Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії
У роботі висвітлено особливості підготовки вчителів (викладачів математики) для народних шкіл та середніх навчальних закладів Буковини за часів її перебування у складі Австрії. Акцентовано увагу на вимогах, що стосуються освітнього рівня та екзаменів для кандидатів на посади вчителів загальних...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33632 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 72-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33632 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-336322012-05-30T12:24:04Z Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії Житарюк, І.В. Філософія У роботі висвітлено особливості підготовки вчителів (викладачів математики) для народних шкіл та середніх навчальних закладів Буковини за часів її перебування у складі Австрії. Акцентовано увагу на вимогах, що стосуються освітнього рівня та екзаменів для кандидатів на посади вчителів загальних народних, міщанських і реальних шкіл та гімназій. Зазначено, що система підготовки педагогічних кадрів Буковини відповідала тодішнім європейським стандартам. З’ясовано, що головною проблемою у професійному становленні вчителів Буковини на початку XX ст. залишалося знання рідної мови. В работе отражены особенности подготовки учителей (преподавателей математики) для народных школ и средних учебных заведений Буковины во время её нахождения в составе Австрии. Акцентировано внимание на требованиях, которые касаются образовательного уровня и экзаменов для кандидатов на должности учителей общих народных, мещанских и реальных школ, гимназий. Отмечено, что система подготовки педагогических кадров Буковины отвечала тогдашним европейским стандартам. Выяснено, что главной проблемой в профессиональном становлении учителей Буковины в начале XX ст. оставалось знание родного языка. The features of teachers training (teachers of mathematics) for folk schools and middle educational istitutions of Bukovina during its stay in structure of Austria are considered. Attention is accented on requirements which relate an educational level and examinations for candidates on the teachers post of general folk, narrow-minded and real schools and gymnasium. It is noted that the system of training of pedagogical personnels of Bukovina corresponded to European standards of that time. It is found out that the main problem in the professional becoming of teachers of Bukovina at the beginning of the XX th ct. was knowledge of the mother language. 2010 Article Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 72-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33632 94(477.85+498.7)«185/191» uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Житарюк, І.В. Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У роботі висвітлено особливості підготовки вчителів (викладачів математики) для народних шкіл та
середніх навчальних закладів Буковини за часів її перебування у складі Австрії. Акцентовано увагу на
вимогах, що стосуються освітнього рівня та екзаменів для кандидатів на посади вчителів загальних
народних, міщанських і реальних шкіл та гімназій. Зазначено, що система підготовки педагогічних кадрів
Буковини відповідала тодішнім європейським стандартам. З’ясовано, що головною проблемою у
професійному становленні вчителів Буковини на початку XX ст. залишалося знання рідної мови. |
| format |
Article |
| author |
Житарюк, І.В. |
| author_facet |
Житарюк, І.В. |
| author_sort |
Житарюк, І.В. |
| title |
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії |
| title_short |
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії |
| title_full |
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії |
| title_fullStr |
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії |
| title_full_unstemmed |
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії |
| title_sort |
кадрове забезпечення математичної освіти буковини за часів її перебування у складі австрії |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33632 |
| citation_txt |
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 3. — С. 72-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT žitarûkív kadrovezabezpečennâmatematičnoíosvítibukovinizačasívííperebuvannâuskladíavstríí |
| first_indexed |
2025-07-03T14:19:08Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:19:08Z |
| _version_ |
1836635756785827840 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 72
УДК 94(477.85+498.7)«185/191»
І.В. Житарюк
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ БУКОВИНИ
ЗА ЧАСІВ ЇЇ ПЕРЕБУВАННЯ У СКЛАДІ АВСТРІЇ
У роботі висвітлено особливості підготовки вчителів (викладачів математики) для народних шкіл та
середніх навчальних закладів Буковини за часів її перебування у складі Австрії. Акцентовано увагу на
вимогах, що стосуються освітнього рівня та екзаменів для кандидатів на посади вчителів загальних
народних, міщанських і реальних шкіл та гімназій. Зазначено, що система підготовки педагогічних кадрів
Буковини відповідала тодішнім європейським стандартам. З’ясовано, що головною проблемою у
професійному становленні вчителів Буковини на початку XX ст. залишалося знання рідної мови.
