Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності
У статті досліджуються теологічні розбіжності в акіді між сунітами та шиїтами. Розглядаються джерела акіди (віровчення) та відмінності в самих джерелах, а також методи тлумачення Священного Корану, характерні для цих двох головних напрямків ісламу. Показані найбільш значущі відмінності в акіді...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33664 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності / А.І. Шевченко, С.В. Ісмагілов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 154-159. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33664 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-336642012-05-30T12:38:55Z Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності Шевченко, А.І. Ісмагілов, С.В. Релігієзнавство У статті досліджуються теологічні розбіжності в акіді між сунітами та шиїтами. Розглядаються джерела акіди (віровчення) та відмінності в самих джерелах, а також методи тлумачення Священного Корану, характерні для цих двох головних напрямків ісламу. Показані найбільш значущі відмінності в акіді, а також богословська аргументація цих розбіжностей в обох релігійних традиціях. Підкреслюється, що арабо-мусульманська цивілізація неоднорідна, а на мусульманське богослов’я впливали різні фактори, що яскраво виражено в шиїзмі. В статье исследуются теологические различия в акиде между суннитами и шиитами. Рассматриваются источники акиды (вероучения) и различия в источниках, а также методы толкования Священного Корана, характерные для двух главных направлений ислама. Перечислены наиболее значимые различия в акиде, а также богословская аргументация данных различий в обеих религиозных традициях. Подчеркивается, что арабо-мусульманская цивилизация неоднородна, а на мусульманское богословие влияли различные факторы, что ярко проявилось в шиизме. Theological differences in akida of Sunnite’s and Shiite’s are researched in the article. The sources of akida (faith) and some differences in the sources are considered. The methods of interpretation the Holy Koran for two main directions of Islam are noted. The main differences in akida and its theological explanation in both religion traditions are given in the article. It is emphasized that Muslim civilization is heterogenuous and that Muslim theology were influenced by different factors that can be seen clearly in Shiism. 2010 Article Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності / А.І. Шевченко, С.В. Ісмагілов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 154-159. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33664 297.1 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Релігієзнавство Релігієзнавство |
| spellingShingle |
Релігієзнавство Релігієзнавство Шевченко, А.І. Ісмагілов, С.В. Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті досліджуються теологічні розбіжності в акіді між сунітами та шиїтами. Розглядаються джерела
акіди (віровчення) та відмінності в самих джерелах, а також методи тлумачення Священного Корану,
характерні для цих двох головних напрямків ісламу. Показані найбільш значущі відмінності в акіді, а
також богословська аргументація цих розбіжностей в обох релігійних традиціях. Підкреслюється, що
арабо-мусульманська цивілізація неоднорідна, а на мусульманське богослов’я впливали різні фактори,
що яскраво виражено в шиїзмі. |
| format |
Article |
| author |
Шевченко, А.І. Ісмагілов, С.В. |
| author_facet |
Шевченко, А.І. Ісмагілов, С.В. |
| author_sort |
Шевченко, А.І. |
| title |
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності |
| title_short |
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності |
| title_full |
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності |
| title_fullStr |
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності |
| title_full_unstemmed |
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності |
| title_sort |
акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Релігієзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33664 |
| citation_txt |
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності / А.І. Шевченко, С.В. Ісмагілов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 154-159. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkoaí akídavsunítsʹkíjtašiítsʹkíjtradicíâhteologíčnírozbížností AT ísmagílovsv akídavsunítsʹkíjtašiítsʹkíjtradicíâhteologíčnírozbížností |
| first_indexed |
2025-07-03T14:22:37Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:22:37Z |
| _version_ |
1836636007587381248 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 154
УДК 297.1
А.І. Шевченко, С.В. Ісмагілов
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
АКІДА В СУНІТСЬКІЙ ТА ШИЇТСЬКІЙ ТРАДИЦІЯХ:
ТЕОЛОГІЧНІ РОЗБІЖНОСТІ
У статті досліджуються теологічні розбіжності в акіді між сунітами та шиїтами. Розглядаються джерела
акіди (віровчення) та відмінності в самих джерелах, а також методи тлумачення Священного Корану,
характерні для цих двох головних напрямків ісламу. Показані найбільш значущі відмінності в акіді, а
також богословська аргументація цих розбіжностей в обох релігійних традиціях. Підкреслюється, що
арабо-мусульманська цивілізація неоднорідна, а на мусульманське богослов’я впливали різні фактори,
що яскраво виражено в шиїзмі.
