Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі
Стаття присвячена розгляду актуальних аспектів сучасного функціонування соціальної пам'яті. Автор виходить із визначення соціальної пам'яті як механізму відбору, кодування та збереження знання. У статті визначено основні характеристики та особливості соціальної пам'яті. Автор показ...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33715 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі / Г. Дьяковська // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 129-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33715 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-337152012-05-30T12:54:13Z Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі Дьяковська, Г. Філософія Стаття присвячена розгляду актуальних аспектів сучасного функціонування соціальної пам'яті. Автор виходить із визначення соціальної пам'яті як механізму відбору, кодування та збереження знання. У статті визначено основні характеристики та особливості соціальної пам'яті. Автор показує, що кожний із суб'єктів соціальної пам'яті прагне зберегти й передати наступним поколінням те, що важливе для виживання та консолідації групи. The article is devoted to the investigation of the actual aspects of the modern functioning of social memory. The author considers social memory as mechanism of choice, coding, transmission and conservation of the knowledge. In the article main characteristics and the main features of the social memory are determined. 2011 Article Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі / Г. Дьяковська // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 129-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33715 01(13):316.6 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Дьяковська, Г. Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі Схід |
| description |
Стаття присвячена розгляду актуальних аспектів сучасного функціонування соціальної
пам'яті. Автор виходить із визначення соціальної пам'яті як механізму відбору, кодування
та збереження знання. У статті визначено основні характеристики та особливості соціальної
пам'яті. Автор показує, що кожний із суб'єктів соціальної пам'яті прагне зберегти й передати
наступним поколінням те, що важливе для виживання та консолідації групи. |
| format |
Article |
| author |
Дьяковська, Г. |
| author_facet |
Дьяковська, Г. |
| author_sort |
Дьяковська, Г. |
| title |
Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі |
| title_short |
Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі |
| title_full |
Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі |
| title_fullStr |
Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі |
| title_full_unstemmed |
Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі |
| title_sort |
феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33715 |
| citation_txt |
Феномен соціальної пам'яті в соціально-філософському дискурсі / Г. Дьяковська // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 129-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT dʹâkovsʹkag fenomensocíalʹnoípamâtívsocíalʹnofílosofsʹkomudiskursí |
| first_indexed |
2025-07-03T14:26:59Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:26:59Z |
| _version_ |
1836636249839894528 |
| fulltext |
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 129
/ Воропай Татьяна Степановна ; Харьковский гос. политехничес-
кий ун-т. - Харьков, 2000. - 487 с.; Хесле В. Кризис индивидуаль-
ной и коллективной идентичности / В. Хесле // Вопросы филосо-
фии. - 1994. - № 10. - С. 113-123; Малахов В. С. Неудобства с
идентичностью / В. С. Малахов // Вопросы философии. - 1998. -
№ 2. - С. 43-54; Социальная идентификация личности. - Кн. 1, 2.
- М., 1994.
4. Белокобыльский А. В. Основания и стратегии рациональ-
ности Модерна / А. В. Белокобыльский. - К. : ПАРАПАН, 2008. -
244 с.
5. Левицький В. С. Релігійні складові формування модерної
ідентичності / В. С. Левицький // Донецький вісник Наукового
товариства ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - Т. 24. - С. 68-80.
О. Bilokobyl's'kyy
SOCIAL IDENTITY ASA TRANSCENDENTAL CONDITION OF RATIONALITY
In the article the heuristic essence of the pragmatic approach to a social identity is being grounded, in the first place,
concerning social philosophy, and in the second place, concerning theory of consciousness and artificial intelligence. The
article shows that the reproduction of extreme conditions of implementation of the will can bring epistemologists closer to
understanding the essence of human thinking and to influence on the process of optimization of the modern social being.
Key words: social identity, consciousness, artificial, intelligence, rationality.
