Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму
У статті здійснено аналіз розвитку та сучасного стану міжнародної співпраці МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму. Охарактеризовано основні етапи процесу інституалізації боротьби з тероризмом у незалежній Україні, надано характеристику напрямів та шляхів співпраці органів внутрішні...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33624 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму / Є.В. Зозуля // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 79-85. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33624 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-336242012-05-30T12:19:08Z Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму Зозуля, Є.В. Історія У статті здійснено аналіз розвитку та сучасного стану міжнародної співпраці МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму. Охарактеризовано основні етапи процесу інституалізації боротьби з тероризмом у незалежній Україні, надано характеристику напрямів та шляхів співпраці органів внутрішніх справ нашої країни з правоохоронними структурами країн-учасниць СНД, а також із міжнародними організаціями, які здійснюють заходи із протидії міжнародному тероризму та екстремізму. Проанализированы развитие и современное состояние международного сотрудничества МВД Украины в сфере противодействия терроризму и экстремизму. Охарактеризованы основные этапы процесса институализации борьбы с терроризмом в независимой Украине, представлена характеристика направлений и путей сотрудничества органов внутренних дел нашей страны с правоохранительными структурами стран-участниц СНГ, а также с международными организациями, которые осуществляют мероприятия по противодействию международному терроризму и экстремизму. In the article it is analyzed the development and current state of international cooperation within Ministry of Interior Affairs in Ukraine in the field of combating terrorism and extremism. It is described basic stages of the institutionalization of combating terrorism process in independent Ukraine, it is given the description of directions and ways of cooperation within internal affairs of our country with law enforcement agencies of country-participants in the CIS as well as with international organizations which implement measures to resistance the international terrorism and extremism. 2010 Article Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму / Є.В. Зозуля // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 79-85. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33624 94 (477) uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Зозуля, Є.В. Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті здійснено аналіз розвитку та сучасного стану міжнародної співпраці МВС України у сфері протидії
тероризму та екстремізму. Охарактеризовано основні етапи процесу інституалізації боротьби з тероризмом у
незалежній Україні, надано характеристику напрямів та шляхів співпраці органів внутрішніх справ нашої
країни з правоохоронними структурами країн-учасниць СНД, а також із міжнародними організаціями, які
здійснюють заходи із протидії міжнародному тероризму та екстремізму. |
| format |
Article |
| author |
Зозуля, Є.В. |
| author_facet |
Зозуля, Є.В. |
| author_sort |
Зозуля, Є.В. |
| title |
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму |
| title_short |
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму |
| title_full |
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму |
| title_fullStr |
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму |
| title_full_unstemmed |
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму |
| title_sort |
становлення та розвиток міжнародного співробітництва мвс україни у сфері протидії тероризму та екстремізму |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33624 |
| citation_txt |
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та екстремізму / Є.В. Зозуля // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 79-85. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT zozulâêv stanovlennâtarozvitokmížnarodnogospívrobítnictvamvsukraíniusferíprotidííterorizmutaekstremízmu |
| first_indexed |
2025-07-03T14:18:41Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:18:41Z |
| _version_ |
1836635727264219136 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 79
УДК 94 (477)
Є.В. Зозуля
Донецький юридичний інститут Луганського державного університету
внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, Україна
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА МВС УКРАЇНИ У СФЕРІ
ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ ТА ЕКСТРЕМІЗМУ
У статті здійснено аналіз розвитку та сучасного стану міжнародної співпраці МВС України у сфері протидії
тероризму та екстремізму. Охарактеризовано основні етапи процесу інституалізації боротьби з тероризмом у
незалежній Україні, надано характеристику напрямів та шляхів співпраці органів внутрішніх справ нашої
країни з правоохоронними структурами країн-учасниць СНД, а також із міжнародними організаціями, які
здійснюють заходи із протидії міжнародному тероризму та екстремізму.
Загальновідомо, що тероризм, у тому числі в його трансграничних формах, – одна
з найнебезпечніших форм злочинності. На сучасному етапі це явище перетворилося на фак-
тор, що серйозно дестабілізує нормальний розвиток міжнародних відносин. Особливу
небезпеку можуть становити терористичні зазіхання з використанням ядерних та інших
засобів масового ураження.
