Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив
У статті аналізуються процеси виникнення багатопартійності й становлення багатопартійної політичної системи в сучасній Україні. Автори наводять та оцінюють численні факти, що відображають указані процеси. Виконана оцінка перспектив розвитку багатопартійності в країні....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33082 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив / В. Станкевич, А. Бесєдіна // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 118-123. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33082 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-330822012-05-27T13:13:45Z Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив Станкевич, В. Бесєдіна, А. Історія У статті аналізуються процеси виникнення багатопартійності й становлення багатопартійної політичної системи в сучасній Україні. Автори наводять та оцінюють численні факти, що відображають указані процеси. Виконана оцінка перспектив розвитку багатопартійності в країні. The article analyzes the processes of establishing a multiparty system and a multiparty political system in modern Ukraine. The authors analyzed the numerous facts that reflect these processes. The perspectives of a multiparty system in the country have assessed. 2011 Article Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив / В. Станкевич, А. Бесєдіна // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 118-123. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33082 329 (477) (072) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Станкевич, В. Бесєдіна, А. Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив Схід |
| description |
У статті аналізуються процеси виникнення багатопартійності й становлення багатопартійної політичної системи в сучасній Україні. Автори наводять та оцінюють численні факти,
що відображають указані процеси. Виконана оцінка перспектив розвитку багатопартійності
в країні. |
| format |
Article |
| author |
Станкевич, В. Бесєдіна, А. |
| author_facet |
Станкевич, В. Бесєдіна, А. |
| author_sort |
Станкевич, В. |
| title |
Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив |
| title_short |
Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив |
| title_full |
Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив |
| title_fullStr |
Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив |
| title_full_unstemmed |
Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив |
| title_sort |
багатопартійність у сучасній україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33082 |
| citation_txt |
Багатопартійність у сучасній Україні: короткий огляд процесу становлення та оцінка перспектив / В. Станкевич, А. Бесєдіна // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 118-123. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT stankevičv bagatopartíjnístʹusučasníjukraíníkorotkijoglâdprocesustanovlennâtaocínkaperspektiv AT besêdínaa bagatopartíjnístʹusučasníjukraíníkorotkijoglâdprocesustanovlennâtaocínkaperspektiv |
| first_indexed |
2025-07-03T13:33:40Z |
| last_indexed |
2025-07-03T13:33:40Z |
| _version_ |
1836632895020597248 |
| fulltext |
118
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
УДК 329 (477) (072)
ÁÀÃÀÒÎÏÀÐÒ²ÉͲÑÒÜ Ó ÑÓ×ÀÑÍ²É ÓÊÐÀ¯Í²:
ÊÎÐÎÒÊÈÉ ÎÃËßÄ ÏÐÎÖÅÑÓ ÑÒÀÍÎÂËÅÍÍß
ÒÀ ÎÖ²ÍÊÀ ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂ
ВІКТОРІЯ СТАНКЕВИЧ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін
Донецького національного університету
АЛІНА БЕСЄДІНА,
Донецький національний університет
У статті аналізуються процеси виникнення багатопартійності й становлення багатопар-
тійної політичної системи в сучасній Україні. Автори наводять та оцінюють численні факти,
що відображають указані процеси. Виконана оцінка перспектив розвитку багатопартійності
в країні.
Ключові слова: політична партія, багатопартійна система, політичний процес.
Постановка проблеми. Дослідження проблем
становлення й розвитку багатопартійності та партійної
системи політичного представництва в незалежній
Україні має беззаперечну наукову та практичну акту-
альність. Адже протягом більш ніж півтора століття
історичні здобутки переважної більшості країн світу
тісно пов'язані з діяльністю політичних партій, що ста-
ли важливим чинником їх суспільного розвитку. На по-
чатку ХХІ століття стало очевидно, що доля українсь-
кої держави багато в чому залежить від темпів проце-
су становлення в країні політичної нації, від розвитку
громадянського суспільства, а отже, і від якості полі-
тико-партійної структуризації та міцності й впливовості
партійних структур.
Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. У
незалежній Україні гостро відчувалась необхідність на-
укового осмислення процесів, що відбувалися в сус-
пільстві й були пов'язані з розвитком політичних
партій. У першій половині 1990-х років з'явилися дос-
лідження А. Білоуса, О. Гараня, В. Кременя і Є. Базов-
кіна, В. Литвина, В. Яблонського, присвячені станов-
ленню багатопартійності й сучасному політичному про-
цесу в Україні. Прискорення процесу перерозподілу еко-
номічної влади та власності й поява певної політичної
структуризації в суспільстві знайшли своє відображен-
ня в нових наукових дослідженнях. Суттєво пожвав-
люється зацікавлення проблематикою взаємодії пар-
тій із державою й суспільством напередодні й після пар-
ламентських виборів 1998 р. і президентських 1999 р.,
про що свідчать дослідження С. Бабія, К. Ващенка,
В. Литвина, С. Лінецького, М. Томенка та О. Процен-
ка, Е. Пуфлера, багатьох інших авторів. Зокрема, у
2000 і 2001 році вийшли друком монографії М. Приму-
ша - "Історія і теорія політичних партій" та "Політико-
правове регулювання діяльності політичних партій", у
2005 р. з'являється спільна праця В. Рябцева, О. Ле-
онова, В. Станкевич "Політичні партії: правова регла-
ментація діяльності в Україні", виходять інші цікаві
наукові публікації. І хоча в цих працях досить ґрунтов-
но висвітлюються процеси партійно-політичного будів-
ництва, вони, по-перше, заслуговують на окремий фа-
ховий аналіз, по-друге, абсолютно не вичерпують тієї
множини питань і проблем, які заслуговують на по-
дальшу розробку стосовно нашої української дійсності,
особливо враховуючи останні суттєві зміни в політич-
ному бутті та вітчизняному законодавстві. Цими об-
ставинами передусім й обумовлене бажання авторів
зробити короткий огляд процесу становлення багато-
партійності в країні та оцінити її перспективи, тим
більше що наближається десятиріччя прийняття За-
кону України "Про політичні партії в Україні" та двад-
цятиріччя проголошення незалежності нашої держави.