ФІЛОСОФІЯ
© О. Білокобильський
Надійшла до редакції 26.05.2011
УДК 01(13):316.6
ÔÅÍÎÌÅÍ ÑÎÖ²ÀËÜÍί ÏÀÌ'ßÒ²
 ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÎÌÓ ÄÈÑÊÓÐѲ
ГАЛИНА ДЬЯКОВСЬКА,
аспірант кафедри філософії, соціально-політичних і правових наук
Слов'янського державного педагогічного університету
Стаття присвячена розгляду актуальних аспектів сучасного функціонування соціальної
пам'яті. Автор виходить із визначення соціальної пам'яті як механізму відбору, кодування
та збереження знання. У статті визначено основні характеристики та особливості соціальної
пам'яті. Автор показує, що кожний із суб'єктів соціальної пам'яті прагне зберегти й передати
наступним поколінням те, що важливе для виживання та консолідації групи.
Ключові слова: соціальна пам'ять, інформація, самоідентифікація, соціальна група.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Інтенсивна розробка методології дослідження со-
ціальної пам'яті починається з 60-х рр. ХХ ст. Саме
тоді виникає інформаційна концепція пам'яті, осно-
ви якої були закладені Я. К. Ребане й продуктивно роз-
винені в монографії В. Колеватова. Культурно-семі-
отичний аналіз соціальної пам'яті був здійснений у
роботах московсько-тартуської школи, насамперед
у Ю. М. Лотмана. Розуміння культури як неспадкової
пам'яті дозволяє виявити особливі способи транс-
ляції її змісту, якими є тексти. Цікавою, на наш погляд,
є позиція Я. Ассмана, який аналізує різні аспекти бут-
тя соціальної пам'яті й приходить до висновку про сут-
нісну вкоріненість її буття в текстах, які фіксують па-
м'ять і здатні надати людині стійку індентичність та
самоідентичність.
Е. Дюркгейм, М. Хальбвакс [5] досліджували па-
м'ять функціонально, обираючи об'єктом досліджен-
ня певну соціальну групу, яка зосереджує свою увагу
на тій інтеграційній функції, що виконує колективна па-
м'ять у цій групі. Наявність спільних спогадів дозво-
ляє забезпечити єдність колективу, надає йому необ-
хідну стійкість та усвідомлення власної цілісності.
Е. Гуссерль, А. Шюц, П. Рікер, П. Бергер, Т. Лукман
розглядали пам'ять феноменологічно, установлюючи
відповідності між запасом соціальних спогадів і жит-
тєвим світом людини.
Соціальна пам'ять розглядається синкретично,
зчленовано з іншими видами пам'яті. Серед них влас-
не соціальна пам'ять розглядається фрагментарно,
контекстово.
Між тим, починаючи з останньої чверті ХХ століття
радянським та пострадянськими філософами актив-
но розробляється концепція саме соціальної пам'яті.
У Тартуському університеті виходить ціла збірка, при-
свячена різним характеристикам соціальної пам'яті.
Серед сучасних російських дослідників пробле-
ми соціальної пам'яті слід відмітити І. Ю. Соломіну,
Д. О. Анікіна, О. Т. Лойко та інших. О. Т. Лойко в роботі
"Онтологія соціальної пам'яті" уперше системно роз-
глянула текст як форму буття соціальної пам'яті.
Серед вітчизняних дослідників слід назвати прізви-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
130 ЕКОНОМІКА
ща Н.М. Спасенко, О.І. Мормуль, Л. В. Стародубцевої.
В українській гуманітаристиці соціальна пам'ять була
досліджена в соціології. О. О. Фостачук присвятила
своє дослідження "Соціальна пам'ять як соціокультур-
ний феномен" саме соціологічним аспектам аналізу
соціальної пам'яті.
Тим не менш у вітчизняній науці не був представ-
лений комплексний соціально-філософський аналіз
соціальної пам'яті; залишаються недослідженими ос-
новні форми буття соціальної пам'яті.
Метою роботи є вивчення феномена соціальної
пам'яті в соціально-філософському дискурсі та вияв-
лення її соціальних суб'єктів.
