Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму
У статті розглянуто концепцію свободи людини, репрезентовану в релігійно-філософському дискурсі буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської антропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Виявлено зміст антропомістичної парадигми філософії буддизму....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33716 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму / Л. Мозговий // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 133-136. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33716 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-337162012-05-30T12:54:44Z Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму Мозговий, Л. Філософія У статті розглянуто концепцію свободи людини, репрезентовану в релігійно-філософському дискурсі буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської антропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Виявлено зміст антропомістичної парадигми філософії буддизму. The article represents the analysis of the Bhuddist conception of human freedom. It provides structural and semantic specifics of the model, forming the anthropological subject of spiritual development. The content of anthromystical paradigm of Bhuddist philosophy is revealed. 2011 Article Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму / Л. Мозговий // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 133-136. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33716 02.29:24 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Мозговий, Л. Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму Схід |
| description |
У статті розглянуто концепцію свободи людини, репрезентовану в релігійно-філософському дискурсі буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської антропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Виявлено зміст антропомістичної парадигми філософії буддизму. |
| format |
Article |
| author |
Мозговий, Л. |
| author_facet |
Мозговий, Л. |
| author_sort |
Мозговий, Л. |
| title |
Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму |
| title_short |
Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму |
| title_full |
Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму |
| title_fullStr |
Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму |
| title_full_unstemmed |
Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму |
| title_sort |
концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33716 |
| citation_txt |
Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму / Л. Мозговий // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 133-136. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT mozgovijl koncepcíâsvobodivantropomístičnomudiskursíbuddizmu |
| first_indexed |
2025-07-03T14:27:03Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:27:03Z |
| _version_ |
1836636253650419712 |
| fulltext |
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 133ФІЛОСОФІЯ
УДК 02.29:24
ÊÎÍÖÅÏÖ²ß ÑÂÎÁÎÄÈ
 ÀÍÒÐÎÏÎ̲ÑÒÈ×ÍÎÌÓ ÄÈÑÊÓÐѲ ÁÓÄÄÈÇÌÓ
ЛЕОНІД МОЗГОВИЙ,
кандидат філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії, соціально-політичних
і правових наук Слов'янського державного педагогічного університету
У статті розглянуто концепцію свободи людини, репрезентовану в релігійно-філософ-
ському дискурсі буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської ант-
ропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Виявлено зміст антропомістичної па-
радигми філософії буддизму.
Ключові слова: свобода, антропомістичний дискурс, парадигма, буддизм, медитація, ірра-
ціоналізм.
Постановка проблеми і стан її вивчення. Ре-
альність сучасного світу постає в модусі перманент-
ної кризи. У власному цивілізаційному поступі людство
за останні півстоліття сягнуло нового виміру власно-
го впливу на оточуючий світ. З рівня "антропологічної
кризи" XX ст. світоглядний фокус зміщується в площи-
ну "екологічної кризи" ймовірної глобальної катастро-
фи. Світоглядний клімат сучасної епохи визначається
станом футурологічного шоку. І коли майбутнє вже не
здатне надати людству певного оптимістичного пози-
тивного ідеалу, світоглядні пошуки мають зосереди-
тися на минулому.
У такому контексті набувають актуальності істори-
ко-філософські дослідження альтернативних щодо
західноєвропейських світоглядних парадигм, зокрема
буддизму, у межах якого утворилися різноманітні вчен-
ня та практики набуття антропомістичного досвіду
звільнення особистості за рахунок не зовнішніх, а суто
внутрішніх факторів.
Аналіз антропомістичних елементів буддистської
концепції свободи долучається до традиції філософії
буддизму, репрезентованої в працях В. Васильєва,
О. Розенберга, Ф. Щербатського, В. Ляха, О. Стрєлко-
вої, Є. Торчинова.
