Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні
У статті досліджено правове становище та умови перебування військовополонених Першої світової війни на території Кременчуцького гарнізону в другій половині 1916 року. На основі архівних даних визначено кількісний склад полонених, його розподіл за національною, соціальною та конфесійною ознаками. Дос...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32690 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні / В. Саранча // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 84-92. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-32690 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-326902013-02-13T02:02:59Z Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні Саранча, В. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті досліджено правове становище та умови перебування військовополонених Першої світової війни на території Кременчуцького гарнізону в другій половині 1916 року. На основі архівних даних визначено кількісний склад полонених, його розподіл за національною, соціальною та конфесійною ознаками. Досліджено динаміку чисельності, побутові умови та використання праці військовополонених. В статье исследовано правовое положение и условия пребывания военнопленных Первой мировой войны на территории Кременчугского гарнизона во второй половине 1916 года. На основе архивных данных определен количественный состав пленных, его распределение по национальной, социальной и конфессиональной принадлежности. Исследована динамика численности, бытовые условия и использования труда военнопленных. In article the legal status and conditions of stay of prisoners of war of the First World War in territory of the Kremenchug garrison in second half of 1916 is investigated. On the basis of contemporary records the quantitative structure captured, its distribution on a national, social and confessional accessory is defi ned. Dynamics of number, conditions of life and uses of work of prisoners of war is investigated. 2011 Article Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні / В. Саранча // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 84-92. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32690 355.415.8(477.53-21):94«1914/18» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Саранча, В. Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні Краєзнавство |
| description |
У статті досліджено правове становище та умови перебування військовополонених Першої світової війни на території Кременчуцького гарнізону в другій половині 1916 року. На основі архівних даних визначено кількісний склад полонених, його розподіл за національною, соціальною та конфесійною ознаками. Досліджено динаміку чисельності, побутові умови та використання праці військовополонених. |
| format |
Article |
| author |
Саранча, В. |
| author_facet |
Саранча, В. |
| author_sort |
Саранча, В. |
| title |
Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні |
| title_short |
Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні |
| title_full |
Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні |
| title_fullStr |
Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні |
| title_full_unstemmed |
Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні |
| title_sort |
військовополонені першої світової війни в кременчуцькому гарнізоні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32690 |
| citation_txt |
Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні / В. Саранча // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 84-92. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT sarančav víjsʹkovopoloneníperšoísvítovoívíjnivkremenčucʹkomugarnízoní |
| first_indexed |
2025-07-03T13:05:35Z |
| last_indexed |
2025-07-03T13:05:35Z |
| _version_ |
1836631128555913216 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
84
Дмитрий Вырский
Кременчуг: начало истории (1571-1648)
Статья посвящена начальному периоду истории города Кременчуга. Проанализирован историчес-
кий контекст, в котором происходило становление нового городского центра; излагаются факты,
связанные с ранней его историей; а также выясняется происхождение названия поселения.
Ключевые слова: город, локальная история, казаки, Днепр.
Dmitry Vyrs’kyj
Kremenchug: The Early History (1571-1648)
The paper is devoted to the initial period of the history of the city of Kremenchug. We analyze the historical
context in which it was becoming a new urban center, the statement of the facts related to his early history and
origin of the name turns out the settlement.
Keywords: city, local history, the Cossacks, the Dnieper.
Майже сто років відділяє нас від початку одні-
єї з найтрагічніших сторінок в історії людства −
Першої світової війни. Цей глобальний конфлікт
змінив напрям цивілізаційного руху, дав поштовх
для розвитку в ньому негативних тенденцій,
які призвели до загострення кризи буржуазно-
ліберальної ідеології. Подібні процеси найбільш
яскраво спостерігаються в методах і засобах, які
застосовувалися під час війни при вирішенні про-
блем гуманітарного характеру, таких як: біжен-
ство, примусові депортації, утримання військово-
полонених тощо. Сумний досвід Першої світової
в сфері ігнорування норм міжнародного права та де-
гуманізації суспільної свідомості став характерною
ознакою для всіх наступних війн ХХ століття.
Глобальний характер конфлікту надав військо-
вому полону Першої світової значного масшта-
бу. Так, загальна кількість військовослужбов-
ців європейських країн (без Російської імперії),
які перебували в полоні Першої світової, стано-
вить 5 328 447 чол.1, в той же час подібні втрати
УДК 355.415.8(477.53-21):94«1914/18»
Віктор Саранча (м. Кременчук)
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
В КРЕМЕНЧУЦЬКОМУ ГАРНІЗОНІ
У статті досліджено правове становище та умови перебування військовополонених Першої світової
війни на території Кременчуцького гарнізону в другій половині 1916 року. На основі архівних даних ви-
значено кількісний склад полонених, його розподіл за національною, соціальною та конфесійною ознака-
ми. Досліджено динаміку чисельності, побутові умови та використання праці військовополонених.
Ключові слова: Перша світова війна, військовополонені, Кременчуцький гарнізон, військовий магазин.
Росії в абсолютних цифрах складають 2417 000
військовополонених, або 16,1 % від загальної
кількості мобілізованих2. Невдалі дії австро-угор-
ської армії призвели до того, що в полоні опини-
лося 1800000 її вояків (20 % від загальної кіль-
кості мобілізованих). Відповідні втрати іншої
держави – члена Троїстого союзу − Німеччини
складають 1000000 військовополонених, або
7,5 % від загальної кількості мобілізованих3.
