Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства
Глобальна виробнича інфраструктура, як категорія світового господарства органічно вписується в систему категорій, що характеризують сутнісні сторони інтернаціонального відтворювального процесу. Тому необхідно проаналізувати діалектичні взаємозв’язки міжнародної інфраструктури з адекватними законами...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33265 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства / А.В. Рибчук // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 80-83. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33265 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-332652012-07-23T17:30:27Z Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства Рибчук, А.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Глобальна виробнича інфраструктура, як категорія світового господарства органічно вписується в систему категорій, що характеризують сутнісні сторони інтернаціонального відтворювального процесу. Тому необхідно проаналізувати діалектичні взаємозв’язки міжнародної інфраструктури з адекватними законами та закономірностями розвитку і функціонування міжнародного виробництва. 2008 Article Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства / А.В. Рибчук // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 80-83. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33265 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Рибчук, А.В. Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства Культура народов Причерноморья |
| description |
Глобальна виробнича інфраструктура, як категорія світового господарства органічно вписується в систему категорій, що характеризують сутнісні сторони інтернаціонального відтворювального процесу. Тому необхідно проаналізувати діалектичні взаємозв’язки міжнародної інфраструктури з адекватними законами та закономірностями розвитку і функціонування міжнародного виробництва. |
| format |
Article |
| author |
Рибчук, А.В. |
| author_facet |
Рибчук, А.В. |
| author_sort |
Рибчук, А.В. |
| title |
Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства |
| title_short |
Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства |
| title_full |
Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства |
| title_fullStr |
Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства |
| title_full_unstemmed |
Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства |
| title_sort |
глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33265 |
| citation_txt |
Глобальна виробнича інфраструктура в системі закономірностей світового господарства / А.В. Рибчук // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 80-83. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT ribčukav globalʹnavirobničaínfrastrukturavsistemízakonomírnostejsvítovogogospodarstva |
| first_indexed |
2025-07-03T14:01:23Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:01:23Z |
| _version_ |
1836634638839185408 |
| fulltext |
Резнік Н.П.
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ІНВЕСТУВАННЯ В АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС
80
національній економіці, є засвоєння навичок сучасного підприємництва та управлінського досвіду – елеме-
нтів конкурентоспроможності. Формується нове мислення, навички, психологія підприємця.
Висновки. Для збільшення надходжень інвестицій в економіку України і зокрема в агропромисловий
комплекс, необхідне створення сприятливих умов господарювання, що передбачає впровадження системи
заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення прозорості і стабільності зако-
нодавства у сфері інвестування та оподаткування; реформування податкової системи шляхом скорочення
загальної кількості податків і зменшення ставок деяких з них, ліквідацію економічно необґрунтованих
пільг. Правове регулювання іноземних інвестицій слід підняти до рівня світових стандартів.
Для забезпечення ефективного використання інвестицій в АПК необхідно передбачити державну під-
тримку, зокрема, створення пільгових умов для реалізації вкладень, пов’язаних із науковою, науково-
технічною та інноваційною діяльністю.
Джерела та література
1. Кибіров А.Я. Особливості розвитку сільського господарства США. – М., 1994.
2. Магомедов А.Н., Оверчук Л.Я. Финансова инфраструктура сельскохозяйственного рынка США. Инно-
вационные процессы в сельском хозяйстве // Сб. научных трудов «Социально-экономические проблемы
развития АПК». – М., ВНИЭСХ, 2000. – С. 231.
3. Крылатых Э.Н., Кресникова Н.И., Семенова И.В. Развитие земельного оборота в России // Экономика
сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2001. – №2. – С 11-14.
4. Государственное регулирование и техническая политика в сельском хозяйстве Японии (Аналитическая
справка). – М.: ФГНУ «Росинформагротех», 2002. – Из. 1.
5. Черевко Г.В., Гарасим П.М., Калитка Г.Б. Закордонні інвестиції в економіку Польщі // Регіональна еко-
номіка. – 1998. – №1.– С. 111-117.
6. Іваницька Г.Б. Формування регіональної інвестиційної стратегії // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. –
2001.– №8. – С. 161-166.
Рибчук А.В.