Логіка становлення вказаної традиції означена тен-
денцією до актуалізації та виявлення ірраціональних,
містичних вимірів релігійно-філософського масиву
буддизму. Особлива увага приділяється особливостям
онтологічних та гносеологічних аспектів буддистсько-
го вчення. У цьому контексті актуальним постає дос-
лідження буддистського містицизму в його антрополо-
гічному вимірі.
Мета роботи - виявити специфіку антропомістично-
го виміру буддистської концепції звільнення людини.
Виклад основного матеріалу. Фундаменталь-
ним засновком містицизму є можливість синтезу інди-
відуального буття людини з буттям Абсолюту. У сис-
темі містичних практик буддизму цей синтез визначе-
ний у формі досягнення стану нірвани, виходу з коло-
обігу народження і смерті, просвітлення, виявлення
в собі природи самого Будди. В ісихазмі цей момент
концептуалізовано як "обоження", уподібнення Бо-
гові: досягнення енергійної єдності з об'єктом синер-
гетичного акту. В ісламському містицизмі метою є
повне злиття з Богом.
Містичний зміст буддизму неможливо зрозуміти,
якщо не зважати на природу базових ідей, основ учен-
ня буддизму. Світоглядний базис буддизму формують
Чотири Благородні Істини: учення про причинно-залеж-
не походження і карму, доктрини анатмавади ("не-
душі") і кшанікавади (учення про миттєвості), а також
доктрина буддистської космології. Що стосується до-
сягнення мети буддистських духовних практик - про-
світлення - то їхня методика варіюється в різних філо-
софських напрямах буддизму і постає критерієм по-
ділу буддизму на різні течії [2, с. 31].
Центральною проблемою ірраціонально-містично-
го буддистського вчення є людина та її звільнення.
Власне, усі, здавалося б, найбільш абстрактні пробле-
ми, що обговорювалися протягом століть буддист-
ськими філософами, тільки здаються такими. Буддизм
- учення цілком прагматичне, і знання просто заради
знання його цікавить дуже мало. Відомий російський
буддолог Є. Торчинов відзначає, що буддистський мис-
литель - не давньогрецький філософ, який на дозвіллі
віддавався пошукам істини заради самої істини, а чер-
нець, який прагне звільнення сам і хоче привести до
нього також й інших людей. Саме звільнення - спону-
кальний мотив буддистського філософствування. Що
таке людина, як улаштована її свідомість, які механіз-
ми її функціонування і як її треба перетворити, щоб із
сансаричної істоти, яка страджає, людина перетвори-
лася на вільну особу, із профана - на святого, із зать-
мареної істоти - на істоту просвітлену [2, с. 61]. Звідси
й інтерес буддизму до антропології та проблем свідо-
мості. Проблематика ж, яка безпосередньо не веде
до звільнення в буддизмі залишається поза увагою.
Будда вчив про можливість таких переживань і такої
свідомості, які не породжуються діяльністю почуттів і
досягаються тільки в стані нірвани. Те вище значен-
ня, яке Будда надавав позачуттєвій свідомості, під-
тверджує припущення його послідовників про те, що
він розглядав позаемпіричне знання як вищу ре-
альність. Той факт, що Будда мав звичай говорити про
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
134 ЕКОНОМІКА
своє глибоке розуміння речей, що знаходяться "дале-
ко за межами", яке "осягається тільки мудрими" і "не
охоплюється простою логікою", могло означати, що
його позаемпіричний досвід не може бути ні обґрунто-
ваний логічними аргументами, ні виражений емпірич-
ними ідеями і мовою [3, с. 42]. Відмова самого Будди
відповідати на низку метафізичних питань постала ґрун-
том для становлення містицизму та трансценденталь-
ної філософії в межах буддизму. В основі буддистської
ірраціонально-містичної філософії закладено усвідом-
лення страждання як сутнісної ознаки природи люд-
ського існування, оманливої видимості зовнішнього
світу й обмеженості егоїстичного "я". Актуалізованим
постає прагнення людини до спасіння. Для всіх буд-
дистів порятунок ототожнюється з вищим знанням,
набуття якого здійснюється в процесі медитативної
практики, спрямованої до набуття містичного досвіду.
