Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)

У статті здійснено аналіз та зіставлення двох підходів до категорії розуму та його ролі в пізнанні на прикладі творчості Петра Дмитровича Лодія (1784-1829) та професорів "київського кола" духовно-академічної філософії першої половини XIX століття (І. Скворцова, арх. Інокентія, В. Карпов...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Печеранський, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2011
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Філософія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33737
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.) / І. Печеранський // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 137-141. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33737
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-337372014-08-31T17:51:58Z Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.) Печеранський, І. Філософія У статті здійснено аналіз та зіставлення двох підходів до категорії розуму та його ролі в пізнанні на прикладі творчості Петра Дмитровича Лодія (1784-1829) та професорів "київського кола" духовно-академічної філософії першої половини XIX століття (І. Скворцова, арх. Інокентія, В. Карпова та П. Авсенєва). An analysis and a comparison of two approaches to the category of mind and its role in cognition are made on the example of works of Petro Dmytrovych Lodii (1784-1829) and professors of "the Kyiv circle" of spiritual and academic philosophy of the first half of the XIX century (I. Skvortzov, arch. Innokentyi, V. Karpov and P. Avsenev). 2011 Article Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.) / І. Печеранський // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 137-141. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33737 1(013):1(477) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Печеранський, І. Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.) Схід
description	У статті здійснено аналіз та зіставлення двох підходів до категорії розуму та його ролі в пізнанні на прикладі творчості Петра Дмитровича Лодія (1784-1829) та професорів "київського кола" духовно-академічної філософії першої половини XIX століття (І. Скворцова, арх. Інокентія, В. Карпова та П. Авсенєва).
format	Article
author	Печеранський, І.
author_facet	Печеранський, І.
author_sort	Печеранський, І.
title	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)
title_short	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)
title_full	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)
title_fullStr	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)
title_full_unstemmed	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)
title_sort	категорія "розуму" у творчості петра лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в україні в i пол. xix ст.)
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33737
citation_txt	Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.) / І. Печеранський // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 137-141. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT pečeransʹkijí kategoríârozumuutvorčostípetralodíâtakiívsʹkíjakademíčníjfílosofíídopitannâprodvatipiprosvítnicʹkoífílosofíívukraínívipolxixst
first_indexed	2025-07-03T14:28:19Z
last_indexed	2025-07-03T14:28:19Z
_version_	1836636333937786880
fulltext	№ 4 (111) травень-червень 2011 р. ЕКОНОМІКА 137ФІЛОСОФІЯ УДК 1(013):1(477) ÊÀÒÅÃÎÐ²ß "ÐÎÇÓÌÓ" Ó ÒÂÎÐ×ÎÑÒ² ÏÅÒÐÀ ËÎÄ²ß ÒÀ ÊÈ¯ÂÑÜÊ²É ÀÊÀÄÅÌ²×Í²É Ô²ËÎÑÎÔ²¯ (ÄÎ ÏÈÒÀÍÍß ÏÐÎ ÄÂÀ ÒÈÏÈ ÏÐÎÑÂ²ÒÍÈÖÜÊÎ¯ Ô²ËÎÑÎÔ²¯ Â ÓÊÐÀ¯Í² Â I ÏÎË. XIX ÑÒ.) ІГОР ПЕЧЕРАНСЬКИЙ, кандидат філософських наук, доцент кафедри міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв У статті здійснено аналіз та зіставлення двох підходів до категорії розуму та його ролі в пізнанні на прикладі творчості Петра Дмитровича Лодія (1784-1829) та професорів "київ- ського кола" духовно-академічної філософії першої половини XIX століття (І. Скворцова, арх. Інокентія, В. Карпова та П. Авсенєва). Ключові слова: філософська культура України XIX століття, П. Лодій, київська духовно- академічна філософія, світське та духовне просвітництво, розум, віра, пізнання. Постановка