Протягом війни значний контингент німецьких
та австро-угорських військовополонених утриму-
вався в таборах, які були розташовані на території
Російської імперії∗, де загальна кількість бранців
на 1 вересня 1917 р. дорівнювала 1 813 458 чол.4
Тривалий час у вітчизняній науці в проблемати-
ці військового полону досліджувалися лише його
______________________________
* Так, в Київському військовому окрузі на 01.09.1917 зна-
ходилося 406 078 полонених, а в Одеському - 217 566 чол.
Існують дані, що загальна кількість військовополонених
Першої світової на території Російської імперії становила
2,3 млн. осіб.
ISSN 2222-5250
85
окремі аспекти, що не давало можливості створити
об’єктивну картину даного явища. З огляду на за-
гальний розвиток історичного процесу можна виді-
лити наступні етапи у вітчизняній історіографії вій-
ськового полону Першої світової війни:
- дореволюційний період (1914 – 1917 рр.);
- радянський період (1917 – 1991 рр.);
- сучасний період (з 1991 р.).
Перші публікації з даної проблематики
з’явилися у вітчизняній історіографії ще під час са-
мої війни і мали агітаційний, політично заангажо-
ваний характер. Вони несли інформацію про важ-
кі умови, в яких перебувають російські вояки в ні-
мецькому та австрійському полоні5. Повідомлення
про становище іноземних полонених на території
Росії мали уривчастий характер та використовува-
лися виключно для порівняння з «набагато гіршим
положенням російських військовополонених».
У перше десятиліття радянської влади вида-
ються праці, в яких розглядається внесок війсь-
ковополонених-інтернаціоналістів в боротьбу за
перемогу влади Рад та можливості використання
їх в майбутній світовій революції6. У період 1930
− 1940 рр. змін в науковому дискурсі не відбу-
вається: в світ виходять праці, в яких історія вій-
ськового полону пов’язана з інтернаціоналістсь-
ким та революційним рухами7. З середини 1950-х
і до кінця 1980-х рр. в радянській історіографії
військовий полон розглядається в традиційному
дискурсі, але з’являються праці, в яких розкри-
вається допоміжна роль військовополонених в
народному господарстві Російської імперії8.
Зняття ідеологічного пресингу з науки та від-
криття засекречених архівних справ на почат-
ку 1990-х рр. дали можливість історикам пост-
радянських країн досліджувати нові аспекти вій-
ськового полону, використовуючи при цьому до-
статньо популярний на Заході з 1960-х рр. істо-
рико-антропологічний метод. Але слід відмітити,
що в даному напрямку з кінця 1990-х рр. і до те-
перішнього часу плідно працюють лише росій-
ські вчені. Ними захищено низку дисертацій,
в яких досліджуються регіональні аспекти та сис-
тема управління військовим полоном9, студію-
ються психологічні та соціокультурні проблеми
даного явища10. Відсутність широкої джерельної
бази та некритичне ставлення до наративних ма-
теріалів часто призводять до домінування в пра-
цях сучасних істориків елементів описовості, ок-
рім того, суперечливими виглядають їх глобальні
висновки в дослідженнях, які базуються лише на
регіональному матеріалі.
На сучасному етапі розвитку історичної на-
уки вітчизняні вчені досліджують військовий по-
лон Першої світової війни в розрізі перебування
вояків-українців в таборах Німеччини та Австро-
Угорщини. Особлива увага в таких дослідженнях
приділяється ідеологічній роботі, яку проводили
з бранцями з Наддніпрянщини діячі Союзу виз-
волення України11. Серед іноземних досліджень
з даної проблематики слід відзначити публікацію
німецького вченого Р.Нахтігаля в «Українському
історичному журналі», яку присвячено історії
Дарницького табору військовополонених12.
Майже повна відсутність праць з проблема-
тики військового полону Першої світової на те-
риторії України та виняткове значення даного
збройного конфлікту для історії людства зумо-
влюють актуальність обраної теми дослідження.
Наукова новизна роботи полягає в спробі дослід-
ження та узагальнення на основі друкованих ви-
дань та архівних матеріалів різних аспектів ста-
новища військовополонених в місті Кременчуці
Полтавської губернії. Практичне значення роботи
полягає в можливості використання її матеріалів
в краєзнавчій роботі та в написанні узагальнюю-
чих робіт з історії військового полону в Україні
періоду Першої світової війни. Розглянута ав-
тором джерельна база визначає хронологіч-
ні (червень – грудень 1916 р.) та територіальні
(Кременчуцький гарнізон) рамки дослідження.
Об’єктом дослідженням є контингент військово-
полонених австрійської армії, який підпорядкову-
вався керівництву кременчуцьких військових ма-
газинів. Предмет дослідження – становище війсь-
ковополонених в Кременчуцькому гарнізоні, взя-
те в сукупності, починаючи від статусу і до визна-
чення їх місця в житті міста.
Мета дослідження полягає у визначенні складу
та становища військовополонених Першої світо-
вої війни, які знаходилися на території Кременчука
в другій половині 1916 року. Відповідно до пос-
тавленої мети в роботі передбачається вирішення
наступних дослідницьких завдань:
- визначення складу Кременчуцького гарнізо-
ну напередодні та під час війни;
- дослідження міжнародних та російських нор-
мативно-правових актів, які визначали статус вій-
ськовополонених під час Першої світової, та їх
дотримання під час війни;
- визначення кількісного складу полонених, його
розподіл за національною, соціальною та конфесій-
ною ознаками, динаміку чисельності та чинники, що
впливали на зміни в чисельності даного контингенту;
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
86
- аналіз побутових умов та використання праці
військовополонених;
За кількістю дислокованих військових
підрозділів на початок Першої світової війни
Кременчуцький гарнізон посідав перше місце в
Полтавській губернії. Територіально в довоєнний
період гарнізон входив до Київського військово-
го округу (КВО), але частина військових підроз-
ділів, розташованих на його території, підпоряд-
ковувалася командуванню Одеського військового
округу (ОдВО)∗. Склад кременчуцького гарнізону
на 1914 рік мав наступний вигляд:
- 2-га бригада 9-ї піхотної дивізії в складі 35
Брянського та 36 Орловського піхотних полків;
- Кременчуцька місцева артилерійська команда;
- Кременчуцький артилерійський склад ОдВО;
- Кременчуцький інтендантський речовий
склад ОдВО;
- Кременчуцький військовий млин ОдВО;
- Одесько-Кременчуцький продовольчий мага-
зин ОдВО;
- Кременчуцька конвойна команда13.
