Декади республіканського мистецтва у Москві

Автор пропонує короткий огляд матеріалів 8 декад республіканського мистецтва, проведених у Москві в передвоєнний період (1936—1941 рр.). Основну увагу приділено першій з цих декад — декаді українського мистецтва (березень 1936 року). Публікується документ, який було ідентифіковано як синхронний запи...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Нєвєжин, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32720
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Декади республіканського мистецтва у Москві / В. Нєвєжин // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 263-274. — Бібліогр.: 79 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-32720
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-327202013-02-13T03:43:35Z Декади республіканського мистецтва у Москві Нєвєжин, В. Історія України у світлі регіональних досліджень Автор пропонує короткий огляд матеріалів 8 декад республіканського мистецтва, проведених у Москві в передвоєнний період (1936—1941 рр.). Основну увагу приділено першій з цих декад — декаді українського мистецтва (березень 1936 року). Публікується документ, який було ідентифіковано як синхронний запис застільних промов діячів українського мистецтва, представників партійного і державного керівництва СРСР і УРСР на бенкеті у Великому Кремлівському Палаці по закінченні цієї декади. Автор предлагает краткий обзор материалов о 8 декадах республиканского искусства, проведенных в Москве в предвоенный период (1936—1941). Основное внимание уделено первой по времени декаде — декаде украинского искусства (март 1936). Публикуется документ, идентифицированный как синхронная запись застольных речей деятелей украинской культуры, представителей партийного и государственного руководства СССР и УССР на банкете в Большом Кремлевском Дворце по окончании этой декады. The author analyses materials concerning eight ten-day festivals of republican art, which were held in Moscow before the II World War (1936—1941). The main attention is paid to the fi rst festival — ten-day festival of Ukrainian art (March 1936). At the end of the article the author published a document, which he identifi ed as a synchronous record of table speeches of Ukrainian cultural workers, party and state authorities of the USSR and Ukrainian SSR during the banquet in Grand Kremlin Palace at the end of the festival. 2011 Article Декади республіканського мистецтва у Москві / В. Нєвєжин // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 263-274. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32720 (94) 342.38 (47+57):7.079 «1936/1937» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Нєвєжин, В. Декади республіканського мистецтва у Москві Краєзнавство
description	Автор пропонує короткий огляд матеріалів 8 декад республіканського мистецтва, проведених у Москві в передвоєнний період (1936—1941 рр.). Основну увагу приділено першій з цих декад — декаді українського мистецтва (березень 1936 року). Публікується документ, який було ідентифіковано як синхронний запис застільних промов діячів українського мистецтва, представників партійного і державного керівництва СРСР і УРСР на бенкеті у Великому Кремлівському Палаці по закінченні цієї декади.
format	Article
author	Нєвєжин, В.
author_facet	Нєвєжин, В.
author_sort	Нєвєжин, В.
title	Декади республіканського мистецтва у Москві
title_short	Декади республіканського мистецтва у Москві
title_full	Декади республіканського мистецтва у Москві
title_fullStr	Декади республіканського мистецтва у Москві
title_full_unstemmed	Декади республіканського мистецтва у Москві
title_sort	декади республіканського мистецтва у москві
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32720
citation_txt	Декади республіканського мистецтва у Москві / В. Нєвєжин // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 263-274. — Бібліогр.: 79 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT nêvêžinv dekadirespublíkansʹkogomistectvaumoskví
first_indexed	2025-07-03T13:07:25Z
last_indexed	2025-07-03T13:07:25Z
_version_	1836631243605671936
fulltext	ISSN 2222-5250 263 Марина Куринная О национальных корнях Сергея Лифаря и его родовой связи с Украиной В статье, посвященной выдающемуся французскому балетмейстеру украинского происхождения – Сергею Лифарю, детально рассмотрены национальные корни хореографа по отцу и матери. С помо- щью генеалогического исследования доказано его украинское происхождение, найдены факты относи- тельно связи семьи Лифарей с украинским казачеством, опровергнуто утверждение о принадлежности С. Лифаря к дворянскому сословию, установлен истинный социальный статус семьи Лифарей. Ключевые слова: С. Лифарь, родословная, национальные корни, происхождение. Maryna Kurinna Concerning national roots of Sergei Lifar and his kinship ties with Ukraine In the article devoted the prominent French ballet-master of the origin – Serg Lifar, the national root of ballet- master is in detail considered on a father and mother. In particular, by genealogical research he is well-proven the Ukrainian origin, direct connection of Lifar`s family with Ukrainian the Cossacks, claim of ballet-master is refuted about his nobiliary origin, certain real social status of Lifars. Key words: Sergey Lifar, genealogy, national roots, origin. З другої половини 1930-х рр. у Москві стали періодично проводитися декади республікансько- го мистецтва. Характерно, що в радянській мему- арній літературі та історіографії значущість дово- єнних декад республіканського мистецтва оціню- валася достатньо високо1. Схвальні оцінки цих за- ходів можна зустріти навіть у наукових досліджен- нях, які вийшли друком у колишніх союзних рес- публіках СРСР у пострадянський період2. Однак іще за радянських часів деякі авто- ри звертали увагу й на «зворотний бік медалі». Численні декади національного мистецтва, справ- ді, стимулювали розвиток хореографії в союзних республіках СРСР. Проте вони започаткували тип вистав-парадів, що одночасно поєднували мону- ментальність, помпезність та офіційну урочис- тість. У таких виставах переважало декларатив- не змалювання зовнішнього добробуту. При цьо- му етнографічна буденність у вкрай незрозумілий спосіб поєднувалася з показовою величчю3. УДК (94) 342.38 (47+57):7.079 «1936/1937» Володимир Нєвєжин (м. Москва) ДЕКАДИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО МИСТЕЦТВА У МОСКВІ Автор пропонує короткий огляд матеріалів 8 декад республіканського мистецтва, проведених у Москві в передвоєнний період (1936—1941 рр.). Основну увагу приділено першій з цих декад — декаді українсько- го мистецтва (березень 1936 року). Публікується документ, який було ідентифіковано як синхронний за- пис застільних промов діячів українського мистецтва, представників партійного і державного керівни- цтва СРСР і УРСР на бенкеті у Великому Кремлівському Палаці по закінченні цієї декади. Ключові слова: декади республіканського мистецтва, декада українського мистецтва, Комітет в справах мистецтв, Москва, застілля, прийом. Те, наскільки стрімко національні театри по- долали шлях «від перших кроків на сцені до де- монстрації творчих досягнень у Москві», заважа- ло органічному, глибинному зростанню талантів. Майстерність