Активна зовнішньополітична діяльність протягом всього періоду розвитку України
як незалежної держави, участь у численних міжнародних заходах, серед іншого й антите-
рористичної спрямованості, наявність зовнішніх та внутрішніх чинників – усе це підвищує
вірогідність терористичних атак, спрямованих проти нашої держави. Безумовно, Україна
визнає боротьбу з тероризмом одним із визначальних напрямів своєї державної політики,
а отже, бере активну участь у розробленні стратегії та механізмів забезпечення ефектив-
ної протидії терористичним проявам.
Значний внесок у вивчення проблеми тероризму зробили вітчизняні науковці В.Ф. Ан-
типенко, В.О. Глушков, Ю.С. Горбунов, О.М. Гончаренко, Е.О. Дідоренко, В.П. Ємельянов,
В. Зеленецький, P.M. Короткий, В.А. Ліпкан, I.B. Можейко, В.Л. Ординський, С. Теле-
шун та інші.
Враховуючи небезпечність окремих проявів тероризму та екстремізму для України
на сучасному етапі її розвитку, а також рівень науково-теоретичної розробленості всіх
аспектів цієї проблеми та потреб практики, метою статті вважаємо аналіз становлення
та розвитку міжнародного співробітництва МВС України у сфері протидії тероризму та
екстремізму на сучасному етапі державотворення.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що на тлі численних сучасних викликів без-
пеці України як молодої незалежної держави боротьба з міжнародним тероризмом та екс-
тремізмом набуває пріоритетного значення і ефективність її вимагає вжиття відповідних
більш активних заходів на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
Розпочинаючи безпосереднє висвітлення проблеми, зазначимо, що процес станов-
лення міжнародного співробітництва у протидії тероризму, формування його основних
принципів і норм має певні історичні етапи. Перші багатобічні зусилля держав у цьому
напрямку сягають кінця 20-х – другої половини 30-х років минулого сторіччя. Під час
проведення міжнародних конференцій із уніфікації кримінального законодавства міжна-
родній спільноті вдалося сформулювати й прийняти (у формі рекомендацій державам-
учасницям) визначення тероризму, яким розуміли застосування будь-яких засобів, здат-
них тероризувати населення, з метою знищення всякої соціальної організації.
Є.В. Зозуля
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 80
На міжнародних конференціях відбувалася також робота над створенням механізмів,
які дозволяли би здійснювати кримінальне переслідування терористів за межами націо-
нальних кордонів. Наслідком цієї діяльності є те, що сьогодні у світовому співтоварист-
ві сформувалося визнання об’єктивної необхідності підкріплення заходів, прийнятих на
національному рівні, розробленням відповідних міжнародно-правових норм.
Новим етапом міжнародного співробітництва держав у цій сфері стало завершення
у 1937 році розроблення під егідою Ліги Націй Конвенції про попередження тероризму й
покарання за нього, а також Конвенції про створення міжнародного кримінального суду.
Попри те, що обидві конвенції так і не набули чинності, багато їхніх положень лягли в
основу становлення таких дієвих принципів і норм міжнародного співробітництва у бо-
ротьбі з тероризмом, як неминучість покарання злочинців, універсальна юрисдикція,
зобов’язання видавати ймовірних злочинців або переслідувати їх у кримінально-проце-
суальному порядку, положення про взаємний обмін відповідною інформацією тощо.
Сучасні параметри міжнародного співробітництва держав у боротьбі з тероризмом
переважним чином сформувалися в післявоєнний період. У 1977 р. було прийнято Єв-
ропейську Конвенцію про боротьбу з тероризмом [1]. Також можна назвати значну
кількість резолюцій, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН. Серед них Декларація
Генеральної Асамблеї ООН 1994 р. про заходи для ліквідації міжнародного тероризму і
Декларація Генеральної Асамблеї ООН 1996 р., що доповнює Декларацію 1994 р.
Із-поміж останніх документів можна назвати Міжнародну Конвенцію про бороть-
бу з бомбовим тероризмом, прийняту резолюцією 52/164 Генеральної Асамблеї ООН
від 16 грудня 1997 року [2]. Із набуттям чинності цією Конвенцією пакет міжнародно-
правових актів, спрямованих на боротьбу з тероризмом, налічує 14 універсальних і
регіональних договорів.
