Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
У статті виявляються особливості соціального та психологічного дистанціювання декількох останніх поколінь на підставі їхньої самоідентифікації з різними системами цінностей та життєвими стратегіями, визначені витоки та характерні риси сміхового (іронічного) ставлення до соціокультурної дійсності...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32957 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління / О.В. Мальцева // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 3. — С. 116-127. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-32957 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-329572012-05-27T14:44:34Z Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління Мальцева, О.В. Філософія У статті виявляються особливості соціального та психологічного дистанціювання декількох останніх поколінь на підставі їхньої самоідентифікації з різними системами цінностей та життєвими стратегіями, визначені витоки та характерні риси сміхового (іронічного) ставлення до соціокультурної дійсності у нової генерації людей, а також можливі наслідки цього явища. В статье определяются особенности социального и психологического дистанцирования нескольких последних поколений на основании их самоидентификации с различными системами ценностей и жизненными стратегиями, обозначены источники и характерные черты смехового (иронического) отношения к социокультурной действительности у новой генерации людей, а также возможные последствия этого явления. In the article the features of social and psychological distancing of a few last generations come to light on the basis of their selfidentification with the different systems of values and vital strategies. Sources and personal touches of laughting attitude are in-process exposed toward social reality at the new generation of people, and also possible consequences of this phenomenon. 2009 Article Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління / О.В. Мальцева // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 3. — С. 116-127. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32957 141.7:316.4(477) uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Мальцева, О.В. Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті виявляються особливості соціального та психологічного дистанціювання декількох останніх поколінь
на підставі їхньої самоідентифікації з різними системами цінностей та життєвими стратегіями, визначені
витоки та характерні риси сміхового (іронічного) ставлення до соціокультурної дійсності у нової генерації
людей, а також можливі наслідки цього явища. |
| format |
Article |
| author |
Мальцева, О.В. |
| author_facet |
Мальцева, О.В. |
| author_sort |
Мальцева, О.В. |
| title |
Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління |
| title_short |
Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління |
| title_full |
Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління |
| title_fullStr |
Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління |
| title_full_unstemmed |
Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління |
| title_sort |
generation y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32957 |
| citation_txt |
Generation Y: Іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління / О.В. Мальцева // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 3. — С. 116-127. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT malʹcevaov generationyíroníčnestavlennâdožittââksposíbsamoídentifíkacíínovogopokolínnâ |
| first_indexed |
2025-07-03T13:26:11Z |
| last_indexed |
2025-07-03T13:26:11Z |
| _version_ |
1836632425665396736 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 116
УДК 141.7:316.4(477)
О.В. Мальцева
Приазовський державний технічний університет, м. Маріуполь, Україна
GENERATION Y: ІРОНІЧНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЖИТТЯ
ЯК СПОСІБ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ НОВОГО ПОКОЛІННЯ
У статті виявляються особливості соціального та психологічного дистанціювання декількох останніх поколінь
на підставі їхньої самоідентифікації з різними системами цінностей та життєвими стратегіями, визначені
витоки та характерні риси сміхового (іронічного) ставлення до соціокультурної дійсності у нової генерації
людей, а також можливі наслідки цього явища.
У аналізі можливих варіантів суспільного розвитку в майбутньому все більше уваги
приділяється вивченню різних соціальних верств (страт) з тим, щоб виявити ті тенденції,
що зумовлюють специфіку різноманітних угруповань. Адже вплив кожної соціальної
складової визначає домінуючі в суспільстві системи цінностей та культурні стандарти.
Особливого значення такі дослідження набувають, коли вони стосуються соціально-де-
мографічної структури суспільства, а точніше, таких груп населення, що відрізняються
одна від одної за віком. Зміна поколінь завжди супроводжується перехідним періодом,
коли відбувається переформатування життєвих орієнтирів, світоглядних уподобань, ідеа-
лів тощо.
У цьому плані соціологи, соціальні філософи, соціальні психологи велике значен-
ня надають вивченню певних мотиваційних настанов, що спрямовують ціннісні вибори
кожного покоління. Це цілком зрозуміло, оскільки вивчення і аналіз світоглядних орієн-
тацій кожного нового покоління складає підстави для соціально-філософського дослі-
дження загальних перспектив розвитку людської цивілізації. Покоління, що зараз тільки
заявляє про себе, вже має «своє обличчя», риси якого суттєво відрізняються від поперед-
ніх. Західні соціологи його умовно називають «generation Y» («покоління Y») аналогічно
до «generation Х» («покоління Х»). Однією з головних, якщо не найголовнішою, рисою, що
підкреслює своєрідність «людей Y», вони називають іронічне ставлення до життя в ці-
лому та до всіх його проявів окремо. Іронія – це загальний настрій нового покоління. Смі-
хове (оскільки іронія є різновидом сміху) ставлення до політичної, економічної системи,
органів державного управління визначає лінію поведінки та характер життєвого цілепо-
кладання у його представників. Можна сказати, що сміхове ставлення до соціальної дійс-
ності стає способом самоідентифікації людей нової генерації.
Безумовно, це явище потребує не тільки практично-соціологічного дослідження (до
речі, такі активно ведуться у США, Канаді, Великобританії, Франції, Росії та інших країнах
світу), але й соціально-філософського, тобто теоретичного осмислення. Сучасна молодь
(тут маються на увазі люди у віці приблизно 20 років), з одного боку, рельєфно де-
монструє бажання досягти певного соціального статусу завдяки самоототожненню з об-
раними ціннісними орієнтирами і визначенню «своєї» соціальної ніші, а з іншого, вона
дистанціюється від окремих цінностей та категорій соціальних груп, що мають інший
«життєвий почерк». Іронічна тональність такої самоідентифікації потребує більш гли-
бокого проникнення в сутність феномену, що народжується на наших очах. У зв’язку з цим
суттєвим виявляється дослідження функціональної ролі сміху у процесі індивідуального
та колективного самовизначення, а також у перехідних станах соціуму. Вивчення цих
питань дозволить спрогнозувати можливі контури майбутнього соціокультурного буття
Generation Y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 117
та розширити набір способів його корегування. Таким чином, означена проблематика є
надзвичайно актуальною і малодослідженою. Більше того, можна стверджувати, що во-
на зовсім нова, оскільки інтерес до неї у науковців зростає разом з новим поколінням.
