Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості
У статті автором висвітлено становлення технічних наук, розвиток наукових досліджень у хімічній технології. Показана роль відомих учених у створенні потужного потенціалу азотної промисловості. Наведено історіографічні дослідження, які пов’язані з визначенням характерних рис наукової школи....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33234 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості / П.В. Кузнєцов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 88-95. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33234 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-332342012-05-28T12:32:09Z Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості Кузнєцов, П.В. Історія У статті автором висвітлено становлення технічних наук, розвиток наукових досліджень у хімічній технології. Показана роль відомих учених у створенні потужного потенціалу азотної промисловості. Наведено історіографічні дослідження, які пов’язані з визначенням характерних рис наукової школи. В статье автором изучается становление технических наук, развитие научных исследований в химической технологии. Показана роль известных ученых в становлении мощного потенциала азотной промышленности. Приведены историографические исследования, которые связаны с определением характерных свойств научной школы. In this article the author examines the emergence of technical sciences, the development of research in chemical technology. The role of well-known scientists in the emergence of powerful nitric-building industry. We historiographical studies that relate to the definition of the characteristic features of scientific schools. 2009 Article Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості / П.В. Кузнєцов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 88-95. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33234 УДК 661.53 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Кузнєцов, П.В. Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті автором висвітлено становлення технічних наук, розвиток наукових досліджень у хімічній технології.
Показана роль відомих учених у створенні потужного потенціалу азотної промисловості. Наведено
історіографічні дослідження, які пов’язані з визначенням характерних рис наукової школи. |
| format |
Article |
| author |
Кузнєцов, П.В. |
| author_facet |
Кузнєцов, П.В. |
| author_sort |
Кузнєцов, П.В. |
| title |
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості |
| title_short |
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості |
| title_full |
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості |
| title_fullStr |
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості |
| title_full_unstemmed |
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості |
| title_sort |
історія становлення технічних наук та внесок учених україни в розвиток азотної промисловості |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33234 |
| citation_txt |
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості / П.В. Кузнєцов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 88-95. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT kuznêcovpv ístoríâstanovlennâtehníčnihnauktavnesokučenihukraínivrozvitokazotnoípromislovostí |
| first_indexed |
2025-07-03T13:47:04Z |
| last_indexed |
2025-07-03T13:47:04Z |
| _version_ |
1836633738789781504 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 88
УДК 661.53
П.В. Кузнєцов
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Україна
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТЕХНІЧНИХ НАУК ТА ВНЕСОК УЧЕНИХ
УКРАЇНИ В РОЗВИТОК АЗОТНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
У статті автором висвітлено становлення технічних наук, розвиток наукових досліджень у хімічній технології.
Показана роль відомих учених у створенні потужного потенціалу азотної промисловості. Наведено
історіографічні дослідження, які пов’язані з визначенням характерних рис наукової школи.
Вступ
Історико-науковий аналіз процесу розвитку наукових знань показує, що становлен-
ня нових галузей науки й техніки значною мірою залежить від оптимального поєднання
соціально-економічних, політичних та культурологічних факторів. У роботі висвітлено праці,
присвячені розвитку науки у вищих навчальних закладах України, показана роль відо-
мих учених у становленні азотної промисловості. Проаналізовані також праці про різні ас-
пекти життя й діяльності вчених, які зробили суттєвий вклад у науку про технологію
зв’язаного азоту та її введення в навчальний процес, що дозволило встановити зв’язок між
наукою та освітою.
Під час аналізу форм активації наукової діяльності вчених виникали певні трудно-
щі через політичні оцінки в системі радянського устрою економіки. Досліджуючи по-
літичні, соціально-економічні й науково-технічні процеси 30 – 80-х років, необхідно від-
значити, що й сьогодні від політичної волі керівництва держави багато в чому прогрес
залежить від використання інновацій вищої технічної школи на користь суспільства. Із
цієї точки зору досвід періоду зародження, становлення й розвитку азотної промисловос-
ті є корисним і пізнавальним, тому що можна отримати уявлення про механізми взаємодії
між владою й наукою, наукою й військовими, оскільки ці взаємодії визначають прогрес
чи застій у науці й техніці.
Дослідження наукових праць із проблеми зародження й діяльності наукових, науко-
во-технічних, науково-педагогічних шкіл склали основу методологічного підходу до теми
дослідження. Це дозволило проаналізувати всі аспекти діяльності наукових шкіл у хіміч-
ній технології зв’язаного азоту, визначити їхні характерні риси.
Метою цієї роботи є вивчення історичних джерел становлення технічних наук, а
також аспектів визначення наукових шкіл у хімічній технології.