У незалежній Україні процес інституалізації боротьби з тероризмом розпочався з
середини 90-х років минулого століття. Так, 15 березня 1996 року відбулася нарада за
участі керівників силових структур країни, присвячена питанням боротьби з тероризмом.
Тоді ж керівництво держави дійшло висновку щодо необхідності створення в Україні
єдиного антитерористичного центру, метою якого є координація діяльності як спеціаль-
них підрозділів Служби безпеки України, так і підрозділів інших силових міністерств.
Наприкінці липня 1996 року ці зусилля набули більш чітких обрисів. Так, на засіданні
Ради національної безпеки України було ухвалене рішення відносно розроблення доку-
ментів про створення антитерористичного центру в Україні. На виконання цього рішен-
ня, для організації та проведення антитерористичних операцій і координації діяльності
суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи є залучуваними до антитерористичних
операцій, згідно з Указом Президента України 11 грудня 1998 року створено Антитеро-
ристичний центр при СБ України [3]. У державному бюджеті України на 1999 рік за
функціональною класифікацією вже було передбачено відповідне фінансування цього під-
розділу, що становило 11 млн грн.
Економічна, соціальна та політична криза, яка на той час охопила Україну, неми-
нуче позначилася на погіршенні криміногенної обстановки та розширенні терористич-
ної діяльності. Підтвердженням того, що проблема тероризму вже на той час набула для
українського суспільства достатньої актуальності, став інцидент, який трапився у липні
1996 року, коли вибуховий прилад спрацював на шляху кортежу тодішнього прем’єр-
міністра Павла Лазаренка, що офіційно визначений як невдалий замах на нього. У 1999 р.
під час президентської кампанії в кандидата Наталію Вітренко було кинуто дві гранати
РГД-5. На щастя, ніхто не загинув, але постраждали 45 осіб. Убивство народного депу-
тата В. Гетьмана, низка терористичних актів проти відомих політиків, бізнесменів, жур-
налістів змусили з повною серйозністю говорити про проблему тероризму та екстремізму
в Україні.
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 81
За даними СБУ, впродовж 1996 – 1997 рр. в Україні було скоєно понад 560 злочи-
нів терористичного характеру, внаслідок чого 90 осіб (із них 15 представників владних
структур) загинуло. Оперативна обстановка характеризується зростанням активності між-
народних терористичних організацій, насамперед із країн Близького Сходу («Хезболах»,
«Абу Ніджаль», «Хамас», «Брати-мусульмани»), які прагнуть використовувати терито-
рію України для транзиту своїх бойовиків до країн Західної Європи, а також для підго-
товки акцій проти послів та представників іноземних держав в Україні, насамперед із
США та Ізраїлю [4].
Усвідомлюючи непересічну суспільну небезпечність тероризму для становлення
та розвитку незалежної держави, Верховна Рада України 20 березня 2003 року ухвалила
Закон України «Про боротьбу з тероризмом». Цей Закон визначив правові та організаційні
засади боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов’язки органів виконав-
чої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій
сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту гро-
мадян у зв’язку з участю в боротьбі з тероризмом [5].
Характеризуючи сучасний стан законодавчого забезпечення протидії тероризму і
екстремізму в Україні, необхідно зазначити, що воно, передусім, спрямоване на імпле-
ментацію в національне законодавство положень міжнародних Конвенцій та резолюцій
Ради Безпеки ООН, створення нормативної бази щодо протидії фінансуванню терорис-
тичної діяльності. Відзначимо, що міцною базою для подальшого зміцнення антитеро-
ристичного потенціалу нашої держави є те, що на цей час Україна стала стороною всіх
універсальних антитерористичних міжнародних договорів, серед іншого й у сфері запо-
бігання фінансуванню тероризму. До того ж Антитерористичний центр при СБУ активно
співпрацює з міжнародними організаціями, зокрема Контртерористичним комітетом (КТК)
і Управлінням із наркотиків та злочинності (УНЗ) ООН, контртерористичною мережею
ОБСЄ, Комітетом експертів Ради Європи з питань боротьби з тероризмом (СОDEXTER).