Виклад основного матеріалу. Проблема со-
ціальної пам'яті має стосунок до широкого кола дос-
ліджень, у рамках яких розглядаються окремі аспекти
цієї теми. Спочатку соціальна пам'ять була об'єктом
різних дисциплінарних досліджень, що наклало відби-
ток на специфіку її розуміння в сучасних гуманітарних
науках, зумовивши різноманіття підходів і способів
вивчення. Так, соціологія звертається до соціальної
пам'яті через призму прикладних соціологічних дос-
ліджень - тестів, опитувань, обмежуючись, як прави-
ло, аналізом місця в соціальній пам'яті окремих істо-
ричних подій чи персонажів. Соціальна психологія роз-
глядає соціальну пам'ять крізь призму психологічних
особливостей відображення в індивідуальній пам'яті
соціальних явищ. В історичній науці досліджуються за-
кономірності збереження в пам'яті подій минулого.
На сучасному етапі розвитку суспільства, де значну
роль відіграють інформаційні процеси, соціальна па-
м'ять, яка, у свою чергу, є складним соціокультурним
феноменом, також стає міждисциплінарною пробле-
мою. Сучасне суспільство характеризується швидкою
динамікою розвитку, зміною соціальної реальності, а
прірва між досвідом людини і досвідом попередніх по-
колінь змушує по-новому підходити до проблеми со-
ціальної пам'яті. Соціальні трансформації в сучасному
світі дозволяють говорити про формування принципо-
во нового типу соціальної реальності, що базується не
на прив'язці до певних топосів: місць розташування та
жорстких кордонів національних держав, а на інфор-
маційних потоках, позбавлених централізованого управ-
ління й існуючих у вигляді інформаційних мереж.
Розуміння соціальної пам'яті виявилося пов'язаним
зі структуралізмом. Найбільш характерною в цьому
сенсі є позиція К. Леві-Стросса, згідно з яким структу-
ра існує в будь-якому виді діяльності, не будучи обу-
мовленою конкретними історичними чи соціальними
умовами формування цього виду діяльності. Інакше
кажучи, структура, набуваючи універсального харак-
теру, стає метаісторичною і метасоціальною, оскіль-
ки служить проявом ідеального в емпіричному, вічно-
го і незмінного - у часовому і минущому. Таким чином,
позитивною стороною структуралізму виступило з'ясу-
вання взаємозв'язку різних елементів суспільної свідо-
мості, а також створення методології порівняльного
аналізу різних її типів на підставі не зовнішніх, випад-
кових феноменів, а глибинних структурних характери-
стик. Разом із тим, спочатку властива структурному
дослідженню статичність не була усунена, що призве-
ло до односторонньої та гіпертрофованої картини со-
ціальної реальності.
Систематичну концепцію колективної пам'яті ство-
рив М. Хальбвакс, що сконструював зв'язок між со-
ціальною групою і колективною пам'яттю. Він вважав,
що при цьому будь-які спогади є реконструкцією, а не
репродукцією колишнього досвіду. У серії своїх дос-
ліджень він зазначив, що будь-яка пам'ять, якою во-
лодіє кожна соціальна група, обмежена в часі і про-
сторі [5]. На думку М. Хальбвакса, вона відрізняється
від історії тим, що в ній немає строгих поділів (на пе-
ріоди або схеми), притаманних історичній науці. Пам'ять
- це безперервний перебіг думок, і вона зберігається
тільки у свідомості тієї групи, яка її підтримує. Забуття
подій і постатей викликано не антипатією, відразою чи
байдужістю, а зникненням тих груп, які зберігали пам'ять
про них. Російський дослідник Д. Анікін звертає увагу
на те, що традиційні підходи до соціальної пам'яті, які
розроблялися в межах некласичної парадигми соціаль-
ної філософії, зосереджували свою увагу на окремих
соціальних групах або на суспільстві в цілому, стверд-
жуючи певну гомогенність соціальної пам'яті.