підмінялася видовищністю, парад- ністю, бажанням досягти успіху завдяки «буй- ству барв, зовнішнім ефектам». Щедрі нагороди, які буквально сипалися на деяких учасників де- кад республіканського мистецтва, нерідко става- ли для них своєрідним тягарем, що заважав напо- легливо працювати над собою і, внаслідок цього, — творчо зростати4. Проведення декад супрово- джувалося показним розголосом, поспішливістю, а також проявами елементів нездорового змаган- ня. Повною мірою давалися взнаки негативні риси жорсткої централізації у культурному будівництві. Серед них — заданість тематичних і жанрових рі- шень, певна бідність стилістики й форм тощо5. В пострадянський період Є. С. Громов уже з пев- ною іронією писав про «нескінченні» декади рес- КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 264 публіканського мистецтва, які влаштовувалися за Сталіна6. На думку А. Г. Латишева, кожна з них «бу- ла тим рутинним заходом, який подавався як «свя- то радянської культури»7. Різкіше з цього приводу висловлювалась М. А. Чегодаєва, яка безапеляцій- но вважала демонстрацію мистецтва Вірменської РСР в Москві (кінець жовтня — початок листопада 1939 р.) «офіційним, пропагандистським, як усі по- дібні декади, сталінським лицемірством»8. У спогадах сучасників подій також можна зна- йти критичне ставлення до «техніки створення «на- ціональних мистецтв»» у сталінську епоху, зокре- ма в музичному жанрі. За словами Ю. Б. Єлагіна, подібний «сценарій» був досить простим. Якомусь із московських композиторів «середнього рівня» пропонували виїхати в одну з союзних республік, щоб ознайомитися з її фольклором. В результаті, вони (за солідну плату) створювали оперу чи ба- лет. Розучували національну оперу, балет (часом це були дві опери чи опера й балет) зазвичай за допомогою співаків, музикантів та адміністрато- рів, спеціально присланих з Москви9. До респу- бліки, яка збиралася провести свою декаду в сто- лиці СРСР, відряджалися «варяги» — спеціалісти з вокалу, балету, «усі, аж до перукарів». Москвичі ставили концертні програми, корегували вистави і взагалі, за образним виразом Г. Ю. Бахтарова, «на- водили лад у національному мистецтві»10. Під час декад республіканського мистецтва на сцені Великого театру СРСР показували, за слова- ми Ю. Б. Єлагіна, «довгі опери на азійські сюже- ти, написані посередніми радянськими компози- торами»; це було «видовище жалюгідне та зовсім нестерпне для людини з нормально розвинутим музичним смаком». Все, що в них було цікавим і яскравим — це місця, в яких фольклор переда- вався без змін. Зокрема, на думку Ю. Б. Єлагіна, «азійські» (тобто східні) національні пісні й тан- ці були гарні, «хоч і дещо одноманітні». На доказ цього він навів приклад діяльності в Киргизькій РСР композиторів В. А. Власова та В. Г. Фере11. Спочатку слід підкреслити, що В. А. Власова й В. Г. Фере навряд чи можна віднести до компози- торів «середнього рівня», «посередніх». Обидва відзначалися певною самобутністю та залишили по собі значний творчий доробок і багато здібних учнів. В. А. Власов (1902/1903—1986) у 1929 р. закінчив Московську консерваторію. Протягом 1926—1936 рр. працював композитором і дири- гентом 2-го МХАТу. В 1936—1942 рр. перебував у Киргизії, де разом з В. Г. Фере і А. Малдибаєвим стояв біля витоків киргизького професійного му- зичного театру. Власов був автором (також ра- зом з Малдибаєвим) першим киргизьких опер «Айчурек» («Місячна красуня») (1939) і «За щастя народу» (1941). Його справедливо вважа- ли родоначальником киргизького національного балету («Анар», 1940 та ін.). В. Г. Фере (1902— 1971) також закінчив Московську консерваторію (1929). В 1930—1934 рр. працював редактором і музичним керівником Загальносоюзного раді- окомітету й Муздержвидаву. З 1936 до 1944 рр. був художнім керівником Киргизької філар- монії, а протягом 1945—1962 рр. викладав у Московській консерваторії. Втім, не слід забувати, що композитори, яких відряджали з Москви до національних респу- блік, не були позбавлені марнославства та отри- мували реальний шанс зробити успішну твор- чу кар’єру. Г. Ю. Бахтаров прямо підкреслював: «Ні для кого не секрет, що всі столичні знамени- тості приїжджали до республік заробляти гроші, ордени, звання. Найголовніші особи отримували навіть Ордени Леніна»12. Специфіка декад республіканського мисте- цтва полягала в тому, що їх проводили від іме- ні Комітету зі справ мистецтв при РНК РСР (КСМ), який було утворено 17 січня 1936 р., та під його безпосереднім контролем13. З 17 січня 1936 р. до 19 січня 1938 р. головою Комітету був П. М. Керженцев; з 19 січня 1938 р. до 1 квіт- ня 1939 р. — А. І. Назаров. 31 березня 1939 р. Політбюро ЦК ВКП(б) задовольнило прохання А. І. Назарова щодо звільнення від обов’язків го- лови Комітету в справах мистецтв у зв’язку з хво- робою. Виконавцем обов’язків голови Комітету було призначено Б. М. Храпченка14. 19 червня 1939 р. заступником голови Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило А. В. Солодованікова15. Прийоми, що влаштовувалися після завершен- ня декад, також робилися на запрошення КСМ. Вони відбувалися в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу в присутності керівників більшовицької партії та Радянського уряду. Першою було заплановано українську дека- ду мистецтва16. Вона відбулася в Москві 11—21 березня 1936 р. Кількість учасників декади до- сягла 500 осіб17. Її підготовку та хід детально висвітлювали в радянській пресі. Так, 8 берез- ня 1936 р. газета «Правда» повідомила про те, що до Москви приїхав колектив Українського державного академічного театру опери і бале- ту. 14 березня цей театр уперше показав у сто- ISSN 2222-5250 265 лиці оперу «Наталка-Полтавка». На прем’єрі були присутні Сталін, члени партійного і дер- жавного керівництва СРСР (В. М. Молотов, Л. М. Каганович, Г. К. Орджонікідзе)18. Окрім цього, театр показав опери «Запорожець за Дунаєм» та «Снігуронька». 21 березня гості з України дали підсумко- вий концерт у Великому театрі СРСР. В кон- церті, як повідомляла газета «Правда», взяли участь: Українська Державна заслужена капе- ла Української Республіки «Думка» під керівни- цтвом заслуженого артиста УРСР Н. Городовенка, Українська державна капела бандуристів під ке- рівництвом Н. І. Михайлова, жіночий хоровий ансамбль під керівництвом В. І. Верховинця, хор Українського державного академічного те- атру опери, оперні співаки та артисти балету. Підсумковий концерт також відвідали перші осо- би СРСР, окрім цього, були запрошені «представ- ники радянської громадськості»19. 22 березня го- лова Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР П. М. Керженцев на сторінках газети «Правда» розмістив повідомлення «Итоги украинской декады», в якій досить високо оцінив самобут- ність українського оперного мистецтва. 22 березня 1936 р. учасників декади україн- ського мистецтва, а також «майстрів мистецтва» Москви запросили на застілля. В газеті «Правда» з цього приводу з’явилося таке повідомлення: «...