, що перший том видан- ня буде готовий до 1 жовтня 1935-го, а другий – до 1 січня 1936 року. Терміни рекордні, але в доку- ментах ішлося лише про підготовку текстів. Бажаючи залучити архівний матеріал, що відклався в Криму, співробітники Історико- археографічного інституту АН СРСР у Ленінграді порушили питання про передачу в архів Інституту «Воронцовські архівні матеріали, що зберігали- ся в Алупкінському палаці»38. Наркомат освіти Кримської АСРР у цій справі зайняв рішучу по- зицію щодо збереження культурної спадщини на місці. У Ленінград відписали, що в Алупці зали- шилися лише розрізнене листування Управління Воронцовським маєтком і архів Воронцових- Дашкових, який розробляється на місці, і «не мо- же бути переданий»39. Уже в грудні 1935 року завдання проекту бу- ли змінені. Партійне керівництво ухвалило, що матеріали двох багатотомних видань краще бу- де узагальнити в одному. Так, 23 грудня 1935 ро- ку обком ВКП(б) ухвалив видати «Повний опис Криму» в десяти томах, два з яких присвятити іс- торії краю. На цьому ж засіданні затвердили ре- дакційну колегію у складі: політичного керівниц- тва Кримської АСРР товаришів А. Самедінова, Б. О. Семенова, І. У. Тархана, Чагара та діячів на- уки, краєзнавчого руху – Р. М. Александровича, Гусєва, С. О. Зернова, Г. Комської, Мілюкова, Б. С. Ольхового, М. С. Самокиша. Б. С. Ольховий доручив М. Л. Ернсту взяти під своє керівництво історичні розділи «Повного опису Криму». Були затверджені також редакції відділів. У редакції відділу «Історія» – Б. М. Вольфсон, Б. Д. Греков, С. О. Жебельов, Зіядінов, У. Б. Іпчі, Кулаєв, О. Г. Максимович, Рабинович, Троїцька, КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 168 Чешмеджі, М. Л. Ернст. До редакції відділу «Народи Криму та національно-культурне будів- ництво» – А.-Г. Н. Батир-Мурзаєв, Іргат-Кадир, М. П. Михайлов, Мустакаєв, Степанов, Щербаков. Усі десять томів загальним обсягом триста друкованих аркушів великого формату планува- лося закінчити 1937 року. Видання передбачало- ся друкувати в Москві в друкарні «Правда» імені Й. В. Сталіна та продавати за передплатою, яку вже почала оформляти Головна контора передплатних видань Кримського відділення Державного ви- давництва за ціною 15 рублів за том. Пізніше ре- дакція прийняла рішення про розширення відді- лу історії, для чого надавався додатковий том. Усе видання, таким чином, включало одинадцять то- мів загальним обсягом 330 друкованих аркушів. Спочатку по відділу «Історія» було затвердже- но тринадцять планових статей. Їх авторами ста- ли як представники влади, так і кращі сили крим- ського краєзнавства: Григорій Дмитрович Бєлов, Генов, професор Гуковський, Сергій Олексан- дрович Жебельов, Федір Степанович Загород- ських, Карімов, Лукомський, Олексій Георгійович Максимович, Юлій Юлійович Марті, Борис Семе- нович Ольховий, Олександр Іванович Полканов, Б. С. Рабинович, Самедінов, Троїцька, Турчанінов, Ельяшев, Микола Львович Ернст, Анатолій Леопольдович Якобсон. По відділу «Народи Криму та національно- культурне будівництво» затвердили 16 планових статей. Серед авторів цього відділу: Абаєв, нарком по освіті Кримської АСРР Р. М. Александрович, Павло Петрович Бабенчиков, Микола Степанович Барсамов, Абдул-Гаміт Нухаєвич Батир-Мур- заєв, Ян Петрович Бірзгал, професор Бойко, Буковський, Мойсей Якович Гінзбург, Володимир Львович Дашевський, академік Микола Сева- стянович Державін, поет і етнограф Керім Джа- манакли, Ємельянченко, професор філолог-русист Леонід Володимирович Жирицький, Калузький, Анатолій Григорович Коренєв, Сергій Дмитрович Коцюбинський, Максим Платонович Михайлов, Борис Семенович Ольховий, Полевой, Олександр Іванович