Першим, хто закладає основи освіти математика, його математичного виховання,
є вчитель математики. Сьогодні йому необхідно не лише займатися навчанням матема-
тики, але й вихованням насамперед наукового світогляду, розуміння значущості мате-
матики в пізнанні навколишнього світу та його закономірностей. Кожна епоха змушує
акцентувати увагу на питаннях виховання і навчання, постійному перегляді змісту на-
вчання, пристосовуючи його до потреб практики.
Наприкінці XІХ – на початку XX ст. в центрі уваги освітнього процесу Буковини
були питання про урізноманітнення типів навчальних закладів та розбудови національ-
ної системи освіти, змісту і методів навчання з метою врахування реальних потреб
суспільства, забезпечення наступності змісту і вимог між початковими, середніми та
вищими навчальними закладами, підготовки науково-педагогічних кадрів.
Одним з тих, хто реалізовував зазначені завдання, був вчитель (викладач) матема-
тики. Від його математичної, психолого-педагогічної і методичної підготовки, особи-
стих якостей залежали професійна компетентність і здатність організувати навчально-
виховний процес на рівні тогочасних вимог. У цісарсько-королівській Австрії було
розроблено систему вимог щодо підготовки педагогічних кадрів, зокрема і з матема-
тики, що відповідала європейським стандартам, яка діяла і на Буковині.
Створюючи сьогодні в Україні нову систему освіти з урахуванням процесів євро-
інтеграції та гуманізації національної освіти, шукаючи шляхи інтеграції математичної
науки у світовий науковий простір, варто творчо використовувати досвід розв’язання
аналогічних проблем у регіонах України, котрі в минулі епохи перебували у складі
європейських держав, зокрема щодо підготовки науково-педагогічних кадрів.
Метою даної статті є дослідження на підставі історіографічних джерел комплексу
чинників формування педагогічних кадрів (викладачів математики) Буковини за часів її
перебування у складі Австрії.
Підготовка педагогічних кадрів для народних шкіл Буковини
Оскільки від освітнього рівня учителя залежить математична освіта учнів, тому
зупинимося на окремих питаннях їх підготовки до викладання у навчальних закладах
Буковини того часу. Певні аспекти підготовки педагогічних кадрів Буковини відобра-
жено в дослідженнях О. Пенішкевич [1-3]. Зазначимо, що відкриття народних шкіл Буко-
вини потребувало власних педагогічних кадрів, які б добре знали і володіли не лише
матеріалом предметів, що викладали в них, а й знали мови корінних жителів краю –
українців і румунів.
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 73
Вперше підготовка вчителів була передбачена у головних і нормальних школах
після виходу в грудні 1774 р. закону про «Загальний шкільний порядок», за яким школи
Австрійської імперії було поділено на тривіальні, головні та нормальні з німецькою
мовою викладання.
Нестача вчительських кадрів для новоутворених шкіл дала підставу генералу
К. Енценберґу перетворити відкриті «нормальні» школи в учительські препаранди, де
мали змогу навчатися найздібніші буковинці, які закінчили 3 класи головної школи і курс
«доброї научної методи, щоб після були способні вчити дітей по інших школах» [4, с. 111].
Після проходження тримісячного курсу навчання препарандисти складали екзамен у
присутності директора та шкільного наглядача й за його успішної здачі отримували
свідоцтво за підписом директора і вчителя про те, що можуть бути помічниками вчи-
теля. Крім того, отримане свідоцтво і працевлаштування було підставою для звільнення
чоловіків від військової служби. Після року роботи в школі помічником учителя
випускник препаранди, якщо йому виповнилося 20 років, міг звернутися до окружного
шкільного наглядача з заявою про присвоєння йому кваліфікації учителя. На жаль, не-
значна кількість кандидатів погоджувалася на таке навчання, в основному це були попи
та диякони. Хоча учням препаранди і підвищили стипендію до 5 зл., більшість з них
залишала навчання [3, с. 305].
Крім такої підготовки, було ще й практикування у вчителя; в обов’язок вчителя
входила підготовка помічників і наступників. Після закінчення третього класу головної
школи можна було при ній пройти три- або шестимісячну практику і зайняти посаду
помічника вчителя.
Значну допомогу при підготовці майбутніх учителів надавала створена в 1786 р.
клерикальна школа в Сучаві, яку в 1789 р. було переведено до м. Чернівців. В школі готу-
вали православних священиків, вивчали предмети, необхідні для їх щоденної роботи, а та-
кож письмо й арифметику; проте вона не забезпечувала повноцінної вищої освіти, біль-
шість її учнів мали слабкі знання з природничих наук, фізики, математики [3, с. 306].
