Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.)
Основною метою статтї є дослідження відновлення освітянської сфери протягом 1943 – 1945 рр., залучення до наукового обігу нового документального матеріалу з української істориї. Дана публікація є однією із спроб у переосмисленні зазначеної теми і знайде свій розвиток у подальших дослідженнях з істор...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2008
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32913 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.)/ О.І. Тонконог // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 15-18. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-32913 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-329132012-07-23T09:48:00Z Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) Тонконог, О.І. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Основною метою статтї є дослідження відновлення освітянської сфери протягом 1943 – 1945 рр., залучення до наукового обігу нового документального матеріалу з української істориї. Дана публікація є однією із спроб у переосмисленні зазначеної теми і знайде свій розвиток у подальших дослідженнях з історії України. 2008 Article Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.)/ О.І. Тонконог // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 15-18. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32913 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Тонконог, О.І. Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) Культура народов Причерноморья |
| description |
Основною метою статтї є дослідження відновлення освітянської сфери протягом 1943 – 1945 рр., залучення до наукового обігу нового документального матеріалу з української істориї. Дана публікація є однією із спроб у переосмисленні зазначеної теми і знайде свій розвиток у подальших дослідженнях з історії України. |
| format |
Article |
| author |
Тонконог, О.І. |
| author_facet |
Тонконог, О.І. |
| author_sort |
Тонконог, О.І. |
| title |
Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) |
| title_short |
Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) |
| title_full |
Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) |
| title_fullStr |
Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) |
| title_sort |
відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період великої вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32913 |
| citation_txt |
Відновлення навчання в освітянських закладах у завершальний період Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.)/ О.І. Тонконог // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 15-18. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT tonkonogoí vídnovlennânavčannâvosvítânsʹkihzakladahuzaveršalʹnijperíodvelikoívítčiznânoívíjni19431945rr |
| first_indexed |
2025-07-03T13:20:57Z |
| last_indexed |
2025-07-03T13:20:57Z |
| _version_ |
1836632095734104064 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
15
6. Маркевич А.И. К вопросу о положении христиан во время татарского владычества. Цит. соч. – С.530.
7. Феофилов М. Исторический очерк христианства в Крыму // Таврические епархиальные ведомости. –
1898. – № 8. – C.611.
8. Мурзакевич Н. Пребывание иезуитов в Крыму. Записки Одесского общества истории и древностей. –
Т. 4. – Одесса. – С.467.
9. Книга путешествия. Турецкий автор Эвлия Челяби о Крыме (1666 – 1667 гг.). Перевод и комментарии
Е.В.Бахревского. Крымское отделение Института востоковедения и Национальной Академии Наук Ук-
раины. – Симф. 1999. – С.53.
10. Кондараки В.Х. Универсальное описание Крыма. Цит. соч. – С.201.
Тонконог О.І.
ВІДНОВЛЕННЯ НАВЧАННЯ В ОСВІТЯНСЬКИХ ЗАКЛАДАХ У ЗАВЕРШАЛЬНИЙ
ПЕРІОД ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ (1943 - 1945 РР.)
В українській історичній науці розвиток освітніх установ протягом 1943 – 1945 рр. висвітлено лише фрагмен-
тарно. Деякі дослідники у монографіях, присвячених історії війни, розглядали процес відбудови навчальних закла-
дів у контексті загального відродження українських міст.
У виданнях радянських учених підкреслювалася роль партії та громадськості у відновленні навчання у зруйно-
ваних війною містах [7, c.284]. Увага акцентувалася на значних досягненнях у ході відродження радянської освіти,
але дуже стисло відтворювалися складні матеріально-побутові умови існування українських шкіл, технікумів, вузів
[7, с.283].
Зокрема, заходи уряду і допомога союзних республік, спрямовані на відбудову шкіл УРСР, згадуються у праці
під редакцією Назаренка; узагальнено відновлення діяльності навчальних закладів на завершальному етапі війни
подається у фундаментальному, багатотомному виданні, присвяченому історії міст і сіл УРСР [7, с. 284; 5, с. 496;
11, с. 123, с. 278 ]. Окремі регіональні дослідження зображують відновлення освітянської сфери на прикладі окре-
мих міст [2, с. 486]. Проте до цього часу в історичній літературі достатньо не висвітлено особливості розвитку осві-
ти у 1943 - 1945 рр. та роль діяльності навчальних закладів у підвищенні загального культурного рівня населення.