Історія становлення технічних наук. Становлення технічних наук, їхній зв’язок
із вищою технічною школою й виробництвом досліджувались Л.І. Уваровою, В.І. Онопрієн-
ком, Т.О. Щербанем, Б.І. Івановим, В.В. Чешевим, Н.С. Торочешніковим, П.М. Лук’яно-
вим та ін. [1-10]. Вони показали, що на початку ХХ ст. наукою вважалося природознавство, а
вченими – співробітники, які працювали в цій галузі знань. Технічні ж науки були дру-
горядними й розглядалися як ужиткові. Розвиток вищої технічної освіти на перехресті
ХІХ і ХХ століть розглянуто в працях В.І. Онопрієнка «Історія української науки ХІХ –
ХХ століть», Ю.В. Павлюченка, С.П. Рудої, С.А. Хорошевої, Ю.О. Храмова «Природо-
знавство в Україні до початку ХХ ст.», Б.І. Іванова, В.В. Чешева «Становление и разви-
тие технических наук» [7, с. 385], [11], [12], де показано безпосередній зв’язок формування
досліджень із науковими центрами й навчальними закладами; вплив наукових пошуків
учених ВНЗ на розвиток різних галузей промисловості й суспільства; зародження й ста-
новлення наукових шкіл у різних напрямках розвитку науки й техніки.
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 89
Становлення й розвиток вищої освіти в Радянський час ґрунтовно проаналізовано
в колективній праці «Высшая школа СССР за 50 лет (1917 – 1967)» [13], Н.С. Торочеш-
нікова «Высшая школа и развитие азотной промышленности в СССР» [4], у праці авторів
«Харьковский химико-технологический институт им. С.М. Кирова. 1885 – 1940» [14], де
показано позитивні й негативні рішення держави щодо навчального процесу, наукових
досліджень, долі вчених та педагогів вищої школи. У працях наводиться значний фактич-
ний та статистичний матеріал, дається характеристика наукових пошуків. Але ці дані
більше стосуються в цілому СРСР, деяких республік, а внесок учених окремих вузів не
аналізується, окрім [14]. У працях немає фактів порівняння з подібними даними інших
країн, що робить їх однобоким і необ’єктивним висвітленням процесів, що відбулися в
суспільстві.
Розвиток наукових пошуків у вузах у 60 – 80-і рр. ХХ ст., забезпечення кадрами,
нові організаційні форми проведення досліджень, зв’язок вузівської науки з галузевими
й академічними установами та виробництвом ґрунтовно проаналізовані в дисертаційній
роботі Л.М. Бєсова [15, с. 139-143]. Важливі наукові дослідження в галузі хімічної тех-
нології зроблено вченими ХПІ на різних етапах його існування. Оцінка вкладу вчених-
хіміків, серед яких В.О. Гемеліан, І.Є. Ададуров, Є.І. Орлов, дається в працях [16-21]. Але
деякі аспекти їхньої наукової й педагогічної діяльності вимагають уточнення й доповнення.
Розвиток навчального процесу та наукових досліджень у ХПІ протягом понад 120 ро-
ків аналізується в колективних монографіях, присвячених навчальному закладу [22-26],
а також в історичному нарисі, що зберігається в музеї НТУ, «ХПІ» [27]. У рукописі історич-
ного нарису досить повно дана характеристика умовам, які сприяли створенню техноло-
гічного інституту в 1885 р., наведена вагома інформація щодо періоду розвитку з кінця
ХIХ до 40-х років ХХ ст. У монографіях про політехнічний інститут автори наводять
матеріал в описовій формі без аналізу процесів, що відбувались при організації навчаль-
ного процесу й розвитку наукових досліджень, діяльності наукових шкіл і більше зупи-
нялись на політичному житті вузу. Частково ці недоліки були усунені в подальших працях
про ВНЗ, які з’явились в 1999 – 2000 рр. [22], [23], [26]. Зроблено аналіз внеску науковців
за 90-і рр. ХХ ст. в освіту та галузі науки.
Для зародження азотної промисловості дуже важливо знати ідеї й напрямки діяль-
ності вчених-попередників, які формували її основи й закладали традиції. У дослідженні
автора – це вчені-педагоги технологічного й хіміко-технологічного інституту В.О. Геме-
ліан, Є.І. Орлов, І.Є. Ададуров, які зробили вагомий внесок у становлення азотної про-
мисловості та хімічної технології наприкінці ХІХ – у 30-і роки ХХ ст. Стосовно Валерія
Олександровича Гемеліана, йому присвячено дуже мало праць. Його педагогічні й нау-
кові здобутки високо оцінював В.Л. Кирпичов [28] та А.А. Чеканов [29]. Більш широкі
біографічні відомості, наукова й педагогічна діяльність В.О. Гемеліана викладені в робо-
ті В.І. Атрощенка «Валерий Александрович Гемелиан» [18], де підкреслено, що це ім’я
незаслужено забуте істориками й дослідниками, показано його важливий внесок в орга-
нізацію хімічної освіти й розвиток наукових досліджень, його співпраця з Д.І. Менделєє-
вим, якого вчений уважав своїм учителем. Деякі відомості про цього вченого опубліковано
в біографічних довідниках та публіцистичних виданнях [21], [22], [30].
