Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр.
Автор розглядає процес роздроблення поміщицьких маєтків у Галичині в 1867-1914 рр., спроби польських політичних партій та економічних організацій обмежити доступ українських селян до купівлі земель збанкрутілої шляхти, переселення польських колоністів на українські етнічні землі та вплив польської...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33685 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. / М. Вітенко // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 83-89. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33685 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-336852012-05-30T12:21:43Z Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. Вітенко, М. Історія Автор розглядає процес роздроблення поміщицьких маєтків у Галичині в 1867-1914 рр., спроби польських політичних партій та економічних організацій обмежити доступ українських селян до купівлі земель збанкрутілої шляхти, переселення польських колоністів на українські етнічні землі та вплив польської колонізації Східної Галичини на польсько-українські відносини. The article investigates the process of fragmentation of the landowners' estates in Galicia in 1867 - 1914, the attempts of Polish political parties and economic organizations to limit access of Ukrainian farmers to purchasing the lands of the bankrupt gentry, the resettlement of Polish colonists to the Ukrainian ethnic lands and the influence of the Polish colonization of Eastern Galicia on the Polish-Ukrainian relations. 2011 Article Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. / М. Вітенко // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 83-89. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33685 94(477.83/.86)+94(438) "1867 - 1914" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Вітенко, М. Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. Схід |
| description |
Автор розглядає процес роздроблення поміщицьких маєтків у Галичині в 1867-1914 рр.,
спроби польських політичних партій та економічних організацій обмежити доступ українських селян до купівлі земель збанкрутілої шляхти, переселення польських колоністів на
українські етнічні землі та вплив польської колонізації Східної Галичини на польсько-українські відносини. |
| format |
Article |
| author |
Вітенко, М. |
| author_facet |
Вітенко, М. |
| author_sort |
Вітенко, М. |
| title |
Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. |
| title_short |
Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. |
| title_full |
Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. |
| title_fullStr |
Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. |
| title_full_unstemmed |
Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. |
| title_sort |
польсько-українські стосунки в галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33685 |
| citation_txt |
Польсько-українські стосунки в Галичині під час парцеляції поміщицьких маєтків 1867-1914 рр. / М. Вітенко // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 83-89. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT vítenkom polʹsʹkoukraínsʹkístosunkivgaličinípídčasparcelâcíípomíŝicʹkihmaêtkív18671914rr |
| first_indexed |
2025-07-03T14:25:07Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:25:07Z |
| _version_ |
1836636132079566848 |
| fulltext |
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 83
38. Українське слово. - 1941. - 2 грудня.
39. Українське слово. - 1941. - 3 грудня.
40. Українське слово. - 1941. - 7 грудня.
41. Українське слово. - 1942. - 7 січня.
42. Українське слово. - 1942. - 22 лютого.
43. Українське слово. - 1942. - 13 березня.
44. Українське слово. - 1942. - 27 березня.
45. Українська школа. - 1943-1944. - Ч. 1-3. - С. 67-68.
І. Andrukhiv, V. Kovalyk
CULTURAL AND EDUCATIONAL LIFE OF STANISLAV REGION TERMS
OF NAZI OCCUPATION
In the article the features of cultural and educational life are reflected on Stanislav region terms of Nazi occupation.
Development of education status and present types of educational establishments is described; leadthrough of measures of
cultural character; activity of public societies; the role of Ukrainian Central Committee and his structures is rotined in cultural
and educational life of edge.
Key words: Stanislav region, Ukrainian Central Committee, Nazi occupation regime, education, culture, civil society organizations.
© І. Андрухів, В. Ковалик
Надійшла до редакції 17.02.2011
УДК 94(477.83/.86)+94(438) "1867 - 1914"
ÏÎËÜÑÜÊÎ-ÓÊÐÀ¯ÍÑÜʲ ÑÒÎÑÓÍÊÈ Â ÃÀËÈ×ÈͲ
Ï²Ä ×ÀÑ ÏÀÐÖÅËßÖ²¯ ÏÎ̲ÙÈÖÜÊÈÕ ÌÀªÒʲÂ
1867-1914 ðð.
МИКОЛА ВІТЕНКО,
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії слов'ян Прикарпатського
національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ
Автор розглядає процес роздроблення поміщицьких маєтків у Галичині в 1867-1914 рр.,
спроби польських політичних партій та економічних організацій обмежити доступ українсь-
ких селян до купівлі земель збанкрутілої шляхти, переселення польських колоністів на
українські етнічні землі та вплив польської колонізації Східної Галичини на польсько-ук-
раїнські відносини.
Ключові слова: Галичина, польсько-українські відносини, боротьба за землю, парцеляція.
Постановка проблеми. Польсько-українські від-
носини мають тривалу й суперечливу історію. Вивча-
ючи їх, сучасні українські дослідники звертають увагу
переважно на проблеми політичної історії. Однак по-
літичне протистояння між двома народами, яке в
ХХ ст. призвело до кількох війн, було результатом
зіткнення економічних і соціальних інтересів поляків
та українців. Міжнаціональні соціально-економічні су-
перечності накопичувалися впродовж тривалих пері-
одів мирного співіснування. Знаковим було земельне
питання. Воно виникло в Галичині після ліквідації ди-
настією Габсбургів панщини в 1848 р. і почало стрімко
загострюватися після надання краю певної автономії
в 1867 р. Цьому сприяла ціла низка причин, але од-
нією з визначальних було намагання місцевої польської
великої земельної аристократії вирішувати економічні
та соціальні проблеми політичним шляхом. Попри знач-
ну актуальність для сучасної України (вирішення та ігно-
рування конфліктних питань приватної власності у ве-
ликих містах, курортно-кліматичних зонах і зонах відпо-
чинку, боротьба між дрібними землевласниками се-
лянами і великими аграрними компаніями, контрольо-
ваними іноземним капіталом тощо), вивчення впливу
земельного питання на характер міжнаціональних
відносин у Галичині зараз майже не проводиться. Від-
повідно стаття відповідає вимогам часу й може місти-
ти міркування щодо уникнення в сучасній Україні кон-
фліктних ситуацій, спричинених дискримінацією за еко-
номічною, майновою чи національною ознаками.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Од-
ним із перших дослідників, що розпочали вивчення пи-
тання впливу парцеляції поміщицьких маєтків на
польсько-українські відносини були Ю. Бачинський [8],
В. Будзиновський [11], Т. Войнаровський [12], Ю. Пав-
ликовський [35] та І. Франко [44, 45]. Цим науковцям і
публіцистам удалося підрахувати кількість поміщиць-
ких маєтків і земельних угідь, що були розпарцельо-
вані, кількість земель, придбаних українськими та
польськими селянами в 1867-1914 рр. Водночас на-
звані дослідники не провели дослідження, присвяче-
ного рушійним силам парцеляційних процесів, не виз-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
84 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
начили головних учасників польсько-українського кон-
флікту за землю.