На зламі тисячоліть іслам починає відігравати дедалі помітнішу роль у складних
етнополітичних процесах, що відбуваються в сучасному світі. Зокрема, на початку XXI ст.
він щораз активніше впливає на релігійну ситуацію, міжрелігійні та міжконфесійні від-
носини в Європі, різноманітні етноконфесійні й етнокультурні явища. Останнім часом
виникає дедалі більше проявів його політизації. Україна, яка розташована на перехресті
двох великих цивілізацій – європейської та ісламської, не залишається осторонь щодо
цих процесів. Саме тому дослідження ісламу, шаріату, його розуміння серед послідов-
ників різних течій та напрямків усередині самої ісламської традиції є актуальним для
українського релігієзнавства. Для розуміння суті ісламу та його культури, а отже – ро-
зуміння всіх процесів ісламського відродження, необхідно проводити наукові дослі-
дження, спираючись, поміж іншого, і на внутрішню конфесійну точку зору.
Мета цієї роботи – проаналізувати акіду як ісламське віровчення в сунітській та
шиїтській традиціях, а також зробити компаративний аналіз, виявивши теологічні роз-
біжності в цих двох головних напрямках ісламу. Особлива увага в роботі приділя-
тиметься питанню виникнення цих теологічних розбіжностей в акіді.
Для цього в роботі ми спробуємо вирішити такі завдання:
– виявити причини теологічних розбіжностей між сунітами та шиїтами;
– проаналізувати ставлення сунітів та шиїтів до головних джерел шаріату, якими
є Коран [1] та Суна пророка Мухаммада;
– розкрити найважливіші теологічні розбіжності в акіді.
Об’єктом дослідження є теологія ісламу, яка включає шаріат.
Предметом дослідження є акіда, як перша і головна частина шаріату, розуміння
акіди в сунітській та шиїтській традиціях, ставлення сунітів та шиїтів до головних дже-
рел шаріату.
Шаріат як універсальне та всеосяжне законодавство ісламу складається з трьох
частин, першою та найважливішою з яких є акіда – ісламська теологія. У питаннях тео-
логії мусульманські богослови переважно не розходилися в поглядах, але протягом істо-
рії, під впливом філософських концепцій античності, а також вчень інших релігійних
традицій до ісламу потрапляли ідеї, що суттєво відрізнялися від традиційних. Під впли-
вом цих ідей виникали нові ісламські течії, як от: мутазиліти, шиїти, ахмадіти, бахаїти
тощо. Найбільш розповсюдженими та значними, як за чисельністю, так і за впливом,
поряд із сунітами стали шиїти.
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 155
Шиїтський рух від самого початку був неоднорідним. На першому етапі шиїт-
ський рух був аморфним, більше нагадував політичне угруповання та в теологічних пи-
таннях нічим не відрізнявся від сунітів. Із часом до шиїзму почали потрапляти релігійні
та філософські ідеї зороастризму та інших культів Месопотамії та Персії. Це призвело
до того, що в шиїзмі почали формуватися внутрішні течії, з власним вченням та культо-
вою практикою. В VIII ст. шиїтський рух остаточно розпався на дві основних течії –
помірну та крайню. До помірних шиїтів відносять заїдітів та імамітів. Другий напрямок
репрезентують так звані крайні шиїти – кайсаніти та ісмаїліти. В той час як вчення
крайніх шиїтів заплутане та має незакінчений характер, а послідовників цього напрямку
небагато, помірне крило шиїзму, навпаки, швидко сформувало свою богословську тра-
дицію та має багатомільйонну умму послідовників. Виходячи з цього, найбільш ви-
правданим є дослідження теологічних розбіжностей в акіді сунітів та помірних шиїтів.
Віровчення ісламу походить від двох джерел – Священного Корану та Суни про-
рока Мухаммада. Спираючись на ці джерела, ісламські богослови докладно розпису-
вали та тлумачили ісламську теологію. Більшість розподілів усередині ісламу на різно-
манітні течії та напрямки походила або через різницю в розумінні та тлумаченні цих
священних текстів, або через невизнання їх повністю чи частково.
