Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду
Проаналізовано витоки й традиції польської східної політики. Показано, що ідея Гадяцької унії 1658 р. проявилася в політиці федералізму й прометеїзмуЮ. Пілсудського, яка була спрямована на утвердження домінації Польщі у Східній Європі....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33731 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду / В. КОмар // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 97-101. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33731 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-337312012-05-31T12:31:19Z Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду Комар, В. Історія Проаналізовано витоки й традиції польської східної політики. Показано, що ідея Гадяцької унії 1658 р. проявилася в політиці федералізму й прометеїзмуЮ. Пілсудського, яка була спрямована на утвердження домінації Польщі у Східній Європі. The origins and traditions of the Polish eastern policy are analyzed. The idea of the Treaty of Hadiach in 1658 became apparent in J. Pilsudskij's policy of federalism and prometheism, which were aimed at strengthening Poland's dominance in Eastern Europe. 2011 Article Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду / В. КОмар // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 97-101. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33731 94 (438) "1918-1939" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Комар, В. Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду Схід |
| description |
Проаналізовано витоки й традиції польської східної політики. Показано, що ідея Гадяцької унії 1658 р. проявилася в політиці федералізму й прометеїзмуЮ. Пілсудського, яка була
спрямована на утвердження домінації Польщі у Східній Європі. |
| format |
Article |
| author |
Комар, В. |
| author_facet |
Комар, В. |
| author_sort |
Комар, В. |
| title |
Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду |
| title_short |
Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду |
| title_full |
Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду |
| title_fullStr |
Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду |
| title_full_unstemmed |
Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду |
| title_sort |
ідея гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33731 |
| citation_txt |
Ідея Гадяцької унії в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду / В. КОмар // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 97-101. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT komarv ídeâgadâcʹkoíuníívpolʹsʹkihgeopolítičnihkoncepcíâhmížvoênnogoperíodu |
| first_indexed |
2025-07-03T14:27:58Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:27:58Z |
| _version_ |
1836636312029888512 |
| fulltext |
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 97
80. Винар Л. Економічний колоніалізм в Україні та інші пра-
ці / Українське історичне товариство, Наукове товариство ім.
Т. Шевченка в Європі, Національна академія наук України,
Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника ; [за ред. Л. Ви-
нара]. - Нью-Йорк ; Париж ; Львів : [б. в.], 2005. - 476 с.
81. Галамай С. Боротьба за визволення України. 1929-1989 /
С. Галамай. - Львів : Каменяр, 1993. - 343 с.
82. Кубійович В. Наукові праці. - Т. 1 / [за ред. О. Шаблія]. -
Париж ; Львів : Фенкіс, 1996. - 800 с.
83. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе : у 2 тт. / І. Лисяк-Руд-
ницький ; [пер. з англ. У. Гавришків, Я. Грицака]. - К. : Основи,
1994. - Т. 2. - 573 с.
84. Прокоп М. Рух опору і відродження в Україні / М. Прокоп
// Напередодні незалежної України. Спостереження і висновки. -
Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто ; Львів : [б. в.], 1993. -
С. 291-416.
85. Валовой Д. Экономика : Взгляды разных лет (становле-
ние, развитие и перестройка хозяйственного механизма) /
Д. Валовой. - М. : Наука, 1989. - 454 с.
86. Волкогонов Д. Семь вождей : Галерея лидеров СССР :
в 2-х кн. / Д. Волкогонов. - М. : Новости, 1995. - 496 с.
87. Земцов И. Крах эпохи : в 2 кн. - Кн. 1 : Андропов, Чер-
ненко, Горбачев… последние коммунисты в Кремле / И. Земцов.
- М. : Наука, 1999. - 399 с.
88. Кожинов В. Россия. Век ХХ (1939-1964) / В. Кожинов. -
М. : Эксмо-Пресс, 2002. - 446 с.
89. Пихоя Р. Г. Советский Союз : история власти. 1945-1991 /
Р. Г. Пихоя. - Новосибирск : Сибирский хронограф, 2001. - 684 с.
90. Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучас-
ності / Л. Зашкільняк. - Львів : Держ. ун-тет ім. І. Франка, 1999. -
224 с.