Отже, незважаючи на існування клерикальної школи та вчительських препаранд,
проблема підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів Буковини залишилася досить
складною.
Прийняття закону «Політична устава шкільна» (1805 р.) підвищило вимоги щодо
підготовки вчительських кадрів для народних шкіл: учителі головних шкіл мали б прой-
ти шестимісячні педагогічні курси з основних принципів і методів навчання на базі
нормальної або показової школи; для вчителів тривіальних шкіл мало бути проведено
тримісячні курси підготовки в одній з головних шкіл округу з обов’язковим складанням
іспитів; усі бажаючі працювати домашнім учителем повинні прослухати курс лекцій
при показовій або головній школі з одержанням відповідного свідоцтва [5, с. 200-203].
На початку 60-х років ХІХ ст. існувало дві препаранди – православна і римо-като-
лицька, навчання в яких тривало два роки. На першому році слухачі православної педа-
гогічної препаранди вивчали релігію з елементами історії Біблії (2 години на тиждень),
румунську мову (3 години), українську (3 години), німецьку (3 години), математику (2 го-
дини) і початкове навчання грамоти (1 година), а церковний спів, каліграфія та малю-
вання були додатковими предметами (2 години на тиждень).
Другий рік навчання мав методично-педагогічне спрямування: загальна педаго-
гіка (2 години на тиждень), спеціальні методики вивчення румунської, української та
німецької мов (по 2 години на кожну), методика вивчення математики (2 години).
Досить незначним було вивчення історії та природознавства одночасно з обговоренням
букваря та інших підручників. Крім того, майбутні вчителі повинні були щотижня
проходити практику й відвідувати 5 уроків у головній школі [2, с. 185].
І.В. Житарюк
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 74
У 1854 р. при вищих реальних школах було відкрито спеціальні дворічні курси з
підготовки вчителів для нижчих реальних шкіл за трьома напрямками: перший – викла-
дання географії, історії, природничих наук; другий – арифметики, геометрії і геомет-
ричних рисунків, будівництва та архітектурних рисунків, рисунка від руки та фізики;
третій – природничих наук, фізики, хімії та арифметики [4, с. 91]. Проте це не задоволь-
няло потреби в підготовці педагогічних кадрів.
Згідно з державним шкільним законом від 14 травня 1860 р., було реорганізовано
підготовку вчителів для народних шкіл. Міністерство освіти і віровизнань Австрії ви-
дало розпорядження від 22 листопада 1870 р. про відкриття чотирирічних учительських
семінарій для чоловіків і жінок. На початку 1870 – 1871 н.р. відкрито відділення для чоло-
віків у Чернівецькій учительській семінарії, а з 1872 р. – для жінок. Крім того, в семіна-
рії діяли підготовчі курси, двокласна нижча реальна та чотирикласна школи. Навчання
в учительських семінаріях було безкоштовним і доступним для всіх, незалежно від
національності і віросповідання. Ці заклади були найпопулярнішими в системі фахової
освіти краю, оскільки в них можна було здобути добротну освіту [2, с. 186].
Навчальний план з математики, рекомендований педагогічним закладам припи-
сом Міністерства освіти і віровизнань Австрії від 19 липня 1870 р. № 7033 [6, арк. 3-9],
був таким: усний і письмовий рахунки, елементи алгебри і геометрії, методика викла-
дання математики, засоби формування геометричних уявлень, звичайні і десяткові
дроби, пропорції, рівняння першого і другого степеня, величини, вимірювання маси і
грошова система та їх використання у комерційних розрахунках, а також основи ко-
мерційного і ремісничого бухгалтерського обліку. Для вчительських семінарій у 1878 р.
було видано підручник з геометрії [7], що складався з трьох частин: планіметрії, стерео-
метрії, основних понять тригонометрії. В додатку до підручника наведено матеріал
обчислення земельних ділянок, вимірювання відстаней і кутів на полі, обчислення
площ земельних ділянок неправильної форми.
Майбутні вчителі ознайомлювалися з навчально-виховним процесом, діяльністю
педагогів, училися спілкуватися з учнями і на четвертому році навчання упродовж
навчального року проводили уроки та виховні заходи в усіх відділах народної школи.
Щотижня на спеціальних конференціях за участю практикантів, учителів та ди-
ректора обговорювали проведені уроки, виховні заходи, надавалися необхідні мето-
дичні вказівки і поради [4, с. 87].