Відповідно до Височайшого указу від
20.07.1914 р. «Про оголошення в деяких місцевостях
Імперії військового стану» даний особливий
правовий режим з підпорядкуванням всього
цивільного управління керівництву військових
округів запроваджувався в Золотоніському,
Переяславському та Кременчуцькому повітах
Полтавської губернії. Наприкінці липня – початку
серпня 1914 р. відбуваються зміни в складі
Кременчуцького гарнізону: на театр військових
дій відбувають 35 Брянський та 36 Орловський
піхотні полки, а в місті залишаються сформовані
з кадрового резерву даних полків та новобранців
26 та 27 піхотні запасні батальйони. Протягом
Першої світової де-факто Кременчуцький гарнізон
був тиловим, але де-юре його територія була
прирівняна до зони бойових дій. Дослідження
складу гарнізону під час війни ускладнюється
чисельними передислокаціями військ. Так на
початок 1916 року він мав наступний вигляд
(без польових запасних військових шпиталів та
резервних польових гуртів худоби):
- 26 запасний піхотний батальйон;
- 118, 119, 120 та 121 команди одужуючих;
- 497 піша Воронезька дружина;
- Кременчуцькі караульна та робоча команди;
- Команда коменданта 3-го тилового етапу
Південно-Західного фронту;
- Кременчуцька місцева артилерійська команда;
- Кременчуцький інтендантський речовий склад;
- Кременчуцький артилерійський склад;
- Кременчуцький військовий млин;
- Кременчуцький базисний продовольчий
магазин (колишній Одесько-Кременчуцький) та
запасні продовольчі магазини № 1 та № 214.
Джерельна база дослідження не дає можли-
вості встановити точної дати надходження до
Кременчука перших партій військовополонених,
їх підпорядкування та розміщення на території
гарнізону. Велика ймовірність того, що це відбу-
лося в березні-травні 1915 року, коли протягом
шести тижнів з Печерської фортеці Києва в ти-
лові гарнізони Російської імперії було відправ-
лено 118 000 австрійських військовослужбовців,
які капітулювали в Перемишлі (22.03.1915) та
були захоплені в полон в Карпатах15.
Спочатку Київ, а з 14.07.1915 Дарницький та-
бір військовополонених (Дарниця − район су-
часного Києва – В.С.) відігравали важливу роль
в системі військового полону в Російській імпе-
рії. Саме в Дарниці відбувався розподіл бран-
ців за національною ознакою, який вирішував
їх подальшу долі. Етнічних німців, австрійців
та угорців висилали до Сибіру та на Далекий
Схід, військовополонених-слов’ян розміщували
на території українських та центральних велико-
російських губерній. Визнаючи важливість цієї
справи, при Штабі Київського військового окру-
гу було створено Особливий комітет з охорони
та розподілу полонених слов’ян.
У кінці 1915 - першій половині 1916 року над-
ходження нових військовополонених з Південно-
Західного фронту до Дарницького табору май-
же припинилося, але з початком літнього наступу
(Брусиловський прорив) ситуація змінилася корін-
ним чином. Тільки наприкінці червня в таборі було
зафіксовано понад 25 тисяч військовополонених, в
середині липня − 20 тисяч, щодня до Дарниці при-
бувало по 8 ешелонів з бранцями, а до внутрішніх
районів Росії вирушало 5 евакуаційних поїздів16.
Основним нормативним актом Російської ім-
перії, який визначав статус військовополонених,
було Положення «Про військовополонених»,
розроблене Військовим міністерством та затвер-
джене 7 жовтня 1914 р. Миколою ІІ. В основу
Положення було закладено принципи Гаазької
конвенції 1907 року «Про закони та звичаї сухо-
путної війни». Згідно з даною конвенцією став-
________________________________________
* З початком війни КВО та ОдВО отримують назви Київській
військовий округ на театрі військових дій та Одеський вій-
ськовий округ на театрі військових дій відповідно.
ISSN 2222-5250
87
лення до військовополонених як до «законних за-
хисників своєї вітчизни» мало бути гуманним, а
їх основні майнові та особисті права не повин-
ні були порушуватися. У першу чергу це стосу-
валося права власності на особисті речі, на пра-
цю, яка мала оплачуватися, з вирахуванням час-
тини на утримання, заборону використання пра-
ці полонених для військових потреб, свободу для
виконання релігійних обрядів тощо17. Слід заува-
жити, що Гаазька конвенція та інші норми між-
народного права порушувалися під час війни як
Росією, так і іншими державами.
Основні порушення стосувалися використан-
ня праці військовополонених та її оплати. Так,
рескрипт імператора Миколи II від 20 серпня
1914 р. встановлював «бажаність примусово-
го направлення військовополонених на казен-
ні й суспільні роботи, причому без якого-небудь
особливої за виконання таких робіт винагороди з
наданням їм лише встановленого казенного пай-
ка». Слід додати, що доповнення до Положення
«Про військовополонених» від 8.03.1915 р. все-
таки надавало право видавати військовополоне-
ним грошову винагороду за працю.