Ю. М. Лотман, Я. Ассман аналізували соціальну па-
м'ять у її культурному вимірі, через ставлення до засобів
масової комунікації, історично мінливою, яка, відповід-
но, формує різні типи уявлень про минуле. Протягом
історії суспільства змінювалися різні типи комунікації:
на зміну усній комунікації в традиційному суспільстві
прийшла письмова комунікація в суспільстві сучасного
типу. Саме тому культурна пам'ять має текстову приро-
ду і є поєднанням двох базових елементів: канонічних
текстів і способів їх декодування, що дозволяють за-
безпечити актуальність цих текстів незалежно від стадії
суспільного розвитку. Символічна природа пам'яті вис-
тупає умовою культурного досвіду. Символи допомага-
ють підтримувати спадковість пам'яті. Ю. М. Лотман
символ назвав механізмом пам'яті та її єдності, що не
дозволяє перейти в ізольовані хронологічні пласти.
Отже, вагома частина процесу засвоєння та обробки
людиною інформації відбувається на базі зображення
та мови або їх комбінації.
Розглядаючи суспільну пам`ять як засіб колектив-
ної, перш за все, етнічної, Я. Ассман класифікує її за
кількома категоріальними осями. "Пам'ять суспільства
може бути "комунікативною", "актуальною" і "культур-
ною", яка представляє запас інформації, що збереже-
на на "жорсткому" диску, і лише інколи актуалізується"
[1, c. 138].
Соціальна пам'ять у межах постструктуралістсько-
го підходу виступає ідеологічним конструктом, який
повинен легітимізувати претензії соціальних груп на
свою власну соціальну ідентичність.
Об'єктом дослідження постмодерністів стали прин-
ципи отримання інформації про соціальну реальність.
Представники постмодернізму стверджували, що між
подією, яка вже відбулася, і розповіддю про неї ле-
жить велика дистанція, подолання якої призводить до
викривлення минулого. Точка зору на це питання прин-
ципово зводиться до того, що адекватного відобра-
ження суспільного розвитку не може бути. Соціальний
факт має своє відображення в наративі, де він уже
зазнав певних змін через суб'єктивний погляд автора.
Починаючи з останньої чверті ХХ століття радянсь-
кими та пострадянськими філософами активно роз-
робляється концепція саме соціальної пам'яті.
Я. Ребане досліджує принципи соціальної пам'яті та
її соціальні детермінанти. В. Колеватов у роботі "Со-
ціальна пам'ять і розуміння" обґрунтовує впроваджен-
ня терміна соціальна пам'ять та пропонує інформацій-
ний підхід у її дослідженні. Виходячи з трактування со-
ціальної пам'яті як ретроспективного типу соціальної
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 131
інформації, він зосередив свою увагу на вивченні ме-
ханізмів передачі інформації та їх зв'язку із соціальни-
ми змінами. Матеріальним носієм інформації є знак.
"Інформація може зберігатися у суспільстві у два спо-
соби: по-перше, у пам'яті індивідів, яка базується на
нейропсихічних механізмах; по-друге, за допомогою
зовнішніх для індивіда засобів, які створені людиною
для зберігання інформації і забезпечення довготрива-
лого зберігання матеріальної форми знаку" [2, с. 79].
О. Лойко звертає увагу на те, що соціальна пам'ять
могла виникнути тоді, коли була втрачена первинна
єдність соціуму й було необхідно створити інші теоре-
тичні конструкти, які б відображали соціальне буття
окремої людини, групи, держави. Соціальна пам'ять
виникає з того моменту, коли людина починає усвідом-
лювати себе не просто членом родової, кланової
спільноти, а вільним суб'єктом, який здатен самостійно
визначати ціннісно-смислові орієнтири свого буття.
Таким чином, єдність об'єктно-суб'єктних підстав істо-
ричної і соціальної пам'яті породжує відмінність між
ними тоді, коли йдеться про зміст інформаційної й куль-
турно-семіотичної наповненості цих феноменів. Істо-
рична пам'ять фіксує у своєму змісті те, що вже було.
