Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II

Зростання уваги сучасної людини до релігії та інтенсифікація церковно-державних відносин часто супроводжуються розумінням релігії, невідповідним її сутності, що робить релігію знаряддям політичної влади та задоволення суб’єктивних інтересів. Аналіз моделей церковно-державних відносин та місця ре...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кохановська, М.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2010
Назва видання:	Наука. Релігія. Суспільство
Теми:	Релігієзнавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33446
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II / М.Г. Кохановська // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 1. — С. 152-156. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33446
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-334462012-05-28T14:08:40Z Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II Кохановська, М.Г. Релігієзнавство Зростання уваги сучасної людини до релігії та інтенсифікація церковно-державних відносин часто супроводжуються розумінням релігії, невідповідним її сутності, що робить релігію знаряддям політичної влади та задоволення суб’єктивних інтересів. Аналіз моделей церковно-державних відносин та місця релігії у житті людини у філософсько-богословській спадщині папи Івана Павла II має на меті виявити його бачення основних тенденцій прийняття релігії суспільством та обґрунтування її важливості для людства. Рост внимания современного человека к религии, а также интенсификация церковно-государственных отношений часто сопровождается пониманием религии, неадекватным её сущности, поэтому делает религию орудием политической власти и удовлетворения субъективных интересов. Анализ моделей церковно-государственных отношений и места религии в жизни человека в философско-богословском наследии папы Иоанна Павла II ставит целью выявление его виденья основных тенденций в принятии религии обществом и обоснования её важности для человечества. The increasing of modern human being’s attention to religion and the intensification of church-state relations often is attended with the religion’s understanding that not correspondent to it essence. That is why religion becomes the instrument of political authority and the instrument of satisfaction of subjective interests. The analysis of church-state relations and the place of religion in human being’s life in John Paul II’s philosophicaltheological teaching show us his point of view on the main tendency of the understanding of the place of religion in society, his argumentation of religion’s significance for mankind. 2010 Article Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II / М.Г. Кохановська // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 1. — С. 152-156. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33446 261.7 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Релігієзнавство Релігієзнавство
spellingShingle	Релігієзнавство Релігієзнавство Кохановська, М.Г. Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II Наука. Релігія. Суспільство
description	Зростання уваги сучасної людини до релігії та інтенсифікація церковно-державних відносин часто супроводжуються розумінням релігії, невідповідним її сутності, що робить релігію знаряддям політичної влади та задоволення суб’єктивних інтересів. Аналіз моделей церковно-державних відносин та місця релігії у житті людини у філософсько-богословській спадщині папи Івана Павла II має на меті виявити його бачення основних тенденцій прийняття релігії суспільством та обґрунтування її важливості для людства.
format	Article
author	Кохановська, М.Г.
author_facet	Кохановська, М.Г.
author_sort	Кохановська, М.Г.
title	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II
title_short	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II
title_full	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II
title_fullStr	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II
title_full_unstemmed	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II
title_sort	релігія і суспільні відносини у вченні івана павла ii
publisher	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Релігієзнавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33446
citation_txt	Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II / М.Г. Кохановська // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 1. — С. 152-156. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Наука. Релігія. Суспільство