і стан вивчення проблеми. У своїй праці "Відповідь на питання: Що таке просвітництво?" (1784) І. Кант, намагаючись осмислити феномен епо- хи XVIII століття, чи не вперше в історії філософії до- сить чітко формулює її гасло (девіз) - "Май мужність користуватися своїм власним розумом! Sapere aude!" Він вважав, що доба Просвітництва - це доба інтелектуального повноліття, тобто такого стану в європейській культурі, коли остання шляхом критичної саморефлексії власних цінностей усвідомлює не- обхідність звільнення від церковних авторитетів, за- бобонів та спекулятивних догм. Дійсно, в основі "про- екту" Просвітництва знаходилася програма розвитку мислення в досить широкому його розумінні - від гно- сеологічного до культурно-ідеологічного аспектів. Як відмічають італійські дослідники Дж. Реале та Д. Ан- тисері: "Просвітництво формується на ґрунті різних традицій не під виглядом теоретичної системи, а швид- ше у формі ідеологічного руху, який має в кожній країні специфічний характер, але із загальною основою: вірою в людський розум, що покликаний забезпечи- ти прогрес людства… звільнення від кайданів не- вігластва, забобонів, міфів, пригноблення. Культ Ро- зуму у просвітників має на меті захист наукового та технічного пізнання як знаряддя перетворення світу та поступового покращення умов матеріального й ду- ховного життя людства; це і релігійна, і етична тер- пимість; захист невід'ємних природних прав люди- ни та громадянина; відмова від догматичних ме- тафізичних систем, що не піддаються фактичній перевірці; критика забобонів, які втілені в позитив- них релігіях та захист деїзму (але також і матеріа- лізму); боротьба проти класових привілеїв та ти- ранії" [1, c. 456]. На прикладі наведеної цитати ми ба- чимо, що в основі феномена епохи Просвітництва зна- ходиться категорія людського розуму та його конст- руктивно-критичний зміст, що становить підґрунтя духовно-морального та соціально-політичного прогре- су. Розум - не дарунок чи то язичницьких богів, чи то християнського Бога, насправді він є внутрішньо при- таманною людині силою, "природним світлом", її без- смертям. Такий підхід слугує основною оптимістич- ної філософії, яка стверджує, що якщо розуміння люди- ни й не вичерпується категорією розуму, то все, що має до неї безпосереднє чи опосередковане відношення, може бути піддано вивченню розумом. У Просвітництві концепцію релігійного пізнання було змінено на концеп- цію науково-технічного пізнання; відбулася заміна век- торів: якщо раніше межею розуму виступала віра в Бога та авторитет Церкви, то тепер він також має свої межі, але в досвіді; якщо раніше ідеалами для нього поставали істини релігійного одкровен- ня та "медитації" теології, то тепер - ньютонівсь- ка фізика та локківська гносеологія. Якщо в Західній Європі кінця XVII-XVIII століття відбулося чітке декларування курсу філософської дум- ки (від віри в Бога (позитивної) до віри в розум (раціо- нально-природної), від догматів до досвіду в пізнанні, від божественності до світськості в світогляді), то на українських землях цього часу зміст філософського життя був визначений, з одного боку, засвоєнням у кінці XV - на початку XVII ст. ідей західноєвропейського Ренесансу та Реформації, з іншого боку, потужним впли- вом традиції схоластизованого аристотелізму в його зв'язку з філософськими ідеями Нового часу (впливи картезіанства та вольфіанства на формування кон- цептів вітчизняного філософування). Прикладом у цей час може слугувати творчість професорів Києво-Мо- гилянської академії, яка у своїй основі містила склад- ний синтез ідей платонізму, аристотелізму та раціона- лізму XVII століття, що був перехідним періодом від схоластичного до новочасного типу філософствуван- ня - час формування професійної філософії в Україні. На думку львівського дослідника І. Захари, "…коли мова йде про професійну філософію в Україні, - маєть- ся на увазі раціональна течія релігійної філософії, яка існує одночасно із секуляризованою філософією Но- вого часу. Слід відзначити, що обидві теорії не ізольо- ЧАСТИНА І PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (111) травень-червень 2011 р. 138 ЕКОНОМІКА вані одна від одної. Раціональна