Метою пропонованої статті є науковий аналіз про-
цесів становлення багатопартійності в сучасній Ук-
раїні та прогностична оцінка перспектив розвитку ба-
гатопартійної політичної системи.
Виклад основного матеріалу. Загальновизнано,
що становлення в Україні багатопартійної системи, що
змінила монополію комуністичної партії на владу, є од-
ним із найважливіших показників політичної транс-
формації українського суспільства. Перший період ста-
новлення української багатопартійності можна умов-
но назвати "опозиційно-державним". Він охоплює пе-
ріод до юридичного узаконення самостійного статусу
України (1 грудня 1991 р.) [1]. Що стосується початку
цього періоду, то одні автори (наприклад, В. Д. Боро-
динов, М. В. Примуш) відносять його до кінця 1950-х
років [2], інші (наприклад, Е. Пуфлер, автори моно-
графії "Політологія посткомунізму...") - до середини або
навіть кінця 80-х років XX століття [3]. Наприклад,
М. В. Примуш вважає, що сучасна багатопартійність в
Україні фактично почала складатися з кінця 1950-х
років, коли було засновано нелегальну організацію "Ук-
раїнський робітничо-селянський союз", який проісну-
вав до 1961 р. [4]. Нагадується, що в середині 1970-х
років, у Києві було створено "Українську Гельсінську
групу" (37 осіб), серед активістів якої були М. Руденко,
Л. Лук'яненко, Н. Світлична, В. Чорновіл, Ю. Шухевич
та інші дисиденти. На початку 1980-х років виникають
Український демократичний союз, Український культу-
рологічний клуб, Український християнсько-демокра-
тичний фронт, Український екологічний рух "Зелений
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 119ІСТОРІЯ
світ" тощо. Чисельність цих угруповань була невели-
ка. Соціальний склад - переважно представники твор-
чої інтелігенції та студенти. Отже, першим етапом фор-
мування багатопартійності в Україні частина науковців
вважає тридцятирічний період від хрущовської відли-
ги до горбачовської перебудови, коли виникали й фор-
мувалися (в основному нелегально) політичні об'єднан-
ня й рухи, які пізніше ставали підґрунтям політичних
партій [5].
Але, на думку авторів, дисидентські угруповання
кінця 1950-х років були настільки дрібними й малозна-
чущими в політичному житті радянського суспільства,
настільки сильно переслідувалися потужним репресив-
ним апаратом радянсько-комуністичної держави, що
говорити про формування багатопартійності в той час
видається занадто вільним і малопереконливим при-
пущенням. Тоталітарна держава занадто пильно охо-
роняла монополію КПРС на владу, щоб допустити роз-
виток багатопартійності без дозволу керівництва
КПРС [6]. Тому більш обґрунтованою ми вважаємо
точку зору тих фахівців, які обстоюють думку, що за-
родки багатопартійності почали формуватися в
СРСР з кінця 1985 р. [7]. Саме відтоді почала ожи-
вати Українська Гельсінська група, розпочалося фор-
мування демократичних організацій - "Меморіалу",
асоціації "Зелений Світ", Товариства української мови
ім. Т. Г. Шевченка (1989 р.). 16 лютого 1989 р. у газеті
"Літературна Україна" був опублікований проект Про-
грами Народного руху України, який хоча й був іні-
ційований українськими радянськими письменниками-
комуністами, але швидко перетворився на опозиційну
до КПРС - КПУ структуру [8]. У політичне життя країни
почали бурхливо входити численні політизовані групи,
угруповання, рухи, об'єднання, які проголошували себе
партіями. Перша масова громадсько-політична орга-
нізація - Товариство української мови ім. Т. Г. Шевчен-
ка - створена 12 лютого 1989 р. Ця спілка в 1992 р.
налічувала близько 450 тис. членів. Восени 1989 р. ви-
никло масове громадсько-політичне об'єднання "На-
родний рух", яке зародилося в середовищі київських
радянських письменників. У його акціях було разово
задіяно декілька мільйонів людей ("Живий ланцюг" у
1990 р. - до 5 млн людей).
