Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків
У статті підноситься питання дослідження жанру молитви, використання його в різні часи багатьма українськими письменниками в їхній літературній спадщині. Робиться компаративний аналіз молитовних різновидів....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33615 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 158-162. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33615 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-336152012-05-30T12:14:59Z Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків Приходченко, К.І. Релігієзнавство У статті підноситься питання дослідження жанру молитви, використання його в різні часи багатьма українськими письменниками в їхній літературній спадщині. Робиться компаративний аналіз молитовних різновидів. В статье поднимается вопрос исследования жанра молитвы, использование его в различные периоды многими украинскими писателями в их литературном наследии. Выполняется компаративный анализ молитвенных разновидностей. The article discusses the research of the prayer genre, its usage in different periods by different Ukrainian authors. The comparative analysis of prayers variety has been fulfilled. 2010 Article Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 158-162. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33615 243:82-1/-9 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Релігієзнавство Релігієзнавство |
| spellingShingle |
Релігієзнавство Релігієзнавство Приходченко, К.І. Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті підноситься питання дослідження жанру молитви, використання його в різні часи багатьма українськими
письменниками в їхній літературній спадщині. Робиться компаративний аналіз молитовних різновидів. |
| format |
Article |
| author |
Приходченко, К.І. |
| author_facet |
Приходченко, К.І. |
| author_sort |
Приходченко, К.І. |
| title |
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків |
| title_short |
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків |
| title_full |
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків |
| title_fullStr |
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків |
| title_full_unstemmed |
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків |
| title_sort |
компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Релігієзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33615 |
| citation_txt |
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 158-162. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT prihodčenkokí komparativnijanalízmolitovnihríznovidívâksakralʹnihzrazkív |
| first_indexed |
2025-07-03T14:18:09Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:18:09Z |
| _version_ |
1836635694185840640 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 158
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО
УДК 243:82-1/-9
К.І. Приходченко
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ МОЛИТОВНИХ РІЗНОВИДІВ
ЯК САКРАЛЬНИХ ЗРАЗКІВ
У статті підноситься питання дослідження жанру молитви, використання його в різні часи багатьма українськими
письменниками в їхній літературній спадщині. Робиться компаративний аналіз молитовних різновидів.
Однією з актуальних проблем літературознавства є становлення жанру молитви в
українській літературі.
Постановка проблеми. Дане питання цікавило дослідників В. Лєпахіна, А. Стебель-
ську, І. Бетко та інших [1-3]. Ученими встановлено сильний вплив молитви на духовний
і фізичний стан людини. Було воно в полі зору письменників П. Гулака-Артемовського,
Є. Маланюка, П. Куліша, Т. Шевченка, тощо [4-7], які з великою симпатією описували
народні вірування, обряди, що дає певне право вважати їх духовними предтечами від-
родження віри наших предків.
Мета і задачі. Взявши до уваги еволюцію української віри протягом тисячоліття,
будемо прагнути підняти прадідівську віру на теологічний рівень, тобто пояснити світо-
глядні засади традиційної релігії сучасною мовою, враховуючи набуті досягнення науки і
теології через:
а) єднання духовного і фізичного;
б) живлення свого егрегору;
в) відчуття святості.
В українському мистецтві слова виявляються такі жанри та жанрові модифікації
(протожанрові форми) релігійного напрямку, як: молитва, псалом, сповідь, заповіт, бе-
сіда, повчання, одкровення, видіння, дива, похвала тощо. Формувалися зазначені жанри під
впливом Святого Письма та існували певною мірою як інтертекстуальність. Адаптація
жанрових ознак сакрального зразка характерна для основоположника української літе-
ратури Т.Г. Шевченка і представлена в його творчості у розвиненому стані. Згідно з
концепцією В. Лєпахіна, в поетичних Шевченкових творах молитва як іконообраз має
такі характеристики: онтологічність, антиномічність, канонічність, символічність, синте-
тичність та синергійність. Це стосується і змісту молитовних прохань, і молитви як
процесу богоспілкування, і молитви як словесної ікони (за формальною структурою та
композицією) [1, с. 29]. Сучасні дослідники А. Стебельська, І. Бетко додають наступні ха-
рактеристики текстового та художньо-естетичного ряду його творів теологічного змісту:
− утворення специфічного емоційного темпоритму, який не завжди наслідує біб-
лійний зразок;
− елегійність у молитвах ліричного змісту чи, навпаки, динамічність у молитвах з
громадянським звучанням;
− зосередженість на духовності особистості з демонстрацією крайнього індивідуа-
лізму;
− архаїзація мовлення [2], [3].