Свого часу соціально-економічну проблематику
історії Галичини активно розробляли українські ра-
дянські історики М. Герасименко [15], Г. Ковальчак [20],
М. Кравець [21], В. Кульчицький [23], С. Макарчук [25],
В. Осечинський [33] та П. Свєжинський [41]. Попри
певні позитиви їхніх досліджень, у них містилися значні
прогалини, адже радянська ідеологія не допускала
можливості виникнення конфліктів між селянами чи
робітниками різних національностей, підкреслювала
роль соціальних протиріч, а не міжнаціональних.
Серед робіт сучасних українських істориків, що пра-
цюють над проблемами впливу соціально-економіч-
них факторів на міжнаціональні відносини, помітну
роль займають дослідження В. Ботушанського [10],
О. Красівського [22], Ю. Михальського [26] та В. Смо-
лея [42]. Із названих робіт лише публікації О. Красів-
ського та Ю. Михальського присвячені польсько-укра-
їнським взаєминам. Однак і вони більше зосереджують-
ся на вивченні соціальних та економічних процесів і
явищ, а місцю соціально-економічних питань у програм-
них документах польських та українських політичних
партій приділяють недостатньо уваги.
Серед польських авторів можна назвати публікації
Ф. Буяка [48] та В. Найдус [49]. Проте вони мають швид-
ше інформативний, а не аналітичний характер.
Ураховуючи значущість проблеми, ми спробуємо
простежити процес роздроблення поміщицьких ма-
єтків, продажу земель шляхти польським та україн-
ським селянам, їх вплив на польсько-українські стосун-
ки в Галичині в 1867-1914 рр.
Мета статті полягає в з'ясуванні передумов, при-
чин, перебігу та наслідків парцеляції польських філь-
варків, продажу землі в Галичині в 1867-1914 рр. ук-
раїнським і польським селянам. Для досягнення по-
ставленої мети виконано такі завдання:
1) з'ясувано чисельність поміщицьких земель, які
в 1867-1914 рр. підлягали парцеляції, національний
склад їх нових власників;
2) установлено основні механізми продажу земель
українським і польським селянам;
3) визначено вплив парцеляції поміщицьких маєт-
ків на перебіг польсько-українських стосунків;
4) проаналізовано вплив парцеляції на зміну со-
ціальної та етнічної структури населення Галичини.
Три останні завдання є на сьогодні невирішеною
частиною загальної проблеми впливу соціально-еко-
номічних факторів на польсько-українські відносини в
Австро-Угорщині.
Виклад основного матеріалу. В останній третині
ХІХ - на початку ХХ ст. у Галичині одержала поширен-
ня парцеляція (розподіл на малі частини) поміщиць-
ких маєтків. Вона була викликана економічним зане-
падом цілої низки фільварків. Земельна парцеляція
виступила своєрідним полігоном для змагань між
польською та українською спільнотами в боротьбі за
землю. З польського боку в ній узяли участь великі зем-
левласники, переселенці із Західної Галичини, різно-
манітні фінансові та політичні організації. З українсь-
кої сторони боротьбу за землю проводили переважно
заможні селяни - ґазди, священики, селянські кредитні
товариства та спілки. Парцеляція землі стала одним з
найважливіших чинників погіршення польсько-українсь-
ких взаємин.
Розподіл поміщицьких маєтків розпочався напри-
кінці 70-х рр. ХІХ ст. Він проходив по всій Галичині. Уп-
родовж 1880-1902 рр. кількість поміщицьких земель у
Західній Галичині зменшилася на 10,4 %, а в Східній -
на 6,4 %. В абсолютних числах, у західній частині краю
розпарцелювали вдвічі меншу кількість землі, ніж у
східній [51, s. 159].
Темпи парцеляції зумовлювалися не економічною
доцільністю, а політичними факторами. Так, у Східній
Галичині містилися найбільші латифундії краю, значна
кількість напівзруйнованих фільварків, проживала
більшість малоземельних і безземельних селян. Од-
нак головним напрямком парцеляції тут став продаж
землі переселенцям із західних повітів. У Західній Га-
личині не відбувалося значних конфліктів між поляка-
ми й українцями, викликаних парцеляцією. У Східній -
саме слово "парцеляція" стало синонімом міжнаціо-
нального протистояння.
Спочатку парцеляцію проводили кілька організацій
з метою подальшого продажу землі польським пере-
селенцям із Німецької імперії. Газета "Батьківщина"
із цього приводу писала: "Польські дідичі парцелюють
свої посілості й продають їх частками Мазурам, кот-
рих спроваджують із Західної Галичини або зі Шлезь-
ка. Тим самим досягають подвійної цілі: вони прода-
ють свої ґрунти корисніше, ніж коли б ціле село прода-
ли разом, і скріплюють Польщу на Русі" [24, с. 94].
Польські оглядачі наголошували на потребі еконо-
мічних заходів для покращення становища селянства.
При цьому вони завжди підкреслювали свій національ-
ний патріотизм і потребу демократизації суспільства:
"Без польського люду нема Польщі, без вільного люду
нема вітчизни, без народної, повсякденної рівності
прав і обов'язків, без повсякденної рівності громадсь-
кого голосу нема Польщі правдивої, нема народу - одне
хамство народне і кривда... Ми поляки думками і ду-
хом, цим серця наші повні і мова сильна..." [52, s. 2-3].
Редактор однієї з провінційних газет Ян Котельсь-
кий підкреслював потребу принести користь не лише
поміщикам, але й польським селянам. На його думку:
"Залишили ми (поляки) нашого селянина самого, втек-
ли в австрійські бюро, тратили час на забави.., прово-
дили літа на безплідних політичних диспутах, на буду-
ванні Польщі від моря до моря у фразах... Польський
то селянин, але не наш тепер, і здобувати нам його
треба рішучими діями" [47, s. 1].
