Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР
У статті аналізуються причини появи та особливості діяльності «Ініціативної групи зі скликання надзвичайного Всесоюзного з’їзду Євангельських християн-баптистів у СРСР» як опозиційної до радянського законодавства про релігійні культи організації....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33427 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР / О.П. Лахно // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 1. — С. 99-106. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33427 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-334272012-05-28T13:58:21Z Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР Лахно, О.П. Історія У статті аналізуються причини появи та особливості діяльності «Ініціативної групи зі скликання надзвичайного Всесоюзного з’їзду Євангельських християн-баптистів у СРСР» як опозиційної до радянського законодавства про релігійні культи організації. В статье анализируются причины появления и особенности деятельности «Инициативной группы по созыву чрезвычайного Всесоюзного съезда Евангельских христиан-баптистов в СССР» как оппозиционной к советскому законодательству о религиозных культах организации. In the article the reasons of appearance and features of activity of the “Initiative group from convocation of extraordinary All-union convention Evangelic Christians-Baptists in USSR” as opposition to the soviet legislation about the religious cults of organization are analysed. 2010 Article Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР / О.П. Лахно // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 1. — С. 99-106. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33427 2-67:321.01:[277.4](477) uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Лахно, О.П. Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті аналізуються причини появи та особливості діяльності «Ініціативної групи зі скликання надзвичайного
Всесоюзного з’їзду Євангельських християн-баптистів у СРСР» як опозиційної до радянського законодавства
про релігійні культи організації. |
| format |
Article |
| author |
Лахно, О.П. |
| author_facet |
Лахно, О.П. |
| author_sort |
Лахно, О.П. |
| title |
Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР |
| title_short |
Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР |
| title_full |
Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР |
| title_fullStr |
Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР |
| title_full_unstemmed |
Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР |
| title_sort |
виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих євангельських християн-баптистів у срср |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33427 |
| citation_txt |
Виступ "ініціативників" як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих Євангельських християн-баптистів у СРСР / О.П. Лахно // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 1. — С. 99-106. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT lahnoop vistupínícíativnikívâkproâvofícíjnoíopozicíívseredoviŝívíruûčihêvangelʹsʹkihhristiânbaptistívusrsr |
| first_indexed |
2025-07-03T13:50:57Z |
| last_indexed |
2025-07-03T13:50:57Z |
| _version_ |
1836633982281711616 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 99
УДК 2-67:321.01:[277.4](477)
О.П. Лахно
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна
ВИСТУП «ІНІЦІАТИВНИКІВ» ЯК ПРОЯВ ОФІЦІЙНОЇ ОПОЗИЦІЇ
В СЕРЕДОВИЩІ ВІРУЮЧИХ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ
ХРИСТИЯН�БАПТИСТІВ У СРСР
У статті аналізуються причини появи та особливості діяльності «Ініціативної групи зі скликання надзвичайного
Всесоюзного з’їзду Євангельських християн-баптистів у СРСР» як опозиційної до радянського законодавства
про релігійні культи організації.
У літературі прибічників опозиції поміж віруючих євангельсько-баптистського
спрямування називають по-різному: «баптисти-ініціативники», «розкольники», «про-
коф’ївці», «крючковці», «оргкомітетівці», «відкольники», «відокремлені» тощо. Напевно,
жодне з цих визначень не дає повного розуміння сутності явища. «Розкольниками» їх
називати неправомірно, оскільки в історії релігій такий термін традиційно закріплено за
старообрядцями. Ми використовуватимемо термін «ініціативники» для позначення
опозиційно налаштованих віруючих конфесії ЄХБ у період існування Ініціативної
групи (1961 – лютий 1962 р.), а термін «прибічники Оргкомітету» – для періоду з лю-
того 1962 р. до вересня 1965 р., коли активно діяв Організаційний комітет зі скликання
надзвичайного Всесоюзного з’їзду церкви ЄХБ (Оргкомітет). З вересня 1965 р. виникне
нова, альтернативна до ВС ЄХБ, церковна організація – Спілка Церков ЄХБ (СЦ ЄХБ)
на чолі з Радою Церков ЄХБ (РЦ ЄХБ).
Зважаючи на недослідженість порушеного питання в історіографії, основна маса
матеріалів публікації базується на архівних документах. Це в основному інформаційні
звіти, доповідні записки та листування уповноваженого Ради у справах релігійних
культів при Раді Міністрів УРСР, інших контролюючих органів. Також нами вико-
ристано документи «ініціативників» і ВР ЄХБ. Цінними стали документи, які ввійшли
до 30-томного «Собрания документов Самиздата». Більшість архівних матеріалів упер-
ше вводиться до наукового обігу.