Сучасний дослідник історико-правових аспек-
тів становища військовополонених Першої сві-
тової війни в Сибіру О.Ф. Гордєєв наголошує на
тому, що «місцева влада не особливо озиралася
на Положення («Про військовополонених – В.С.)
і діяла, керуючись власними положеннями»18.
На підтвердження своєї думки О.Ф.Гордєєв на-
водить накази по Красноярському гарнізону, які
свідчать про жорсткий контроль за військовопо-
лоненими, обмеження їх пересування. Дані об-
меження перешкоджали, в тому числі, і виконан-
ню церковних ритуалів.
Джерельна база, яку було використано в да-
ному дослідженні, дає можливість говори-
ти про відсутність вищенаведених порушень
Гаазької конвенції в діях військового керівниц-
тва Кременчуцького гарнізону. Можлива причи-
на цього криється у відмінностях в національ-
ному складі військовополонених та ставленні
до них гарнізонного керівництва: в Сибіру біль-
шість контингенту складали німці, австрійці та
угорці, а в Кременчуці, бранцями були виключно
слов’яни. Особливості використання праці війсь-
ковополонених в Кременчуцькому гарнізоні, які
можна кваліфікувати як порушення міжнародних
правових актів, буде розглянуто нижче.
У першій половині червня 1916 року з
Дарницького табору в розпорядження військово-
го керівництва Кременчуцького запасного продо-
вольчого магазину № 2 (далі − КЗПМ № 2) при-
була партія військовополонених в кількості 150
осіб, а вже 17.06.1916 р. із залізничної станції
«Кременчук» до Дарниці було направлено новий
конвой з нарядом на 200 осіб19. Облікові докумен-
ти КЗПМ № 2 містять інформацію про те, що на
01.07.1916 р. в розпорядженні начальника дано-
го магазину перебувало 612 військовополонених
австро-угорської армії20. Переважна більшість по-
лонених (510 осіб) працювала в двох військових
магазинах гарнізону, решта − на казенних та гро-
мадських роботах в Кременчуці. Третього липня
1916 р. КЗМП № 2 передає весь контингент вій-
ськовополонених в кількості 610 осіб у розпоряд-
ження Кременчуцького базисного продовольчого
магазину (далі − КБПМ)21.
Зважаючи на великий обсяг робіт та нестачу
робочих рук, в середині липня 1916 р. керівниц-
тво КБПМ звертається до Штабу Київського вій-
ськового округу з проханням надіслати нову пар-
тію полонених, в кількості 200 осіб22. Прохання
залишилося поза увагою окружного керівниц-
тва: в липні - грудні 1916 великі партії військо-
вополонених до магазину надходити не будуть∗23.
Незначне поповнення контингенту та переведен-
ня військовополонених з Кременчука до інших
військових підрозділів вплинуло на зменшення
динаміки їх чисельності протягом липня – червня
1916 року (Діаграма 124).
В липні 1916 року відбулися наступні пере-
міщення військовополонених з Кременчуцького
гарнізону:
- 04.07.1916 р. до Лохвицького військового ма-
газину відправлено групу в кількості 100 осіб;
- 07.07.1916 р. в розпорядження Полтавського
губернського земства відправлено 55 військово-
полонених;
- 19.07.1916 р. до Вапнярського військового
магазину відправлено 50 осіб25.
Дані про повернення даного контингенту до
Кременчука відсутні.
Наступне суттєве зменшення чисельності вій-
ськовополонених в Кременчуцькому гарнізоні
припадає на листопад 1916 року. Згідно до розпо-
рядження Начальника Штабного Управління КВО
від 20.10.1916 р. з Кременчуцького базисного за-
пасного магазину до Дарницького ізоляційного
перепускного пункту мали бути відряджені 75
_____________________________________
* Так, в липні 1916 року до Кременчука прибуло лише 18
військовополонених, а в серпні того ж року – 20.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
88
військовополонених, які мають такі цивільні спе-
ціальності: столяри (10 осіб), слюсарі (4 особи),
ковалі (8 осіб), теслярі (8 осіб), пічники (8 осіб),
каменярі (18 осіб), тарники (4 особи), машиніс-
ти (14 осіб), казаняри (1 особа)26. На заміну від-
рядженим особам Дарницький пункт мав надіслати
до Кременчука відповідну кількість військовополо-
нених, які не мають фахової підготовки. Виконання
даного розпорядження викликало певні труднощі,
пов’язані з відсутністю серед військовополонених
Кременчуцького гарнізону необхідної кількості фа-
хівців, тому до Дарниці 10.11.1916 р. було відрядже-
но лише 71 особу∗ замість 75 замовлених27.
У листопаді 1915 року в Одесі розпочалося
формування 1-ї Сербської добровольчої дивізії,
яке закінчилося навесні 1916 року. Протягом
1916 року відбувалося формування 2-ї подібної
дивізії, об’єднаної в жовтні цього ж року з 1-ю
дивізією в Сербський добровольчий корпус. У
листопаді 1916 року на формування 2-ї дивізії до
штабу даного корпусу в Одесі було відряджено з
Кременчука 89 військовополонених сербської на-
ціональності28. У цей же час в Дарниці відбувало-
ся формування Чехословацької добровольчої бри-
гади, до складу якої також відправлялися поло-
нені з Кременчуцького гарнізону29.
Втечі військовополонених в Кременчуцькому
гарнізону не набули масового характеру і не ма-
ли суттєвого впливу на зміни в їх чисельності∗∗.