Відзначимо, що в умовах трансформації та формування демократичного суспільст-
ва загроза тих чи інших проявів тероризму та екстремізму стала повсякденною реаль-
ністю сучасного життя. Одним із основних витоків поширення тероризму на території
України є міжетнічні конфлікти, які спричиняють не тільки підвищення соціальної на-
пруженості в суспільстві, а й провокують розкол України (проблемними регіонами в цьому
плані є Закарпаття та Крим). На сьогодні в Україні, за різними даними, мешкають пред-
ставники більше ніж 150 різних націй, народностей та етносів. На жаль, в Україні ос-
танніми роками на загальнодержавному рівні не тільки не здійснюються реальні кроки
для налагодження міжетнічного спілкування та взаємодії, а навпаки – приймаються та
впроваджуються рішення, які провокують розв’язання міжетнічних конфліктів (насам-
перед, ідеться про мовні питання). Протистояння між етносами посилюється і через по-
ширення окремими політичними силами міфу про територіальну неоднорідність України
та можливе (а в заявах окремих політичних сил і необхідне) розокремлення України (що-
найменше на дві частини – Захід та Схід). Другою причиною є релігійні конфлікти, в
основі яких значна різниця між віросповіданням представників різних регіонів України.
Також необхідно зазначити, що в кризових суспільствах особливого розповсю-
дження набувають нетрадиційні релігії та секти. Саме до такого типу суспільства зараз
належить Україна. На цей час кількість прибічників тих чи інших нетрадиційних релігій і
сект становить приблизно 10% від загальної кількості вірян в Україні. Враховуючи до-
статню активність прихильників нетрадиційних релігій та сект, а також їх агресивність,
можна говорити про реальну загрозу для мирного розвитку українського суспільства.
Третьою причиною є міжкланові конфлікти, які набули значного загострення саме
зараз, у період перманентної політичної кризи в Україні. Зважаючи на те, що політич-
ний шантаж уже став комунікативною нормою українського політикуму, поширення між-
Є.В. Зозуля
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 82
кланових конфліктів може доволі скоро призвести до терористичних актів. На додаток,
починаючи з середини 90-х рр. минулого століття, значного поширення набув криміналь-
ний тероризм злочинних формувань, тобто скоєння терористичних актів організовани-
ми та іншими злочинними групами для залякування чи знищення конкурентів, для впливу
на державну владу з тим, щоб домогтися найкращих умов для своєї злочинної діяльності
(вбивства відомих в Україні бізнесменів А. Табачника в Одесі, В. Щербаня, президента ком-
панії «Данко» Момота в Донецьку, російського бізнесмена М. Курочкіна в Києві тощо).
Ще однією з причин вважаємо конфлікти, що виникають в українському суспільст-
ві, виходячи з можливості вступу України до НАТО. Річ у тім, що більшість терористич-
них актів, які відбуваються у світі, – це прояви негативного ставлення до міжнародної
політики США. Тому намагання певних політичних сил активізувати підготовку до всту-
пу України до НАТО, де провідну роль відіграють США, може призвести до виникнення
терористичних актів проти політики США на території України, як це вже трапилося в
Лондоні після початку війни проти Іраку [6].
Ми вже зазначали, що згідно з національним законодавством провідним органом
у загальнодержавній системі антитерористичної діяльності є Служба безпеки України.
Органи внутрішніх справ, реалізуючи свої повноваження, надають Антитерористично-
му центру при СБУ необхідні сили і засоби, забезпечуючи їх ефективне використання в
ході практичних операцій.
Особливого значення в цьому контексті набуває міжнародна співпраця правоохо-
ронних органів України з відповідними правоохоронними органами країн-учасниць СНД
та європейськими правоохоронними інституціями в цьому напрямку антитерористичної
діяльності.
Необхідно зазначити, що на пострадянських теренах сформувалася певна система
взаємодії правоохоронних органів країн-учасниць СНД у сфері боротьби з міжнародним
тероризмом та екстремізмом. Компетенцію органів внутрішніх справ держав-учасниць
СНД у сфері протидії тероризму і екстремізму визначено у відповідних національних
нормативно-правових актах, якими безпосередньо регламентовано міру участі правоохо-
ронних органів у протидії цим погрозам. Взаємодія органів внутрішніх справ держав-
учасниць СНД у сфері протидії тероризму та екстремізму в сучасних умовах набула
характеру міжвідомчої допомоги, що надається на основі як міжнародно-правових угод,
так і внутрішньодержавних нормативно-правових актів, у яких визначені завдання, напря-
ми, форми і методи такої співпраці.