у Великому Кремлівському палаці відбулася ор- ганізована Всесоюзним комітетом у справах мис- тецтв при РНК СРСР зустріч [виділено мною — В. Н.] майстрів українського мистецтва, які по- казали в Москві протягом декади зразки україн- ської музичної творчості й танцю, з московськи- ми працівниками мистецтв»20. За своїм статусом це застілля ще не дорівнювало великому крем- лівському прийому. В ході архівних пошуків нами було виявлено документ, який дає змогу розширити наші знання про цей бенкет та про атмосферу, яка там пану- вала. На жаль, документ, який перебуває на збе- ріганні в російському державному архіві літера- тури та мистецтва, не має ні дати, ані підпису. Однак, зіставивши його текст з коротким повідо- мленням у газеті «Правда» від 24 березня може- мо зробити такі висновки. Газета писала, що на «зустрічі» були присутні Й. В. Сталін, К. Є. Ворошилов, Г. К. Орджонікідзе, Л. М. Каганович, А. І. Мікоян, В. Я. Чубар, П. М. Керженцев. На неї були запрошені учасники декади українського мистецтва, а також «найвидатніші артисти московських театрів, драматурги, працівники кіно, художники, архітектори». Далі в газеті повідомлялося: «зустріч» розпочалась виступом П. Н. Керженцева, потім виступили майстри українського мистецтва — М. І. Литвиненко-Вольгемут, О. А. Петрусенко, та московські артисти М. М. Блюменталь-Тамаріна і Л. М. Леонідов. Однак про суть їхніх виступів не згадується. В документі, що публікується, зафіксовано слова М. М. Блюменталь-Тамаріної та Л. М. Леонідова. Це дає змогу припустити, що ми маємо справу не з стенограмою, але з досить детальними (зокрема, фіксується реакція присутніх: аплодисменти, пожвавлення в залі, крики «Ура!»), синхронними записами. Однак ми не маємо інформації про виступи М. І. Литвиненко- Вольгемут та О. А. Петрусенко (констатується, що обидві артистки говорили українською). Важливо інше: М. М. Блюменталь-Тамаріна та Л. М. Леонідов в кінці виступів проголосили тости (перша — за Сталіна і Молотова, друга — за уряд радянської України), тобто це було під час застілля. В газеті «Правда» лише згадується, що слідом за представниками українського і московського театрів слово брали А. А. Хвиля, голова РНК Української РСР П. Л. Любченко та народний комісар оборо- ни СРСР, член Політбюро ЦК ВКП(б) Маршал Радянського Союзу К. Є. Ворошилов. В документі, що публікується, виступи всіх трьох названих ора- торів викладено досить детально. Зокрема з запи- су промови П. Л. Любченка випливає, що вона ма- ла яскраво виражену антипольську спрямованість. Додамо також, що А. А. Хвиля, П. Л. Любченко і К. Є. Ворошилов завершили виступи заздравицями. Це все дає підстави ідентифікувати знайдений документ як синхронний запис застільних про- мов учасників бенкету в Великому Кремлівському Палаці 22 березня 1936 р., на якому Сталін, пред- ставники вищого партійного і державного керів- ництва СРСР в присутності представників москов- ської художньої інтелігенції вшановували учасни- ків декади українського мистецтва в Москві. Під час організації наступної декади респу- бліканського мистецтва (цього разу свої досяг- нення демонстрували представники Казахської РСР) проявило ініціативу правління Союзу ра- дянських письменників21. Декада відбулась у Москві 17—26 травня 1936 р.: кількість її учас- ників становила 350 осіб22. На ній було представ- лено: Казахський музичний театр, який показав музичні драми Є. Г. Брусиловського «Кыз Жибек» та «Жалбыр»; колективи й солістів казахської фі- КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 266 лармонії. 26 травня 1936 р. учасників декади ка- захського мистецтва запросили на кремлівське за- стілля за участю Сталіна. Однак і цього разу воно не було за своїм статусом великим кремлівським прийомом. За ним закріпилась нейтральна назва «зустріч». На доказ можна навести архівні доку- менти і матеріали періодичних видань. Збереглося запрошення відомого кінорежисе- ра С. М. Ейзенштейна на цей бенкет. Це світло- коричнева картка. У лівому верхньому куті — Герб Союзу РСР, у правому — заклик «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!». На картку чорним типо- графським шрифтом нанесено такий текст: ПРИГЛАСИТЕЛЬНЫЙ БИЛЕТ №338 Всесоюзный Комитет по делам искусств при Совнаркоме Союза ССР приглашают Вас на то- варищескую встречу с казахскими работниками искусств. Встреча состоится 25 мая 1936 г. в 20 час. в Большом Кремлевском Дворце. Тов. Эйзенштейн23 Стол №1224 А газета «Правда» повідомила про те, що 26 тра- вня 1936 р. в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу «відбулася товариська зу- стріч артистів з Казахстану, що гастролювали в Москві, з московськими працівниками мистецтв»25. З 4 по 13 січня 1937 р. в Москві та Ленінграді проходила декада грузинського мистецтва26. Рада Народних Комісарів СРСР затвердила видатки з її проведення (без урахування прибутків) у сумі 1761 тис. крб.27 Спочатку планувалася, що в ній візьме участь 450-500 осіб, однак насправді кількість учасників досягла 730 осіб28 (за іншими даними — 750)29. В Москві було представлено: Театр опери і балету ім. З. Паліашвілі, який показав опери «Абесалом и Этери», «Даиси» З. П. Паліашвілі, «Дареджан Цбиери» М. А. Баланчівадзе, «Кето и Котэ» В. І. Долідзе; фольклорні ансамблі. Після завершення декади грузинського мистецтва, 14 січня 1937 р., в Кремлі влаштували бенкет за участі Сталіна, членів Політбюро та Радянського уряду. Газета «Правда» писала того дня, що «у Великому Кремлівському палаці відбувся прийом учасників декади грузинського мистецтва»30. Можна вважати, що відтоді бенкети на честь учасників декад республіканського мистецтва в Москві офіційно отримали статус прийомів. З 21 до 30 травня 1937 р. проходила декада узбецького мистецтва. Готуватися до неї почали ще в 1935 р. Однак спочатку все зводилося до творчих пропозицій та пошуків. І тільки восени 1936 р. розгорнулася справжня підготовка31. До столиці СРСР приїхало близько 600 учасників32. В ході декади виступали: Узбецький музичний театр, який поставив драми «Фархад и Ширин» В. А. Успенського, «Гюльсара» Р. М. Глієра і Т. Д. Джалілова; ансамбль під керівництвом Тамари Ханум. 31 травня 1937 р. в Кремлі влаштували прийом з нагоди завершення цієї декади. Наступними свої досягнення показували в Москві представники культури Азербайджану. 4 березня 1938 р. голова Комітету в справах мистецтв А. І. Назаров звернувся до Голови РНК СРСР В. М. Молотова з проханням дозволити провести декаду азербайджанського мистецтва в Москві з 5 по 15 квітня 1938 р. До листа Назарова додали проект постанови РНК СРСР щодо проведення цієї декади. Молотов наклав таку резолюцію на листі А. І. Назарова: «Треба розглянути в ЦК»33. 13 березня 1938 р. Політбюро ЦК ВКП (б) затвердило проект постанови РНК СРСР, згідно з яким КСМ отримав дозвіл провести декаду азербайджанського мистецтва в Москві у зазначений термін. Склад її учасників було визначено як 700 осіб34. Реально їх було, за одними даними, 650 чол.35, за іншими — 682 чол., серед них: 599 артистів, 27 представників «художньо-керівного» і 12 — адміністративно- управлінського персоналу. Видатки на прове- дення декади становили 4532,5 тис. крб.36 У декаді брали участь: Театр опери та балету ім. М. Ф. Ахундова, який підготував опери «Кёр-Оглы» У. А. Гаджибекова, «Шахсенем» Р. М. Глієра і «Нергиз» А. М. Магомаєва, музичну комедію «Аршин мал алан» У. А. Гаджибекова; солісти азербайджанської філармонії. 