За відсутності рятівного знання людина неминуче
віддається на свавілля мінливості, яка в індійській уяві
тягнеться до нескінченності. Не логіка, не побожність
і не аскетизм, а тільки вище, таємне містичне прозріння
здатне звільнити людину.
Містичну практику можна розглядати як спробу лю-
дини піднятися до надсвідомого і надчуттєвого стану.
Якщо виходити із цієї передумови, виникає необхідність
установлення зв'язку з Абсолютом і набуття містично-
го досвіду. Момент єднання з Абсолютом визначаєть-
ся трьома необхідними умовами: піднесенням особис-
тості над світом чуттєвого сприйняття, подоланням меж
фізичного існування й досягненням рівня Абсолюту.
Залежно від обставин прояв цих трьох елементів може
бути різним, але кожен із них є конститутивним. Будда і
його послідовники розглядали містичне як факт досяг-
нення виміру трансцендентного.
Містичний елемент - невід'ємна частина буддистсь-
кого вчення. Багатоплановість релігійних проявів цьо-
го містичного елемента нерідко дивувала як учених,
так і обивателів. Навряд чи знайдеться хоча б один
мотив або аспект, які не порушувалися тими чи іншими
школами протягом багатовікової історії буддизму. При
цьому вкрай складно знайти сполучну ланку, спільну для
всіх суперечливих форм релігійних практик. І все ж,
незважаючи на відсутність спільного знаменника, буд-
дизм є цілісним ученням. Своєрідність цієї філософії
ніде не проявляється так виразно, як у її містичному
аспекті. Різноманітні форми навчання - суворий мо-
ральний кодекс перших чернечих спільнот, сміливі ме-
тафізичні побудови "великої колісниці", молитовне по-
клоніння віруючих в Амід, магічні ритуали Шінгон і Тен-
дай - тією чи іншою мірою практикуються всіма по-
слідовниками Будди Шак'ямуні, Просвітленого.
Усе розмаїття буддистських методів розташовуєть-
ся між двома полюсами: практикою традиційної Хіна-
яни, з одного боку, та практикою секти дзен махаянист-
ського буддизму, з іншого.
Будучи фундаментальним поняттям буддійської
філософії, просвітлення означає метаподію, яка зумов-
лює смислову єдність філософії та історії буддизму. Ця
подія обґрунтовує початок буддистського філософству-
вання, є його іманентною домінантою. На наш погляд,
герменевтичним тестом при аналізі будь-якого буддис-
тського вчення є, перш за все, концепція просвітлення.
Просвітлення є актом метафізичної інтуїції й повин-
но вивчатися та аналізуватися з метою входження
його елементів у єдиний інтегральний філософський
досвід. Сприяння справі реабілітації філософського
досвіду й розробці його теорії - у цьому, на наш по-
гляд, особлива цінність концепції просвітлення для
історії світової філософії. Філософська база дзен-буд-
дизму не володіє якими-небудь унікальними або винят-
ковими умовами, не включеними в повний буддизм
Махаяни. Різниця полягає в нетрадиційному стилі й
незвичайних формах вираження, прийнятих у дзен-буд-
дизмі. На відміну від Хінаяни та Махаяни, де просвітлен-
ня постає далекою метою, досяжною лише після бага-
тьох утілень, які вимагають значних зусиль від людини,
у дзен просвітлення постає як миттєвий процес інтуї-
тивного прозріння дійсності - саторі. Цей містичний акт
"спалаху інтуїції" дзен-буддизм концептуалізує в термі-
нах психології. У цілому буддистський містицизм має
практичний, антропологічно спрямований характер,
відрізняється більш радикальною спрямованістю, ос-
кільки без містичного досвіду неможливо пережити гли-
боку суть розуму - нематеріальну Порожнечу.
Незважаючи на те, що споглядання (медитація) є
лише засобом, їй надається першочергове значення.