Окрім того, в звітах та облікових відомостях
КБПМ не зустрічається повідомлень про випадки
смерті серед військовополонених.
Супровідна доку-
ментація на військо-
вополонених, листу-
вання керівництва
Кременчуцького ба-
зисного запасного
магазину зі Штабом
КВО та внутрішні до-
кументи гарнізону да-
ють уявлення про національний, соціальний та
конфесійний склад даного контингенту. Усі вій-
ськовополонені, які знаходилися на території
Кременчуцького гарнізону та були закріплені за
КБПМ, були слов’янами та належали до рядо-
вого складу австро-угорської армії. Окрім сер-
бів, чехів та словаків, про яких згадувалося ви-
ще, серед військовополонених були хорвати, по-
ляки, словенці, румуни та українці (русини). За
соціальним походженням переважна більшість
бранців була селянами і ремісниками з достат-
ньо низьким рівнем фахової підготовки.
За конфесійною приналежністю значна кіль-
кість військовополонених належала до римсь-
ко-католицької Церкви (чехи, словаки, хорва-
ти, словенці, поляки, частина українців) і тіль-
ки серби та румуни до православної. На почат-
ку вересня 1916 р. до доглядача КБПМ надвірно-
го радника П.К.Попова листом звернувся капелан
Кременчуцького Римсько-католицького костелу
Святого Йосифа. Капелан просив направити в йо-
го розпорядження бранця - католика для допомоги
у відправленні треб для військовополонених. Це
прохання було задоволене − помічником капелана
став українець А.Мельник – Мельницький30.
Казармене приміщення для військовополоне-
них було розташоване на Сінній площі (будинок
Гебгольда) неподалік від залізничного вокзалу та
приміщень КБПМ31. Після пожежі, що сталася в
даному приміщенні в серпні 1916 р., було прове-
дено акт перевірки побутових умов військовопо-
лонених, стану опалення та освітлення, які бу-
ло визнано задовільними32. Задовільними визна-
валися також харчування та медичне обслугову-
вання військовополонених, яке здійснювалося в
Кременчуцькому гарнізонному шпиталі. У чер-
вні 1916 р. зусиллями Всеросійського Земського
Союзу в Кременчуці відкривається лазня для вій-
ськовослужбовців гарнізону та членів їх родин33.
Діаграма 1. Динаміка чисель-
ності контингенту військо-
вополонених у Кременчуць-
кому гернізоні (липень - гру-
день 1916 р.)
____________________________
* З них 63 фахівця з високою кваліфікацією і 8 з низькою.
** Під час передачі військовополонених від КЗМП № 2 до
КБПМ в липні 1916 повідомляється лише про одного втіка-
ча. Інформація про те, що подібні випадки частішають зу-
стрічається в документації КБЗП за серпень, а повідомлення
про втечу 1-2 військовополонених можна зустріти серед до-
кументів майже щомісяця (серпень-листопад 1916)
ISSN 2222-5250
89
На початку вересня 1916 року доглядач магазину
звернувся до завідувача лазнею з проханням доз-
волити купати в його закладі «військовополоне-
них нижніх чинів в кількості 505 чоловік»34.
Гроші на утримання військовополонених
асигнувалися з Кременчуцького повітового каз-
начейства. Так, 20.07.1916 р. було запитано 2000
крб. на утримання 510 чоловік, а 12.08.1916 р.
аванс 1000 крб. для видачі полоненим заробіт-
ної плати35. Але подібне матеріальне забезпечен-
ня не задовольняло потреб військовополонених,
і вони вимушені були знаходити засоби для пок-
ращення ситуації. Одним з таких засобів були са-
мовільні відлучки в найближчі села, де в цей час
була достатньо відчутна нестача робочих рук.
Військовополонені наймалися в жінок, що зали-
шилися без чоловіків, на сільськогосподарські та
інші роботи, за що отримували гроші та цивіль-
ний одяг. З огляду на подібні випадки, військове
керівництво магазину складало рапорти, в яких
вказувалося на необхідність задоволення потреб
військовополонених в грошах та одязі36.
З настанням холодної пори року достатньо го-
стро постало питання щодо стану взуття військо-
вополонених. В акті огляду, підписаному членами
спеціально створеної гарнізонної комісії, задовіль-
ний стан «австрійських військових черевиків» від-
значено лише в 247 осіб з 506 оглянутих. В 172
військовополонених «австрійські черевики мають
бути відремонтовані», а ще 85 осіб були взуті в ли-
кові личаки, які «потребують заміни»37. Не краща
ситуація була ще з одним елементом військового
одягу − онучами. За нормами військовополоненим
видавалася лише одна пара онуч, якої на тривалий
термін не вистачало. Саме тому військовополо-
нені вимушені були здійснювати крадіжки мішків
в приміщенні магазину та різати їх на онучі. Для
запобігання таких випадків керівництво магазину
виділило для використання військовополоненими
1000 мішків, які були визнані непридатними для
використання та призначалися на продаж38.
Серед правопорушень, які здійснювали війсь-
ковополонені, окрім вищезгаданих самовільних
відлучок, крадіжок мішків (як на онучі, так і на
продаж) слід виділити також крадіжки м’ясних
консервів в магазині під час роботи. Саме за таке
правопорушення (крадіжку 2-х банок м’ясних кон-
сервів 22.11.1916 р.) військовополоненого Петра
Процика було віддано під військово-польовий суд,
який діяв при 757 пішій дружині∗. Керівництво
КБПМ намагалося відправляти подібних право-
порушників до Дарницького табору, зазначаю-
чи в супровідних документах ступінь їх провини
(крадіжка м’ясних консервів під час роботи в мага-
зині, «буйна вдача», самовільна відлучка тощо)39.