Актуальність даної проблеми зумовлена необхідністю об’єктивного висвітлення зазначеної теми є історичній
літератури.
Більш детальне висвітлення цієї малодослідженої сторінки воєнної історії можливе лише за умови вивчення
архівних документальних матеріалів, спогадів очевидців подій.
Основною метою статтї є дослідження відновлення освітянської сфери протягом 1943 – 1945 рр., залучення до
наукового обігу нового документального матеріалу з української істориї.
Дана публікація є однією із спроб у переосмисленні зазначеної теми і знайде свій розвиток у подальших дослі-
дженнях з історії України.
Уже в ході визволення української території від нацистських окупантів відбувалося відновлення діяльності
установ освітянської сфери, які за попередні роки війни були у значній мірі зруйнованими, пошкодженими,
знищеними. На це була спрямована політика уряду: Народний комісар освіти видав наказ про поновлення на-
вчання в усіх класах початкових, неповних середніх та середніх шкіл [13, с. 4 зв.]. Для здійснення на практиці такої
постанови відділи народної освіти за активної участі вчителів і місцевого населення приступили до відновлення
шкільної мережі. Зокрема, київський міськком і райкоми партій, міські і районні Ради депутатів трудящих доклали
великих зусиль з метою охоплення навчанням усіх дітей шкільного віку [3, с. 380].
У більшості випадків силами педагогів, учнів та батьківських колективів проводилися капітальні ремонти, від-
будовувалися напівзруйновані навчальні приміщення, що супроводжувалося великими складнощами. Прикладом
цього може стати Переяслав-Хмельницька школа № 2, з якої свого часу було вивезено 35 підвід мін та німецьких
снарядів [1, с.10]. Спогади свідків тих часів доносять до нас крізь призму історії інформацію про те, що колективи
даного міста звільняли від сміття та руїн територію та приміщення бурси, педагогічної школи [8].
Важливою проблемою була нестача необхідного матеріалу, який громадяни часом змушені були діставати у
природних умовах. Зокрема, глину для здійснення ремонту Переяслав-Хмельницької школи № 1 діставали на бере-
зі Дніпра [34].
Не дивлячись на всі складнощі воєнної доби, у навчальних закладах розпочиналися заняття учнівських та сту-
дентських колективів [19, с. 28]. У ході висвітлення даної теми на основі історичних фактів можна стверджувати те,
що освітні заклади України розпочали навчання у різні часові терміни [19, с. 14]. У листопаді та грудні 1943 р. у
Дніпропетровську відновили діяльність майже всі вищі заклади освітянської сфери. Крім того, розпочали роботу
місцеві середні спеціальні навчальні заклади. По вулиці Шевченка, 21 відкрився Дніпропетровський землевпоряд-
ний технікум, по вул. Кірова, 33 – фельдшерсько–акушерська школа. Торговельно-кооперативний технікум тимча-
сово зайняв приміщення театрально-музичного училища. [2, с. 486]. Гірничий інститут (нині Національний гірни-
чий університет) відремонтував свої приміщення і розпочав підготовку студентів [2, с. 485]. У 1943 р. у Дніпропет-
ровську почало діяти всього 9 шкіл, а згодом ще три [2, с. 486].
Київські школи розпочали навчання з 1 грудня 1943 року. До кінця 1943 - 1944 навчального року функціонува-
ло 66 столичних шкіл (19 середніх, 39 неповних середніх і 8 початкових), у яких налічувалося 21321 учень [3, с.
380].
Наприкінці 1943 року розпочалися заняття у 7 середніх і неповних середніх чернігівських школах. У 1943 –
1944 навчальному році в учительському інституті, створеному на базі довоєнного педагогічного, здобувало освіту
Тонконог О.І.
ВІДНОВЛЕННЯ НАВЧАННЯ В ОСВІТЯНСЬКИХ ЗАКЛАДАХ У ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ПЕРІОД ВЕЛИКОЇ
ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ (1943 - 1945 РР.)
16
435 студентів. Свого часу відкрилося медичне залізничне ремісниче училища [11, с. 123].
Значна кількість освітянських закладів розпочала навчальний процес у непристосованих приміщеннях. Підтве-
рдженням цього може стати доповідна записка, адресована голові Раднаркому Української РСР Корнійцю. У ній
Наркомат освіти повідомляв про те, що ряд харківських шкіл без його відома і відповідного дозволу Раднаркому
Української РСР зайняли інші організації. Зокрема, школи № 5, № 6, № 113 – військові частини, школа № 100 –
Цукротрест, школа № 62 – Радіокомітет, школа № 60 – Райвідділ міліції, школа № 13 – відділи лікарні [12, с. 34].