Зазначимо, що Україна є активним учасником процесів створення правового про-
стору для співпраці правоохоронних органів держав-учасниць СНД у сфері протидії по-
грозам тероризму і екстремізму. Цей процес пройшов певні етапи. З-поміж основних
документів Співдружності, якими регульовано питання міждержавних відносин у сфері
протидії тероризму і екстремістській діяльності, можна відзначити такі нормативні акти:
Статут СНД, затверджений Рішенням Ради глав держав СНД від 22 січня 1993 р.; Угода
про співпрацю держав-учасниць СНД у боротьбі із злочинністю від 25 листопада 1998 р.;
Договір про співпрацю держав-учасниць СНД в боротьбі з тероризмом від 4 червня
1999 р.; Рішення Ради глав держав СНД про Антитерористичний центр держав-учасниць
СНД від 1 грудня 2000 р.; Протокол про затвердження Положення про порядок органі-
зації і проведення спільних антитерористичних заходів від 7 жовтня 2002 р.; Концепція
співпраці держав-учасниць СНД у боротьбі з тероризмом та іншими насильницькими
проявами екстремізму від 26 серпня 2005 р.
Важливу роль у сфері протидії тероризму і екстремізму відіграли прийняті та реа-
лізовувані, поміж іншим і Україною, Програми держав-учасниць СНД з боротьби з між-
народним тероризмом та іншими проявами екстремізму. Наразі виконується Програма
співпраці держав-учасниць СНД у боротьбі з тероризмом та іншими насильницькими про-
явами екстремізму на 2008 – 2010 рр.
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 83
Важливою подією на шляху боротьби з тероризмом на теренах СНД стало засідан-
ня Ради міністрів внутрішніх справ країн СНД, створеної 19 січня 1999 року рішенням
Ради глав держав Співдружності. Зустріч «силових» міністрів СНД відбулася 5 – 8 вересня
2000 року в Киргизстані в Чолпон-Аті, де міністри домовилися про зміцнення співпраці
у боротьбі з тероризмом. Ця зустріч проходила під знаком пошуку найефективніших спіль-
них рішень у боротьбі з тероризмом. Отже, Україна як складова СНД ще раз логічно за-
кріпилася у відповідній лакуні. Одним із конкретних кроків, здійснених у результаті
зустрічі, стала Угода про співпрацю міністерств внутрішніх справ країн СНД. У доку-
менті йшлося про обмін інформацією про підготовлювані теракти, вжиття узгоджених
заходів щодо припинення діяльності терористичних груп, спільні навчання підрозділів.
Водночас необхідно зазначити, що відповідні рішення щодо приєднання України
до цієї спільної антитерористичної діяльності були підписані Україною «із застереження-
ми», які стосувалися, зокрема, рішення за Програмою держав-учасниць СНД щодо бо-
ротьби з міжнародним тероризмом та іншими виявами екстремізму на період до 2003 року,
а також рішення про створення Антитерористичного центру держав-учасниць СНД.
Необхідність активізації відповідних структур країн-членів СНД, серед іншого і
України, у напрямі боротьби з тероризмом нині можна розглядати в контексті конфлік-
тів, які відбуваються на цей час в країнах СНД. Наочним прикладом того, яку загрозу
становить тероризм, є терористична атака, здійснена на станціях метро в Москві 29 березня
2010 року, в результаті якої загинув і громадянин України. Терористичні акти в москов-
ському метро є грізною пересторогою і вимагають від правоохоронних органів наступу
на тероризм єдиним силовим антитерористичним фронтом.
Необхідно зазначити, що ще в січні 1996 року під час саміту Ради глав країн і уря-
дів СНД було підписано угоду про розроблення концепції запобігання збройним конфлік-
там та розповсюдженню тероризму на території країн СНД. «Усі учасники Співдружності
готові об’єднатися й діяти спільно проти терористів», – вказував тодішній Президент Росії
Борис Єльцин. Однак широкому загалу про спільні дії та їх наслідки мало що відомо [7].