В історіографії мало праць із означеної проблеми. Існуючі містять лише загальні
дані. Необхідно назвати авторів, які першими зробили спробу аналізу архівних доку-
ментів з історії релігійного руху спротиву в середовищі Євангельських християн-бап-
тистів. Це, насамперед, Л. Алексєєва, О. Бажан, Ю. Вільховий, Л. Мітрохін. Певний
інтерес до власної історії є поміж віруючих. З їх середовища виокремимо дослідників
В. Домашовця, В. Заватського та Л. Коваленка.
Отже, нині є потреба у більш глибокому аналізові процесів у релігійному житті
радянського суспільства післявоєнного часу. Метою даного дослідження є показ непо-
кори активної частини віруючих ЄХБ радянському законодавству про релігійні культи
й незаконним настановам місцевих органів влади та офіційному релігійному центру
ВР ЄХБ на початку 1960-х рр.
Починаючи з 1960 р., усе більше загострюється криза, пов’язана з боротьбою не
приєднаних до ВС ЄХБ релігійних громад за вплив на більшість віруючих. Таке загост-
рення внутрішньої боротьби використали О. Прокоф’єв і Г. Крючков для того, щоб
повести віруючих на боротьбу проти радянського законодавства про культи, а також
проти тих віруючих, які визнають це законодавство та підкоряються йому.
О.П. Лахно
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 100
1961 р. для братства ВС ЄХБ був важким: повна заборона діяльності незареєст-
рованих громад, сотні закритих зареєстрованих громад, масові арешти віруючих, кон-
фіскації будинків, наданих віруючим для молитовних зібрань тощо. Лише упродовж
першої половини року було зачинено 300 зареєстрованих громад ЄХБ. Навіть ВР ЄХБ
визнала, що за таких темпів «навішування замків» усі громади церкви будуть злікві-
довані за 2,5 – 3 рр. [1, с. 2], [2, арк. 131 зв., 174 зв.].
Отже, атеїсти «навішували замки» на двері молитовних будинків, а служителі
ВР ЄХБ, поширюючи таємні інструкції та листи, «навішували замки» на вуста пропо-
відників і пересічних віруючих.
Упродовж 1959 – 1961 рр. в Україні було знято з реєстрації та заборонено діяль-
ність 204 релігійних громад ЄХБ [3, арк. 3]. Усього ж станом на 1 січня 1962 р. на тери-
торії УРСР офіційно діяло 1138 громад ЄХБ [3, арк. 1].
Уже тільки ці цифри свідчать про новий наступ держави на релігійні об’єднання в
1959 – 1961 рр. Інформаційні повідомлення уповноважених РСРК в областях УРСР того
періоду переповнені даними про активізацію в громадах України руху проти політики
ВР ЄХБ і відповідні каральні санкції з її боку та з боку представників РСРК на місцях.
У більшості випадків навіть підозра в співпраці активу громади ЄХБ з членами
Ініціативної групи призводила до відлучення значної частини віруючих від церкви за
сприяння ВР ЄХБ і зняття з реєстрації релігійного об’єднання силами РСРК. Отже, між
ними встановився тісний зв’язок [4, арк. 7-9], [5, арк. 37-38], [6, арк. 15-19, 89], [7, арк. 41-42,
83-85, 87-90, 174-175], [8, арк. 92-93, 99-101, 133-134], [9, арк. 1-11, 25-29, 64-65, 108-109,
210-214], [10, арк. 151-153, 181-182].
Вплив нелегальної течії на євангельсько-баптистське братство в Україні – першо-
чергове завдання Ініціативної групи. Цьому причинами були велика чисельність укра-
їнських незареєстрованих громад, активна діяльність різних євангельсько-баптистських
течій у межах республіки тощо. Через два місяці після утворення Ініціативної групи до
Узловської церкви приїхав з України (Сталінська, нині Донецька, обл.) О. Прокоф’єв,
який одразу ж погодився працювати в складі групи, допомагав укладати перші пос-
лання, ставив власний підпис під усіма офіційними документами групи та Оргкомітету
аж до свого чергового арешту в квітні 1962 р.
О. Прокоф’єв допоміг Ініціативній групі налагодити зв’язки з українськими віру-
ючими. В Україні Г. Крючков, за його ж спогадами, найраніше відвідав громаду Харкова,
де провів першу нараду «ініціативників». Тут він познайомився з майбутнім лідером
українського підпілля ЄХБ Є. Якименком. Далі були неодноразові поїздки до Києва та
інших українських міст [11, с. 14].