Документальні дані, що допомагають відтворити події минулого історії України, засвідчують те, що корпус
Харківського бібліотечного інституту був зайнятий консерваторією [19, с. 20]. Характерна ситуація спостерігалася і
в багатьох інших навчальних закладах великих та малих українських міст, а тому непоодинокими були явища, коли
тимчасові школи влаштовували у громадських будівлях, будинках колгоспників, землянках, бліндажах [6, с. 278]. У
зв’язку з тим, що в Україні часів війни не вистачало навчальних приміщень, непоодинокими були випадки, коли у
класах навчалося по 50 - 60 осіб [33, с. 32].
Викладачі, студенти, учителі, учні, батьки, громадськість мали велике значення у відновленні освітянського
процесу в Україні. Допомога громадських структур розвитку шкіл на Україні протягом 1944 р. була набагато помі-
тнішою у порівнянні з довоєнними часами [29, с. 60]. Такі факти свідчать про відданість громадян справі відро-
дження радянської системи освіти.
Суттєвою перешкодою у налагодженні навчального процесу стала нестача кількості літератури. Особливо від-
чутною ця проблема була у містах Лівобережної України. У школах Полтавської області зафіксованими були випа-
дки, коли з окремого предмету в наявності не було жодного підручника [33, с. 46]. Ускладнювали становище
транспортні труднощі. Наприклад, велика кількість підручників (декілька тисяч примірників) знаходилися на базі в
м. Ворошиловграді, а відсутність будь-якого транспорту не давала змоги доставити їх до шкіл [13, с. 5].
З метою забезпечення шкіл літературою відповідно до наказу Народного комісаріату освіти були перевірені
підручники, що залишалися в учнів, та поновлені їх попередні тексти [13, с. 5; 26, с. 7].
Історичні архівні джерела дають підстави констатувати те, що знайдена свого часу у Харкові та Києві літерату-
ра лише частково забезпечила підручниками з окремих дисциплін учнівські колективи шкіл [26, с. 7]. Так, знайдені
в Києві 244 тис. підручників видавництва 1941 р. були розподілені між Київською, Чернігівською та Житомирсь-
кою областями [29, с. 85].
Підручники для українських шкіл доставляли з Москви [26, с. 7]. Шкільну літературу привозили зі Свердлов-
ська, Куйбишева, Ярославля, Ташкента, Алма-Ати, Томська та інших республіканських міст [5, с. 496]. Зокрема,
міський відділ Прокоп’євська, місцеві учні якого зібрали 2 тис. підручників, відправив навчальні посібники для не-
повної середньої школи Донбасу [5].
На нараді завідуючих обласними відділами народної освіти сходу України повідомлялося про те, що збирання
у 1944 р. старих підручників серед населення відбувалося на недостатньому рівні, оскільки основна маса літератури
продавалася не через книготорговельні організації, а через приватний ринок, що зумовило їх продаж за спекуляти-
вними цінами [29, с. 123].
Ускладнювала процес відновлення навчання в закладах освітянської сфери нестача в наявності необхідної кі-
лькості ручок, чорнильниць, зошитів та олівців [22, с. 27]. Школам багатьох міст Української РСР, у тому числі Ки-
єва, не вистачало шкільного письмового приладдя, технічного обладнання. У таких умовах циркулі, лінійки і навіть
меблі виготовлялися студентами та викладачами вузів, учнями та вчителями за участі відповідних організацій [22,
с. 23; 33, с. 32; 13, с. 5]. Так, при Харківському хіміко-технологічному інституті були відновлені лабораторії органі-
чної та неорганічної хімії, якісного аналізу та інші [20, с. 27].
Слов’янською фабрикою свого часу було випущено 200 тисяч олівців, 25 тисяч ручок, 200 літрів чорнила (1944
- 1945 навчальні роки) [33, с. 64]. Але підприємства могли лише частково задовольнити потребу у письмово-
канцелярських засобах, оскільки у ході загального збільшення населення відбувалося збільшення учнівського кон-
тингенту, особливо в містах. У зв’язку з цим створювалися нові класи: у Молотівському районі Києва замість за-
планованих 88 класів початкової школи було відкрито 112 класів, а у Сталінському – додатково 22 класи [27, с. 1].