Дослідження практики медитації в буддизмі Хінаяни
дозволяють судити про ступінь проникнення містичних
елементів у саме вчення. По суті, уже існує думка,
згідно з якою, "буддизм буквально просякнутий йогою".
Будь-якому елементу ранньобуддистської медитації
можна знайти аналоги в давньоіндійській традиції йоги.
Медитація (санскр. дх'яна) - внутрішня зосеред-
женність свідомості на певній ідеї, яка зазвичай підтри-
мується спогляданням відповідного об'єкта і призво-
дить до заспокоєння, внутрішньої гармонії та перед-
бачуваного прориву на новий рівень розуміння сут-
ності буття. Прорив на рівень абсолютного розуміння
іменується в індійській практиці самадхі, у японській -
саторі і по суті близький, наближений до нірвани. Згідно
з ученням тхеравади, за допомогою медитації можна
набути здатності сприймати психологічні стани будь-
яких істот, дій, явищ, психичні та моральні чинники, опи-
сані в Канонічних текстах, які є по суті компедіумом
учинків людей і їхніх мотивацій. Бачення може бути
істинним або хибним. Якщо побачене медитаторами
відповідає змісту Канонічних текстів, то бачення істин-
не, якщо ні - то помилкове, породжене невіглаством,
помилками самого медитатора. Тому автори абхідхар-
мічних трактатів, котрі створюються в процесі меди-
тації, обов'язково строго логічно пов'язують побачені
картини й образи з висловлюваннями Будди або його
учнів. Основна мета медитації - освоїти побачене чи
уявне настільки, щоб стати цілителем, тобто людиною,
здатною безпомилково встановити діагноз будь-якої
хвороби, її причини та способи лікування. У цьому ж
суть просвітлення, що досягається за допомогою ме-
дитації. Медитація є засобом досягнення: 1) практич-
ної мети (хіляр), 2) вичерпного пізнання (праджня),
3) кінцевої мети - просвітлення (бодхі) і нірвани. Ува-
жається, що в процесі медитації розвиваються п'ять
чеснот: віра в істинність вчення Будди (саддха), енер-
гія, викликана рішучістю слідувати вченню Будди (Ви-
рія); прагнення бути істинним у всьому (саті); бажання
віддаватися спогляданню й роздумам (самадхі і віпа-
сана); мудрість (праджня) [1, с. 70].
Якщо виходити з того, що історично буддизм Хіна-
яни розвивався на основі психологічних технік, то в
способах медитації можна визначити характер різних
станів свідомості. Значною мірою буддизм Хінаяни
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 135
зберіг свою актуальність завдяки містикам, які шука-
ли шляхи до Абсолюту, хоча й заперечували його умо-
глядно. За своєю природою містицизм тісно пов'яза-
ний із дотриманням етичних норм та з метафізичними
побудовами пізнання. Адепти Хінаяни свято вірили в
значущість моральних заповідей. Спочатку буддизм
відстоював настільки ж суворий контроль над чуттє-
вою сферою, що і Серединний Шлях, послідовники
якого шукали рівноваги між задоволенням й аскетич-
ною практикою [6, с. 25]. Таким чином було закладено
основу для духовного зростання людини. Дотримання
норм моралі сприяє зосередженню, оскільки допома-
гає знаходити рятівні знання. Крім відомих "П'яти За-
повітів", моральний кодекс буддиста Хінаяни містить
обітницю безшлюбності, приборкання почуттів, неспан-
ня духу і самоконтроль як неодмінні умови для зосе-
редження. В одному із палійських канонів запропоно-
вано спосіб медитації, названий спогляданням тексту
"Чотирьох невимірних". Виконуючи вправи, чернець
значно просувається в чотирьох напрямках, що ведуть
до добросердя, здатності до співчуття і незворуш-
ності. Зосередження є суто духовною діяльністю, а
поза йоги являє собою лише допоміжний фактор. І все