В сучасних умовах питаннями координації взаємодії компетентних органів держав-
учасниць СНД у боротьбі з тероризмом та іншими проявами екстремізму безпосередньо
займається Антитерористичний центр (АТЦ) СНД [8]. Загальне керівництво роботою
АТЦ здійснює Рада керівників органів безпеки (РКОБ). У своїй роботі АТЦ взаємодіє з
іншими координаційними органами, створеними в рамках СНД: Радою міністрів внут-
рішніх справ (РМВС), Бюро із координації боротьби з організованою злочинністю та
іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД (БКБОЗ),
Радою міністрів оборони (РМО), Радою командувачів пограничними військами (РКПВ),
Координаційною радою генеральних прокурорів та їх робочими органами. Одним із по-
зитивних здобутків діяльності АТЦ стало створення спеціального банку даних, в якому
формуються інформаційні масиви відносно осіб, оголошених у міжнародний розшук,
підозрюваних у причетності до здійснення актів тероризму, в фінансуванні терористич-
них і екстремістських організацій.
Першочергове значення для визначення головних напрямів міждержавної співпраці
органів внутрішніх справ України з відповідними структурами країн-учасниць СНД у
сфері протидії тероризму і екстремізму має діяльність у рамках Ради міністрів внутріш-
ніх справ. Заходи рекомендаційного характеру, ухвалювані на її засіданнях, сприяють то-
му, що органи внутрішніх справ України, як і інших держав-учасниць СНД, ефективно
використовують наявний потенціал взаємодії під час розв’язання завдань боротьби з
проявами тероризму й екстремізму.
Варто відзначити, що особливу роль у цьому процесі відіграє Бюро із координації бо-
ротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на тери-
торії держав-учасниць СНД, що виконує на додаток до основних координаційно-практич-
Є.В. Зозуля
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 84
них завдань функції робочого органу РМВД. У 1999 році, адаптуючи свою діяльність до
оперативної обстановки, яка склалася на той час, Бюро створило тимчасову робочу гру-
пу координації взаємодії міністерств внутрішніх справ країн Співдружності в боротьбі
з тероризмом та іншими проявами екстремізму. Група опікувалася питаннями інформа-
ційного забезпечення органів внутрішніх справ з метою запобігання і розкриття актів те-
роризму й екстремістської діяльності та розшуку осіб, причетних до такого роду діянь.
З метою координації діяльності й організації взаємодії були створені структурні
підрозділи БКБОП – Управління координації боротьби з організованою злочинністю, те-
роризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, відділ сприяння в міждержавному
розшуку, екстрадиції, проведенні спеціальних операцій і координації боротьби з теро-
ризмом; оперативна група із координації боротьби з тероризмом та іншими проявами
екстремізму.
Аналіз практичної діяльності спецпідрозділів правоохоронних органів України в
рамках вищезазначених організаційних структур свідчить, що основними формами взає-
модії Міністерства внутрішніх справ України з правоохоронними органами держав-учас-
ниць СНД у сфері протидії тероризму й екстремізму стали такі форми, як обмін інформа-
цією; надання взаємної правової, оперативної, методичної, технічної та іншої допомоги;
проведення спільних або погоджених оперативних та інших заходів; підготовка кадрів;
розроблення правових актів у сфері боротьби з тероризмом і екстремізмом; спільна або
погоджена робота із запобігання і усунення причин і умов, сприятливих для здійснення
актів тероризму і екстремізму.
Ці форми взаємодії набули практичного застосування в різного виду практичних
заходах, у реалізації яких беруть участь органи внутрішніх справ України. Наприклад, у
сфері протидії тероризму і екстремізму позитивно зарекомендували себе спільні міжві-
домчі оперативно-профілактичні, оперативно-розшукові заходи й спеціальні операції з
метою запобігання, виявлення і припинення масштабних терористичних акцій, нейтра-
лізації терористів, які проводяться відповідно до Положення про порядок організації та
проведення спільних антитерористичних заходів на територіях держав-учасниць Спів-
дружності Незалежних Держав [9].
За даними МВС Російської Федерації, протягом 2006 – 2008 рр. при проведенні
спільних оперативно-профілактичних заходів розкрито 46,3 тис. злочинів, затримано
18,6 тис. осіб, що перебували в розшуці, припинено діяльність 102 організованих злочин-
них формувань і груп, вилучено 12 тис. одиниць вогнепальної зброї, 15,7 т наркотичних
речовин [10].
