Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33623 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу / О.В. Білокобильський // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 4-6. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33623 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-336232012-05-30T12:18:36Z Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу Білокобильський, О.В. 2010 Article Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу / О.В. Білокобильський // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 4-6. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33623 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Білокобильський, О.В. |
| spellingShingle |
Білокобильський, О.В. Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу Наука. Релігія. Суспільство |
| author_facet |
Білокобильський, О.В. |
| author_sort |
Білокобильський, О.В. |
| title |
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу |
| title_short |
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу |
| title_full |
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу |
| title_fullStr |
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу |
| title_full_unstemmed |
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу |
| title_sort |
вічні форми пошуку змісту. методологічні трансформації філософії с. кримського: від онтологій до метафізики міфу |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33623 |
| citation_txt |
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського: від онтологій до метафізики міфу / О.В. Білокобильський // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 4-6. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT bílokobilʹsʹkijov víčníformipošukuzmístumetodologíčnítransformacíífílosofíískrimsʹkogovídontologíjdometafízikimífu |
| first_indexed |
2025-07-03T14:18:37Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:18:37Z |
| _version_ |
1836635723501928448 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 4
О.В. Білокобильський
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
ВІЧНІ ФОРМИ ПОШУКУ ЗМІСТУ. МЕТОДОЛОГІЧНІ
ТРАНСФОРМАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ С. КРИМСЬКОГО:
ВІД ОНТОЛОГІЇ НАУКИ ДО МЕТАФІЗИКИ МІФУ
Постать Сергія Борисовича Кримського вже зараз набуває того таємничого масшта-
бу, який притаманний справжнім філософам: тим, хто жив поруч з ним, бачив мислителя
кожного вівторка в помешканні Центру гуманітарної освіти НАН України на Трьохсвя-
тительській, 4, стає все більш зрозумілим, що справжній вимір його творчого універсу-
му залишився в написаних, а також так і не здійснених творах, які сьогодні потребують
не миттєвої реакції співрозмовників, а неспішної уваги читача. Стає остаточно зрозумі-
лим, що творче переборення небуття спроможне перетворитися на шлях до вічності. Ви-
датний вчений безперечно належав до тих 5% людей, що знали себе, а знання людини
взагалі, знання буття засвідчене його книгами. Саме здатність до створення нового, чо-
гось не існуючого раніше, виділяла С.Б. Кримського навіть серед визнаних професіоналів
й надавала йому високе право на володіння сенсами нашої культури – право на справж-
ню творчість.
Взагалі творчість – своєрідний дискурсивний перфоматив, що конституюється спро-
бою інтерпретації самої творчості. Біля півстоліття публікації С. Кримського поповню-
вали скарбницю української філософії. Важливо підкреслити дві обставини: по-перше,
чим би не займався С. Кримський – філософією науки, естетикою, українознавством –
його роботи присвячені проблемам виключно філософським – тобто множина тут вияв-
ляється недоречною – запитання про буття вичерпує суто філософську проблематику, а
основні роботи українського філософа слід віднести до онтології чи навіть метафізики;
по-друге, за останні роки С. Кримський видав декілька книг, які розвивають і поглиб-
люють його філософську концепцію і дозволяють прослідити динаміку внутрішньокон-
цептуальних творчих трансформацій.
Теза про «метафізичність» філософії С. Кримського тільки на перший погляд мо-
же показатися необґрунтованою. Навіть коли йдеться про природознавство й застосовує-
ться суто «матеріалістична» мова, філософ звертався до сфери категоріальної фіксації
буття, свідомо чи несвідомо вводячи в тоді ще радянську філософію проблематику онто-
логії культури. Ось, наприклад, як виглядала спроба легітимного (з погляду діалектич-
ного матеріалізму) визначення буття: «Універсум не є ані світом, ані субстанцією, бо
він не може бути зведений до підстави детермінації. Це саме «все» (все, не як квантор
загальності), але в тому сенсі, в якому «всім» може виступати лише процес розвитку з
властивими йому переходами потенційного в актуальне, розкриттям матеріального і у
формах “для себе буття” і як відображення реальності» [1, с. 120]. Проте розуміння цього
«всього», так само як і можливість того, що визначається відносно нього (що власне і
фіксує певну онтологічну реальність), можливі тільки зважаючи на ухвалення розумом
декількох аксіом: визнанні системності буття і його цілісності, його сутнісної єдності і
внутрішньої закономірності, що якраз і фіксує цю сутність [1, с. 67-69]. Самі онтологічні
аксіоми задаються особливостями мислення, детермінованого певними культурними цін-
ностями, властивими тільки сучасній, техногенній цивілізації, – методологічною перекона-
ністю у всесильності і повноцінності процедури екстраполяції, прийняттям філософсько-
світоглядної максими матеріальної єдності світу і наявністю єдиної пізнаваної матеріальної
субстанції всіх явищ, а також прийняттям ідеї наявності у світі універсальних взаємодій
та інтуїтивною переконаністю в необмеженій застосовності «простору вимірювань» [1, с. 46].