Хоча слід зазначити, що вже існують певні наукові розробки, які складають фун-
дамент для нашого подальшого дискурсу. У них репрезентуються результати вивчення
соціального та психологічного дистанціювання в одномірній площині соціального про-
стору (політичного, адміністративного, економічного, символічного і т.п.). Наприклад,
Г. Зіммель, Т. Парк, Е. Берджес, П. Сорокін визначили порядок відсторонення людей,
що належать до різних груп, за їхньою спрямованістю на чітко окреслені системи цін-
ностей (професійні, класові, етнічні, національні, релігійні тощо). Також важливим для
розгляду нашої проблеми є звернення до теорії колективного несвідомого. Згідно з цією
теорією, несвідомі колективні настрої, уподобання, моделі реагування на ті чи інші ви-
пробування виступають консолідуючим фактором не тільки для цілісних спільнот, але
й для малих соціальних груп, що є їхньою складовою частиною. Як помітили Е. Дюрк-
гейм та К. Юнг, зміст «колективних уявлень» неодмінно відбивається на ідеології таких
соціальних угруповань, а це, у свою чергу, сприяє появі спільних символів і стилів по-
ведінки, що вирізняють їх носіїв на загальному суспільному тлі. Підкреслимо значення
досвіду вивчення генераційної відчуженості (протиставлення образів «ми» і «вони») у
соціально-філософській та соціологічній думці останнього десятиріччя [1-3], а також
дослідження ціннісної динаміки в умовах Постмодерну і генераційного зсуву в соціаль-
ній структурі суспільства. Зосереджуючись на аналізі саме сміхового (іронічного) став-
лення до життя як особливого способу самоідентифікації нового покоління, ми беремо
до уваги наукові доробки Ч. Кулі щодо існування єдиної загальної емоції, яка сприяє
зближенню усередині певної групи і «яка визначає таке почуття “ми”, що не потребує
ніяких доказів». Для розгляду функціональної ролі іронічного настрою в процесі самови-
значення сучасних молодих людей скористаємося окремими концепціями сміху.
Отже, мета даної роботи: виявити особливості соціального та психологічного дистан-
ціювання декількох останніх поколінь на підставі їхньої самоідентифікації з різними систе-
мами цінностей та життєвими стратегіями, визначити витоки та характерні риси сміхового
(іронічного) ставлення до соціокультурної дійсності у нової генерації людей, а також
можливі наслідки цього явища.
Задля цього передбачається вирішити наступні завдання:
1) дослідити спільні та відмінні риси соціального та психологічного дистанціюван-
ня декількох останніх поколінь;
2) виявити витоки саме сміхового (іронічного) ставлення до життя у представників
нового покоління як головного способу їхньої самоідентифікації та в цьому контексті
проаналізувати особливості функціонування сміхових настроїв у соціальному просторі
в перехідну епоху;
3) визначити перспективи соціокультурного розвитку у разі ствердження і доміну-
вання тієї системи цінностей, носіями якої є «люди Y», та дослідити, як ці оцінки спів-
відносяться з футурологічними прогнозами розвитку людства.
Щодо методології наукового пошуку, то проблематика дослідження передбачає
її комплексне вирішення. У процесі роботи планується залучити звичні для соціально-фі-
лософського дискурсу системний, структурно-функціональний та порівняльно-історичний
методи. Специфіка напрямку запропонованих нами наукових розвідок зумовлює звернення
до спеціальних методик, що використовують у психології емоційних станів, а також у
загальній, міжперсональній та соціальній психології. Крім того, задля обробки фактично-
го матеріалу застосуємо нетрадиційні соціологічні прийоми і методи, дослідження різних
аспектів «соціального несвідомого», котрі значно впливають на поведінку людей у соціу-
О.В. Мальцева
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 118
мі та спрямовують їхні ціннісні вибори. Також використаємо деякі методики соціально-
філософського прогнозування та компаративістське узагальнення з метою зіставлення різ-
номанітних точок зору.
Починаючи дослідження своєрідних способів самовизначення та самоототожнен-
ня нового покоління, ми спираємося на той факт, що між малими соціальними групами
більш-менш рівного масштабу, якими і є різні за віком категорії людей, існує певний
зв’язок. Виходячи з цього, ми вважаємо за необхідне дослідити процес формування харак-
терних ознак декількох останніх поколінь. Оскільки, за З. Бауманом, наявність самобутніх
рис і ціннісної спрямованості у кожної малої соціальної складової надає її представни-
кам «душевний комфорт у “своїй” групі та не дає можливості інтегруватися повністю з
“чужими”». Виявлення підстав для соціально-психологічного дистанціювання та міжгене-
раційного відчуження у поколінь, що йдуть на зміну одне одному, дозволить дослідити
певні тенденції у формуванні притаманних їм ціннісних пріоритетів і виборі ними жит-
тєвої стратегії та засобів її реалізації. Це дозволить подивитися на феномен «покоління
ігрек» ні як на «окремий випадок», а у історичному контексті загальної соціокультурної
динаміки.
На наш погляд, зрозуміти особливі риси сучасної молоді неможливо без звернення
до витоків тих тенденцій, що так яскраво проявляються сьогодні. Слід зауважити, що
своєрідну межу не лише між поколіннями, але й між різним станом соціокультурного
буття у ХХ ст. зазначило покоління, народжене травневою революцією 1968 р. Декла-
руючи постмодерністські гасла, молоді привнесли в суспільство специфічну ментальну
атмосферу – дух карнавалу з його інверсійною природою, змішаністю усіх смислів і зна-
чень, очікуванням змін. Вони щодуху силилися розхитати звичну систему соціальних
норм, стандартів, оцінок. Їх приваблювала ідея безсистемності, плюралістичності, різно-
манітності цінностей і відсутності усіляких ієрархій. Карнавальна свідомість передбачала
активізацію нігілізму, пародіювання і висміювання всього попереднього досвіду людства,
самоствердження шляхом кардинального розриву з традиційними уявленнями про поря-
док у суспільстві та культурні норми.
