Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності
У статті обґрунтовується евристичність прагматичного підходу до соціальної ідентичності по-перше, для соціальної філософії, по-друге, для теорії свідомості та штучної свідомості. Показано, що відтворення граничних умов реалізації волі може наблизити епістемологів до розуміння сутності людського мисл...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33730 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності / О. Білокобильський // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 126-129. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33730 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-337302012-05-31T12:49:42Z Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності Білокобильський, О. Філософія У статті обґрунтовується евристичність прагматичного підходу до соціальної ідентичності по-перше, для соціальної філософії, по-друге, для теорії свідомості та штучної свідомості. Показано, що відтворення граничних умов реалізації волі може наблизити епістемологів до розуміння сутності людського мислення та вплинути на оптимізацію сучасного соціального буття. In the article the heuristic essence of the pragmatic approach to a social identity is being grounded, in the first place, concerning social philosophy, and in the second place, concerning theory of consciousness and artificial intelligence. The article shows that the reproduction of extreme conditions of implementation of the will can bring epistemologists closer to understanding the essence of human thinking and to influence on the process of optimization of the modern social being. 2011 Article Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності / О. Білокобильський // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 126-129. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33730 01(13):316.483 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Білокобильський, О. Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності Схід |
| description |
У статті обґрунтовується евристичність прагматичного підходу до соціальної ідентичності по-перше, для соціальної філософії, по-друге, для теорії свідомості та штучної свідомості. Показано, що відтворення граничних умов реалізації волі може наблизити епістемологів до розуміння сутності людського мислення та вплинути на оптимізацію сучасного
соціального буття. |
| format |
Article |
| author |
Білокобильський, О. |
| author_facet |
Білокобильський, О. |
| author_sort |
Білокобильський, О. |
| title |
Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності |
| title_short |
Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності |
| title_full |
Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності |
| title_fullStr |
Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності |
| title_full_unstemmed |
Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності |
| title_sort |
соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33730 |
| citation_txt |
Соціальна ідентичність як трансцедентальна умова раціональності / О. Білокобильський // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 126-129. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT bílokobilʹsʹkijo socíalʹnaídentičnístʹâktranscedentalʹnaumovaracíonalʹností |
| first_indexed |
2025-07-03T14:27:54Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:27:54Z |
| _version_ |
1836636307993919488 |
| fulltext |
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
126 ЕКОНОМІКА
O. Usova
UKRAINIAN CULTURE AS A FACTOR OF UKRAINIAN STATEHOOD
The article introduces the features of formation of the Ukrainian national culture of the 19th-20th centuries. Characterized by
the development of culture during becoming of Ukrainian statehood. The author tried to trace the influence of the national
society for the development of culture in a specific historical period.
Key words: statehood, spiritual culture, historical and cultural development, material culture, national culture, nation, national identity,
social and political situation.
© О. Усова
Надійшла до редакції 23.05.2011
УДК 01(13):316.483
ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ²ÄÅÍÒÈ×ͲÑÒÜ ßÊ
ÒÐÀÍÑÖÅÄÅÍÒÀËÜÍÀ ÓÌÎÂÀ ÐÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÑÒ²
ОЛЕКСАНДР БІЛОКОБИЛЬСЬКИЙ,
доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії
Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк
У статті обґрунтовується евристичність прагматичного підходу до соціальної ідентич-
ності по-перше, для соціальної філософії, по-друге, для теорії свідомості та штучної свідо-
мості. Показано, що відтворення граничних умов реалізації волі може наблизити епістемо-
логів до розуміння сутності людського мислення та вплинути на оптимізацію сучасного
соціального буття.
Ключові слова: Соціальна ідентичність, свідомість, штучна свідомість, раціональність.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Вив-
чення феномену соціальної ідентичності було запро-
поновано в різних площинах. У психологічних варіан-
тах розуміння ідентичності робиться наголос на меха-
нізмах самовизначення [1], соціологічні дослідження
в першу чергу підкреслюють приналежність особис-
тості до певних соціальних класів та страт, виконання
соціальних ролей [2], насамкінець, філософські інтер-
претації ґрунтуються на збереженні власного "Я" лю-
дини [3]. Але ще за часів класичної доби європейсько-
го мислення було виокремлено дві складові людської
розумності - інтелект пасивний та інтелект діючий. У
добу релігійних суперечок навколо розуміння природи
людини ця проблематика була переосмислена в дис-
кусії про першість або розуму, або волі. Уявлення про
своєрідний "центр" вольової дії в Новий час були ар-
тикульовані в концепті трансцендентальної аппер-
цепції, який зафіксував саморозуміння людиною влас-
ної безперервності в часі. Саме ця умова здійснення
розумного вибору та дії, що на ньому базується, є не-
обхідною передумовою раціональності та пов'язана
з суспільною ідентифікацією суб'єкта дії. Але соціаль-
на ідентичність як трансцедентальна умова раціо-
нальності в науковому дискурсі тематизована ще не
була. Саме таке науково-теоретичне обгрунтування
соціальної ідентичності і є метою нашої розвідки.