релігійна філософія бере до уваги усе те нове, що з'являється у секуляри- зованій, а остання - не ігнорує того, що викликає у неї інтерес у розвитку академічної " [2, c. 227]. Поряд із цим наприкінці XVIII - на початку XIX ст. спостерігається активізація інтересу до просвітниць- кої філософії, при цьому специфіка останнього поля- гає в зацікавленості не стільки ідеями французького, скільки німецького просвітництва, де "надзвичайну популярність ", як влучно зауважив В. Горський, мав саме Християн фон Вольф (1679-1754). Праці одно- го з його учнів Х. Баумейстера (1708-1785) з другої половини означеного століття, першими перекладача- ми яких були І. Ісаєв (1783) та П. Лодій (1790), узяті за основу викладання філософії в усій Російській імперії. У 10-30-х рр. XIX ст. в освітні осередки на тогочасних українських землях пробивають собі дорогу ідеї пред- ставників німецької класичної філософії: ознайомлен- ня з поглядами І. Канта в Харківському університеті розпочав Л. Якоб, а в Київській духовній академії І. Скворцов; ідеї Й. Фіхте та Ф. Шеллінга в тому ж Хар- кові пропагуються Й. Шадом та його школою, у Києві під впливом першого перебував відомий проповідник та ректор Київської академії архімандрит Інокентій Борисов, окрім цього, до спадщини Ф. Шеллінга про- являють інтерес в Одесі М. Курляндцев та Й. Міхне- вич тощо. На тлі цього в контексті філософської куль- тури України кінця XVIII - першої половини XIX ст. на- мітилися два типи просвітницької думки - світський та духовний. Перший, зокрема, може бути представ- лений такими іменами, як Я. Козельський, П. Лодій, І. Рижський, І. Стойкович, М. Курляндцев, О. Духнович та ін. Другий - творчістю представників "київського кола" академічної філософії, а саме: уже згаданих Іно- кентія та І. Скворцова, а також В. Карпова, П. Авсе- нєва, Ор. Новицького та ін. Виходячи із цього, метою статті є спроба зрозуміти специфіку кожного з означе- них типів просвітницької думки на основі аналізу та зіставлення поглядів одного з найбільш відомих вітчиз- няних просвітників Петра Дмитровича Лодія (1784- 1829) та київських академістів першої половини XIX століття на категорію розуму, його ролі в пізнанні. Виклад основного матеріалу. Петро Дмитрович Лодій народився 4 травня 1764 року в с. Збой Земп- линського комітату в родині священика (нині терито- рія Словаччини, неподалік від кордону з Україною). Початкову освіту здобув у місцевій школі та продов- жив навчання в ліцеї м. Великий Варадин. У 1782 р. переїздить до Львова, де вступає до греко-католиць- кої семінарії. Вищу освіту здобуває у Львівському уні- верситеті, після закінчення якого з гідністю витримує конкурс на посаду професора логіки, метафізики та моральної філософії відділу "Studium Ruthenum" ("Руського інституту ") університету. Окрім філософсь- ких наук, Лодій викладав польською мовою чисту та прикладну математику, природничі науки, літературу та нумізматику. У своїх творах "Ономастикон превелеб- нейшему господину Николаю Скородинскому" (1790) та "Ономастикон превелебнейшему господи- ну Антонию Ангеловичу" (1791), які були присвячені ректорам Руського інституту, філософ пропагує про- світницькі ідеї та оспівує патріотичні почуття в надії на розповсюдження серед широких верств українсь- кого населення освіти та культури. У 1797 р. його при- значають деканом філософського факультету, утім, з огляду на численні утиски з боку адміністрації універ- ситету, П. Лодій у 1802 р. переїздить до Кракова (Ягел- лонський університет), де виконує одночасно обов'яз- ки завідувача кафедри логіки, метафізики та мораль- ної філософії та завідувача кафедри чистої та приклад- ної математики. Але вже невдовзі (у серпні 1803 р.) Петро Дмитрович вступає на службу в Учительську гімназію в Петербурзі, яка найближчим часом мала бути перетворена на Педагогічний інститут, а згодом на університет. П'ятнадцять років плідної та само- відданої праці принесли вченому визнання в петер- бурзьких наукових колах: він уміло застосовував влас- ний енциклопедизм та глибину методологічного розмис- лу до широкого спектру знання, а саме: філософії, філології, правознавства, економіки, природознав- ства, математики, суспільних наук тощо. Після того