Тоді лінія розподілу поколінь пройшла між прибічниками цієї несподіваної позиції
і тими, хто сприйняв революційні виступи студентів як інтелектуальні забаганки, такі собі
дитячі забавки. Виходить, що у даному випадку соціальна дистанція і подальше міжге-
нераційне відчуження з попереднім поколінням забезпечувалося за рахунок відмови
«жити, як всі». Саме бунтарські настрої сприяли самоідентифікації представників тодіш-
ньої молоді, оскільки їхнє відчуття «ми» формувалося як протест проти усієї минулої
культури. Загальний психологічний тон цього покоління можна охарактеризувати як не-
гативістський, пов’язаний з нестерпимою жагою позбутися нав’язливого соціального світу,
де панують усталені та віджилі своє норми, правила, критерії поведінки. І на Заході, і в
радянській дійсності покоління 60-х вирізняв їдкий сарказм, парадоксальність суджень,
бажання швидких перемін і моментальної реалізації проголошених ідеалів. Однак стрем-
ління приручити дух карнавальної свободи, що розігрався у зв’язку з перехідними проце-
сами, з метою влаштувати «нескінченне свято», не виправдалося. Замість того, щоб вико-
ристати перехідну хаотичність задля оновлення ціннісної стратегії і поступово перейти до
впровадження її у життя, молоді люди, які пройнялися постмодерністською ідеологією,
вимагали «продовження шоу», вони немов застрягли у стані невизначеності. Безплід-
ність такої позиції дуже скоро дала знати про себе. Шістдесятники не виконали до кінця
покладену на них історичну місію, вони не змогли об’єднати множинність ідей, думок,
значень у програму практичних соціокультурних перетворень, що змогли би засвідчити
новий етап цивілізаційного розвитку. Уже в середині 70-х вони розчинилися серед тих, хто
звик жити в усталених і стабільних соціальних системах. Невдалий досвід шістдесятництва
підготував появу нового покоління, котре помітно відрізнялося від нього життєвим на-
строєм.
Generation Y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 119
За тими, хто народився наприкінці 60-х – початку 70-х років і на кінець 80-х – поча-
ток 90-х досяг повноліття, закріпилася назва «generation Х». Своє «ім’я» нове покоління
отримало завдяки відомому роману канадського письменника Дугласа Коупленда. У книзі
«Покоління Х» йшлося про життя молоді, якій на той час виповнилося 20 років. Ці діти
демографічного вибуху у Північній Америці зрікалися батьківських цінностей, мало або
зовсім не цікавилися політичним та суспільним життям, вище за будь-які об’єднання, у
тому числі і сім’ю, ставили власне «Я». Здавалося б, що західна молодь йде вже давно
знайомими шляхами: навчання, робота, сім’я, подальша професійна самореалізація, – од-
нак її психологічний настрій виявився швидше мінорним, ніж мажорним. Для неї були
характерні зневіра в будь-яких цінностях (що згодом переродилася на відвертий цинізм),
«невизнання» авторитетів. Рання дорослість цього покоління дивовижним чином поєдну-
валась з демонстративним інфантилізмом. Усі ці риси доповнювалися душевним зламом,
неможливістю з’ясувати для себе життєві пріоритети та визначитися з власною системою
цінностей. «Х-люди» вже не могли оцінювати життя із жвавою легкістю, як їхні попе-
редники. Вони вже не сказали б, як шістдесятники, що «…реальність – це несерйозно,
реальність – це паперовий тигр» (Доллє). Ознаками нового покоління на Заході стали зане-
покоєння з приводу світоглядної невизначеності, депресивність, прагнення кудись подітися,
«позбутися» реальності, яка не піддається ані розумінню, ані виправленню.
На цей раз соціальне дистанціювання та міжгенераційне відчуження у молоді відбу-
валося за рахунок відмови від участі у будь-яких формах суспільного буття, наслідування
офіційних ціннісних настанов, але ця відмова носила не бунтарський, а конформістський
характер. Щоправда, конформність у неї проявлялася у її зовнішній формі, тобто, коли
вона має показовий характер, а збіг з думками оточуючих, прагнення не виділятися на
загальному тлі насправді є лише прихованим конфліктом між власною позицією та сус-
пільними пріоритетами. Психологічна дистанція з «іншими» у цього покоління проявлялася
у гіпертрофованій зосередженості на собі, на власному «Я» і його потребах. Термін «поко-
ління Х», яким західні дослідники позначили цей новий соціальний феномен, прижився
не тільки у Америці та Канаді, він став загальновживаним, набуваючи у кожній країні
своїх особливих значень.
Щодо «покоління Х», яке зростало на теренах пострадянського простору, то у нього
просто не було часу на властиві західній молоді рафіновані світоглядні пошуки, моральні
сумніви та рефлексію. Вітчизняне «покоління Х» – це ті, чиї 20 років прийшлися на мо-
мент розвалу СРСР. Їм треба було швидко пристосовуватися до нових умов життя, які
стрімко змінювалися, пропонуючи зовсім інші правила соціальної гри. Для цього були
потрібні й інші ціннісні орієнтири, риси характеру, ніж ті, що виховували за радянських
часів. Для багатьох матеріальне благополуччя та банківський рахунок як його уособлення
стають головним завданням у житті. Квартири (а краще шикарні дома котеджного типу
за містом), машини, дачі на морському узбережжі – ось омріяна самодостатність вітчизня-
них представників «покоління Х». Зазіхання на матеріальний достаток у них ніяк не були
пов’язані з покращенням освітнього рівня, кропітким сходженням службовими сходами.
Як свідчать соціологічні опитування молодих людей тих часів, освіта, кар’єра, навіть шлюб,
народження дітей – все це відійшло у них на другий, а іноді й подальший план.
«Покоління Х», або, як їх називали у нас, «діти перебудови» – це індивідуалісти,
котрим байдужі політичні баталії, будь-які ідеолог-«ізми», інтелектуальні змагання. Аг-
ресивно-тоталітарний стиль їхнього виховання породив пасивно-агресивну молодь, яка
самими дорослими була підготовлена до міжгенераційного відчуження. Своє невизнання
соціальної реальності вона демонструвала уходом в андеграунд, приналежністю до не-
формальних об’єднань, відвертою націленістю на споживацькі цінності. Цей тихий бунт
проти бюрократичного механізму тодішнього державного порядку молоді виразили че-
рез приєднання до стихійних неофіційних компаній панків, мажорів, фанатів, рокерів,
металістів тощо.