Виклад основного матеріалу. Раніше нами була
доведена залежність людської раціональності від
стратегій культурного сенсоутворення, а також експ-
лікована залежність пануючих раціональних дискурсів
сучасності від релігійної онтології [4]. Також українсь-
ким дослідником В.С.Левицьким було доведено дина-
мічний характер категорії "соціальна ідентичність", яка
завжди спирається на певні дії, а не на внутрішні пе-
реконання [5]. Треба також підкреслити, що здійснен-
ня інтелектуальної діяльності неможливе без певним
чином закріпленого центру цієї діяльності - людського
"Я". Елементами цього центру є соціально легітимо-
вані цілі й необхідність самозбереження у дії. Образи
зовнішнього світу завжди напередзадані у формі ре-
левантного контексту діяльності, а візуальна, звукова
й інша інформація, що надходить ззовні, повинна тільки
доповнювати (корегувати) ці образи. Очікування
суб'єкта дії (обумовлені його цілями й умовами самоз-
береження) є першорядним чинником при отриманні
інформації: ми не складаємо образи реальності з ок-
ремих чуттєвих елементів, швидше навпаки, робота
аналізаторів підпорядковується нашим очікуванням.
Дійсно, розширення значеннєвого простору до
людського (бо для тварин також треба визнати на-
явність "значеннєвих" меж, у яких вони успішно діють)
передбачає конституювання середовища, що завжди
виходить за межі почуттєвого наявного. З іншого боку,
так само, як розум дитини не знає абстрактних істин
(вигляд матері - не один з багатьох людських, але виг-
ляд, що несе спокій і захист), людський розум взагалі
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 127
далеко не завжди абстрактний. Точніше - він абстрак-
тний у спеціальних випадках, які вимагають складної
професійної підготовки. Ми бачимо конкретні речі (бу-
динки, людей, дерева), чуємо щось звичне (музику,
розмову, шум літака) тощо, тобто знаходимось у більш-
менш знайомому оточенні (або створюємо його для
себе). З іншого боку, ми впізнаємо світ саме на смис-
ловому рівні, хоча зовнішня інформація надходить до
нас через органи почуття. Сприйняття оточуючого є
лише елементом взаємодії з реальністю. Людина, як
суб'єкт соціально значущої дії інтенціонально фіксує
горизонти світобудови, що легітимує соціальні стра-
тегії. Ми сприймаємо обмежений регіон існуючого в
світлі існування цілого. Це ціле надається нам в гото-
вому вигляді (в процесі первинної соціалізації), але
тільки спільні дії, що базуються на пануючих стратегі-
ях раціональності, підтримують ціле у бутті. Чи йдеть-
ся про фізичний світ, в якому панують природні зако-
ни, чи мається на увазі міфічний універсум - і в тому, і
в іншому випадках "чиста" емпірія не змінюється, бо її
не існує. Відбір чуттєвої інформації, її "розшифровка"
й узагальнення здійснюється в значеннєвому вимірі,
що конституюється спільним, тобто соціальним, дос-
відом. Конституюючи (у конкурентній боротьбі за пра-
во на інтерпретацію) реальність, "трасуючи" поле
інтерпретуючих практик, колективний суб'єкт цих прак-
тик формує ряд загальних для кожного учасника со-
ціально-онтологічного дійства рис - власну соціальну
ідентичність. Саме близьке світорозуміння й готовність
діяти подібним чином перетворюються на бажання
діяти спільно. Тому людина завжди шукала "одно-
думців" за топологічними ознаками - ті, хто жив в одній
місцевості (тим більше в одній родині), належать до
"прагматичної" спільноти (згадаймо середньовічні ун-
іверситетські "нації", сучасні земляцтва тощо). Оче-
видно, що взаємозв'язок практичних стратегій соціаль-
ної спільноти з певним виглядом реальності "змушує"
її відтворювати цей вигляд у кожному з тих нових місць,
де вона опиняється в силу тих чи інших причин. В ар-
хаїчних суспільствах, наприклад, цей процес прояв-
ляється в організації життєвого й священного просто-
ру відповідно до сакральних архетипів, що задані міфо-
логією; у більш пізні часи можна згадати про біблійний
"географічний" канон (що прив'язаний не стільки до
місцевості, скільки до сакрального архетипу).