Різниця у віровченні сунітів і шиїтів виникла на ґрунті різного підходу до розу-
міння та тлумачення Священного Корану, а також внаслідок наявності цілком різних
текстів, які складали Священний Переказ у кожній з даних гілок ісламу.
В ранній період серед шиїтів була наявною думка, що суніти, очолені халіфом
Османом, під керівництвом якого було проведено кодифікацію Корану та складено єди-
ний для всіх мустаф, спотворили Священний Коран, видаливши з нього все, що сто-
сувалося Алі ібн Абу Таліба, його прав на верховну владу в Халіфаті, а також права
Аглюль-Бейт, до яких шиїти переважно відносять нащадків пророка від шлюбу Алі та
Фатіми.
Згадки про «шиїтський мустаф Корану» зустрічаються в середньовічних істориків
та богословів, причому як серед сунітів, так і серед шиїтів. Ці повідомлення досить
заплутані та не відображають точного стану речей. В одних переказах говориться, що
«шиїтська версія» була однією сурою довша – вона ніби містила в собі 115-у суру, яку
деякі називали «Сура Фатіма». Саме її, на думку шиїтів, і видалила комісія на чолі з
Османом під час кодифікації Корану. Інші перекази говорять про те, що існувала інша
версія Корану, яку шиїти називали «Мусхаф Фатіми». В шиїтському творі «Біхару-ль-
Анвар» кілька разів повторюється вислів: «І в нас “Мусхаф Фатіми”. Диктував його
Посланець Аллаха, а записував його Алі власноруч». В іншому творі – «Аль-Кяфі» – на-
водяться слова Джафара Ас-Садика: «І, насправді, в нас – “Мусхаф Фатіми”!» [2, с. 86].
Шиїтський хадисознавець Ан-Нурі Ат-Табарсі написав книгу «Фасль Аль-Хітаб
фі ісбат тахріф Кітаб рабі Аль-Арбаб» («Прямі докази на користь спотворення Книги
Всевишнього Господа»), де наводить більше двох тисяч шиїтських повідомлень, які
вказують на спотворення Корану, а також висловлювання всіх шиїтських авторитетів,
які відкрито стверджували, що Коран, який зараз перебуває в руках мусульман, було
спотворено. Серед них і слова Джафара Ас-Садика: «Будь-хто, що стверджує, ніби зіб-
рав увесь Коран, є нечесним. Зібрав його та зберіг у такому вигляді, в якому його було
даровано, лише Алі ібн Абу Таліб та імами після нього» [2, с. 88]. Таким чином, попри
наявність цих двох версій, шиїти раннього періоду, ймовірно, вірили в альтернативну
версію Корану, яка була в Алі та шиїтських імамів після нього та врешті-решт перейшла
до дванадцятого імама Аль-Махді, який пішов із нею до схову. Це підтверджують та-
кож есхатологічні очікування шиїтів, які стверджують, що перед Судним Днем зі схову
А.І. Шевченко, С.В. Ісмагілов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 156
повернеться імам Махді з істинним текстом Корану. Навіть сучасний шиїтський релі-
гійний лідер імам Аль-Хої у своєму заповіті наголосив: «Ви маєте слідувати за цим
Кораном, доки не з’явиться Коран Фатіми» [2, с. 89].
Попри те, шиїти у своїх полемічних текстах завжди запевняли сунітів, що в них
немає жодного альтернативного тексту, і вони визнають єдиний для всіх канонічний
текст Корану під редакцією халіфа Османа. Враховуючи шиїтське вчення про такийя
(цнотливе приховування віри), можна припустити, що шиїтські релігійні лідери на
певному етапі вирішили приховати своє вчення про альтернативний текст Корану. Така
невідповідність у вченні про Священне Писання виникла також і через те, що в шиїтів
дійсно в руках не було жодного іншого Корану, якому вони могли б слідувати та на-
дати як доказ власної правоти. Адже шиїтська традиція говорить про те, що так званий
«Мусхаф Фатіми» був у єдиному примірнику, і він опинився у схові разом із дванад-
цятим імамом. Тому шиїтам нічого не залишалося, як слідувати загальновизнаній версії
Корану. У свою чергу, суніти не визнають жодного іншого тексту Корану, крім того,
що був зібраний та канонізований халіфом Османом.