17 квітня 1938 р. відбувся великий кремлівський прийом для учасників декади азербайджанського мистецтва, який тривав майже сім годин37. Ще в 1936 р. до столиці Киргизької РСР приїхали з Москви для підготовки декади киргизького мистецтва відомі музичні діячі: диригент В. В. Целіковський38 та балетмейстер Л. І. Лукін. Коли підготовка до декади йшла повним ходом і все зводилося воєдино, Л. І. Лукіна посадили до в’язниці в м. Фрунзе де він просидів майже рік як «ворог народу». Його випустили тільки за п’ять днів до початку декади39. Безсумнівний інтерес становить свідчення письменника В. В. Іванова, попутником якого ISSN 2222-5250 267 в серпні 1936 р. був композитор В. А. Власов. Останній їхав разом з дружиною до Середньої Азії. Іванов, зокрема, записав у щоденнику, що в купе вагона, в якому він їхав, «втішав свою дружину В. Власов, композитор, який їхав до Фрунзе влаштовувати киргизьку оперу». Як пи- ше далі В. В. Іванов, Киргизію «зробили, згідно з Конституцією, 11-ю Радянською Республікою, і там, вочевидь, через заздрість до Казахстану і його театральних успіхів у Москві, вирішили створити до 38-го року, коли у Москві буде театральна декада, — оперу і балет [...]. Для музикантів, зараз, мабуть, тут «золота лихоманка»». «Дружина музиканта, — зазначає В. В. Іванов, ділячись враженнями від зустрічі з В. А. Власовим та його дружиною, — дуже не схвалює розрахунків чоловіка, однак молодик воліє слави — бажання законне — і він без упину скаржиться, що всі взяті та прийняті опери в Москві не ставляться по два і по три роки; а халтурити й писати пісеньки він втомився...»40. Декада киргизького мистецтва відбулася через три роки після описаного епізоду. Їй передувало листування між Комітетом у справах мистецтв при РНК СРСР і ЦК ВКП (б). 25 квітня 1939 р. М. Б. Храпченко звернувся з листом до Сталіна і Молотова. Він просив дозволити провести в Москві з 25 травня до 5 червня 1939 р. декаду киргизького мистецтва41. Храпченко доводив, що програму її заздалегідь переглянула і прийняла бригада Комітету. Він також просив затвердити склад учасників декади в кількості 550 чоловік. 3 травня 1939 р. рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) на запит М. Б. Храпченка надійшла позитивна відповідь42. 16 травня 1939 р. В. М. Молотов надіслав до Політбюро записку, в якій просив прийняти рішення виділити з резервного фонду РНК СРСР 3360 тис. крб., щоб можна було провести декаду киргизького мистецтва. 19 трав- ня найвищий партійний орган задовольнив це прохання Голови РНК СРСР43. Загалом в організації та проведенні декади киргизького мистецтва в Москві, за даними КСМ, взяло участь 550 осіб44 (за іншими даними — 576), з них: 420 артистів, 70 «художньо-керівних працівників», 60 представників адміністративно- управлінського персоналу, 10 художників і 16 письменників. Витрати на проведення декади становили 8873000 крб.45 В декаді брав участь Киргизький музичний театр, який представляв музичні драми «Аджал Ордуна», «Алтын Кыз» і оперу «Айчурек» В. А. Власова, А. Малдибаєва і В. Г. Фере. 5 червня 1939 р., після її завершення, в Кремлі відбувся прийом. 5 вересня 1938 р. голова Управління у справах мистецтв при РНК Вірменської РСР Асланян звернувся з листом до А. І. Назарова. Асланян зазначав, що, за прикладом низки національних республік СРСР, Вірменія також хотіла б провести в Москві у квітні 1939 р. показ вірменського мистецтва. Він просив дозволу розпочати роботу для того, щоб у першій половині січня 1939 р. організувати за участю представників Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР попередній перегляд результатів зробленого та визначити ступінь готовності до декади46. 29 вересня 1939 р. В. М. Молотов надіслав до Політбюро ЦК ВКП (б) листа, в якому повідомив, що РНК Вірменської РСР просить дозволу на проведення декади, а Комітет у справах мистецтв підтримав це подання. Молотов вважав це прохання цілком обґрунтованим. Він просив Політбюро дозволити КСМ провести в Москві протягом 16—26 жовтня 1939 р. декаду вірменського мистецтва47. Однак термін її проведення було трохи змінено: вона проходила 20—29 жовтня 1939 р. До Москви приїхало з Вірменії 550 осіб, які брали безпосередню участь в проведенні декади48. До столиці приїхали Театр опери і балету ім. А. А. Спендіарова, який показав опери «Алмаст» А. А. Спендіарова, «Ануш» А. Т. Тиграняна, «Луса-бацин» А. Л. Степаняна, балет «Счастье» А. І. Хачатуряна; ансамбль пісні й танцю Вірменської РСР; ашугський ансамбль; оркестри; хори. 4 листопада 1939 р. учасників декади вірменського мистецтва запросили на грандіозне кремлівське застілля. Після завершення «Зимової» війни проти Фінляндії (1939—1940 рр.) виникла ідея, яка мала, як писав згодом член керівництва Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР А. В. Солодовніков, «глибинний суспільно- політичний зміст»: організувати в Москві показ театрального і музичного мистецтва Ленінграда49. Цей грандіозний захід було реалізовано 10—26 травня 1940 р. З Ленінграда до столиці СРСР приїхали: трупи найбільших театрів; музиканти симфонічного оркестру Ленінградської філармонії; Академічна капела; колиска російського балету — Ленінградське хореографічне училище50. Загалом у показі досягнень мистецтва Ленінграда в Москві взяло участь 2765 осіб51 (за іншими даними — близько 4 тис.)52. Після підсумкового концерту, 29 травня КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 268 1940 р. учасників показу прийняли в Кремлі керівники більшовицької партії та Радянської держави на чолі зі Сталіним. 17 березня 1939 р. Голова РНК Білоруської РСР К. В. Кісельов звернувся з листом на ім’я В. М. Молотова. Він повідомив, що відповідно до рішення ЦК КП (б) Б в грудні 1939 — січні 1940 рр. намічено проведення декади білоруського мистецтва в Москві. У зв’язку з цим, підкреслив у своєму листі К. В. Кісельов, слід терміново розпочати підготовку «для здійснення цього важливого політичного та культурного заходу». Оскільки видатків на проведення декади не було передбачено бюджетом, К. В. Кисельов просив виділити на цей захід 4493 тис. крб.53 Управління справами РНК СРСР в особі І. Г. Большакова звернулося до голови Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР А. І. Назарова з проханням надати власні пропозиції щодо проведення декади білоруського мистецтва в Москві54. На думку А. І. Назарова, яку він виклав у зворотному листі від 28 квітня 1939 р., декаду можна було провести в Москві не раніше, ніж у березні — квітні 1940 р.55 3 липня 1939 р. В. М. Молотов надіслав до Політбюро ЦК ВКП (б) доповідну записку, де виклав це питання. 