Соціальна ж пам'ять здатна включити до свого змісту
те, що є, і те, що тільки буде, але латентно присутнє,
має статус буття тут і зараз. Соціальна пам'ять у своїй
інтенції направлена на досягнення ціннісно-смислово-
го консенсусу, пам'ять історична прагне зберегти і пе-
редати дійсні знання про минуле. Відповідно поняття
"соціальна пам'ять" та інші віді пам'яті, маючи іден-
тичний об'єкт, відрізняються способами фіксації його
змісту та формами віддзеркалення.
На наш погляд, соціальна пам'ять є певним вимі-
ром усіх цих видів пам'яті, наприклад, якщо розгляда-
ти пам'ять як передачу смислів, то по відношенню до
соціальної пам'яті це, насамперед, передача соціаль-
них смислів та значень. Поняття соціальної пам'яті
тісно пов'язане з такими філософськими категоріями
як відображення, суспільна та індивідуальна сві-
домість, пізнання, істина та ін. Говорячи про особли-
вості соціальної пам'яті, В. Колеватов відмічає, "що
соцільна пам'ять - це, перш за все, функціонування
засобів збереження соціально важливої інформації,
без якої неможливе існування колективів, соціальних
груп і суспільства в цілому. Збереження та передача
інформації може здійснюватися за допомогою різно-
манітних засобів. У розвитку суспільства і людини ви-
окремилися способи і засоби реалізації цієї функції, які
носять гетерогенний характер..." [Там само].
В. Колеватов у своїй роботі "Соціальна пам'ять і
пізнання" звертає увагу на те, що світогляд як метод
пізнавальної діяльності можна розуміти як процес
взаємодії індивіда з об'єктивно існуючою системою
соціальної пам'яті. Навіть якщо уявити процес розвитку
й функціонування світогляду як пасивного засвоєння
індивідом певного обсягу інформації, яка циркулює в
суспільстві, усе одно виникає питання про природу се-
лективного механізму, який відбирав би ту інформа-
цію, що увійде до людської свідомості. Отже, необхідно
говорити не лише про механізм відбору, але й про ме-
ханізм переробки інформації. Слушною є думка про
те, що соціальна пам'ять у жодному разі не виступає у
вигляді пасивної системи чи утворення, яке просто
фіксує ту чи іншу інформацію, вона виступає однією з
умов соціалізації людини, основою існування і життєз-
датності суспільства, а також важливим зв'язком ми-
нулого із сучасним.
Ми виходимо з визначення соціальної пам'яті як
механізму відбору, кодування, трансляції й збережен-
ня знання. "Збереження інформації має сенс тільки
тоді, коли її можна використати. Якщо інформація є
недоступною для використання, тоді зберігати її неро-
зумно і просто неможливо. У цьому випадку вона втра-
чається як елемент культури, який не має цінності", -
зазначає В. Колеватов, що підтверджує тезу про виз-
начення соціальної пам'яті не просто як сховища будь-
якої інформації [Там само, с. 41-42].
Соціальна пам'ять є важливим компонентом куль-
тури і разом із тим виступає транслятором різнома-
нітних культурних значень, створюючи при цьому сим-
волічний текст. Виступаючи різновидом соціального
буття, вона розглядається і як знакова система, яка
здатна зберігати й надавати знакову інформацію, - на
що вказував Ю. М. Лотман. Х. Уайт порівнює історич-
не минуле з текстом. Як і текст, минуле володіє зна-
ченням, яке ми намагаємося виявити, вимагає інтер-
претації і складається з лексичних, граматичних, син-
таксичних і семантичних елементів. Для інтерпретації
минулого нам необхідний основний принцип, який по-
казав би нам, як розуміти це минуле, як до нього ста-
витися. Цей основний принцип знаходить своє втілен-
ня в наративі, потенціал якого має інструментальний
характер і виконує роль механізму організації людсь-
кого соціального досвіду, він не лише засіб самоіден-
тифікації, але й спосіб досягнення соціальних цілей.