За численними усними свідченнями (як-от у випадку з Ю. Крючковим) і твер-
дженням дослідника О. Сінічкіна, біля витоків організаційного створення Ініціативної
групи стояли Г. Крючков і П. Якименков, обидва пресвітери Узловської незареєстро-
ваної громади ЄХБ. За їх даними, перше звернення Ініціативної групи до ВР ЄХБ і церкви
готували саме вони. Лише після того, як П. Якименкову довелося переховуватися від
каральних органів (незабаром він був заарештований), виникла необхідність комусь ще,
окрім Г. Крючкова, підписати послання, що й зробив новий учасник Ініціативної групи
О. Прокоф’єв (представник України) [12, с. 92-93].
Заступник старшого пресвітера ВР ЄХБ в Україні М. Мельников у листі до ВР ЄХБ
від 2 травня 1962 р. про О. Прокоф’єва свідчив: «Познайомившись із ним ближче,
довелося переконатися, що він мав ревність до Господа, але не за міркуваннями і не
розбирався в основних принципах нашого братства... Прокоф’єв палав бажанням пропо-
відувати, і з цією метою він часто відвідував окремі общини... У проповідях він часто
виголошував твердження та погляди, несумісні з твердженнями й поглядами нашого
братства. Він неодноразово їздив до Сибіру, у Норільськ. Одного разу, повернувшись із
Виступ «ініціативників» як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 101
Сибіру, він повідомив мені, що він тепер пресвітер. Я запитав його, у якій церкві. Він
відповів, що ні в одній церкві і його ніхто не обирав, а що за його проханням один брат,
дідусь, рукопоклав його у пресвітери, щоб він міг здійснювати духовні треби, як-то:
переломлення, хрещення» [12, с. 93].
У своїй мемуарно-публіцистичній розповіді Ю. Крючков детально згадує про
умови та особливості утворення Ініціативної групи в с. Родкіно Узловського району
Тульської обл. РРФСР. Зокрема, з його розповіді стає зрозумілим, що найбільшими
проблемами «ініціативників» напередодні свого гучного виступу були завдання розмно-
ження, поширення та підписання перших послань групи. І в цьому найбільше допоміг
проповідник з України О. Прокоф’єв: за його сприяння Б. Здоровець з Харкова зумів
віддрукувати на гектографі (т. зв. «синьці») необхідну кількість екземплярів цих доку-
ментів; він узявся поширити послання на території України; він же, разом із Г. Крюч-
ковим, як уже згадувалося, погодився підписатися під зверненнями.
Коли утворилася Ініціативна група, вона в основному складалася з молодих людей.
Г. Крючкову було 34 роки, пізніше приєднаному до цієї організації Г. Вінсу було 32 роки,
О. Прокоф’єву було вже 45 років і він устиг побувати в ув’язненні. Інші провідні діячі
групи, такі, як С. Голєв, О. Гончаров і С. Цуркан, були старшими за інших і володіли знач-
ним досвідом керівництва церковною діяльністю. Але жоден із них не очолював общи-
ну, яка входила б до ВС ЄХБ [12, с. 95].
У цілому Ініціативна група налічувала 11 осіб. Її очолювали, згідно з офіційною
версією, Г. Крючков і О. Прокоф’єв [13, с. 242].
В. Заватський, провівши аналіз складу утвореної Ініціативної групи, дійшов вис-
новку: «Рух “ініціативників” формували люди різних поколінь, об’єднані лише тим, що
всі вони – нові члени офіційно зареєстрованої церкви. Тому новий статут 1960 р. викли-
кав у них стан шоку» [14, с. 186-187], [15, с. 160, 177].
За словами самих учасників групи, з моменту виникнення ця організація не мала
наміру скликати з’їзд церкви ЄХБ під своїм керівництвом. Вона хотіла лише «вдарити в
набат». Служителі Ініціативної групи щиро вважали, що опиняться в путах не пізніше,
ніж через місяць після подання першої офіційної заяви, «але братство проснеться і
ВР ЄХБ за загальної підтримки та в молитвах зможе скликати з’їзд. Церква скине іго
людських постанов, ганебне ярмо буде розбите, а братство – об’єднане» [16, с. 41]. Але
подальші події показали марність таких сподівань. ВР ЄХБ чітко дотримувалася роз-
поряджень влади і виступала проти проведення з’їзду. Лише у 1963 р. державні органи
дозволили офіційному центрові церкви ЄХБ провести нараду представників зареєст-
рованих громад, яку після завершення почали називати 38-м з’їздом [13, с. 243-244].