Про те, що соціально-економічний розвиток про-
вінції мав стратегічне значення для українців, свідчи-
ли більш конкретні дії, а саме: створення українськими
політичними партіями національного бюро праці в
Нойберуні (Пруссія), проведення антиеміграційної агі-
тації. План українських політичних сил був простий: в
умовах малоземелля та хронічного безгрошів'я саме
сезонні заробітки дозволяли селянам заробити певну
суму грошей, щоб при поверненні в Галичину купити в
збанкрутілих поміщиків землю. Місячник "Економіст",
описуючи боротьбу влади із сезонними міграціями,
зазначав, що заробітчанська еміграція українських
селян не подобається польським магнатам та шовіні-
стам насамперед тому, що зміцнює український народ:
"Заробленими в Німеччині грішми двигне (він) себе
економічно, докупить при парцеляції землі, побудуєть-
ся, набуде людський інвентар, загосподарить "по-
німецькому"... Що нашим опікунам скріплення русько-
го елементу не може бути на руку се річ ясна. В їх оче-
виднім інтересі лежить, аби руський селянин далі ви-
мирав на голодовий тиф, аби він далі як економічно
безсильний, не міг видержати конкуренції з Поляком, і
би в кінци емігрував собі за море, лишаючи місце По-
лякові..." [18, c. 6-7].
Важлива проблема досліджуваного періоду - пере-
селення польських селян-колоністів із Західної Гали-
чини в Східну - визрівала поступово, остаточно
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 85
оформившись у середині 80-х рр. ХІХ ст. Цей соціаль-
но-демографічний процес був зумовлений не економ-
ічними, а політичними чинниками й свідчив про нама-
гання окремих польських політичних сил контролюва-
ти співвідношення різних національностей у краї. Ще в
1884 р. Галицьке господарське товариство, яке від-
стоювало інтереси великого землеволодіння, на за-
гальних зборах прийняло рішення про сприяння еміг-
рації польських селян на українські етнічні землі й об-
меження всіма засобами польської еміграції до США.
Незважаючи на це, тривалий час польська колоніза-
ція Східної Галичини відбувалася тільки завдяки енту-
зіазму окремих поміщиків. Перші поселення, згідно з
рішеннями товариства польських селян, тут з'явилися
вже в 1884 р. в с. Голоскові Тлумацького повіту, в
с. Томашівцях Калуського тощо. Польські селяни та-
кож проявляли інтерес до купівлі поміщицьких маєтків
у Перемишлянському й Стрийському повітах. Поль-
ським переселенцям влада надавала деякі податкові
пільги [36, c. 125-126].
Польська колонізація спочатку проводилася без-
системно, часто ґрунтуючись лише на політичних гас-
лах. Заходи з її реалізації досить швидко довели свій
популістський характер. Польські землевласники на-
магалися знайти економічну вигоду від продажу землі,
а тому продавали її тим, хто більше за неї платив, - пе-
реважно українським селянам. Так, у 1905 р. на загаль-
них зборах Галицького парцеляційного банку його ке-
рівництво звітувало про парцеляцію фільварків пло-
щею 8 217 моргів. Із них лише 30 % було продано
польським колоністам і то переважно в Західній Гали-
чині. Це стало причиною висловлення вотуму недовіри
керівництву банку, адже парцелювання двірської землі
для українців уважалося польськими шовіністичними
колами національною зрадою. Присутня на зборах
акціонерка пані Згурська заявила: "Діти будуть про-
клинати пам'ять тих, що між Русинів землю розпроду-
вали" [37, c. 1-2].
Заходи цього банку суперечили особистим інтере-
сам багатьох великих землевласників. Останні керу-
валися при продажу землі жадобою наживи, а не по-
літичними чи національними ідеалами. Наприклад, у
вже згадуваному селі Голоскові польська колонія про-
існувала лише два роки. Місцевий поміщик продав пе-
реселенцям частину своїх земель у кредит під високі
відсотки. Польські селяни, не маючи стартового капі-
талу, робочого інвентарю, худоби, були змушені пра-
цювати на того ж поміщика за втричі нижчу плату, ніж
місцеві українці. За таких обставин сума їхнього боргу
перед колишнім землевласником зросла вдвічі. Не
витримавши важких умов життя, колоністи повернули-
ся в рідні повіти, а поміщик перепродав землю місце-
вим українцям [46, c. 134-135].
Повним крахом завершилися спроби окремих
польських магнатів законодавчо заборонити парце-
ляцію поміщицьких маєтків чи обмежувати її для по-
купців із заздалегідь складених списків (до них повинні
були включатися тільки поляки та лояльні до них ук-
раїнці). На практиці таких дій дотримувалися пере-
важно парцеляційні товариства, які мали більше зиску
від розкрадання бюджетних коштів, ніж від продажу
землі українцям. Галицький сейм відхилив також і
проект закону про мінімальні розміри парцеляційних
ділянок. Згідно з цим, фільварки поділялися на ок-
ремі частини розміром не менше 8 моргів кожна для
подальшого продажу. Такі відносно великі наділи
більшість українських селян не мали змоги купити.
Проти цих проектів голосувала та шляхта, що була
зацікавлена в особистому збагаченні чи збереженні
своєї економічної свободи [32, c. 3-4].
Усього протягом останньої третини ХІХ - початку
ХХ ст. із Західної Галичини в Східну переселилося де-
сятки тисяч польських селян, хоча точну цифру вста-
новити неможливо через відсутність статистичних да-
них [35, c. 158]. Через цю колонізацію значна кількість
угідь, які раніше не належали українцям, але активно
ними використовувалися у формі сервітутів чи нату-
ральних розрахунків між польським двором й українсь-
ким селом, були для них втрачені.
Були випадки, коли польські переселенці за допо-
могою місцевих поміщиків купляли землі в українсь-
ких селян. Зокрема, у с. Довгім під Моршином колоні-
сти викупили щонайменше 10 селянських господарств.
Польські селяни одразу після переселення потрапля-
ли у сферу інтересів польських же поміщиків. Саме у
власників фільварків вони могли позичити знаряддя
праці, посівний фонд, невеликі грошові кредити. Біля
12 тис. поляків, виселених із Пруссії після 1 жовтня
1885 р. на підставі відсутності в них німецького гро-
мадянства, осіли при маєтках дідичів як двірська при-
слуга [36, с. 126].
Допомога польським переселенцям надавалася
спочатку в порядку приватної ініціативи, а згодом, із
1886 р., - цілим рядом крайових економічних та гро-
мадських організацій, таких як "Kółka rolniecze",
"Macierz Polska", "Niedziela". Спеціально для підтрим-
ки колоністів у цьому ж 1886 р. було створено
"Towarzystwo ochrony własności ziemskiej" із установ-
чим капіталом 100 тис. зол. ринських і правом випуску
акцій на 500 тис. Пріоритетом діяльності цього това-
риства було надання кредитів на купівлю землі в
Східній Галичині полякам - вихідцям із Західної Гали-
чини, Сілезії та Познанщини. Засновником цього това-
риства було "Галицьке господарське товариство",
очолюване магнатом А. Потоцьким, а установчий ка-
пітал надав Крайовий банк [27, с. 1].