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 159
До молитви зверталися здавна, звертаються і в сьогоденні. Цей жанр було покла-
дено в основу двох ліро-філософських поем – Кирила Транквіліона-Ставровецького
«Похвала пренасвятейшей персонє отцевской (перло многоценное)» (Чернігів, 1646 р.)
та В. Янева «Отче наш» (1939 – 1941 роки). Обидві молитви є розгорнутими медитація-
ми на кожний рядок Господньої молитви. Цілком іншою є лірична поезія Д. Павличка
«Молитва (Отче наш, Тарас всемогущий)» зі збірки «Гранослов» (Київ, 1968 р.). Цей твір є
наскрізною стилізацією, в якій згідно з авторським задумом релігійний пафос транс-
формовано у пафос національний. Молитва могла як «згортатися» до однієї фрази, так і
«розгортатися» у велику поему й мала спеціальне визначення – «Вєнєц» (наприклад,
поетична спадщина Димитрія Туптала «Вєнец молитв седмічних дванадесят звезений...»,
1694 р.). Слід назвати також твори Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія
Сковороди.
Емоційно-духовна молитовна інвектива зберігається і в подальшому літературно-
му процесі. Нова українська література, починаючи з бурлеску й травестії, не перервала
традиції адаптації біблійних жанрів. У творчості П. Гулака-Артемовського можна знай-
ти зразок бурлескної молитви, який започаткував стійку традицію в нашій літературі.
«Переложение псалма 125» Гулак-Артемовський написав у формі молитви:
До тебе, Господи, що там живеш на небі,
Звертаю очі я в пригоді і в потребі.
Як наймит з панських рук рятунку й ласки жде,
Або як наймичка прохати до пані йде,
Щоб запобігла їм чим в нуждоті, небозі, –
Так ми шукаємо добра й підмоги в Бозі.
Ой, змилуйсь, Господи! Та змилуйся ж на нас!
Бо ворог дошкуля до сліз під інший час
А гірш за все чваньки не допекли ті пишні
Щоб тільки бач вони святі, а ми всі грішні.
В подальшій творчості Гулак-Артемoвський все частіше і частіше звертається до
сакральних текстів. У статті «О поэзии и красноречии на востоке» він стверджує, що «іс-
тинне мистецтво має опанувати Біблію як вічним зразком та повинне прагнути викли-
кати почуття, подібне до божественного благоговіння» [4, с. 169]. У творчості П. Куліша
маємо майже чистий варіант цього жанру. Прикладом може слугувати твір «Молитва
природи». Діалогізм у молитві як літературному жанрі у Куліша зреалізований протягом
всього тексту через прагнення до своєрідного діалогу з Богом без посередництва церкви:
Твоїх церков ніяких я не знаю,
Вкажи мені твою спасенну путь.
Про всемогущество Твоє гадаю,
Як можу розумом своїм збагнуть [6, c. 278].
Подібна трансформація жанру молитви часто зустрічається й надалі в українській
літературі. Представлена вона і в збірці Максимовича «Театрон», хоча виділена як особ-
ливий жанр лише Сковородою. Маємо ми у Т.Г. Шевченка кілька зразків так званої «чистої»
молитви: «Молитва», «Царів кривавих шинкарів», «Злоначинаючих спини». Складни-
ком жанру молитви є покладання сподівань на втручання Бога в людську долю. Шевченко
звертається до Бога за справедливістю, за допомогою, за порадою і розрадою, тобто за
чеснотами, які люди не в змозі або навіть і не здатні створити на землі без сторонньої
допомоги. Звернемося до творів видатного митця слова. Так, у поемі «Єретик» молитва
входить до складу твору як його органічна частина через звернення Яна Гуса перед даль-
ньою дорогою, щоб «...і диво, Святеє диво показать очам незрящим» [7, c. 201]. Цим дивом
є правда життя. «Кругом неправда і неволя. Народ замучений мовчить». Зустрічаються
у творах Т. Шевченка сцени молитви наодинці («Мені тринадцятий минало»), масові
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 160
літургії («У неділеньку святую»). Молитва існує у творчості Т. Шевченка і як жанр, і як
ліричний відступ у середині твору, і як опосередковане зображення людей, які молять-
ся, і в кожному разі міститься містичний компонент дива. Твори жанрової літературної
групи «молитва», «заповіт», «сповідь» показують диво не як об’єкт зображення, а лише
як передбачувану проекцію, як частину авторського містицизму. Молитва як жанр у різ-
них творах Т. Шевченка звучить по-різному. Зразок прохальної молитви містить поема
«Гамалія»:
О милий Боже України!
