Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)

У статті досліджено історію української культурно-просвітньої інституції – Товариства імені М. Качковського у Львові (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) русофільського спрямування, що мало на меті поширення просвіти серед галицького селянства. Товариство заснувало низку філій, економічних това...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Орлевич, І.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2009
Schriftenreihe:	Наука. Релігія. Суспільство
Schlagworte:	Історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33243
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914) / І.В. Орлевич // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 101-109. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33243
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-332432012-05-28T12:31:36Z Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914) Орлевич, І.В. Історія У статті досліджено історію української культурно-просвітньої інституції – Товариства імені М. Качковського у Львові (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) русофільського спрямування, що мало на меті поширення просвіти серед галицького селянства. Товариство заснувало низку філій, економічних товариств, книжкових крамниць, стипендійних фондів та ін. В статье исследована история украинской культурно-просветительской институции – Общества имени М. Качковского во Львове (вторая половина ХІХ – начало ХХ в.), русофильской ориентации, целью которой было распространение образования среди галицкого крестьянства. Общество основало несколько филиалов, экономических обществ, книжных магазинов, стипендийных фондов и т.д. In the research is found out the history of the Ukrainian cultural-educational institution of the Russophile direction – the Kachkovsky Society in Lviv (the second part of the XIX-th the beginning of the XX-th). The main task of the society was to improve the educational level of the Galician peasants. The society founded a few branches, economical societies, bookshops, scholarships and cet. At the beginning the publishing sphere of the XX-th century the society changed the language of its publications to Russian or near Russian. That was the reason of the decrease of its popularity among the Ukrainian population of the Galicia. 2009 Article Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914) / І.В. Орлевич // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 101-109. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33243 061.22(477.8)«1874/1914» uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Орлевич, І.В. Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914) Наука. Релігія. Суспільство
description	У статті досліджено історію української культурно-просвітньої інституції – Товариства імені М. Качковського у Львові (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) русофільського спрямування, що мало на меті поширення просвіти серед галицького селянства. Товариство заснувало низку філій, економічних товариств, книжкових крамниць, стипендійних фондів та ін.
format	Article
author	Орлевич, І.В.
author_facet	Орлевич, І.В.
author_sort	Орлевич, І.В.
title	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)
title_short	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)
title_full	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)
title_fullStr	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)
title_full_unstemmed	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)
title_sort	товариство імені михайла качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)
publisher	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33243
citation_txt	Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914) / І.В. Орлевич // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 101-109. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Наука. Релігія. Суспільство
work_keys_str_mv	AT orlevičív tovaristvoímenímihajlakačkovsʹkogovnacíonalʹnopolítičnomurusígalicʹkihukraíncív18741914
first_indexed	2025-07-03T13:47:37Z
last_indexed	2025-07-03T13:47:37Z
_version_	1836633772677660672
fulltext	«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 101 УДК 061.22(477.8)«1874/1914» І.В. Орлевич Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, м. Львів ТОВАРИСТВО ІМЕНІ МИХАЙЛА КАЧКОВСЬКОГО В НАЦІОНАЛЬНО�ПОЛІТИЧНОМУ РУСІ ГАЛИЦЬКИХ УКРАЇНЦІВ (1874 – 1914) У статті досліджено історію української культурно-просвітньої інституції – Товариства імені М. Качковського у Львові (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) русофільського спрямування, що мало на меті поширення просвіти серед галицького селянства. Товариство заснувало низку філій, економічних товариств, книжкових крамниць, стипендійних фондів та ін. Львівське культурно-просвітнє Товариство імені Михайла Качковського засноване в другій половині ХІХ століття в умовах протистояння двох політичних течій у Галичи- ні – народовців і русофілів. Обидві сили змагалися за вплив на вже існуючі товариства та засновували нові, щоб впливати на українське населення. Мета статті – дослідити роль і місце Товариства ім. М. Качковського