S. Davydovych
SOCIAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT OF IVANO-FRANKIVSK REGION (1965-
1980) ²N HISTORIOGRAPHY
The approaches of the complex investigation of the historyc a ideas and opinions on social and economic problems of Ivano-
Frankivsk region are given in this article. The historiographic analysis states that the transactions of the Soviet historians and
foreign science have researched a great deal of the western regions of Ukraine. The new stage in historiographic development
started in the 2-nd part of the 80-ties of XX century. The considerable contribution in the theoretic generalization of the processes,
the determination of the tendencies, and the main trend in the development of modern historiography has also been made by
the Ukrainian and Russian researches.
Key words: Ivano-Frankivsk region, industry, agriculture, social servis, historiography.
© С. Давидович
Надійшла до редакції 06.04.2011
УДК 94 (438) "1918-1939"
²ÄÅß ÃÀÄßÖÜÊί ÓͲ¯  ÏÎËÜÑÜÊÈÕ ÃÅÎÏÎ˲ÒÈ×ÍÈÕ
ÊÎÍÖÅÏÖ²ßÕ Ì²ÆÂΪÍÍÎÃÎ ÏÅвÎÄÓ
ВОЛОДИМИР КОМАР,
кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії слов'ян
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ
Проаналізовано витоки й традиції польської східної політики. Показано, що ідея Гадяць-
кої унії 1658 р. проявилася в політиці федералізму й прометеїзму Ю. Пілсудського, яка була
спрямована на утвердження домінації Польщі у Східній Європі.
Ключові слова: Гадяцька унія, Польща, східна політика, федералізм, прометеїзм.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Ідея
Гадяцької унії зародилася в часи правління короля
Яна ІІІ Собеського (1674-1696 рр.). Річ Посполита ще
не встигла отямитися від війн зі Швецією й Московсь-
ким царством, як Туреччина регулярно протягом трид-
цяти років продовжувала нападати на її землі. Саме в
цей період почав функціонувати міф тріалістичної Речі
Посполитої: польського, литовського й руського (укра-
їнського) народів. Уже в 1674 р. у Варшаві переважа-
ли погляди, що втілення в життя статей Гадяцької унії
могло спонукати запорозьких козаків підтримати Річ
Посполиту силою зброї. Власне, на принципах Гадяць-
кого трактату формувалося порозуміння гетьмана
Івана Мазепи з польським королем Станіславом
Ліщинським 1708 р. [1]. До Гадяцької ідеї повернулися
після січневого повстання в Королівстві Польському
1863-1864 рр. Виданий владою повстанців маніфест
звертався до ідеї єдності "...поляків, литовців і ру-
синів". Найкращим доказом цього була медаль, вида-
на з нагоди скасування панщини. На її реверсі були
зображені герби Польщі, Литви й Русі.
До ідейної спадщини Гадяцької унії зверталися по-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
98 ЕКОНОМІКА
літики та історики протягом ХХ ст. Про вплив Ягел-
лонських традицій і їх нездійсненного продовження -
Гадяцької унії - на формування федераційної концепції
писала одна з найбільш довірених осіб Юзефа
Пілсудського - Богуслав Мєдзінський [2]. Подібної дум-
ки дотримувалися інші прихильники політики Великого
Маршала. Вони вважали, що в добі Речі Посполитої
польська великодержавність розбудовувалася у формі
унії з найближчими народами, а з Польщею Україна була
пов'язана історичними узами спільної боротьби проти
турецько-татарської агресії [3]. Разом із тим, вони вка-
зували на помилки польської політики, яка розвивала-
ся в інтересах так званих "крулевят", що віддали Украї-
ну під владу Москви. Історик доби Польської Народної
Республіки (ПНР) Cергіуш Мікуліч також зосередив свою
увагу на спробах Ю. Пілсудського повернутися до ідеї
Гадяцької унії 1658 р., за якою Князівство Руське ста-
вало рівноправним членом польсько-литовської Речі
Посполитої з визнанням громадянських прав право-
славного посполитого населення [4]. Розкриваючи пе-
ребіг подій підписання Гадяцької унії 1658 р., сучасний
польський історик Януш Качмарчик висловив переко-
нання, що саме Гадяцька унія живила федераційну уяву
пілсудчиків [5]. В українській історіографії згадана тема
саме під таким кутом зору не розглядалась.
Метою дослідження є з'ясування ролі й місця ідеї
Гадяцької унії 1658 р. в концепції федералізму й про-
метеїзму Польщі 20-х - 30-х рр. ХХ ст.
Виклад основного матеріалу. Ідея Гадяцької унії
стала актуальною в період відновлення незалежної
Польщі. Після 123-літньої неволі 11 листопада 1918 р.