Полканов, Райко, композитор і етног- раф Асан Мамутович Рефатов, Р. М. Степанов, Ільяс Умерович Тархан, Тухватуллін, Шевчук, Шерфедінов, Микола Львович Ернст та ін. Для «Повного опису Криму» М. Л. Ернст під- готував цикл статей зі стародавньої та серед- ньовічної історії краю. Редакція встигла провести велику роботу з підготовки до друку карт для пер- ших двох томів. Керував нею технічний редактор Лукін, виготовляв карти кресляр Джинєєв40. Повальна смуга арештів і знищення цвіту кримської інтелігенції, особливо діячів кримсь- котатарської культури й освіти, наприкінці 30-х років ХХ століття звела нанівець всі підготовчі ро- боти. Керівник редколегії «Радянської енциклопе- дії Криму» – завідувач відділу культури та пропа- ганди Ленінізму Кримського обкому ВКП(б) Б. С. Ольховий – також був репресований41. Зрозуміло, що підготовлені ворогами народу наукові матеріа- ли не мали права на вихід у світ. Після арешту Б. С. Ольхового редакцію енциклопедичних видань було закрито, а підготовлені матеріали заарешто- вано. Складені нариси та напрацювання до статей вилучалися органами НКВС в якості слідчих до- кументів. Цінний кримознавчий проект тридцятих так і залишився нереалізованим. Співпраця М. Л. Ернста з Б. С. Ольховим – партійним функціонером такого високого рангу – дозволила краєзнавцю розпочати реалізацію давно виношуваної ним ідеї про видання «Серії старовинних подорожей та описів Криму»42. Вільно володіючи німецькою мовою М. Л. Ернст підготував до друку відразу два переклади: тво- ри професора університету в Галле Тунманна «Кримське ханство» і колишнього французько- го консула в Бахчисараї 1753 року Пейсонелля «Трактат про торгівлю на Чорному морі та про політичний і суспільний устрій Кримської Татарії», видані наприкінці XVIII століття. Б. С. Ольховий редагував ці праці й лобіював їх ви- дання через партійні та радянські органи43. Таким чином, у складний час розвалу краєзнавчого руху в країні кримські краєзнав- ці намагалися налагодити систематичні дослід- ження з вивчення краю. 1. Архів ГУ СБУ в АРК, ф. 8, оп. 1, спр. 010598, т. 1, арк. 126. 2. Див. особові документи В. Г. Опалова: ДААРК, ф. Р-415, оп. 1, спр. 572, арк. 1–2; оп. 5, спр. 37, арк. 17. 3. Архів ГУ СБУ в АРК, ф. 8, оп. 1, спр. 010598, т. 1, арк. 126. Джерела та література 4. Див. особову справу В. І. Совєтова: ДААРК, ф. Р-415, оп. 1, спр. 591, арк. 1–3; оп. 5, спр. 45, арк. 3. 5. Архів ГУ СБУ в АРК, ф. 8, оп. 1, спр. 010598, т. 1, арк. 126 зв. 6. Див особові документи М. Л. Атласа: ISSN 2222-5250 169 ДААРК, ф. Р-415, оп. 1, спр. 301, арк. 1–20; оп. 5, спр. 45, арк. 1–2. 7. Див. докладніше: Непомнящий А. А. Стра- ницы истории крымского краеведения в 30-е гг. ХХ века / А. А. Непомнящий // Боспорские исследования=Bosporos Studies / Крымское отд. Ин-та востоковедения им. А. Е. Крымского НАН Украины. – Симферополь, 2005. – Вып. 10. – С. 361–383. 8. Олексій Георгійович Максимович (нар. 1902 р.) – син історика, професора Кримського університету (педагогічного інституту ім. то- вариша М. В. Фрунзе) Георгія Андрійовича Максимовича (1877 – після 1960). Сім’я пе- реїхала до Сімферополя в грудні 1923 – січні 1924 року з Ніжина, де Г. А. Максимович був професором Ніжинського інституту народної освіти, деканом, керував секцією Ніжинської науково-дослідної кафедри історії, культури та мови. У Кримському університеті профе- сор Г. А. Максимович читав курси політич- ної економії, економічної географії, росій- ської історії та географії Росії. На жаль, йо- го прізвище не увійшло до другого видання довідника про професорів цього вишу. (Див.: Профессора Таврического национального университета им. В. И. Вернадского / сост. В. В. Бобков, [В. В. Лавров]. – [2 изд. : испр. и доп.]