в українсь- кому національному русі другої половини ХІХ – початку ХХ століть, встановити ідейні орієнтири його діячів, охарактеризувати боротьбу інституції за впливи на галицьких ук- раїнців, з’ясувати причини, які вплинули на втрату Товариством популярності. Історія Товариства була об’єктом дослідження діячів установи: голови о. І. Наумо- вича та О. Мончаловського [1], [2]. Із сучасних істориків діяльність Товариства досліджу- вали О. Сухий [3] та І. Орлевич [4], із зарубіжних – П. Магочі [5]. Отець І. Наумович 1873 року висунув ідею створити нове просвітнє товариство і за- пропонував «Просвіті» (народовське культурно-просвітнє товариство, засноване у 1868 р.) відійти від фонетики, а натомість запровадити етимологічний правопис, об’єднати ідеї «Галицько-Руської Матиці» (русофільське культурно-просвітнє товариство) і Товарист- ва «Просвіта» [6, с. 25]. Пропозиція не була підтримана ні русофілами, ні народовцями, і о. І. Наумович вирішив заснувати інституцію на зразок словенського Товариства св. Мо- горта [3, с. 312]. Він зазначав, що завдяки Товариству «…просвћтится цћлый простый русскій народъ, стане один руській духъ и одна русска воля на нашой земли и то буде заслуга пок. Качковского»1 [7, с. 347]. Воно мало забезпечувати русофілам вплив серед селянства, на зразок народовської «Просвіти». Товариство було засноване в Коломиї 8 (20) серпня 1874 року (у день смерті М. Качковського). У 1875 році його осередок було перенесено до Львова задля активі- зації діяльності, оскільки в Коломиї «Русиновъ зъ интелигенціи почислити можна на паль- цях» [8, с. 48]. Відповідно до статуту Товариство ставило собі за мету поширення науки, працьовитості, тверезості, заощадливості, громадянської свідомості та різних чеснот се- ред руського народу в Австрії. Визначальним принципом діяльності став проголошений о. І. Наумовичем заклик: «Молися, учися, трудися, трезвися». Для досягнення мети Това- риство ім. М. Качковського видавало популярні навчальні і дешеві книжки релігійно- 1 Патроном Товариства обрано відомого на той час в Галичині українського мецената М. Качков- ського (1802 – 1872). Для засновників Товариства цей крок був не тільки даниною шани цьому діячеві й засобом, що відкривав товариству шлях до використання його коштів. М. Качковський передав у розпо- рядження Народного дому у Львові 60 тис. злотих ринських із заповітом зберігати їх як основний капітал та спрямовувати отримані з нього прибутки на культурно-просвітні цілі галицьких русинів [3, с. 312-313]. І.В. Орлевич «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 102 звичаєвого, наукового, господарського й розважального змісту, засновувало читальні, това- риства тверезості, громадські позичкові каси, товариства рукоділля та ін. [9, с. 54]. Сто- совно вимог до членства, то вони були такі, як і в інших русофільських товариствах: на- лежність до руської народності, посідання певного фінансового становища та ін. [4, с. 381]. Вищим керівним органом Товариства ім. М. Качковського були загальні збори, які відбу- валися щороку, кожен раз в іншому місті краю, по можливості в день смерті М. Качков- ського 8 (20) серпня, і переважно замислювались організаторами як патріотичні демонст- рації, які служили поштовхом для піднесення національних почуттів галицьких русинів. Виконавчим органом був центральний виділ. Символом Товариства обрали синьо-жовтий стяг із зображенням лева. Після його відхилення у 1892 році намісництвом як політичного, гербом Товариства стала хоругва із зображенням св. Кирила і Мефодія, Ольги і Володи- мира. Для Товариства ім. М. Качковського, як і інших русофільських інституцій, характер- ними були певні риси обрядовості: розпочинати загальні засідання літургією у церкві, служити панахиди за засновників, членів та жертводавців Товариства [10]. Свого патрона М. Качковського члени Товариства, як правило, вшановували організацією музично-дек- ламаторських вечорів пам’яті та вечорів, приурочених до важливих історичних подій галицьких українців [1, с. 24]. З 1876 до 1880 рр. Товариство очолював редактор русофільської газети «Слово» Венедикт Площанський, у 1880 – 1884 рр. – настоятель Успенської церкви, голова русо- фільського політичного товариства «Руська рада» Т. Павликів, 1884 – 1903 роках – ві- домий русофільський діяч Б. Дідицький. У 1903 році головою став Ф. Свистун. З цього моменту відбулася переорієнтація Товариства – від керівництва відійшли представники старшої генерації українських діячів, так званого «покоління 1848 р.», і почали переважа- ти діячі, що дотримувались панруського шляху розвитку українського національного руху. Основним напрямком діяльності Товариства було видавання та розповсюдження дешевих книжок для народу. Впродовж досліджуваного періоду Товариство щороку ви- давало в середньому по 10 – 12 найменувань друкованих видань. В основному це була лі- тература релігійно-морального характеру, навчального та господарсько-економічного, художні твори, причому переважали літературні та історичні твори. З 1884 року почало виходити періодичне видання «Календаръ общества им. М. Качковского», з 1907-го – газета «Экономичный листокъ», завданням якої було пожвавити роботу населення в еконо- мічній галузі. У 