як інститут було перетворено на університет, П. Лодій у 1819-1825 рр. обіймав посаду декана філософсько- юридичного факультету, завідував кафедрами теоре- тичної та практичної філософії (з 1819 до 1821 року) та природного права (з 1821 до 1824 року). Саме в "петербурзький" період творчості дослідник публікує такі свої фундаментальні праці, як "Логічні настано- ви, які скеровують до пізнання та розрізнення істинного від хибного" (1815) та "Теорія загальних прав, яка містить в собі філософське вчення про природне всезагальне державне право" (1828). Філософські погляди дослідника формувались в освітньому середовищі Львівського, Краківського та Петербурзького університетів у той час (друга поло- вина XVIII - початок XIX століття), коли широкого роз- вою на теренах філософської культури України набу- ли просвітницькі ідеї, які, знову ж таки, ураховуючи національний фактор, являли собою складний синтез різних думок та теорій (емпіризму та раціоналізму, іде- алізму та матеріалізму, сцієнтизму та антисцієнтизму тощо). По-перше, ідеологія Просвітництва породжува- ла острах провінціалізму, заміняючи його гаслами уні- версальної раціональності, по-друге, актуалізува- лось тяжіння до подолання крайнощів та одномірнос- тей у філософії з боку вітчизняних учених. Яким же чи- ном головне гасло просвітництва - "ідеал розуму" - трансформувався крізь призму світорозуміння Петра Дмитровича Лодія? Що таке розум як філософська категорія? Яким є зміст цього поняття? "Людина має потребу в благородній освіті та доб- рому повчанні, щоб стати дійсно філософом та корис- ним громадянином і щоб не бути під загрозою стати оповідачем порожніх міркувань або безглуздим роз- повсюджувачем помилкових містичних уявлень. Отже, вона повинна намагатися володіти поняттями про речі; повинна споглядати й вивчати природу, але ще не приступаючи до судження про її закони; вона має віднайти людину як розумну істоту, як жителя зем- ного, перш ніж почне писати про людські власти- вості [курсив мій - І.П.]. Необхідно звикнути мислити, використовуючи математичні науки, і, зрештою, знати мову, котра є величезним помічником думки, перш ніж почати робити проекти, які без цього будуть схожі ли- шень на копиці безглуздих слів. Виходячи з усього, зро- зуміло, що потрібно знати природну історію, фізику, медичну антропологію, всесвітню історію, енциклопе- дію наук і граматику перед тим, як приступити до вив- чення власне філософії. Зручніше почати її вивчення з емпіричної психології, естетики, логіки, а потім перей- ти до метафізики. За умови такої підготовки можна сподіватися, що людина не кинеться на першу ліпшу систему і не схоче самотужки отримати знання якогось філософа стародавніх або сучасних шкіл, завдяки чому ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (111) травень-червень 2011 р. ЕКОНОМІКА 139 лише втратить свій час і сили, а краще доручить себе керівнику, який поєднує пізнання найважливіших мета- фізичних думок у всі часи… Під керівництвом такої людини вчення теоретичної філософії досягло б своєї безпосередньої мети, тобто призвело б до основ прак- тичної частини цієї науки. Моральне, народне та гро- мадянське право і звичайна політика повинні слідува- ти за нею, а історія філософії завершувала б увесь курс… Філософ-початківець, що має добрі енцикло- педичні знання, розуміє вчення й користь людства, буде ще вагомішим для суспільства, якщо зосередить свою увагу на правилах виховання. Тож наприкінці своєї освіти варто зайнятися педагогікою…" [3, c. 463- 465]. Ця досить таки розлога цитата з інструкції, яка була написана П. Лодієм для свого учня А. Галича у 1808 р., розкриває світоглядно-методологічний ас- пект категорії розуму в підході вченого. Розум для філософа-просвітника постає силою, що розкриває "сутність речей" та здіймає людину на височінь світо- будов культури та цивілізації. Людина як "розумна істо- та" завдяки освіті та системі наук розкриває перед собою нові горизонти власного розвитку та нові грані пізнання світу. Велике значення тут відіграє й філосо- фія: "Проте якщо філософія повинна бути святилищем здорового глузду і надійним дороговказом до благо- дійного життя, то вона повинна бути освітою розуму і серця " [4, c. 2-3]. Розум - світло в темряві невідо- мого. Джерелом цього світла, на думку П. Лодія, і є просвіта, важливість якої для українського народу в XVIII столітті він добре усвідомлював. Дещо інший зріз проблеми наявний у роботі вченого "Настанови Логіки", у якій Петро Дмитрович наголошує на тому, що категорію розуму ми отримуємо шляхом наділення духа (духовної субстанції) тілом. Професор "подвоює душу", поділяючи її на "наділену тілом", яка є смертною, і "не наділену тілом" - душа після смерті, або "дух". Перша частина душі становить предмет матеріа- лістичної психології, інша досліджується пневматологією (теологічне "духословіє"). Поділяючи філософію на теоретичну (пневматика, логіка, метафізика та фізи- ка) й практичну (етика, політика, економіка тощо), у роботі "Логічні настанови, що скеровують до пізнання та розрізнення істинного від хибного"(1815), П. Лодій визначає логіку як "розумноістинну" науку. Логіка - це наука (система правил), що скеровує розум у процесі мислення з метою запобігання помилці та пізнання істини. До її складу входять три дії розуму: 1) зображати та розрізняти речі (поняття й ідея), 2) стверджувати або заперечувати річ, та 3) форму- вати мислення залежно від суджень ствердних чи за- перечних. Звідси предмет та мета логіки - керувати діями розуму у випробуванні істинних (роз)суджень та їх протиставлень. У першій частині роботи мова йде про першу дію розуму (душі) - просте поняття як чут- тя та пізнання, у яких річ лише дана без ствердження чи заперечення. У другій частині "Настанов Логіки" йдеться про другу дію розуму - судження, що є співвіднесенням образу чи простого поняття через ствердження та заперечення: "…коли розумієш, що в ідеї значиться дух і, що другий розтягнутий заперечуєть- ся, то вони між собою не узгоджуються. Складаємо (роз)судження в умі: Дух не є розтягнутий, так, знову беручи до уваги ідею: тіло, і другу: розтягнуте, міркує- мо подумки, щоб ті з собою добре узгодити, і складає- мо (роз)судження стверджувальне: Тіло є розтягнуте" [5, арк. 21]. Правильне судження можливе з огляду на чотири речі - розуміння двох ідей; взаємне їх порівнян- ня; взаємна їх подібність чи неподібність пізнання; ви- користовується правило, бо (роз)судження є таким, що складається з багатьох ідей; оскільки ідеї, що виперед- жають, мисляться не як частина (роз)судження, а як ре- човина чи матерія, до якої стягується (роз)судження. Третьою дією розуму П. Лодій називає розмову або міркування. Останнє, яке, крім розуму, відбувається й через слова, називається доказом і складається з ба- гатьох окремих суджень або речень, із яких одне не- відоме чи малозрозуміле вноситься з інших відомих чи зовсім зрозумілих. До уваги слід взяти два основні до- кази кожної з частин: передуючої, із якої випливає друга та перебуває в часі з першою, та наступна, що випли- ває із сумнівного речення як друга частина доказу. Виходячи з вищеозначеного поділу філософії на теоретичну та практичну, логіка, на думку прикарпатсь- кого дослідника, дозволяє усвідомити цінність розуму для філософії й не лише для неї. Розум є як предме- том логіки, так і метою філософії. Безумовне зна- чення та призначення філософії полягає в тому, щоб через самопізнання відкривати в людині нові горизонти її буття, здіймаючись над партикулярністю інтересів та бажань у височінь абсолютних цінностей, спокою та добробуту. Тимчасовість - головний ворог філософії, а вічність - її друг. "Будь дбайливим у пізнанні всього того, що розум твій пізнати може, і використовуй усе, тобою пізнане, задля тієї мети, щоб стати морально добрим і тому гідним щасливого існування " [4, c. 13]. Логічна вправність розуму обумовлює його гносе- ологічне значення. У своїх працях "Короткий вступ до метафізики" та "Логічні настанови, що скеровують до пізнання та розрізнення істинного від хибного" Петро Дмитрович проявив себе як філософ, що належить до когорти тих, які "звільнили себе від системного ярма Вольфової філософії" і "почали філософувати без си- стеми". Погляди вченого не варто ототожнювати з лей- бніце-вольфіанською концепцією генезису знання від відчуттів, тому що він прямо вказує на те, "що ми прий- маємо за теперішні відчування..., вважають одними тільки поняттями", що гносеологічний принцип - "при- чина зовнішніх відчуттів перебуває поза душею нашою" - ще не виражає сутності реалізму: причина зовнішніх чуттів має відрізнятися не тільки від самої душі, але й "від інших духовних сил". Також він критикує Д. Локка за дуалізм у теорії первинних та вторинних якостей, Дж. Берклі та Д. Ґ'юма за суб'єктивізм та агностицизм, Н. Мальбранша за оказіоналізм: "... якби бог, як причи- на, породжував їх [зовнішні чуття. - І.