Джерелом багатопартійності стали дві тенденції
громадсько-політичного розвитку радянського сус-
пільства другої половини 1980-х років. Перша тенден-
ція проявилася в тому, що всередині КПРС та її гро-
мадських сателітів виникли політичні сили, які прагну-
ли докорінної перебудови й реформування суспільства
та всіх його інституцій на основі широкої демократи-
зації. Ці політичні угруповання спершу пройшли шлях
ідейно-політичної консолідації в лавах компартії через
утворення своїх власних платформ, а вже потім відбу-
лося їх остаточне відокремлення від КПРС і створен-
ня самостійних партій. Друга тенденція призвела до
появи інших, переважно антикомуністичних партій, що
формувалися з колишніх підпільних опозиційних сил, які
в умовах демократизації та гласності отримали реаль-
ну можливість не тільки легалізуватися, а й оформля-
тися в політичні організації. Їх витоки корінилися в до-
радянських інтелектуальних та національних традиці-
ях і прагненнях. На реалізацію обох згаданих тен-
денцій, безумовно, вплинула та обставина, що верхів-
ка комуністичної еліти вже давно почала обтяжувати-
ся вимушеною аскезою комуністичної ідеології та пар-
тійної етики, які стояли на заваді споживацьких та на-
копичувальних інстинктів владної еліти та перешкод-
жали гарантуванню як її власного майбутнього, так і
майбутнього її нащадків.
З формально-юридичної точки зору хронологічним
відліком переходу до багатопартійності в колишньому
СРСР можна назвати березень 1990 року, коли була
змінена редакція ст. 6 Конституції СРСР, де вже не ве-
лася мова про керівну роль КПРС, а говорилося, що
політичні партії, профспілки, молодіжні, інші громадські
організації й масові рухи через своїх представників,
обраних до Рад народних депутатів, і в інших формах
беруть участь у розробці політики держави й в управлінні
державними та громадськими справами [9]. 9 жовтня
1990 р. був прийнятий Закон СРСР "Про громадські
об'єднання", який вступив у дію з 1 січня 1991 р. і вста-
новив, що політична партія як різновид громадських
об'єднань утворюється і діє на засадах добровільності,
рівноправ'я її членів, самоуправління, законності, глас-
ності [10]. Саме таким чином була створена правова
основа формування багатопартійності. Уже на початку
1991 р. в Радянському Союзі і в Україні постали сотні і
навіть тисячі громадсько-політичних організацій, які
прагнули бути незалежними від державного та партійно-
го контролю. В Україні цей процес тривав активно, а за
кількістю політичних угруповань, що протистояли КПРС,
він був значно ширшим, ніж загалом по СРСР. Протя-
гом 1990 - серпня 1991 р. в Україні було проголошено
створення більше десятка партій переважно національ-
но-демократичної та антикомуністичної спрямованості.
13 січня 1989 р. у Львові був заснований Український
християнсько-демократичний фронт, який на ІІ з'їзді 21-
22 квітня 1990 р. реорганізувався в Українську христи-
янсько-демократичну партію. 8 квітня 1990 р. у Львові
було створено Всеукраїнське політичне об'єднання
"Державна самостійність України". 29 квітня 1990 р. у
Києві була створена Українська республіканська партія
(УРП). 25 травня 1990 р. там же була створена Соціал-
демократична партія України (СДПУ). 9 червня 1990 р.
- Українська селянська демократична партія. 30 верес-
ня 1990 р. - Партія зелених України (ПЗУ). 24 листопада
1990 р. проголошується Ліберально-демократична
партія України. У грудні 1990 р. у Києві проголошується
Демократична партія України (ДемПУ), що об'єднала
представників Народного руху України, які намагалися
перетворити останній на партію. На початку 1991 року
була створена Партія демократичного відродження
України [11]. Тільки на першій сесії Української міжпар-
тійної асамблеї (УМА), що відбулася 30 червня - 1 лип-
ня 1990 р. у Києві, були представлені: Українська націо-
нальна партія, Українська народно-демократична
партія, Українська республіканська партія, Українська
селянська народно-демократична партія, низка моло-
діжних і релігійних організацій, представники ОУН(м) і
ОУН(б) (мельниківці й бандерівці) [12]. Згодом ця УМА
перетворилася в УНА (Українську національну асамб-
лею) (вересень 1991 р.), що з 1994 р. стала партією
[13]. Однак усі ці партії були вкрай малочисельними й,
окрім Народного руху України (громадської організації),
ніякого порівняння з масовістю й тим більше рівнем
організації КПУ не витримували.
Ситуація радикально змінилася в серпні 1991 року.
Невдалий путч у Москві, проголошення Верховною
Радою 24 серпня України незалежною демократичною
державою [14] і заборона Комуністичної партії України
кардинально змінили політичну ситуацію в країні. Во-
сени 1991 року була створена ціла низка нових партій:
12 вересня в Донецьку проголошена Ліберальна
партія України, 13 жовтня у Львові заснована Соціал-
національна партія України; 26 жовтня в Києві - Со-
ціалістична партія України [15].
Із приблизно двох десятків українських політичних
партій, які існували до 1 грудня 1991 р., майже всі об-
стоювали ідеї парламентської демократії, приватної
власності, суверенітету України. Нові партії були ма-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
120
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
лочисельними, політично наївними, не залученими до
механізмів здійснення державної політики. До того ж
свідоцтва про державну реєстрацію були видані
Міністерством юстиції України в 1990-1991 рр. лише
УРП (5.11.1990 р.), ДемПУ (28.06.1991 р.), ПЗУ (24.05.
1991 р.), УСДП (15.01.1991 р.), УХДП (14.11.1991 р.)
[102, с. 33-158]. Між цими партіями, а часто й усере-
дині них, відразу ж виникли тертя, конфлікти, супереч-
ки, протиборство лідерів. Партійні структури були озб-
роєні програмами, але не мали механізмів їх реалізації
й досить нечітко уявляли шляхи розбудови таких ме-
ханізмів. Усі ці партії об'єктивно ще не могли стати по-
вноцінними суб'єктами політичної системи.