1908 році її завдання розширили і друкували статті навчального характеру, відомості про діяльність Товариства тощо, і відповідно називали «Листокъ» [11]. У 70-х ро- ках ХІХ століття видання Товариства виходили почергово то народною мовою, то «язичі- єм», друкувалися «гражданським» шрифтом. Народна мова видань сприяла зростанню популярності Товариства та збільшенню кількості його членів. Поступовий перехід на російську мову видань призвів до втрати популярності серед українського населення. То- вариство налагодило контакти з галицько-руськими емігрантами в Канаді, США та Бра- зилії. Там були філії Товариства, які справно сплачували внески, а натомість отримували літературу [12, арк. 2]. Від початку свого заснування Товариство втілювало в життя статутну вимогу щодо якнайбільшої масовості своїх рядів. До 80-х років ХІХ століття відбувалося зростання чисельності Товариства, котре призупинилося, головним чином, через політичну кризу русофільської течії 1880-х років [3, с. 325]. Певний приріст кількості членів спостерігався впродовж 1903 – 1910 років, після чого темпи росту сповільнились, перед початком Пер- шої світової війни, в основному через несплату членських внесків та втрату русофілами своїх впливів у Галичині [13, с. 6]. Товариство заснувало низку філій – у 1913 році їх кіль- кість сягала 31 [5, с. 134]. Товариство імені Михайла Качковського в національно�політичному русі галицьких українців... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 103 Головним джерелом доходів Товариства були членські внески та пожертви населен- ня, прибутки від оренди будинків, доходи з продажу книжок, у ХХ столітті – державні субсидії та ін. У 1899 році Товариство вже володіло власним фондом, нерухомістю: дво- ма будинками у Бродах, площею під забудову в Сокалі, угіддями в Тершові (закуплено у 1908 р.) і в Монастириськах [14, арк. 3], [15, арк. 2], у 1904 – купило у Львові будинок на вул. Валовій, 14 [16, арк. 7]. Для Товариства початку ХХ століття характерний процес комерціалізації: свою увагу воно зосередило на придбанні нерухомості, при цьому беру- чи кредити і утворюючи борги, в той час як не вистачало грошей на видавництво та інші просвітні завдання (бурсу було засновано лише 1903 р.) [16, арк. 7]. Значно зміцнювали фінансовий стан інституції урядові субсидії. 1910 року уряд затвердив зміни до статуту [15, арк. 2], які надавали Товариству ім. М. Качковського право на економічну діяльність, а саме – дбати про піднесення сільського господарства, промисловості і торгівлі. Щоб зміцнити економічну і фінансову базу русофільських товариств, діячі Товари- ства ім. М. Качковського створили низку своїх товариств економічного характеру: 1898 р. – «Защиту земли», завдання якої полягало у скуповуванні панських маєтків і парцелюванні їх між селянами, наданні позик і прийманні грошей під проценти [17, с. 1397]; 1904 р. – «Русский Ревизійний союз», який займався впровадженням науки в різні галузі економі- ки [18, с. 16-17]; у 1910 р. Товариство заснувало асоціацію «Рольничій союзъ» і товариство з обмеженою відповідальністю «Центральний молочний союз» у Львові, на противагу польському «Związek Mleczarski» та українському «Крайовому союзові молочарсько- господарському в Стрию» [19, с. 5]. Найбільше товариств економічного характеру було засновано під час перебування на посаді голови Ф. Свистуна. Це було пов’язано як із загальною тенденцією розвитку інституційного руху в Галичині, так і з пошуком виходу Товариства з кризи. Падіння пре- стижу Товариства ще за головування Б. Дідицького не змінилося і з обранням головою Ф. Свистуна. Критика на його адресу лунала вже у 1907 і 1908 рр., а в останньому навіть пропонували його відставку [20]. Втрата Товариством впливів порівняно з «Просвітою» викликала невдоволення серед його членів. Вони критикували усі сфери його діяльності: видавничу (за нефахове видання «Економічного листка» та «Календаря»), культурно- просвітню та економічну (за застарілі методи, нераціональне вкладення коштів у неру- хомість [21, с. 184-189] та її експлуатацію), недостатню роботу з молоддю та залучення її до політичної діяльності, незадовільне ведення роботи у філіях та ін. Кризу в діяльності Товариства визнавав і Ф. Свистун, тому прагнув зробити ставку на економічний аспект. Він планував для боротьби з «анальфабетизмом народу» надати читальням просвітньо-економічного характеру і поширювати не лише грамотність, а й допомагати селянам краще господарювати, «здійснювати торгівлю та усю економічну працю» [22]. З 1909 до 1911 рр. агроном Товариства Г. Млець вів землеробські курси для селян [19, с. 7, 10, 11]. У 1911 році Товариство проводило курси з ветеринарії у Львові та курси з молочної справи в Громні [18, с. 17]. Питання національної ідентичності на початках не відігравало помітної ролі в про- грамних документах Товариства. Керівництво користувалося ідейними засадами програми «Руської ради» (русофільське товариство, створене 1870 р.). Про належність підавстрій- ських русинів до панруського простору вперше заявив І. Наумович у виданні Товариства «Съ Богомъ» [3, с. 319], а двоподіл українського національного руху та нестачу наукових кадрів, котрі могли би писати доступною для народу мовою, вважав одними з перешкод культурно-просвітницької діяльності Товариства [2, с. 71-72]. Протягом 1870 – 1880 р. до Товариства належало чимало осіб, що не заперечували окремішності українського на- роду від російського, а часом висловлювали належність до народовського напрямку (наприклад – В. Давидяк, А. Дольницький та ін.) [3, с. 321]. На позиціях старорусинства стояв голова Товариства Б. Дідицький. 