work_keys_str_mv	AT kohanovsʹkamg relígíâísuspílʹnívídnosiniuvčenníívanapavlaii
first_indexed	2025-07-03T13:52:05Z
last_indexed	2025-07-03T13:52:05Z
_version_	1836634053554470912
fulltext	«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 152 РЕЛІГІЄЗНАВСТВО УДК 261.7 М.Г. Кохановська Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна РЕЛІГІЯ І СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ У ВЧЕННІ ІВАНА ПАВЛА II Зростання уваги сучасної людини до релігії та інтенсифікація церковно-державних відносин часто супроводжуються розумінням релігії, невідповідним її сутності, що робить релігію знаряддям політичної влади та задоволення суб’єктивних інтересів. Аналіз моделей церковно-державних відносин та місця релігії у житті людини у філософсько-богословській спадщині папи Івана Павла II має на меті виявити його бачення основних тенденцій прийняття релігії суспільством та обґрунтування її важливості для людства. Як чинник формування свідомості, релігійні цінності є важливим аспектом впливу на розвиток суспільних відносин. Роль релігійного фактора у формуванні суспільних процесів набуває все більшого значення. У світі інтенсивнішими стають взаємовід- носини держави та релігії, у більшості країн проголошується свобода совісті. Законо- давче закріплення моделей церковно-державних відносин дозволяє скерувати суспільні трансформації в обраному напрямку. Однак задля виявлення місця релігії у сучасному суспільстві, можливості реалізації релігійних прав та свобод людини, створення умов для її цілісного розвитку необхідний аналіз сутності релігії, що розкриває зв’язок людини із Богом, значення релігійних норм у її житті, а також розгляд впливу релігії на хід історії. Серед польських дослідників філософсько-богословської спадщини папи Івана Павла II, які торкались окремих аспектів аналізованої нами проблеми, виділимо Я. Галя- ровіча, який приділяє значну увагу дослідженню людської гідності у папи Івана Павла II, виокремлюючи її у розгляді питань спільного добра, місця Бога у житті людини, її трансцендентного виміру та морального релятивізму. Р. Куліговський висвітлює розу- міння папою культури як способу буття людини через звернення уваги на релігійний аспект праці, діалог людини з Богом, християнський вимір нового гуманізму. З.Н. Бжузи коротко аналізує погляди папи на питання віри та цінностей, справедливості перед Богом, взаємозв’язку віри та культури. М. Вільк, А. Дишлевська, Б. Мєрнік аналізують дотримання прав людини, діалог культур та релігій, а Б. Дрождж розглядає культуру як сферу реалізації людської гідності відповідно до праць папи Івана Павла II. Наукові праці вищенаведених дослідників становлять вагомий внесок у вивчення спадщини папи Івана Павла II, однак здійснене нами дослідження має на меті вияв- лення місця релігії у формуванні суспільних відносин відповідно до праць папи Івана Павла II, виходить передусім із аналізу релігійності у сучасному світі та вивчення можливостей реалізації людиною свого релігійного виміру. Досліджуючи місце релігії у формуванні суспільних відносин у філософсько-богословській спадщині папи Івана Павла II, зосередимо увагу на трактуванні ним значення релігії у житті особи, на його аналізі релігійності сучасної людини, її взаємозв’язку із моральністю та на основних тенденціях у їх трансформаціях. Акцентуватимемо на розгляді Іваном Павлом II моде- лей церковно-державних відносин, на його баченні потреб у взаємовідносинах Церкви та держави, необхідних для розвитку особи. Актуальність нашого завдання зумовлюється недостатнім ступенем вивчення релі- гійності сучасної людини, а також проблем церковно-державних відносин та шляхів їх вирішення у філософсько-богословській спадщині папи Івана Павла II. Важливим є звернення до обраної нами теми також з огляду на представлення поглядів глави однієї із найбільших християнських Церков, а одночасно – представника релігійної філософії Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 153 стосовно впливу релігії на формування суспільних цінностей. Зауважимо, що наше дослідження базується на вивченні праць папи Івана Павла II, написаних до і під час його понтифікату, а також наукових робіт польських дослідників його спадщини. Наукова новизна нашого дослідження полягає у розкритті бачення Іваном Павлом II – представником філософської антропології