Праця військовополонених в межах гарнізону
використовувалася як керівництвом військових
магазинів40, так і іншими організаціями та уста-
новами*. З 01.07.1916 р. у дворі будинку Фіалкова
(на розі Петровської та Олексіївської вулиць**)
діяла хлібопекарня, в якій працювали військово-
полонені. Там же знаходилася комора, розрахова-
на на 3 роти військового складу***, в якій можна
було зберігати виготовлену продукцію та інший
провіант41. На початку вересня до керівництва ма-
газина надійшла інформація про смерть внаслідок
захворювання на тиф одного з мешканців будин-
ку Фіалкова, з огляду на це постало питання про
можливе перенесення хлібопекарні в інше міс-
це. Виходячи з того, що вищезгаданий смертель-
ний випадок стався в Богоугодному закладі, а не
в будинку Фіалкова Кременчуцький міський лі-
кар дав висновок, в якому дозволяється випікан-
ня хліба на старому місці42.
2 липня 1916 р. на ім’я доглядача КЗМП № 2
надходить лист з проханням надсилати щоден-
но 20 військовополонених в розпорядження за-
відувача Кременчуцьких складів по заготівлі
Уповноваженим Південно-Західного району****.
У листопаді місяці потреба в робітниках на скла-
дах зростає: нова заявка, яка надходить до КБПМ,
містить прохання надсилати мінімум 40 військо-
вополонених щодня43.
Протягом періоду, що розглядається в дослід-
женні, 8 військовополонених знаходилося в роз-
порядженні Кременчуцького трамвайного това-
риства та займалися обслуговуванням паровозів
при транспортуванні бойових припасів. Під час
набору добровольців до Сербської дивізії коман-
дування ОдВО дозволило залишитися в розпоряд-
женні Кременчуцького трамвайного товариства
двом військовополоненим – машиністам Узелацу
та Петровичу44. Окрім того, військовополонені
використовувалися на роботах в Піщаній горі (район
Кременчука – В.С.), де в цей час були розташовані
________________________________
* Військово-польовий суд в Кременчуцькому гарнізоні бу-
ло утворено на початку листопада внаслідок заворушень на
місцевому розподільчому пункті.
________________________________
* В ремонтних майстернях 2-х продовольчих магазинів у
липні – грудні 1916 працювало в середньому 250-300 вій-
ськовополонених.
** Сучасні вулиці Жовтнева та Шевченка.
*** За штатним розрахунком чинів від 06.05.1910 (за військовим
складом) в роті мало бути 4 (5) офіцерів та 240 нижніх чинів.
**** Склади були розташовані на території Південно-
Російського Акціонерного Товариства (колиш. Німець та си-
ни) по вул. Веселій (тепер 1905 року).
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
90
Нова дільниця артилерійських складів та евакуйова-
ний з Варшави завод «Лільпоп, Рау і Левенштейн»,
який виконував військові замовлення45.
У листопаді 1916 року до керівництва КБПМ з
проханням про виділення 15 військовополонених
звертається Кременчуцький військово-промисло-
вий комітет. Даний контингент був потрібен для
пофарбування візків, які були виготовлені коміте-
том на замовлення Етапно-транспортного відді-
лу Окремої Армії Південно-Західного фронту для
потреб державної оборони46.
Вищенаведені факти дають можливість
кваліфікувати працю військовополонених в
Кременчуцькому гарнізоні як таку, що «має від-
ношення до військових дій» та яку було заборо-
нено Гаазькою конвенцією (ст.6)47 і «Положенням
про військовополонених» (ст.12)48.
У макроісторичному вимірі на період червень-
грудень 1916 року припадають остання в дорево-
люційному періоді війни спроба керівництвом
країни змінити ситуацію на фронті, загострення
внутрішньополітичної та економічної кризи.
Поразки російської армії в весняно-літніх кампаніях
1915 рр., затяжний характер війни, поява в місті
біженців і дезертирів, зростання кількості лазаретів
та нових військових підрозділів сформували в
провінційному соціумі «нову свідомість військового
часу». На пізню осінь - зиму 1916 - 1917 рр. припадає
криза цієї «нової свідомості».
Військовополонені достатньо органічно
вписалися в повсякденне життя Кременчука,
нарівні з хворими та пораненими вояками,
біженцями вони стали його «новими мешкан-
цями». Їх праця використовувалася військовими
і громадськими установами та приватними
особами, випадки кримінальних злочинів, спря-
мованих проти цивільного населення, нами
виявлено не було. До цього слід додати надану
їм керівництвом гарнізону можливість без
перепон справляти свої релігійні потреби, вести
листування зі своїми родичами та достатньо вільно
пересуватися територією міста49(∗1). Для вирішення
проблем, які виникали в повсякденному житті,
військовополонені могли звертатися до Особливого
комітету з охорони та розподілу полонених слов’ян
при Штабі КВО50(*2). Підтвердженням загальної
доброзичливості атмосфери, в якій перебували
військовополонені в Кременчуці може слугувати
бажання галичанина А.Мельника-Мельницького
перейти до російського підданства*51.
Таким чином, нами було досліджено ста-
новище військовополонених - слов’ян, колиш-
ніх вояків австро -угорської армії, які прибу-
вали з Дарницького ізоляційно-перепускно-
го пункту до Кременчуцького гарнізону в чер-
вні - грудні 1916 року. Підпорядкувався даний
контингент Кременчуцькому запасному про-
довольчому магазину № 2, а з 03.07.1916 р. –
Кременчуцькому базисному продовольчому ма-
газину. Правовий статус військовополонених
визначався «Положенням про військовополоне-
них» та іншими міжнародними та російськими
нормативно - правовими актами, які порушува-
лися в питаннях використання їх праці на війсь-
кові потреби та матеріального забезпечення.
