Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності

Стаття присвячена питанню постдемократії у контексті світоглядної кризи сучасності. Було надане визначення постдемократії, проаналізовано проблеми, що пов’язані з сучасним станом демократичної моделі, та основні переваги постдемократії. Зроблено висновок про необхідність розповсюдження постдемокра...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Андрієнко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2009
Назва видання:	Наука. Релігія. Суспільство
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33422
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності / О.В. Андрієнко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 3. — С. 96-100. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33422
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-334222012-05-28T13:48:06Z Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності Андрієнко, О.В. Історія Стаття присвячена питанню постдемократії у контексті світоглядної кризи сучасності. Було надане визначення постдемократії, проаналізовано проблеми, що пов’язані з сучасним станом демократичної моделі, та основні переваги постдемократії. Зроблено висновок про необхідність розповсюдження постдемократичної моделі як нового орієнтиру соціального розвитку. Статья посвящена вопросу постдемократии в контексте мировоззренческого кризиса современности. Было дано определение постдемократии, проанализированы проблемы, связанные с современным состоянием демократической модели, и основные пр еимущес тв а демокра тии. Сделан вывод о необходимости распространения постдемократической модели как нового ориентира социального развития. The article is devoted to the question of post-democracy in the context of worldview crisis of modernity. The definition of post-democracy has been made. The problems which connected with the modern state of democracy model and mane advantages of post-democracy have been analyzed. The conclusion about the necessity of spreading of postdemocracy model as a new orienteer of social development was made. 2009 Article Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності / О.В. Андрієнко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 3. — С. 96-100. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33422 165.191:314.128 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Андрієнко, О.В. Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності Наука. Релігія. Суспільство
description	Стаття присвячена питанню постдемократії у контексті світоглядної кризи сучасності. Було надане визначення постдемократії, проаналізовано проблеми, що пов’язані з сучасним станом демократичної моделі, та основні переваги постдемократії. Зроблено висновок про необхідність розповсюдження постдемократичної моделі як нового орієнтиру соціального розвитку.
format	Article
author	Андрієнко, О.В.
author_facet	Андрієнко, О.В.
author_sort	Андрієнко, О.В.
title	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності
title_short	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності
title_full	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності
title_fullStr	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності
title_full_unstemmed	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності
title_sort	постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності
publisher	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33422
citation_txt	Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності / О.В. Андрієнко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 3. — С. 96-100. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Наука. Релігія. Суспільство
work_keys_str_mv	AT andríênkoov postdemokratíââkvídpovídʹnasvítoglâdnukrizusučasností
first_indexed	2025-07-03T13:50:38Z
last_indexed	2025-07-03T13:50:38Z
_version_	1836633962620911616
fulltext	«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 96 ФIЛОСОФIЯ УДК 165.191:314.128 О.В. Андрієнко Донецький національний університет, Україна ПОСТДЕМОКРАТІЯ ЯК ВІДПОВІДЬ НА СВІТОГЛЯДНУ КРИЗУ СУЧАСНОСТІ Стаття присвячена питанню постдемократії у контексті світоглядної кризи сучасності. Було надане визначення постдемократії, проаналізовано проблеми, що пов’язані з сучасним станом демократичної моделі, та основні переваги постдемократії. Зроблено висновок про необхідність розповсюдження постдемократичної моделі як нового орієнтиру соціального розвитку. На сьогоднішній день суспільства багатьох країн світу, у тому числі й України, переживають глибокі світоглядні перетворення, пов’язані з пошуком та підтримкою стабільних соціальних цінностей та ідеалів. Аксіологічно-нормативна база, а також інституційна складова демократії