відродилася Польська республіка. Її будівничий - На-
чальник держави Ю. Пілсудський - добре усвідомлю-
вав усю складність відбудови Польської республіки,
що знову, як у XVІІІ ст., опинилася в оточенні "німецької
та російської стихій". На його тверде переконання,
Польща, затиснута з обох боків ворожими Німеччиною
та Росією, мала шанс утвердити свою незалежність
лише як велика держава. Бо при спільній координо-
ваній зовнішній політиці найближчі сусіди із заходу і
сходу могли поділити між собою польські землі, як це
не раз бувало в минулому. Ю. Пілсудський усвідомлю-
вав причини, що призвели до краху давньої Речі По-
сполитої, яка в кінці ХVIII ст. була поділена між Пру-
сією, Росією та Австрією.
Навчаючись на медичному факультеті Харківсько-
го університету, Ю. Пілсудський вповні спізнав політи-
ку русифікації та раз і назавжди вирішив присвятити
своє життя боротьбі за визволення рідної вітчизни [6].
У той момент у молодого революціонера з партійним
псевдонімом "Віктор" переважали соціалістичні пере-
конання. Згодом Ю. Пілсудський став лідером Поль-
ської соціалістичної партії (ППС). Однак соціалізм був
для Ю. Пілсудського лише засобом для здобуття не-
залежності Польщі, а не кінцевою метою. Тому не
дивно, що "...він вийшов з партійного поїзда на станції
Незалежність" [7].
Концепція федералізму була створена ще перед
Першою світовою війною в середовищі ідейних сорат-
ників Юзефа Пілсудського (пілсудчиків). Своїм зовні-
шньополітичним вектором вона була спрямована на
розчленування Російської імперії з перспективою її
розпаду на окремі національні держави, які передба-
чалося з'єднати з Польщею на умовах федерації. Фак-
тично йшлося про відновлення геополітичної конст-
рукції на зразок давньої Речі Посполитої, могутність
якої приростала за рахунок білоруських, литовських й
українських земель. Прихильниками цієї політичної кон-
цепції виступали польські ліві партії - Польська партія
соціалістична (ППС) і Польське стронніцтво людове
"Визволєнє". Причому вони прагнули досягти постав-
леної мети мирним шляхом. Для Ю. Пілсудського фе-
дералізм виступав знаряддям для відновлення вели-
кодержавного статусу Польщі, яка повинна була пе-
рехопити в Росії пріоритетну роль у регіоні Східної
Європи. "Ми повинні бути господарями не лише в себе
вдома, а й у всій державі царя", - наголошував він [8].
Опинившись у невигідному геополітичному становищі
- між Німеччиною й Росією і не маючи дієвої підтримки
з боку великих держав, Ю. Пілсудський вирішив буду-
вати систему союзів із народами, які так само, як до-
недавна Польща, "стогнали під гнітом" царської Росії.
Польський державний інтерес полягав, насамперед,
у тому, щоби раз і назавжди позбутися небезпечного
російського сусідства, відгородившись буферною зо-
ною напівзалежних від Польщі держав, які постали б
на просторі від Балтійського до Чорного морів. Якщо
соціалізм був для Ю. Пілсудського засобом здобуття
незалежності, то федералізм став знаряддям утвер-
дження незалежності.
Ю. Пілсудський і його оточення в концепції феде-
ралізму фактично намагалися втілити в життя ідеї Га-
дяцької унії 1658 р. Вони добре розуміли, що лише в
союзі з литовським, білоруським й українським наро-
дами Польща зможе претендувати на роль регіональ-
ного лідера в Центрально-Східній Європі. Доказом цій
тезі може слугувати славна двохсотлітня історія дав-
ньої Речі Посполитої, яка об'єднала у своїх кордонах
литовські, білоруські й українські землі.
Зустрічаємо аналогії в ставленні до Росії як у
тексті Гадяцької унії, так і в концепції федералізму.
Український історик о. Юрій Мицик наголошує на тому,
що в побудові Речі Посполитої трьох народів зали-
шалося місце також для Московського царства. Він
стверджує, що Гадяцький трактат не мав формаль-
ного спрямування проти Москви, більше того він за-
лишав місце для неї як рівноправного члена конфе-
дерації [9]. Ю. Пілсудський при всій своїй нелюбові до
царського режиму також відводив місце для Росії в
союзі рівноправних народів. Усе життя, за висловом
польського історика Анджея Новака, він займався
пошуками так званої "третьої Росії" [10]. Ю. Пілсудсь-
кий не сприймав ані "білої", ані "червоної" Росії, тобто
ані царської, ані більшовицької. Він хотів бачити Ро-
сію демократичною, яка б не загрожувала національ-
ним інтересам Польщі. Однак, не зумівши витворити
такий тип російської дійсності, він зупинився на тому,
що треба принаймні відділитися від Росії бар'єром
незалежних держав, які були би пов'язані федерацій-
ними зв'язками з Польщею. Ішлося насамперед про
організацію всіх відцентрових сил імперії від Кавказу
й України аж до Естонії та Фінляндії.