9 липня 1939 р. Політбюро дозволило Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР провести в Москві у квітні — травні 1940 р. декаду білоруського мистецтва. З резервного фонду Раднаркому СРСР у розпорядження РНК БРСР в 1939 р. видали суму, яку раніше просили56. Пізніше, за рішенням Політбюро від 10 квітня 1940 р., проведення декади перенесли на 5—15 червня 1940 р.57 До Мінська для попереднього огляду на місці декадної програми виїхала бригада Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР на чолі з А. В. Солодовніковим. Цій декаді Кремль надавав «особливе політичне значення», оскільки це була декада мистецтва прикордонної Білоруської РСР, в умовах, коли на Заході Гітлер закінчував воєнний розгром Франції. Не випадково керівництво КП (б) Б і особисто перший секретар республіканського комітету партії П. К. Пономаренко активно вирішував нагальні питання, пов’язані з її підготовкою58. Декада білоруського мистецтва в Москві була найбільш представницькою в передвоєнний період. У звітній документації Комітету в спра- вах мистецтв при РНК СРСР зазначено, що у ній взяло участь 1274 осіб: 1043 артистів; 85 представників художньо-керівного; 45 — адміністративно-управлінського та 101 — технічного персоналу59. Видатки на проведення декади білоруського мистецтва в Москві становили 3002 тис. крб.60 У декаді взяли участь: Білоруський театр опери і балету, який показав опери «Михась Подгорный» Є. К. Тікоцького, «В пущах Полесья» А. В. Богатирьова, «Цветок счастья» А. Є. Туренкова, балет «Соловей» М. Є. Крошнера; Театр ім. Я. Купали, який підготував спектаклі «Партизаны» и «Кто смеётся последним» К. Крапиви, «Гибель вол- ка» Е. Л. Самуйльонка; колективи та солісти бі- лоруської філармонії; самодіяльні колективи. 17 червня 1940 р. учасників декади запросили на грандіозний бенкет до Кремля. Для «демонстрації спокою» СРСР на Далекому Сході, біля кордонів маріонеткової держави Манчжоу-Го (північно-східна частина Китаю, за- хоплена Японією в 1930-і рр.) в Москві влашту- вали огляд досягнень культури автономної респу- бліки РСФСР — Бурят-Монгольської. 26 верес- ня 1939 р. Оргбюро ЦК ВКП (б) прийняло рішен- ня про проведення декади бурят-монгольського мистецтва в 1940 р. 1 жовтня 1939 р. це рішен- ня одноголосно затвердили члени Політбюро: Й. В. Сталін, А. А. Андрєєв, А. А. Жданов, В. М. Молотов, Л. М. Каганович, А. І. Мікоян, М. І. Калінін, К. Є. Ворошилов. При цьому кін- цевий термін проведення декади мав встановити Комітет у справах мистецтв при РНК СРСР «за- лежно від готовності колективів до виступу»61. В столицю Бурят-Монгольської АРСР Улан- Уде виїхала бригада з попереднього пере- гляду програми декади бурят-монгольського мистецтва, на чолі якої знову поставили А. В. Солодовнікова. Посланці з Москви здій- снювали свою відповідальну місію за діяльно- ї допомоги секретаря Бурят-Монгольського об- кому партії С. Д. Ігнатьєва62. 24 липня 1940 р. В. М. Молотов надіслав до Політбюро доповідну записку. Він нагадав про те, що 1 жовтня 1939 р. Комітету в справах мис- тецтв при РНК СРСР було дозволено провести декаду бурят-монгольського мистецтва в Москві, причому ступінь готовності її визначалася КСМ. На думку керівництва Комітету в справах мис- тецтв при РНК СРСР, підготовку до неї мали за- вершити у вересні — жовтні 1940 р. Молотов та- кож повідомив, що Раднарком РСФСР асигнував на проведення декади бурят-монгольського мис- тецтва 5 млн. крб. В. М. Молотов констатував, що після роз- гляду цього питання РНК СРСР «визнав за до- цільне провести декаду бурят-монгольського мистецтва» 20—30 жовтня 1940 р., а на видат- ISSN 2222-5250 269 ки, пов’язані з її підготовкою, додатково виділив 2 млн. крб. 26 липня 1940 року. Проект постано- ви Раднаркому щодо цього одноголосно затвер- дили члени політбюро ЦК ВКП(б): Й. В. Сталін, А. А. Ардрєєв, М. І. Калінін, А. І. Мікоян та К. Є. Ворошилов63. У декаді бурят-монгольського мистецтва в Москві взяло участь 650 осіб64 (за інши- ми даними — 75065). З бюджету на її прове- дення було виділено 9200 тис. крб.66 В дека- ді взяли участь: Музичний драматичний театр Бурят-Монгольської АРСР, який показав опе- ри «Энхэ-Булат Батор» М. П. Фролова, «Баир» Г. Ц. Цидинжапова і Шадаєва; ансамблі; соліс- ти; колективи самодіяльності. 30 жовтня 1940 р. учасників декади приймали у Кремлі. Останню, восьму, довоєнну декаду рес- публіканського мистецтва провели в столиці СРСР у квітні 1941 р. На ній було представле- но Таджикську РСР. 31 серпня 1939 р. заступник голови Управління театрів Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР В. Н. Сурін запропону- вав М. Б. Храпченку перенести проведення дека- ди таджицького мистецтва з 1940 р., як планува- лося раніше, на 1941 р. Для цього перенесення, на думку В. Н. Суріна, були серйозні причини. Він нагадував, що в 1940 р. в Москві планували провести декаду білоруського мистецтва, а також другу за рахунком узбецьку декаду. Окрім цьо- го, ґрунтуючись на звіті керівництва Управління в справах мистецтв Таджицької РСР, В. Н. Сурін зробив такий висновок: стан мистецтва в союз- ній республіці «ще не був на достатньо високому рівні». На думку В. Н. Суріна, на підготовку до декади знадобилося б півтора — два роки67. В Таджикистані тоді не вистачало професій- них кадрів у культурі, тому майбутня декада ста- ла своєрідним стимулом для закладання фунда- менту подальшого розвитку таджицького мис- тецтва. З урахуванням масштабів роботи керів- ництво Таджицької СРСР вважало за потріб- не запросити видатних майстрів та художників з Москви68. 22 лютого 1941 р. М. Б. Храпченко повідомив у листі на ім’я заступника голови РНК СРСР Р. С. Землячки, що «для творчої до- помоги працівникам мистецтв Таджицької РСР» Комітет у справах мистецтв при РНК СРСР від- рядив до Сталінабада художнього керівника Музичного театру Д. В. Камерицького, головно- го художника Р. Ф. Риндіна, головного балетмей- стера К. Я. Голейзовського69. 11 березня 1941 р. Храпченко звернувся до В. М. Молотова з прохан- ням провести в квітні 1941 р. декаду таджицького мистецтва, попередня підготовка до якої тривала вже 2 роки. І в цьому листі він вважав за доціль- не нагадати, що для надання допомоги працівни- кам мистецтва Таджикистану Комітет у справах мистецтв при РНК СРСР відрядив туди видатних творчих працівників70. Декада таджицького мистецтва проходи- ла 12—20 квітня 1941 року. Її учасниками були: Таджицький театр опери і балету, який показав опери «Восстание Восэ» С. А. Баласаняна, «Кузнец Кова» С. А. Баласаняна та Ш. Н. Бобокалонова, музичну виставу «Лола» Баласаняна, балет «Две розы» А. С. Ленського. Разом з учасниками декади таджицького мис- тецтва у Кремлі вшановували перших лауреатів Сталінської премії в науці, техніці, літературі, мистецтві, кінематографії та музиці. Списки ла- уреатів цієї найпрестижнішої в СРСР премії було опубліковано 15 і 16 березня 1941 р.71 22 березня 1941 р. керівники Таджикистану просили призна- чити відкриття декади таджицького мистецтва в Москві на 10 квітня. На копії їхньої доповідної за- писки синім олівцем рукою Сталіна було зробле- но примітка: «Срок откр [ытия] декады 12 апре- ля 1941 г.»72. Вочевидь, вождь побажав «поєднати» бенкет учасників декади таджицького мистецтва з ушануванням лауреатів премії свого імені. В будь- якому разі, з цих двох приводів було влаштовано один кремлівський прийом, і, видається, що не ви- падково він припав саме на 22 квітня 1941 р. На другу половину 1941 р. і на 1942 р. плану- валося провести в столиці СРСР ще кілька декад республіканського мистецтва. Окрім цього, було заплановано запросити до Москви майстрів мис- тецтв з Башкирії, Татарії, прибалтійських республік (Литви, Латвії та Естонії)73. До Риги для підготов- ки латвійської декади з Москви виїхало близько 40 діячів культури. Однак після нападу Німеччини на СРСР усі вони терміново залишили Прибалтику. Додаток Большой кремлевский дворец 22 марта 1936 г. КЕРЖЕНЦЕВ74 (встреченный бурными75 аплодисментами). Товарищи, от имени Комитета по делам ис- кусств при Совете Народных Комиссаров Союза ССР я приветствую наших украинских