Виходячи з наведеного, соціальна ідентичність
повинна розумітися як категорія для позначення не
сталих єдностей, а процесу відтворення горизонтів
реальності - від реальності власного "Я" та рівня ло-
кальних практик професійної діяльності та буденного
життя, аж до розбудови спільних національних про-
сторів (з історичним, географічним, аксіологічним та
телеологічним вимірами) та культурних уіверсумів (з
реалізацією спільних принципів сенсоутворення). Та-
кий підхід до соціальної ідентичності як до динамічної
категорії дозволяє зрозуміти та штучно відтворити межі
практик-регіонів, які імпліцитні раціональній дії со-
ціального суб'єкта на кожному рівні соціальної іденти-
фікації і дозволяють йому реалізувати власну волю.
Та частина світобудови, яка ніколи не актуалізується
в досвіді безпосередньо й при цьому обумовлює смис-
лове наповнення кожного елемента універсуму, детер-
мінуючи відповідні практики, є метафізичним ядром
ідентичності. Це ядро відтворюється у всіх стратегі-
ях соціальної раціональної дії, тобто воно відтво-
рюється доти, доки суспільство спроможне жити.
Пізнавана людиною реальність є простором легі-
тимних практик, що передбачають соціальність як апо-
диктичну умову. Соціальність передує свідомості,
свідомість - явленості в онтологічному вимірі. Спільне
практичне вибудовування сенсів реальності формує
спільне світосприйняття, схожі стратегії взаємодії зі
світом, спільні цілі й цінності - соціальну ідентичність.
Саме тому соціальна ідентичність є, у першу чергу,
філософською, а не психологічною категорією, яка
позначає належність індивіда до певної групи, що
фіксується зануреністю у спільні для групи практики
(включаючи спільне світосприйняття, спільні аксіології,
спільні цілі). Треба розуміти, що формуючи реальність,
ми формуємо себе як колективного суб'єкта (а отже й
суб'єкта індивідуального). Казати про нас як про
незмінність, яку щось оточує - нісенітниця. Відтворен-
ня самості у вольовій дії (реалізації волі) як онтологіч-
на функція, що детермінована соціумом вичерпують
сутність соціальної ідентичності.
Спираючись на надане теоретичне розуміння кон-
цепту "соціальна ідентичність", можна не лише сфор-
мулювати принципи оптимізації ситуацій у суспільстві
на різних його рівнях та побачити шляхи реалізації цих
принципів, але й по-новому зрозуміти людську раціо-
нальність: саме експлікація наявного зв'язку процесів
самоідентифікації та конституювання зовнішнього се-
редовища можуть стати ключем до формування прин-
ципових схем алгоритму раціональної дії та відтворен-
ня їх засобами штучного інтелекту. На цій важливій про-
блемі слід зупинитися окремо.
Нагадаємо, що незважаючи на очевидні успіхи у
сфері створення роботів, в тій чи іншій мірі відтворю-
ючих поведінку людини, говорити про принципове про-
сування на шляху створення штучного інтелекту перед-
часно. Оптимістичні прогнози середини ХХ століття
більш ніж здійснилися в частині комп'ютерної швидкості
та інформаційної ємкості, і не дивлячись на це по-
вністю не збулися в частині прогнозів створення штуч-
ної свідомості. Можна зробити припущення, що до та-
кого стану справ призвели не помилки кібернетиків, але
переоцінка надійності того світогляду, який є харак-
терним для учених взагалі. Йдеться про позитивістсь-
кий погляд на дійсність, згідно якому світ (об'єктивна
реальність) існує незалежно від людини, яка за допо-
могою органів чуття створює його копію (суб'єктивну
реальність). Завдання ученого в цьому випадку поля-
гає в тому, щоб доступними легітимними способами
добитися якомога точнішої відповідності між суб'єктив-
ною і об'єктивною реальностями.