Жоден з членів Ініціативної групи та лідерів Оргкомітету в майбутньому не вихо-
див з ВС ЄХБ за власною ініціативою. Їх примусово відлучили від церкви старші пре-
світери ВР ЄХБ, порушивши навіть статут, ще в 1961 – 1962 рр. [12, с. 101]. Цей факт ще
раз підтверджує наше переконання, що Ініціативна група на будь-якому з етапів свого
існування не ставила за мету розмежування (чи розкол) церков ЄХБ і створення власної
спілки. Група лише домагалася скликання всесоюзного з’їзду.
Радянська історіографія відносила діяльність «ініціативників» до політичної. Гово-
рячи про боротьбу в євангелізмі-баптизмі, підкреслювали, що «у даному випадку мова
йде не про релігійну дискусію», адже керівництво «ініціативників» виховувало та нав-
чало віруючих у дусі ворожого ставлення до комуністичної ідеології, радянської дер-
жави, будівництва соціалістичного суспільства [17, с. 227].
В. Домашовець особливу увагу звертає на яскраво виражену «русифікаційну лінію»
ВР ЄХБ щодо віруючих України. Причини такого явища не лише в директивах ко-
муністичного режиму, але й в особливому антиукраїнському переконанні Всесоюзної
Ради [18, с. 62]. Це підтверджує хоча б той факт, що за увесь радянський період свого
О.П. Лахно
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 102
існування офіційний духовний центр церкви ЄХБ не видрукував ані сторінки тексту
українською мовою; зберігає таку позицію й до цього часу. Хоча фінансування укра-
їнські громади здійснювали регулярно. Також винятково російською мовою проводи-
лися всі богослужіння в зареєстрованих громадах на території України. Віруючі цих
громад користувалися лише російськомовною духовною літературою. Іншою була
ситуація в громадах прибічників Ініціативної групи та Оргкомітету ЄХБ: там не заборо-
няли богослужіння українською мовою, хоровий спів, навіть україномовні Нові Запо-
віти й церковні співаники з нотами для хорів і без нот для загального співу [18, с. 62-63].
Отже, церковна опозиція до ВР ЄХБ на теренах України дала можливість зберегти
окремі елементи національної самосвідомості та залишила віруючим право сповідувати
свою релігію рідною мовою.
Перше послання Ініціативної групи [19], [20], [21] до Президії ВР ЄХБ зачитали її
представники у неділю 13 серпня 1961 р. у канцелярії ВР ЄХБ та вручили в письмовій
формі Я. Жидкову й О. Карєву [22, с. 5]. Цей день вважають початком організованого
внутрішньоцерковного руху «ініціативників», опозиційного до ВР ЄХБ.
У згаданому документі його автори звинуватили працівників ВР ЄХБ у знищенні
принципу вутрішньоцерковних рішень на з’їзді представників помісних церков; непра-
вильній кадровій роботі, зокрема у виборі служителів церкви; запровадженні анти-
церковних документів – Положення та Інструктивного листа; негативному впливові на
незареєстровані громади ЄХБ; викривленні інформації щодо ситуації з релігією в СРСР
на міжнародному рівні [23, с. 27-28], [24, арк. 2-3].
У посланні також прозвучала думка, що церква ЄХБ вже давно розділена на два
табори – зареєстровані та незареєстровані громади, а ВР ЄХБ, не будучи обраною віру-
ючими, керуючи лише частиною євангельсько-баптистського братства (зареєстровани-
ми громадами), не може бути духовним центром усієї церкви.
Далі Ініціативна група пропонувала змінити становище, що склалося, мирним
шляхом, без конфліктів у середині братства ЄХБ. Вихід із такої ситуації група бачила
лише у згоді ВР ЄХБ на скликання та проведення надзвичайного Всесоюзного з’їзду
церкви. Наприкінці послання було категоричним: «...у випадку відмови з вашого боку,
а також у випадку нечистих маневрів і зволікання, ми зберігаємо за собою право діяти
самостійно...» [20, арк. 79], [22, с. 5].