Прослідкувати складну ситуацію відносно постачання шкіл зошитами можна на прикладі Сталінської області,
де на 230834 учні свого часу було отримано лише 230 тисяч зошитів [22, с. 26]. Через Книгокультторг студентам
Сталінського інституту було відпущено по 2 зошити (1944 - 1945 навчальні роки) [33, с. 60].
За перше півріччя 1944 - 1945 рр. у Ворошиловградській області по лінії Книгокультторгу було одержано 600
тисяч зошитів. Ускладнювали проблему постачання зошитами українських навчальних закладів труднощі на виро-
бництві. У наслідок того, що Фастівська фабрика не отримала в повному обсязі паперу і не виготовила запланова-
ної кількості зошитів, школи Ворошиловградської області замість запланованих 400 000 зошитів отримали лише
70 000, що негативно вплинуло на проведення навчального процесу [29. с. 28].
Базами постачання зошита навчальних закладів були Москва, у IV кварталі 1944 р. – Ростов, Київ, Молотов
[29]. Школи міст Дніпропетровської області постачалися краще, ніж сільських районів (1944 - 1945 навчальні роки)
[31, с. 2].
У зв’язку з нестачею поперу, учні писали чорнилом та вугіллям на старих газетах. Це ускладнювало процес
оволодіння каліграфією молодшими шкілярами [31]. Зошити для письма робили власноруч зі старих шпалер, зши-
тих зі скатертинових ниток [4, с. 34]. Періодичне видання «Радянська освіта» повідомила громадськість про те, що
вчитель Запорізької області Ніколенко винайшов створені зі спеціального паперу і вкриті рідиною зошити багато-
разового використання, надписи на яких при потребі витиралися [10].
У шкільних закладах не вистачало електроосвітлення. Така обставина змінювала тривалість занять. Наприклад,
у 14 жіночій школі міста Херсона впродовж трьох місяців уроки були скорочені до 40 хвилин. Іншою важливою
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
17
причиною цього була нижча за допустимий рівень температура приміщення [32, с. 5].
Колективи українських шкіл докладали великих зусиль у підготовці приміщень для навчання у зимовий пері-
од. Зокрема, ученицями 7 і 9 класів вищезгаданої установи у лісі було заготовлено 50 м³ дерева. Заготовлені школя-
рками колоди були вивантажені з баржі й перенесені з берега на територію школи [32, с. 5].
Процес заготівлі палива відбувався не в повному обсязі. Зокрема, у Херсонській області працею громадськості,
педагогічних колективів було завезено від запланованого лише 70% вугілля, 40% дров, 80% торфу, 75% соломи
[16]. Слов’янському вчительському інституту було заготовлено лише 60 м³ дров [33, с. 61]. Станом на 29 червня
1944 р, необхідно було заготовляти паливо на території Київської, Чернігівської, Кіровоградської, Харківської, За-
порізької, Дніпропетровської областей [15, с. 29, 35, 38, 41, 44, 49].
Допомогу в заготівлі паливного матеріалу українським школам надавали місцеві колгоспи. Прикладом цього
можуть стати школи міста Полтави, неподалік яких колгоспні організації скирдували очерет, солому, соняшничин-
ня [18, с. 37].
У більшості своїй мали недостатнє опалення і київські школи, а тому учні були змушені у класних кімнатах не
знімати теплого одягу [28, с.15 зв.]. Унаслідок складних матеріально-побутових умов учні не завжди мали змогу
відвідувати заняття. У зв’язку з відсутністю теплого одягу та взуття значна частина учнів не ходила до школи [7].
У виступі завідуючого Полтавського обласного відділу народної освіти подавалася інформація про те, що ос-
новною причиною зменшення чисельності учнів у шкільних установах була відсутність одягу та взуття [29, 72].
Воєнною цензурою НКВС УРСР у процесі перегляду поштової кореспонденції населення Сталінської області
було зафіксовано 31 повідомлення, які містили скарги населення з приводу відсутності у дітей необхідного одягу та
взуття, що не давало змоги частині з них відвідувати шкіл. Наприклад, польова пошта 37462 зафіксувала листа, ад-
ресованого Батусову, що датовано 2. 09. 1944: «<...> Мое положения очень тяжелое, нужно троих отправлять в
школу, а одеть и обуть не во что. Денег у меня нет. Пойдешь просить помощь, то говорят, что нас таких много, хо-
дила на Мушкетово к пред. Завкома, так он ответил, что, где работаешь, там и должны помогать <...>» [14, с. 147
зв.].