Статут "Товариства охорони земельної власності"
передбачав проведення парцеляції поміщицьких
маєтків лише в інтересах польського народу. Перед
Товариством ставилися такі завдання: 1) посередниц-
тво при частковій парцеляції великої посілості, щоб
власники могли краще вести господарство на залиш-
ках маєтків; 2) полегшення польським селянам про-
цесу купівлі парцельованих двірських ґрунтів, а також
земель українських селян, щоб запобігти еміграції по-
ляків із Галичини й "заохочувати їх осідати в таких сто-
ронах, де є відчутною нестача робочих рук"; 3) посе-
редництво в оренді двірських ґрунтів польськими се-
лянами на взірець існуючих оренд фермерського типу
в західній частині краю. До складу керівництва Това-
риства увійшли князь А. Сапіга, граф Сципіо, великі
землевласники Брикчинський, Згурський, Кшижановсь-
кий та інші. Характерно, що значна група греко-като-
лицьких священиків, очолювана отцем С. Качалою
спочатку позитивно відреагували на створення Това-
риства, але довідавшись про його антиукраїнський
характер, висловила рішучий протест і запропонува-
ла створити аналогічну українську організацію, але не
одержала необхідної фінансової підтримки з боку кра-
йової влади [28, с. 1].
Окрім цієї загальнопровінційної організації, у ряді
повітів Західної Галичини створювалися місцеві спілки.
Зокрема, у 1889 р. у Вадовіцах було сформоване "То-
вариство охорони землі". Уже в 1890 р. воно почало
купувати землю в Східній Галичині, викупляти в банків
та лихварів борги польських селян. Аналогічні това-
риства створювалися в Новому Тарзі, Новому Санчі
та інших повітах [14, с. 40].
Боротьба за землю мала й антиєврейське спря-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
86 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
мування. Так, Бенедикт Ружицький із с. Струтина Ниж-
нього створив у 1910 р. "фонд покупки землі". Він вва-
жав, що головним завданням влади повинен був бути
захист християн від євреїв, збереження землі "в хрис-
тиянських руках". Б. Ружицький наголошував, що євреї
протягом 1881-1891 рр. заволоділи в Галичині 600 тис.
моргів земельних угідь і "перетворили її в Палестину".
Він пропонував законодавчо заборонити євреям куп-
ляти землю, що після суперечок у сеймі було відхиле-
но. Однак і цей фонд при кредитуванні віддавав пере-
вагу полякам [14, с. 39].
Провідні польські політичні діячі намагалися про-
тягом 1890-1914 рр. законодавчо закріпити мож-
ливість польської колонізації українських етнічних зе-
мель у Галичині. Знаряддям "полонізації Русі" мав ста-
ти закон про рентові господарства. Підготовка про-
екту цього закону проводилася намісником у Галичи-
ні К. Бадені з 1890 р. Із 1896 р. він продовжив роботу
над цим законопроектом на загальноімперському
рівні. Частина його положень зазнавала постійних змін
та уточнень, що стосувалося переважно методів та
механізмів його реалізації в житті. Суть і завдання за-
кону залишалися незмінними. Вони зводилися до роз-
в'язання земельних проблем у Галичині через узгод-
ження інтересів польських селян та польських по-
міщиків. Для цього було необхідно провести ряд за-
ходів: 1) парцеляцію поміщицьких маєтків на ділянки
розміром 20 га; 2) надання цих ділянок в оренду
польським селянам за певні грошові та натуральні
платежі (фактично селяни забезпечували поміщикам
сплату земельної ренти); 3) надання польським селя-
нам та лояльним до поляків українцям і євреям гро-
шових кредитів для організації економічно самостійних
господарств фермерського типу на рентових землях.
Серед додаткових пропозицій особливі суперечки між
польськими великими землевласниками викликав пункт
про можливість чи неможливість оренди землі з по-
дальшим викупом [50, s. 1].
Проекти розв'язання земельних протиріч, які про-
понували тогочасні українські політики, були більш ре-
алістичними й створювали однакові економічні умови
для всіх селян без поділу їх на раси, народи чи релігійні
спільноти. Зокрема, посол Галицького сейму Є. Олес-
ницький домагався парцеляції великого землеволо-
діння, починаючи з державних угідь, для всіх селян
краю, незалежно від їхньої національності. Він вважав,
що більш доцільно продавати ділянки невеликих
розмірів - 1-5 моргів, що б дозволило українцям на
рівних умовах із поляками взяти участь у парцеляції.
Оренда земельних ділянок, на його думку, повинна була
передбачати забезпечення селян сільськогосподар-
ським реманентом та посівним матеріалом (як пози-
ка) із правом подальшого викупу землі через сплату її
вартості частинами ("ратами") [39, с. 25].
Вимоги Є. Олесницького та інших українських послів
сейму (зокрема Ю. Романчука, Т. Войнаровського)
були відкинуті польською більшістю. Більше того, по-
сол Т. Пілат у 1898 р. запропонував не лише створю-
вати рентові господарства за рахунок поміщицьких
маєтків, але й проводити викуп чи конфіскацію земель
у тих селян, що володіли господарствами, розміром
меншими за 695 сажнів орної землі чи 2 морги 970
сажнів лісу. Абсолютна більшість таких господарств
належала українцям - форналям та поденним найми-
там [43, с. 33].
У 1900 р. для покращення умов діяльності ренто-
вих господарств було засновано Парцеляційний банк.
Протягом 5 років лише в рамках його діяльності було
розпарцельовано 46 маєтків, із яких 2/3 перейшли до
рук польських переселенців. Активністю відзначали-
ся й інші парцеляційні товариства. Польській колоні-
зації Східної Галичини сприяла політика кредитування
крайових банків. Уже на початку 1907 р. вступив у дію
закон про "рентові загороди" (позичкові фонди). Перші
такі фонди було створено в польській частині краю. Ті
з фондів, що діяли в Східній Галичині, реагували в пер-
шу чергу на прохання кредитувати саме польських се-
лян, зокрема переселенців. Позики надавалися тим,
хто мав не менше 3 га землі й 50 корон кадастрового
доходу, що автоматично заперечувало можливість кре-
дитування економічно слабких господарств більшості
українських селян [40, с. 15].