Першим елементом реалізації концепції федера-
лізму стала Литва [11]. Велике князівство Литовське
було складовою частиною давньої Речі Посполитої, що
утворилася з підписанням Люблінської унії 1569 р. Лит-
ва залишалася основним елементом Гадяцької унії
1658 р. Литва - це мала батьківщина Ю. Пілсудського,
без якої він не уявляв майбутньої федерації. Більше
того, погоджуємося з тими істориками, які сміливо
стверджують, що Ю. Пілсудський ніколи не був патріо-
том Польщі, а все життя залишався патріотом Речі
Посполитої [12]. Ю. Пілсудський був романтиком, ви-
хованим на ідеалах шляхетських повстань ХІХ ст., гас-
лом яких було "За нашу і вашу свободу!". Однак ли-
товська кампанія завершилася поразкою у зв'язку з
неприйняттям польської політичної зверхності. Ли-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 99
товці, навчені гірким досвідом минулого, бажали са-
мостійно творити власну державу.
Подібною була ситуація в Білорусі. Створена Біло-
руська народна республіка (БНР) не користувалася дос-
татньою підтримкою місцевого населення. Тому в по-
літиці в Білорусі Ю. Пілсудський вирішив спертися на
місцеве польське населення. Це призвело до зворот-
ного ефекту. Білоруські селяни відвернулися від поляків
і піддалися на привабливі більшовицькі обіцянки [13].
Інакше виглядала ситуація з Україною, тобто з Ук-
раїнською Народною Республікою (УНР). Бо інша ча-
стина українських земель - Західно-Українська Народ-
на Республіка (ЗУНР) у червні 1919 р. уже була по-
вністю окупована польськими військами. У концепції
федералізму, як в інших польських геополітичних кон-
цепціях, Галичина однозначно вважалася інтегрова-
ною частиною майбутньої Польської держави.
Натомість УНР оцінювалася як реальний союзник
і рівноправний член майбутньої федерації. На цих за-
садах 22 квітня 1920 р. була підписана Варшавська
угода, у якій відбулося визнання України Польщею і,
як наслідок, приділялася допомога в боротьбі за виз-
волення українських земель. У Варшавській угоді ре-
алізовувалася концепція федералізму, яка сягала
своїм корінням ідей Гадяцької унії. Верховною владою
УНР визнано Директорію на чолі з отаманом Симо-
ном Петлюрою. Спільний кордон з УНР мав проляга-
ти приблизно вздовж поділу земель давньої Речі По-
сполитої й Російської імперії. Військова конвенція була
підписана 24 квітня 1920 р. і стала інтегрованою час-
тиною угоди [14].
Польський уряд надавав УНР також і матеріальну
допомогу. Зокрема, 9 серпня 1920 р. була підписана
фінансова польсько-українська угода, яка передбача-
ла надання щомісячної позики уряду ІІ Речі Посполитої
на видатки цивільної адміністрації УНР у розмірі 25 млн
польських марок [15]. Решту 50 млн УНР мала покри-
вати з власних джерел фінансування.
Влада ІІ Речі Посполитої виконувала союзницькі обо-
в'язки перед Україною й на міжнародній арені. За допо-
могою дипломатичних ходів було проведено низку акцій,
які передбачали визнання УНР іншими державами.
Фінляндія однією з перших визнала незалежну Україну й
уряд УНР на чолі з отаманом С. Петлюрою. Налагод-
ження українсько-румунських відносин відбувалося на
підставі міждержавної угоди 1919 р., у якій була вира-
жена воля УНР в досягненні порозуміння з Польщею.
Польське посольство у Вашингтоні повідомляло в держ-
департамент США про угоду, підписану у Варшаві із
С. Петлюрою й визнання незалежності УНР Польщею,
сподіваючись на відповідну підтримку з боку уряду США.
Після підписання Варшавської угоди в усіх важливих
європейських державах знаходилися посольства або
місії України (усього - 13) [16].