Розбіжності у ставленні до Корану між цими двома напрямками починаються зі
тлумачень Священного Писання. Надзвичайно складний, сакральний та багатозначний
текст Корану було нелегко зрозуміти навіть спільникам пророка Мухаммада. Існують
сотні достовірних хадисів, де йдеться про те, як вони зверталися щодо тлумачень того
чи іншого аяту безпосередньо до пророка. На підставі того, що правильно розуміти та
тлумачити священний текст було складним та відповідальним завданням, нікому, крім
тих, хто володів спеціальною підготовкою та відповідною освітою, не дозволялося
робити цього, причому як тоді, так і зараз. Таким чином, всередині ісламської традиції
формується один з напрямків у богослов’ї, який займається тафсиром – тлумаченням
Корану, а вчених, які писали тафсири, називали муфасирами. Між сунітами та шиїтами
є істотна різниця у тлумаченні Корану. Практично всі шиїтські тлумачення та комен-
тарі до Корану відносяться до категорії тафсирів за умовиводом. Тафсир за умовиводом
є твором, у якому автор спирається на своє власне розуміння тексту та намагається
зробити самостійний висновок щодо змісту того чи іншого аяту. При цьому дослідник
не лише звертається до відомостей, що отримані зі свого Священного Переказу (у ви-
падку з шиїтами – до ахбарів), але й використовує знання з філософії, філології, історії
тощо [3, с. 140]. Через це шиїтські тафсири насичені особистими думками авторів, що
не завжди йшло на користь шиїзму. Меншу, пізнішу, частину шиїтських тафсирів
складають тафсири, що спираються на перекази більш давніх шиїтських коментаторів.
У них вже тлумачення тексту Корану будується не стільки на особистій думці, скільки
проводиться реферування та відбір більш ранніх коментарів. Представники традиційного
сунізму завжди різко негативно ставилися до тафсирів за умовиводом. На їхню думку,
подібні тлумачення не відповідають духові шаріату, а тафсири, що засновані на чисто-
му умовиводові, взагалі є забороненими до використання [3, с. 141].
Сунітська гілка ісламу тривалий час спиралася переважно на тафсири за перека-
зом. Тафсир за переказом є найбільш численною та загальновизнаною групою творів
авторів різних часів, починаючи від періоду життя пророка. У своїх працях автори ви-
ходили з наступних засад: пріоритет надавався тлумаченню Корану Кораном, тлума-
ченню Корану самим пророком, а також тлумаченню Корану на підставі висловлювань
спільників – сучасників пророка. Така традиція тлумачення Священного Писання зага-
лом спиралася на вищевказані джерела, а самостійні коментарі припускалися лише в
тому випадку, якщо джерела не давали чіткого та однозначного пояснення [3, с. 137].
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 157
Згодом у сунітському середовищі з’явилися також тафсири за умовиводом, і сим-
волічні, й суфійські тафсири, проте на формування сунітської традиції вони суттєво не
вплинули.
Шиїти змушені були ґрунтувати своє богослов’я на тафсирах за умовиводом через
дві причини: по-перше, вони не визнавали переважну більшість хадисів пророка Мухам-
мада, і, як наслідок, не спиралися на його коментарі до Корану; по-друге, вони не вважа-
ли за гідних більшість спільників пророка, тим самим не визнаючи також і їхні комен-
тарі до священного тексту. Залишившись без опори на думки попередніх генерацій,
шиїтські теологи мали спиратися лише на власне розуміння тексту Корану.
Суттєва різниця у тлумаченні Священного Писання, тим не менш, не відіграла
визначної ролі в богословських розбіжностях між сунітами та шиїтами. Навпаки, наяв-
ністю всіх спільних позицій у теологічних питаннях вони завдячують Корану. Розбіж-
ності ж виникли через абсолютно різні Священні Перекази – в той час, як суніти спира-
ються на хадиси, що були передані всіма спільниками пророка, шиїти визнають тільки
хадиси, які передавали «Агль Аль-Бейт» – родина пророка. Оскільки таких текстів ката-
строфічно бракувало для формування Священного Переказу, який би доповнював та
пояснював Коран, шиїтські лідери доповнили їх висловлюваннями своїх імамів, сфор-
мувавши цим альтернативний Священний Переказ – ахбари. Через різницю у другому
джерелі шаріату виникли всі теологічні розбіжності між даними напрямками ісламу.