Г. Крючков, згадуючи про день офіційного виступу проти діяльності ВР ЄХБ,
зазначав, що, йдучи до канцелярії Ради 13 серпня 1961 р., представники Ініціативної
групи не гадали звідти вийти. Інших «ініціативників» попередили: якщо делегація того
дня не повернеться, а буде затримана органами держбезпеки, їм потрібно зачекати зо
два тижні. Коли за цей час лідерів Ініціативної групи не звільнять – негайно розіслати
текст послання до всіх громад ЄХБ (і зареєстрованих, і незареєстрованих) [11, с. 13].
Упродовж 10 днів, не отримавши практично жодної відповіді від ВР ЄХБ, Ініці-
ативна група 23 серпня 1961 р. повідомила на місця про необхідність поширення між
віруючими попередньо підготовленого та розвезеного по містах «Першого послання до
всієї церкви ЄХБ». Це послання пояснювало стан справ у братстві, причини відступ-
лення служителів ВР ЄХБ і заходи з виправлення ситуації. З-поміж заходів: піст, молитва
та загальні клопотання перед урядом про з’їзд церкви ЄХБ. По суті, перше послання до
церкви майже ідентичне до першого послання Всесоюзній Раді [21], [25, с. 4-9], [26].
Того ж дня, 23 серпня, Ініціативна група звернулася до центральних органів влади.
Це було здійснено згідно з чинним законодавством, оскільки Конституція і «Положен-
ня про релігійні культи» дозволяли проводити з’їзди релігійних діячів після поперед-
ньої інформації про це урядових органів. У своїй заяві міністрові внутрішніх справ і
Голові РМ СРСР Ініціативна група в особі Г. Крючкова та О. Прокоф’єва просила дати
дозвіл на скликання та проведення Всесоюзного з’їзду [24, арк. 5-6], [27, арк. 203], [28].
Виступ «ініціативників» як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 103
Не отримавши відповіді на подану заяву, члени опозиційної групи повторно звер-
нулися до уряду. У зверненні від 11 жовтня 1961 року вони, покликаючись на численні
клопотання помісних церков, знову просять офіційно дозволити проведення з’їзду пред-
ставників усіх громад ЄХБ, зазначивши, що «у випадку відмови ми знімаємо з себе
відповідальність за пов’язані з цим наслідки» [29, с. 203-204], [30].
На друге звернення «ініціативників» до органів державної влади РСРК дала офіційну
відповідь на ім’я Г. Крючкова: «РСРК при РМ СРСР просить Вас і Прокоф’єва О.Ф.
прибути до Ради до П.А. Задорожного з приводу питання, згаданого у Вашій заяві від
11 жовтня 1961 р.» [24, арк. 6, 7]. 27 жовтня Г. Крючков та О. Прокоф’єв відвідали РСРК,
але, як виявилося, П. Задорожний перебував у відрядженні до 1 – 2 листопада. Потрапити
на прийом до держслужбовця їм не вдалося, про що вони письмово повідомили Раду в
листі від 29 жовтня [24, арк. 13-13 зв.].
Утретє Ініціативна група апелювала до органів радянської влади 29 жовтня 1961 р.
Тепер уже – до РСРК при РМ СРСР, з констатацією великого резонансу на звернення
Ініціативної групи до церков ЄХБ [31, арк. 204], [32].
13 листопада 1961 р. Г. Крючкова і О. Прокоф’єва знову запросили до РСРК для
розмови з будь-яким відповідальним працівником Ради [24, арк. 12]. Але цього року
зустрітися з представниками державної влади лідерам групи так і не вдалося.
Таким чином, члени Ініціативної групи двічі, 13 і 23 серпня 1961 р., зверталися до
ВР ЄХБ з пропозицією скликання надзвичайного Всесоюзного з’їзду представників
церков ЄХБ. З’їзд мав би прийняти рішення з виправлення допущених помилок і нор-
малізації становища в братстві. Проте цю пропозицію не прийняли, і члени групи вирі-
шили діяти самостійно. Вони поширювали послання критичного змісту, звернувшись
безпосередньо до братства (зареєстрованих і незареєстрованих громад) [33, с. 13-14].
Відкритий виступ Ініціативної групи поміж віруючих мав ефект вибуху. Швидко
створювалися нелегальні угруповання незадоволених ВР ЄХБ, які очолювали зняті з
реєстрації пресвітери та проповідники. В областях і представники ВР ЄХБ, і уповно-
важені РСРК розгубилися. Вони не чекали такого розвитку подій. ВР ЄХБ виключала
цілі громади віруючих з лав ВС ЄХБ, потім уповноважені РСРК знімали їх з реєстрації,
тим самим забороняючи релігійну діяльність. Усі виключені відразу ж гуртувалися нав-
коло Ініціативної групи. За даними зарубіжних дослідників, майже половина членів
громад уже на початку 1960-х рр. перейшла до опозиції [34, с. 207].