О.В. Мальцева
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 120
Вже дорослі діти ніяк не могли вибачити ані вихователям, ані суспільству нав’язаної
їм орієнтації на слухняність, безініціативність, виконавчу дисципліну замість самостійності,
ініціативності, незалежності. Загальна тональність цього покоління – або безапеляційне
звільнення від всього, що притаманно радянській дійсності, або «викриваюча» та їдко
саркастична. Це настрій ображених дітей, від яких батьки довго ховали правду та які
своїми «дитячими питаннями» виводять їх на чисту воду. «Свою правду» вони знайшли
у гонитві за матеріальними благами, самоствердженні шляхом боротьби за фінансове
благополуччя. В той час на хвилі нових ціннісних тенденцій на поверхню соціальної
дійсності вийшла череда «ідолів споживання»: поп- та рок-зірки, шоумени, теледіви, ко-
ролеви красоти, культуристи, астрологи, окультисти і т.п. Вони витіснили з соціального
олімпу «партійну еліту» та «ідолів виробництва»: робітників-стахановців, голів колгоспів,
прогресивних доярок, науковців, «інтелігентів в окулярах». Почалася так звана «зміна чер-
воних знамен на червоні піджаки», відбувся відхід від «світу ідей» у «світ речей».
Очевидно, що таке устремління на власне «Я» («Его») було не тільки підкресле-
ним індивідуалізмом, а певною мірою справжнім егоїзмом. Якими є наслідки? «Люди Х»
стали відчужені не тільки від свого ближнього, але й від самих себе. Вони перетворили
власне життя на товар і сприймають свої життєві сили як капітал, що повинен приносити
їм максимально можливий прибуток у існуючих умовах ринку. Це покоління дезорієнто-
ване, позбавлене відчуття впевненості, сталості й цілісності саморозвитку при різноманітних
видах життєвої активності. Його представники відчужені один від одного. Конформізм –
це їхня головна ознака. Кожен гарантує свою безпеку тим, що не виділяється від інших
думками, почуттями, діями. Однак, як ми вже відзначали, така тенденція мала місце не
тому, що конфлікт з суспільством був вирішений на користь останнього, а тому, що він
був загнаний вглиб. Саме тому це покоління самотніх, оскільки, прагнучи якомога менше
виділятися з оточення, люди сповнювалися почуттям тривоги і провини, у результаті
кожен залишався на самоті. Якщо шістдесятники емігрували за кордон, бо так відчували
себе більш причетними до тих цінностей, що вони їх сповідували, то «покоління Х» –
це «внутрішні емігранти», зосереджені на собі, на власних інтересах.
Раціонально-прагматичні орієнтири, що посідали провідне місце у їхній системі цін-
ностей, не виправдали сподівань, навпаки, принесли їм розчарування. Сьогодні саме серед
тих, кому тепер 30 – 40 років (і у нас, і на Заході), багато таких, що удаються до дауншиф-
тингу, бо їм вже нема куди зростати, бо вони максимально реалізували себе у бізнесі,
досягли матеріального достатку. Однак, здобувши такі бажані матеріальні блага, вони знов
виявилися «обдуреними», оскільки не відчувають цілісності буття. Вони нарешті усві-
домили, що функціонально-інструментальний характер їхнього життя збіднює і спрощує
особистісний потенціал, не залишає простору для духовно-морального наповнення, тобто
самовдосконалення.
Саме така виключно діяльно-забезпечувальна природа самотворення, пріоритетна на-
ціленість на матеріальні цінності, схоже, викликає ефект відчуження у нового покоління,
народження якого ми зараз спостерігаємо. Соціологи його умовно називають «поколін-
ня Y». Альтернативним є інше його визначення – «покоління міленіум» (тобто ті, хто зустрів
своє 20-річчя на межі тисячоліть). Порівняно з «поколінням Х» вони зовсім інші. «Поко-
ління нульових» (тих, хто зростав після 2000 року), безумовно, є поколінням перехідним,
не тільки у сенсі чергової генераційної зміни, переходу людства у ХХІ тисячоліття, але
й у плані його трансформації в новий якісний стан, пов’язаний з початком наступного
етапу розвитку культури. Про це свідчать певні риси, характерні людям нової генерації.
Панування сміхових настроїв серед молоді, поширення загального іронічного ставлення
до життя у всіх його проявах – це яскравий приклад того, що ми вступаємо у період якіс-
них змін.
Generation Y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 121
На думку російського дослідника Н.А. Хрєнова, вільне функціонування у суспільстві
сміхової стихії є яскравим підтвердженням відродження хаосу, який виступає безпереч-
ним показником перехідної епохи. У таких обставинах відроджується міфологічний спо-
сіб світосприйняття та посилюється роль несвідомих впливів на ціннісні вибори людей.
Сміхова стихія, яка є некерованою, несвідомою силою, опановує соціальне середовище,
дозволяючи мінімізувати психологічні потрясіння, пов’язані з переходом суспільства у
новий стан розвитку, та якнайшвидше адаптуватися до змін.
З точки зору цілого ряду дослідників (Х. Зедельмайр, П. Сорокін, А. Тофлер та ін.),
з кінця ХІХ – початку ХХ століття і дотепер людство переживає найдовший у своїй
історії перехідний період. Така безпрецедентна тривалість переходу пояснюється ними
невизначеністю ціннісної стратегії, яка змогла б виступити відповіддю на виклики су-
часності. Мова йде про необхідну відмову від будь-якої однобокості у виборі ціннісних
настанов, пошуки балансу між ідеальним і матеріальним, чуттєвим і раціональним, духов-
ністю, прагненням морального удосконалення і прагматизмом, здоровим глуздом. Тому
поширення сміхових настроїв серед молоді можна сприймати як ознаку виходу у заключну
фазу переходу, коли завдяки специфіці сміху як впливового комунікативного соціокуль-
турного феномену відбудеться остаточна «підгонка» ціннісної моделі, яка буде визначати
загальний напрямок розвитку людства у майбутньому. Чому саме молодь буде відігравати
головну роль у цьому процесі? Соціологи пояснюють, що тут визначальними є її вікові
особливості: вона емоційніша, динамічніша, вона більш незалежна і безпосередня у ви-
раженні своїх почуттів. Отже, спробуємо дослідити умови зростання «покоління Y», його
ціннісні пріоритети, що вимальовуються вже зараз, а також виявимо ті функціональні особ-
ливості сміху у перехідних станах суспільства, що дозволяють йому виступати як засіб
для самоідентифікації нової генерації людей.