Найбільш докладно розбіжності в акіді проявляються в наступних питаннях:
1. Зло та божественна справедливість.
Шиїти стверджують, що Аллах ніколи не творить зла – злі справи роблять самі
творіння Аллаха, за що й понесуть покарання. Шиїти будують наступний логічний лан-
цюжок: якщо Аллах створив зло, то, виходячи з божественної справедливості, він не
має карати свої створіння за злі вчинки. А оскільки в Корані він обіцяв карати грішни-
ків за злі вчинки, то значить, що зло не має до Аллаха жодного відношення, і він не
творить зла [4, с. 260].
Суніти, у свою чергу, стверджують, що добро та зло створені Аллахом, але зло
створене не як даність, а як скрита потенція, можливість його реалізації кимось. Таким
чином, якщо людина чи джин не чинять зла, його й не буде, а якщо вчинять – воно
виникає. Отже, божественна справедливість виявляється в тому, що у створінь є свобо-
да волі та свобода вибору. А через свою вищу божественну справедливість Аллах буде
судити їх за те, що вони обрали.
2. Можливість бачити Аллаха.
Шиїти стверджують, що Аллаха неможливо побачити ні в цьому, ні в наступному
світі. Суніти, посилаючись на 22 – 23-й аяти 75-ї сури Корану, де сказано: «В той День
обличчя будуть сяяти. І дивитися на свого Господа» [1, с. 608], – стверджують, що Ал-
лаха зможуть побачити деякі з мешканців Раю.
Коментуючи даний аят, шиїтські муфасири говорять, що мається на увазі спогля-
дання Аллаха душею, а «побачити» Аллаха можна лише завдяки твердій вірі в нього.
Суніти, посилаючись на хадиси пророка, вірять, що Аллаха дійсно бачитиме особлива
категорія праведників, але як саме це відбуватиметься – невідомо, адже в Раю все буде
інакше, не так, як у земному житті [4, с. 261].
3. Безгрішність людей.
Відповідно до найбільш загальної точки зору, якої крім сунітів дотримувалися
також хариджити, мутазиліти та інші напрямки, безгрішними серед людей є тільки
пророки та посланці Аллаха. Шиїти дотримуються іншої думки, стверджуючи, що не
тільки пророки та посланці Аллаха звільнені від великих і малих гріхів, але й усі шиїт-
ські дванадцять імамів також є безгрішними, як і пророки.
А.І. Шевченко, С.В. Ісмагілов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 158
4. Повернення до життя.
Шиїти вірять, що ще до Судного Дня, але вже після приходу Махді, Аллах вос-
кресить і поверне до цього світу деяких кривдників і деяких праведників. Кривдників
очікуватиме зневажання та приниження, а праведники будуть вшановані. Під кривдни-
ками зазвичай розуміють халіфів, які відібрали в шиїтських імамів право на владу. Під
праведниками маються на увазі шиїтські дванадцять імамів [4, с. 264].
У свою чергу, суніти вірять у те, що воскресіння з мертвих та справедлива божест-
венна відповідь буде тільки в Судний День, і не визнають жодного воскресіння з мерт-
вих доти.
5. Імамат.
Найголовнішою відмінною рисою шиїзму в основах віри є визнання імамату. Іма-
мат у певному сенсі розуміється як продовження пророцтва завдяки тому, що всіма
мусульманами повинен керувати безгрішний імам з роду пророка. На думку шиїтів,
той, хто не вірить у імамат, не є мусульманином [4, с. 263]. Суніти не визнають учення
про імамат і вважають його навмисно вигаданим шиїтськими імамами задля виправ-
дання своїх претензій на верховну владу в Халіфаті.
Всі інші основи ісламського віровчення схожі завдяки тому, що вони безпосеред-
ньо виходять з Корану, мають чіткий опис та зрозуміле значення. Все, що стосується
віри в Аллаха, пророцтво та пророків, янголів, Священні Писання, Судний День та про-
видіння, в головних рисах не відрізняється. Є несуттєві розбіжності в другорядних де-
талях, таких, наприклад, як віра шиїтів у те, що дванадцять шиїтських імамів відігра-
ватимуть роль свідків щодо приналежності до шиїзму під час Судного Дня. При цьому
дуже показовою є думка шиїтів про те, що ж є засадами акіди, тобто найважливішими,
стрижневими догматами. В той час як суніти вважають основними шість основ, а саме:
1. Віра у Всевишнього Аллаха.