27 серпня (8 вересня) 1891 року він визначив ідео- І.В. Орлевич «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 104 логічні основи діяльності Товариства, наголосивши на вірності членів інституції ідеям революції 1848 року та назвавши їх «ветеранами Русі з 1848», протиставившись моло- дому поколінню з табору українофілів. Найбільшою відмінністю між прихильниками Товариства та новоутвореними партіями, на його думку, був правопис: «...ми, не увле- каючись новизнами въ которихъ изъ молодшихъ нашихъ братей, твердо стоимъ при 1000-лћтней грамотћ нашой русско-славянской церкви» [1, с. 50-51]. З того часу Товариство цілеспрямовано боролося проти введення фонетики до українського правопису1 [1, с. 54-55]. До початку 1890-х у розмовній практиці та офіційній документації використовувалась мова, в основі якої лежала українська лексика [24, с. 91]. За період головування Б. Дідиць- кого Товариство ім. М. Качковського перебувало на позиціях старорусинства, відстоюва- ло церковнослов’янську мову та етимологічний правопис. Статути русофільських товариств не передбачали політичної діяльності, однак ру- софіли використовували товариства для поширення своїх впливів та ідей і в такий спосіб перевищували їхні статутні повноваження. У 1880 році голова Товариства В. Площан- ський давав пояснення у поліції стосовно виключення з членів Товариства сокальською філією селянина за те, що він на виборах голосував «на неруського кандидата». Про цей інцидент заявили у сеймі. В. Площанський запевнив дирекцію поліції, що установа не втру- чатиметься в майбутньому у політичні справи [1, с. 28]. На період його головування То- вариство пережило кризу у своїй діяльності і значно послабило позиції. Це було пов’язано з політичним процесом Ольги Грабар 1882 року, в результаті якого були арештовані А. До- брянський, його дочка Ольга, А. Нечай, о. К. Огоновський, В. Площанський, о. О. Марков, І. Трембицький, В. Наумович та засновник Товариства І. Наумович. І як результат, 1883 року сейм відмовив Товариству у наданні субсидії [1, с. 35]. Політичні та фінансові негаразди змусили центральний виділ навіть ставити в 1883 – 84 році питання про саморозпуск. У 1884 – 85 році діячі інституції пережили ще один скандальний політичний процес. В. Ду- дикевич надіслав Товариству з Відня твори російською мовою (М. Гілярова-Платонова), а настоятель канцелярії Т. Луцик розповсюджував їх серед членів Товариства. Газета «Діло» звинуватила Товариство у тому, що воно передплачує книги з Росії і поширює їх у Галичині. Голова Товариства Б. Дідицький та Т. Луцик були притягнуті до судової відповідальності. Однак вищий краєвий суд звільнив їх від покарання [1, с. 39]. Того ж ро- ку державна прокураторія ліквідувала три книжечки Товариства: «Русскую лћтопись», «Исторію Руси» Б. Дідицького та «Житіє св. Кирила и Методія» [1, с. 37]. У 1885 році загальні збори в Сяноку прийняли рішення, щоб учителі неруської народності не викла- дали в школах з руським населенням. Дирекція поліції відхилила це рішення, назвавши його таким, що перевищує статутні рамки інституції [1, с. 38]. З 1903 року, коли Товариство очолив Ф. Свистун, його діяльність ще більше почала служити пропаганді русофільських ідей і тісніше перепліталася з політичною діяльніс- тю русофілів. Товариство почало запроваджувати до своїх видань російську мову. Того ж 1 1892 р. Товариство направило делегацію до митрополита Сильвестра Сембратовича з проханням не допустити запровадження фонетики до руських підручників. 1894 р. виділ надіслав у крайову шкільну раду подання не направляти до шкіл вчителів, котрі не знають «руского языка», а Товариство зайнялось заснуванням руських приватних шкіл [1, с. 54]. 1885 р. Товариство видало «Славяно-русскій буквар» для поширення церковно-слов’янського правопису. 1896 р. виділ разом з іншими русофільськими товарист- вами надіслав меморіал імператору Францу Йосифу з проханням не затверджувати в школах і установах Галичини і Буковини український фонетичний правопис і народну мову [23]. 1892 р. на загальному засіданні прийняли рішення, у випадку запровадження фонетики в школах, утримувати приватних вчителів, котрі на- вчатимуть дітей «рускаго языка», надіслали петицію до імператора Франца Йосифа, у якій висовили про- тест проти введення фонетики в галицьких школах. 1905 р. загальні збори в Коломиї прийняли рішення «виключити фонетику» з шкільної програми, хоч і розуміли, що такі рішення мають лише декларативний ха- рактер і не будуть легітимними. 1908 р. Товариство подало в палату послів державної думи петицію про визнання «гражданства русскому литературному языку въ Австріи». Товариство імені Михайла Качковського в національно�політичному русі галицьких українців... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 105 року видало твори М. Гоголя та Л. Толстого. Це викликало критику навіть з боку симпа- тиків Товариства. Так, К. Головко писав: «Отъ той прочной практики издавать книжеч- ки общества, хотя бы лише по одной въ годъ, на общерусском язикћ общество должно на будущее отступити цћликом... весьма мало нашихъ членовъ розумћють его и то лише тій что дольше читали “Галичанинъ”..., а для прочихъ се – твердий орћхъ». Окрім того, це дає підстави українофілам критикувати Товариство за незрозумілу мову видання [25]. Загальні збори Товариства 1904 р. ставили своїм завданням продемонструвати пар- тійну силу та впливи «Русскої народної партії» (русофільської партії, що на той час об’єд- нувала весь русофільський рух). За висловлюванням діячів Товариства, це зібрання було маніфестацією «...просвещенной части русского населенія Галичини въ пользу той непод- дћльной русской мысли, которая лежитъ въ основъ дћятельности якъ управленія русско- народной партіи, так ея обществъ и отделных членовь интелегенціи и сознательныхъ крестьянъ» [26]. Місцем проведення генерального засідання 1907 року обрали Тернопіль – найслабшу позицію русофілів, щоб перевірити сили і впливи русофілів у краї. «Слишком крћпокъ былъ тамъ отъ долшого времени напоръ со стороны украинского радикализма… мы стоим перед сплочением и собиранием наших силъ… то предовсъемъ намъ надо при- нимать въ соображеніе наши слабыя стороны». Кількість присутніх на зібранні була значно меншою, ніж на попередньому, про що констатували самі русофіли. Зібранню намага- лись протидіяти українофіли під проводом священиків (Д. Танячкевича і Чайковського) та посла Я. Остапчука. Дійшло до зіткнення між обома групами [27]. Член Товариства – селянин С. Кульматицький проголосив єдність «русскаго народа», серед котрого немає місця для українців [28]. У 1908 році загальні збори проводились в Ярославі, оскільки там мало «русскої» інтелігенції і місто ополячене [29]. Після розколу русофільської течії 1908 року на старо- і новокурсників Товариство ім. М. Качковського опинилося під впливом останніх, а Ставропігійський інститут, «На- родний дім», «Галицько-руська матиця» – старокурсників. Голова Товариства ім. М. Кач- ковського Ф. Свистун входив до керівного складу «Рускої народної організації» (так називали свою партію новокурсники після розколу, а старокурсники заснували «Галицько-Руську Раду») [30], Товариство ім. М. Качковського служило одним із засобів реалізації програм- них завдань цієї політичної сили і стало об’єктом боротьби між двома новоутвореними партіями. Заснування господарсько-економічного товариства «Рольничій Союз» призвело до того, що на право керівництва у ньому претендували обидві групи.1 1 15 грудня 1909 р. на засіданні керівництва Товариства ім. М. Качковського голова Ф. Свистун запропонував проект створення самостійного сільськогосподарського Товариства. До складу цієї комісії бу- ли обрані радник суду Я.О. Лепкий і брати Павенцькі – Лев та Анатолій. 30 грудня 1909 р. на засіданні прав- ління засновано сільськогосподарське Товариство «Рольничій Союзъ». Статут склав Я. Лепкий. У 1910 р. Товариство заснувало анкету, до складу котрої увійшли Л. Павенцький, Я. Лепкий та А. Павенцький. Скла- дений ними статут намісництво затвердило рескриптом від 5 лютого 1910 р. під назвою «Рольничій Союзъ», завдання якого полягало: «...состоятись организацією нашихъ землћдельцев для защиты ихъ интересов, поднятія всћх отраслей сельского хозяйства, пріобрітения сельскохозяйственных потребностей и легчого сбыта сельських продуктовъ». Перші установчі збори відбулися 8 (21) березня 1910 р. Про взаємини Това- риства Качковського і «Рольничого Союзу» зазначалось, що Товариство ім. М. Качковського «...призвало “Рольничий Союзъ” къ жизни и дћятельность его считается продолженіемъ и розширеніем економичной дћятельности Общества им. М. Качковского». Натомість «Галичанин» друкував, що згідно з рішенням з’їзду мужів довір’я «Русько-народної партії» від 2 лютого 1910 р. утворено політичне товариство «Галицько- руська Рада» (назва старокурсників) і сільськогосподарське «Рольничій союзъ», із закликом вступати в члени обох товариств. Заяви про вступ просили надсилати на ім’я о. Івана Костецького – голови Народного дому. Під оголошенням про утворення цього товариства підписалися – о. І. Костецький, І. Добрянський, о. В. Давидяк, М. Король, о. І. Давидович, О. Волинський Л. Павенцький, нотаріус А. Телесницький, І. Ткач, О. Ганчаковський, депутат І. Глібовицький, І. Пелех. Вони декларували, що Товариство «Рольничій Союз» переймає від Товариства ім. М. Качковського всю його економічну діяльність, бере на себе функцію керування сільськогосподарською справою руського народу Галичини, а Товариство ім. М. Качковського І.