Людський інтелект постає тут як здатність до сприй-
няття інформації, яка приходить з "зовнішнього"
об'єктивного світу, її обробки і відповідної реакції на
неї. Відповідно цієї схеми повинен діяти і інтелект штуч-
ний. Передбачається, що для цього необхідно ство-
рити замінники органів чуття - пристрої, що якомога
точніше фіксують "портрет" об'єктивної реальності. От-
римана інформація обробляється комп'ютером відпо-
відно до приписів закладеної програми і "на виході"
ми маємо певний результат: штучний інтелект, за уяв-
ленням ученого-позитивіста, відтворив схему дії інте-
лекту природного. Проте, не дивлячись на те, що су-
часні засоби фіксації візуальної і звукової інформації
значно ефективніші за людське око і вухо, а новітні
процесори виконують запаморочливу кількість опе-
рацій в секунду, штучний інтелект здатний змагатися з
природним тільки на дуже "коротких" дистанціях. Чому?
Насправді схема здійснення природного інтелекту
зовсім інша.
1. Говорити про об'єктивну реальність можна тільки
гіпотетично. Людина в своїй діяльності відштовхується
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
128 ЕКОНОМІКА
від того образу дійсності, який закріплений в інтер-
суб'єктивних (тобто таких, що належать всім членам
спільноти) очікуваннях і готовності до дії: об'єктивність
зовнішнього світу має суспільну (соціальну) природу. Ця
соціальна природа фіксується в поняттях, зміст (тобто
укладений в них сенс) яких завжди включає інтенціональ-
ну складову (задоволеність, тривожність, душевний
підйом тощо, що супроводжують сприйняття). Отже,
операції з поняттями - це не просто операції з символа-
ми, але й певна соціальна діяльність. Сьогодні пробле-
ма соціально детермінуючих функцій картини світу ак-
тивно обговорюється філософською спільнотою.
2. Необхідним елементом мислення-дії є сама мис-
ляча людина, яка при цьому є й суб'єктом дії. Розумін-
ня змісту передбачає знання соціальних ситуацій, по-
в'язаних з цим змістом, і спроможність їх відтворюва-
ти. Отже, мислячий суб'єкт має бути соціально моти-
вованим, у нього повинні бути цілі і знання умов їх до-
сягнення (найважливіша - збереження власної спро-
можості до дії).
3. Мисляче "Я" неможливе без знання про власну
безперервність в якості Я як 1) мешканця того світу,
в якому здійснюються дії цього "Я"; 2) "частини" того
колективного суб'єкта, який є носієм інтерсуб'єктивної
соціальної реальності. Єдність мислячого суб'єкта,
його соціальна легітимність і готовність до осмисле-
ної діяльності фіксуються в його свідомості, яка не-
можлива поза соціальною ідентифікацією.
Таким чином, мисляча людина - це завжди соціаль-
но мотивований діяч, що знаходиться в певній ситуації.
Він знає, хто він, де знаходиться, чого хоче і що йому
загрожує. Відбір інформації, що надходить із зовніш-
нього світу, так само як і її обробка, здійснюється тільки
зважаючи на це соціальне знання. Необхідність збере-
ження життєдіяльності та власної ідентичності підштов-
хує людину до ухвалення рішень, попри певний недолік
інформації або незрозумілість кінцевого результату.
Саме моделювання соціальної ідентичності і вмо-
тивованості, формування передзнання горизонту дії і
пов'язаних з ним очікувань можуть відіграти роль тих
елементів штучного інтелекту, яких бракує на сьогодні
і дозволять зробити крок у напрямі створення штучної
свідомості (зокрема зняти суперечності між тестом
Тюрінга і парадоксом "китайської кімнати" Дж. Серла.
Сутність новації, що пропонується, таким чином,
може бути сформульована у твердженні про прагма-
тичну природу соціальної ідентичності. Ідентифікація
людини як суб'єкта соціально значущої дії відбуваєть-
ся: 1) шляхом участі у легітимних соціальних практи-
ках, що здійснюються в певному культурному універ-
сумі (на стабілізацію у часі якого практики й спрямо-
вуються) при чому 2) шляхом формування спільними
практиками раціональні стратегії дії, а розуміння цілей,
мотивів та умов здійснення цих практик - свідомість
суб'єкта дії як соціальної істоти; 3) через моделюван-
ня умов здійснення дії та горизонту культурної реаль-
ності, як середовища, в якому вона відбувається, що
дозволяє відтворити в сфері штучного інтелекту схе-
му дій соціально детермінованого суб'єкта, з певними
інтенціями та обмеженнями; 4) завдяки формуванню
інтерсуб'єктивних уявлень про темпоральну та просто-
рову структуру реальності як потенційного поля сус-
пільних практик, що може сприяти мінімізації дезінтег-
раційних тенденцій в українському суспільстві.