солистов, артис- тов хора и балета и всех работников искусства. (Бурные аплодисменты). КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 270 Товарищи, когда в царское время украинские труппы артистов приезжали в Москву, им приходилось ид- ти в самые плохие театрики, пресса замалчивала их выступления, цензура коверкала украинские пьесы. Сейчас, когда украинские артисты приехали в социалистическую Москву, Москва предоставила им нужные театральнее помещения Союза, их принимают руководители партии и правительства в Большом зале Кремлевского дворца, на всех спектаклях украинской государственной оперы и балета присутство- вали руководители партии и правительства во главе с товарищем Сталиным и Молотовым. (Шумные аплодисменты, все присутствующие устраивают овацию в честь руководителей партии и правительства, в честь товарища Сталина). Товарищи, последовательное твердое проведение ленинско-сталинской национальной политики дало всем народам Советского Союза зажиточную жизнь, радость труда, радость творчества, дало бурный расцвет культур- ной жизни, бурный блестящий76 расцвет искусства. И выступление украинских товарищей в Москве показало всем нам, каких высоких успехов достигла сейчас Украинская братская республика, как бурно развертывается в ней творчество во всех областях искусства. И, товарищи, когда мы говорим с вами о зажиточной жизни на- родов Союза, о бурном культурном росте народов, о расцвете искусства, искусства и культуры социалистичес- ких по содержанию и национальных по форме, когда мы говорим о бурных невиданных77 успехах социалис- тического хозяйства нашей страны, – все мы вспоминаем одно имя, мы вспоминаем с вами имя того товари- ща, который возглавляет нашу партию и страну, который гениально ведет нашу страну от победы к победе, под чьим мудрым руководством расцветают в нашей стране наука и искусство, и на этой встрече руководителей партии и правительства с представителями всех видов искусства наш первый тост за товарища Сталина (Гром аплодисментов, продолжительная горячая овация в честь товарища Сталина). ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ: (Ее появление встречается горячими аплодисментами. Говорит по-украински). БЛЮМЕНТАЛЬ-ТАМАРИНА М.М. – народная артистка республики (Шумные продолжительные аплодисменты). Дорогие товарищи, дорогие братья, представители искусства Украины. Мне радостно приветствовать Вас в этом зале. Благодаря большому росту культуры в нашей стране, благодаря нашей партии, нашего дорогого товарища Сталина (крики «ура», горячая овация в честь товарища Сталина), вся наша артистическая семья всех республик великого Союза слилась воедино. И так приятно, так радостно мне, старой актрисе, все это видеть и чувствовать. Я так волнуюсь (Шумные аплодисменты). Товарищи, единая артистическая семья – этого никогда не было прежде!78 А теперь, посмотрите театры наших братских республик, они нам родные, мы их любим и ценим. И все это благодаря нашей великой партии и дорогого вождя товарища Сталина (Присутствующие устраивают в честь товарища Сталина но- вую овацию). Товарищи, мне хочется поднять бокал за здоровье председателя Совета Народных Комиссаров дорого- го Вячеслава Михайловича Молотова (Горячие овации в честь товарища Молотова). Товарищи, я не могу не поднять бокал и за здоровье Климента Ефремовича (Бурные, продолжительные овации в честь тов. Ворошилова). ПЕТРУСЕНКО: (Говорит по-украински). ЛЕОНИДОВ: – народный артист республики (встреченный горячими аплодисментами). Я приветству- ю наших дорогих гостей, артистов родной братской Украины, которые добились блестящих успехов под руководством Украинского правительства, под руководством нашей партии большевиков, нашего Сталина (Горячие овации в честь товарища Сталина). Предлагаю тост за правительство братской Украины. Ура» (Мощное «ура» прокатывается по всему залу). ХВЫЛЯ (Начало речи произносит на украинском языке). Разве то, что происходит здесь, не является наилучшим выражением братского Союза, братских отно- шений между народами, которые населяют наш великий Советский Союз. Мы, украинцы, являемся сегодня здесь, выражаясь по старому именинниками. Но, товарищи, мы зна- ем, как на Украину со всех сторон наседали враги, мы видели в боях против этих врагов нашего первого маршала Советского Союза Климента Ефремовича Ворошилова (Крики «ура», присутствующие устраи- вают в честь тов. Ворошилова горячую овацию), мы видели как тов. Сталин руководил этой героической борьбой, как он в период социалистического строительства своим мудрым руководством помог добиться нашей республике величайших успехов. И то, что мы сейчас видим является торжеством советской укра- инской культуры, и это торжество есть торжество всего Советского Союза, есть слава и честь нашего ве- ликого Сталина (Гром аплодисментов, овации). Хай живе радянський Советский Союз. Хай живе мудрый наш вождь товарищ Сталин. «Ура» (Бурные продолжительные аплодисменты, крики «ура», овация в честь товарища Сталина). ЛЮБЧЕНКО: Председатель СНК УССР (присутствующие горячо встречают тов. Любченко). Товарищи, советская Украина – одна из основных частей нашего великого Советского Союза, в прошлом году и в начале 1936 г. держит экзамен перед своей великой партией, перед вождем народов Советского ISSN 2222-5250 271 Союза товарищем Сталиным по ряду важнейших вопросов социалистического строительства, в том числе и по развитию и росту украинской советской культуры. Было время – не так еще давно, два-три года тому назад, – когда Центральный Комитет нашей вели- кой партии справедливо сделал нам, мягко выражаясь, большой упрек за нашу работу в этой важней- шей Советской Социалистической Республике. Но, выполняя указания ЦК, борясь за них, как надлежит большевикам-ленинцам-сталинцам, мы можем сегодня сказать и нашей партии и товарищу Сталину и Вам, представителям важнейшего участка культурного фронта, что Украинская Советская Республика справи- лась с задачами социалистического строительства, с развитием нашей социалистической индустрии и сельского хозяйства. Мы можем смело сказать, что наша Советская Украина является теперь прекрасной, радостной, могу- чей советской страной (Возгласы: «браво», «ура»). Товарищи, вы знаете, что немецкие фашисты и польские паны в планы свои включили в качестве пер- вого и важнейшего пункта захват Советской Украины. И там, по информации, давно разбитых петлюров- цев, подвизающихся ныне в ресторанах и домах терпимости Варшавы и Берлина, думают, что немецким фашистам и польским панам можно легко будет взять нашу страну. Мы заявляем тут перед лицом руко- водителей нашей партии и правительства, перед лицом товарища Сталина: Советская Украина, создавшая колхозный строй, поднявшая свою индустрию на такую высоту, что никакая плюгавенькая Польша не мо- жет идти с нами в сравнение (Возгласы: «браво», «ура»). Советская Украина, которая крепит ряды славной, непобедимой Рабоче-Крестьянской Красной Армии, разобьет в прах79 всякого, кто посмеет посягнуть на ее границы (Буря аплодисментов, горячие овации в честь руководителей партии и правительства). Товарищи, наша большевистская партия и товарищ Сталин учили нас, чтобы мы работали как следует над развитием культуры нашего народа, культуры национальной по форме и