Правове, політичне, фінансове й дипломатичне
забезпечення польсько-українського договору, назва-
ного пізніше "союзом Пілсудський - Петлюра", відбува-
лося майже одночасно зі спільним антибільшовицьким
походом на Київ, який розпочався 25 квітня 1920 р. під
гаслом польських повстанців ХІХ ст.: "За нашу і вашу
свободу" [17]. Протягом короткої, але дуже успішної
військової кампанії від більшовиків було звільнено
значну частину Правобережної України, включно з Киє-
вом. При цьому Ю. Пілсудський у своїх виступах пе-
ред населенням постійно наголошував, що польська
армія лише допомагає Армії УНР відновити неза-
лежність і покине Україну відразу після того, як повністю
звільнить її територію від більшовиків. Однак ці слова
не переконали українське селянство, у свідомості яко-
го віками слово "поляк" - було синонімом слова "пан",
а значить гнобитель. Справу довершувала більшо-
вицька пропаганда, яка додавала до цього ще й "кла-
совий ворог", "окупант" та інші епітети, не забуваючи
при цьому обіцяти "Землю селянам!". Уряд УНР у роз-
пал розгулу отаманщини в Україні не користувався
достатньою підтримкою народу.
В умовах неприйняття польської присутності в Ук-
раїні розпочався контрнаступ Червоної Армії, який був
таким же стрімким, як травнева офензива союзних
польсько-українських військ [18]. Уже в середині лип-
ня 1920 р., опинившись під Варшавою, більшовицькі
війська загрожували не лише Польщі, а й державам
Західної Європи. Тепер уже багато залежало від по-
зиції С. Петлюри, який на чолі війська УНР стримував
наступ більшовиків на Галичину.
Стійкість і героїзм армії УНР, яка зупинила просу-
вання 1-ї Кінної армії С. Будьонного до Варшави, дали
можливість польським військам під керівництвом
Ю. Пілсудського успішно завершити "чудо над Віслою"
[19]. Польща була врятована, але кампанія 1920 р. пе-
реконала польське керівництво у непосильності по-
ставлених завдань, що ледве не завершилося для них
втратою державної незалежності.
Парадоксально, що поразка федераційних планів
Ю. Пілсудського означала реалізацію концепції його
головного антагоніста - Романа Дмовського, який, ке-
руючись політичним раціоналізмом, уважав, що кор-
дони незалежної Польщі сформуються значною мірою
незалежно від волі поляків. Про брак політичного ре-
алізму Ю. Пілсудського, який жив реаліями минулого,
найкраще сказав лідер селянської партії Вінценті Вітос:
"Пам'ятаю, як одного разу мені один із серйозних лю-
дей говорив із жахом, що коли Пілсудський почав лег-
коважно просуватися разом із військами на схід, а
навіть мріяти про взяття Москви й Петербурга, то йому
нагадали про плачевні результати походів гетьмана
Жолкевського та інших, які також були великими вож-
дями. Юзеф Пілсудський відповів: "То були дурні, а не
такі військові генії, як я" [20].
Польща була знесилена в боях із більшовиками, але
й вони не мали змоги продовжувати боротьбу. Ризь-
кий договір 1921 р. між Польською й радянськими
республіками був порятунком для обох. А для України
він обернувся національною трагедією. Українські
землі в черговий раз зазнали поділу. Галичина, Захід-
на Волинь, Західне Полісся, Холмщина й Підляшшя
опинилися у складі Польщі. Більшість українських зе-
мель стали основою для створення Української Со-
ціалістичної Радянської Республіки.
Армія УНР на час підписання Ризького договору
вже була інтернована в таборах на території Польщі.
Усупереч зобов'язанням перед російською владою
поляки продовжували зберігати вірність своїм укра-
їнським союзникам. Ю. Пілсудський під час відвідин
інтернованих українських вояків армії УНР розумів, що
поразка Київського походу перекреслила мрію всьо-
го його життя. Однак він не відмовився від реалізації
своїх планів у східній політиці Польської держави. Інша
справа, що концепція федералізму була знову похо-
вана. Проте їй на зміну прийшла інша, яка також фор-
мувалася в найближчому оточенні Ю. Пілсудського і
згодом одержала назву концепції прометеїзму. Її назва
походить від міфічного Прометея, який пожертвував
своїм життям заради свободи й незалежності людства.