Керівництво України, як, до речі, і керівництво інших
держав, що утворилися на уламках колишнього СРСР,
опинилося перед проблемою визначення ключового
інституту політичної системи, що надав би можливість
контролювати процес становлення нових суспільно-
політичних відносин і прийняття політичних рішень. Та-
ким став інститут президентства. Саме президент і
його оточення стає домінуючим елементом політичної
системи більшості посткомуністичних держав, що ви-
никли внаслідок розпаду СРСР. Заміна домінуючої
керівної одержавленої партії на державний інститут
президентства значною мірою вирішала проблему
легітимації оновленої владної еліти й заклала підвали-
ни пострадянської моделі політичної системи.
Перший Президент України Л. Кравчук схилявся до
узаконення спрощеного механізму правового регулю-
вання реєстрації політичних партій. Для реєстрації
Міністерством юстиції політичної партії достатньо було
надати статут, програму, протокол установчого з'їзду,
відомості про склад керівництва, документ про спла-
ту реєстраційного збору й підписи не менше 1 тисячі
громадян України, що мали право голосу на виборах
(пункт 3 Положення про легалізацію об'єднань грома-
дян, затвердженого Постановою КМУ № 140 від
26.02.1993 р.) [16]. Було створене правове підгрунтя
стимулювання організації малочисельних політичних
(або псевдополітичних) партій з амбітними лідерами.
З іншого боку, ніяких перешкод на шляху їх зростання й
розвитку держава не виставляла.
У 1992-1993 рр. виникає велика кількість нових
партій: Селянська партія України (25.01.1992 р., Хер-
сон); Слов'янська партія України (16.05.1992 р., До-
нецьк); Християнська демократична партія України
(20.06.1992 р., Київ); Українська консервативна рес-
публіканська партія (27.02.1992 р., Київ); Конгрес ук-
раїнських націоналістів (18.10.1992 р., Київ); Консти-
туційно-демократична партія (21.06.1992 р., Київ);
Партія праці (26.12.1992 р., Донецьк); Партія ко-
муністів (більшовиків) України (18.07.1992 р., Дніпро-
петровськ); Партія економічного відродження (1.11.
1992 р., Сімферополь), багато інших. Найбільш сер-
йозною політичною силою стала відновлена влітку
1993 р. Комуністична партія України (19.06.1993 р., До-
нецьк). Фактично, участь політичних партій у політич-
ному житті суспільства зводилася до оголошення заяв
їх лідерів про свою опозиційність або, навпаки,
підтримку певних інститутів державної влади (Прези-
дента, Верховної Ради, Уряду) і дій інших держав (в
основному - Росії).
У 1994 році відбулися вибори народних депутатів,
вибори до органів місцевого й регіонального самовря-
дування, дострокові вибори Президента України.
Більшість із чотирьох десятків існуючих тоді політичних
партій тією чи іншою мірою брали в них участь. Однак
виборча система того часу (вона регулювалася Кон-
ституцією України від 20 квітня 1978 р. і законами "Про
вибори Президента України" від 24 лютого 1994 р.,
"Про вибори народних депутатів і голів сільських, се-
лищних, районних, міських, районних в містах, облас-
них Рад" від 24 лютого 1994 р.) мала чистий мажори-
тарний характер і не сприяла розвитку партійної сис-
теми. Тим не менш, більше половини народних депу-
татів України заявили про свою приналежність до тих
чи інших партій. Найбільш помітними були успіхи лівих
партій - КПУ, СПУ і СелПУ. Після квітневих виборів,
липневих і листопадових довиборів 1994 р. їх представ-
ники мали 172 парламентських мандати з 403 [17].
28 червня 1996 р. Верховна Рада України приймає
нову Конституцію України, чим започатковує форму-
вання нового конституційного ладу в державі. Ваго-
мим стимулом для зростання впливу політичних партій
на розвиток суспільно-політичних процесів у країні ста-
ло прийняття парламентом 24 вересня 1997 р. нової
редакції Закону України "Про вибори народних депу-
татів України". Була введена нова, змішана (мажо-
ритарно-пропорційна) виборча система, за якою по-
ловина складу парламенту на виборах 29 березня
1998 р. обиралася в багатомандатному загальнодер-
жавному виборчому окрузі, а інша половина - в одно-
мандатних округах за принципом відносної більшості.
Ця виборча система стала значною віхою в історії роз-
витку партійної системи в нашій країні.
Політичні партії отримали можливість стати само-
стійними суб'єктами виборчого процесу й скористали-
ся нею. Про своє бажання взяти участь у виборчій
кампанії заявили 25 політичних партій і 9 виборчих
блоків, до складу яких увійшли 19 партій. За станом на
1 січня 1998 року Міністерством юстиції України було
зареєстровано вже 53 політичні партії, 44 з них вирі-
шили брати участь у виборах до парламенту. Уведен-
ня нової виборчої системи стало своєрідним каталіза-
тором партійного розвитку [18].
Для реєстрації партій (блоків) у якості суб'єктів ви-
борчого процесу їм треба було зібрати на свою під-
тримку не менше 200 тисяч підписів виборців.
Підписні листи були видані Центрвиборчкомом 23
партіям і 9 блокам, а після збору підписів та їх пере-
вірки у виборах взяли участь 30 політичних партій і
виборчих блоків партій. У їх списках були зареєстро-
вані 3539 кандидатів у народні депутати. До складу
225 окружних виборчих комісій увійшли 5453 представ-
ники, у тому числі 3361 - від партій (блоків). До складу
32711 дільничних виборчих комісій увійшли 383500 гро-
мадян, із них понад 45 тис. (11,7 %) представляли по-
літичні партії [19]. Під час виборчої кампанії 1998 р.