П.] в душі нашій, то в результаті виникли б найбільші безглуздя, а тому причина зовнішніх відчувань повинна утримуватися в речових силах або тілах" [4, c. 365]. Так само П. Лодій розкриває своє ставлення до ідеалізму Вольфа на прикладі вчення про істину: він заперечує "трансцен- дентальну" (метафізичну) - "порядок тих речей, які на- лежать сущому", упроваджений "божественним інте- лектом", - тому що, заперечуючи божественне джере- ло зовнішніх (та й внутрішніх) почуттів, учений не по- требує надприродного гаранту збігу ходу ідей і ходу речей: "Істина метафізична й там бути може, де не вид- но ніякого порядку в різновиді, а порядок різновиду бути може, де немає ніякої метафізичної істини" [4, c. 311]. Ще з більшою пересторогою Петро Дмитрович ставиться до зведення Декартом усього існуючого до тези "Мислю, отже я, існую", убачаючи в цьому непра- вомірну абсолютизацію раціонального в пізнанні. Окремою сторінкою в історико-гносеологічних ек- скурсах ученого є його "прихована" полеміка з теорією ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (111) травень-червень 2011 р. 140 ЕКОНОМІКА пізнання І. Канта. Відкидаючи твердження німецького філософа про те, що розум людини не здатен пізнати "речі в собі", він намагається відродити віру в розум як силу розпізнавання зв'язку всезагальних істин та понять на підставі розкриття закономірних подібностей у ре- чах. Перший крок ним був здійснений у межах учення про істину, де він доповнив поняття метафізичної істини поняттям "фізичної істини", яку ми отримуємо мето- дом індуктивних доведень у природничій науці. Це відоб- ражається й у поділі логічної істини на іманентну та зов- нішньо-предметну. Х. Вольф виокремив поняття номі- нальної та реальної істини, намагаючись їх ототожнити: реальна номінальна істина (відповідність нашого суд- ження з об'єктом або представленою річчю) і номіналь- на реальна (тотожна визначенню предиката через по- няття суб'єкта). Натомість П. Лодій розуміє під номіналь- ною істиною наукову гіпотезу, яка знайшла своє підтвер- дження на практиці. Предметно-логічна істина відрізняється від формально-логічної реальністю змісту, а від трансцендентально-логічної - більшою віро- гідністю та об'єктивністю. Пізнання предметних логіч- них істин є завданням позитивних наук, тоді як логіка досліджує правильність мислення, відшукує "формальні логічні істини". У П. Лодія висловлена глибока думка про субординацію логічних форм предметному змісту мис- лення: істинність логічних форм є підпорядкованою, тобто вторинною щодо "об'єктивної матеріальної істи- ни", яка відсторонена від продукту розумової діяльності. Наступний крок має відношення безпосередньо до спроможності самого розуму. Прагнучи поєднати у своєму підході раціоналістичні тенденції Лейбніца- Баумгартена та сенсуалізм Локка-Кондільяка, філо- соф уважає, що закони мислення мають велике пізна- вальне значення. Указуючи на розум та досвід як на головні джерела істинності, він припускає факт безпо- середнього отримання знання через чуттєве спогля- дання, що свідчить про його симпатії поглядам Д. Лок- ка: "Той затверджує істину, хто пропонує достатні при- чини або поняття, за допомогою яких відкривається подібність або відмінність між двома поняттями " [4, c. 325-326]. Але П. Лодій намагається зберігати вірність і раціоналізму, не забуваючи про інтуїтивно- апріорну природу філософії: "Думка й віра філософсь- ка не потребують доказів, оскільки не мають належ- них причин " [4, c. 327]. Звернення до апріоризму зу- мовлено тими труднощами, що їх зустрічає на своєму шляху сенсуалізм. Яким чином пов'язати абстрактні об'єкти філософії та математики з "речовиною чуттє- вості"? Учений розмежовує предмет понять на "речі