Діяльність академіка Є.І. Орлова й професора І.Є. Ададурова також висвітлена недо-
статньо. Деякі відомості про них можна знайти в монографії колективу авторів «Харьковс-
кий политехнический. Ученые и педагоги» [22, с. 221-222; с. 24-25]. Найбільш повна ін-
формація про важливі події в житті й творчій діяльності академіка Є.І. Орлова подана в
роботах [16], [31], [32], а про професора І.Є. Ададурова – в наукових працях [17], [19],
де викладено біографічні дані вчених, основні наукові праці, їхній внесок у розвиток хі-
мічної промисловості, педагогічна діяльність, організаційні здібності в розвитку освіти й
П.В. Кузнєцов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 90
науки. Аналізуючи наведені факти, робимо висновок, що загальне враження про основні
наукові праці, внесок у науку й виробництво І.Є. Ададурова дозволяє стверджувати: він
є провідним ученим у галузі технології неорганічних речовин і він був попередником і
заклав основи наукових шкіл у галузі технології зв’язаного азоту, а також каталізу в галу-
зі сірчаної кислоти.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. наука була справою окремих фахівців, але з роз-
витком хімічної промисловості, суспільного життя, вирішення складних проблем усе
більше пов’язуються з діяльністю багатьох наукових об’єднань, у тому числі наукових
шкіл, основною функцією яких є отримання нових знань, вирішення складних проблем,
генерування нових ідей [2]; [15, с. 140-141]; [33, с. 97; 245].
У літературних джерелах є більше двох десятків визначень поняття «наукова школа»,
«науково-технічна школа», «науково-педагогічна школа». Наукові дослідження щодо за-
кономірностей формування й розвитку наукових шкіл виконано наукознавцями, істори-
ками науки й техніки, соціологами, психологами: Д.Д. Зербіно [34-36], Є.С. Бойко [37],
І.М. Добров [38], Е. Дамм [39], Н.І. Жорнік [40], Ю.О. Храмов [41-46], К.А. Ланге [47], [48],
Н.І. Родний [49], О.А. Копил [50], А.Н. Кривомазов [51], М.Г. Ярошевський [52-54],
В.Б. Гасимов [55], [56] та багато ін. Цією проблемою також цікавились представники
різних галузей науки та техніки. Усі вони дають те чи інше визначення наукової школи,
характерні її риси, наводять власні критерії оцінювання діяльності.
Так, у монографіях Ю.О. Храмова дається визначення «наукової школи», що це не-
формальна творча співдружність дослідників різних поколінь високої наукової кваліфіка-
ції на чолі з науковим лідером у межах якогось наукового напрямку, об’єднаних єдністю
підходів до вирішення проблеми, стилем роботи й мислення, оригінальністю ідей і мето-
да реалізації своєї наукової програми, що отримали значні результати й набули авторитету
й громадського визнання в даній галузі знання [41, с. 3]. Пізніше він разом із Б.А. Мали-
цьким до ознак наукової школи відносить науковий психологічний клімат, кадровий по-
тенціал та ініціювання нових «точок росту» науки та напрямків [46, с. 11].
У книгах «Научная школа как феномен» та «Наукова школа: лідер і учні» Д.Д. Зербі-
но [34], [35], використовуючи власний досвід, викладає своє бачення концепції наукової
школи – це співдружність людей, що сформувалась під егідою особистості – вченого-
лідера, який має ідеї, теми для розробок; де послідовники лідера займаються активною
дослідницькою роботою в актуальних напрямках; об’єднані ідеями, ініціативами, мето-
диками, науковими традиціями, постійно розширюється співробітництво; пошуком нових
фактів; висувають гіпотези, концепції, теорії; не лякаються дискусій, опонентів і все по-
винно бути для свободи творчості, ініціативи та самостійного пошуку.
Останнім часом усе більше уваги приділяється критеріям формування та визначен-
ня наукової школи. Так, наприклад, Асоціація державних класичних університетів одно-
го з регіонів Російської Федерації пропонує наступні критерії [57]: чітко виражена й
стійка тематика досліджень; постійно діючий щомісячний теоретичний і практичний се-
мінар під керівництвом керівника наукової школи; регулярна публікація результатів НДР;
щорічні теоретичні й практичні конференції за тематикою наукової школи; наявність
аспірантури, докторантури та спеціалізованих рад за тематикою наукової школи; науко-
ві публікації в центральних та міжнародних наукових журналах, стабільність щорічних
публікацій; наявність позабюджетних джерел фінансування діяльності колективу (госпо-
дарчі договори з організаціями й підприємствами); участь науковців школи в підготовці
фахівців із вищою освітою за тематикою наукової школи; регулярне видання підручни-
ків або монографій із дисциплін, які входять у науковий напрямок школи; стабільність
результатів роботи наукової школи.