Наступним кроком у боротьбі за землю з українсь-
ким селянством стали суперечки щодо реалізації про-
тягом 1907-1909 рр. проекту закону про обмеження
мінімальних розмірів селянських земельних ділянок.
Автори цього проекту з середовища великих земле-
власників справедливо вказували на те, що селянські
господарства "...внаслідок дроблення зменшилися до
такого ступеня, що площа певної частини займає ледь
кілька метрів і коштує 2-5 корон (тижнева заробітна
плата одного наймита); тому про раціональне веден-
ня господарства не може бути й мови...". Однак мето-
ди конфіскації землі через викуп із заниженням рівня
вартості селянських угідь, які проектувалися, викли-
кали справедливі протести української громадськості,
масові віча та мітинги, що поступово перетворювали-
ся з боротьби за землю на боротьбу за дешеві креди-
ти на придбання землі [1, арк. 33, 50-53].
Про антиукраїнський характер кредитної політики
економічних інститутів краю свідчить і те, що в число-
вому співвідношенні абсолютна більшість позик нада-
валася вихідцям із повітів, населених поляками, -
Бжеського, Лимановського, Мелецького, Пільзнянсь-
кого, Ропчицького та ін. Так, протягом весни 1908 р.
крайовою комісією для створення рентових госпо-
дарств було надано 25 позик на суму 244 тис. корон. Із
них лише 8 (1/3) припадало на повіти, заселені пере-
важно українцями, та і їх одержали польські земле-
власники [17, с. 15].
Заходи низки польських господарських товариств
напередодні Першої світової війни засвідчили на-
явність підтримки крайової влади, без якої було б не-
можливим перекидання великих мас населення з однієї
частини краю в іншу та створення державних фондів
сприяння польським переселенцям. Серед програмних
завдань товариства "Ziemia Polska", була ціла низка
таких, що відкрито вимагали їх державної підтримки, яка
й була надана на місцях. Зокрема, це товариство зак-
ликало: 1) заохочувати населення з етнічно польських
околиць до переселення на "креси" (околиці); 2) знахо-
дити таких переселенців для банків і приватних осіб, які
розпродували панські землі "на кресах"; 3) заохочува-
ти молодших братів у перенаселених польських селах
до одержання від старших братів не земельних діля-
нок, а грошей для купівлі землі "на Русі"; 4) полегшува-
ти бажаючим переселитися оглядини призначеної на
продаж землі; 5) проводити відповідну агітацію серед
польських селян; 6) повідомляти польське населення
про кількість, місце розташування, якість та вартість
земельних угідь, виставлених польськими поміщиками
на продаж; 7) сприяти переселенцям юридичною, гро-
шовою допомогами, забезпеченням їх необхідним бу-
дівельним матеріалом, знаряддями праці, насінням,
інвентарем. Філії цього товариства діяли в більшості
повітів Галичини [7, c. 41-42].
Процеси парцеляції фільварків велися зі значни-
ми зловживаннями та махінаціями. Окремі польські
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 87
землевласники, користуючись сприянням влади, зай-
нялися спекуляцією в торгівлі землею. Один з дідичів
зумів навіть двічі продати власний маєток різним по-
купцям. Така ситуація була породжена намаганнями
земельних магнатів контролювати економічні проце-
си політичними методами й сприяла зростанню попиту
на землю і, відповідно, зростанню цін. Лише за п'ять
років (з 1900 до 1905 р.) вартість одного морга землі
зросла в середньому в 5 разів - з 80 зол. ринських до
400. У наступні п'ять років ціни зросли ще втричі, сяга-
ючи 1200-1300 зол. ринських за морг [53, s. 2].
У липні 1901 р. посол Галицького сейму Т. Оку-
невський уніс пропозицію про зміни в законі про лих-
варство, які б унеможливили спекуляцію землею.
Згідно з ними заборонялося вести справи з постійної
купівлі-продажу землі з метою прибутку. У січні 1902 р.
вищий крайовий суд із Кракова звернувся з аналогіч-
ними пропозиціями до Галицького намісництва. За
твердженням цього суду, масові спекуляції землею
мали місце в судових округах Ряшева, Вадовиць та
Нисько. Набагато більший розмах зловживання при
продажу землі мали в Східній Галичині. Однак законо-
давча й виконавча влада краю не намагалася якось
їм запобігти [16, с. 2-3].
Уже згадуване Бюро комісій рентових господарств,
яке українські політики називали "польською Гекатою",
піддавалося критиці з усіх сторін. Польська газета
"Slowo Polskie", яка відображала інтереси національ-
них демократів і була зацікавлена в прискоренні про-
цесів колонізації, наголошувала, що ця державна ус-
танова займається доброчинністю для поляків лише
на словах, а не на ділі, сприяючи збагаченню невели-
кої групи осіб, котрі прикриваються польськими націо-
нальними гаслами [53, s. 3].
Особливо негативно польськими радикальними уг-
рупованнями сприймалися факти продажу землі
польськими поміщиками українським селянам. Так, гро-
мада с. Божиків Підгаєцького повіту в 1884 р. купила
в місцевого дідича 400 моргів лісу. Сам процес цієї
купівлі був ускладнений не лише неорганізованістю
селян (завдяки діям місцевого священика О. Стетке-
вича її вдалося подолати), але й спротивом повітово-
го староства та сусідніх великих землевласників, хоча
жоден із них не зміг запропонувати за ліс суму більшу
чи рівну тій, яку сплатила сільська громада. Вартість
лісу перевищувала й ті суми, які пропонували різні
польські парцеляційні товариства [31, с. 305].
Завдяки ініціативам окремих греко-католицьких
священиків українські селяни самоорганізовувалися в
спілки для купівлі землі. Ці спілки із самого початку
свого виникнення були конкурентами аналогічних
польських товариств. Українська газета "Батьківщи-
на" регулярно повідомляла про купівлю сільськими
громадами поміщицьких та державних земель у різних
повітах краю, заохочуючи населення до аналогічних
дій. Приклади ці й справді вражають. Так, громада
с. Токи Збаразького повіту в 1886 р., узявши позику в
банку під заставу своєї землі, змогла викупити у гра-
фа Тадея Дідушицького не лише 1200 моргів землі,
але й 200 моргів ставків, млини та право пропінації.
Вартість цієї покупки склала 278 тис. золотих римсь-
ких [38, с. 82]. Громада с. Брустори Коломийського по-
віту в 1890 р. викупила в держави 800 моргів землі за
13 тис. золотих ринських [13, с. 34-35]. Таких випадків
налічувалося десятки.