Символи допомагають підтримувати спадковість
пам'яті. Ю. М. Лотман символ назвав механизмом
пам'яті та її єдності, що не дозволяє їй перейти в ізольо-
вані хронологічні пласти. Отже, вагома частина про-
цесу засвоєння та обробки людиною інформації відбу-
вається на базі зображення та мови або їх комбінації.
Структуру соціальної пам'яті утворюють знання,
уміння, емоції, соціальні смисли, де останні можуть
бути як справжніми, так і штучними, такими, що ство-
рюються суспільством. Соціальна пам'ять має два
шари: соціальне несвідоме, яке переходить генетич-
но, і культурний спадок, представлений у вигляді мови,
знань та вмінь, які отримують від попередніх поколінь.
Соціальне несвідоме виступає психологічною осно-
вою соціальної пам'яті. Соціальний менталітет можна
назвати живою соціальною пам'яттю, несвідома час-
тина якого складається із загальнолюдських, родових
та етнічних смислів. У всіх прошарках соціальної па-
м'яті можна відчути і вплив етнопсихології, і сліди за-
гальнолюдських архетипів, тобто присутність соціаль-
ного несвідомого.
До структури соціальної пам'яті входять новації і
традиції. Новації - творчий внесок колективу або осо-
бистості, який можна внести до складу культурного
спадку. Традиції - це життєздатне минуле. Традиції - це
прошарок соціальної пам'яті, які виконують соціаль-
но-мнемонічну, емоційно-експресивну, консервативно-
охоронну та інші функції. Можна сказати, що за допо-
могою традицій колектив передає собі послання, яке
виступає необхідною умовою для його виживання.
У дослідженнях пам'яті переважає точка зору (що
йде багато в чому від концепції Е. Дюркгейма про ко-
лективні уявлення), згідно з якою соціальна пам'ять -
винятково пам'ять колективна. Тим самим індивідуаль-
не виявляється ніби позасоціальним, тобто соціаль-
не характеризує не окремого індивіда, а тільки різні
спільності людей. Між тим людський індивід і його пси-
хіка завжди соціальні. Соціальність різноманітна і про-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
132 ЕКОНОМІКА
являється в різних формах. Інша справа, що суспіль-
ство - це реальність, яка не зводиться до сукупності
індивідів. Так само і пам'ять суспільства, колективна
пам'ять не зводиться до суми пам'ятей індивідів. Отже,
соціальну пам'ять можна вважати соціокультурною
системою, якій властива структура і динаміка. Соціаль-
на пам'ять - є одним із механізмів звертання до мину-
лого, а також транслятором соціального досвіду, цінно-
стей і традицій, яка є універсальним соціальним фе-
номеном, характеристики якого можуть змінюватися
як залежно від змін суспільного устрою, так і відповід-
ної зміни соціально-економічного положення певної
соціальної групи. Оскільки знання мають властивість
старіння, втрати своєї цінності із часом, то прірва, яка
виникає між досвідом людини й соціальною пам'яттю
попередніх поколінь, змушує по-новому переосмисли-
ти минуле й шукати нові стратегії його засвоєння.
Пам'ять лежить в основі навчання, засвоєння
знання, а для цього існують спеціальні мнемонічні
засоби, які допомагають краще запам'ятовувати і до
яких безпосередньо належить наратив як один із най-
кращих мнемоніків. Людська діяльність, виступаючи
символічно опосередкованою, складається з внут-
рішніх інтерпретацій самої дії, тому саме інтерпрета-
ція конституює дію. Дія, у свою чергу, відрізняється
від простого прояву волі своїм входженням у хід ре-
чей. Як зазначає П. Рікер: "Дії, як і книги, є творами,
які відкриті багатьом. Крім того, дія із самого почат-
ку несе в собі первинну схожість зі знаками тією
мірою, якою вона формується за допомогою знаків,
правил, значень" [4, с. 126].