Зазначимо, що в 1873 р. було створено екзаменаційну комісію для кандидатів на
посади вчителів загальних народних та міщанських шкіл, які здавали усний екзамен з
педагогіки, мови викладання, математики, історії, географії, природознавства, фізики,
каліграфії, співу та ін., й отримували свідоцтво на право викладання в загальних народ-
них та міщанських школах [8].
Навчання в учительських семінаріях завершувалося випускними іспитами з усіх
шкільних предметів та практики. Випускники семінарій мали право на отримання по-
сади молодшого вчителя або вчителя-практиканта. Пропрацювавши два роки, вони
складали кваліфікаційні іспити для одержання свідоцтва на право викладання в народ-
них школах [2, с. 197].
Чернівецька вчительська семінарія (відділення для жінок і чоловіків) тривалий
час була провідним навчальним закладом, який готував педагогічні кадри Буковини.
За період з 1873 р. до 1905 р. семінарію закінчило 957 чоловіків і 660 жінок [9, с. 89].
Варто зазначити, що з 1873 р. при семінарії діяли підготовчі курси – спочатку річні,
потім – дворічні.
Учительські семінарії з німецькою мовою викладання готували вчителів для україно-
і румуномовних шкіл, але семінаристи за три або чотири години на тиждень не отриму-
вали достатніх знань «корінних» мов (як необов’язкових предметів). Третина слухачів
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 75
семінарій були українцями, але, як зазначав І. Карбулицький, вони «до ладу бесідувати
не вміли по-своєму» [4, с. 92]. З одного боку, нагода навчатися німецькою мовою мала
позитивне значення для загального розвитку семінаристів, але, з іншого боку, їм було важко
працювати з дітьми, рідна мова яких не була німецькою. Особливо важко було навчатися
у семінарії учням-українцям, які погано знали німецьку мову й, окрім того, більшість з
них були з бідних родин [10], [11].
З 1900 р. було збільшено кількість годин на вивчення української та румунської
мов. Викладання окремих предметів рідною мовою у підготовчих класах учительської
семінарії поліпшило становище, але докорінно не розв’язало проблему переходу до ви-
кладання нею в семінаріях. 16 липня 1901 р. Буковинський сейм прийняв резолюцію
про відкриття в семінарії українського і румунського паралельних відділень, у яких
релігію, методику, геометрію, історію і церковний спів мали викладати рідною мовою.
Лише в 1909 р. семінарію для чоловіків було поділено на три національні відділення:
українське, німецьке та румунське.
Інтенсивний процес розвитку україномовної педагогічної освіти відбувався й при-
ватним шляхом. У 1909 – 1910 н.р. товариство «Українська Школа» відкрило приватну
вчительську семінарію для дівчат, що здобула прихильність серед українців Буковини [12].
Тут працювали відомі викладачі – А. Клим, М. Кордуба, З. Кузеля, проф. Т. Бриндзан та
Я. Голота, директором був Л. Галицький [2, с. 199].
Отже, на початку ХХ ст. процес становлення педагогічної освіти Буковини значно
покращився і був пов’язаний з боротьбою української інтелігенції за національну серед-
ню педагогічну школу. Важливим здобутком того часу було відкриття в учительській
семінарії українсько-, румунсько- та німецькомовного відділень, а також створення і ви-
дання україномовних підручників, методичної літератури, педагогічних часописів.
Підготовка вчителів для середніх навчальних закладів Буковини
З появою наприкінці ХІХ ст. на Буковині значної кількості середніх навчальних
закладів і вищого навчального закладу виникла потреба в підготовці педагогічних праців-
ників для них, які б на певному рівні володіли і математичними знаннями. Підготовка
вчителів для середніх шкіл Буковини в австрійський період пов’язана з ще більшими
труднощами, ніж народних учителів, оскільки були відсутні вищі педагогічні заклади,
за винятком Чернівецького університету (відкритого в 1875 р.), тому підготовка вчителів
вищої кваліфікації до його відкриття здійснювалася у Львівському та Віденському уні-
верситетах. Усім, хто бажав отримати кваліфікацію вчителя середньої школи, необхідно
було закінчити принаймні чотири курси філософського факультету Львівського універ-
ситету, скласти кваліфікаційні іспити, організацію і проведення яких здійснювали на
основі спеціальних тимчасових приписів, виданих у 1849 р. На філософському факуль-
теті студенти вивчали релігію, логіку, загальну історію, інтегровану з географією, дипло-
матію і класичну літературу, метафізику (космологію), теологію і етику, правила «хоро-
шого тону», практичну математику, геометрію і технологію. Отже, в університеті студент
отримував ґрунтовну гуманітарну і політехнічну підготовку для викладання будь-якого
предмета в середньому навчальному закладі [13, с. 61]. Викладання усіх предметів на
факультеті велося німецькою мовою. У 1848 р. філософський факультет університету
одержав певну свободу у виборі змісту навчання і багато років залишався факультетом
професійної підготовки вчителів для середніх навчальних закладів східного регіону Австрії.