Не дай пропасти на чужині,
В неволі, вільним козакам!
І сором тут, і сором там –
Вставать з чужої домовини,
На суд твій праведний прийти,
В залізах руки принести,
І перед всіма у кайданах
Стать козакові... [7, с. 151].
Особливими інтонаційними рисами наведеної молитви є:
− незавершеність, яка позначена трикрапкою;
− національна ідентифікація Бога («Боже України»);
− частина великого твору з по-дієвою сюжетною структурою.
В поемі ж «Наймичка» подається інше, втаємничене відтворення акту моління:
І отче наш тихо-тихо,
Мов крізь сон, читала... [7, с. 244].
Поема «Відьма» подає молитву як дорікання Богу, вірш «Чи ми не зійдемося зно-
ву?» – як акт свідомого, Правди та Вищої справедливості:
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть
Любіть її... Во время люте,
За неї господа моліть [7, с. 13].
Твір «Кавказ» – як єдиносущну силу, що здатна допомогти людині подолати всі
труднощі:
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки [7, с. 246].
Жанровий розвиток молитви у творчості Шевченка простежуємо у творах: «Тим
неситим очам», «Царям, всесвітнім шинкарям», «Мій боже милий, знову лихо». Молитва
тут звучить як слово небайдужої людини, слово, яке може сказати не тільки літератур-
ний герой, кожен бажаючий.
Так, Є. Маланюк свідомо відхиляється від класичного жанру молитви, зберігаючи
лише окремі його риси, серед яких стійким залишаються лише звертання до Бога, що
справляє враження наслідування форми прохальної молитви:
Вчини мене бичем твоїм,
Ударом, вистрілом, набоєм,
Щоб залишивсь хоч чорний дим
Над неповторною добою [5, c. 138].
Компаративний аналіз молитовних різновидів як сакральних зразків
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 161
Поетом ставиться мета навіювати певну «молитовність», відтворювати молитву як
специфічний знак культури, як своєрідний код, що має трансцендентальне значення, ви-
ступає певним епіфеноменом, який ґрунтується на вже виробленій літературній тради-
ції. Можна сказати, виступає певним відгалуженням медитативної лірики. Не дивно, що
лірична версія молитви «Отче наш» входить до складу філософської поеми О. Маковея
«Терновий вінок»:
Наш Отче, що на небесах,
Нехай святиться нам твоє ім’я!
На небі й на землі по всі часи
Най буде власть і воля все Твоя! [1, с. 17].
Українська поетична молитва генетично пов’язана з жанрами християнської літур-
гії – псалмом, гімном, єктенією. Її розвиток починався з часів прийняття християнства,
ішов шляхом всебічного розкриття духовного світу індивіда, його емоційно-психологіч-
ної сфери. Серед перших поетичних молитов – церковно-слов’янські вірші IX – X ст.,
що відомі за пізнішими рукописами під назвами «азбуковники», «азбучні молитви».
Молитовним пафосом перейнятий «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди.
У 1, 3, 6, 7, 15, 19, 28 і 29 піснях наявні розгорнуті молитовні апеляції до Христа. Розквіт
жанру молитви в українській поезії припадає на кінець ХІХ – початок ХХ століття.
Молитовні поезії цього періоду репрезентують розгалужену систему внутрішніх жанро-
вих модифікацій, для прикладу можемо взяти поезії В. Шурата «На Гетьманський сад»,
«На страснім тижні», «В Ямнім».