ГЛОБАЛЬНА ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА В СИСТЕМІ
ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Постановка проблеми. Глобальна виробнича інфраструктура, як категорія світового господарства ор-
ганічно вписується в систему категорій, що характеризують сутнісні сторони інтернаціонального відтворю-
вального процесу. Тому необхідно проаналізувати діалектичні взаємозв’язки міжнародної інфраструктури з
адекватними законами та закономірностями розвитку і функціонування міжнародного виробництва.
Аналіз останніх публікацій. Дослідженню проблем глобальної виробничої інфраструктури та її ролі в
інтернаціональному відтворювальному процесі присвячені окремі наукові публікації. Однак, безпосередньо
особливості її взаємодії з основними закономірностями розвитку світового господарства в недостатній мірі
представлені в сучасній економічній літературі.
Так, зокрема Кочетов Е. зазначає: « Немало важну роль в розвиткові обох підсистем суспільного поділу
праці (міжнаціонального та між фірмового) і у формуванні зрушень між ними відіграє і такий фактор, як рі-
вень розвитку господарської інфраструктури в широкому змісті слова, включаючи виробничу складову…»
[6, с.124].
Могільовкін І., розкриваючи вплив науково-технічної революції на розвиток глобальної виробничої ін-
фраструктури відмічає: «Визначальне значення для розвитку транспорту у другій половині ХХ сторіччя мав
швидкий технічний прогрес в період науково-технічної революції 60-70-х рр. …Розвиток електронних за-
собів зв’язку, що глибоко пронизували… транспортні системи все більше перетворить транспортну інфра-
структур в матеріальну базу процесу глобалізації світової економіки» [7, с.334].
Шишков Ю., аналізуючи місце об’єктів глобальної виробничої інфраструктури в системі міжнародного
поділу праці підкреслює: «Історично … структура міжнародного поділу праці постійно модернізується
шляхом перенесення із високо розвинутих країн в менш розвинуті трудомістких, матеріало- і енергоміст-
ких, а також екологічно важких поверхів реального сектору економіки… Таке перенесення можливе тільки
на достатньо підготовлений грунт… приймаючої країни, рівня розвитку її фінансової, транспортної та іншої
інфраструктури…» [11, с.13].
Борко Ю. показуючи вплив процесу інтеграції на стан розвитку регіональної інфраструктури країн ЄС
робить висновок, що «стимулюючий вплив інтеграції на економічний розвиток усіх… країн безумовний.
Він проявляється у зміні пропорцій між сільським господарством, промисловістю та послугами, оновленні
технології виробництва, розвиткові інфраструктури» [1, с.20].
Злоказова Н. досліджуючи перспективи розвитку єврорегіональної інфраструктури та роль у цьому
процесі провідних ТНК зазначає: «Єдина транспортна інфраструктура на континенті має і суттєвий полі-
тичний аспект – інтереси національних урядів країн ЦСЄ повністю співпадають в цій частині з інтересами
ТНК, що діють в регіоні» [4, с.63].
Філіпенко А. С. аналізуючи глобальний характер сучасних міжнародних економічних відносин та ін-
фраструктури звертає увагу на те, що: «Початок ІІІ тисячоліття характеризується активізацією міжнародних
портфельних інвестицій, що пов’язано з диверсифікацією та лібералізацією світового фінансового ринку, із
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
81
вдосконаленням його інституціональної та інформаційної інфраструктур» [10, с.411].
Виклад основного матеріалу. Процес формування глобальної виробничої інфраструктури в якості са-
мостійної сфери обслуговування світового відтворювального процесу прошов ряд етапів, пов’язаних з сус-
пільним та міжнародним поділом праці. Якщо перший великий суспільний поділ праці тільки заклав умови
для виникнення об’єктів інфраструктури в майбутньому, то другий – відділивши ремесло від землеробства,
обумовив необхідність продуктообміну між містом та селом, що закономірно привело до виникнення еле-
ментів інфраструктури. Третій поділ праці – коли торгівля стала самостійною сферою діяльності, в обіг бу-
ло втягнуто нові території, виникла потреба у мережі торгових шляхів засобів перевезення, що і заклало ос-
нову для створення інфраструктури. Тобто розвиток глобальної інфраструктури завжди пов’язаний з розви-
тком та поглибленням поділу праці, який виступає передумовою створення інфраструктурної сфери в ціло-
му. Адекватно зі своєї сторони виробнича інфраструктура створює необхідні умови для поглиблення між-
народного поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва на національному рівні.
Аналізуючи генезис глобальної виробничої інфраструктури варто зазначити, що поглиблення поділу
праці у сфері особливих умов (матеріально-речове виробництво) ускладнення структурної (галузевої, тери-
торіальної, регіональної, міждержавної) організації цієї сфери сприяє розвитку міжнародних зв’язків, що
викликає необхідність розширення тих видів діяльності, які забезпечують рух матеріально-речової продук-
ції між державами, тобто галузей та об’єктів міжнародної інфраструктури. В свою чергу, процес міжнарод-
ного поділу праці у сфері загальних умов виробництва також супроводжується зростанням складності даної
сфери, функціональним відокремленням окремих видів інфраструктурної діяльності витісняючи, власне,
елементи матеріально-речового виробництва. Разом з тим, зміни матеріально-речової структури міжнарод-
ного товарного обігу це результат структурних зрушень у виробництві, поглибленні та модифікації суспі-
льного поділу праці, зростання науково-технічного кооперування, посилення інтернаціоналізації виробни-
чого процесу, що в кінцевому варіанті обумовлено і розвитком наднаціональної виробничої інфраструкту-
ри. А. Сміт зазначав, що „найбільший прогрес у розвитку продуктивної сили праці і значна частка мистецт-
ва, вміння та розуміння, з яким вона скеровується та прикладається є по всій імовірності наслідком поділу
праці” [9, с.333].
Сучасний механізм інтернаціоналізації, як результат науково-технічної революції відображає усі її тен-
денції, тому він досить гнучкий і реагує на всі зміни даної закономірності. Тим більше, що НТР обумовлює
стрибкоподібний характер процесу інтернаціоналізації. Це обумовлено тим, що наукові відкриття в умовах
сучасного світу отримують інтернаціональну форму і стають передумовою для народження саме виробни-
чої інтернаціоналізації, котра не може реалізуватися без міжнародної виробничої інфраструктури. Тобто,
мова йде про формування нових економічних структур – зразка глобальної виробничої інфраструктури.
Але це тільки одна передумова для подальшого розвитку виробничої інтернаціоналізації. Розвиток да-
ного процесу обумовлений тим, що сучасна наука все більше перетворюється у продуктивну силу суспільс-
тва. Єдність науки та виробництва революціонізує інтернаціоналізацію, оскільки вийшовши за національні
межі, науково-технічні ідеї стають основою та орієнтиром для наступного етапу виробничої інтернаціоналі-
зації – відповідної реакції міжнародної інфраструктури. Йдеться мова не тільки про національну, а власне
глобальну виробничу інфраструктуру, що забезпечує функціонування нових міжнародних виробництв.
Практична реалізація наукових ідей безпосередньо пов’язана зі створенням цілого комплексу підпри-
ємств, формуванням нової або удосконаленням існуючих об’єктів міжнародної інфраструктури. Це в свою
чергу розширює кількість об’єктів інфраструктури і поглиблює процес інтернаціоналізації безпосередньо
на виробничій основі. Тобто, поступове перетворення, поетапність господарської інтернаціоналізації така,
що результати НТР виходячи за національні рамки, стимулює виникнення нових об’єктів міжнародної ін-
фраструктури, а остання в свою чергу посилює, розширює інтернаціоналізацію виробництва. „Такий своє-
рідний кругооборот інтернаціоналізації, який знову і знову повторюється, накладаючи одну інфраструктуру
на іншу” [6, с.112]. Остання ще раз підтверджує системність, структурність глобальної виробничої інфра-
структури.
Варто зазначити ще одну рису сучасного процесу світогосподарської інтернаціоналізації. Якщо раніше
виробниче співробітництво, виходячи за національні рамки приєднувало нові господарські суб’єкти, то в
нинішніх умовах, процес глобалізації переходить в іншу площину – глобалізацію не тільки самого вироб-
ництва, але й елементів його обслуговуючих – міжнародної виробничої інфраструктури.
Однією з важливих ознак функціонування світового співтовариства є інтенсивний розвиток інтеграцій-
них процесів на мікро- та макро рівнях. Економічна взаємозалежність держав, інтернаціоналізація продук-
тивних сил сприяє подальшому розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Тому основною ме-
тою економічної інтеграції, як якісно нового етапу інтернаціоналізації господарських зв’язків є більш тіс-
ніше співробітництво та взаємопроникнення окремих національних економік.