ж у буддизмі вищі рівні медитації та екстатичні стани
невіддільні від тілесних вправ йоги. В Упанішадах і
сутрах Хінаяни розповідається про аскетів та учнів
Будди, які практикували медитацію в тіні дерев, насо-
лоджуючись прохолодою, досягаючи єднання з Брах-
маном, осягаючи марноту й убогість усього мирсько-
го й передчуваючи благодать нірвани. Не менш важ-
ливим компонентом практик йоги є дихальні вправи. У
той час як у багатьох вправах йоги потрібним є свідо-
ме притлумлення самого процесу дихання як основ-
ної життєвої функції, "чудовий і радісний" контроль над
диханням, який величається в хінаянських сутрах від
імені самого Будди, підкреслює його свідоме заохо-
чення. Буддисти не сприймають примусовий характер
йогічних дихальних вправ. Крім того, на четвертому
рівні дх'яна дихання стає ледь відчутним. Чотири рівні
дх'яна і чотири царства нескінченності, які в палійсь-
кому каноні нерідко асоціюються з дев'ятим етапом
руйнації свідомості та чуттєвого сприйняття, склада-
ють основу містичних практик у буддизмі Хінаяни. Після
подолання п'яти перешкод (ніварани) - бажань, нена-
висті, ліні, страху і сумнівів - починається підйом чо-
тирма сходинками дх'яна. На першому етапі, який пе-
редбачає внутрішнє заспокоєння й відмову від бажань,
хоча зовнішні об'єкти й продовжують сприйматися,
адепта охоплює блаженне почуття. На другому етапі
здійснюється звільнення від образів зовнішнього світу
і радість пронизує тіло того, хто медитує. На третьому
етапі відчуття радості поступається місцем незворуш-
ності, а духовна зосередженість досягає своєї куль-
мінації. Четверта, найвища сходинка дх'яна представ-
ляє стан повної відчуженості, коли зникають мирські
радості й печалі, а разом із ними і сам зовнішній світ.
Споглядаючи нескінченність, чернець послідовно про-
ходить царства нескінченності простору, нескінчен-
ності свідомості, небуття і світу, що лежить за межею
свідомого і несвідомого. Подальше руйнування "свідо-
мості і чуттєвого сприйняття" відповідає екстатично-
му стану, але не кінцевому звільненню в нірвані. Існує
безліч медитативних практик, але техніці чотирьох у
дх'яні віддається явна перевага. Згідно з каноном,
Будда увійшов у нірвану на четвертому етапі дх'яна.
Цей ступінь зосередження створює передумови для
набуття вищих духовних сил, які відіграють важливу
роль як у йозі, так і в буддизмі Хінаяни. До числа таких
магічних здібностей відноситься левітація, телепор-
тація, уміння проникати крізь матеріальні об'єкти, за-
лишатися невидимим, доторкатися до місяця і сонця,
ясновидіння тощо. Стани дх'яна породжують ще одну
чудову властивість - так зване потрійне знання, що має
на увазі здатність згадувати свої попередні втілення,
передбачати долю всіх живих істот у нескінченному
циклі перероджень, осягати сутність страждання і спо-
собів його подолання. Цілком доречно говорити про
те, що найвище знання, тобто відправний пункт будди-
стської доктрини, було здобуто на вищих рівнях містич-
ного осягнення [5, с. 46]. Таким чином, були створені
передумови для стану священного.
У зв'язку із цим слід згадати про два напрями в
практиці споглядання, задіяні дзен-буддизмом, хоча
решта технік Хінаяни остаточно втрачені. Об'єкти спо-
глядання, докладно розглянуті в "Махасаттіпаттхана-
сутрі", співвідносяться скоріше з психотехнікою, ніж із
духовним міркуванням. І все ж вони наводять ченця
на думки про минущий характер земного життя, несуб-
станціональність буття і загальність страждання, які
є запорукою успіху буддистської медитації.