Соціальна пам'ять є реальною умовою самоіден-
тифікації соціальної спільноти. Вона не просто збері-
гає традиції, навички тощо, але й активно здійснює
відбір інформації залежно від ступеня її необхідності
для розвитку спільноти як у її прогресивному русі, так і
тоді, коли існуванню спільноти щось загрожує, збері-
гаючи в першу чергу безцінний досвід попередніх по-
колінь, їх досягнення в науці, мистецтві - у духовному
й матеріальному житті.
Говорячи про особливості соціальної пам'яті, по-
трібно звернути увагу на те, що вона допомагає соціу-
му в цілому й різним соціальним спільнотам зрозуміти
й усвідомити історичний досвід. Основною функцією
соціальної пам'яті є самоідентифікація певної спільно-
ти через підкреслення її відмінностей від інших
спільнот і применшення можливих розбіжностей усе-
редині неї самої. Соціальна реальність припускає існу-
вання соціальної пам'яті як носія ідентифікації та про-
екції. Як зазначає В. І. Палагута: "Суб'єкта вже не мож-
на розглядати окремо самого по собі, поза його "вбу-
дованістю" в багаторівневу соціальну реальність, тоб-
то він неможливий сам по собі поза багаточисельни-
ми утвореннями і структурами…." [3, с. 21]. У свою
чергу Г. Є. Коньошина зауважує на тому, що соціальні
групи одночасно виступають і суб'єктами соціальної
пам'яті, і засобом трансляції її щодо інших суб'єктів.
Кожний із суб'єктів соціальної пам'яті прагне зберегти
і передати наступним поколінням те, що важливе для
виживання й консолідації групи.
Висновки
Підсумовуючи вищезазначене, соціальну пам'ять
визначаємо як механізм відбору, кодування, трансляції
й збереження соціально значущих знань, норм, цінно-
стей, сенсів тощо. Крім того, можна відзначити, що
соціальна реальність припускає існування соціальної
пам'яті як носія ідентифікації. Соціальні спільноти
одночасно виступають і суб'єктами соціальної пам'яті,
і засобом трансляції її щодо інших суб'єктів. Кожний із
суб'єктів соціальної пам'яті прагне зберегти й пере-
дати наступним поколінням те, що важливе для вижи-
вання та консолідації групи.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Ассман Ян. Культурная память: Письмо, память о про-
шлом и политическая идентичность в высоких культурах древ-
ности / Я. Ассман ; [пер. с нем. М. М. Сокольской]. - М. : Языки
славянской культуры, 2004. - 368с.
2. Колеватов В. А. Социальная память и понимание /
В. А. Колеватов. - М. : Мысль, 2001. - 190 с.; Палагута В. И.
Самоидентификация социального субъекта в дискурсивных про-
странствах : [монография] / В. И. Палагута. - Днепропетровск :
Инновация, 2010. - 440 с.
3. Рикёр П. Память, история, забвение / П. Рикёр ; [пер. с
франц.]. - М. : Изд-во гуманитарной лит-ры, 2004. - 728 с.
4. Хальбвакс М. Коллективная и историческая память. Часть
1 / М. Хальбвакс // Р/ж. Неприкосновенный запас. - № 40-41 (2-3/
2005) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nz-
online.ru/index.phtml?aid=30011360.
5. Hallbwahs M. The Collective Memory / M. Hallbwahs. -
Cambrige Univ. Press, 1950.
6. Nora P. Zwischen Geschichte und Gedachtnis / P. Nora. -
Berlin, 1990.
H. D'yakovs'ka
THE PHENOMENON OF SOCIAL MEMORY IN SOCIAL AND PHILOSOPHICAL
DISCOURSE
The article is devoted to the investigation of the actual aspects of the modern functioning of social memory. The author
considers social memory as mechanism of choice, coding, transmission and conservation of the knowledge. In the article main
characteristics and the main features of the social memory are determined.
Key words: social memory, information, self-identification, social group.
© Г. Дьяковська
Надійшла до редакції 11.05.2011
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|