Врешті-решт, моделювання свідомості та раціо-
нальної дії сучасними комп'ютерними засобами - це й
новий крок до більш адекватного розуміння самої лю-
дини та суспільства. Концептуальна недосконалість у
сфері усвідомлення процесів формування соціальної
ідентичності має негативні наслідки в суспільній сфері.
Протягом останніх років однією з найбільших загроз
українській державності є внутрішня напруга, що де-
термінована відсутністю суспільної єдності. Під впли-
вом зовнішніх факторів ця напруга набуває небезпеч-
них, а іноді граничних форм. Незважаючи на наявність
цінностей і цілей, що певною мірою поділяються май-
же всім населенням України, а також той факт, що пе-
реважна більшість громадян нашої держави іденти-
фікують себе як українці, говорити про загальну укра-
їнську ідентичність зарано. "Траєкторії" історичного
розвитку різних областей України зумовлюють нетотож-
не бачення сутності суспільних проблем та шляхів їх
вирішення. Залежність теоретичного дискурсу від істо-
ричних чи ідеологічних формувань щоразу входить у
протиріччя з обмеженим у часі існуванням України у
якості суб'єкта історичного чи ідеологічного вимірів.
Єдиний культурний простір країни з чіткими міфологіч-
ними, релігійними та ціннісними домінантами розпа-
дається на низку фрагментів під впливом застосова-
них ідеологічних дискурсів, чим унеможливлюється
сама історія України як цілісного історичного суб'єкта.
Принциповою перешкодою для застосування гумані-
тарних та суспільних методологій вирішення цих про-
блем стає відсутність розуміння значення соціальної
ідентифікації для людської раціональності.
Висновок
Таким чином, під соціальною ідентичністю тре-
ба розуміти філософську категорію, що відбиває на-
лежність індивіда до певної єдності, що фіксується
спільними практиками, в першу чергу з формування
спільної соціо-онтологічної реальності. Власне само-
розуміння неможливе поза актуалізацією певної со-
ціальної ідентифікації, що треба враховувати при ство-
ренні штучної свідомості, наприклад, шляхом моделю-
вання граничних умов раціональної дії. Просування в
напрямку розвитку фундаментальної метафізичної
проблематики, пов'язаної з вирішенням задач у сфері
філософії свідомості, епістемології й онтології, є акту-
альним та конкретним заходом соціальної практики.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Лакан Ж. Семинары / Ж. Лакан. - М. : Гнозис ; Логос, 1999.
- Книга 2. - 508 с.; Гнатенко П. И. Идентичность: философский и
психологический анализ / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко // Пост-
модернизм. - К., 1999. - 466 с.; Маричева А. Порівняльний аналіз
змістового простору понять ідентичності в соціальній психології і
суб'єктності в глибинній психології / А. Маричева, О. Духнич //
Соціальна психологія. - 2005. - № 2 (10). - C. 72-82; Tajfel H.
Individuals and groups in social psychology / H. Tajfel // Brit. J. Soc.
and Clin. Psychol. - 1979.
2. Еріксон Е. Ідентичність: юність і криза / Е. Еріксон. - М. :
Видавнича група "Прогрес", 1996. - 344 с.; Deschamps J.-C.
Regarding the relationship between social identity and personal
identity / J.-C. Deschamps, T. Devos // Worchel S., Morales JF,
Paez D., Deschamps J. (Eds). Social identity: International
perspective. - NY : Sage Publ., 1998; Breakwell GM Integrating
paradigms, methodological implications // Breakwell GM, Canter DV
(eds). Empirical approaches to social redivsentations. Oxford :
Clarendon Press, 1993; Jenkins R. Social identity / R. Jenkins. -
L. : Routledge, 1996; Moscovici S. Notes towards a description of
social redivsentation / S. Moscovici // Europ. J. Soc. Psychol. - 1988.
- V. 18; Turner JC A self-categorization theory // Turner JC et al.
(Eds). Rediscovering the social group: A self-categorization theory. -
Oxford : Basil Black-well, 1987.
3. Воропай Т. С. Идентичность социального субъекта в дис-
курсе постмодернизма : дис. ... д-ра филос. наук : спец. 09.00.03
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 129
/ Воропай Татьяна Степановна ; Харьковский гос. политехничес-
кий ун-т. - Харьков, 2000. - 487 с.; Хесле В. Кризис индивидуаль-
ной и коллективной идентичности / В. Хесле // Вопросы филосо-
фии. - 1994. - № 10. - С. 113-123; Малахов В. С. Неудобства с
идентичностью / В. С. Малахов // Вопросы философии. - 1998. -
№ 2. - С. 43-54; Социальная идентификация личности. - Кн. 1, 2.