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 91
У кінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. з’явився термін «науково-педагогічна школа»,
який розглядають у працях Ю.В. Нефедов, О.І. Уринцов, Д.В. Аронова, В.Г. Садков та
ін. [58-60]. Вони вважають, що окрім характерних критеріїв наукової школи повинні бути
додатково такі риси: створення навчальних матеріалів різного характеру, які одержали
визнання на державному рівні й повністю забезпечують навчальний процес цілого блоку
дисциплін, які є ядром освітнього процесу спеціальності або декількох спеціальностей;
використання оригінальної методики викладання, як загальнопедагогічної, так і спеціальної.
Поняття «науково-педагогічна школа», «науково-технічна школа» як різновиди
наукової розглядаються мало й визначені ще не повністю. Щодо науково-технічної шко-
ли деякі спроби було зроблено С.Д. Хайтуном [61, с. 200], який відзначає, що характер-
ною її рисою є створення за проблемним принципом. Одну з важливих ознак наукової
школи запропонував К.А. Ланге: це «…колектив, який забезпечує створення оригінального
наукового напрямку, що у свою чергу є основою для спадкового розвитку ряду нових
напрямків у даній або в суміжних галузях знань» [62, с. 120], а Є.М. Мирський [63, с. 177]
додає, що «…програма школи повинна бути продуктивною, тобто допускати її розгортання
й розвиток у часі на весь період існування». У статті С.О. Бакути і Ю.О. Храмова [64, с. 74]
зроблено спробу дати визначення науково-технічної школи як неформального творчого
колективу, який очолюється науковим лідером, має певні традиції, напрямки й методи до-
слідження, а також вагомі результати, котрі впроваджуються в промислове виробництво,
які визнано громадськістю в певній галузі науки й техніки.
Найбільш повно й ґрунтовно дається визначення науково-технічної школи в праці
Н.І. Жорнік: «…це творчий колектив працівників науки й виробництва, що функціонує
під керівництвом авторитетного вченого-організатора в межах оригінального наукового
напрямку, що постійно розвивається й продукує нові розгалужені напрямки, із позитив-
ним морально-психологічним кліматом у середовищі колективу, зі своїм стилем роботи
й методами дослідження, що націлені на досягнення вагомих результатів, які мають важ-
ливе значення для вирішення комплексу соціально-економічних, екологічних і гумані-
тарних проблем суспільства, та здобув авторитет, громадське й міжнародне визнання в
певній галузі науки і техніки» [65, с. 13].
Наукові школи в галузі хімічних наук беруть свій початок ще на початку ХІХ ст.,
коли відбувалося формування майбутнього вчителя російських хіміків Ю. Лібіха [66-68].
У свою чергу вчителем Ю. Лібіха був Ж.Л. Гей-Люссак, а в нього – К.Л. Бертолле [69].
Про школу Ю. Лібіха А.П. Бородін і О.М. Бутлеров писали: «То было время, когда, бла-
годаря трудам знаменитого Юстуса Либиха, процветала Гисенская химическая школа,
снискавшая всемирную известность и широко распространившая и за пределы Герма-
нии свое благотворное научное влияние. Слава этой школы со всех сторон влекла в нее
учеников различных национальностей. Сделавшись мастерами под руководством знаме-
нитого мастера, ученики эти, в свою очередь, делались центрами, около которых группи-
ровались молодые научные силы» [70, с. 230]. Таким чином, у Гісені існував науковий
колектив, а його керівник мав потужну наукову програму.
Про свій метод навчання і підготовки досліджень Лібіх писав в автобіографії: «Я
давал темы и наблюдал за их исполнением; все, таким образом, подобно радиусам круга,
сходились в одном общем центре. Никакого руководства, в узком смысле слова, не было.
Каждое утро я принимал от каждого в отдельности отчет в том, что сделано им накануне,
равно как по его взглядам на интересующий в данный момент вопрос, о его намерениях.
Я соглашался с ним или возражал. Каждый вынужден был искать собственную дорогу.
Благодаря совместной жизни, постоянному общению и взаимному участию в работе друг
друга, каждый мог учиться у всех и все у каждого. Зимой я делал по два раза в неделю
обзоры по внешним текущим вопросам, состоящие главным образом из отчета о собствен-
П.В. Кузнєцов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 92
ных работах и работах моих учеников… Мы работали с самого утра и до поздней ночи;
развлечений и удовольствий в Гисене не было» [67, с. 147]. Така система спілкування
Лібіха розповсюдилась у всіх країнах, була розвинута та вдосконалена учнями. Вона є й
зараз загальноприйнятою, причому не тільки в галузі хімії, а й природничих наук у цілому.
З наукової школи Лібіха вийшло багато хіміків – німці, французи, англійці, американці,
шведи, голанці, імена яких збереглись в історії науки. Гісенська школа Лібіха – це ла-
бораторія, «наделившая всю Европу своими учениками, к числу которых принадлежит
большинство лучших химиков настоящего времени» [67, с. 159].