У Донбасі, Харкові, Києві, Дніпропетровську робітники шефських організацій щомісяця виділяли сотні стипе-
ндій для учнів, що потребували матеріальної допомоги [29, 60]. У Дніпропетровській області діти фронтовиків
отримували допомогу товарами промисловості. Для ремонту учнівського взуття та одягу були організовані спеціа-
льні майстерні [31, 4].
Факти з історії України воєнного періоду є доказом того, що не весь учнівський контингент на той час був
охоплений навчанням. У другому півріччі 1944 - 1945 рр. у Ворошиловградській області не навчалося 2561 учень.
Деякі вчителі та кращі учні 8 - 9 класів проводили заняття вдома, що було позитивним моментом у процесі навчан-
ня дітей шкільного віку [29, 26; 6].
Сприяло підвищенню рівня освіченості населення відкриття при навчальних закладах музеїв. Зокрема, при Ні-
жинському педагогічному інституті був організований музей, присвячений пам’яті М. В. Гоголя, у якому були екс-
поновані найрідкісніші видання творів відомого письменника, його рукописи. Використовуючи музейні матеріали,
керівник інститутсько-літературного об’єднання Тищенко прочитав студентам цікаву лекцію про перебування
М. В. Гоголя у Ніжинському ліцеї [9, c. 1]. Музеї створювалися за участю педагогів. Педагогічні колективи освітніх
установ не окупованих міст перебували у складному матеріально-побутовому становищі. Документи одного з
центральних архівів України зберігають історичні факти про те, що вчителі, які прибували зі Сходу до Волинської
області, потребували допомоги у вирішенні проблем, а партійні, радянські органи влади не приділяли цьому нале-
жної уваги, що є свідченням недосконалої роботи влади в налагодженні побутових умов населенню. Учителі СШ
№ 8 не лише мали необхідність у житлі, але й у недостатній мірі були забезпечені товарами промисловості [21, с.
56]. Така ситуація була характерною не тільки для вчителів Волині, а тому у фонд допомоги вчителям було виділе-
но товари широкого вжитку. Так, облспоживспілка Сталінської області відпустила промислових речей на суму 500
крб. на квартал кожному вчителю [30, с. 69 зв.]. На нараді завідуючих обласними відділами народної освіти східних
областей УРСР наголошувалося на необхідності надання допомоги вчителям в одержанні останніми продовольчого
краму на суму 500 крб. [29, с. 72].
У IV кварталі 1944 р. міські вчителі Сталінської області отримали понад 1500 талонів на одяг та взуття; на 900
тисяч крб. було відпущено промислових товарів педагогам Харківщини; у ІІІ кварталі 1944 р. 230 пар взуття одер-
жали вчителі м. Запоріжжя. [30, с. 69 зв. ] Рішенням РНК УРСР, учителям виділялося 20% талонів індпошиву до
кінця IV кварталу 1944 р., що не було виконано переважною більшістю обласних торгівельних організацій. У Сум-
ській області були зафіксовані випадки, коли промислові товари, призначені для продажу вчителям, розбазарюва-
лися, і вони нічого не отримували. До причин недостатнього постачання педагогічних кадрів можна віднести нена-
лежну увагу органів народної освіти і місцевих профспілкових організацій у даному напрямку [30, с.70].
Для покращення забезпеченням одягом деяких київських викладачів ректор Київського державного універси-
тету ім. Т. Г. Шевченка професор В. Г. Бондарчук звернувся з проханням до М. С. Хрущова про допомогу у при-
дбанні костюмів, верхнього теплого одягу, взуття та іншого для професури та частини доцентів, що реевакуювали-
ся зі Сходу і втратили за роки війни своє майно. У зв’язку з цим університетові було незручно, що його професура у
значній своїй кількості приходить в аудиторії у зношених костюмах та без черевиків [17, с. 130].
У навчальних закладах педагогами проводилися політінформації, на яких учнів ознайомлювали з повідомлен-
нями Радянського Інформбюро, зачитувалися окремі статті з газет та журналів [23, с. 22].
Крім того, учнівська молодь практикувала допомогу сім’ям фронтовиків, інвалідів Вітчизняної війни. У місь-
кій школі № 36 тимурівці допомогли матеріально учениці 6 класу, дочці фронтовика, яка захворіла на запалення
легень. Але тимурівські команди мали змогу допомогти лише незначній частині тих, хто цього потребував [33,
с.13].