Вічні форми пошуку змісту. Методологічні трансформації філософії С. Кримського...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 5
Концептуальні положення, що належать сфері філософії науки, які були запропо-
новані С. Кримським, є по суті онтологічними і навіть метафізичними. Понад те, метафі-
зичний дискурс перестає бути «доповненням» до дискурсу гносеологічного і зміщується
в сферу онтології культури, тобто сферу звершень людського духу. Звернення філосо-
фом саме до філософії науки – а він сам підкреслював зв’язок своїх творчих пошуків в
першу чергу з філософією науки, потім логікою науки і, нарешті, з культурологією науки –
вельми показове, бо у 60 – 80-х роках саме філософія науки була авангардом метафізичних
пошуків. Пізніше тенденція до гуманізації метафізики проявляється в концепції ціннісно-
смислового універсуму, яка була сформульована українським філософом і викладена
ним у низці статей та монографій. Концепт ціннісно-смислового універсуму, який в чо-
мусь перекликається з попперівським «світом 3», дозволяє понизити онтологічний статус
матеріального буття до «регіонального» рівня. Разом з «природою» (власне матеріаль-
ним світом) С. Кримський стверджує значущість психічного універсуму і «серединного
буття, що фіксується цивілізацією» [2, с. 106]. Ця, на перший погляд, буферна зона, во-
лодіє всією повнотою буття, розчиняючи в собі людські сподівання і об’єктивність ви-
кликів реальності. Її аксіологічна поляризація формує простір «збирання» буттєвих сенсів і
творення людської особистості. Саме ця «серединна реальність» перетворюється на єди-
ний предмет філософії – ціннісно-смисловий універсум [2, с. 107]. Розмірковуючи над
принципами розуміння світу, які у вимірі ціннісно-смислового універсуму набувають он-
тологічного статусу, С. Кримський вже в новому сторіччі підсумував науково-філософ-
ські пошуки формулюванням своєрідних принципів розуміння взагалі. Зокрема, він виділив
«логічний принцип», що фіксує можливість спільної концептуалізації, «гносеологічний
постулат» як можливість розуміння, що пов’язана з інтерсуб’єктивністю чи хоча б мож-
ливістю зробити предмет продуктом своєї діяльності, «культурно-історичну інтерсуб’єк-
тивність» – як спільну культурно-історичну реальність, яка формує базис безперечного
та «психологічний постулат», пов’язаний з надією на адекватне розуміння іншими [3, с. 108].
Філософ доходить висновку про необхідність більш загального розуміння людської ра-
ціональності, що поширюється на універсум культурних смислів і тільки в цьому мета-
масштабі стає синонімом людської розумності: «[Концепція раціональності] потребує
ширшого духовного контексту і філософсько-світоглядного обґрунтування. Взята у вузь-
кому значенні раціональність хибує на серйозні вади. Вона не виконує власних же посту-
латів. Адже такі її вимоги, як принцип нормальності (тобто переконання у тому, що явища
тяжіють до норми), допущення можливості чіткого розмежування істини і брехні, правди
і кривди, ідея “непорожності” майбутнього (принцип оптимізму), зміна хаосу на гармо-
нію і т.д., потребують віри, а це суперечить самому духу раціональності. Не можна від-
кидати і ту обставину, що розумом за його софістичного використання можна виправда-
ти все, що завгодно» [3, с. 137]. Окрім того (і це дуже показово!) філософ наголошував
на тому, що концепція раціональності включає також принцип рішучості [3, с. 137].
Еволюція філософських поглядів С. Кримського цікава не тільки в плані концеп-
туальних трансформацій. Заслуговує уваги сам метод творчого переосмислення ортодок-
сального учення, який дивовижним чином поєднує творчий ризик з вірністю найбільш
стійким традиційним формам. Переосмислюючи історію людства, С. Кримський виділяв
аксіологічно стабільну вісь реальності, яка є інваріантною основою історичних варіацій, –
метаісторію. Власне в метаісторії і зосереджується сенс історії як шляху до затвердження
людяності. Проте метаісторичний дискурс, разом з цілком очікуваною філософською ра-
ціоналізацією і концептуалізацією вищих сенсів знаходить в нових творах українського
філософа цілком міфічні риси. Наприклад, монографія, названа «Під сигнатурою Софії»,
відсилає не тільки (і не стільки) до образу Софії-мудрості. Йдеться, насамперед, про хрис-
тиянську інтерпретацію Софії як Премудрості Божої, Другої Особи Трійці – Сина Божого.