социалистической по содер- жанию. Я не скрою, что и ЦК КП(б) У и СНК Украины посылают в Москву свой государственный оперный театр, свою капеллу «Думку», своих бандуристов не без волнения. Мы знали, что представителей нашего искусства будет оценивать вся наша великая стра- на, ибо и Узбекистан, и Грузия, и Туркмения, и Дальний Восток – все радуются нашим успехам и боле- ют, если у нас есть недостатки. Мы знаем, что нас будут оценивать Политбюро, Правительство и товарищ Сталин (шумные аплодисменты). Я говорю, что мы посылали не без волнения представителей нашего ис- кусства еще и потому, что товарищ Сталин нас когда-то очень сильно распекал: Где ваша настоящая на- родная украинская песня, которую вы должны перенять, переработать и показать, что вы можете овладеть наследством; где ваши пляски. Он требовал от нас, чтобы наш советский театр был поднят высоко. И мы можем сказать, что Советская Украина сейчас действительно поет во всю грудь, как никогда еще не пела (Шумные продолжительные аплодисменты. Крики «ура»). И когда нам руководители нашей партии сказа- ли, что в «Наталке Полтавке», в «Запорожце за Дунаем» сумели донести новому советскому зрителю пляс- ки и песни освобожденного украинского народа, когда нас похвалили за то, что мы сумели ярко передать творчество крупнейшего русского композитора Римского-Корсакова в такой его опере, которая насыщена русским песенным творчеством, – мы были несказанно рады. Но мы не зазнаемся. Мы знаем, что в этой по- хвале есть доля поощрения, но что от нас еще очень и очень много требуется. И я заявляю здесь от имени ЦК и СНК Украины, что через год мы придем в столицу Советского Союза с новыми и еще лучшими пес- нями, в новом еще лучшем исполнении (Бурные аплодисменты). Товарищи, товарищ Хвыля говорил, что Советская Украина родилась под руководством нашей великой партии, при поддержке рабочего класса России, в союзе со всеми народами, которые защитили ее от ин- тервенции. И он был трижды прав, что рождение советской Украины, ее укрепление и расцвет было делом рук наших великих руководителей, членов Политического Бюро ЦК ВКП(б). Почти все члены Политбюро принимали активнейшее участие в этом деле. Товарищ Сталин в годы гражданской войны вместе с тов. Ворошиловым показал Деникину, Петлюре и полякам, что нет места им в Советской Украине (Бурные аплодисменты, крики «ура»). Тов. Каганович (Шумные аплодисменты, овация в честь тов. Кагановича) долгие годы руководил нашей коммунистической партией Украины и Советской Украиной как-раз в годы, когда был нанесен мощный удар и петлюровцам, и националистам внутри нашей партии. Тов. Молотов не только руководил КП(б) У в 1920 г., как секретарь, но и критиковал нас, как он умеет критиковать – крепко, по-большевистски, он помог вытянуть советскую Украину из прорыва 1931—1932 гг. (Крики – да здравствует тов. Молотов. «Ура». Горячая овация в честь тов. Молотова). Товарищи, разве наша индустрия, наш Донбасс, наша металлургия, наша машиностроительная промышленность, – разве они не были подняты на большую высоту талантливейшим командармом нашей тяжелой индустрии тов. Серго Орджоникидзе (Горячая овация в честь тов. Орджоникидзе). Товарищи, а президент нашего Советского Союза, да будет мне позволено так назвать его, – наш Михаил Иванович Калинин (крики «ура», бурные аплодисменты, присутствующие устраивают в честь КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 272 тов. Калинина горячую овацию), разве Михаил Иванович в годы гражданской войны не учил нас, разве мало он сделал для того, чтобы мы смогли справиться со всеми нашими врагами, разве мало помог он нам для достижения успехов в деле социалистического строительства. Я не говорю о Власе Яковлевиче Чубаре (Горячая бурная овация в честь тов. Чубаря), который десяток лет работал на Украине и стоял во главе советского правительства Украины. А Анастас Иванович Микоян – сладчайший из королей – разве мало он сделал для того, чтобы поднять наше сахарное хозяйство. (Горячая овация в честь тов. Микояна). Под его руководством наш Советский Союз дал 143 млн. пудов сахара. Товарищи, получается так, что советская Украина не только расцветает под руководством Политбюро, как все другие республики, но прошла школу борьбы и работы под непосредственным руководством на- ших великих руководителей, членов Политбюро ЦК (Бурные продолжительные аплодисменты, крики «ура», горячая овация в честь Политбюро). Заканчивая свою затянувшуюся речь, за что я извиняюсь, я подымаю бокал за этих дорогих нам людей, за наших славных руководителей, за тех, кого любит, уважает и чтит вся наша страна, за кого готов жизнь свою отдать любой коммунист, любой рабочий и колхозник нашей великой страны. Я поднимаю бокал за величайшего, мудрейшего из людей нашей современности, кто стоит во главе этого прекрасного коллек- тива руководителей нашей великой партии, за товарища Сталина, за братство, союз и расцвет нашей вели- кой социалистической родины (Буря аплодисментов, крики «ура», горячая овация). ВОРОШИЛОВ: (Присутствующие встречают тов. Ворошилова горячей овацией). Товарищи, Центральный комитет ВКП(б) в лице присутствующих здесь членов Политбюро ЦК и Совнаркома Союза в лице тов. Молотова поручили мне от имени ЦК и совнаркома поблагодарить товарищей, которые от име- ни украинского народа в лице присутствующих здесь артистов, певцов и танцоров выступали здесь перед нами, – поблагодарить всех товарищей и заявить, что мы, большевики, мы, ленинцы-сталинцы, всегда и в данное время и в будущем – не отделяли нашей творческой большой созидательной работы на фронте индустрии, на фронте социалистического сельского хозяйства от работы на всех других фронтах, в част- ности от работы наших товарищей на культурном фронте (Слова тов. Ворошилова встречаются горячими аплодисментами). Тем приятнее было всем нам, всем пролетариям Красной Москвы видеть представите- лей братской Украины, которые своим высоким мастерством, своим совершенством в области искусства наглядно показали, что на этом участке дело обстоит благополучно. Мы, большевики, и, как большевики-ленинцы-сталицы, никогда не зазнавались и не зазнаемся. И те- перь, отдавая должное, хваля и аплодируя товарищам украинцам, которые блестяще демонстрировали свои достижения, мы тем не менее должны сказать, что как во всех областях нашей работы, так и в облас- ти искусства мы еще далеко-далеко не достигли вершин. Придется, товарищи (я как украинец тем паче могу быть откровенным), – придется еще много м много работать для того, чтобы наше социалистическое искусство, перед которым открыты огромные перспективы, у которого есть колоссальные возможности и нет никаких преград на пути, у которого нет никаких заказов по его поступательному движению, придется еще много и много работать для того, чтобы не отставать от тех областей нашей работы, которыми руководят товарищи Серго, Каганович, Микоян и др. наши руководители социалистического хозяйства! (Бурные аплодисменты). Область вашей работы, товарищи артисты всех направлений и всех специальностей, наиболее трудна- я и деликатная. И именно поэтому больше всего нам приходится думать над тем, чтобы эту деликатную, крайне нужную и ценную работу двигать вперед, не отставая от общего роста и нашего социалистическо- го