- М., 1994.
4. Белокобыльский А. В. Основания и стратегии рациональ-
ности Модерна / А. В. Белокобыльский. - К. : ПАРАПАН, 2008. -
244 с.
5. Левицький В. С. Релігійні складові формування модерної
ідентичності / В. С. Левицький // Донецький вісник Наукового
товариства ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - Т. 24. - С. 68-80.
О. Bilokobyl's'kyy
SOCIAL IDENTITY ASA TRANSCENDENTAL CONDITION OF RATIONALITY
In the article the heuristic essence of the pragmatic approach to a social identity is being grounded, in the first place,
concerning social philosophy, and in the second place, concerning theory of consciousness and artificial intelligence. The
article shows that the reproduction of extreme conditions of implementation of the will can bring epistemologists closer to
understanding the essence of human thinking and to influence on the process of optimization of the modern social being.
Key words: social identity, consciousness, artificial, intelligence, rationality.
ФІЛОСОФІЯ
© О. Білокобильський
Надійшла до редакції 26.05.2011
УДК 01(13):316.6
ÔÅÍÎÌÅÍ ÑÎÖ²ÀËÜÍί ÏÀÌ'ßÒ²
 ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÎÌÓ ÄÈÑÊÓÐѲ
ГАЛИНА ДЬЯКОВСЬКА,
аспірант кафедри філософії, соціально-політичних і правових наук
Слов'янського державного педагогічного університету
Стаття присвячена розгляду актуальних аспектів сучасного функціонування соціальної
пам'яті. Автор виходить із визначення соціальної пам'яті як механізму відбору, кодування
та збереження знання. У статті визначено основні характеристики та особливості соціальної
пам'яті. Автор показує, що кожний із суб'єктів соціальної пам'яті прагне зберегти й передати
наступним поколінням те, що важливе для виживання та консолідації групи.
Ключові слова: соціальна пам'ять, інформація, самоідентифікація, соціальна група.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Інтенсивна розробка методології дослідження со-
ціальної пам'яті починається з 60-х рр. ХХ ст. Саме
тоді виникає інформаційна концепція пам'яті, осно-
ви якої були закладені Я. К. Ребане й продуктивно роз-
винені в монографії В. Колеватова. Культурно-семі-
отичний аналіз соціальної пам'яті був здійснений у
роботах московсько-тартуської школи, насамперед
у Ю. М. Лотмана. Розуміння культури як неспадкової
пам'яті дозволяє виявити особливі способи транс-
ляції її змісту, якими є тексти. Цікавою, на наш погляд,
є позиція Я. Ассмана, який аналізує різні аспекти бут-
тя соціальної пам'яті й приходить до висновку про сут-
нісну вкоріненість її буття в текстах, які фіксують па-
м'ять і здатні надати людині стійку індентичність та
самоідентичність.
Е. Дюркгейм, М. Хальбвакс [5] досліджували па-
м'ять функціонально, обираючи об'єктом досліджен-
ня певну соціальну групу, яка зосереджує свою увагу
на тій інтеграційній функції, що виконує колективна па-
м'ять у цій групі. Наявність спільних спогадів дозво-
ляє забезпечити єдність колективу, надає йому необ-
хідну стійкість та усвідомлення власної цілісності.
Е. Гуссерль, А. Шюц, П. Рікер, П. Бергер, Т. Лукман
розглядали пам'ять феноменологічно, установлюючи
відповідності між запасом соціальних спогадів і жит-
тєвим світом людини.
Соціальна пам'ять розглядається синкретично,
зчленовано з іншими видами пам'яті. Серед них влас-
не соціальна пам'ять розглядається фрагментарно,
контекстово.
Між тим, починаючи з останньої чверті ХХ століття
радянським та пострадянськими філософами актив-
но розробляється концепція саме соціальної пам'яті.
У Тартуському університеті виходить ціла збірка, при-
свячена різним характеристикам соціальної пам'яті.
Серед сучасних російських дослідників пробле-
ми соціальної пам'яті слід відмітити І. Ю. Соломіну,
Д. О. Анікіна, О. Т. Лойко та інших. О. Т. Лойко в роботі
"Онтологія соціальної пам'яті" уперше системно роз-
глянула текст як форму буття соціальної пам'яті.
Серед вітчизняних дослідників слід назвати прізви-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|