Співпраця ВР ЄХБ зі світською владою прискорила падіння авторитету духовного
центру. Одна за одною громади відмовлялися визнавати її керівництво, відлучали чле-
нів ВР ЄХБ від церкви, не хотіли разом з ними брати участь в обряді хлібоперелом-
лення та все наполегливіше вимагали проведення з’їзду.
Про тісний зв’язок між офіційним духовним центром церкви ЄХБ і державою
свідчить ціла низка моментів. Зокрема, відомий факт, що ВР ЄХБ одразу після отри-
мання президією послання Ініціативної групи від 13 серпня 1961 р. інформувала про це
РСРК, надіславши заяву «ініціативників» [24, арк. 1-3]. Тут простежується пряма під-
звітність церковного керівництва державним органам влади.
Отже, значна частина віруючих, відгукуючись на заклик Ініціативної групи, поруши-
ла клопотання перед органами радянської влади з приводу скликання з’їзду. Активність
клопотальників пояснюється масовим закриттям молитовних будинків, ліквідацією релі-
гійних громад (шляхом зняття з реєстрації та заборони нелегальної релігійної діяльності),
давністю останнього з’їзду ЄХБ (минуло 35 років). До центральних органів влади пішов по-
тік заяв віруючих про необхідність з’їзду, найбільше – від громад ЄХБ з України [35], [36].
Як бачимо, вперше критику спрямували не лише проти московських лідерів єван-
гельсько-баптистського руху, але й проти керівників громад, котрі приймали анти-
євангельські документи як керівництво до дії. Тому заклики до всіх церков були,
О.П. Лахно
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 104
насамперед, закликами до загального оновлення й нового освячення церковного життя.
Ініціативна група розсилала все нові та нові листи, сповнені гаслами «перетворення»,
«освячення», «церковної реформи», «зміни керівництва» і, найголовніше, скликання
«всенародного з’їзду представників усіх церков». У посланнях підкреслено необхід-
ність дійсного повного відокремлення церкви від держави. А для початку церкву ЄХБ
закликали відокремитися першою від держави та повернутися до своїх власних
історичних коренів.
Разом з тим «ініціативники» реалізовували свою мету не завжди правильно.
І ВР ЄХБ, й Ініціативна група постійно порушували свої ж віросповідні принципи. Усі
відлучення від церкви проводили без відома помісних церков, до яких належали від-
лучені. Цим Ініціативна група перекреслила один з основних принципів євангельсько-
баптистського братства: навіть вищий орган – з’їзд представників помісних церков – не
мав права приймати в члени церкви або відлучати від неї. Таким правом володіли винят-
ково помісні церкви. Цей факт у подальшому жваво використовуватимуть ВР ЄХБ й
атеїсти для критики «ініціативників». На наш погляд, основна причина таких дій
Ініціативної групи – недосвідченість та незнання порядку ведення церковних справ слу-
жителями, які взяли на себе керівництво відокремленими. Мабуть, вони вирішили, що
мета виправдовує будь-які засоби її досягнення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Юбилейное послание всем Евангельским христианам-баптистам // Братский листок. – 1971. – № 7-8.
2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). –
Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР по
Украинской ССР. – Оп. 5. – Спр. 281 : Документы о деятельности и положении так назыв. «СЦ ЕХБ»
(раскольников) за 1971 г. – Том 2.
3. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 2. – Спр. 372 : Информации и докладные записки Уполно-
моченного Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР по Украинской ССР,
представленные в высшие правительственные и партийные органы республики о религиозной
обстановке, о процессах и явлениях, происходящих в религиозных организациях за 1962 г.
4. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 2. – Спр. 373 : Информации, докладные записки и справки
областных уполномоченных Совета по делам религиозных культов по Украинской ССР за 1962 г.
5. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 4. – Спр. 321 : Информационные отчеты уполно-
моченных Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР по областям
Украинской ССР за 1962 г. – Том 1.
6. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 4. – Спр. 323 : Информационные отчеты уполно-
моченных Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР по областям
Украинской ССР за 1962 г. – Том 3.
7. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 4. – Спр. 326 : Информации, докладные записки и
справки, поступающие от областных уполномоченных Совета по делам религиозных культов при
Совете Министров СССР по Украинской ССР за 1962 г. – Том 1.
8. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 4. – Спр. 328 : Информации, докладные записки и
справки, поступающие от областных уполномоченных Совета по делам религиозных культов при
Совете Министров СССР по Украинской ССР за 1962 г. – Том 3.
9. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 4. – Спр. 330 : Информации, докладные записки и
справки, поступающие от областных уполномоченных Совета по делам религиозных культов при
Совете Министров СССР по Украинской ССР за 1962 г. – Том 5.
10. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 4. – Спр. 339 : Информационные отчеты уполно-
моченных Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР по областям
Украинской ССР за 1963 г. – Том 2.
Виступ «ініціативників» як прояв офіційної опозиції в середовищі віруючих...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 105
11. Крючков Г.К. «Я с Вами! говорит Господь» / Геннадий Константинович Крючков // Вестник
истины. – 1991. – № 3 – С. 4.
12. Синичкин А. От Инициативной группы к Оргкомитету / А. Синичкин // Богословие и богословское
образование в современном обществе : актуальные вопросы теории и практики : сборник материалов
конференции Богословского общества Евразии. – Одесса : ЕААА ; Богословское общество Евразии,
2002. – С. 86-109.
13. История Евангельских христиан-баптистов в СССР. – М. : Изд-во ВСЕХБ, 1989. – 624 с.
14. Заватский В. Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны / Вальтер Заватский ;
[пер. с англ]. – М. : ИЦ-Гарант, 1995. – 560 с.
15. Sawatsky W. Soviet Evangelicals since World War II / Walter Sawatsky. – Kitchener (Ontario) ; Scottdale
(Pennsylvania) : Herald press, 1981. – 528 p.
16. Юбилейное послание всем Евангельским христианам-баптистам // По пути возрождения. – М. :
Христианин, 1989. – С. 37-42.
17. Подоляк В.А. Особенности и социальная сущность идеологии современного баптизма : дисс. ...
кандидата филос. наук : 09.00.06 / Владимир Анисимович Подоляк. – К., 1967. – 262 с.
18. Домашовець В. Український Євангельсько-Баптистський рух в його 150-літній ювілей. 1852 – 2002 /
Володимир Домашовець. – Морріс Плейнс ; Луцьк : Християнське життя, 2002. – 95 с.
19. Послание Президиуму ВСЕХБ (13 августа 1961 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rusbaptist.stunda.org/dop/scecb/1posl.htm.
20. ЦДАВО України. – Ф. 4648 : Уполномоченный Совета по делам религиозных культов при Совете
Министров СССР по Украинской ССР. – Оп. 2. – Спр. 413 : Документы о деятельности и положении
так называемой «СЦ ЕХБ» (раскольников) (протоколы, обращения, переписка, заявления) за 1963 г.
21. Послание І (23.08.1961 г.) [Електронний ресурс] : документ / Евро-азиатская Аккредитационная
Ассоциация // История Евангельского движения в Евразии. Материалы и документы. 4.0. – Одесса :
ЕААА, 2005. – 1 електр. опт. диск (CD-ROM): цв; 12 см. – (Электронная Христианская Библиотека). –
Систем. вимоги: Windows 95/98/ME/NT4/2000/XP. MS Internet Explorer 5.0 or higher. – Назва з титул.
екрана.
22. Не скроем от детей наших [сборник документов] // Вестник истины. – 1979. – № 1.
23. У истоков пробуждения [сборник документов] // Вестник истины. – 1986. – № 3-4.
24. Державний архів Російської Федерації (ДАРФ). – Ф.Р-6991 : Совет по делам религиозных культов
при Совете Министров СССР. – Оп. 4. – Спр. 124 : Материалы о так называемой «инициативной
группе» по созыву чрезвычайного Всесоюзного съезда церкви евангельских христиан-баптистов
«ехб» (заявление, справки, переписка) (1961 г.).
25. Науковий архів науково-дослідного просвітницького центру (НА НДПЦ) «Мемориал». – Ф. 158 :
Собрание документов Самиздата. – АС №770 : I. Первое Послание к Церкви Божией Евангельских
христиан-баптистов, ко всем зарегистрированным и незарегистрированным общинам, к пресвитерам,
диаконам, проповедникам, служителям хоров и всем братьям и сестрам во Христе // Собрание
документов Самиздата : в 30 т. – Т. 14 : Документы Баптистов (ЕХБ), ч. 1. – Мюнхен : RL/RFE
Research Institute, 1972 – 1978.
26. Архів «Відкритого суспільства» Центральноєвропейського університету (HU OSA). – Fonds 300 :
Records of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute. – Subfonds 85 : Samizdat Archives. –
Series 9 : Published Samizdat. – Archival boxes 17. – AS 770 : «I. Первое послание Инициативной
группы (13 августа)».