У свою чергу школярі, усвідомлюючи важливість допомоги пораненим солдатам та офіцерам в умовах продо-
Тонконог О.І.
ВІДНОВЛЕННЯ НАВЧАННЯ В ОСВІТЯНСЬКИХ ЗАКЛАДАХ У ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ПЕРІОД ВЕЛИКОЇ
ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ (1943 - 1945 РР.)
18
вження війни, шефствували над шпиталями, читали воїнам художню літературу, організовували покази художньої
самодіяльності та робили багато інших гуманних справ, які відображали їхню вдячність захисникам Вітчизни [26, с.
5] (дати не встановлено). Учні житомирської школи передали воїнам з нагоди свята 1 травня 400 індивідуальних
подарунків, 300 шт. посуду, 6 комплектів ігор, шашок, шахів, доміно [25. с.3]. Учні коломийських шкіл у свою чер-
гу зібрали для поранених 1895 подарунків, посуд, білизну, написали фронтовикам 468 листів; для населення органі-
зували 8 вечорів художньої самодіяльності.
Школярі міста Одеси відвідували госпіталь при інституті академіка Філатова. Одеська школа № 105 зібрала
для своєї підшефної палати № 6 бібліотечку, організовувала читання періодики.
Отже, аналіз документальних даних дозволяє стверджувати, що у 1943 - 1945 рр. на визволеній від окупантів
території УРСР прослідковується тенденція відродження системи освіти. Політика уряду сприяла відновленню ро-
боти закладів освітянської сфери, які внаслідок обставин воєнного часу перебували у складних матеріально-
побутових умовах, що утруднювало налагодження навчального процесу, але заходи компартійних органів не в до-
статній мірі були спрямовані на покращення побутового становища вчителів та учнівського складу. Велику роль у
відновленні навчального процесу відіграла допомога викладачів, студентів, учителів, учнів та громадськості, яка
була більшою у порівнянні з довоєнним періодом. Загалом на завершальному етапі війни прослідковується процес
підвищення рівня освіченості населення українських міст.
Перспективою подальшого дослідження даної теми може стати вивчення нових документів українських та
зарубіжних архівів.
Джерела та література
1. Архівний відділ Переяслав–Хмельницької міської ради Ф.1 Оп.1 Спр.33
2. Болебрух А. Г. Історія міста Дніпропетровська – Дніпропетровськ: «Грані», 2006.
3. Главак Т. В.( председатель редколегии). История городов и сел. Украинской ССР Киев.: «Главная редакция ук-
раинской советской Энциклопедии», 1979. – 594 с.
4. Любченко Галина Іванівна. (4 лютого 1919 р. – дата народження)
5. Назаренко І. Д. УРСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945 рр. – К.: «Політвидав Украї-
ни», 1968. – Т. 2.
6. Назаренко І. Д. УРСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945 рр. – К.: Політвидав Украї-
ни, 1969. – Т .3.
7. Назаренко И. Д. (председатель ред. коллегии) Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского
Союза 1941–1945 гг. том третий. – К.: «Издательство политической литературы Украины», 1975. – 460 с.
8. Пахолок Тетяна Юхимівна (16 вересня 1918 р. – дата народження.)
9. Радянська Волинь № 46. – 1944. – 21 червня
10. Радянська освіта № 18 (90). – 1944 . – Вересень
11. Тронько П. Г. Історія міст і сіл УРСР. Чернігівска облась. – К., 1972. – 779 с.
12. Центральний державний архів вищих органів влади України (ЦДАВОУ). – Ф.166. – Оп.15. – Спр. 5.
13. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп.23. – Спр. 443.
14. ЦДАОУ. – Ф. 1. – Оп.23. – Спр. 876.
15. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр.1196.
16. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр.1357.
17. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 30. – Спр. 88.
18. ЦДАВОУ.– Ф. 1. – Оп. 30. – Спр. 95.
19. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 7.
20. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 27.
21. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 75.
22. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 78.
23. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 85.
24. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 88.
25. ЦДАВОУ. – Ф. – 1 оп.73 Спр. 90
26. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 101.
27. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 162.
28. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 167.
29. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 187.
30. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 191.
31. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 197.
32. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 213.
33. ЦДАВОУ. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 236.
34. Яковець Ганна Яківна (16 вересня 1918 р. – дата народження)
|