політичні партії України помітно активізували свою
різнопланову діяльність. За підсумками виборів на-
родних депутатів України 29 березня 1998 р., отрима-
ли понад 4 % голосів виборців і взяли участь у роз-
поділі депутатських мандатів 7 політичних партій і 1
блок (з 2-х партій). Зокрема, КПУ підтримали 24,6 %
виборців; Народний рух - 9,4 %; виборчий блок СПУ -
СелПУ - 8,56 %; Партію зелених України - 5,4 %, НДП
(тодішню "партію влади") - 5,01 %; ВО "Громада" -
4,68 %; ПСПУ - 4,04 %; СДПУ(о) - 4,01 %. 6 мільйонів
870 тис. голосів виборців (25,9 %) були подані за партії
та блоки, які не подолали 4%-го бар'єру [20].
Фактично, саме із цього часу можна вести мову про
формування в Україні вже не просто багатопартій-
ності, а багатопартійної політичної системи.
Активними суб'єктами виборчого процесу виступи-
ли політичні партії й виборчі блоки під час президен-
тської виборчої кампанії 1999 року. За станом на 1
червня 1999 р. Міністерством юстиції були зареєст-
ровані вже 75 політичних партій. Висунути своїх канди-
датів на посаду Президента України вирішили тільки
19 політичних партій, а УРП, ХНС, СДС і УСДП об'єдна-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 121
лися у виборчий блок "Наш Президент Євген Марчук!".
Після висування зборами громадян і збору підписів і
реєстрації кандидатом чинного Президента Леоніда
Кучми був створений відповідний блок "Наш Президент
Леонід Кучма", що об'єднав 24 провладні політичні
партії. Під час виборчої кампанії більше половини з 405
917 членів 32 830 дільничних виборчих комісій були
заявлені від партій. На цих виборах був уперше задія-
ний інститут офіційних спостерігачів за виборчим про-
цесом. Офіційних спостерігачів було зареєстровано
276 450 осіб, серед них від КПУ - 37 тис., від СПУ -
35 тис., від СелПУ - 26 тис., від блоку "Наш Президент
Євген Марчук!" - понад 21 тис. [21].
Активну участь брали політичні партії в процесі
ініціювання, підготовки й проведення Всеукраїнсько-
го референдуму за народною ініціативою 16 квітня
2000 р. Фактично, це була невдала спроба президен-
та Леоніда Кучми провести конституційно-правову
реформу, внести окремі зміни до Конституції України з
метою подальшої концентрації владних повноважень
та підвищення дієздатності держави. Власне кажучи,
сам збір підписів за проведення референдуму був
ініційований пропрезидентською Партією "Демократич-
ний Союз" (створена 23.05.1999 р на з'їзді в Києві). До
складу комісій з проведення референдуму своїх пред-
ставників направила 61 політична партія. Загальна чи-
сельність представників політичних партій у комісіях з
проведення референдуму становила 153459 осіб.
(Партія "Демократичний союз" - 39126 осіб (25,5 %);
СДПУ(о) - 20661 осіб (13,5 %); Аграрна партія Украї-
ни - 18649 осіб (12,2 %); НДП - 18543 осіб (12 %) [22].
Значна кількість партій узяла не менш активну участь
у кампанії з бойкотування Всеукраїнського референ-
думу (КПУ, СПУ, ПСПУ, УРП, УНР та інші). Перебіг тих
подій є наочним свідченням тієї обставини, що бага-
топартійна політична система стає реальністю, із якою
вимушені рахуватися владні інститути.
На 1 січня 2001 р. в Україні було зареєстровано
109 політичних партій і легалізовано 10503 їх місце-
вих осередки. В усіх регіонах України місцеві осеред-
ки мали 12 політичних партій: АПУ, "Батьківщина", "Гро-
мада", ДемПУ, КПУ, КУН, НРУ, НДП, Партія "Демокра-
тичний союз", Партія "Соціал-демократичний союз",
СДПУ(о), СПУ. Ще 31 політична партія мала місцеві
організації більш ніж у половині регіонів України. Із на-
ближенням парламентських виборів 2002 р. кількість
політичних партій ще більше зросла. 31 серпня 2001 р.,
за даними Міністерства юстиції, в Україні були зареєст-
ровані вже 123 партії, на кінець грудня - 132.
У виборах до Верховної Ради 31 березня 2002 р.,
які проводилися за Законом України "Про вибори на-
родних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р., бра-
ли участь 21 політична партія (самостійно) і 12 блоків,
до яких входило 42 партії. Чимало партій (блоків) були
відсторонені від виборів. За даними ЦВК подолали
4%-й бар'єр виборчий блок політичних партій "Блок
Віктора Ющенка "Наша Україна" (НРУ, УНР, ПРП, ХНС,
партія "Солідарність", партія "Вперед, Україна!", РХП,
КУН, ЛПУ, Молодіжна партія України), КПУ, виборчий
блок "За сильну Україну!" (АГТУ, НДП, ПППУ, Трудова
Україна, Партія регіонів), виборчий блок Юлії Тимошен-
ко ("Батьківщина", УРП, партія "Собор", УСДП), Со-
ціалістична партія України, СДПУ(о). Деякі політичні
партії - "Єдність", "Демократичний союз", ДемПУ - 4%-
вого бар'єру не здолали, однак провели до Верховної
Ради по декілька своїх представників від мажоритар-
них одномандатних округів [22].