єдині" (визначаються в різний спосіб щодо кожної зі своїх частин) та "речі повсюдні" (не мають можливості такого визначення). У межах останньої категорії він виокремлює довершену повсюдність (складається лише з необхідності зв'язків між поняттями) та по- рівняльну (емпіричну) повсюдність (де висновки від операції з поняттями робляться подібно до висновків досвіду). Беручи за основу останню, П. Лодій дає виз- начення розуміння: "…різні властивості й ознаки речей, які чуттям піддаються у себе приймати і начебто б об- раз їх у розумі своєму накреслити; цей образ є ніщо інше, як деяка подоба зрозумілої речі" [4, c. 127]. Таке трак- тування розуміння - передтеча логічного поняття, оск- ільки на цьому рівні виконується синтез двох щаблів чуттєвого пізнання - відчуття та сприйняття. На цьому рівні ми спостерігаємо таку послідовність розумових операцій: 1) людина абстрагується від буття досліджу- ваного предмету, аналізуючи його окремі якості й влас- тивості; 2) виникає відчуття "відомості розуміння або уявлення"; 3) увага сконцентровується на уявному пред- меті, але вже не враховуючи безпосередніх відчуттів. Так само тут немає й натяку на поняття, оскільки відсутня словесна оболонка. Як результат "просте розуміння речі, без усілякого про неї ствердження або заперечен- ня", що доповнюється інтелектуально-інтуїтивним розсудком властивостей та відношень, на підставі чого й утворюються розумові поняття. Отже, еклектизм Петра Лодія - це поміркований реалізм, який прив'язує формалізм та раціоналізм іде- алізму до "сили сутності речей", переконливо доводить пізнаваність предметів реального світу через їхній прояв до змісту буття. Оптимізм та об'єктивізм, ува- жає вчений, - головна зброя розуму у боротьбі з берк- ліанським суб'єктивізмом, юмівським агностицизмом і кантівським апріоризмом. Розум, на його думку, - це не самодостатня та закрита система. Він відкритий для збагачення з боку досвіду. Для підтвердження цих слів наведемо цитату з рукопису П. Лодія "Міркуван- ня про походження 4-х факультетів, що становлять ун- іверситети, про науки, що в них викладають, і їх цілі" (§ 8), спираючись на матеріал дисертації І. Кравчук "Петро Лодій як представник української академічної філософії" (2008): "Філософські настанови поради розуму, отже, якщо бог створив людину за образом і подобою своєю, наділив її розумом для того, щоб він був їй наставником і керівником в осмисленні своїх відчувань до досягнення істинного благополуччя, то людина як чуттєво-розумна істота повинна, на- самперед, користуватися порадами розуму [курсив мій - І.П.], коли ж відчує недолік їх, тоді повинна нама- гатися за можливістю доповнити цей недолік іншими засобами й удатися до одкровення … А в інших випад- ках - до інших наук, у яких досвідом доводиться те, до чого одним міркуванням дійти не можна. Поміркований садівник спершу спостерігає, як на дерево діє приро- да, а коли помітить, що воно не приносить йому очіку- ваних плодів, то застосовує досвід різнорідного щеп- лення; отже, з тієї точки починає або принаймні почина- ти повинен і богослов, і лікар, і правознавець, на якій зупиняється і припиняє філософ " [6, арк. 149-150]. Ось такий філософський "ідеал розуму" Петра Дмитровича Лодія. ЛІТЕРАТУРА: 1. Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. - Том 3. Новое время / Дж. Реале, Д. Антисери. - СПб. : ТОО ТК "Петрополис", 1996. - 736 с. 2. Захара І. С. Академічна філософія України (ХVІІ - І пол. ХVІІІ ст.) / І. С. Захара. - Львів : Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2000. - 239 с. 3. Об отправлении студентов Петербургского педагогичес- кого института в чужие края // Сборник постановлений по Мини- стерству Народного Просвещения. - Т. 1. (1802-1825). - СПб., 1875. - С. 463-465, 534-535. 4. Лодий П. Д. Логические наставления, руководствующие к познанию и различению истинного от ложного / П. Д. Лодий. - СПб., 1815. - 500 с. 5. Лодий П. Д. Наставление логики / П. Д. Лодий. - ЛНБ імені В. Стефаника. - НД - 348/I. - 50 арк. 6. Кравчук І. В. Петро Лодій як представник української ака- демічної філософії : дис. … канд. філос. наук : спец. 09.00.05 / Кравчук Інга Володимирівна. - К., 2008. - 174 с. Закінчення статті - № 5 (112) липень-серпень 2011 р. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (111) травень-червень 2011 р. ЕКОНОМІКА 141 І. Pecherans'kyy CATEGORY "THE MIND" IN THE WORKS OF PETRO LODII AND KYIV ACADEMIC PHILOSOPHY (TO THE ISSUE ABOUT TWO TYPES OF PHILOSOPHY OF ENLIGHTENMENT IN UKRAINE AT THE BEGINING OF THE XIX CENTURY) An analysis and a comparison of two approaches to the category of mind and its role in cognition are made on the example of works of Petro Dmytrovych Lodii (1784-1829) and professors of "the Kyiv circle" of spiritual and academic philosophy of the first half of the XIX century (I. Skvortzov, arch. Innokentyi, V. Karpov and P. Avsenev). Key words: philosophical culture of Ukraine of the XIX century, P.Lodii, Kyiv's spiritual and academic philosophy, secular and spiritual enlightenment, mind, belief, cognition. © І. Печеранський Надійшла до редакції 26.05.2011 ФІЛОСОФІЯ УДК 168.522:001.8 ÐÈÇÎÌÀ ÒÀ ÑÈÌÓËßÊÐ Ó ÑÓ×ÀÑÍÈÕ ÊÓËÜÒÓÐÎÒÂÎÐ×ÈÕ ÏÐÎÖÅÑÀÕ ВОЛОДИМИР ФЕДЬ, доктор філософських наук, доцент Слов'янського державного педагогічного університету У статті автор обґрунтовує думку, згідно з якою концепції ризоми (Ж. Дельоз і Ф. Гват- тарі) та симулякру (Ж. Бодрійяр) мають методологічну цінність для дослідження сучасних культуротворчих процесів. Ризома та симулякр дозволяють виявити нові характеристики культуротворчих процесів, зокрема децентралізації, симулятивності та ін. Робиться висно- вок про те, що в сучасності гуманістичні цінності продовжують відігравати важливу роль у подоланні духовної кризи. Ключові слова: ризома, симулякр, культуротворчий процес, знак, код, модель, гіпер- реальність. Постановка проблеми та стан її вивчення. Відродження української національної самосвідомості та духовності корелює з глобалізацією, яка пропагує універсалістські цінності. Відбуваються істотні онто- логічні зміни, що пов'язуються з феноменами уніфі- кації, вестернізації, змасовлення, конформізму, техні- цизму, споживацтва та призводять до світоглядного розриву між Людиною та Природою, гуманітарним та технічним потенціалом культуротворчості. У зв'язку із цим перед філософською наукою постає завдання осмислення специфіки сучасних культуротворчих про- цесів, без чого неможливий вихід людини та соціуму з кризового стану. При уважному аналізі стає зрозумілим, що тра- диційні (діалектичний, системний та ін.) методи дослі- дження культуротворчих процесів далеко не завжди виявляють внутрішню динаміку сучасних інтенцій куль- туротворчості, а часом зовсім не "спрацьовують" у нових умовах. Таке положення речей зумовило акту- альність деяких понять постмодерністської філософії як таких смислових конструктів, що розкривають сут- тєво нові можливості в дослідженні культуротворчості. Серед понятійного апарату постмодернізму особли- во актуальними в контексті розвитку сучасної українсь- кої культуротворчості є такі смислові материки, як ри- зома та симулякр. Визначальну роль в осмисленні цих понять відігра- ла французька філософська школа та її представники - визнані класики постмодернізму. Зокрема, конструкт ризоми (як образ "між-буття" в культурі) розробили Жиль Дельоз і Фелікс Гваттарі, а поняття симулякру (як відображення "симуляційних" процесів у культуро- творчості) сформулював Жан Бодрійяр. Теоретична модель "культуротворчих процесів" отримала емпіричну підтримку в західноєвропейській (А. Бергсон, Е. Гуссерль, А. Уайтхед та ін.), російській (І. Пригожин, В. Налімов та ін.) та українській (Ю. Афа- насьєв, С. Кримський, В. Леонтьєва та ін.) традиції. Серед вітчизняних досліджень можна виділити моно- графію "Культуротворчий процес: обґрунтування та начала" [7], у якій здійснюється найбільш послідовна спроба аналізу культуротворчих процесів у вітчизняній, а можливо, навіть і в європейській філософській тра- диції. Одиницю культуротворчого процесу автор пози- ціонує як "культурний акт", що передбачає утверджен- ня культурного явища як єдності змісту та культурної PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Категорія "розуму" у творчості Петра Лодія та київській академічній філософії (до питання про два типи просвітницької філософії в Україні в I пол. XIX ст.)

Institution

Ähnliche Einträge