Процес інтеграції визначається декількома факторами, котрі свідчать про взаємозалежність першої з
глобалізаційними тенденціями:
− подальшою інтернаціоналізацією виробництва, яка характеризується постійним кількісним зростанням,
розвитком виробничо-інвестиційної діяльності, створенням міжнародних економічних комплексів, що
зумовило необхідність розвитку міжнародної інфраструктури, котра виконує ключову роль в процесі
глобалізації, а виникнення транснаціональних корпорацій тільки прискорило даний процес;
− глибинними зрушеннями в структурі міжнародного поділу праці, коли виробничі зв’язки утворюють ті-
сну взаємодію між фірмами та всередині окремих компаній, виникає потреба у забезпеченні необхід-
ними транспортними та іншими комунікаційними послугами, як необхідної умови відтворювального
процесу на інтернаціональному рівні;
Рибчук А.В.
ГЛОБАЛЬНА ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА В СИСТЕМІ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ СВІТОВОГО
ГОСПОДАРСТВА
82
− науково-технічною революцією, яка виводить інтернаціоналізацію ринку та виробництва на якісно но-
вий рівень, обумовлює необхідність міжнародного обміну досягненнями науки та техніки, формування
нового технологічного базису. „На основі НТП в останні десятиріччя суттєво покращилась міжнародна
транспортна інфраструктура завдяки розвитку нових поколінь авіаційного, автомобільного, водного та
залізничного транспорту, а також швидкому зростанню мережі міжнародних трубопроводів”[11, с.35];
− відкритістю національних економік, свободою торгівлі, лібералізацією міжнародного обміну, що в ці-
лому полегшило адаптацію національних господарств до зовнішніх факторів, сприяло більш активному
їх включенню у міжнародний поділ праці, в процес широкого міжнародного співробітництва, котре не
може ефективно функціонувати без глобальної виробничої інфраструктури.
Важливою закономірністю функціонування світового господарства є розвиток регіональної економіч-
ної інтеграції, яка проходячи ряд етапів свого формування потребує адекватної інфраструктури, що забез-
печить її ефективність. Регіональні виробничі системи, що сформувалися у Західній Європі, Південно-
Східній Азії, Америці, Африці та Арабському Сході доказують необхідність та право на існування нових
суб’єктів міжнародних економічних відносин.
Особливістю інтеграційних об’єднань у нинішніх умовах є регіоналізм, який проходячи ряд етапів по-
ступово усуває певні бар’єри між державами і створює передумови для більш ефективного виробництва та
реалізації зовнішньоекономічних цілей. Нові регіональні утворення виступають фактором поступової інтег-
рації країн-учасниць у світову економічну систему, сприяють підняттю менш розвинених країн на вищий
щабель економічного розвитку, і тим самим послаблюючи їх економічну залежність від індустріально роз-
винених держав. Окрім цього варто зазначити, що регіональна інтеграція згладжує негативні наслідки гло-
балізації для країн, що інтегруються та сприяє подальшому розгортанню глобалізаційних процесів висту-
паючи при цьому їх доповнюючим елементом, закріплює позиції національного капіталу, створює умови
для підвищення конкурентоспроможності регіональних економічних систем. В результаті створюються ці-
лісні регіональні господарські комплекси, які не в змозі функціонувати без об’єктів регіональної інфрастру-
ктури. У зв’язку з цим М. Комаров зазначає „...чим вищий рівень розвитку інфраструктури тим швидше та
охоче в регіон приходять інвестиції, прибуває робоча сила, прискорюється економічний розвиток...”[5,
с.20].