залишаються безперечним зразком соціально-полі- тичної моделі. Але ця модель не завжди відповідає тим трансформаціям, які відбува- ються у світі під впливом тотальної інформатизації суспільства. Почасти демократія є лише оманою, адже існує безліч прикладів того, як демократичний за формою устрій приховує цілком антидемократичний внутрішній зміст. У цьому контексті все частіше у науковій літературі застосовується термін «постдемократія» для позначення нової суспільно-політичної моделі та нового світогляду. Питання постдемократії попри свою відносну новизну вже неодноразово висвіт- лювалось у науковій літературі. Серед авторів, що займаються цією проблемою, слід назвати М. Делягіна [1], Д. Андрєєва [2], О. Висоцького [3], Ф. Закарія [4], О. Маслова [5] та ін. Проте переважна більшість існуючих досліджень торкається політологічних, соціо- логічних або історичних аспектів постдемократії, у той час коли її глибинне підґрунтя криється у системній світоглядній кризі, яка охопила сучасне західне суспільство, а саму постдемократію небезпідставно можна розглядати як спробу відповісти на цю кризу. Це свідчить про необхідність ведення активних соціально-філософських пошуків у напрямку розкриття світоглядного аспекту феномену постдемократії. Метою даної роботи є аналіз сутності постдемократії як відповіді на світоглядну кризу, що виникла у сучасному суспільстві у зв’язку з перенесенням онтологічної проб- лематики з політико-економічної у технічно-інформаційну площину. Процеси соціально-політичних трансформацій, що проходять у сучасному світі, зокрема у межах українського суспільства, є надзвичайно інтенсивними. Вони торка- ються практично всіх сфер суспільного, політичного, економічного, культурного життя людей, але найбільш важливим є світоглядний вимір цих змін. У глобалізованій (або навіть «глокалізованій») реальності все більш ефективно працює принцип «метелика». Цей принцип у даному випадку означає, що локальні зміни все частіше набувають гло- бального характеру, оскільки світ сьогодні стає все більш цілісним завдяки бурхливому розвитку інформаційних технологій. В умовах потужних змін перед суспільством завж- ди постають проблеми світоглядного характеру, зокрема браку стабільної системи цін- ностей та орієнтирів, адже стан постійних системних трансформацій, стан економічної невизначеності та соціальної дезорієнтації навіть психологічно є дуже важким для суспільної свідомості, що змушена переживати так звану «світоглядну кризу сучас- Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності «Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 97 ності». Ця криза є набагато глибшою, ніж та, що торкається фінансово-економічної галузі. Більш того, вона виступає однією з головних підвалин економічної кризи. На думку відомого російського дослідника М. Делягіна, «нусогенний характер сучасної світової кризи стає все більш очевидним», про що говорить «інерційна підтримка кон- цепцій та доктрин, що віджили свій вік» та «марні спроби вселити життя у вже мертві символи епохи, що минає» [1]. Серед найбільш переконаних прибічників демократичного шляху суспільного розвитку останнім часом народився міф про те, що саме демократичний суспільний устрій найбільш повно відповідає біологічній природі людини, оскільки в ній закладено прагнення свободи. Демократичний устрій залишався до сьогодні кращим (хоча і не ідеальним) варіантом суспільного устрою, але він не здатний існувати без гармонійного балансу між особистісною свободою та інтересами суспільства і держави. Критики демократії, зокрема американський політик та дослідник П.Дж. Бьюке- нен та аналітик С. Камшилін, виводять безпідставність «біологічного аргументу» демо- кратії з демографічних показників. П.Дж. Бьюкенен у своїй роботі «Смерть Заходу» пише про те, що незабаром «колиска західної цивілізації стане її могилою» [6, с. 156]. У 2000 р. населення Європи складало 728 млн. За підрахунками вченого, за умови збе- реження сучасного рівня народжуваності, без урахування імміграції, до 2050 р. насе- лення Європи скоротиться до 600 млн. При цьому дослідник посилається на прогноз Демографічного відділу ООН від 28 лютого 2001 р. Висновок, зроблений П.Дж. Бью- кененом, полягає в наступному. Населення проявляє тенденцію до скорочення своєї кількості у всіх країнах, де ствердилась демократія, що, на його думку, свідчить про повну невідповідність демократії біологічній природі людини. Вигідно виділяється у цьому контексті недемократична, переважно мусульманська Албанія, єдина європей- ська країна, яка зберігає стабільну чисельність свого населення. Стосовно ж Європи і США, то, згідно з думкою П.