Росія не стала виключенням із ряду інших країн. Російськими учнями Ю. Лібіха були
М.М. Зінін, О.А. Воскресенський, Л.Н. Шишков, Н.Н. Соколов, А.І. Ходієв, П.А. Ільєн-
ков, Н.Е. Лясковський, Ф.Ф. Бельштейн, А.А. Фадєєв, К.Є. Шмідт, а учнями О.А. Воскре-
сенського були великий Д.І. Менделєєв, відомі хіміки М.О. Меншуткін, А.Р. Шуляченко,
П.П. Алексєєв. Загальним учнем М.М. Зініна та О.А. Воскресенського прийнято вважати
М.М. Бекетова [68]. О.М. Бутлеров та О.П. Бородін писали про М.М. Зініна: «Его труды впер-
вые заставили ученых Западной Европы отвести русской химии почетное место» [70, с. 181].
Сам М.М. Зінін був учителем О.М. Бутлерова й О.П. Бородіна. Досить сказати, що тільки
О.М. Бутлеров і тільки в Санкт-Петербурзькому університеті виховав 35 учнів, які разом
із його казанськими послідовниками склали основу вітчизняної наукової школи хіміків-
органіків [71].
Учнями Д.І. Менделєєва були А.А. Байков, В.І. Вернадський, С.П. Вуколов, Г.Г. Гус-
тавсон, В.О. Геміліан, В.А. Кистяковський, В.Л. Комаров, Д.П. Коновалов, Н.С. Курнаков,
А.Л. Потиліцин, В.Є. Тищенко, І.Ф. Шредер та ін. [68]. Характерною особливістю росій-
ських хімічних наукових шкіл була відкритість учителя перед учнями. Так, Г.Г. Густавсон
згадує: «Бутлеров всегда работал открыто, на виду у всех окружающих... У него не бы-
ло секретов ни в идеях, ни в попытке их осуществления... такой образ действия являлся
могущественным средством для передачи качеств его ученикам» [72, с. 234]. Бутлеров і
Бородін так характеризували свого учителя Зініна «доступный для всех и каждого, всегда
готовый помочь и словом, и делом…» [70, с. 194]. Така атмосфера в колективі в повній мі-
рі справедлива й по відношенню до лабораторій Лібіха, Гей-Люссака, Бертолле. Так, із
більш як 300 наукових праць Лібіх тільки близько 20 опублікував у співавторстві, і жод-
ної – з учнями. «Люди, у меня работающие, печатают под своим именем, даже если я им
помогал», – стверджував цей учений [67, с. 147]. Більше 30 відомих статей Зініна не ма-
ють співавторів, 21 стаття Бородіна написана самостійно, з більш як 100 робіт Бекетова
тільки в п’яти є прізвище учня, з декількох сотень статей Бутлерова – тільки десять за
участю учнів [70].
Таким чином, російські наукові школи з неорганічної, фізичної та органічної хімії,
які беруть початок від Д.І. Менделєєва, М.М. Бекетова й О.М. Бутлерова, формувались
під впливом ідей Ю. Лібіха і його вчителів – Ж.Л. Гей-Люссака й К.Л. Бертолле. Для цих
учених було характерним загострене почуття часу, що дозволяло їм вибрати найважли-
віше в науці на даний момент і своєчасно включитися у вирішення актуальної проблеми.
Зародження, становлення й розвиток наукових шкіл у галузі хімічних наук, техніч-
ної хімії зв’язаного азоту має аналогічні закономірності, як і для інших технічних наук.
Особливого значення набуває роль лідера наукової школи й на перше місце виходить
ініціативність і самостійність, рішучість і сміливість, а також наполегливість і завзятість
та стриманість і самовладання.
Висновки
Становлення й розвиток вітчизняної історії техніки є невід’ємною частиною нау-
кових інтересів історіографів різних поколінь. Основні події, які зв’язані з дисциплінар-
ним зародженням вітчизняної історії та формуванням історико-технічної спільноти, від-
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 93
носяться до ХХ ст. До цього історико-технічних праць у їх сучасному розумінні були
одиниці, і присвячені вони, головним чином, гірничому й рудному виробництву та їх
енергетичній базі.
В останні десятиріччя ХІХ – на початку ХХ ст. помітно зростає цікавість до істо-
рико-технічних робіт. Збільшується кількість публікацій у нових науково-технічних жур-
налах, які приділяли значну увагу галузевій історії техніки, розповідали про видатних
учених та винахідників, їх внесок у розвиток технічного виробництва. Періодично друку-
вались дослідження, які можуть бути віднесені сьогодні до історії технічних наук. Зусил-
лями видатних російських інженерів на початку ХХ ст. були розроблені такі важливі
теоретично-практичні питання, як технічна творчість та інженерна діяльність, машина й
знаряддя, інженер і техніка, відкриття й винахід, технічний пріоритет і авторське право
тощо. На прикладі наукової діяльності викладачів вищих технічних закладів у галузі тех-
нології неорганічних речовин показано виключне значення технічних наук для розвитку
хімічної промисловості, матеріального виробництва й усього суспільства.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. наука була справою окремих фахівців, але з роз-
витком хімічної промисловості, суспільного життя, вирішення складних проблем усе
більше пов’язується з діяльністю багатьох наукових об’єднань, у тому числі наукових
шкіл, основною функцією яких є отримання нових знань, вирішення складних проблем,
генерування нових ідей.