та главою Римо-католицької церкви – взаємо- відносин релігії та суспільства в останні десятиліття ХХ століття, а також у вивченні його поглядів стосовно релігійності сучасної людини. Отримані результати будуть корис- ними для визначення моделей церковно-державних відносин при законодавчому закріпленні місця релігії у конкретній країні, сприятимуть окресленню цінностей у політичній сфері суспільства, а також є важливими для здійснення компаративного аналізу антропологічної проблематики у працях представників релігійної та світської філософських традицій. Антропологічний напрямок міркувань папи Івана Павла II базується на аналізі релігійно-моральної сфери життя людини. Понтифік виходить із християнського трак- тування значення Бога у житті людини, а тому говорить про життя як Божий дар, про необхідність слідувати своїй природі, яку Божа ласка «удосконалює та ушляхетнює», та керуватись Божим законом. У ньому вбачає основу для становлення особи та форму- вання суспільних відносин. За словами папи, до висновку про існування Бога веде розум, а практичні і моральні результати цього висновку належать до етики. Етика, за його словами, імплікує релігію як елементарний вияв справедливості. Однак справедли- вість відносно Творця, за словами папи, вимагає цілковитої посвяти Йому власного буття. Взаємозв’язок людини із Богом та її велич папа обґрунтовує через розуміння людини як найвищого на землі Божого творіння, у якому існує відблиск Бога. Людське життя він називає «об’явленням Бога, знаком Його присутності», а людську гідність закорінює у зв’язку із Богом. Не лише гідність, а й покликання «знаходить свою остаточну міру у єдності з Богом» [1, с. 13]. Вагомість значення Бога для людини він пояснює також через компенсаційну функцію релігії, наголошує, що не можна відокремлювати Бога від людини. Його закон, за словами понтифіка, не обмежує свободу людини, його можна розглядати як вектор розвитку особи. Тому завданням церкви папа вважає роз- криття для людини справжнього змісту зв’язку між поняттями «правда-добро-свобода», що, за його словами, є підґрунтям вибору. Релігійні та моральні норми є для Івана Павла II основними векторами життя людини. Ототожнення правди та морального закону, що, за словами папи, вписаний у серці кожної людини, дозволяє говорити про потребу моральних вчинків, оскільки вони відповідають природі людини. Зауважимо, що правда приймається ним основою здійс- нення вибору. Аналізуючи взаємозв’язок релігії та моралі, папа стверджує, що нігілізм у сфері моралі є свідченням потреби звернення до Бога. Іван Павло II говорить про низь- кий рівень релігійності та моральності сучасної людини. Відсутність розуміння людиною сенсу свого існування здатне змінити лише звернення до Бога, адже лише Він «знає, що є в людині». Зріст релігійності є для папи необхідною умовою, що веде до повноти життя. Відображення структури релігійності особи Іван Павло II вбачає у релігії Старого і Нового Завітів. В межах цієї структури «відповідальність “перед кимось” отримує зна- чення релігійної відповідальності перед Богом» [2, п. 4], що ставить у взаємозалежність моральний та релігійний аспекти життя людини. Називаючи сучасність епохою «непідоз- рюваної досі деградації людини», говорить про необхідність переосмислення існуючої системи цінностей. Він припускає, що протягом історії людства духовність людини ніколи не протиставлялась Богові милосердя такою мірою, як сьогодні. Причиною цьому значною мірою є усталена форма відносин у суспільстві. Тому, за словами понтифіка, справед- ливість, мудрість та реалізм «вимагають перемоги згубної постави секуляризму, передусім хибного відсторонення релігійності виключно до приватної сфери» [3, с. 53]. Як стверджує папа, обмеження релігійної свободи суперечить гідності людини та розглядається ним як порушення її прав, як своєрідний тест на «дотримання усіх інших свобод», оскільки свобода релігійної віри розуміється ним як джерело існуючих свобод. Тому Іван Павло II наголошує на потребі гарантування суспільством кожному можливості М.