Щоб отримати право викладати в середніх навчальних закладах, необхідно було
пройти довгий і складний шлях, визначений «Правилами, що стосуються екзаменів
кандидатів на вчителів гімназій та реальних шкіл» [14, с. 1293-1307]. Для здобуття ква-
ліфікації «учитель звичайний», яка давала право викладати в гімназіях і реальних
І.В. Житарюк
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 76
школах, передбачалося проходження таких ступенів: наявність закінченої або незакін-
ченої вищої (університетської чи політехнічної) освіти, складання трьох кваліфіка-
ційних іспитів (три місяці на підготовку до кожного) та обов’язкове річне стажування.
Перший кваліфікаційний іспит – письмова домашня робота з філософії, педаго-
гіки чи дидактики, в якій випускник розкривав уміння застосовувати набуті знання у
педагогічному процесі в школі.
Другий – письмовий іспит під «наглядом» – передбачав виконання письмового
завдання – написання твору.
Третій – усний іспит з предметів, на викладання яких кандидат хотів отримати
дозвіл. Крім того, необхідно було скласти усний іспит з німецької мови та мови викла-
дання. Іспит вважали складеним, якщо кандидат виявив необхідні знання з кожного
обраного для викладання предмета. Кандидатам, які не склали іспит, надавали можли-
вість для його повторного перескладання.
Річне стажування. Отримане свідоцтво давало право на випробувальний рік (ста-
жування) під керівництвом досвідченого професора. Частину випробувального року кан-
дидат відвідував уроки свого наставника, потім сам проводив заняття. Успішне закінчення
стажування забезпечувало претеденту одержання свідоцтва, яке підтверджувало здатність
до викладання обраних предметів, уміння дотримуватися шкільних правил і отримання
кваліфікації «учитель звичайний».
Від претендентів на роботу в реальній школі вимагалося не менше трьох років на-
вчання у політехнічному ВНЗ – технічній Академії. Вони теж складали кваліфікаційні
іспити з філософії, педагогіки, мов і предметів, які бажали викладати.
Отже, фактично до середини XIX ст. на Буковині сформувалася певна система під-
готовки й, особливо, атестації вчителів. Проте лише незначна кількість представників
Буковини мала можливість брати участь у цій системі, тому відкриття Чернівецького
університету 4 жовтня 1875 р. було визначальним у підготовці педагогів вищої квалі-
фікації.
Студенти Чернівецького університету за розпорядженням Міністерства освіти і
віровизнань від 30 серпня 1897 р. могли отримати кваліфікацію вчителя середньої шко-
ли за такими спеціальностями: класична філологія (основна) і мова викладання (додат-
кова); німецька або інші крайові мови (українська, румунська) – основна; додаткова –
класичні мови; математика та зображувальна геометрія (основна) і геометричне кре-
слення та фізика (додаткова); природописна історія (основна) і математика та фізика
(додаткова); філософія (основна), класичні мови або математика та фізика (додаткова);
одна з сучасних мов (французька або англійська) – основна й німецька чи одна з крайо-
вих мов як додаткова спеціальність; природописна історія та хімія [14, с. 1295-1296].
Щоб отримати кваліфікацію вчителя середнього навчального закладу, потрібно
було закінчити повний курс навчання в університеті. З 1897 р. дозволяли допускати до
кваліфікаційних іспитів лише тих претендентів, хто закінчив 4 курси університету, з
яких п’ять семестрів навчався на філософському факультеті. Кваліфікаційні іспити
були «нелегкими». Для складання іспиту претендент мав написати прохання на ім’я
дирекції наукової комісії, де вказував спеціальність, з якої буде складати екзамен, мову
викладання та категорію середньої школи, яку він обрав для майбутньої роботи. Іспит
складався з трьох частин: домашньої роботи, письмового та усного іспиту.