2. Віра в янголів.
3. Віра у Священні Писання.
4. Віра в посланників.
5. Віра в Судний День.
6. Віра в провидіння.
Шиїти вважають основними наступні п’ять засад:
1. Єдинобожжя.
2. Справедливість Аллаха.
3. Пророцтво.
4. Імамат.
5. Майбутнє життя (ахират).
Неважко помітити, що три з п’яти шиїтських засад повністю збігаються із суніт-
ськими, хоча й названі інакше. Окремо виділена віра в божественну справедливість, і це
пов’язане з тим, що в минулому шиїзм зазнав ряд поразок, у першу чергу політичних і
військових, що й відобразилося на богослов’ї. Шиїзм надію на реванш обґрунтовує
божественною справедливістю. Як уже згадано, обов’язковим атрибутом шиїзму є віра
в імамат, чого нема та не може бути в сунізмі. Що стосується пунктів, які сунізм вважає
головними, а шиїзм – ні, то важливо підкреслити, що шиїти також вірять у них, але не
вважають їх стрижневими у своїй акіді.
Більшість основних положень акіди в сунітській та шиїтській теології подібні між
собою. Причиною цього є те, що обидві течії ґрунтують свої теологічні погляди на Свя-
щенному Корані, попри ствердження в ранньому шиїзмі про спотворення його суні-
Акіда в сунітській та шиїтській традиціях: теологічні розбіжності
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 159
тами. Не маючи можливості спиратися на альтернативну версію Корану, шиїти змушені
були виводити теологічні норми акіди з канонічної редакції халіфа Османа. Щодо роз-
біжностей, то вони є наслідком або різноманітного підходу до тлумачення Священного
Писання, або різницею у Священному Переказі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Коран. Переклади смислів Корану українською мовою В. М. Басирова. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2009. – 656 с.
2. Аль-Мусави С.Х. Лицо шиизма / Аль-Мусави С.Х. – М. : Издательская группа «Истинна», 2009. – 126 с.
3. Муртазин М.Ф. Введение в коранические науки: учебное пособие для ислам. образоват. учреждений /
Муртазин М.Ф. – М. : Моск. ислам. ун-т, 2006. – 160 с.
4. Мамиргов М.З. Книга исламских сект и вероучений / Мамиргов М.З. – М. : Телевидеокомпания
«Исламский Мир», 2007. – 472 с.
5. Аш-Шахрастани М.А. Книга о религиях и сектах / Аш-Шахрастани М.А. – М. : Наука, 1984. – 182 с.
6. Табатабаи М.Х. Шиизм в Исламе / Табатабаи М.Х. – Кум. : Всемирная ассамблея «Ахлебейт», 1996. – 315 с.
7. Ясин М.Н. Исламское вероучение в свете Корана и Сунны / Ясин М.Н. ; [пер. с араб. Е. Сорокоумо-
вой]. – М. : Издатель Эжаев, 2009. – 392 с.
А.И. Шевченко, С.В. Исмагилов
Акида в суннитской и шиитской традициях: теологические различия
В статье исследуются теологические различия в акиде между суннитами и шиитами. Рассматриваются
источники акиды (вероучения) и различия в источниках, а также методы толкования Священного Корана,
характерные для двух главных направлений ислама. Перечислены наиболее значимые различия в акиде,
а также богословская аргументация данных различий в обеих религиозных традициях. Подчеркивается,
что арабо-мусульманская цивилизация неоднородна, а на мусульманское богословие влияли различные
факторы, что ярко проявилось в шиизме.
A.I. Shevchenko, S.V. Ismagilov
Akida in Sunnite’s and Shiite’s Traditions: Theological Differences
Theological differences in akida of Sunnite’s and Shiite’s are researched in the article. The sources of akida
(faith) and some differences in the sources are considered. The methods of interpretation the Holy Koran for two
main directions of Islam are noted. The main differences in akida and its theological explanation in both religion
traditions are given in the article. It is emphasized that Muslim civilization is heterogenuous and that Muslim
theology were influenced by different factors that can be seen clearly in Shiism.
Стаття надійшла до редакції 01.11.2010.
|