Основними чинниками, що вплинули на змен-
шення чисельності контингенту протягом липня
- грудня 1916 р., стали незначне поповнення з
Дарницького табору та відрядження військово-
полонених до інших військових підрозділів.
За соціальним походженням більшість війсь-
ковополонених була селянами та ремісниками, за
конфесійною приналежністю – католиками. Умови
праці військовополонених були задовільними, а
побутові умові та матеріальне забезпечення знахо-
дилися на достатньо низькому рівні, що викликало
занепокоєння військового керівництва. Загальна
атмосфера, в якій перебували військовослужбов-
ці в Кременчуці, була доброзичливою, вони не за-
знавали релігійних утисків, їх пересування гарні-
зоном не було жорстко регламентовано.
Як зазначалося вище, джерельна база даного до-
слідження на дає можливості дослідити станови-
ще військовополонених в Кременчуцькому гарні-
зоні в 1915, а також в першій половині 1916 року та
на початку 1917 року. Поза увагою залишився кон-
тингент військовополонених, який було розташо-
вано в інших гарнізонах Полтавської губернії, його
становище та використання в якості робочої сили.
Недостатньо висвітлені повсякденне життя військо-
вополонених, їх стосунки з військовослужбовцями
гарнізону та цивільним населенням Кременчука.
Дослідження даних аспектів передбачає вико-
ристання матеріалів центральних російських і ук-
раїнських архівів, місцевих періодичних видань та
джерел наративного походження. Розширення дже-
рельної бази дасть можливість створити більш ґрун-
товну картину такого багатогранного явища, яким є
військовий полон Першої світової війни.
__________________________________
*1 Про занадто вільне пересування територію гарнізону вій-
ськовополоненого - помічника капелана було повідомлено в
костел Святого Йосифа.
*2 Так, військовополонені, які працювали на Піщаній го-
рі скаржилися на хорвата Каленича, який затримував або не
видавав їм листи в канцелярії наглядача Кременчуцького вій-
ськового магазину.
____________________________________
* За російським законодавством такі клопотання мали роз-
глядатися по закінченню війни.
ISSN 2222-5250
91
1. Мировая война в цифрах. − М - Л.: Военгиз,
1934. – С.22.
2. Головин Н.Н. Россия в Первой мировой войне
/ Николай Головин. – М.: Вече, 2006. – С.171.
3. Мировая война в цифрах. − М - Л.: Военгиз,
1934. – С.22.
4. Россия в мировой войне 1914-1918 (в циф-
рах). – М.: Центральное статистическое уп-
равление, 1925. – С.41.
5. Див., напр.: Навоев П. Е. Как живется нашим
пленным в Германии и Австро-Венгрии. −
Петроград Воен. типография императрицы
Екатерины Великой, 1915. − 48 с.- ил. 23.
6. Див., напр.: Шипек А. Военнопленные и их
использование в мировой и гражданской
войне // Война и революция. – 1928. – № 2. –
С. 64 -72; Хабас Р. К истории борьбы с чехо-
словацким мятежом // Пролетарская револю-
ция. – 1928. – № 5. С. 56-65.
7. Див., напр.: Шнейдер И. Революционное
движение среди военнопленных в России в
1915-1919 гг.//Борьба классов. – 1935. – № 3.
8. Див., напр.: Сидоров A.JI. Экономическое
положение России в годы первой мировой
войны / Аркадий Сидоров. – М., 1973. – 656 с.;
Китанина Т.М. Война, хлеб и революция:
продовольственный вопрос в России 1914
– октябрь 1917. / Таисия Китанина. – Л.:,
Наука, 1985. – 382 с.
9. Див., напр.: Васильева С.Н. Военнопленные
Германии, Австро-Венгрии и России в годы
первой мировой войны: Автореф. дисс. канд.
ист. наук. М., 1997; Исаев А.П. Российские
органы управления и военнопленные про-
тивника: вопросы взаимоотношений (1917-
1922 гг.): Автореф. дисс. канд. ист. наук.
СПб., 1998; Безруков Д.А. Система управ-
ления военнопленными и использование их
труда в Новгородской губернии в 1914-1918
гг.: Автореф. дисс. канд. ист. наук. Великий
Новгород, 2001.
10. Див., напр.: Сенявская Е.С. Образ врага в со-
знании участников первой мировой войны
// Вопросы истории. –1997. – № 3. С. 140-
145; Миронов В.В. Социокультурный облик
фронтовика-австронемца в годы первой ми-
ровой войны: Автореф. дисс. канд. ист. наук.
Тамбов, 2001; Абдрашитов Э.Я. Источники
личного происхождения по истории россий-
ских военнопленных первой мировой войны:
Автореф. дисс. канд. ист. наук. Казань, 2003.
Джерела та література
11. Військовополонені українці в таборах Австро-
Угорщини і Німеччини в період Першої сві-
тової війни: вишкіл та організація побуту:
Автореф. дис. канд. іст. наук: 22.02.22 / Й.Й.
Саєвич; Нац. ун-т «Львівська Політехніка». -
Львів, 2007. – 19 с.
12. Дарницький табір військовополонених під
час Першої світової війни / Р. Нахтігаль. - //
Український історичний журнал : наук. журн.
– 2010. – № 2. – С. 103-116.
13. Памятная книжка Полтавской губернии на
1914 год, издание Полтавского Губернского
Статистического Комитета. – Полтава, 1914.