ЛІТЕРАТУРА
1. Історія світової науки і техніки : навч. посіб. / [Огурцов А.П., Мамаєв Л.М., Ватіщук В.В. та ін.] ; під
заг. ред. А.П. Огурцова. – 2-е вид. перероб. – К., 2000. – 364 с.
2. Оноприенко В.И. Становление высшего технического образования на Украине / В.И. Оноприенко,
Т.А. Щербань. – К. : Наук. думка, 1990. – 140 с.
3. Лукьянов П.М. История химической промышленности СССР / П.М. Лукьянов, А.С. Соловьева. – М. :
Просвещение, 1966. – 252 с.
4. Торочешников Н.С. Высшая школа и развитие азотной промышленности в СССР / Н.С. Торочешни-
ков // Хим. пром-сть. – 1978. – № 1. – С. 32-36.
5. Создатели новой техники в Украинской ССР / [Оноприенко В.И., Щербань Т.А., Луговский А.Г.,
Кислов В.В.]. – К. : Наук. думка, 1991. – 176 с.
6. Иванов Б.И. Проблема периодизации и некоторые особенности основных типов развития техничес-
ких наук : автореф. дисс. … канд. техн. наук: 07.00.10 / Б.И. Иванов. – Ин-т истории естествозн. и
техн. АН СССР. – М., 1975. – 21 с.
7. Иванов Б.И. Становление и развитие технических наук / Б.И. Иванов, В.В. Чешев ; отв. С.В. Шухар-
дин. – Л. : Наука, 1977. – 264 с., 385 с.
8. Уварова Л.И. Особенности становления технических наук / Л.И. Уварова // Технические науки и их
применение в производстве. – М. : Наука, 1983. – С. 11-20.
9. Развитие техники в СССР (1917 – 1977). – М. : Наука, 1978. – 200 с.
10. Шухардин С.В. Документы по истории науки и техники: Развитие науки и техники в 1917 – 1941 гг. :
[учебн. пособ.] / Шухардин С.В. – М., 1979. – 76 с.
11. Онопрієнко В.І. Історія української науки ХІХ – ХХ століть : [навчальний посібник] / Онопрієнко В.І. –
К. : Либідь, 1998. – 304 с.
12. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. / [Павленко Ю.В., Руда С.П., Хорошева С.А., Храмов Ю.О.]. –
К. : Видав. дім «Академперіодика», 2001. – 420 с.
13. Высшая школа СССР за 50 лет (1917 – 1967 гг.). – 1967. – 172 с.
14. Харьковский химико-технологический институт им. С.М. Кирова. 1885 – 1940. – Х. : ГУУЗ-НКХП,
1941. – 76 с.
15. Бєсов Л.М. Управління науково-технічним розвитком промисловості України у 70 – 80-і роки: уроки
історії : дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.07. / Л.М. Бєсов. – Х., 1999. – 386 с.
16. Орлов Є.І. // Політехнік. – 2006. – № 22 – 23. – С. 2.
17. Атрощенко В.И. Творческая деятельность Ивана Евграфовича Ададурова / В.И. Атрощенко // Изв.
вузов. Химия и хим. технология. – 1963. – Т. 6, № 3. – С. 523-529.
18. Атрощенко В.И. Валерий Александрович Гемилиан / В.И. Атрощенко // ЖПХ. – 1963. – Т. 36, № 4. –
С. 933-934.
П.В. Кузнєцов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 94
19. Ададуров І.Є. // Політехнік. – 2006. – № 22 – 23. – С. 4.
20. Мельник Т.В. Наукова школа академіка НАН України В.І. Атрощенка / Т.В. Мельник // Наука та
наукознавство. – 2004. – № 3. – С. 125-130.
21. Геміліан В.О. // Політехнік. – 2006. – № 22 – 23. – С. 1-2.
22. Харківський політехнічний: вчені та педагоги / [Костенко Ю.Т., Морозов В.В., Ніколаєнко В.І. та ін.]. –
Х. : Прапор, 1999. – 352 с.
23. Харківський політехнічний: події та факти; під ред. проф. Ю.І. Костенка. – Х. : Прапор, 1999. – 336 с.
24. Харьковский ордена Ленина политехнический институт им. В.И. Ленина: Краткая справка. – Х. :
Изд-во ХГУ, 1970. – 15 с.
25. Харьковский политехнический институт. 1885 – 1985: история развития; отв. ред. Н.Ф. Киркач. – Х. :
Вища шк., 1985. – 223 с.