Однак, починаючи з 1890 р., кількість повідомлень
про купівлю українськими громадами землі різко змен-
шується, а в тих, що трапляються, фігурують уже на-
багато менші земельні площі - переважно від 10 до
200 моргів. Це пояснюється не лише зростанням цін
на землю, але й активізацією польських парцеляцій-
них товариств, антиукраїнськими заходами місцевої
влади, яка чинила штучні перешкоди в наданні укра-
їнським селянам кредитів і навіть правдивої інформації
про можливість купівлі землі. Одним із винятків загаль-
ного правила була парцеляція маєтку в с. Красно-
сільцях Золочівського повіту загальною площею 400
моргів. Її проводив за дорученням поміщика о. Теофіл
Петровський. Відсутність польських і єврейських по-
середників зробила вартість землі на 40 % дешевшою.
У виграші опинився й колишній власник. Більше поло-
вини маєтку одразу купили місцеві селяни, і священик
закликав через газету "Діло" бажаючих із інших сіл ку-
пувати землю і тим самим запобігати наступу "мазурів
на Схід" [19, с. 3].
Перехід землі до рук польських колоністів негатив-
но сприймався українськими селянами. Так, унаслідок
парцеляції фільварку Кальтвасер під Львовом жителі
с. Суховоля втрачали можливість користуватися
лісом. Передбачаючи таку небезпеку, вони "...рішили
розбоєм відстрашити Мазурів від купна...". Біля 30
селян із сокирами напали на двох поляків і завдали їм
тяжких тілесних ушкоджень. Дирекція парцеляційного
банку, який проводив продаж земель маєтку, зверну-
лася по допомогу до жандармерії [9, с. 1]. У цьому ви-
падку, як і в багатьох інших, українські селяни втрати-
ли землю. Погіршення своїх соціальних умов вони
сприймали як посилення національного гноблення з
боку сторони панівної в Східній Галичині нації - поляків,
це вело до посилення міграції українських селян Гали-
чини до Канади, США, Бразилії та Аргентини.
Окремі великі землевласники активно продавали
свою землю, не вдаючись до посередницьких послуг
різних парцеляційних товариств, називаючи їх "шулі-
ками". Із цією метою вони періодично відвідували ті
свої маєтки, які були найменш рентабельними. Граф
Роман Потоцький регулярно розпродував свої землі
в с. Вишневчику Перемишлянського повіту. Лише 2 квіт-
ня 1895 р. він продав тут 8 моргів братам Петру та
Павлу Олійникам, 5 моргів Павлу Зайді, 9 моргів Яцьку
Іванишину тощо. Індивідуальними покупцями землі вис-
тупали не лише українці, але і євреї. Так, того ж 2 квітня
1895 р. у Р. Потоцького купили невеликі земельні ді-
лянки Беріш Левінтер, Зіммер Герш та інші [3, арк. 3-6].
Усе це суперечило заходам польських господарсь-
ких товариств і свідчило про пріоритетність для дідичів
особистої вигоди у своїх діях. Той же Р. Потоцький міг
бути співзасновником парцеляційного товариства і під
прикриттям патріотичних гасел продавати польським
колоністам землю за завищеними цінами (різниця ком-
пенсувалася спілкою), водночас він продавав, якщо
це було йому вигідно, землю українцям. Однак загаль-
ною була тенденція до дискримінації українців у питан-
нях купівлі-продажу землі, яка набирала рис крайової
політики. Її результатом став нерівномірний продаж зе-
мельних угідь селянам різних національностей. Так, із
більш ніж 210 тис. га розпарцельованих у 1890-1902 рр.
поміщицьких земель у Східній Галичині лише 38 тис. га
перейшли до українських селян, решта - до польських
[11, с. 23]. Ця тенденція продовжувалася аж до 1914 р.,
коли її перервала Перша світова війна.
Наслідком дискримінації українських селян при про-
дажу землі стало наростання невдоволення крайовою
владою в середовищі ґаздів. Вони почали активніше
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
88 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
втягуватися в національні акції, надавати матеріальну
підтримку українським освітнім, господарським товари-
ствам, політичним партіям. Якщо в 80-90-х рр. ХІХ ст.
факти такої допомоги були поодинокі, то в 1900-
1914 рр. вони перетворилися на масове явище. Біль-
ше того, під впливом антиукраїнських погромів під час
виборів та після вбивства М. Січинським намісника
Потоцького відбувалася радикалізація поглядів за-
можних селян. Директор львівської поліції доповідав
23 квітня 1908 р. намісництву про поширення війтом
с. Березовиці Тернопільського повіту, деякими україн-
ськими корчмарями та "поважними ґаздами" розпові-
дей про те, як "...Русинів мучать у Львові, як нищиться
все що є руське і, що на те немає ніякої іншої ради,
тільки виступити з обороною від вказівок "панів"...". За
його ж словами у кількох сусідніх селах члени читалень
"Просвіти" "...переважно молоді парубки явно гово-
рять (про це ж - В. М.) на селах і чекають на знак аби
збройно виступити..." [2, арк. 1].
У ряді випадків великі землевласники купляли зем-
лю в селян та сільських громад. Рідко коли розміри
ділянок, що купувалися, перевищували 1 морг. Прода-
вали їх переважно найбідніші категорії селянства - фор-
налі, які лише поглиблювали свою кабальну залежність
від дідичів. Відповідно й вартість таких торгових угод
була незначною в грошовому еквіваленті, але мала
значний деморалізуючий вплив на селян, що втрачали
"вітцівщину", "батьківщину". Так, той же Р. Потоцький
в с. Романові Бібрського повіту купив у Дмитра Ор-
ловського 395 сажнів землі за 12 золотих ринських, у
Варвари Яськової 330 сажнів за 10 золотих ринських,
у Петра Гопка 2258 сажнів за 71 золотий ринський тощо
[4, арк. 3-58; 6, арк. 3-12].
Польські поміщики брали участь і в камасації -
ліквідації черезсмужжя, обмінюючись земельними
ділянками з українськими селянами. Однак при цьому
вони виходили з позицій економічної доцільності й рішу-
че відкидали можливість обміну в тих місцевостях, де
проводили полювання. Зокрема, Р. Потоцький 14 лис-
топада 1897 р. в с. Випаски Перемишлянського повіту
обміняв 8 моргів 745 сажнів землі на трьох ділянках
на таку ж кількість землі на 18 ділянках, що належали
Семку Мокалю і безпосередньо межували з його маєт-
ком. Натомість він не захотів обмінюватися ґрунтами
із селянами в с. Ладанці та Волків де були його мис-
ливські угіддя. Найчастіше Р. Потоцький витупав посе-
редником в обміні земельними наділами між селянами.