Утім, переконати українських громадян-співвітчиз-
ників у тому, що вибори 31 березня 2002 р. - це свято
демократії, чесності й прозорості, не вдалося. Згідно
з даними Центру Разумкова, 58,6 % громадян вважа-
ли, що ці вибори не були ані чесними, ані прозорими.
За висловом президента вищевказаного центру А. Гри-
ценка, на цих виборах влада поводила себе так, ніби-
то невідворотно наближається кінець світу й ці вибо-
ри будуть останніми.
Перебіг подій президентської виборчої кампанії
2004 року та активна участь у цих подіях провідних
політичних партій (та ще й із широким залученням ос-
танніми дрібних і навіть фантомних, примарних пар-
тійних утворень) засвідчив унеможливлення функціо-
нування політичного процесу в Україні без залучення
до нього партійних структур.
Напередодні виборів 26 березня 2006 року в Ук-
раїні було зареєстровано 126 політичних партій. У ви-
борах 2006 року взяли участь 28 політичних партій та
17 блоків. На 1 січня 2007 р. в Україні було зареєстро-
вано вже 137 політичних партій, і більшість із них узя-
ла участь у позачергових парламентських виборах
2007 р. На 2002 р. у країні було зареєстровано вже
понад 130 політичних партій, щоправда, після пере-
вірок, що проводилися органами Міністерства юстиції
у квітні-червні 2003 року, кількість їх почала зменшу-
ватися за рахунок скасування Верховним Судом Ук-
раїни реєстрації партій-фантомів (на зразок Прогре-
сивної автомобільної партії). Але на початок 2004 року
96 політичних партій були офіційно визнані державою
й проводили певну діяльність. На травень 2010 року
кількість офіційно зареєстрованих в Україні політич-
них партій досягла вже 171. На червень 2010 р. в Ук-
раїні було зареєстровано 180 політичних партій, на
жовтень 2010 - січень 2011 р. - уже 185 [23].
Щоправда, з квітня 2011 р. Мін'юст починає пере-
вірку політичних партій на предмет відповідності їх
діяльності вимогам закону, і слід очікувати скорочення
кількості останніх. За словами міністра О. Лаврино-
вича, Міністерством юстиції вже направлено запит
до ЦВК для отримання переліку політичних партій, що
висували своїх кандидатів на виборах Президента Ук-
раїни у 2004 і 2010 роках та виборах народних депу-
татів України в 2002, 2006, 2007 рр. Стаття 24 Зако-
ну "Про політичні партії в Україні" визначає, що в разі
невисування політичною партією своїх кандидатів на
виборах Президента України та виборах народних де-
путатів України протягом десяти років орган, який
зареєстрував політичну партію, має звернутися до
суду з поданням про анулювання реєстраційного
свідоцтва. При цьому, згідно зі статтею 18 Закону
України "Про політичні партії в Україні" контроль за
додержанням політичною партією вимог Конституції
та законів України, а також статуту політичної партії
здійснює Міністерство юстиції України. Відповідно до
статті 19 Кодексу адміністративного судочинства ад-
міністративні справи про анулювання реєстраційно-
го свідоцтва політичної партії вирішуються окружним
адміністративним судом, територіальна юрисдикція
якого поширюється на місто Київ. Рішення суду про
анулювання реєстраційного свідоцтва політичної
партії тягне за собою припинення діяльності політич-
ної партії, розпуск її керівних органів, обласних, місь-
ких, районних організацій і первинних осередків та
інших статутних утворень політичної партії, припинен-
ня членства в політичній партії. Утім, навряд чи це
скорочення буде суттєвим.
Найбільш розповсюдженими формами роботи по-
літичних партій в Україні є збори, конференції, засідан-
ня керівних органів, семінари з активом, участь у "круг-
лих столах", робота зі ЗМІ, розповсюдження партійних
видань та інших агітаційно-пропагандистських мате-
ріалів, проведення масових публічних заходів та акцій,
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
122
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
різнопланова участь у виборчих кампаніях. Свою го-
ловну функцію - формувати, формулювати, представ-
ляти й захищати альтернативні інтереси різних соціаль-
них угруповань суспільства вони, на погляд авторів
статті, виконують досить слабко. Партійна система, що
склалася в Україні, характеризується організаційною
слабкістю абсолютної більшості партій, аморфністю
їхніх програм, нестабільністю діяльності, слабкою
ефективністю. Утім, перспективи подальшого розвит-
ку партійного будівництва в Україні проглядаються до-
сить виразно. Щоправда, ці перспективи стимулюють-
ся не стільки активізацією їх власної діяльності, скільки
державними інститутами, "партіями влади", внутріш-
німи та зовнішніми "спонсорами" та групами впливу.