Процес інтернаціоналізації господарського життя призвів до виникнення міжнародних виробничих фо-
рмувань – транснаціональних корпорацій, які є закономірним результатом розвитку та поглиблення міжна-
родного поділу праці і виступають, поки що, найефективнішою організаційною формою наднаціональних
монополій в умовах глобалізації. „ Транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтеграції в
результаті глобальних операцій ТНК” [8, с.96]. Сучасний етап транснаціоналізації характеризується тим,
що міжнародні виробничі альянси є тією причиною і наслідком, котрі безпосередньо формують глобальну
виробничу інфраструктуру. Прикладом виступають такі ТНК, як „Дженерал моторз”, „ІБМ”, „Роял-датч-
Шелл” які створюють інфраструктурну мережу в таких сферах, як транспорт, зв’язок, енергопостачання,
особливо в умовах глобалізаційних процесів. Так, зокрема транснаціональні корпорації досить активно
проникають у країни розширеного ЄС, особливо автомобілебудівні. За період 1995-2005 рр. виробники ав-
томобілів різних країн світу вклали у Центрально-Східну та Східну Європу більше 24 млрд. дол., які в пер-
шу чергу скеровувалися у Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину та Румунію [1, с.46].
В сучасних умовах ТНК перетворилися в домінуючу силу наднаціонального виробництва та міжнаро-
дного поділу праці, вони стали основними суб'єктами експорту виробничого капіталу у формі прямих іно-
земних інвестицій, котрі сприяють інтеграції національних економік та створення інтернаціональної вироб-
ничої системи – матеріального ядра світової економіки в умовах глобалізації. В ролі прямого інвестора
наднаціонального виробництва виступають ТНК, які переносять значну частину виробництва за кордон,
створюють там мережу філій, котрі інтегровані в єдину мережу виробництва товарів та послуг, що дозво-
ляє їм використовувати ресурси країн. Так, чисельність материнських ТНК зросла з 44580 одиниць у 1995
році до 77000 у 2005 році, а чисельність закордонних філій у тому ж році склала 770000 одиниць [10, с.30].
У різні періоди глобалізації ТНК як елемент фінансової інфраструктури по різному формували
інтернаціональне виробництво. Напрями створення інтегрованої виробничої системи постійно залежать від
типу виробництва, що переходить за кордон, країни його розміщення та функціонування ТНК. Їм в умовах
лібералізації інвестиційної політики стає економічно прибутково розміщувати свої філії за межами країни,
формуючи мережу елементів наднаціонального виробництва. Варто зазначити і те, що окремі національні
економіки можуть швидше інтегруватися у глобальну виробничу систему, ніж інші, завдяки перевагам у
географічному місцерозташуванні, поміркованій політиці щодо іноземних інвестицій, рівня розвитку
інфраструктури тощо.
Діяльність транснаціональних корпорацій спрямована на створення міжнародного виробництва і в умо-
вах глобалізації охоплює різні регіони світу та регіональні об’єднання та організації. Так в країнах
ОЕСР американський капітал складає активізує свою діяльність завдяки відповідному інвестиційному
кліматові, місткості ринку, розвинутій інфраструктурі. Що стосується країн ЦСЄ, то це нова сфера викори-
стання американських інвестицій. У 2002 р. обсяг наднаціональних прямих інвестицій склав 16, 6 млрд.
грн., або 1,1%., що обумовлено нетривалим інвестування [3, с.50]. Разом з тим, транснаціональний капітал
формує і адекватну промислову політику, основною метою якої є адаптація національних економік до
структурних перетворень. При цьому можуть використовуватися залучені кошти ТНК як внутрішніх, так
зовнішніх інвесторів з метою розвитку малого та середнього бізнесу, формування міжнародного виробниц-
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
83
тва регіонального рівня. Не дивлячись на те, що транснаціональний капітал керує глобальними процесами,
але наднаціональні органи ЄС можуть вносити коригування у їх прискорення та модернізацію об`єків.
Останніми тенденціями у розвиткові наднаціонального виробництва є те, що ТНК, зокрема амери-
канські, змінили тактику формування глобального виробництва. Якщо двадцять років тому основним на-
прямом було створення нових зарубіжних філій, то наприкінці XX ст. – злиття та “поглинання” іноземних
компаній. Стимулом до такої тенденції стало відкриття ринків послуг у зацікавлених регіонах (у сфері те-
лекомунікацій, енергопостачання, транспорту). У сфері послуг прямі інвестиції США складали у 2002 р. –
1, 0224 млрд. дол. або 67, 2% [3, с.51].