На думку західних соціологів, «покоління міленіум» вирізняється особливими умо-
вами зростання. Його представники дорослішали в епоху нових технологій, що відбилося
на формуванні їхніх характерних рис. «Мобільні» та «підсаджені на Мережу», відкриті для
атак мас-медіа, вони постійно перебувають на зв’язку з батьками, друзями, колегами,
новою інформацією. На відміну від замкнутих на собі індивідуалістів попереднього по-
коління, вони більш відкриті для спілкування та відверті у прояві емоцій (найпопулярніші
серед сучасної молоді неформальні субкультури «емо», «готи» є в першу чергу специ-
фічним виразом емоційного стану їхніх прибічників, а вже потім – проповіддю певної
«ідеології» групи). В цілому «ігреків» вирізняє готовність враховувати інтереси інших,
працювати у команді за спільними правилами, їм властивий дух гри (не випадково рольові
та комп’ютерні ігри серед пріоритетних видів дозвільної активності молодих). У розгляді
будь-яких проблем вони вважають за необхідне участь кожного представника групи у
пошуку важливих рішень, свідомо ставляться до колективних, групових, або субкультур-
них цінностей. Помічаючи недоліки та «слабкі місця» члена команди, вони акцентують
увагу на тих його позитивних якостях, що можуть спрацювати на загальний результат
їхньої взаємодії.
У своїй більшості «люди Y» – це діти демографічної кризи. Вони були довгоочіку-
ваними і залюбленими дітьми. Родинне оточення асоціюється у них з душевним комфор-
том, станом повної захищеності та любові. Саме тому вони самі орієнтовані на створення
сім’ї. За підсумками опитувань сучасної молоді сімейне щастя є одним з головних пріори-
тетів нового покоління.
Щодо специфіки становлення «дітей міленіуму» на пострадянському просторі, то
вона зумовлена тим, що це покоління не має спогадів про соціалістичне минуле. Воно
зростало, в основному, у достатку і комфорті, тому йому притаманна певна «буржуаз-
ність». Ліберально-демократичні цінності воно сприймає як належне і не хоче втрачати ці
О.В. Мальцева
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 122
«досягнення». Тому кар’єра для «нульових» – це джерело життєвого успіху, починаючи
з фінансового забезпечення і соціального статусу, закінчуючи можливістю утримувати
сім’ю. Як свідчать підсумки соціологічного опитування, що його проводив спеціальний
російський фонд «Суспільна думка», про бажання якомога вище піднятися по сходинках
службової ієрархії заявила майже половина учасників опитування. На другому місці у
них сім’я (третина опитаних вказала на неї як на головну мету життя), освіта опинилася
на третій позиції, а матеріальні цінності, які у «покоління Х» посідали перше місце, те-
пер займають лише четверте.
Директор цього проекту, доктор соціологічних наук Лариса Паутова так сформу-
лювала головні підсумки дослідження «покоління Y»: «За дуже короткий час у молоді
відбулася принципова зміна пріоритетів. «Ігреки» усвідомили, що гроші не самоцінні, як
їх запевняли старші товариші. Звісно, успіх у житті для них також на першому місці, але
більшість молодих з «покоління нульових» не готова заради професійного статусу жерт-
вувати особистим щастям: можливістю створити сім’ю, народити та виховати дітей. Сі-
м’я доповнює ідилістичну картину справжнього буржуа і логічно вписується у ланцюг
«робота – машина – квартира – дача». На відміну від «іксерів», які приносили родинні
цінності у жертву матеріальному успіху, «ігреки» намагаються гармонізувати обидві жит-
тєві стратегії – кар’єрне зростання та сімейне благополуччя. Тому до вибору професії та
супутника життя вони ставляться особливо уважно.
Ще одна відміна від попередніх поколінь – бажання працювати на перспективу. Як-
що «шістдесятники» та «покоління Х» хотіли змінити весь світ навколо або забезпе-
чити свій власний рай моментально (адже негативно настроєні проти сьогодення, вони не
могли довго чекати перемін на краще), реалізувати своє уявлення про ідеальні умови
життя вони намагалися одразу, то «ігреки» таку життєву позицію сприймають іронічно.
Це не значить, що вони відмовляються від усього того, з чим у них асоціюється соціаль-
ний порядок та індивідуальний успіх, але вони готові починати з нуля й рухатися до ус-
піху поступово, працюючи на перспективу, навіть якщо починати з початку доведеться
не один раз. Головне для них, щоб успіх у житті все ж таки настав.
Також слід зазначити, що іронічне ставлення молоді до політики зовсім не виключає
обізнаності на політичних питаннях та участі у політичному житті своєї країни. За прог-
нозами соціологів, якщо теперішня криза затягнеться, політизованої молоді стане значно
більше. Адже здоровий прагматизм зростаючого покоління просто примусить молодих
людей займатися питаннями влади.
Соціологічні опитування демонструють також іронічну оцінку новим поколінням
наслідків всесвітньої економічної кризи і дестабілізації у зв’язку з нею соціального сере-
довища. Для представників «генерації Y» це лише перше серйозне випробування їхньої
«дорослості», і вони ставляться до нього із здоровим азартом. Сьогодні молодь націлена
не стільки бунтувати або «залягати на дно», поки все само собою вгамується, скільки,
сприймаючи життєві обставини як даність, самостійно шукати вихід із складної ситуа-
ції. Вони вже усвідомили досвід батьків, які вірили в силу грошей, та упевнилися в тому,
що матеріальні цінності не можуть бути відповіддю на всі виклики часу. З огляду на це
молоді сприймають кризу як можливість проявити себе, знайти в собі щось нове, самобутнє,
реалізувати свої здібності, навіть якщо це не принесе миттєвого суперприбутку. Тобто
для сьогоднішніх 20-річних більш важливою стає самореалізація, розвиток духовно-мораль-
них якостей, можливість відчути цілісність і повноту буття. Те, від чого у 80 – 90-і роки
ХХ століття відмахнулися як від банальностей, знов стає актуальним: орієнтація на ду-
ховне життя, внутрішній світ. Духовна краса стає більш значущою, аніж краса фізична,
зовнішність, одяг чи матеріальне становище. Хоча ніщо «земне», як зазначено вище, мо-
лодим також не чужо.