У буддизмі Хінаяни питання Абсолюту виникає у
зв'язку з доктриною нірвани, яка має вирішальне зна-
чення для всієї системи, так само як і для можливої
наявності в ній містичних елементів, оскільки нірвана
є кінцевою метою містичного шляху. Етимологічно сло-
во "нірвана" має негативне значення. Воно походить
від дієслова "ви" ("дути, як вітер") з негативною при-
ставкою "нір", що означає "відсутність всякого руху" -
коли вітер стихає, вогонь гасне, світло і зірки тьмяні-
ють, а святий вмирає. "О, друже, нірвана - це згасан-
ня бажання, ненависті й ілюзій". "Тіло зламано,
свідомість зупинилася, чуттєве сприйняття зникло,
сили уяви вичерпалися, здатність до розуміння вичер-
пана також" [4, с. 23]. Відповідно до відомого по-
рівнянні Будди святий зникає в нірвані подібно до по-
лум'я, яке згасає й зникає в лампі після того, як у ній
закінчується олія. Подібні слова та образи асоціюють-
ся з остаточним знищенням. У той же час буддисти зав-
жди вважали нірвану своєю остаточною метою, до якої
вони прагнули як до найвищого щастя. У стародавнь-
ому збірнику гімнів, складеному ченцями, стан оста-
точного звільнення підноситься на всі лади. Нірвана
розглядається як вчинене звільнення, вища благодать,
обитель світу й острів порятунку. Чи можливо, щоб за
подібними визначеннями ховалися порожнеча і небут-
тя? Чому ж ранні буддисти замовчували позитивний
початок? У канонічних буддистських текстах також при-
діляється увага цій суперечності. Згідно із цими дже-
релами, Будду нерідко запитували про те, чи буде до-
вершений існувати після смерті чи ні. Сіддхартха ухи-
лявся від відповіді, адже питання не являло практич-
ного інтересу і носило суто спекулятивний характер по
відношенню до головної мети - досягнення порятунку.
Тому його й обвинувачували в агностицизмі. Однак не
виключено, що Будда утримувався висловлюватися з
приводу неземного життя через те, що людські слова
не здатні дати адекватне вираження того, що прости-
рається по той бік фізичної реальності. "Інший берег",
царство безсмертя лежать поза сферою логічного
осмислення й доступні лише містичному розумінню.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
136 ЕКОНОМІКА
Аналогічним є його ставлення до відповідей щодо
нірвани. Про просвітління в буддизмі не можна гово-
рити як про злиття душі з Богом, тому що в буддизмі
немає понять Бога і душі як певних незмінних сутнос-
тей. У просвітлінні досягається нірвана. Єдине, на що
можна вказати, коли ми говоримо про нірвану, що цей
стан абсолютно трансцендентний нашому сансарич-
ному досвіду. І будь-яка ментальна конструкція відда-
ляє нас від нього. Крім того, буддизму властива така
характерна риса: трансцендентний факт просвітлен-
ня збігається з так званим повним розкриттям "внут-
рішнього" розуму, сутність якого - порожнеча, яка
відкривається в досвіді інсайту.
Просвітлення є досягненням стану Будди й у той
же час "природою Будди", воно є іманентно присутнім
у кожній живій істоті, тобто в акті просвітлення відбу-
вається виявлення вузлового зв'язку трансцендент-
ного та іманентного. Що ж таке нірвана? Сам Будда
ніколи не давав прямої відповіді на це питання й на-
магався мовчати, коли це питання все-таки ставили.
Тут Будда виявляється прямим попередником знаме-
нитого філософа XX століття Л. Вітгенштейна, який
проголосив, що про що не можна говорити, про те слід
мовчати. Ще в ранніх Упанішадах - брахманських тек-
стах філософського характеру - говорилося, що про
Абсолют (Брахман) можна говорити тільки в негатив-
них термінах: "нети, нети" ("не те, не те"), оскільки Аб-
солют трансцендентний нашому досвіду, незбагненний
для думки і невимовний у словах і поняттях.