Головними чинниками зміцнення партійної системи в
2005-2010 рр. виступали, по-перше, конституційно-по-
літична реформа, основною метою якої було перетво-
рення форми правління в Україні з президентсько-пар-
ламентської на парламентсько-президентську, по-дру-
ге, упровадження пропорційної виборчої системи об-
рання парламенту замість змішаної, пропорційно-ма-
жоритарної, по-третє, упровадження пропорційної си-
стеми для більшості місцевих виборів, а саме: депу-
татів міських, районних у містах, районних, обласних
рад, по-четверте, запровадження державного фінан-
сування політичних партій. Ще одним чинником розвит-
ку партійної діяльності можна вважати виборчі кам-
панії 2004, 2006, 2007, 2010 років. Виборчі кампанії
завжди активізують діяльність політичних партій. Отже,
останній чинник є постійно діючим і стимулює так би
мовити "кількісні зміни" в партійній системі, а от перші
три спроможні були надати останній нову якість і сут-
тєво зміцнити її підвалини.
Інша справа, що передбачена змінами до Консти-
туції від 8 грудня 2004 р. трансформація системи вла-
ди, по-перше, об'єктивно обмежувала владні важелі
інституту президентства та суб'єктивно вкрай драту-
вала Президента і його оточення, по-друге, руйнува-
ла вертикаль виконавчої влади й порушувала взаємо-
дію центральної та місцевої влади. Звідси країна от-
римала політичну кризу 2007 року з позачерговими
парламентськими виборами й повною нез'ясованістю
як найближчого майбутнього, так і середньострокової
перспективи державотворчих процесів.
Президентські вибори 2010 р. та перемога на них
лідера Партії регіонів В. Януковича надали реальний
шанс подолання перманентної політичної кризи ос-
танніх років, можливість стабілізації та консолідації
влади. Отже, і реальне місце українських політичних
партій у життєдіяльності держави зараз знаходиться
в повній залежності від остаточного виходу із цієї кри-
зи. Та все ж таки перебіг подій останнього десятиліття
беззаперечно засвідчує тенденцію зміцнення значен-
ня партій в українському політичному житті.
Уведення пропорційної виборчої системи, безпе-
речно, стимулювало партійне будівництво й підвищи-
ло відповідальність політичних партій за власну діяль-
ність, за дії своїх представників у парламенті та уряді,
інших органах виконавчої влади. Але якщо бути відвер-
тими, то слід зазначити, що можливостями, які нада-
вала конституційна реформа та пропорційна виборча
система, політичні партії не скористалися належним
чином. Принаймні та легкість, із якою суспільство прий-
няло рішення Конституційного Суду України від 30.09.
2010 р. про скасування політреформи є чи не найміц-
нішим доказом оголошеної вище тези.
Ще одним чинником, що повинен був привести до
позитивних зрушень у партійній системі й сприяти її
зміцненню, було законодавче впровадження держав-
ного фінансування політичних партій. Ще 27 листопа-
да 2003 р. Закон України "Про внесення змін до дея-
ких законодавчих актів України у зв'язку із запроваджен-
ням державного фінансування політичних партій в Ук-
раїні" був прийнятий парламентом, а наприкінці грудня
підписаний президентом. Закон набув чинності з 1 січня
2005 р., а фінансова підтримка державою партій і
блоків, що мають парламентське представництво по-
винна була бути запроваджена після виборів до Вер-
ховної Ради 2006 року. Тобто в Україні планувалося
впровадити європейський політичний і правовий досвід,
який переконує в доцільності й корисності державного
фінансування партій для активізації їх участі в суспіль-
них процесах, якісного розвитку партійно-політичної си-
стеми, підвищення прозорості політики. Безперечно,
такий чинник, як уведення прямого державного фінан-
сування партій-переможців став би ще одним стимулом
подальшого розвитку багатопартійності в Україні. Але,
як завжди, грошей у Бюджеті не знайшли, і коли ці нор-
ми Закону почнуть працювати - нікому не відомо, тим
більше в умовах неподоланої фінансово-економічної
кризи та хронічного бюджетного дефіциту.
Висновки
1. Становлення багатопартійності в Україні розпоча-
лося на межі 80-90-х рр. минулого століття разом із по-
явою суспільно-політичних рухів і політичних партій, які
стали поєднувальною ланкою між суспільством і владою.
2. Перебіг процесу створення багатопартійної сис-
теми в Україні має певну етапність. Перший етап -
1989-1992 рр. характеризувався творенням потужної
громадсько-політичної сили - Народного руху України.
Другий етап - 1992-1994 рр. - створення різновектор-
них політичних організацій: окрім колишніх, різною мірою
оновлених комуністичних партій, з'явилися соціал-де-
мократичні, національно-демократичні, ліберальні, кон-
сервативні, монархічні, клерикальні, лівоекстремістські,
правоекстремістські та багато інших. Багато партій
створювалися за західноєвропейським зразком, нама-
галися пристосувати європейські ідеологічні концепції
до наших реальних умов. Третій етап - 1994-1997 рр.
- формування законодавчого забезпечення діяльності
та виборів політичних партій, а отже, формування ба-
гатопартійної політичної системи. Четвертий етап -
1998-2004 рр. - характеризувався такими значними віха-
ми партійного будівництва, як вибори Президента 1999
року, Всеукраїнський референдум 2000 р., прийняття в
2001 р. нового закону "Про вибори народних депутатів"
та його практична реалізація в 2002 р. П'ятий етап
розвитку багатопартійності - з 2004 р. до сьогодні - нові
консолідаційні процеси, які привели до утворення но-
вих мегаблоків і партій (зокрема ПР, БЮТ, НУНС).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуні-
стичних суспільств. - К. : Політична думка, 1995. - С. 137.