Generation Y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 123
Важливо ще раз наголосити на тому, що фіксація своєї «іншості» у «ігреків» від-
бувається через іронічне ставлення до всіх життєвих проявів. Іронія дозволяє їм рухатися
у рамках символічної шкали, полюсами якої є ідентифікація з тим, що оцінюється пози-
тивно, та відсторонення від всього, що здається неприйнятним. При цьому вони не за-
стосовують вкрай агресивних засобів самоствердження і не впадають в апатію. Саме
специфіка іронічного ставлення до буття дає можливість їм утримуватися від радикальних
проявів, оскільки іронія як різновид сміхового відношення з самого початку передбачає
«миролюбиву нетотожність».
Іронічне ставлення до політики, економіки, сфери державного управління не пов’я-
зане у «покоління Y» зі злом, насильством, засудженням та ворожнечею, як це укорінено
у буденній свідомості. З точки зору більшості теорій сміху, іронічне ставлення до когось
або до чогось – це не завжди «насмішка», «висміювання», пошук «посміховиська». Як
стверджують дослідники сміху, «…аналіз фактів, що стосуються сміхової поведінки, де-
монструє чітку наступність, яка проявляється у миролюбивості, неможливості сплутати
мирову агресію (якою і є іронія) зі справжньою, коли сміх націлений на відміну існуючої
ієрархії, сталого порядку». Іронічний аналіз дійсності молодими – це швидше спосіб са-
морефлексії з приводу загального стану культури та соціальних ролей, що вони їх на
себе примірюють. Ця «примірка» як пошук власної ідентичності, завдяки сміховому став-
ленню до життя, супроводжується у «ігреків» позитивними і життєстверджуючими на-
строями. Сміх у даному разі – це метакомунікативний знак, спрямований проти звичайних
знаків, «контрзнак». За М.В. Бороденко, це знак звільнення від усього непотрібного. У цьо-
му сенсі дійсно «…іронія слугує розмежуванню людей і груп». Адже ті, хто не розділяють
подібної іронічності у ставленні до життя, ті, хто не готові відмовлятися від усього від-
жилого на користь нових способів світосприйняття, мають зовсім інші ціннісні настанови і
життєві стратегії.
Іронія, як і сумнів, упевненість, подив, задоволення, здогад та ін., є інтелектуальною
емоцією, бо вона має безпосередній зв’язок з вищим рівнем людської діяльності. Її функ-
ціональною ознакою є оцінка смислу різних явищ життя. С.Л. Рубінштейн, наприклад, у
своїй рівневій класифікації емоційних процесів гумор та іронію помістив у найвищій
рівень узагальнених світоглядних почуттів. На його думку, як соціальна емоція іронія є
засобом самовизначення індивіда або соціальної групи, виявлення їхнього ставлення до
того, що сприяє або ж перешкоджає задоволенню їхніх потреб, досягненню життєвого
успіху. Насправді, іронічне ставлення до життя розкриває конфлікт між видимою перева-
гою, зверхністю явища і його об’єктивною неспроможністю. Чим глибший цей конфлікт,
тим виразнішою стає іронія. Між тим іронія не націлена на знищення того, що оцінює-
ться як негативний момент. Іронічне ставлення до життя дозволяє передбачати наявність
в кожному явищі, процесі чи окремій особі позитивних і негативних рис. Тому сам факт
іронічного оцінювання дійсності з самого початку є ознакою свідомого переживання ін-
дивідом чи групою свого ставлення до світу. Іронія в силу своїх якостей дозволяє, з одного
боку, критично оцінювати будь-які негативні прояви життя, а з іншого, вона залишає
право за тим, хто іронізує, не зрікатися об’єктів критики беззастережно. Так, на відміну від
бунтарськи настроєного «покоління 60-х» та «покоління Х» з його конформістськими про-
явами, «Y-люди», хоча і ставляться до життя іронічно, однак це не означає негативно
або несерйозно, навпаки, їх вирізняє оптимізм, цілеспрямованість, діловитість, організо-
ваність, чітке розуміння кінцевого результату їхніх життєвих зусиль. В цьому неабияка
заслуга сміху як загальнотерапевтичного засобу, який пом’якшує стресові стани, пов’я-
зані з переходом у нові умови життя.
Звичайно, можна сказати, що будь-яка зміна поколінь так чи інакше пов’язана з іро-
нічною оцінкою попереднього покоління, його життєвого стилю, смаків, світоглядних оці-
нок. Достатньо згадати хрестоматійний роман І.С. Тургенєва «Батьки та діти». Однак
О.В. Мальцева
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 124
тільки у перехідні часи іронізування перетворюється на масове явище, коли його носіями
перестають бути лише нігілісти, інтелектуали, дисиденти, письменники або маргінали. Під
час переходу іронія не інституалізується через спеціальні види діяльності – критику, фі-
лософування, художні види творчості тощо, а стає виразом вільного функціонування смі-
хових настроїв у суспільстві. Наскільки можна стверджувати, що у цій сфері в пере-
хідних станах відбуваються переміни? Очевидно, що коли змінюється соціокультурна
ситуація, також змінюється і соціальна психологія, відповідно, трансформації зі сміхом
відбивають колективні настрої. «Емоція опановує нас, ми можемо сміятися, тому що
сміються навколо нас, але лише за умови, що ми ототожнюємо себе з тим, хто сміється.
У противному разі ми залишаємося байдужими або навіть роздратованими». Можна кон-
статувати, що психологічне дистанціювання за допомогою сміху є несвідомим механіз-
мом сприйняття себе і співвідношення себе та інших на підставі певної групової ознаки
або особливого ставлення до життя, які оцінюються як «свої» чи «чужі». При цьому іро-
нія виконує функцію соціального медіатора, завдяки якому стає можливим поєднання
цінностей існуючої світоглядної системи, які оцінюються як прийнятні, з новими, тими,
що їм не знайшлося місця у старій ціннісній ієрархії.