Г. Кохановська «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 154 сповідування релігії, відповідно до його вибору. Свобідне визнання релігії, за його слова- ми, належить до головних показників суспільного прогресу, приносить користь як окре- мим людям, так і урядам, оскільки віруюча особа керується правдою та справедливістю, а тому є добрим громадянином. Однак лише у правильно трактованій релігійній свободі Іван Павло II вбачає основний елемент «автентично сучасного та демократичного суспільства». Іван Павло II зауважує, що у сучасному суспільстві релігія, а отже і релігійність, не має належних для розвитку умов. Перешкодами цьому є прагнення держави маніпу- лювати Церквою та декларативні моделі церковно-державних відносин. Папа говорить про тенденцію відсторонення віруючих на «маргінес суспільного життя» та приховану боротьбу із ними. Аналізуючи сучасну культуру, папа стверджує, що часто прагматизм домінує над християнськими цінностями, а «позбавлена своїх релігійних стремлінь лю- дина дуже скоро перетворюється в цифру або предмет» [4, с. 295]. Тому звернення до релігійних цінностей необхідне для належного прийняття людини у суспільстві. За його словами, обов’язком кожного є збереження особовості в її повноті. Забезпечення державою можливості задоволення релігійних потреб вимагає ана- лізу церковно-державних відносин. Розмежовуючи завдання церковної та політичної влади, їх спільну мету папа Іван Павло II вбачає у служінні людині, керуючись цінністю особи та повагою до її прав, серед яких основними називає право на життя та релігійну свободу. Такий підхід сприяє врегулюванню церковно-державних відносин та міжрелігій- ному діалогу. Оскільки людську гідність понтифік називає основою релігійної свободи, ті моделі церковно-державних відносин, в яких реалізація даного права зустрічається із пере- шкодами, він називає суперечними людській природі. Тому говорить про потребу їх зміни. Аналізуючи церковно-державні відносини, Іван Павло II виходить із сутнісних особ- ливостей держави та Церкви, а під останньою в основному розуміє Католицьку Церкву. Оскільки відмінності між державою та Церквою папа виводить із їх походження, за його словами, держава, як людське утворення, не повинна перешкоджати розвитку Церкви, яку заснував Бог, а відносини між цими інститутами повинні ґрунтуватись на принципі субсидіарності. Він наголошує, що соціальне вчення Церкви, на відміну від державних законів, не має загальноправової та зобов’язуючої сили, однак його метою є допомога у духовному розвитку людини. За словами понтифіка, не існує імперіалізму Церкви, є лише її служіння. Виокремлюючи модель світоглядного нейтралітету, папа зауважує, що їй часто притаманні атеїстичні риси: з державної політики цілком виключається релігійний ви- мір під приводом надання рівних прав усім релігіям. Однак розуміння понтифіком моделі світоглядного нейтралітету полягає в обов’язку державної влади оберігати сво- боду совісті своїх громадян. Тому він говорить про необхідність наявності таких форм святого у суспільному житті, які б нікого не зробили «чужим на власній батьківщині». Досліджуючи політичні режими правління, папа ставить за мету виявлення їх основних цінностей, зокрема, місця релігії у формуванні суспільних відносин. Незва- жаючи на те, що демократія найбільш відповідає його баченню необхідного ставлення до релігії, він наголошує не стільки на потребі запровадження певного ладу, як на забезпеченні реалізації основних прав та свобод людини. На відміну від «автентичної демократії» тоталітарні режими надають найменше свободи для участі християнина у політичному житті. Для «нацистського язичництва» та «марксистської догми» як тота- літарних ідеологій спільними, за словами папи, є намагання замінити релігію. Папа критикує комунізм через неможливість реалізації в його межах права на свободу совісті. Окрім цього віруючі у такому суспільстві є другорядними, їх гідність та права не шануються належним чином. Тому такий тоталітарний режим перешкоджає становленню особи, не дозволяє формувати конструктивні церковно-державні відно- сини. За словами Івана Павла II, пануючий при комунізмі атеїзм приводить суспільство до духовної пустки та кризи у соціально-політичній системі. Наслідки його панування «залишили глибокий слід у людських душах». Папа говорить про значні потреби релі- гійної та моральної віднови як «драматичні вимоги», що стоять перед усіма Церквами. Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 155 Вони підтверджують необхідність аналізу кожного політичного ладу на можливість забезпечення основних прав та свобод людини. Називаючи в енцикліці Сentessimus Annus атеїзм характерною рисою тоталітаризмів XX століття, Іван Павло II показує, наскільки кардинально у державах із різними політичними системами може відріз- нятися спосіб життя тих, хто належить або не належить до Церкви. Жодна релігія, як вважає папа, не повинна впроваджуватись у державі як обов’яз- кова. Якщо ж політика спрямована на домінування певної релігії, необхідно належним чином шанувати свободу совісті усіх громадян. Іван Павло II говорить про обов’язок держави щодо забезпечення рівного права на існування усім Церквам, а тому – можли- вості публічних релігійних практик. Зауважимо, що при цьому відсутнє врегулювання поширення деконструктивних релігійних організацій. Незважаючи на те, що папа Іван Павло II наголошує у своїх роботах на потребі незалежності та автономності держави та Церкви, не зустрічаємо його трактування цієї моделі як ідеальної. Стверджуючи у 1998 році, що держава у сучасну епоху не повинна базувати свій політичний лад на атеїзмі або на релігії, він наголошував на потребі відмови від релігійного фанатизму та крайнього секуляризму. У фундаменталізмах він вбачав негативне явище церковно-дер- жавних відносин, оскільки вони заперечують свободу совісті. Оскільки завдання Церкви є релігійної та моральної природи, вона не повинна підпорядковуватись жодним політичним системам. В протилежному випадку її діяль- ність буде «безрезультатною і безвідповідальною». Іван Павло II наголошує, що жодна Церква не повинна належати до державних органів влади, ідентифікувати себе із полі- тичними партіями та претендувати на правління суспільством. Вона не повинна безпо- середньо формувати політику. Також партії не повинні бути репрезентантами Церкви. Задля визначення становища Церкви у конкретній державі папа пропонує укладення конкордатів, що дозволить контролювати церковно-державні відносини відповідно до міжнародного права. Виокремлюючи два рівні, на яких Церква виконує свою діяльність: рівень єван- гелізації культур та рівень охорони людини та її «культурного авансу», папа аргументує вагомість її місії, називає Церкву одним із «найбільш активних цивілізаційних чинників в історії» [5, с. 175]. Бути знаком трансцендентності особи – це одне з основних завдань Церкви, про які він говорить. Людина, за його словами, не може вповні реалізувати себе, якщо не живе своїм надприродним виміром, зв’язком із Богом. Відповідно мож- ливість здійснення Церквою своєї місії у суспільстві є важливою для понтифіка задля становлення особи. Основу людського етосу він закорінює в образі та подобі Божій, а його вершиною називає заповідь любові. Оскільки для Івана Павла II релігійна свобода є основою усіх інших, а Бог знахо- диться у центрі історії, основою людських вчинків у нього виступають релігійні, зокре- ма християнські цінності. Однак бути християнином у розумінні папи означає доско- нало виконувати приписи даної релігії. Тому він критикує релігійну індиферентність та «розпливчасту релігійність». Лише через відповідальну реалізацію свого покликання люди- на здатна досягнути правдивого розвитку в індивідуальному житті та побудові суспільства. Релігійною папа називає людину «справедливу відносно Бога-Творця». Однак спра- ведливість у нього реалізується за певних умов. Зокрема, слід віддати належне іншому та бути із ним рівним. Якщо у взаємовідносинах людини з Богом перша умова реалі- зується через визнання людиною порядку природи та його збереження, то друга є важ- чою, оскільки не існує рівності сторін – людина є творінням Бога. Тому папа говорить про необхідність «віддати себе» Богу – формувати відносини із Творцем на основі любові, яка ставить відношення людини до Бога понад справедливість та спрямовує до зрівняння. Християнську заповідь любові він називає персоналістичною нормою і тлумачить як потребу «любити осіб». Одне із запропонованих папою визначень особи полягає у її трактуванні як буття, «належним і повноцінним відношенням» до якого є любов. «Правиль- не відношення до осіб» є виразом прийняття сотвореного Богом порядку. Тому рівень любові конкретної людини до інших він ототожнює із рівнем її справедливості стосов- М.