. – К.: Либідь, 2007. – 172 с.). Олексій Георгійович Максимович, згідно з даними довідника «Науковці Криму» (1927 р.), – сус- пільствознавець, працював на Робітничому факультеті. У 30-х роках ХХ століття він пра- цював завідувачем кафедри загальної історії Вищої кримської комуністичної сільськогос- подарської школи. (Див. його особову спра- ву як дослідника в місцевому архіві: ДААРК, ф. Р-415, оп. 1, спр. 564). 9. ДААРК, ф. Р-3814, оп. 1, спр. 136, арк. 11. 10. Див. про журнал «Экономика и культу- ра Крыма»: Морозов С. Организаторам со- циалистического земледелия Крыма – дать научно-популярный большевистский жур- нал / С. Морозов // Красный Крым. – 1934. – 5 мая. – С. 2; Наши задачи // Экономика и культура Крыма. – 1930. – № 1. – С. 3–8. 11. Білокінь С. І. В обороні української спад- щини : історик мистецтва Федір Ернст / С. І. Білокінь ; Ін-т історії України НАН України. – К., 2006. – С. 3. 12. Архів ГУ СБУ в АРК, ф. 8, оп. 1, спр. 010598, т. 1, арк. 297. 13. Там само, арк. 298–299. 14. Див.: Непомнящий А. А. Арсений Маркевич : страницы истории крымского краеведе- ния / А. А. Непомнящий. – Симферополь: Бизнес-Информ, 2005. – С. 229–262.? (Серия «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 3). 15. Див. докладніше: Непомнящий А. А. «Еще держится у нас старая культурность…» : новые материалы по истории крымоведения в переписке местных историков с академи- ком И. Ю. Крачковским / А. А. Непомнящий // Историческое наследие Крыма. – 2007. – № 19. – С. 181–202. Див. також: Непомнящий А. А. Листування В. Филоненка з академі- ком Г. Крачковським : нове джерело з істо- рії кримознавства 20-х років ХХ ст. / А. А. Непомнящий // Історичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 9–18. 16. Див. докладніше: Ашнин Ф. Д. «Дело славис- тов» : 30-е годы / Ф. Д. Ашнин, В. М. Алпатов ; отв. ред. Н. И. Толстой. – М. : Наследие, 1994. – 286 с. 17. Цит. за: Максимович А. За большевистскую историю Крыма / А. Максимович// Экономика и культура Крыма. – 1935. – № 2. – С. 111. 18. Віктор Васильович Симоновський (1869– 1933) – бібліограф-кримознавець. Працюючи бібліотекарем у різних наукових і навчаль- них закладах Сімферополя, він став упоряд- ником ряду ретроспективних і галузевих бі- бліографічних покажчиків із різних аспек- тів історії, етнографії, економіки півострова. Див. про В. В. Симоновського: Непомнящий А. А. Библиография библиографии исто- рического краеведения Крыма: Начало работы над составлением полного свода / А. А. Непомнящий // Студії з архівної спра- ви та документознавства. – К., 2003. – Т. 9. – С. 182–186; Непомнящий А. А. Вопрос об украинском языке в Таврической губерни- и в опубликованном наследии библиографа В. В. Симоновського: По новым библиогра- фическим источникам / А. А. Непомнящий // Записки з загальної лінгвістики=Opera annua in linguistica generalis: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2002. – Вип. 5 : Мова та національна свідомість. – С. 142–145. 19. Симоновский В. В. Очерк работы краевых энциклопедий / В. В. Симоновский // Экономика и культура Крыма. – 1934. – № 9/12. – С. 173–180. – Підп.: Симановский В. В. 20. Там само. – С. 179. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 170 21. Там само. – С. 180. 22. Маркевич А. И. «TAURICA» : опыт указа- теля книг и статей, касающихся Крыма и Таврической губернии вообще / А. И. Маркевич // Известия Таврической ученой архивной ко- миссии.? 1894.? № 20.? С. 1–395; 1898.? № 28.? С. 92–185; 1902.? № 32/33.? С. 47–128. 