Особливою стадією транснаціонального проникнення необхідно вважати розміщення ТНК науково-
дослідної та дослідно-конструктроської діяльності. Це є свідченням того, що іноземний капітал високо оці-
нює якість національних наукових кадрів та рівень розвитку науково-технічного потенціалу. Для країни-
реципієнта такий крок ТНК означає залучення до закордонного наукового досвіду лідерів інноваційного
розвитку. Поряд з цим міжнародним монополія належить провідна роль у становленні глобальних мереже-
них структур, і тим самим за допомогою виробничих і маркетингових мереж вони панують на світовому
ринкові. Створивши умови для розвитку національної та регіональної інноваційної інфраструктури, ТНК
через свої філії, мережу інтернаціонального впливу доказують необхідність та потребу функціонування і
глобальної виробничої інфраструктури – базису планетарної економіки.
Таким чином, глобальна виробнича інфраструктура, як нове явище в системі закономірностей розвитку
світового господарства виступає результатом поглиблення міжнародного поділу праці, розширення інтер-
націоналізації господарського життя та процесу транснаціоналізації в умовах глобалістичних тенденцій
економічного розвитку сучасної цивілізації. І в залежності від потреб окремих секторів світової економіки
формуються і функціонують підсистеми глобальної виробничої інфраструктури.
Джерела та література
1. Борко Ю. А. Расширение и углубление европейской интеграции// МЭ и МО. – 2004 . – №7. – С.20.
2. Гитин А. А. Деятельность европейских промышленных ТНК в ЦВЕ и СНГ// МЭ и МО. – 2006 . –№9. –
С.46.
3. Зименков Р.И., Романова Е.М. Американские ТНК за рубежом: стратегия, направления, формы. //
МЭиМО. №8 – 2004. – С.51.
4. Злоказова Н. Є. Расширение ЕС: за и против с позиций его членов // МЭ и МО. – 2004 . – №1. – С.63.
5. Комаров М. Инфрастуктура регионов мира. – СПб. 2000. – С. 20.
6. Кочетов Э.. Глоба листика. Теория, методология, практика. – М. „Норма”. 2002. – С. 112.
7. Могилевкин И. Транспорт. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет. // под ред. И. С. Ко-
ролева. М. Экономист. 2003. – С. 334.
8. Рогач О. Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки. Світова економіка. За
ред. А. С. Філіпенка. 2001. – С. 96.
9. Сміт А. Дослідження про природу та причини багатства народів. –К. „Наукова думка”. 1992. – С. 333.
10. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. – К.: Знання, 2007р. –
С.730.
11. Шишков Ю. В. Глобализация – враг или союзник развивающихся стран// МЭ и МО. – 2003 . – №4. –
С.13.
Румянцев А.П., Вавелюк А.А.
РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Постановка проблеми. У сучасних умовах зростає роль ЄС як одного з основних економічних центрів
світового співтовариства. У зв’язку з цим об’єктивно формуються передумови раціонального використання
переваг інтеграційної взаємодії України з ЄС. Це є суттєвим чинником стабільного розвитку вітчизняного
господарства в умовах інтенсифікації інтеграційних процесів між країнами світу і орієнтує на дослідження
виважених рішень щодо розвитку конкретних форм економічного співробітництва України з ЄС.
Аналіз останніх публікацій. Серед наукових праць присвячених дослідженню проблем інтеграції
України до ЄС необхідно виділити роботи Будкін В.С., Копійки В.В., Лук’яненко Д.Г., Новицький В.Є.,
Поручник А.М., Шниркова О.І., Чужикова В.І., Хахлюка А.М., Філіпчнка А.С. та інших (1, 2, 3), в яких до-
сліджуються передумови, особливості, тенденції, механізми розвитку економічного, політичного, правово-
го співробітництва України до моменту набуття нашої держави членства у СОТ та прийняття останніх до-
кументів про розширення економічної співпраці України з ЄС. Саме це є підставою для проведення дослі-
дження пріоритетних напрямів розвитку інтеграційних зв’язків між Україною та ЄС на сучасному етапі
глобалізації світового господарства.
Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах Європейський Союз є провідним міжнародним інте-
граційним об’єднанням, яке вже існує на європейському континенті понад півстоліття. Інші міжнародні
угрупування або припинили своє існування, або значно скоротили сферу своєї діяльності. Незважаючи на
існуючі реальні проблеми у соціально-економічному розвитку (уповільнення темпів економічного зростан-
ня, достатньо високий рівень безробіття, ускладнення механізму прийняття комуні тарних рішень та ін.),
|