Слід відзначити, що іронія активно розповсюджує свій вплив і сигналізує про смисл
подій, які ще не настали або вже відійшли в минуле, тому вона часто виникає у зв’язку
з образами як пережитих, так і уявних ситуацій. Видимо, іронічна налаштованість на
сприйняття життя новим поколінням є показником того, що воно не може уявити своє
майбутнє в обставинах, притаманних сьогоденню, тому намагається ці обставини посту-
пово змінювати, не вибиваючи вже наявного соціокультурного фундаменту з-під каркаса
нового світу. Можливо, такий шлях для представників «покоління 60-х» та «покоління Х»
з їхнім бунтівним духом і жагою моментальних перемін здається скучним і передбачува-
ним, однак він виявляється абсолютно збіжним з тими тенденціями, які, за прогнозами
футурологів, стануть ключовими у майбутньому розвитку людства.
За концепцією Т. Пітерса, Б. Стоукса, Р. Уотермена, Е. Шумахера, у наступному
тисячолітті соціальна інженерія буде будуватися саме за методом «часткових», «поетап-
них» змін соціальних систем та інститутів. Своєрідною відповіддю на глобальні проб-
леми людства, що так стрімко поширюються і заглиблюються, як вони вважають, стане
так званий метод «малих справ». Це спосіб розв’язання конкретних проблем і завдань, в
основі якого лежить «…необхідність самореалізації особистісних якостей, талантів, даних
людині природою і Богом». Йдеться про пріоритет таких цінностей, як автономність і
самовираження особистості, вільний час і дозвілля, приватне життя. Така ціннісна пере-
орієнтація відкриває тенденцію переходу прагнень людей зі сфери володіння («мати») у
сферу самовизначення («бути»).
Автор роботи «Розумна революція» Ж. Еллюль також вважає, що ми вступаємо у
«інформаційно-технічну цивілізацію», і, відповідно, вже зараз можна спостерігати фор-
матування нових соціокультурних цінностей, які дозволять людині по-новому осмисли-
ти сенс життя і своє місце в цивілізації. «Прогрес цінностей», з його точки зору, буде
оцінюватися не якимись суспільно-економічними змінами, а з позицій розробки таких
цінностей, що розкриють можливість кожному подивитися на своє життя як на джерело
самореалізації й самовираження. Відбудеться усебічне розгортання індивідуального по-
тенціалу людини, диверсифікованість занять, тобто руйнування спеціалізації, однобічності
в професійній підготовці, відмова від кар’єрних змагань на користь максимального прояву
творчих здібностей, самобутніх талантів кожного члена суспільства, ствердження самоцін-
ності її приватного життя.
У цьому контексті іронічний настрій нового покоління виглядає абсолютно виправ-
даним з огляду на загальні цивілізаційні процеси, оскільки така позиція надає молодим
можливість, з одного боку, дистанціюватися від того шляху, що їм йшли їхні попередни-
Generation Y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 125
ки, а з іншого, демонструвати готовність змінювати світ поступово, без революційних
потрясінь та соціальних катаклізмів. Сміхове ставлення до життя, завдяки особливостям
сміху як соціального медіатора, дозволяє витримати певний баланс між, здавалось би,
непримиренними ціннісними орієнтаціями: духовно-моральними устремліннями, зосередже-
ністю на світоглядних питаннях, пошуку цілісності й повноти існування та вирішенням
інструментальних завдань, практично-матеріальними, прагматичними інтересами.
Висновки
Загальні тенденції динаміки ціннісних орієнтацій у сучасному суспільстві можуть
бути розглянуті крізь призму зміни поколінь, міжгенераційного відчуження та вивчен-
ня способів їхньої самоідентифікації. Особливого значення у зв’язку з цим набувають
процеси, що охоплюють ціннісну свідомість молодих людей. Саме молодь уособлює у
собі найближче майбутнє будь-яких суспільств, адже молоді є потенційною інтелектуаль-
ною, економічною, політичною, культурною елітою їхніх держав.
Як показало наше соціально-філософське дослідження, навіть у період рівномір-
ної еволюції соціуму ціннісні орієнтації постійно перебувають у стані нехай повільної,
але помітної трансформації. А у часи докорінної ломки традиційних ціннісних настанов
ці зміни можуть набувати неконтрольованого та стихійного характеру. Тобто за таких
умов наглядно активізується соціальне несвідоме, яке впливає на характер самовизначення
як окремих суспільних груп і спільнот, так і соціуму взагалі. Через такі реалії суспільного
буття виникає та збільшується об’єктивна соціальна дистанція між представниками різних
поколінь, що, у свою чергу, призводить до виникнення дистанції психологічної. Самоіден-
тифікація кожного нового покоління проходить, з одного боку, за рахунок дистанцію-
вання завдяки несвідомому механізму сприйняття та співвідношення себе на підставі
групового членства або певної ознаки чи особливості за шкалою «ми» – «вони», а з ін-
шого боку, через самоототожнення з певними цінностями, які визнаються як «свої» та
вирізняються характерною спрямованістю, націленістю на реалізацію певних життєвих
стратегій.
Аналіз зміни трьох останніх поколінь демонструє поліваріантність соціально-пси-
хологічного дистанціювання. Воно може відбуватися у формі інверсії, тобто свідомої відмо-
ви від цінностей-ідеалів попереднього покоління. Тоді загальний психологічний настрій
несе на собі відбитки негативного ставлення до існуючих соціальних обставин і супрово-
джується відповідною емоційною забарвленістю і ставленням до світу соціальних відношень:
або бунтівними настроями, нігілізмом, підкресленим ідеалізмом, прагненням активних
дій (як це відбувалося у «покоління шістдесятих»), або конформізмом, націленістю на
матеріальні цінності, індиферентністю, підкресленим індивідуалізмом (як у «покоління Х»).
Неспроможність кожного нового покоління вписатися у прокрустове ложе старої світо-
глядної системи, сталих соціальних форм провокує песимізм, апатію, ворожнечу, неприязнь,
депресію, конфліктність тощо. Різке неприйняття наявного соціального досвіду, револю-
ційні настрої або мовчазлива відмова жити за існуючими соціальними правилами при-
зводить до різновекторності суспільних зусиль, конфлікту цінностей, соціальної аномії,
емоційної втоми. В таких обставинах виникає необхідність подолання крайностей, по-
шуку спільних цінностей, визначення життєвих пріоритетів, які б поділяли всі члени
суспільства. Саме в моменти соціокультурного становлення, коли перехідний період вхо-
дить у стадію завершення і вже вимальовуються контури майбутньої світоглядної системи,
але ще не розставлені головні акценти, відроджується міфологічний спосіб світосприй-
няття, активізується соціальне несвідоме. Будь-яка аномія (Е. Дюркгейм), тобто деформація
О.В. Мальцева
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 126
або руйнування нормативної системи та солідарних уявлень суспільства – локальна або
масштабна, короткочасна або тривала – відроджує, здавалось би, віджилі соціальні фор-
ми та виносить їх на поверхню. Відбувається це тому, що попередня, звична і внаслідок
цього раціональна картина світу перестає бути релевантною для нової ситуації, і тому
несвідоме бере на себе функцію її пояснення.