23. Див. про це: Непомнящий А. А. Історико- бібліографічний спадок Арсенія Маркевича : досвід аналізу і нові знахідки / А. А. Непом- нящий // Бібліотечна планета. – 2000. – № 4. – С. 36–37; Непомнящий А. А. Универсаль- ный указатель опубликованных и архивных крымоведческих документов / А. А. Непо- мнящий // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство : міжвідомч. зб. наук. праць. – К., 2002. – Вип. 5 : Архіви – складова інфор- маційних ресурсів суспільства. – С. 243–249. 24. Симоновский В. В. Очерк библиографичес- кой работы в Крыму / В. В. Симоновский // Библиография.? 1929.? № 4.? С. 118. Див. до- кладніше: Непомнящий А. А. Крымская кра- еведческая библиография: важные вехи / А. А. Непомнящий // Библиография. – 2001. – № 4. – С. 75–80; Непомнящий А. А. Сторінки історії кримської бібліографії 20 – 30-х рр. ХХ століття / А. А. Непомнящий // Бібліотечна планета. – 2006. – № 3. – С. 34–35. 25. Симоновский В. В. Очерк работы краевых энциклопедий / В. В. Симоновский // Экономика и культура Крыма. – 1934. – № 9/12. – С. 180. 26. Див. докладніше про розвиток кримсько- го краєзнавства у складний період 30-х ро- ків ХХ століття: Непомнящий А. А. З істо- рії кримського краєзнавства в 30-і роки ХХ століття : за неопублікованим листуван- ням А. І. Маркевича / А. А. Непомнящий // Краєзнавство. – 2005. – № 1/4. – С. 160–171; Непомнящий А. А. Из истории крымоведения тридцатых : проекты и их реализаторы / А. А. Непомнящий // Питання історії науки і техні- ки. – 2008. – № 3 (7). – С. 57–64; Непомнящий А. А. Подвижники крымоведения. Т. 2: TAURICA ORIENTALIA / А. А. Непомнящий ; Респ. комитет АРК по охране культурного на- следия. – Симферополь, 2008. – 600 с. – (Серия «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 12). 27. 1935 року Микола Львович Ернст завер- шив роботу над розділом «Джерела вивчен- ня історії Криму» для видань «Історія наро- дів Криму» та «Кримська енциклопедія». Див.: ДААРК, ф. Р-3283, оп. 1, спр. 14, арк. 1–85. Матеріал було опубліковано 2004 року. Див.: Эрнст Н. Л. Источники изучения исто- рии Крыма / Н. Л. Эрнст // Историческое на- следие Крыма. – 2004. – № 5. – С. 97–127. 28. Максимович А. За большевистскую историю Крыма / А. Максимович // Экономика и куль- тура Крыма. – 1935. – № 2. – С. 112–114. 29. Салтыковский В. В редакции «Советской эн циклопедии Крыма» / В. Салтыковский // Экономика и культура Крыма. – 1935. – № 2. – С. 115. 30. Там само.? С. 116. 31. У 1931–1936 роках під назвою Історико- археографічний інститут АН СРСР продо- вжувала свою діяльність Археографічна ко- місія Академії наук, що існувала з 1834 до 1931 років. Згодом (1936 рік) Інститут було реорганізовано в Ленінградське відділення Інституту історії АН СРСР. 32. Вольфсон – прізвище вітчима (прізвище батька – Рудштейн). Бенціон Менделевич народився 1906 року в білоруському міс- ті Бобруйську. Після закінчення семирічки в 1923–1926 рр. він – чорнороб, сортуваль- ник на лісопильному заводі №7 імені М. В. Фрунзе (Бобруйськ), в 1927–1929 рр. пра- цював там само на посаді сортувальника та монтера. У 1929-му Б. М. Вольфсон став сту- дентом I Московського державного універ- ситету (історичного відділення етнологіч- ного факультету). Однак незабаром факуль- тет був перетворений в Московський дер- жавний інститут історії, філософії і літера- тури ім. М. Г. Чернишевського. Доля моло- дого комуніста (з 1932 р. – член ВКП(б)) піс- ля закінчення вишу виявилася пов’язаною з Сімферополем, де в 1932–1933 рр. він, як за- значено в заповненій ним анкеті, – «педагог, методист Комуністичного вишу» (Кримської вищої комуністичної сільськогосподарської школи). У 1933–1934 роках за завданням пар- тії Б. М. Вольфсон керував парторганізаціє- ю колгоспу «Ферайгойт» Лариндорфського району. У 1934–1935 роках Б. М. Вольфсон – секретар створеної при обласному коміте- ті партії Комісії з історії Громадянської ві- йни. Одночасно він викладав у Кримській вищій комуністичній сільськогосподарській школі: читав «Історію Заходу і Сходу епо- хи промислового капіталізму та імперіаліз- му» на кафедрі загальної історії. З 1931 ро- ISSN 2222-5250 171 ку за сумісництвом – науковий працівник Центрального архіву Криму. Див. особові справи Б. М. Вольфсона: ДААРК, ф. Р-415, оп. 1, спр. 546, арк. 1–23; оп. 5, спр. 153, арк. 1–65. 