Слід підкреслити, що введення С. Кримським у філософський дискурс християн-
ської символіки у жодному сенсі не є наслідком теологізації метафізики. З іншого боку,
міфологічна «концептуалістика» в даному випадку не може розглядатися і як художня
О.В. Білокобильський
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 6
метафора. Йдеться про дивовижний феномен, що розкриває творчий метод одного з най-
цікавіших філософів сучасності. Звернення до міфу як граничної філософської форми,
причому звернення, що спирається на півстолітній досвід концептуалізації трансцендент-
ного, змушує пригадати одну історичну паралель. Філософія вже знає принаймні один
приклад свідомої міфологізації раціонального методу, за якою міф виступав саме як гра-
ничне знаряддя людського розуму: до цієї зброї впродовж всієї творчої діяльності удавався
Платон. Проте це звернення має свою історію і логіку. У ранньому діалозі «Протагор»
міф використовується ним як альтернатива дискурсу, тобто методично, в «Державі» – як
оптимальний спосіб подачі матеріалу (методологічно), в «Тімеї» міф стає єдиним можли-
вим способом концептуалізації позамежного (і, тим самим, виконує метафізичну функцію),
нарешті, в пізньому діалозі «Крітій» міф – це вже реальність, яка заміщує емпіричну дійсність.
Еволюція ролі, яку відігравав міф в творчості Платона, може розглядатися і як сві-
доцтво руйнування традиційного місця міфу в культурі. Міфологізуючи філософію, Платон
раціоналізував міф, наділяючи його не властивими йому раніше сенсами. Подібний про-
цес можна спостерігати і в творах С. Кримського. Звертаючись до християнської міфо-
логічної символіки, він залишається саме філософом, і автентичний міфологічний сенс,
навмисно чи не навмисно, здобуває нового звучання. Як можна зрозуміти, наприклад,
наступний пасаж: «Якщо скористатися сакральною формулою, то можна сказати: ми не
знаємо, коли буде богоявлення. Але ми точно знаємо місце, де воно відбудеться. Це сфера
нашої любові до ближнього, людської солідарності та нашої відкритості Духу» [4, с. 63]?
Про яке богоявлення йдеться? Не змінюючи форми міфічного оповідання, український
філософ переінтерпретує його сенс в раціонально-метафізичному дусі. У «Ранкових роз-
думах» читач знайомиться з раціоналізованою версією релігійного міфу, в якій вічне життя
трансформується в творче безсмертя, місце Духу займає духовність, а граничність релі-
гійних домінант заміщується їх аксіологічними двійниками – вищими цінностями, богом
(з маленької), Правдою, Добром, Красою, Долею, Законом, Індивідуальністю.
Можна стверджувати, що еволюція філософських поглядів Сергія Борисовича Крим-
ського наочно демонструє головний закон і внутрішню сутність творчого процесу: тво-
рення нового неможливо поза вірністю традиційним формам. Проте внутрішня діалектика
творчості вимагає не тільки оформлення нового традицією, але зримо чи незримо змінює
її. Звернення до граничних сенсів буття вимагає гранично ж стабільних, «метаісторичних»
форм, які і надає міф. Саме його стабільність, поза інтерпретаціями і переосмисленнями,
залишається заставою осягнення буттєвої споконвічності. Незважаючи на виключну вір-
ність філософській раціональності, саме міфічні за образністю уявлення про Софію, Дух,
Богоявлення окреслили «зону входження світового цілого в духовне життя» видатного
українського філософа Сергія Борисовича Кримського, тобто той (скористуємось за-
пропонованим ним поняттям) еквінокс, що, за думкою вченого, «має особливу психологічну
складову, коли... відкриття істини може бути зафіксоване симптоматикою деякого сяйва,
яке супроводжує підхід до істинного результату». Саме здатність до відчуття «сполоху над-
життєвої блискавки», що безперечно відкарбувалась у творах Сергія Борисовича Крим-
ського, ставить його ім’я поряд з названими ним самим обранниками духу – Р. Декартом,
Е. Галуа та Б. Паскалем.
ЛІТЕРАТУРА
1. Крымский С.Б. Мировоззренческие категории в современном естествознании / С.Б. Крымский, В.И. Куз-
нецов. – К., 1983.
2. Крымский С. Ценностно-смысловой универсум как предметное поле философии / Крымский С. // Фи-
лософская и социологическая мысль. – 1996. – № 3-4.
3. Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії / Кримський С.Б. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська акаде-
мія», 2008. – 367 с.
4. Кримський С. Ранкові роздуми : зб. ст. / Кримський С. – К. : Майстерня Білецьких, 2009. – 120 с.
Стаття надійшла до редакції 10.08.2010.
|