Філософський аспект молитви як сокровенного внутрішнього діяння всебічно роз-
криває І. Франко. Його поема «Мойсей» є справжнім гімном молитві:
Підніметься сонце, пала
Вся небесная стеля,
І стоїть на молитві Мойсей
Нерухомий, як скеля...
...Від такої молитви тремтять
Землянії основи,
Тають скелі, як віск, і дрижить
Трон предвічний Єгови.
Відокремлюється в своєрідний жанр молитва за Україну («Плачання» і «Боже! Чи
знайдеться край» П. Грабовського, «Молитва» та «О, що ж Тебе, мій отче» Уляни Крав-
ченко, «Боже, великий, єдиний» О. Кониського, «До сина» С. Бердяєва, «Молитва (Бачу
Тебе, о всепітая Мати)») і «Молитва (Не дай мені, мій Боже, біля хати)» Б. Лепкого та інші).
Слід зупинитися на так званій медитативній молитві. До неї відносять молитву-роз-
дум П. Куліша «Молитва (Всевишній! Я тобі молюся)», М. Старицького «Молитва», В. Са-
мійленка «Думи буття (Символ віри)», К. Попович-Боярської «Де Бог мій» тощо. Для ви-
раження планетарно-космічного поетичного мислення ліричного героя В. Cамійленко у
творі «Символ віри» застосовує розмір гекзаметра.
Вірю в єдиного Бога: крім Бога, нічого немає.
Вірю, що є тільки дух, космос же прояв його.
І що свідомість моя – око єдиного Духа,
Котрим себе озира втілене в космос Буття...
Існував ще модифікований жанр містичної молитви (А. Кримський «Молитва (Пта-
шенятко мале у гніздечку пищить)», «Сон Христового ворога», «Молитва (Сонце ясне!)»).
Сильний емоційний вплив створює ланцюжок звертання, побудований за принципом
почуттєвого наростання (Господи Боже, Владико всього світу, Господи, Ісусе Христове,
Сину Божий; Господи, Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе, Царю небесний,
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 162
Утішителю, Душе правди! Пресвятая Владичице Богородице, світло затемненої душі моєї,
надіє, покрово, пристановище, утіха, радосте моя, дякую тобі) і творять неповторну, не
властиву іншим текстам експресію піднесеності, емоційної наснаженості.
Таким чином, в складних сучасних суспільних стосунках, коли людина губиться в
безлічі негараздів, що навколо неї, на молитву покладено компенсаторну функцію, на-
буваючи особливої ваги в різних умовах: виступала заспокійливим засобом у хвилини
духовного розпачу, лікувала спраглу до добра душу, зцілювала всіх, хто цього бажав і до
цього прагнув.
ЛІТЕРАТУРА
1. Лєпахін В. Молитва як словесна ікона / Лєпахін В. – Львів, 2001. – 144 с.
2. Стебельська А. Шевченкова молитва : зб. наук. праць Канадського наукового товариства ім. Т. Шев-
ченка / А. Стебельська. – Торонто, 1993. – С. 143-159.
3. Бетко І. Молитва як філософсько-релігійний жанр / І. Бетко // Біблійні сюжети і молитви в українській
поезії. – Київ – Зелена Тура, 1999. – С. 117-124.
4. Гулак-Артемовський П. Про поезію та красномовство / П. Гулак-Артемовський // Український журнал. –
1824. – № 4. – С. 168-178; № 5. – С. 210-236.
5. Маланюк Є. Невичерпальність / Маланюк Є. – К., 1997. – 209 с.
6. Куліш П. Молитва природи / П. Куліш // Твори : у 2 т. – К., 1989. – Т. 1. – 643 с.
7. Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 12 т. – К., 1989. – Т. 1. – 729 с.
К.И. Приходченко
Компаративный анализ разновидностей молитвы как сакральных образцов
В статье поднимается вопрос исследования жанра молитвы, использование его в различные периоды многими
украинскими писателями в их литературном наследии. Выполняется компаративный анализ молитвенных
разновидностей.
K.I. Prykhodchenko
Prayer as a Literature Genre
The article discusses the research of the prayer genre, its usage in different periods by different Ukrainian authors.
The comparative analysis of prayers variety has been fulfilled.
Стаття надійшла до редакції 29.06.2010.
|