33. ПФАРАН, ф. 133, оп. 1, спр. 1410, арк. 1. 34. ДААРК, ф. Р-415, оп. 5, спр. 153, арк. 12. 35. Там само, арк. 41. 36. ПФАРАН, ф. 133, оп. 1, спр. 1410, арк. 2–3. 37. Там само, арк. 7–8. 38. Там само, арк. 10. 39. Там само, арк. 15. 40. Комская Г. «Полное описание Крыма» / Г. Комская // Литература и искусство Крыма. – 1936. – № 2. – С. 143–144. 41. Козлов В. Ф. Из опыта создания региональных энциклопедий в СССР в 1920–1930-е гг. / В. Ф. Козлов // Проблемы создания региональ- ных энциклопедий : мат-лы Межд. науч.- практ. сем. (СПб., 14–16 окт. 2003 г.).? СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2004.? С. 37. 42. Архів ГУ СБУ в АРК, ф. 8, оп. 1, спр. 010598, т. 1, арк. 151 зв., 154 зв. 43. Там само, арк. 154 зв. Андрей Непомнящий Николай Эрнст и крымоведение тридцатых На основе новых документальных комплексов из Санкт-Петербурга и Архива Главного управления СБУ в Автономной Республике Крым восстановлены неизвестные ранее сюжеты развития крымоведения в сложную эпоху 30-х годов ХХ века – времени ломки классических традиций и становления тотали- тарной системы. На фоне деятельности крупнейшей фигуры местного краеведческого движения Н. Л. Эрнста показаны процессы, которые проходили в крымоведении. Ключевые слова: Н. Л. Эрнст, крымоведение, региональные энциклопедии, памятниковедение, Центральный музей Крымской АССР. Andrіj Nepomnyashchiy Mykola Ernst and Crimean studies in thirties On the base of the new documental complexes from Saint-Petersburg and Archive of the General Directorate of the SBU in the Autonomous Republic of the Crimea the unknown stories of development of the Crimean studies in severe period of thirties of the 20th century, which was the time of breaking classical traditions and establish- ment of totalitarian system, have been reestablished. The processes, which were happening in Crimean studies, have been shown on the background of the N. L. Ernst who was the major fi gure in local historical movement. Key words: М. L. Ernst, Crimean studies, regional encyclopedias, Monument studies, Central museum of the Crimean ASSR. Відомий краєзнавець, музеєзнавець, архео- лог та етнограф Михайло Іванович Сікорський1 народився 13 жовтня 1923 р. у козацькому місті Чигирині у сім’ї простих робітників. Мати, Марія Мусіївна, працювала у Чигиринському колгоспі ім. Леніна. Батько, Іван Іванович, – на заводі у м. Ка- УДК 908 (477.41) Олена Тонконог, Валентина Шакула (м. Переяслав-Хмельницький) ВНЕСОК МИХАЙЛА ІВАНОВИЧА СІКОРСЬКОГО У РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО КРАЄЗНАВСТВА У статті розглядається біографія та наукова діяльність відомого краєзнавця та музейника Михайла Івановича Сікорського. Ключові слова: М. І. Сікорський, дослідження Переяслава. Пам’яті М.І. Сікорського присвячується м’янка2. Батько помер у 1930 р., а мати в голодно- му для України 1933 році3. З 1933 до 1939 р. разом з братом і сестрою М.І. Сікорський виховувався в дитячому будинку м. Чигирина. Закінчив 8 кла- сів Чигиринської середньої школи №14. У 1939 р. вступив до Запорізького авіаційного техніку-

Микола Ернст і кримознавство тридцятих років

Institution

Ähnliche Einträge