2. Бородинов В. Д. Политология / В. Д. Бородинов. - Донецк
: КИТИС, 2000. - С. 217; Примуш М. В. Історія і теорія політичних
партій / М. В. Примуш. - Донецьк : КИТИС, 2000. - С.237
3. Пуфлер Е. Партійна система незалежної України: Особли-
вості формування, тенденції подальшої трансформації / Е. Пуф-
лер. - К. : УФПР, 1997. - С. 30; Політологія посткомунізму. По-
літичний аналіз… - С. 137.
4. Примуш М. В. Указана праця. - С. 237.
5. Там само.
6. Рябцев В. П. Політичні партії: правова регламентація діяль-
ності в Україні / В. П. Рябцев, О. Л. Леонов, В. Л. Станкевич. -
К. : ПП "ТРК "ІК", 2005. - С. 18.
7. Лапаева В. В. Право и многопартийность в современной
России / В. В. Лапаева. - М. : Норма, 1999. - С. 1.
8. Пуфлер Е. Указана праця. - С. 32-34.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 123
9. Политология для юристов / [под ред. Н. И. Матузова,
А. В. Малько]. - М. : Юрист, 1999. - С. 293-294.
10. История политических партии России / [под ред.
А. И. Зевелева]. - М. : Высшая школа, 1994. - С. 8.
11. Політичні партії в Україні : інформаційно-довідкове видан-
ня / [редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін.]. - К. : Центр. виборч.
ком., 2001. - С. 33-138.
12. Болбат Т. Донецкая область: политические партии / Т. Бол-
бат, В. Лыков, Е. Семичастная. - Д. : Донбасс, 1998. - С. 84-85.
13. Там само. - С. 85.
14. Постанова Верховної Ради Української РСР "Про про-
голошення незалежності України" від 24 серпня 1991 р. № 1427-
ХІІ [Електронний ресурс ]. - Режим доступу : http://
www.zakon.rada.gov.ua.
15. Політичні партії в Україні : інформ.-довідкове видання… -
С. 33-158.
16. Пуфлер Е. Указана праця. - С. 56.
17. Рябцев В. П. Указана праця. - С. 23.
18. Політичні партії в Україні : інформ.-довідкове видання… -
С. 10-12.
19. Там само. - С. 24-25.
20. Там само. - С. 17-18.
21. Там само. - С. 18.
22. Там само.
23. Міністерство Юстиції України. Довідкова інформація.
Реєстрація політичних партій [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.minjust.gov.ua.
V. Stankevych, А. Besyedina
MULTIPARTY SYSTEM IN UKRAINE: REVIEW OF PROCESS AND BECOMING
OF PROSPECTS
The article analyzes the processes of establishing a multiparty system and a multiparty political system in modern Ukraine.
The authors analyzed the numerous facts that reflect these processes. The perspectives of a multiparty system in the country
have assessed.
Key words: political party, multiparty system, political process.
© В. Станкевич, А. Бесєдіна,
Надійшла до редакції 08.02.2011
ФІЛОСОФІЯ
УДК 001:37.013
ÎÑÎÁÈÑÒ²ÑÒÜ Â ÎѲÒÍÜÎÌÓ ÏÐÎÑÒÎв ÌÎÄÅÐÍÓ:
ÏвÎÐÈÒÅÒÈ ÒÀ ÂÅÊÒÎÐÈ ÐÎÇÂÈÒÊÓ
ОЛЕНА МАРЧЕНКО,
кандидат педагогічних наук, докторант кафедри філософії
Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди
На основі аналізу теоретичних та світоглядних орієнтирів філософсько-педагогічної
думки кінця ХІХ - початку ХХ століття встановлено визначальні соціокультурні механізми
та конкретно-історичні особливості формування особистості в освітньому просторі мо-
дерного зразка.
Ключові слова: особистість, суспільство, освітній простір, духовні цінності, індивідуалізм,
колективізм, ідеал людини.
Постановка проблеми й аналіз досліджень, у
яких започатковано її вирішення. Споконвічно при-
таманний філософії дискурс взаємодії особистості,
культури та освіти набуває в сучасних умовах особли-
вого сенсу та актуальності. Адже докорінні зрушення в
економічній та духовній сферах українського сус-
пільства на етапі постіндустріалізму потребують не
лише теоретичного осягнення особистісного виміру сус-
пільного буття, а й ґрунтовного, цілісного аналізу онто-
логічних засад та соціокультурних алгоритмів станов-
лення особистості в освітньому просторі. Своєчасність
досліджуваної проблеми увиразнюється процесами
уніфікації й стандартизації особистості з боку сучасно-
го суспільства та його масової культури. З особливою
гостротою у філософії постає питання втрати людиною
справжньої свободи й індивідуальної автономії.
Численні спроби віднайти глибинні закономірності
в особистісному становленні індивіда, поєднати різні
аспекти взаємодії особистості й суспільства знайш-
ли своє відображення в різноманітних філософських
концепціях. Так, представники ірраціоналістичної
теорії (С. К'єркегор, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Берг-
сон, З. Фрейд) домінуючими ознаками сформованої
особистості проголосили позарозумові властивості (по-
чуття, волю, підсвідоме, інтуїцію тощо). Антропологіч-
на філософська школа (М. Шелер, А. Гелен, Х. Плес-
снер) поставили за мету поєднати конкретно-наукові
досягнення з цілісним філософським осягненням
людського життя. Цю традицію було продовжено та-
кими напрямками, як прагматизм та структуралізм. У
філософії екзистенціалізму й персоналізму проблема
особистості стає центральною, проголошується непов-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|