хозяйства, от бурного роста нашего социалистического строительства. Я с величайшим удовольствием поднимаю бокал за моих земляков, которые не ударили в грязь лицом, которые дали мне обещание в Киеве и здесь и блестяще выполнили, я поднимаю бокал за солистов, лучших артистов Советской Украины, за хор, за танцоров, за прекрасный оркестр, за всех товарищей, которые в сво- ей массе показали нашим московским, достаточно избалованным зрителям, что и наши братские республи- ки могут равняться по Москве, по лучшим, пожалуй, в мире организациям в области искусства, по лучшим коллективам искусства, что они не отстают от социалистической Москвы, что они, наши братские республи- ки, в данном случае наша украинская республика, в некоторых случаях грозят москвичам обогнать их. СТАЛИН – Правильно (Шумные аплодисменты). ВОРОШИЛОВ: Потому, поднимая свой бокал, я прошу товарищей москвичей, как москвич, помнить об этом и самим по-настоящему по-большевистски работать для того, чтобы было по кому равняться. А то придется вам равняться по другим. За наших гостей, за товарищей украинцев (Буря аплодисментов, горячая овация). РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д. 69, л. 1-10. Машинопись с рукописной правкой. ISSN 2222-5250 273 Джерела та література 1. Солодовников А.В. Мы были молоды тогда… // Театральные страницы. Сб. статей. – М., 1979. – С. 207; Советская культура в реконструктивный период, 1928–1941. – М., 1988. – С. 517–520. 2. Зубайдов А. История деятельности народных музыкантов Таджикистана в 30-е – 80-е годы XX века. Автореф. дис…к. и. н. Душанбе, 2005. – С. 15. 3. Юсим «Ду Гуль» // Касьян Голейзовский. Жизнь и творчество. Статьи, воспоминани- я, документы. М., 1984. – С. 284–285. 4. Солодовников А.В. Указ. соч. – С. 207–208. 5. Советская культура в реконструктивный пе- риод... – С. 520. 6. Громов Е.С. Сталин. Искусство и власть. М., 2003. – С. 330. 7. Латышев А.Г. И еще один тост «вождя наро- дов» // Искусство кино. – 1991. – №5. – С. 142. 8. Чегодаева М.А., Чегодаева М.А. Два лика времени (1939: Один год сталинской эпохи).- М., 2001. – С. 301. 9. Елагин Ю.Б. Укрощение искусств. – М., 2002. – С. 262. 10. Бахтаров Г.Ю. Записки актера. Гении и подлецы. – М., 2002. – С. 82. 11. Елагин Ю.Б. Указ. соч. – С. 262, 263. 12. Цит. за: Бахтаров Г.Ю. Указ. соч. – С. 86. 13. Солодовников А.В. Указ. соч. – С. 208–210. 14. РГАСПИ, ф. 17. оп. 163, д. 1220, л. 127. 15. Там же, д 122, л. 55. 16. Советская культура в реконструктивный пе- риод… С. 517. 17. РГАЛИ, ф. 962. оп. 21. д 1, л. 10. 18. Правда. – 1936. – 15 марта. 19. Правда. – 1936. – 23 марта. 20. Правда. – 1936. – 24 марта. 21. Советская культура в реконструктивный пе- риод… С. 517. 22. РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д. 1, л. 10. 23. Прізвище вписано від руки фіолетовими чор- нилами – В.Н. 24. Номер столу вписано від руки – В.Н. 25. Правда. 1936. 26 мая. 26. Упорядники документального збірнику про національне питання невірно датували цю декаду 17–18 січня (sic – В.Н.) 1937 р. (ЦК ВКП (б) и национальный вопрос. Кн. 2. 1933–1945. М., 2009. С. 212, прим. 1). 27. РГАЛИ, ф. 962, оп. 3, д. 184, л. 23. 28. Там же, л. 32. 29. Там же, оп. 21, д. 1. л.10. 30. Правда. - 1937. - 15 янв. 31. Касяьн Голейзовский… С.272. 32. РГАЛИ, ф. 962, оп. 21. д. 1. л. 11. 33. РГАСПИ, ф. 17, оп. 163, д. 1187, л. 32. 34. Там же, л. 31; РГАЛИ. ф. 962, оп. 21, д.11, л. 57. 35. РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д. 1, л 11. 36. Там же, л. 5, 5 об. 37. Встречи с товарищем Сталиным. – М., 1939. – С. 168. 38. Василь Васильович Целіковський (1900– 1953), диригент. Завідуючий музичною час- тиною Великого театру СРСР, головний ди- ригент (1937–1939), керівник Киргизького музично-драматичного театру (з 1939 р.). 39. Бахтаров Г.Ю. Указ. соч. – С. 85, 86. 40. Иванов Вс. Дневники. М., 2001. С. 28. В.А.Власов після завершення декади кир- гизького мистецтва в Москві (7 червня 1939 р.) був нагороджений Орденом Трудового Красного Знамені. – В.Н. 41. Декада киргизького мистецтва в Москві про- ходила з 26 травня по 4 червня 1939 р. – В.Н. 42. РГАСПИ. ф. 17, оп. 2, д. 1009, л. 22; Оп. 163, д. 1224, л. 74. 43. Там же, оп. 3. д. 1009, л. 46; Оп. 163, д. 1225, л. 130. 44. РГАЛИ. ф.. 962, оп. 21, д. 1, л. 10. 45. Там же, л. 1. 46. Там же, д. 20, л. 71. 47. РГАСПИ, ф. 17, оп. 163. д. 1236. л. 188. 48. РГАЛИ. ф. 962, оп. 21, д. 1, л. 11. 49. Солодовников А.В. Указ. соч.- С. 210. 50. Там же. – С. 210–211. 51. РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д. 2, л. 13. 52. Культурная жизнь в СССР. 1928–1941. Хроника. – М., 1976. – С. 732. 53. РГАЛИ, ф. 962, оп.1, д. 27, л. 102. 54. Там же, оп. 21, д. 18. л. 100. 55. Там же. л. 101. 56. РГАСПИ, ф. 17, оп. 163, д. 1231. л. 124. 57. Там же, д. 1255, л. 50; РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д. 26, л. 81. 58. Солодовников А.В. Указ. соч. С. 208–209. 59. РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д. 2, л. 9. 60. Там же, л. 3 об. 61. РГАСПИ, ф. 17, оп. 163, д. 1236, л. 183. 62. Солодовников А.В. Указ. соч. – С. 208–209. 63. РГАСПИ, ф. 17, оп. 163, д. 1272. л. 224, 225. 64. РГАЛИ, ф. 962, оп. 21, д.2, л. 23. 65. Там же. д. 1. л. 10. 66. Там же, л.. 8. 67. Там же, д.. 47, л. 221. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 274 68. Касьян Колейзовский… – С.320. 69. Там же. л. 87. 70. Там же, л.. 70. 71. Правда. 1941. 17, 18 марта 1941. 72. РГАСПИ, ф. 17, оп. 163, д. 1305, л. 80. 73. Советская культура в реконструктивный период…С. 519. 74. На полях від руки помітка: «Говорит по- украински». 75. Слово «бурными» викреслено. 76. Вписано над рядком замість викресленого слова «бурный». 77. Слово «невиданных» вписано над рядком замість «бурных» 78. Знак оклику написаний замість крапки. 79. Виправлено з: «впрах». Владимир Невежин Декады республиканского искусства в Москве Автор предлагает краткий обзор материалов о 8 декадах республиканского искусства, проведенных в Москве в предвоенный период (1936—1941). Основное внимание уделено первой по времени декаде — дека- де украинского искусства (март 1936). Публикуется документ, идентифицированный как синхронная за- пись застольных речей деятелей украинской культуры, представителей партийного и государственного руководства СССР и УССР на банкете в Большом Кремлевском Дворце по окончании этой декады. Ключевые слова: декады республиканского искусства, декада украинского искусства, Комитет по делам искусств, Москва, застолье, прием. Vladimir Nevezhyn Ten-day festivals of republican art in Moscow The author analyses materials concerning eight ten-day festivals of republican art, which were held in Moscow before the II World War (1936—1941). The main attention is paid to the fi rst festival — ten-day festival of Ukrainian art (March 1936). At the end of the article the author published a document, which he identifi ed as a synchronous record of table speeches of Ukrainian cultural workers, party and state authorities of the USSR and Ukrainian SSR during the banquet in Grand Kremlin Palace at the end of the festival. Key words: ten-day festivals of republican art, ten-day festival of Ukrainian art, Art committee, Moscow, feast, reception.

Декади республіканського мистецтва у Москві

Репозитарії

Схожі ресурси