В. Орлевич «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 106 17 лютого 1909 р. новокурсники на засіданні «Народного Совіта» (керівний орган «Рускої народної організації») зробили спробу ввести керівників Ставропігійського інституту, Народного дому та Товариства ім. М. Качковського у склад «Народного со- віта» [32]. Використання новокурсниками Товариства як складового елементу своєї політичної діяльності викликало невдоволення українофілів. На засіданні палати депутатів віденської державної думи від 11 грудня 1909 р. український депутат Микола Василько звинуватив «Русько-народну партію» в антидержавних намірах, а Товариство ім. М. Кач- ковського у тому, що його центральний виділ входить до складу «новой организаціи» (новокурсників) цієї партії. Товариство 8 (21) грудня 1909 року заперечило це, зазначивши що виконує просвітньо-економічні завдання і згідно зі статутом не може мати партійного характеру [33]. У контексті аналізу своєї роботи новокурсники давали оцінку діяльності Товариства ім. М. Качковського. Вони вважали, що недостатньо пропагують російські твори, тому планували, що Товариство ім. М. Качковського перекладе і видасть твори проф. Флорінського на «малорусское, галицкое наречіе» [34]. Про брак духовенства та інтелігенції у діяльності говорили партійні лідери новокурсників та керівники Това- риства [35]. На відміну від голови Товариства Ф. Свистуна, більшість новокурсників вважала, що агітаційні брошури слід видавати народною мовою [36]. Використання Товариства ім. М. Качковського русофілами у своїй політичній діяль- ності та пропаганда російської мови викликали невдоволення з боку влади, котра відпо- відала на це різними санкціями (ненадання державних субсидій, притягнення до суду, накладання штрафів та ін.). У 1909 році Товариство ім. М. Качковського звинуватили в антидержавних намірах – у державній думі та на сторінках газети «Діло» [37]. Польська преса писала, що видання Товариства містять цинічні похвали на честь Росії. Це призвело до того, що голову Товариства Ф. Свистуна викликали у державну поліцію м. Львова для пояснень стосовно завдань Товариства, фінансового стану та джерел доходів, а краєвий виділ відмовив у виплаті сеймової субсидії. Ф. Свистун переконував судову владу, що ме- тою Товариства є лише культурна та економічна діяльність, воно не отримує жодної до- помоги з-за кордону, має на меті лише просвіту народу і його матеріальний добробут. Члени Товариства вважали, що цей інцидент пов’язаний передусім з публікацією твору «Полтавська битва» і творів М. Гоголя. Незважаючи на всі закиди, Ф. Свистун послідовно відстоював права російської мови1 [38]. 12 червня 1910 року краєвий виділ знову відмовив Товариству у сеймовій субсидії за 1909 рік і пояснив, що це сталося через мову його ви- дань [39, с. 1]. Товариство опротестувало це рішення у крайовому виділі і навіть напра- вило делегацію до крайового маршалка графа Бадені [40]. Щоб запобігти конфлікту з владою, 1911 року члени інституції надіслали до крайового виділу резолюцію, складену Д. Марковим, з обіцянкою: видавати книжки на «малорус- скомъ, но прібщать своихъ членовъ къ общерусской культурћ печатая статьи на литератур- номъ русскомъ языкћ» [41]. Після чого Товариство отримало державні субсидії за 1910 та продовжуватиме виховну і просвітницьку діяльність. Обидва Товариства покликані діяти паралельно, взаємно доповнюючи одне одного. На знак протесту новокурсники на сторінках «Прикарпатської Русі» заявили, що «Рольничій Союз» не має жодного відношення до політичного товариства старокурсників «Галицько-руська Рада», як і з будь-якими іншими політичними товариствами, і, що цей крок є продов- женням «геростратской роботы», котру проти них ведуть старокурсники. У цьому протистоянні перемогли старокурсники,і «Рольничій Союз» очолив І. Костецький. Товариство, декларуючи перед урядом і наміс- ництвом свої статутні засади – перебрання на себе всіх видів економічної діяльності Товариства ім. М. Кач- ковського, у такий спосіб перешкодило Товариству отримувати урядові субсидії [31]. 1 Ф. Свистун зазначав, що лінгвістична наука визнає існування «...одного русского языкового пня, об- нимающого три головных наречія: великорусское, малорусское, бћлорусское...», і сучасний «русскій лите- ратурный язык, или як его называють “россійский” есть плодом духовного труда малорусского племени въ состав которого входитъ австрийская Русь». А «український», створений на основі «малорусских про- стонародныхь говоровъ», лише вносить анархізм у духовне життя народу [39, с. 9]. Товариство імені Михайла Качковського в національно�політичному русі галицьких українців... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 107 1911 рр. [18, с. 10], а невдовзі за 1909-й. Цей крок крайової влади опротестували наро- довці, зазначивши, що Товариство одночасно заручилось підтримкою як з боку Росії, так і Австрії [42], отримує вказівки та фінанси з Росії. Керівництво Товариства подало скаргу на редакцію газети. Головний редактор «Діла» Володимир Бачинський забрав судовий позов у зв’язку з недостатньою кількістю доказів. Втрата авторитету русофільської течії в українському національному русі призвела Товариство ім. М. Качковського до втрати впливів і авторитету серед інтелігенції та духо- венства, на яких базувалась діяльність філій. У 1905 році Ф. Свистун зазначав, що опорою «русскаго духа» і «народной мысли» залишається селянство, котре підвищило свій освіт- ній рівень завдяки діяльності товариства [43]. Ці ж фактори були причиною кризи у діяль- ності Товариства 1911 – 1912 років. Ф. Свистун на генеральних зборах 1912 року зазначив: «Мы крћпки в народћ, но слабы в интелигенціи. Все сильнћйшее волею, умомъ, просвъще- ніемъ в народћ по нашей сторонћ, но большинство интелегенціи, по принужденію в боль- шинствћ случаевъ, подъ руководствомъ украинофильствующихъ предводителей» [44, с. 6, 27]. У 1912 році Товариство звернулося до церковних ординаріатів з протестом проти відмо- ви духовних семінарій приймати кандидатів, котрих підозрювали у сповіданні «старо- руських історичних начал», та припинити «гоніння, яким піддаються такі вихованці у семінаріях». У 1913 році новокурсники опинилися на межі розколу, окремі їхні лідери вислов- лювалися за більш помірковані позиції: невикористання російської мови у виданнях, при- пинення агітації за православ’я тощо [45, с. 275]. Це змусило і керівництво Товариства частково змінити свої позиції [46] стосовно українофілів. У звіті за 1912 – 13 рік зазна- чалось, що помилкові ідейні орієнтації українофілів мають шанс еволюціонувати у правиль- не русло, оскільки «...тотъ, кто станулъ по крайней мћрћ на малорусской точцћ зрћнія, можетъ очень легко и даже долженъ перейти на общерусскую культурную точку зрћнія» [47, с. 8]. В адміністративному 1912 – 13 році, через хворобу Ф. Свистуна, його обов’язки ви- конував о. Р. Красицький. У зв’язку з політичною ситуацією – слуханням про початок війни, інші члени Товариства ім. М. Качковського «подвергнулись всякого рода подозри- тельности и напастям». Засідання філій Товариства проходили у присутності жандармів, у членів Товариства проводились поліцейські ревізії, конфісковували книжечки, видані Товариством. П’ять філій бурс у Жовкві, Золочеві, Чорткові, Раві-Руській та Кам’янці- Струмиловій закрили. Товариство ім. М. Качковського було засноване русофілами з метою поширення просвіти серед галицького селянства і на перших порах відіграло позитивну роль: вида- вало книги релігійно-морального, історичного, повчально-господарського, економічного характеру; заснувало низку філій, читалень, книжкових крамниць, торговельних комітетів, які надавали селянам практичні рекомендації; заснувало економічні товариства, стипен- дійні фонди, володіло нерухомістю у Львові та філіях. До 90-х років ХІХ століття Товариство ім. М. Качковського використовувало у своїх виданнях мову, основу якої становила українська лексика, після чого, разом з іншими русофільськими товариствами, виступало проти введення українського фонетичного пра- вопису і народної мови. Після поділу русофілів на старо- і новокурсників, у Товаристві перебували представники обох груп, однак домінували останні, зокрема голова (з 1903 р.) Товариства Ф. Свистун належав до новокурсників. За його головування Товариство втра- ило свою популярність серед населення, причиною чого була наближена до російської аб російська мова видань, незрозуміла для населення, втрата впливів серед інтелігенції (духовенства, вчителів та інших), котрі забезпечували йому діяльність у філіях. Попри декларації своєї позапартійності, діячі інституції використовували свій фінансовий та науковий потенціал для поширення русофільства. І.В. Орлевич «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 108 ЛІТЕРАТУРА 1. Мончаловскій О.А. Памятная книжка въ 25-лћтній ювілей Общества имени Михайла Качковского 1874 – 1899 / Мончаловскій О.А. – Львовъ, 1899. 2. Мончаловскій О.А. Календаръ общества им. М. Качковского на 1885 / Мончаловскій О.А. – Львовъ, 1884. 3. Сухий О. Від русофільства до москвофільства. Російський чинник у громадській думці та суспільно- політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті / Сухий О. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. 4. Орлевич І. Українські товариства / І. Орлевич, В. Пашук // Історія Львова / [редколегія Я. Ісаєвич, М. Лит- вин, Ф. Стеблій]. – Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2007. – Т. 2. – С. 371-388. 5. Magochi P. The roots of Ukrainian nationalism. Galicia as Ukraine’s Piedmont / Magochi P. – Toronto, 2002. 6. Пашук В. Товарситво «Просвіта» крізь призму «Слова». До історії стосунків українських громадсько- політичних угрупувань Галичини (народовців і москвофілів) в др. пол. ХІХ ст. / Пашук В. – Львів : Інститут українознавства НАНУ, 1999. 7. Собрание русскихъ народолюбцћвъ дня 8 августа въ цћли основанья чоловћколюбного общества Ми- хайла Качковского въ Коломыи // Наука. Газета мћсячна для народа / [издатель И. Наумовичъ]. – Ко- ломыя, 1874. – Ч. ІІІ. 8. Общество Михаила Качковского. // Наука. Газета мћсячна для народа / [издатель И. Наумовичъ]. – Коломыя, 1876. – Ч. V. 9. Статути общества имени Михаила Качковского въ Коломыи // Наука. Газета мћсячна для народа / [из- датель И. Наумовичъ]. – Коломыя, 1876. – Ч. ІV. 10. Общее собранће членовъ общества им. М. Качковского // Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1913. – № 1141. – 16 (29) августа. 11. Листокъ. – Львовъ, 1908. – Вып. 1: Додатокъ до книжечки. – Ч. 385. 12. Центральний державний історичний архів у м. Львові (далі – ЦДІА України у м. Львові.) – Ф. 182. – Оп. 1. – Спр. 26. 13. Отчеть о дћятельності центральнаго видћла Общества оть 17 (30) сентября 1911 г. до 11 (29) сентяб- ря 1912 г. – Львовъ, 1912. 14. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 182. – Оп. 1. – Спр. 36. 15. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 182. – Оп. 1. – Спр. 22. 16. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 182. – Оп. 1. – Спр. 67. 17. Вћстник «Народного дома». – Львовъ, 1898. – Ч. 193. 18. Отчетъ о дћятельности Общества им. М. Качковского и о состояніи того же Общества за время от 16 (29) сен- тября 1910 г. до 15 (28) сентября 1911 г. – Львовъ, 1911. 19. Отчетъ о дћятельности Общества им. М. Качковского и о состояніи того же Общества за время от 16 (29) сен- тября 1909 г. до 15 (28) сентября 1910 г. – Львовъ, 1910. 20. Собраніе общества Качковского въ Ярославлћ // Галичанинъ. – Львовъ, 1908. – Ч. 200. – 4 (17) сен- тября. 21. Лагола В. Воспоминанія о жизни и дћятельности бл. П. Богдана Андреевича Дћдицкого, історика, лі- тератора и общественного дћятеля, состовленныя д-ромъ Василіємъ Григороевичемъ Лаголою, пожиз- ненымъ членом Общества имени Михайла Качковского во Львовћ / В. Лагола // Наука. Иллюстроваый мћсячникъ для народа. – 1927. – № 819. – Серпень – вересень. 22. Предстоящій народный праздникъ // Галичанинъ. – Львовъ, 1911. – № 192. – 28 августа (10 сентября). 23. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 182. – Оп. 1. – Спр. 14. 24. Макарчук С. Москвофільство: витоки та еволюція ідей (середина ХІХ ст. – 1914 р.) / С. Макарчук // Вісник Львівського університету, серія історична. – Львів, 1997. – Вип. 32. – С. 82-92. 25. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 182. – Оп. 1. – Спр. 78. 26. Галичанинъ. – Львовъ, 1904. – Ч. 194. – 28 августа (10 сентября). 27. Галичанинъ. – Львовъ, 1907. – Ч. 196. – 1 (14) сентября. 28. Галичанинъ. – Львовъ, 1907. – Ч. 197. – 2 (15) сентября. 29. Собраніе общества Качковского въ Ярославлъ // Галичанинъ. – Львовъ, 1908. – Ч. 200. – 4 (17) сентября. 30. Общее собраніе членовћ «Русской Рады» // Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1910. – № 223. – 19 іюня (2 іюля). 31. Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1910. – № 113. 32. Изъ «Народного Совћта» // Галичанинъ. – Львовъ, 1909. – № 42. – 22 февраля (7 марта). 33. Галичанинъ. – Львовъ, 1909 г. – 12 (25) декабря. 34. Пробелы въ нашей народной работћ // Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1910. – № 177. Товариство імені Михайла Качковського в національно�політичному русі галицьких українців... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 109 35. Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1910. – № 176. 36. Самообманъ или надувательство // Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1910. – № 111. 37. Діяльність общества Качковського в 1908 – 1909 // Діло. – Львів, 1909. – Ч. 223. 38. Листокъ. – Львовъ, 1910. – Вып. 8. – Ч. 416. – Августъ. 39. Протестация центрального видела общества им. М. Качковського против отнятия соймовой субсидии обществу. – Львов, 1910. 40. Народный праздникъ // Галичанинъ. – Львовъ, 1910. – № 209. – 18 сентября (1 октября). 41. Галичанинъ. – Львовъ, 1911. – № 208. – 14 (27) сентября. 42. Чи також далі будуть нас руссифікувати публичними фондами? // Діло – Львів, 1912. – Ч. 236 – (6) жовтня. 43. Галичанинъ. – Львовъ, 1905. – Ч. 191. – 26 августа (8 сентября). 44. Отчетъ о дћятельности Общества имени М. Качковского и о состояніи того ж общества, за время отъ 17 (30) сентября 1911 г. до 11 (29) сентября 1912 г. – Львовъ, 1912. 45. Аркуша О. Партії та їх політика у 1900 – 1914 роках / О. Аркуша // Історія Львова / [редколегія Я. Ісає- вич, М. Литвин, Ф. Стеблій]. – Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2007. – Т. 2. – С. 255-279. 46. Общее собраніе членовъ общества им. М. Качковскаго // Прикарпатская Русь. – Львовъ, 1913. – № 1154. – 31 августа (13 сентября). 47. Отчетъ о дћятельности Общества имени М. Качковского и о состояніи того ж общества, за время отъ 11 (24) сентября 1912 г. до 16 (29) сентября 1913 г. – Львовъ, 1913. И.В. Орлевич Общество имени Михаила Качковского в национально-политическом движении галицких украинцев (1874 – 1914) В статье исследована история украинской культурно-просветительской институции – Общества имени М. Качковского во Львове (вторая половина ХІХ – начало ХХ в.), русофильской ориентации, целью которой было распространение образования среди галицкого крестьянства. Общество основало несколько филиалов, экономических обществ, книжных магазинов, стипендийных фондов и т.д. I.V. Orlevych The Kachkovsky Society in National-Political Movement of the Ukrainians in Galicia (1874 – 1941) In the research is found out the history of the Ukrainian cultural-educational institution of the Russophile direction – the Kachkovsky Society in Lviv (the second part of the XIX-th the beginning of the XX-th). The main task of the society was to improve the educational level of the Galician peasants. The society founded a few branches, economical societies, bookshops, scholarships and cet. At the beginning the publishing sphere of the XX-th century the society changed the language of its publications to Russian or near Russian. That was the reason of the decrease of its popularity among the Ukrainian population of the Galicia. Стаття надійшла до редакції 28.10.2009.

Товариство імені Михайла Качковського в національно-політичному русі галицьких українців (1874 - 1914)

Institution

Ähnliche Einträge