Усний іспит складали лише ті, хто написав домашню роботу на «задовільно», і в
якій було добре проілюстровано знання з головної спеціальності, педагогіки та дидак-
тики. Крім того, було ще одне завдання з додаткової спеціальності. В домашній роботі
мала бути використана наукова література з обов’язковим посиланням на неї та її ана-
лізом. Термін виконання домашньої роботи складав три місяці. Наукові роботи або ру-
копис на ступінь доктора зараховували претенденту замість домашньої роботи. Усний
Кадрове забезпечення математичної освіти Буковини за часів її перебування у складі Австрії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 77
екзамен підтверджував знання, виявлені в претендента на попередніх етапах кваліфі-
каційного іспиту. Крім основних дисциплін, складали ще й німецьку мову та мову ви-
кладання.
Письмові екзамени претенденти складали в присутності комісії з основної та
додаткової спеціальності. На виконання завдань з основної спеціальності відводилося
8 годин, додаткової – 4. Після успішної здачі претендентом усіх екзаменів він упродовж
року був практикантом при гімназії чи реальному училищі і лише після цього отри-
мував право зайняти посаду вчителя [2, с. 203-204], [15, с. 12-13].
Головною проблемою у професійному становленні вчителів на початку XX ст.
залишалося знання рідної мови, оскільки більшість з них закінчували навчальні заклади,
де навчання велося «чужою» мовою, або вчилися за підручниками, написаними церков-
нослов’янською мовою. Навчання в учительській семінарії також не сприяло поглиб-
ленню знання рідної мови. За архівними даними, звіт про кваліфікаційний іспит з
української мови в листопаді 1906 р., в якому взяло участь 39 учителів, свідчить, що 15
з них було визнано невідповідними, 8 – більш відповідними, 6 – задовільними і 2 – доб-
рими (схвальними) [2, с. 209].
Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що система підготовки педагогічних
кадрів Буковини відповідала вимогам, запровадженим в Австрії, та європейським стан-
дартам.
У середніх навчальних закладах викладали вчителі та професори з університет-
ськими дипломами і кваліфікаційними свідоцтвами, яких приймали на роботу на
конкурсній основі. Професійна підготовка вчителів була поетапною: навчання у ВНЗ,
складання кваліфікаційних іспитів, стажування у школі. Її визначальними принципами
були – взаємозв’язок загальної і педагогічної освіти, єдність теоретичної і практичної
підготовки та залучення кандидатів у вчителі до науково-дослідної роботи.
Професійна підготовка педагогічних кадрів для середніх навчальних закладів
Буковини охоплювала теоретичну і практичну частини. Теоретичну здійснювали у
ВНЗ, яка складалася з загальнонаукової, профільної і педагогічної, на що затрачалося в
4 рази більше часу, ніж на практичну. Остання забезпечувала пізнання закономірностей
і принципів викладацької діяльності й оволодіння основами її організації безпосередньо
після навчання у ВНЗ й отримання кваліфікаційного свідоцтва.
Система підготовки фахівців в галузі математичної освіти має визначатися
політикою і стратегією держави в плані удосконалення діяльності системи вищої освіти
та її адаптації до потреб суспільства, вимог світових стандартів та використовувати
новітні методологічні освітні інновації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Пенішкевич Д. Підготовка педагогічних кадрів для середніх загальноосвітніх навчальних закладів
Буковини в Чернівецькому університеті (ХІХ – початок ХХ століття) / Пенішкевич Дарина // Вісник
Львівського університету. Серія педагогічна. – Львів : ЛНУ, 2001. – Вип. 15. – Ч. 1. – С. 241-248.
2. Пенішкевич О.І. Розвиток українського шкільництва на Буковині (ХVІІІ – початок ХХ ст.) : [моно-
графія] / Пенішкевич О.І. – Чернівці : Рута, 2002. – 520 с.
3. Пенішкевич Д. Роль учительських препаранд і семінарій у підготовці педагогічних кадрів на
Буковині (ХІХ – поч. ХХ ст.) / Д. Пенішкевич // Педагогіка та психологія професійної освіти :
[науково-методичний журнал]. – Львів, 2000. – № 2, квітень-червень. – С. 305-315.
4. Карбулицький І. Розвій народного шкільництва на Буковині / Іларій Карбулицький. – Вашківці :
Руська рада, 1905. – 148 с.