Дж. Бьюкенена, вони приречені на загибель, якщо тільки до влади не прийдуть консервативні сили, які просуватимуть консервативні цінності, а також зупинять масову імміграцію. З одного боку, ця теорія містить певну раціональну основу, яка полягає в акцентуванні уваги на тому, до чого може призвести неадекватне сприйняття ліберальних цінностей. Але, з іншого боку, висновки П.Дж. Бьюкенена про повне знищення демократичних цінностей та ідеалів Західної цивілізації є перебіль- шеними, а оцінка причин низької народжуваності – надто зверхньою (так, недостатньо глибоко проаналізовано ряд аксіологічних засад сучасності, культурні, гендерні та релігійні аспекти проблеми). Очевидно, що запропоноване автором введення заборони на імміграцію в країни Європи та Америки не здатне вирішити демографічні проблеми цих регіонів. Загалом навряд чи можна ставити питання лише про те, яка з форм суспіль- ного та державного устрою найбільше відповідає біологічній природі людини. Адже людина – це біосоціальна істота, що давно вже створила собі другу штучну реальність суспільства та культури, на відміну від первинної реальності природи, та живе в ній. Не слід надто радикально відкидати найбільш важливі досягнення демократії. Де- мократія є на сьогоднішній день одним з найбільш цінних надбань людства. Особливо важливим у цивілізаційному масштабі аспектом демократії є те, що вона виключає фео- дальну залежність, хоча й припускає залежність від дій та ідей політичних лідерів. При цьому слід зазначити, що зараз у багатьох суспільствах світу активно розвивається тен- денція досягати успіху, не звертаючись до адміністративного та фінансового потен- ціалу держави, а також не керуючись закликами політичних вождів. Отже, не можна забувати про існуючі проблеми, пов’язані з демократією, до яких слід віднести наступні: По-перше, механізм, згідно з яким меншість керує більшістю за її згоди, неоднора- зово демонстрував свою недосконалість, почасти набуваючи псевдодемократичного або антидемократичного характеру. Так, під гаслами боротьби за демократичні цінності часто проводиться боротьба між впливовими олігархічними кланами. О.В. Андрієнко «Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 98 По-друге, існуючі на сьогодні смисли, що вкладаються в поняття «демократія», часто вже не є адекватними реальним процесам, які відбуваються у суспільно-полі- тичному житті. По-третє, демократія поступово перетворюється на бренд. Це означає, що сучас- ний спосіб управління, розповсюджений у більшості розвинених західних країн, тради- ційно називається «демократичним», хоча й має досить опосередковане відношення до народовладдя. По-четверте, демократизація за єдиним зразком (наприклад, американським) не враховує локальних особливостей розвитку конкретної країни, що значно знижує або зводить нанівець її ефективність. При цьому спостерігається наступна дихотомія інте- ресів: реалізація певної загальноприйнятої моделі демократії може узгоджуватись з інтересами більшості країн світової спільноти і не узгоджуватись з інтересами самої країни, що демократизується, і навпаки – реалізація демократичної моделі з ураху- ванням місцевих особливостей може виявитись невигідною для світової спільноти. Важливим показником кризи демократії, що завжди асоціювалась з економічним впли- вом Заходу, є також зміщення світової економічної вісі на Схід, в Азіатсько-Тихоокеан- ський регіон [4, с. 26]. По-п’яте, певні труднощі викликає й те, що досі остаточно не закріплений єдиний термін, що позначає альтернативну демократії модель прогресивного суспільного роз- витку (термін «постдемократія» на сьогодні загальноприйнятим не є). Передусім слід дати визначення постдемкоратії. Єдиного розуміння цього поняття наразі не існує, але у найбільш загальному вигляді постдемократію можна визначити як засіб реалізації владних функцій у суспільстві, що найбільш адекватно відповідає на- гальним потребам його успішного розвитку на конкретному соціально-історичному етапі. При цьому слід зазначити, що дане визначення випливає з позитивного розуміння фено- мену постдемократії. Саме з такої позиції її вивчають Д. Андрєєв, О. Маслов, М. Делягін. Так, згідно з позицією Д. Андрєєва, постдемократія означає прогрес та транзит до інформаційного суспільства, де провідну роль буде відігравати так звана «експертокра- тія» (або «меритократія» – влада інтелектуалів) – спільнота людей, що зможуть реалі- зовувати владу на висококваліфікованому рівні, спираючись не на ситуативну політичну гру або лобіювання чужих інтересів, а на професійний досвід, знання та видатні особис- тісні якості [2]. За визначенням О. Маслова, постдемократія – це «російська відповідь процесу глобалізації», умова «реалізації етнокультурної глобалізації», а також «інтелектуальний продукт, з яким Росія може йти і до арабського