Підсумовуючи, слід відзначити, що наразі ми можемо сказати, що в Україні об’єк-
тивно не існує прямої терористичної загрози. Відсутні серйозні терористичні організа-
ції чи їх осередки. Але є те, що називається сукупністю теророгенних факторів. Однак,
попри посилену увагу з боку держави та правоохоронних органів до вищезазначених пи-
тань, поки що не вироблено ефективну політику щодо захисту особистості, суспільства
та держави від актів тероризму. Національна система безпеки ще не повністю готова
ефективно протидіяти тероризму, а профілактичні заходи не завжди приносять бажаний
результат. Подальший розвиток державотворчих процесів вимагає необхідності втілення
нових підходів у формуванні системної протидії тероризму та екстремізму, насамперед
через консолідовану позицію громадських сил. Однак результат може бути досягнутий
тільки тоді, коли об’єднуватимуться зусилля держави і суспільства на принципах демо-
кратії, захисту прав людини, безпеки нашого життя. І однією з умов підвищення ефектив-
ності цієї діяльності є подальше вдосконалення та розвиток механізмів взаємодії органів
внутрішніх справ України з правоохоронними структурами держав-учасниць СНД у
сфері протидії тероризму й екстремізму.
Становлення та розвиток міжнародного співробітництва МВС України...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 85
ЛІТЕРАТУРА
1. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом / Рада Європи; Конвенція; Міжнародний документ
вiд 27.01.1977 р., № ETSN90 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.coe.kiev.ua. – Заголовок
з екрана.
2. Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом / ООН; Конвенція; Міжнародний доку-
мент вiд 15.12.1997 р., Резолюція 52/164 Генеральної Асамблеї ООН [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.
3. Про Антитерористичний центр: Указ Президента України від 11 грудня 1998 року, № 1343/98 [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу : search.ligazakon.ua. – Заголовок з екрана.
4. Тероризм в Україні. Бібліотека Гринчука [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.grinchuk.
lviv.ua. – Заголовок з екрана.
5. Про боротьбу з тероризмом: Закон України вiд 20.03.2003 р., № 638-IV // Відомості Верховної Ради
України (ВВР). – 2003. – № 25. – Ст. 180.
6. Гугнін Е.А. Тероризм як виклик сучасній українській демократії [Електронний ресурс] / Гугнін Е.А. –
Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Staptp/2009. – Заголовок з екрана.
7. Дещо про питання про тероризм [Електронний ресурс] // Український незалежний центр політологіч-
них досліджень. – 2000. – № 187. – 18 вересня. – Режим доступу : www.ucipr.kiev.ua. – Заголовок з
екрана.
8. Снеговой А.В. О механизме взаимодействия органов внутренних дел государств-участников СНГ в
сфере противодействия терроризму и экстремизму / А.В. Снеговой // Труды Академии управления
МВД России. – 2009. – № 3. – С. 70.
9. Протокол об утверждении Положения о порядке организации и проведения совместных антитерро-
ристических мероприятий // Бюллетень международных договоров. – 2004. – № 10. – С. 16.
10. Противодействие угрозам террористических актов на экологически и техногенно-опасных объектах :
[методическое пособие]. – М. : МФГ «Знание», 2008. – 76 с.
Е.В. Зозуля
Становление и развитие международного сотрудничества МВД Украины
в сфере противодействия терроризму и экстремизму
Проанализированы развитие и современное состояние международного сотрудничества МВД Украины в сфере
противодействия терроризму и экстремизму. Охарактеризованы основные этапы процесса институализации
борьбы с терроризмом в независимой Украине, представлена характеристика направлений и путей сотрудничества
органов внутренних дел нашей страны с правоохранительными структурами стран-участниц СНГ, а также с
международными организациями, которые осуществляют мероприятия по противодействию международному
терроризму и экстремизму.
E.V. Zozulya
Formation and Development of International Cooperation within Ministry of Interior Affairs in Ukraine
in Counteracting to Terrorism and Extremism
In the article it is analyzed the development and current state of international cooperation within Ministry of Interior
Affairs in Ukraine in the field of combating terrorism and extremism. It is described basic stages of the institutionalization
of combating terrorism process in independent Ukraine, it is given the description of directions and ways of
cooperation within internal affairs of our country with law enforcement agencies of country-participants in the
CIS as well as with international organizations which implement measures to resistance the international terrorism
and extremism.
Стаття надійшла до редакції 22.04.2010.
|