У завершальній стадії переходу виникає необхідність у медіації, яка сприяла би
примиренню різних ціннісних уподобань у межах однієї світоглядної системи. Тому, як
правило, у перехідний час активізується сміхова стихія, оскільки вона виступає як сила,
що по своїй природі має двоїстий характер: руйнуючий та відтворюючий. Нове покоління,
що з’явилося не просто на межі тисячоліть, але й на межі двох соціокультурних світів
(індустріального та постіндустріального), несвідомо стало колективним носієм такого спо-
собу самоідентифікації як іронія. Сміхове ставлення до життя як стихійний прояв несві-
домого дозволяє молодим людям безболісно перенести подвійне навантаження: пережити
властиву всім поколінням кризу перехідного віку, корінну ломку інфантильних стереоти-
пів, тяжку адаптацію до швидкоплинних умов соціального оточення та покладену на них
історичну місію – стати першою генерацією людей, що розпочала нову еру соціокуль-
турного та цивілізаційного розвитку людства.
У цьому контексті важливо відзначити, що стихійні сміхові прояви, загальна іронічна
тональність «покоління Y» не є випадковістю. Вільне функціонування сміху є невід’єм-
ним атрибутом переходу суспільства. Як ми дослідили, іронія нового покоління не є
виразом несерйозності, зневажливості, навпаки, вона в силу своєї специфіки виконує ці-
лу низку важливих соціальних функцій: світоглядну, оцінювальну, регулюючу, адапта-
ційну, терапевтичну, комунікативну, медіаційну. Звертаючи увагу на відродження мі-
фологізованих схем регулювання суспільства в перехідних станах, можна розцінювати
«покоління Y» як колективного трікстера. Цей міфічний персонаж, як висловився К. Ке-
реньї, є фігурою репрезентативною для перехідного часу, оскільки його головною функ-
цією стає невизнання будь-яких меж і їх подолання. К. Леві-Строс також писав про роль
трікстера як медіатора між світами. У міфологічних сюжетах трікстер виступає як супе-
речлива постать: він і персоніфіковане уособлення сміху, що гострими глузливими оцін-
ками руйнує і нищить все віджиле та усталене на своєму шляху, і культурний герой,
здатний кипучою творчою енергією, натхненням, силою уяви створити нову дійсність,
новий культурний світ.
Чи допоможе «поколінню Y» загальний іронічний (сміховий) настрій знайти ту
міру між розумною руйнацією старого та ствердженням нового, що дозволить говорити
не просто про чергову зміну поколінь, а про переформатування ціннісного коду людства
та справжню зміну епох? За свідченнями соціологів, повноцінну відповідь на це питання
можна буде дати лише через 15 – 20 років, коли проявить себе наступне покоління і з’яв-
ляться підстави для підведення певних підсумків самореалізації «генерації міленіум».
Однак вже сьогодні є привід для перших оцінок. Той факт, що «…на зміну патерналістсь-
ким та якоюсь мірою інфантилістським настроям приходить усвідомлення необхідності
перш за все власних зусиль», спостерігається «відмова від спроб радикальними мірами
модернізувати соціальну дійсність і невизнання революції як способу покращення сус-
пільних реалій», дає підстави констатувати збіг ціннісних стратегій молоді з тими най-
ближчими перспективами розвитку людства, які розкривають перед нами спеціалісти з
філософського прогнозування.
Отримані у нашій роботі результати дозволяють по-новому оцінити ті світоглядні
процеси, що відбуваються зараз у соціокультурному просторі, та вплив на них «поколін-
ня Y». Дослідження способів самоідентифікації останніх трьох поколінь продемонструвало
Generation Y: іронічне ставлення до життя як спосіб самоідентифікації нового покоління
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 127
безумовну соціальну та культурну виправданість іронічного ставлення молоді до самої
себе та до всіх проявів суспільного життя, особливо у перехідних станах суспільства,
коли посилюється активність несвідомих чинників цілепокладання та самовизначення.
У цьому зв’язку подальшими кроками у вивченні цієї проблематики можуть бути дослі-
дження окремих шляхів самоствердження молодих через участь у політичних, творчих об’єд-
наннях, неформальних субкультурних угрупованнях, специфічні види дозвілля тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Запесоцкий А.И. Молодежь в современном мире. Проблемы индивидуализации и социально-культур-
ной интеграции / Запесоцкий А.И. – М. : Просвещение, 1996. – 296 с.
2. Вишневский Ю.Р. Студент 90-х – социокультурная динамика / Ю.Р. Вишневский, В.Т. Шапко // Со-
циологические исследования. – 2000. – № 2. – С. 56-64.
3. Морозов В.В. Противоречивость социализации и воспитания молодежи в условиях реформ / А.И. Мо-
розов, А.П. Скрябов // Социально-политический журнал. – 1998. – № 1.
О.В. Мальцева
Generation Y: ироническое отношение к жизни как способ самоидентификации нового поколения
В статье определяются особенности социального и психологического дистанцирования нескольких последних
поколений на основании их самоидентификации с различными системами ценностей и жизненными стратегиями,
обозначены источники и характерные черты смехового (иронического) отношения к социокультурной
действительности у новой генерации людей, а также возможные последствия этого явления.
O.V. Maltseva
Generation Y: Irony as Method of Selfidentification of New Generation
In the article the features of social and psychological distancing of a few last generations come to light on the
basis of their selfidentification with the different systems of values and vital strategies. Sources and personal
touches of laughting attitude are in-process exposed toward social reality at the new generation of people, and
also possible consequences of this phenomenon.
Стаття надійшла до редакції 25.07.2009.
|