світу, і до громадян Африки та Латинської Америки» [5]. Хоча тут слід зауважити: постдемократія не є суто російським феноменом, що і підкреслює О. Маслов, говорячи про те, що лише за постдемокра- тичного режиму є можливим збереження самобутності всіх народів у межах визнання невід’ємного політичного ресурсу кожного громадянина планети Земля. Найбільш логічно обґрунтованою видається позиція М. Делягіна, згідно з якою «постдемократія виростає з демократії, долаючи, хоча й не відкидаючи її», а ототож- нення постдемократії з демократією постмодерну, з соціально-політичною реальністю початку ХХІ ст. (як це робиться у популярній роботі Д. Юрьєва «Режим Путіна. Пост- демократія»), а також з інтернет-демократією є помилками [1]. Але ця позиція поді- ляється далеко не всіма сучасними науковцями. Існує також і негативне розуміння постдемократії. Так, український фахівець О. Висоцький вважає, що постдемократія являє собою модель, що стверджується у державах з ліберально-демократичними режимами (при цьому лібералізм розуміється як засіб протистояння демократії), орієнтується лише на симуляцію демократичних перетворень та маскування неототалітарної політики. Для дослідника постдемократія є лише «квазідемократією», тобто прикриттям для того, щоб Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності «Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 99 «багаті ставали ще багатшими, а бідні ще біднішими, але при цьому вірили у реальність демократії та її безальтернативність» [3, с. 56]. Ця позиція також має право на існу- вання, адже для досягнення наукової об’єктивності необхідно враховувати всі аспекти досліджуваної проблеми. Попри існуючі недоліки, такі, як жорсткий зв’язок з інформаційними техноло- гіями (які у випадку монополізації олігархічними структурами можуть використову- ватись з антидемократичною метою) та значна роль представників міжнародного капіталу, постдемократія має низку переваг. По-перше, постдемократична модель передбачає узгодження сучасних змін у су- спільстві та попередніх особливостей його розвитку. Цей момент є дуже важливим, оскільки «експорт» демократії з-закордону вже неодноразово доводив свою неефектив- ність. Так, демократія передбачає широкий плюралізм поглядів, а слов’янський світо- гляд з досить вагомим радикалізмом історично був зорієнтований на певну єдину істину. У світоглядному аспекті постдемократію зараз часто пов’язують з національною ідеєю. Національна ідея виступає певною ідеєю будь-якого змісту, що виражає прагнення та переконання переважної більшості громадян даної держави. При цьому вона має у своїй основі цілком реальні соціальні, політичні, економічні та інші передумови. З ін- шого боку, національна ідея є результатом колективної домовленості, що існує між чле- нами суспільства щодо важливих для всіх проблем. Вона зовсім не обов’язково має бути пов’язана з певною нацією, проте ця ідея консолідує всіх (або абсолютну біль- шість) членів окремої соціальної спільноти, що може бути багатонаціональною (як, наприклад, суспільство сучасної України). Якщо звернутись до класичного розуміння національної ідеї, то можна побачити, що раніше вона була тісно пов’язана з національ- ною ідентичністю. Сьогодні цей зв’язок втратив своє значення у зв’язку з процесами глобалізації, «стиранням» національних меж і формуванням нових типів ідентичності (наприклад, європейської). Низка сучасних дослідників (О. Маслов, Д. Андрєєв, С. Кочє- ров та ін.) безпосередньо виводять російську національну ідею з постдемократії. Згідно з цією позицією, постдемократія – це режим, що буде розвиватися за умов етнокультурної глобалізації, і національна ідея при цьому набуває особливого значення. По-друге, постдемократія є більш комунікативно зорієнтованою, ніж демократія, хоча робляться і протилежні ствердження. Так, за словами О. Висоцького, «постдемо- кратичний політичний режим в принципі не зорієнтований на діалогічні відносини з народом» [3, c. 56]. Насправді, на відміну від демократії, яка ніби звертається до абстракт- ного перехожого індивіда (якого взагалі не існує), постдемократія на чільне місце ста- вить саме особистість з її реальними інтересами і потребами. Як дуже влучно зазначив Д. Андрєєв, за постдемократії політика – це «комунікативна комбінаторика особис- тостей» [2]. По-третє, за постдемократичного режиму зникнуть сприятливі умови для розвитку корупції, оскільки капітали будуть конвертовані у нематеріальний ресурс та зникне жорсткий зв’язок між владою та стосунками з приводу власності. На думку М. Деля- гіна, в аспекті економічних прав постдемократія має переваги перед демократією у таких напрямках: гарантування права громадян брати участь у розподілі суспільних фінансів та виборі представників для контролю за цими коштами; суспільні фінанси, крім бюд- жетів, включатимуть також фонди добробуту громадян; соціальний захист буде скла- датись не з пенсійної системи та адресного захисту, як за демократії, а з пенсійної системи і особистісних накопичувальних рахунків громадян [1]. По-четверте, постдемократія надасть можливість делегування влади на основі вільного та раціонального рішення громадян, оминаючи електоральні перегони, під час яких відбувається відчуження громадянського голосу. Як ілюстрацію можна навести приклад О. Маслова: делегування влади означає, що депутати голосуватимуть не своїми О.