Завдяки його втручанню відбувся обмін в с. Ко-
ростенка між Станіславом Блажовим, Михайлом
Кравцем і Макаром Каруциним, а також низка анало-
гічних операцій [5, арк. 3, 41-54]. Тут поміщик прояв-
ляв своєрідну "батьківську опіку" над своїми колишні-
ми кріпаками та їх нащадками.
Проте найчастіше обмін землями між поміщиком і
селянами був не рівноправний. Селяни одержували
земельні ділянки менших розмірів чи гіршої якості.
Часто дідичі змушували селян до нерівномірних
обмінів. Зокрема, поміщик із с. Рудник Снятинського
повіту Стефан Мойса, користуючись підтримкою по-
вітової влади, протягом 1892-1895 рр. періодично
відбирав у селян їхні ґрунти, надаючи взамін гірші чи й
узагалі ніяк їм це не компенсуючи. Населення цієї гро-
мади, як і цілої групи інших, було вкрай залякане. По-
міщик регулярно використовував своє "природне пра-
во легко карати слуг і наймитів". Після таких "легких"
покарань померло декілька осіб, поміщик не поніс жод-
ної кари. Його становище було міцним завдяки наяв-
ності при дворі великої групи слуг-охоронців та
підтримці повітового староства [30, с. 29-30]. Схожих
випадків налічувалося десятки.
Соціальні суперечки набували поліетнічного харак-
теру. Обурення польської спільноти викликав не лише
продаж землі окремими поміщиками українськими се-
лянами, але й окремі дії, пов'язані з орендою землі.
Так, обурення польської шляхти Підгаєцького й Бе-
режанського повітів викликало краківське страхове
товариство, яке купило в княгині Чарторийської Під-
гаєцький ключ і передало його в оренду євреям. Май-
же одразу після публікації в пресі повідомлення про
цю подію шляхта 4 повітів зустрілася з представни-
ком цього товариства Северином Генцлем і зажада-
ла ліквідації угоди з орендарями. Вони заявляли, що
"актом тим страхове товариство позбавило хліба ба-
гатьох польських родин, як офіціалістів, так і посе-
сорів..." [29, с. 2]. Очевидно, ця подія була істотним
порушенням хиткої рівноваги в міжнаціональних взає-
минах у регіоні і була викликана виключно економічни-
ми причинами.
Висновки
1) упродовж 1867-1914 рр. було розпарцельовано
понад 200 тис. га землі, що становило лише біля 5 %
усіх земельних угідь Галичини, із них лише 1/7 частину
змогли викупити українці, а оскільки вони раніше мог-
ли користуватися цією землею у вигляді сервітутів, то
зміна власника земель погіршила становище місцево-
го українського населення;
2) представники крайової польської адміністрації
намагалися проводити парцеляцію поміщицьких зе-
мель на дискримінаційних для українців умовах, про-
даючи їм землю за завищеними цінами чи не допуска-
ючи заможне українське селянство до участі в торгах;
3) проведення парцеляції в інтересах польського
селянства позбавляло малозаможних українських се-
лян можливості найматися на поденні роботи, а замож-
них розширювати свої господарства, у результаті жо-
ден прошарок українського села не був зацікавлений
у покращенні взаємин із поляками;
4) парцеляційні заходи демонстрували намагання
польської великої земельної аристократії змінити ет-
нодемографічну характеристику населення краю. Ма-
сові переселення польських селян на українські етнічні
землі в умовах малоземелля українського селянства
робили неможливим польсько-український мирний діа-
лог, оскільки перед українськими селянами поставала
проблема фізичного виживання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Справа про видання положення про заборону дроблення
кадастрових земельних ділянок (1907 - 1909 рр.) // Центральний
державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 146 :
Галицьке намісництво в м. Львові, 1772-1920 рр. - Оп. 4. -
Спр. 5016. - 110 арк.
2. Донесення Намісництву у Львові про наростання серед
українських селян невдоволення переслідуваннями українців
після вбивства намісника Потоцького і підготовку збройних вис-
тупів українських селян (1908 р.) // Державний архів Львівської
області. - Ф. 350 : Дирекція поліції у Львові. - Оп. 1. - Спр. 2988.
- 3 арк.
3. Про купівлю ґрунтів в селах Перемишлянського повіту
(1885 - 1912) // Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефа-
ника. Відділ рукописів (далі - ЛНБ). - Ф. Потоцьких. - Спр. 303. -
263 арк.
4. Про купівлю ґрунтів у селах Бібрського повіту (1889 -
1914 рр.) // ЛНБ. - Ф. Потоцьких. - Спр. 304. - 120 арк.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 89
5. Про обмін ґрунтів в селах Перемишлянського повіту (1884
- 1937 рр.) // ЛНБ. - Ф. Потоцьких. - Спр. 307. - 128 арк.
6. Про продаж ґрунтів з маєтків Перемишлянського повіту
(1889 - 1911 рр.) // ЛНБ. - Ф. Потоцьких. - Спр. 305. - 181 арк.
7. А. В. Колонізованє Поляками Східної Галичини / А. В.
// Економіст. - 1912. - № 2. - С. 41-42.
8. Бачинський Ю. Україна irredenta / Ю. Бачинський // Укра-
їнська суспільно-політична думка у 20 столітті. Документи і мате-
ріали : у 3-х т. - Мюнхен, 1983. - Т. 1. - С. 26-31.
9. Борба о землю // Діло. - 1902. - 27 мая (9 червня). - С. 1.
10. Ботушанський В. М. Сільське господарство Буковини
(друга половина ХІХ - початку ХХ ст.) / В. М. Ботушанський. -
Чернівці : Золоті литаври, 2000. - 340 с.
11. Будзиновський В. Хлопська посілість в Галичині і ново-
часні суспільно-реформаторські змагання / В. Будзиновський. -
Львів, 1901. - 194 с.
12. Войнаровський Т. Вплив Польщі на економічний розвій
України-Руси. Історико-економічна розвідка / Т. Войнаровський. -
Львів, 1910. - 59 с.
13. Всячина и новинки // Батьківщина. - 1890. - 24 серпня. -
№ 34 - 35.
14. Всячина новинки // Батьківщина. - 1891. - 8 лютого. -
№ 6. - С. 39 - 40.