За аналогією із цим, Польща, як Прометей, добро-
вільно брала на себе місію нести світло європейської
цивілізації на схід і визволити "поневолені" Росією
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
100 ЕКОНОМІКА
народи. Суть концепції прометеїзму Польщі мало чим
відрізнялася від федералістичної програми пілсуд-
чиків, а її зміст був наскрізь пронизаний духом Гадяць-
кої угоди. Різниця полягала лише в нових геополітич-
них реаліях - на руїнах царської Росії утворилася Ра-
дянська держава. Творці прометеїзму вважали, що від
цього суть російського імперіалізму не змінилася.
Вони сподівалися, що національно-визвольні рухи ста-
нуть причиною неминучого краху Радянського Союзу.
І всіляко підтримували й стимулювали сепаратистські
відцентрові тенденції в його національних республіках.
Порівняно з федераційною концепцією в орбіту своїх
впливів прометеїсти намагалися залучити значно
більше народів. Серед них, передусім, українці, наро-
ди Південного Кавказу: грузини, азербайджанці, вірме-
ни; чисельні народи Північного Кавказу; кримські й
поволзькі татари; народи Середньої Азії; козаки; на-
роди західної Фінляндії: карели та інгри [21]. Так звані
прометеївські народи мали творити об'єднаний анти-
радянський фронт на чолі з Польщею. Це гарантува-
ло їй великодержавний статус, а разом із тим зовніш-
ню й внутрішню безпеку в Центрально-Східній Європі.
Відокремлення Росії буфером напівзалежних держав
означало перетворення її раз і назавжди в другорядну
країну, замкнуту на Азійському континенті.
Ключову роль у цій системі федераційних договорів
відводилася Україні. Цю тезу переконливо аргументу-
вав активний діяч прометеївського руху - Влодзімєж
Бончковський: "Грузія, Азербайджан, Північний Кавказ,
Туркестан, Україна та інші, утворюючи так званий про-
метеївський фронт, являють собою потужну силу, що
може змінити політичне обличчя Східної Європи. Однак
ключем до розв'язання проблеми й основним елемен-
том цілого фронту, який може радикально трансфор-
мувати стан сил, є Україна..." [22]. Із цього приводу, в
меморіалі Відділу ІІ Генштабу Польщі зазначалося, що
верховне командування Війська Польського серйозно
оцінювало лише потенціал України, а решта "…були
декораціями і тактичними додатками для врегулюван-
ня українського питання" [23].
Об'єднуючою метою для поляків та українців у
руслі політики прометеїзму виступала оборона Поль-
ської держави в умовах загрози з боку Радянського
Союзу й співпраця в побудові незалежної Української
держави над Дніпром. У зв'язку із цим уважалося, що
лише прометеївський фронт народів міг змінити ситу-
ацію в Східній Європі на користь Польщі, якій відво-
дилася роль координатора національно-визвольних
рухів поневолених народів СРСР. Українське питання
розглядалось, насамперед, як засіб нейтралізації
"...імперіалістичної політики Москви" [24]. Виважена
національна політика Польщі, яка б опиралася на кон-
цепції прометеїзму, була покликана переконати ук-
раїнців у необхідності польсько-української співпраці.
Унаслідок цього орієнтація вістря українського націо-
налізму мала змінитися з антипольського на антира-
дянський напрямок.
На завершення варто лише нагадати, що активни-
ми учасниками міжнародного прометеївського руху
серед інших були видатні українці професор Олександр
Шульгін, професор Роман Смаль-Стоцький, професор
Мирон Кордуба, генерал Павло Шандрук, націоналіст
і відомий поет Євген Маланюк та інші. Вони були пе-
реконані в необхідності обрання європейського вибору
для України. А також у тому, що торувати нелегкий шлях
України до Європи нам необхідно разом із найближ-
чим нашим західним сусідом - із Польщею, відповідно
до духу та ідей Гадяцької унії.
Висновки
Таким чином, Гадяцька унія 1658 р. стала продов-
женням традиції давніх Ягеллонів, які східний напря-
мок визнали пріоритетним у зовнішній політиці
Польської держави. У часи УНР ідея Гадяцької унії
полягала в об'єднанні національно-визвольних рухів
народів Росії в спільний антиімперський фронт. Най-
важливішим елементом цього союзу була Україна.
Принципи, закладені в Гадяцькому трактаті 1658 р.,
знайшли вияв у федераційній концепції й політиці про-
метеїзму Польщі, які реалізовувалися політиками з
найближчого оточення Юзефа Пілсудського й відпов-
ідали його баченню місця та ролі Польщі в Централь-
но-Східній Європі.