26. Харьковский политехнический: на рубеже тысячелетий / [Товажнянский Л.Л., Николаенко В.И. и др.]. –
Х., 2000. – 384 с.
27. Поточне діловодство музею НТУ «ХПІ». Історичний нарис до створення Харківського політехнічно-
го інституту. – 250 с.
28. Кирпичев В.Л. Десятилетие Харьковского практического технологического института : oтчет, прочи-
танный на годичном акте 15 сентября 1895 г. – Х., 1895. – 19 с.
29. Чеканов А.А. Виктор Львович Кирпичев (1845 – 1913) / Чеканов А.А. – М. : Наука, 1982. – 175 с.
30. Атрощенко В.И. Кафедра, наука, производство / Атрощенко В.И. – Х. : Прапор, 1967. – 26 с.
31. Атрощенко В.И. Известный ученый нашей страны Е.И. Орлов / В.И. Атрощенко // Ленинские кадры. –
1954, 30 октября.
32. Атрощенко В.И. Егор Иванович Орлов – виднейший ученый страны / В.И. Атрощенко, М.И. Некрич //
Тр. ХПИ. – 1956. – Т. 8, вып. 3. – С. 1-12.
33. Тимофеев И.С. Изменения в понимании предмета историко-научных исследований / И.С. Тимофеев //
Вопросы истории естествознания и техники. – М. : Наука. – 1981. – № 2. – С. 97-102.
34. Зербино Д.Д. Научная школа как феномен / Зербино Д.Д. – К. : Наук. думка, 1994. – 135 с.
35. Зербіно Д.Д. Наукова школа: лідери і учні / Зербіно Д.Д. – Львів : Євросвіт, 2001. – 208 с.
36. Зербино Д.Д. Научная школа как феномен / Д.Д. Зербино // Зеркало недели. – 2004. – № 15 (490). – С. 5-6.
37. Бойко Е.С. К типологии научных школ / Е.С. Бойко // Социально-психологические проблемы науки: уче-
ный и научный коллектив ; под ред. М.Г. Ярошевского. – Наука, 1973. – С. 201-209.
38. Добров Г.М. Наука о науке / Добров Г.М. – К. : Наук. думка, 1989. – 304 с.
39. Дамм Э. Проблема научной школы в свете развития науки как формы последовательной деятельнос-
ти / Э. Дамм // Школы в науке. – М. : Наука, 1977. – С. 187-197.
40. Жорнік Н.І. Рання історія вітчизняних наукових шкіл у вищих технічних закладах України / Н.І. Жорнік //
Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди : зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 8. – С. 56-61.
41. Храмов Ю.А. История формирования и развития физических школ на Украине / Храмов Ю.А. – Киев :
МП «Феникс», 1991. – 216 с.
42. Храмов Ю.А. Научные школы в физике / Храмов Ю.А. – К. : Наук. думка, 1987. – 400 с.
43. Храмов Ю.А. Научный лидер и его характерные черты (на материалах истории физики) / Ю.А. Хра-
мов // Науковедение и информатика. – 1986. – Вып. 27. – С. 81-91.
44. Храмов Ю.А. Роль научных школ в перестройке советской науки / Ю.А. Храмов // Исторические тради-
ции и опыт развития отечественной науки и техники: ЦИПИН АН УССР. – К. : Наук. думка, 1988. –
С. 3-5.
45. Храмов Ю.А. Школы в науке / Ю.А. Храмов // Вопросы истории естествознания и техники. – 1982. –
№ 3. – С. 54-67.
46. Храмов Ю.О. Наукові школи: статус, умови виникнення та функціонування / Ю.О. Храмов // Наука
та наукознавство. – 2001. – № 4. – С. 10-12.
47. Ланге К.А. «Классические» и современные научные школы и научно-исследовательские объединения /
К.А. Ланге // Школы в науке. – М. : Наука, 1977. – С. 265-274.
48. Ланге К.А. Научные школы и коллективы в системе управления научными исследованиями / К.А. Лан-
ге // Проблемы деятельности ученого и научных коллективов. – 1970. – Вып. 3. – С. 116-122.
49. Родный Н.И. Научные коллективы и научные школы / Н.И. Родный // Проблемы деятельности
ученого и научных коллективов. – Л., 1971. – Вып. 4. – С. 167-170.
50. Копил О.А. Історико-науковий аналіз формування та розвитку науково-конструкторської школи М.К. Ян-
геля : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.07 / Копил О.А. – ЦДПІН НАН України. – К., 1998. – 145 с.
51. Кривомазов А.Н. Научные школы: фундаментальные открытия и вопросы престижа / Кривомазов А.Н. //
Школы в науке. – М. : Наука, 1977. – С. 380-387.
52. Социально-психологические проблемы науки: ученый и научный коллектив ; под ред. М.Г. Ярошевс-
кого. – М. : Наука, 1973. – 285 с.