15. Герасименко М. П. Аграрні відносини в Галичині в період
кризи панщинного господарства / М. П. Герасименко. - К. : Вид-
во АН України, 1959. - 303 с.
16. Ґрунтова лихва // Діло. - 1902. - 5 (18) січня. - Ч. 4. - С. 2-3.
17. З краєвої комісії для рентових осель // Економіст. - 1908.
- № 7. - С. 15-16.
18. Залізняк М. Національне питання в Австро-Угорщині і Росії
/ М. Залізняк // Літературно-науковий вісник. - 1911. - Т. 55. -
С. 332-366.
19. Земля на продаж // Діло. - 1902. - 7 (20) січня. - С. 3.
20. Ковальчaк Г. І. Економічний розвиток західноукраїнських
земель / Г. І. Ковальчак. - К. : Наук. думка, 1988. - 252 с.
21. Кравець М. М. Селянство Східної Галичини і Північної
Буковини у другій половині ХІХ ст. / М. М. Кравець. - Львів : Світ,
1964. - 239 с.
22. Красівський О. Я. Галичина у першій половині ХХ ст.
Проблеми польсько-українських стосунків / О. Я. Красівський. -
Львів : Каменяр, 2000. - 416 с.
23. Кульчицький В. Державний лад і право в Галичині (в другій
половині ХІХ - на початку ХХ ст.) / В. Кульчицький. - Львів, 1965. -
67 с.
24. Мазури на Руси // Батьківщина. - 1884. - 18 цвітня. -
№ 16. - С. 94.
25. Макарчук С. А. Этносоциальное развитие и национальные
отношения на западно-украинских землях в период империализ-
ма / С. А. Макарчик. - Львов : Вища школа, 1983. - 256 с.
26. Михальський Ю. Польські політичні партії та українське
питання в Галичині на початку ХХ ст. (1902 - 1914) / Ю. Михальсь-
кий. - Львів : Каменяр, 2002. - 166 с.
27. Не легковажмо нынъшнои хвилъ // Діло. - 1886. - 1 (13)
марта. - Ч. 24. - С. 1.
28. Не легковажмо нынъшнои хвилъ // Діло. - 1886. - 4 (16)
марта. - Ч. 25. - С. 1.
29. Новинки (Зъ польського табору) // Діло. - 1891. - 3 (15)
вересня. - Ч. 198. - С. 2.
30. Новинки // Громадський голос. - 1895. - № 4. - С. 29-30.
31. Новинки и всячина // Батьківщина. - 1884. - 28 падолис-
та. - № 48. - С. 305.
32. Нові стрички на руський народ // Гайдамаки. - 1905. -
7 падолиста. - Ч. 156. - С. 3-4.
33. Осечинський В. К. Галичина під гнітом Австро-Угорщини
в епоху імперіалізму / В. К. Осечинський. - Львів, 1954. - 488 с.
34. Павликовський Ю. Земельна справа у Східній Галичині /
Ю. Павликовський // Літературно-науковий вісник. - 1922. - Т. 76.
- Кн. 2. - С. 151-159.
35. Павликовський Ю. Земельна справа у Східній Галичині /
Ю. Павликовський // Літературно-науковий вісник. - 1922. - Т. 76.
- Кн. 1. - С. 138-161.
36. Переселюванє мазурських хлопôв на Русь // Батьківщи-
на. - 1884. - 23 мая. - № 21. - С. 125-126.
37. Письмо вôдh Щирця // Батьківщина. - 1880. - 1 лютого. -
№ 3. - С. 21-24.
38. Письмо зъ Подоля // Батьківщина. - 1886. - 9 цвітня. -
№ 14. - С. 82.
39. Радикалізм іде в гору! // Громадський голос. - 1895. -
№ 4. - С. 23-27.
40. Рентові загороди // Економіст. - 1907. - № 5. - С. 15.
41. Свєжинський П. Аграрні відносини на Західній Україні в
кін. ХІХ - на поч. ХХ ст. / П. Свєжинський. - Львів, 1966. - 192 с.
42. Смолей В. Польське цивільне і військове аграрне осад-
ництво у Західній Україні: історико-правовий контекст (1919-
1939 рр.) / В. Смолей. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2003.
- 112 с.
43. Соймова опіка над селянами // Громадський голос. - 1898.
- 10 лютого. - № 5. - С. 33-35.
44. Франко І. Я. Поляки і русини / І. Я. Франко // Зібрання творів
: у 50-ти тт. - К. : Наук. думка, 1985. - Т. 46. - Кн. 2. - С. 317-330.
45. Франко І. Я. Селянський рух в Галичині / І. Я. Франко //
Зібрання творів : у 50-ти томах. - К. : Наук. думка, 1985. - Т. 46. -
Кн. 2. - С. 242-257.
46. Шляхетний поступок польського шляхтича // Батьківщи-
на. - 1887. - 10 червня. - № 23. - С. 134-135.
47. "Rozdziobią nas kruki i wrony" // Polska gazeta kresowa. -
1914. - 26 czerwca. - Nr. 20. - S. 1.
48. Bujak F. Galicya. - T. 1 : Kraj. Ludność. Społeczeństwo.
Rolnictwo / F. Bujak. - Lwów, 1908. - 562 s.
49. Najdus W. Szkice z historii Galicji. - T. 1 : Galicja w latach
1900 - 1904 / W. Najdus. - Warszawa, 1958. - 411 s.
50. Nowy projekt korporacyj rolniczych // Słowo Polskie. 1896.
- 3 Marca. - S. 1-2.
51. Podręcznik statystyki Galicji. - Lwów, 1913. - T. IІІ. - Cz. I-ІI.
- 210 s.
52. Połska i postęp // Głos Brzeżański. - 1907. - 19 maja. - № 2.
- S. 2-3.
53. W łości rentowe // Słowo Polskie. - 1908. - 15 stycznia. -
№ 23. - S. 2.
M. Vitenko
POLISH-UKRAINIAN RELATIONS IN GALICIA DURING THE PROCESS OF
PARCELLATION OF LANDOWNERS' ESTATES IN 1867-1914
The article investigates the process of fragmentation of the landowners' estates in Galicia in 1867 - 1914, the attempts of
Polish political parties and economic organizations to limit access of Ukrainian farmers to purchasing the lands of the bankrupt
gentry, the resettlement of Polish colonists to the Ukrainian ethnic lands and the influence of the Polish colonization of Eastern
Galicia on the Polish-Ukrainian relations.
Key words: Galicia, the Polish-Ukrainian relations, battle for the land, parcellation.
© М. Вітенко
Надійшла до редакції 21.02.2011
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|