У контексті досліджуваної проблеми перспективу
має дослідження ідеї Гадяцької унії в українських гео-
політичних концепціях.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Kaczmarczyk J. Rzeczpospolita Troiga Narodów. Mit czy
rzeczywistość. Ugoda Gadziacka - teoria i praktyka / J. Kacz-
marczyk. - Kraków : Ksęgarnia Akademicka, 2007. - S. 149.
2. Miedziński B. Wojna i pokój / B. Miedziński // Kultura. - Paryż,
1966. - № 6/224. - Cz. II. - S. 31; Miedziński B. Polityka wschodnia
Piłsudskiego / B. Miedziński // Zeszyty Historyczne. - Paryż, 1975.
- Z. 31. - S. 6.
3. Krymski T. Racja stanu Polski na Wschodzie / T. Krymski,
E. Wiśniowski // Pod znakiem odpowiedalności i pracy. Dzisięc
wiczorów / [рod redakcją A. Skwarczyńskiego]. - Warszawa : Droga,
1933. - S. 210, 216. (Під цими псевдонімами дописували керівни-
ки прометеївського руху з Генштабу Польщі: майор Тадеуш Шет-
цель і капітан Едмунд Харашкевич).
4. Mikulicz S. Prometeizm w polityce II Rzeczypospolitej /
S. Mikulicz. - Warszawa : Książka i Wiedza, 1971. - S. 16.
5. Kaczmarczyk J. Указана праця. - S. 149.
6. Watt M. R. Gorzka chwała. Polska i jej los 1918 - 1939 /
M. R. Watt. - Warszawa, 2005. - S. 27.
7. Наленч Д. Юзеф Пилсудский - легенды и факты / Д. На-
ленч, Т. Наленч ; [пер. с пол.]. - М. : Политиздат, 1990. - С. 95.
8. Piłsudski J. Pisma zbiorowe. Uzupelnienia / J. Piłsudski ;
[red. A. Garlicki, R. Świątek]. - Warszawa, 1992. - T. I. - S. 129-130.
9. Мицик Ю. Гетьман Іван Виговський / Ю. Мицик. - К., 2004.
- С. 44.
10. Nowak A. Jak rozbić Rosyjskie imperium? Ideje polskiej polityki
wschodniej (1733 - 1921) / A. Nowak. - K. : ARKANA, 1999. - S. 8.
11. Suleja W. Józef Piłsudski / W. Suleja. - Wrocław-Warszawa-
Kraków : Wydawnictwo. Zakład Narodowy imienia Ossolińskich,
2004. - S. 225.
12. Łoek J. Idea federacyjna Józefa Piłsudskiego / J. Łoek //
Libertas. Kwartalnik Społeczno-Polityczny. - Paryż, 1986. - Z. 6. -
S. 60.
13. Mironowicz E. Białorusini i Ukraińcy w polityce obozu
piłsudczykowskiego / E. Mironowicz. - Białystok, 2007. - S. 27.
14. Військова конвенція поміж Польщею і Україною // Ма-
зепа І. Україна в огні і бурі революції / І. Мазепа. 1917-1920. -
К., 2003. - С. 546.
15. Centralne Archiwum Wojskowe (CAW), Oddział II Sztabu
Głównego, I.303.4.5740, k. 55 (Ukraińcy. Żródła finansowe rządu
URL w 1920 r.).
16. Ibid., k.59 (Poselstwo Polskie w Waszingtonie. Załacznik
do str. 11. 30.04.1920 r.).
17. Wiszka E. Emigracja ukraińska w Polsce 1920 - 1939 /
E. Wiszka. - Toruń, 2005. - S. 23.
18. Гудь Б. Нелегка дорога до порозуміння. До питання гене-
зи українсько-польського військово-політичного співробітництва
1917-1921 рр. / Б. Гудь, В. Голубко. - Львів, 1997. - С. 29.
19. Biblioteka Narodowa w Warszawie, mf. 68867 (Partyzańsko-
Powstańczy Sztab Ukraiński), k.55 (Рапорт начальника генераль-
ного штабу до Головного отамана від 15 серпня 1920 р.).
20. Witos W. Moje wspomnienia / W. Witos. - T. 2. - Paryż,
1964. - S. 364; Kaczmarczyk J. Указана праця. - S. 149.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 101
21. Витяг з аналітичної довідки "Польсько-прометеївські сто-
сунки", складеної "двуйкою" (ксерокопії документів з Російсько-
го державного військового архіву) // Сідак В. С. Спецслужба
держави без території: люди, події, факти / В. С. Сідак,
Т. В. Вронська. - К., 2003. - С. 175.