Г. Кохановська «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2010 156 но Бога, наголошуючи: «Людина мусить наслідувати Бога у Його нескінченній любо- ві» [6, с. 72]. Справедливість стосовно Творця вимагає, за словами папи, «погодження із законом природи» людського сумління, від якого залежать вчинки, а також виділення цінності особи, що виявляється завдяки «участі у думці Бога». Лише при такому розу- мінні справедливості можлива, на думку Івана Павла II, справжня релігійність. Аналіз філософсько-богословської спадщини Івана Павла II свідчить про необ- хідність релігії в житті людини задля її духовного становлення та розвитку суспільства відповідно до її природних потреб. Узалежнення понтифіком рівня релігійності від спра- ведливості відносно Бога, яка, в свою чергу, залежить від відношення людини до світу сотворенного, свідчить про нерозривний зв’язок релігії з усіма сферами суспільного життя. Дослідження понтифіком соціокультурних трансформацій виявляє зріст у світі уваги до релігії, збільшення її ролі у соціальних програмах. Іван Павло II зауважує переважно низький рівень релігійності сучасних людей та використання політичною владою релігії як засобу впливу на вибір людини. Акцентуючи на релігійній природі людини, він наголошує на потребі забезпечення державою можливості реалізації релі- гійних прав та свобод своїх громадян, поваги до релігійних цінностей. Релігійна людина, на думку Івана Павла II, сприяє позитивним змінам у державі, а її цінності ототожнює із загальнолюдським моральним законом, тобто правдою. Відповідно у секуляризації вба- чає перешкоду функціонування суспільства. Дане дослідження може бути базовим для цілої низки подальших розвідок. Їх тематична спрямованість: аналіз дотримання релігійних прав та свобод у сучасному сус- пільстві; порівняння вчень основних світових релігій щодо необхідних шляхів розвитку церковно-державних відносин; вивчення стану міжрелігійної співпраці у соціальній сфері. ЛІТЕРАТУРА 1. Іван Павло ІІ. Про гідність і покликання жінки: апостольський лист Святішого Отця Івана Павла ІІ з нагоди Марійського року (15.08.1988 р.) / Іван Павло ІІ. – Львів : Місіонер, 1995. – 102 с. 2. Войтила К. (Иоанн Павел II). Личность и поступок. Антропологическое исследование / Войтила К. – М. : Издательство Францисканцев, 2003. – Режим доступа : http://www.agnuz.info/library/books/lichnost_i_postupok/ 3. Jan Paweł II. Wolność religijna podstawą praw ludzkich. Orędzie do Sekretarza Generalneo ONZ. 2 grudnia 1978 / Jan Paweł II // Nauczanie społeczne 1978 – 1979. Tom II. – Warszawa : Ośrodek dokumentacji i studiów społecznych, 1982. – S. 50-55. – (453 s.) 4. Иоанн Павел II. Апостолическое послание в связи с пятидесятилетней годовщиной начала Второй мировой войны. 27 августа 1989 // Мысли о земном / Иоанн Павел II. – М. : Новости, 1992. – С. 289-302. – (421 с.) 5. Jan Paweł II. Wolność, współdziałanie, uniwersalność, służba człowiekowi – warunkami prawdziwego rozwoju kultury. Do naukowców i przedstawicieli świata uniwersyteckiego, Madryd, 3 listopada 1982 / Jan Paweł II // Wiara i kultura. Dokumenty, przemówienia, homilie. – Rzym – Lublin : KUL, 1988. – S. 175-185. – (444 s.) 6. Jan Paweł II. W dziele kultury Bóg zawarł przymierze z człowiekiem. Do przedstawiczieli świata kultury. Rio de Janeiro, 1 lipca 1980 / Jan Paweł II // Wiara i kultura. Dokumenty, przemówienia, homilie. – Rzym – Lublin : KUL, 1988. – S. 69-75. – (444 s.) М.Г. Кохановская Религия и общественные отношения в учении Иоанна Павла II Рост внимания современного человека к религии, а также интенсификация церковно-государственных отношений часто сопровождается пониманием религии, неадекватным её сущности, поэтому делает религию орудием политической власти и удовлетворения субъективных интересов. Анализ моделей церковно-государственных отношений и места религии в жизни человека в философско-богословском наследии папы Иоанна Павла II ставит целью выявление его виденья основных тенденций в принятии религии обществом и обоснования её важности для человечества. M.H. Kokhanovska Religion and Social Relations in John Paul II’s Teaching The increasing of modern human being’s attention to religion and the intensification of church-state relations often is attended with the religion’s understanding that not correspondent to it essence. That is why religion becomes the instrument of political authority and the instrument of satisfaction of subjective interests. The analysis of church-state relations and the place of religion in human being’s life in John Paul II’s philosophical- theological teaching show us his point of view on the main tendency of the understanding of the place of religion in society, his argumentation of religion’s significance for mankind. Стаття надійшла до редакції 11.11.2009.

Релігія і суспільні відносини у вченні Івана Павла II

Репозитарії

Схожі ресурси