Нірвана, про яку вчить Будда, - не Бог і не безосо-
бовий Абсолют, а його мовчання - не апофатична тео-
логія. Нірвана - не субстанція (субстанцій буддизм уза-
галі не визнає), а стан свободи й особливої позаосо-
бистісної, тобто понадособистістої, повноти буття. Але
цей стан також абсолютно трансцендентний усьому
нашому сансаричному досвіду, у якому немає нічого,
схожого на нірвану. Тому навіть психологічно правиль-
ніше нічого не говорити про нірвану, ніж порівнювати її
із чимось нам відомим, бо інакше ми негайно сконст-
руюємо "нашу" нірвану, створимо якийсь ментальний
образ нірвани, цілком неадекватне уявлення про неї,
прив'яжемося до цього поданням, зробивши, таким
чином, і нірвану об'єктом прихильності й джерелом
страждання. Стан нірвани подвійний - він має як пози-
тивну, так і негативну сторону. Нірвана - це гарантія
від нового народження, умови якого знищені. Позитив-
но нірвана означає, що той, хто добився її стану після
свого просвітління, відчуває завершений спокій стільки
часу, скільки він живе на цьому світі. Цей спокій, зви-
чайно, не схожий на будь-яке задоволення, породже-
не реалізацією бажань. Спокій нірвани виходить за
межі земних радощів і страждань. Нірвана - це стан
безтурботності, незворушності й неупередженої врі-
вноваженості. Кращим розумінням цього стану в ме-
жах нашого недосконалого досвіду буде уявлення про
нірвану як про звільнення від будь-чого, що заподіює
біль переживання. Крім того, перевагами нірвани мож-
на частково користатися ще до її повного досягнення
- шляхом часткового виконання її умов. Згодом будди-
сти розроблять багато різних концепцій нірвани, але
визнання її позазнакової, несеміотічної природи зали-
шиться в буддизмі назавжди.
Висновки
У результаті виконано дослідження встановлено,
що зміст буддистської концепції звільнення людини є
не абстрактно-метафізичним, а суто антропомістич-
ним - реалізованим у суб'єктивній прагматичній духовній
практиці. Багатовікова традиція буддизму містить
відмінні за структурно-семантичною специфікою вчен-
ня, у яких елемент містицизму прямо корелює зі струк-
турою езотеризму. Літургійна надсуб'єктивна містика
Махаяни протиставлена езотеричним містичним аске-
зам буддистів Хінаяни. І тільки в ученні дзен (чань)
містицизм постає елементом філософської практики
звільнення людини.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Буддизмм : словарь / [под ред. Жуковской Н. Л., Игнато-
вича А. Н., Корнева В. И.]. - М., 1992.
2. Торчинов Е. А. Введение в буддологию / Е. А. Торчинов
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
anthropology.riVtexts/torchin/buddhisrn.html, 2000.
3. Lillie A. Buddha and Buddhism / A. Lillie. - Delhi : Asian
Educational Services, 2000. - 223 p.
4. Singh Renuka. Many Ways to Nirvana: Discourses on Right
Living: His Holiness the Dalai Lama / Singh Renuka. - Delhi : Penguin,
2004. - 181 p.
5. Strauss S. Т. The Buddha and His Doctrine / S. Т. Strauss. -
Kolkata : R. N. Bhattacharya, 2003. - 117 p.
6. Sumedho V. A. The Four Noble Truths / V. A. Sumedho [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : www.kusala.org/pdf/4noble. -
P. 22-34.
L. Mozhovyy
THE CONCEPTION OF FREEDOM IN BHUDDIST ANTROPOMYSTICAL DISCOURSE
The article represents the analysis of the Bhuddist conception of human freedom. It provides structural and semantic specifics
of the model, forming the anthropological subject of spiritual development. The content of anthromystical paradigm of Bhuddist
philosophy is revealed.
Key words: freedom, anthromystical discourse, paradigm, Bhuddism, meditation, irrationalism.
© Л. Мозговий
Надійшла до редакції 13.05.2011
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|