22. Bączkowski W. Na marginesie prób tworzenia polskiej racji
stanu w kwestii ukraińskiej / W. Bączkowski // Biułetyń Polsko-
Ukraiński. - 1932. - № 1. - S. 11.
23. Lewandowski J. "Prometeizm" - koncepcja polityki wschodniej
piłsudczyzny (Część 1) / J. Lewandowski // Biuletyn Wojskowej
Akademii Politycznej (seria historyczna). (Warszawa). - 1958. -
№ 2. - S. 130.
24. Bączkowski W. Problem рroblemów Polskich / W. Bącz-
kowski // Biułetyń Polsko-Ukraiński. - 1938. - № 9. - 27 lutego. -
S. 101.
V. Komar
IDEA OF THE TREATY OF HADIACH IN THE POLISH GEOPOLITIC CONCEPTS
OF THE INTERWAR PERIOD
The origins and traditions of the Polish eastern policy are analyzed. The idea of the Treaty of Hadiach in 1658 became
apparent in J. Pilsudskij's policy of federalism and prometheism, which were aimed at strengthening Poland's dominance in
Eastern Europe.
Key words: the Treaty of Hadiach, Poland, eastern policy, federalism, prometheism.
© В. Комар
Надійшла до редакції 15.04.2011
ІСТОРІЯ
УДК 94(477.6):316.4.063.7"1943/1953"
ÐÅÏÐÅѲ¯ ÏÐÎÒÈ Â²ÐÓÞ×ÈÕ ÍÀ ÄÎÍÅ××ÈͲ
 1943-1953 ðð.: ÑÒÀÒÈÑÒÈ×ÍÈÉ ÀÑÏÅÊÒ
ОЛЕНА ЛУГОВА,
аспірант Донецького національного університету
Історико-статистичне дослідження присвячене аналізу результатів політики держави щодо
віруючих на Донеччині в 1943-1953 рр. Дослідження здійснено на основі методу цільового
виявлення, систематизації й порівняльно-статистичного аналізу винайдених в картотеці ре-
абілітованих, бібліотеках та інтернет-ресурсах фактичних матеріалів, документальних та
літературних джерел стосовно репресивної політики держави щодо віруючих на регіональ-
ному рівні. Обґрунтовано, що віруючі в УРСР та на Донеччині зокрема трактувались як
опозиція більшовизму, тому весь арсенал засобів карально-репресивного апарату був на-
правлений на розправу з ними. Жорстокі заходи проти віруючих призвели до неможливості
громадян користуватися правом на свободу совісті.
Ключові слова: репресії, статистичний аналіз, виправно-трудові табори, дискримінація.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Про-
блеми, закладені партійно-радянською політикою
1940-1950-х рр., значною мірою сформували конфі-
гурацію релігійно-суспільних відносин після унезалеж-
нення України. Адже протиріччя релігійного життя су-
часної України закорінені в релігійній політиці радянсь-
кого режиму в минулому. Усе це, а також потреби роз-
витку наукових засад вдосконалення сучасної держав-
ної політики стосовно релігії зумовили актуальність
теми статті.
У цьому контексті вкрай важливим є глибоке вив-
чення репресій в українському суспільно-релігійному
просторі внаслідок реалізації компартійно-радянської
політичної стратегії та практики кінця 1940-х - поч.
1950-х років у релігійній сфері.
Характер і напрямок еволюції радянської політики
щодо релігії та церкви в Україні вивчали В. Баран [1].
О. Вишиванюк [2], В. Войнолович [3] О. Лисенко [4, 5],
В. Пащенко [6] та ін. Однак репресивна діяльність дер-
жави в релігійній сфері в означений період на регіо-
нальному рівні через специфічність джерельної бази
фактично залишилась поза увагою дослідників. Автор
уводить у науковий обіг матеріали алфавітної карто-
теки редакційно-видавничої групи "Реабілітовані істо-
рією" при Донецькій держадміністрації.
Мета статті - визначити загальне й особливе в
здійсненні партійно-радянської репресивної політики
в релігійній сфері в цілому в Україні та на Донеччині
зокрема, оцінити роль законів та підзаконних норма-
тивно-правових актів, які легалізували державну по-
літику щодо релігії й церкви та регулювали державно-
церковні відносини.
Об'єктом дослідження є сукупність організаційних,
правових і позаправових, політичних, ідеологічно-про-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|