В. Андрієнко «Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2009 100 голосами, а повинні будуть користуватися голосами громадян, які вони за них віддали (адже не секрет, що за одного депутата можуть проголосувати 200 тисяч осіб, а за ін- шого – лише 20 тисяч) [5]. По-п’яте, у світоглядному та цивілізаційному вимірах постдемократія є логічним кроком розвитку суспільства, оскільки вона знаменує остаточний перехід до епохи знань та інформації, закріпить суверенітет особистості громадянина замість суверені- тету еліт, а також дозволить громадянам самостійно й без посередників регулювати зако- нодавчу сферу. Таким чином, сучасна фінансово-економічна криза є лише видимою частиною «айсбергу» глобальних соціально-політичних трансформацій. Її коріння полягає у світоглядній кризі та поступовому розчаруванні у дієвості демократичних цінностей та ідеалів. В умовах, коли демократія свідомо перетворюється на фікцію та розчиняється у маніпулятивних технологіях та боротьбі за владу олігархічних угруповань, суспільство потребує нового орієнтиру для подальшого розвитку, чим і покликана стати постдемо- кратія. Незважаючи на існування певних складнощів, ця модель має наступні переваги: узгодження трансформаційних процесів з локально-національними особливостями роз- витку країни; комунікативність; подолання корупції; запобігання відчуженню права го- лосу громадян під час виборів; затвердження суверенітету громадянина та перехід до інформаційної епохи цивілізаційного розвитку. Перспективними напрямками подаль- шого дослідження постдемократії є компаративний аналіз її ознак у різних регіонах планети, а також вивчення зв’язку формування постдемократії та глобальних економіч- них, геополітичних та соціокультурних процесів. ЛІТЕРАТУРА 1. Делягин М. Постдемократия и демократия (сравнительный анализ) / М. Делягин // Еженедельное независимое аналитическое обозрение [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.polit.nnov.ru/2008/12/04/ postdemocracy1/ 2. Андреев Д. Российская постдемократия – путь в информационное общество / Д. Андреев // Россий- ское экспертное обозрение [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.rusrev.org/content/review/default.asp?shmode=8&ida=1519&ids=137 3. Висоцький О.Ю. Демократія, постдемократія та легітимаційна політика / О.Ю. Висоцький // Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції [«ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія»], (Київ, 8 – 9 червня 2007 р.) – К. : Фенікс, 2007. – Книга І. – С. 55-58. 4. Zakaria F. The post-American World / Zakaria F. – N.Y. ; L. : W.W. Norton, 2008. – 292 c. 5. Маслов О. Постдемократия – желаемое и выстраданное будущее Новой России в третьем тысячеле- тии / О. Маслов // Проект «Русский путь» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.polit.nnov.ru/2004/07/08/demokracy/ 6. Бьюкенен П.Дж. Смерть Запада. Чем вымирание населения и усиление иммиграции угрожают нашей стране и цивилизации / Бьюкенен П.Дж. ; [пер. с англ. А. Башкиров]. – М. : АСТ, 2003. – 444 с. Е.В. Андриенко Постдемократия как ответ на мировоззренческий кризис современности Статья посвящена вопросу постдемократии в контексте мировоззренческого кризиса современности. Было дано определение постдемократии, проанализированы проблемы, связанные с современным состоянием демократической модели, и основные преимущества демократии. Сделан вывод о необходимости распространения постдемократической модели как нового ориентира социального развития. E.V. Andriyenko Post-democracy as an Answer to the Worldview Crisis of Modernity The article is devoted to the question of post-democracy in the context of worldview crisis of modernity. The definition of post-democracy has been made. The problems which connected with the modern state of democracy model and mane advantages of post-democracy have been analyzed. The conclusion about the necessity of spreading of post- democracy model as a new orienteer of social development was made. Стаття надійшла до редакції 27.08.2009.

Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності

Репозитарії

Схожі ресурси