– С.222-225
14. Державний архів Полтавської області (далі –
ДАПО), ф.990, оп.1, спр.2., арк. 30-30 об.
15. Дарницький табір військовополонених під
час Першої світової війни / Р. Нахтігаль. – //
Український історичний журнал : наук. журн.
– 2010. –№ 2. – С.105.
16. Там само. – С.108.
17. Вторая Конференция Мира 1907. Минис-
терство Иностранных Дел. С.-Пб: Типография
В.Ф. Киршбаума, – 1908. – 272 с.
18. Гордеев О.Ф. Военнопленные Первой миро-
вой войны в Сибири (август 1914 февраль
1917 гг.): Историко -правовые аспекты про-
блемы / О.Ф. Гордеев // Актуальные пробле-
мы теории и истории государства и права: сб.
науч. ст. Красноярск: КГУ, 2002.
19. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.3., арк. 3-4
20. Там само, арк. 63 зв.
21. Там само, арк. 77.
22. Там само, арк. 21.
23. Там само, арк. 63 зв., 124
24. Там само, арк. 63 зв.,112, 124, 156, 211, 334.
25. Там само, арк. 11, 13, 22.
26. Там само, арк. 16, арк. 197, 520.
27. Там само, арк. 197.
28. Там само, арк. 235.
29. Там само, арк. 289.
30. Там само, арк. 127.
31. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.4, арк.15.
32. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.3, арк.106.
33. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.2, арк.90.
34. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.3, арк.128.
35. Там само, арк. 20, 56.
36. Там само, арк. 78.
37. Там само, арк. 186.
38. Там само, арк.174, 520.
39. Там само, арк. 286-288.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
92
40. Там само, арк. 300 - 451.
41. Там само, арк. 105, 110.
42. Там само, арк. 105, 116-116 зв.
43. Там само, арк. 6, 201.
44. Там само, арк. 18 зв., 250.
45. Там само, арк.119.
46. Там само, арк. 212.
47. Вторая Конференция Мира 1907. Министер-
Виктор Саранча
Военнопленные Первой мировой войны в Кременчугском гарнизоне
В статье исследовано правовое положение и условия пребывания военнопленных Первой мировой
войны на территории Кременчугского гарнизона во второй половине 1916 года. На основе архивных
данных определен количественный состав пленных, его распределение по национальной, социальной и
конфессиональной принадлежности. Исследована динамика численности, бытовые условия и использо-
вания труда военнопленных.
Ключевые слова: Первая мировая война, военнопленные, Кременчугский гарнизон, военный магазин.
Viktor Sarancha
War prisoners of the World War І in the Kremenchug garrison
In article the legal status and conditions of stay of prisoners of war of the First World War in territory of the
Kremenchug garrison in second half of 1916 is investigated. On the basis of contemporary records the quantita-
tive structure captured, its distribution on a national, social and confessional accessory is defi ned. Dynamics of
number, conditions of life and uses of work of prisoners of war is investigated.
Key words: the First World War, prisoners of war, the Kremenchug garrison, military shop.
ство Иностранных Дел.- С.-Пб: Типография
В.Ф.Киршбаума, – 1908. – С.123.
48. Авербах Е.И. Законодательные акты, вызван-
ные войною 1914-1915 гг. Том 1 / Авербах
Евсей. – Петроград, Труд, 1916. – С.339.
49. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.3, арк.248.
50. Там само, арк. 119.
51. Там само, арк. 114-115.
Рецензована монографія є екскурсом в істо-
ричне минуле «Кремечукводоканалу» – одного з
найстаріших і найважливіших життєзабезпечую-
чих підприємств, що здійснює централізоване во-
допостачання та водовідведення міста на Дніпрі.
Сторічний ювілей, який КП «Кременчукводо-
канал» відзначив у 2010 році, – це важлива ві-
ха в житті підприємства, яке має не тільки ціка-
ву історію, але й не менш яскраве сьогодення.
Створений ще на початку минулого сторіччя, у
1910 році, водоканал став першим комунальним
підприємством міста. Літопис цього підприємс-
тва – це історія Кременчука, його відомих і не ду-
же відомих людей; це розповідь про різні часи: ре-
волюції, війни, розбудову та стрімкий прогрес. Це
історія нашої національної ріки Дніпра, що стала
джерелом водопостачання як для Кременчука, так
і для інших прибережних українських міст. Багато
Василь Марочко (м. Київ)
З ІСТОРІЇ ВОДОПРОВОДУ МІСТА КРЕМЕНЧУКА
Рец. на кн.: Єрмак О.П. Історія водопровідно-каналізаційного господарства міста Кременчука. –
Кременчук:ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2010. –340 с., 84 іл.
бачили води сивого Дніпра за останні сто років...
Увібравши в себе і радість, і лихо, течуть води до
моря. Вмілі руки працівників Кременчуцького
водоканалу беруть цю воду й перетворюють її
на чисту та життєдайну рідину – питну воду для
сотень тисяч людей. І такою ж чистою поверта-
ють її в річкове русло.
Метою видання стало описати всі етапи роз-
витку підприємства, яке нині називається КП
«Кременчукводоканал». За допомогою кни-
ги можна дізнатися про той період, коли в над-
дніпрянському Кременчуці лютували епідемії
хвороб, коли місто спустошували пожежі. Тут –
сторінки Громадянської війни та героїчний под-
виг співвітчизників у роки Великої Вітчизняної
війни. Система водозабезпечення то руйнувала-
ся майже вщент, то відновлювалася невтомними
працелюбними руками. Незалежно від того, хто
|