27. HU OSA. – Fonds 300 : Records of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute. – Subfonds 85 :
Samizdat Archives. – Series 9 : Published Samizdat. – Archival boxes 17. – AS 771 : «І. Заявление от
23.08.61 года».
28. НА НДПЦ «Мемориал». – Ф. 158 : Собрание документов Самиздата. – АС № 771 : I. Заявление от
23.08.1961 г. // Собрание документов Самиздата : в 30 т. – Т. 14 : Документы Баптистов (ЕХБ), ч. 1. –
Мюнхен : RL/RFE Research Institute, 1972 – 1978.
29. НА НДПЦ «Мемориал». – Ф. 158 : Собрание документов Самиздата. – АС № 771 : ІІ. Заявление от
11.10.61 года // Собрание документов Самиздата : в 30 т. – Т. 14 : Документы Баптистов (ЕХБ), ч. 1. –
Мюнхен: RL/RFE Research Institute, 1972 – 1978.
30. HU OSA. – Fonds 300 : Records of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute. – Subfonds 85 :
Samizdat Archives. – Series 9 : Published Samizdat. – Archival boxes 17. – AS 771 : «ІІ. Заявление от
11.10.61 года».
31. HU OSA. – Fonds 300 : Records of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute. – Subfonds 85 :
Samizdat Archives. – Series 9 : Published Samizdat. – Archival boxes 17. – AS 771 : «ІІІ. Совету по делам
религиозных культов».
О.П. Лахно
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 106
32. НА НДПЦ «Мемориал». – Ф. 158 : Собрание документов Самиздата. – АС №771 : ІІІ. Совету по
делам религиозных культов // Собрание документов Самиздата : в 30 т. – Т. 14 : Документы Баптистов
(ЕХБ), ч. 1. – Мюнхен : RL/RFE Research Institute, 1972 – 1978.
33. Будов А.И. Религиозные иллюзии на пороге жизни: Христианские секты сегодня. Домашняя
религиозная «педагогика». Верующие подростки в семье и в школе. Атеистическое воспитание:
комплексный подход / Анатолий Иванович Будов. – М. : Молодая гвардия, 1980. – 111 с.
34. Чёрнер Г. Хорошего держитесь: Церкви и религиозные объединения в Российской державе,
Советском Союзе и независимых государствах, возникших после его распада / Гельмут Чёрнер и др.
(ред.-подгот.) ; Ю.А. Голубкин (пер. с нем.). – Х. : Майдан ; Фолио, 1999. – 487 с. – (Домашняя
библиотека).
35. Заявление верующих г. Житомира (10.02.62) [Електронний ресурс] : Документ / Евро-азиатская
Аккредитационная Ассоциация // История Евангельского движения в Евразии. Материалы и
документы. 4.0. – Одесса: ЕААА, 2005. – 1 електр. опт. диск (CD-ROM) : цв; 12 см. – (Электронная
Христианская Библиотека). – Систем. вимоги: Windows 95/98/ME/NT4/2000/XP. MS Internet Explorer 5.0
or higher. – Назва з титул. екрана.
36. Протест от верующих г. Одесса [Електронний ресурс] : Документ / Евро-азиатская Аккредитационная
Ассоциация // История Евангельского движения в Евразии. Материалы и документы. 4.0. – Одесса :
ЕААА, 2005. – 1 електр. опт. диск (CD-ROM) : цв; 12 см. – (Электронная Христианская
Библиотека). – Систем. Вимоги : Windows 95/98/ME/NT4/2000/XP. MS Internet Explorer 5.0 or higher. –
Назва з титул. екрана.
А.П. Лахно
Выступление «инициативников» как проявление официальной оппозиции в среде верующих
Евангельских христиан-баптистов в СССР
В статье анализируются причины появления и особенности деятельности «Инициативной группы по
созыву чрезвычайного Всесоюзного съезда Евангельских христиан-баптистов в СССР» как оппозиционной
к советскому законодательству о религиозных культах организации.
O.P. Lakhno
Appearance of «Initiatives» as Display of Official Opposition in the Environment of the Believing
Evangelic Christians-Baptists in USSR
In the article the reasons of appearance and features of activity of the “Initiative group from convocation of
extraordinary All-union convention Evangelic Christians-Baptists in USSR” as opposition to the soviet
legislation about the religious cults of organization are analysed.
Стаття надійшла до редакції 25.11.2009.
|