5. Politishe verfassung der deutchen Volksschulen für die k.k. österreichischen Provinzen. – Wien, 1844. – 368 s.
6. Державний архів Чернівецької області (ДАЧО). – Ф. 3 : Буковинська крайова управа (K. k. Bukowiner
Landes-Regierung), 53738 од. зб., 1854-1918 рр. – Оп. 2. – Т. 2. – Спр. 3969 : Повідомлення держав-
ному Міністерству і переписка з дирекцією Чернівецької гімназії про затвердження навчальної прог-
рами (1862 р.). – 39 арк.
І.В. Житарюк
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2010 78
7. Мочнік Ф. Підручник з геометрії для вчительських семінарій / Франц Мочнік. – Відень, 1878. – 188 с.
8. ДАЧО. – Ф. 390 : Екзаменаційна комісія для кандидатів на вакансії вчителів загальних народних та
міщанських шкіл м. Чернівці (K. k. Prüfungscommission für algemeine Volks-und Bürgerschulen in Czer-
nowitz. Comisiunea examinatoare pentru scoale si civile cu limba de predare românâ în Cernauţi), 78 од. зб.,
1873 – 1923 рр. – Оп. 1-2.
9. Смаль-Стоцький С. Буковинська Русь : Культурно-історичний образок / С. Смаль-Стоцький. – Чер-
нівці : з друкарні т-ва «Руська Рада», 1897. – 295 с.
10. ДАЧО. – Ф. 2 : Виконавчий Комітет Буковинського сейму (Der Bukowiner Landesausschuss), 1245 од. зб.,
1861 – 1918 рр. – Оп. 1. – Спр. 196 : Відомості, прохання і переписка з гімназіями Буковини про при-
значення стипендій неімущим студентам із засобів благодійних фондів (1890 р.).
11. ДАЧО. – Ф. 2 : Виконавчий Комітет Буковинського сейму (Der Bukowiner Landesausschuss), 1245 од. зб.,
1861 – 1918 рр. – Оп. 1. – Спр. 320 : Інвентарний опис, витяги з кадастрової книги і переписка з прав-
лінням громади с. Бабино про матеріальний стан громади (1891 – 1893 рр.). – Арк. 3-12.
12. ДАЧО. – Ф. 1006 : Приватна дівоча учительська семінарія «Українська школа» в м. Чернівці, 11 од. зб.,
1909 – 1921 рр. – Опис.
13. Львівський університет 1661 – 1986 / [ред. колегія : В.П. Бугайов, С.А. Макарчик, Д.С. Григораш]. –
Львів : Вища школа, 1986. – 144 с.
14. Розпорядженє Міністерства освіти і віровизнань 30 серпня 1897 р. щодо іспиту кандидатів на
учителів гімназій і реальних шкіл // Вісник законів державних. – Відень, 1897. – С. 1293-1307.
15. Чекини А.И. Университеты Галиции и Буковины / А.И. Чекини. – Петроградъ : Сенаторская типо-
графія, 1915. – 22 с.
И.В. Житарюк
Кадровое обеспечение математического образования Буковины
во время её нахождения в составе Австрии
В работе отражены особенности подготовки учителей (преподавателей математики) для народных школ
и средних учебных заведений Буковины во время её нахождения в составе Австрии. Акцентировано
внимание на требованиях, которые касаются образовательного уровня и экзаменов для кандидатов на
должности учителей общих народных, мещанских и реальных школ, гимназий. Отмечено, что система
подготовки педагогических кадров Буковины отвечала тогдашним европейским стандартам. Выяснено,
что главной проблемой в профессиональном становлении учителей Буковины в начале XX ст. оставалось
знание родного языка.
I.V. Zhitaryuk
Career-oriented Providing of Mathematical Education in Bukovina at its Stay in Structure of Austria
The features of teachers training (teachers of mathematics) for folk schools and middle educational istitutions of
Bukovina during its stay in structure of Austria are considered. Attention is accented on requirements which
relate an educational level and examinations for candidates on the teachers post of general folk, narrow-minded
and real schools and gymnasium. It is noted that the system of training of pedagogical personnels of Bukovina
corresponded to European standards of that time. It is found out that the main problem in the professional
becoming of teachers of Bukovina at the beginning of the XXth ct. was knowledge of the mother language.
Стаття надійшла до редакції 01.09.2010.
|