53. Ярошевский М.Г. Интернациональное и национальное в развитии научных школ / М.Г. Ярошевский. –
М. : Наука, 1977. – 17 с.
Історія становлення технічних наук та внесок учених України в розвиток азотної промисловості
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 95
54. Ярошевский М.Г. Логика развития науки и научная школа / М.Г. Ярошевский // Школы в науке. – М. :
Наука, 1977. – С. 7-97.
55. Гасилов В.Б. Научная школа – феномен и исследовательская программа науковедения / В.Б. Гасилов //
Школы в науке. – М. : Наука, 1977. – С. 119-153.
56. Гасилов В.Б. Об оценке научного вклада ученого – героя биографии / В.Б. Гасилов // Человек науки ;
под ред. М.Г. Ярошевского. – М. : Наука, 1974. – С. 133.
57. Решение Общего собрания членов Поволжской ассоциации государственных классических универси-
тетов от 25.11.2002 г. по вопросу «Основные критерии формирования и признания научных школ уни-
верситетов (вузов)». – Председатель собрания Ю.В. Полянсков, ученый секретарь С.В. Булярский.
58. Аронов Д.В. К проблеме определения понятия «научная (научно-педагогическая) школа» / Д.В. Аро-
нов, В.Г. Садков // Образование и общество. – 2004. – № 5. – С. 6-11.
59. Нефедов Ю.В. Научно-педагогическая школа как подход к управлению качеством образования в вузе /
Нефедов Ю.В. – М. : ММИ ЭИФП, 2002. – 3 с.
60. Нефедов Ю.В. Программа подготовки аспирантов «Педагогика высшей школы». Модуль 6. Научно-
педагогические школы / Ю.В. Нефедов, А.И. Уринцов. – М. : ИПК МЭСИ, 2000.
61. Хайтун С.Д. О предпосылках возникновения научной школы / С.Д. Хайтун // Социально-психологичес-
кие проблемы науки: ученый и научный коллектив ; под ред. М.Г. Ярошевского. – М. : Наука, 1973. –
С. 190-201.
62. Хайтун С.Д. О предпосылках возникновения научной школы / С.Д. Хайтун // Социально-психологи-
ческие проблемы науки: ученый и научный коллектив ; под ред. М.Г. Ярошевского. – М. : Наука,
1973. – С. 190-201.
63. Мирский Э.М. Естественнонаучная школа в системе научной деятельности / Э.М. Мирский // Школы
в науке. – М. : Наука, 1977. – С. 161-181.
64. Бакута С.А. Научно-техническая школа: статус, характерные черты / С.А. Бакута, Ю.А. Храмов // Нау-
коведение и информатика. – 1990. – Вып. 34. – С. 72-76.
65. Жорнік Н.І. Діяльність науково-технічної школи професора М.Ф. Семка у контексті розвитку науки
про різання матеріалів в Україні : автореф. ... дис. канд. техн. наук : 05.28.01 / Н.І. Жорнік. – НТУ «ХПІ»,
Х, 2005. – 20 с.
66. Манонов К. Великие химики: в 2 т. / К. Манонов. – М. : Мир, 1976.
67. Мусабеков Ю.С. Юстус Либих / Мусабеков Ю.С. – М. : Изд-во АН СССР, 1962. – 168 с.
68. Зеленин К.Н. Дом, который построил Бертолле. Генеалогия научной династии / К.Н. Зеленин, А.Д. Ноз-
драчев, Е.Л. Поляков // Вестник РАН. – 2003. – Т. 73, № 3. – С. 250-260.
69. Химики Волков В.А., Венский Е.В., Кузнецова Г.И. – К. : Наукова думка, 1984.
70. Зинин Н.Н. Труды по органической химии / Зинин Н.Н. [сост. Г.В. Быков, К.Н. Зеленин]. – М. :
Наука, 1982. – 243 с.
71. Composer and Chemist [Kanfmann G.D., Rael D., Solovev Y.L., Ctemherg Ch. Borodin] // Chem. Eng. News. –
1987 – V. 65, № 7. – P. 28-35.
72. Быков Г.В. Казанская школа химиков-органиков / Г.В. Быков // Исследования по истории органичес-
кой химии. – М. : Наука, 1980. – С. 54-64.
П.В. Кузнецов
История становления технических наук и вклад ученых Украины
в развитие азотной промышленности
В статье автором изучается становление технических наук, развитие научных исследований в химической
технологии. Показана роль известных ученых в становлении мощного потенциала азотной промышленности.
Приведены историографические исследования, которые связаны с определением характерных свойств
научной школы.
P.V. Kuznyetsov
The History of Technical Sciences and the Contribution of Ukrainian Scientists
to the Development of Nitric Industry
In this article the author examines the emergence of technical sciences, the development of research in chemical
technology. The role of well-known scientists in the emergence of powerful nitric-building industry. We historiographical
studies that relate to the definition of the characteristic features of scientific schools.
Стаття надійшла до редакції 25.07.2009.
|