Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями

У статті здійснено аналіз теоретичних положень концепції довіри Ф. Фукуями та розглянуто особливості формування культури довіри в Японії. Значна увага приділяється питанням співвідношення довіри та соціального капіталу з урахуванням національної соціокультурної специфіки економічного та політично...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кожем’якіна, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2010
Назва видання:	Наука. Релігія. Суспільство
Теми:	Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33746
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями / О.М. Кожем’якіна // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 284-289. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33746
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-337462012-05-31T12:51:45Z Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями Кожем’якіна, О.М. Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку У статті здійснено аналіз теоретичних положень концепції довіри Ф. Фукуями та розглянуто особливості формування культури довіри в Японії. Значна увага приділяється питанням співвідношення довіри та соціального капіталу з урахуванням національної соціокультурної специфіки економічного та політичного розвитку. В статье произведен анализ теоретических положений концепции доверия Ф. Фукуямы, рассмотрены особенности формирования культуры доверия в Японии. Значительное внимание уделено вопросам соотношения доверия и социального капитала, с учётом национальной социокультурной специфики экономического и политического развития. The theoretical principles of the concept of F. Fukuyama’s trust and some special features of the trust culture formation in Japan are analyzed in this article. Much attention is given to the questions of interrelation of trust and social capital taking into account the national sociocultural specificity of economic and political development. 2010 Article Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями / О.М. Кожем’якіна // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 284-289. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33746 304.2(520) uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку
spellingShingle	Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку Кожем’якіна, О.М. Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями Наука. Релігія. Суспільство
description	У статті здійснено аналіз теоретичних положень концепції довіри Ф. Фукуями та розглянуто особливості формування культури довіри в Японії. Значна увага приділяється питанням співвідношення довіри та соціального капіталу з урахуванням національної соціокультурної специфіки економічного та політичного розвитку.
format	Article
author	Кожем’якіна, О.М.
author_facet	Кожем’якіна, О.М.
author_sort	Кожем’якіна, О.М.
title	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями
title_short	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями
title_full	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями
title_fullStr	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями
title_full_unstemmed	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями
title_sort	національно-культурне підґрунтя довіри: досвід японії в трактовці ф. фукуями
publisher	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Релігійні впливи на суспільство, культуру і науку
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33746
citation_txt	Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями / О.М. Кожем’якіна // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 284-289. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Наука. Релігія. Суспільство
work_keys_str_mv	AT kožemâkínaom nacíonalʹnokulʹturnepídgruntâdovíridosvídâponíívtraktovcíffukuâmi
first_indexed	2025-07-03T14:28:49Z
last_indexed	2025-07-03T14:28:49Z
_version_	1836636364667355136
fulltext	«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 284 УДК 304.2(520) О.М. Кожем’якіна Черкаський державний технологічний університет, Україна НАЦІОНАЛЬНО�КУЛЬТУРНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОВІРИ: ДОСВІД ЯПОНІЇ В ТРАКТОВЦІ Ф. ФУКУЯМИ У статті здійснено аналіз теоретичних положень концепції довіри Ф. Фукуями та розглянуто особливості формування культури довіри в Японії. Значна увага приділяється питанням співвідношення довіри та соціального капіталу з урахуванням національної соціокультурної специфіки економічного та політичного розвитку. Сучасний глобалізований світ, даруючи нам, з одного боку, величезні можливості та, з іншого боку, нечувані раніше загрози, активізує пошук стійких основ буття, що укорінені в культурі. Україна, переживаючи рубіжний період початку нового тисячоліт- тя, знаходиться в стані соціально-економічного і політичного реформування, відчуває своєрідну «антропологічну катастрофу», яка зумовлена зміною багатовікових духовних орієнтацій, зміщенням соціальних акцентів, ідеалів, провідних цілей та зразків пове- дінки. Саме на цьому етапі дуже важливо розробити правильні та відповідні власній культурній традиції стратегії економічного, політичного, соціокультурного розвитку нашої держави, враховуючи позитивний досвід інших країн в сфері модернізації. Япо- нія в цьому аспекті викликає жвавий інтерес дослідників, серед яких – відомий аме- риканський філософ, соціолог, політичний економіст Френсіс Фукуяма, знаний у світі за працями «Кінець історії», «Довіра: соціальні чесноти та шлях до процвітання», «Ве- ликий розрив», «Наше постлюдське майбутнє» та ін. Досліджуючи історіософські проблеми спрямування історії та її визначальні чин- ники, за основу суспільного розвитку вчений взяв не економічну чи політичну категорію, а соціокультурну, обумовлену традиційними підвалинами – категорію довіри, змальо- вуючи її в дещо ідеалізованому світлі на комунітаристських засадах. Пізніше в різнома- нітних інтерв’ю Ф. Фукуяма уточнює, що він не надає довірі визначального та єдино потужного змісту в процесі досягнення суспільного добробуту та економічного зрос- тання, довіра стоїть в ряду визначальних категорій як одна з так званих «неврахова- них», але досить важливих детермінант. Ф. Фукуяма звертає увагу на роль культурного контексту впроваджуваних економічних реформ та модернізаційних процесів в кож- ному конкретному суспільстві, що й визначає специфічну природу довіри в різних спільнотах. Категорію довіри вчений розглядає в контексті понять колективного блага, внутрішньої соціальної гармонії, професійної та національної солідарності, системи соціальних зобов’язань та широкого співробітництва. Ф. Фукуяма наголошує на важливості та дієвості довіри в постіндустріальну добу, коли відбувається прискорений науково-технічний прогрес, інформаційна перенасиче- ність, глобалізаційні тенденції, ускладнення суспільного життя, пов’язуючи проблему довіри з процесами формування демократичних інституцій та становленням громадянсь- кого суспільства. Довіра розглядається ним як мегатенденція сучасного світу та скла- дова соціального капіталу, яка невловимо, але суттєво та ефективно впливає на успіш- ний та гармонійний розвиток всього суспільства. Національно�культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями «Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 285 Аналізуючи ключові принципи організації сучасних суспільств, Ф. Фукуяма про- водить порівняльне дослідження рівня довіри в різних країнах. Серед країн з високим рівнем довіри він називає Японію, Германію та США. Явище довіри в даній концепції розглядається в співвідношенні політичного, економічного та культурного вимірів, а як стандарт відмінностей між різними культурами вибирається саме економічний чинник. Як зазначає вчений, в сучасному суспільстві постіндустріальної доби закон, договір та економічна доцільність є необхідним, але зовсім недостатнім базисом стабільності та добробуту, адже «вони мають спиратись на такі речі, як взаємодія, моральні зобов’язан- ня, відповідальність перед суспільством та довіра, які, в свою чергу, живуть традицією, а не раціональним розрахунком» [1, с. 29]. Нові соціальні умови глобалізованого світу вимагають органічного поєднання нових засад та так званих «досучасних» культурних навичок суспільства. Ф. Фукуяма наголошує на культурному підґрунті довіри, маючи на увазі переважно етичну складову як навичку, що передається від покоління до поколін- ня як традиції та норми в процесі соціалізації. Довіра як знеособлена характеристика групи в цілому, основою якої є спільні для всіх членів групи норми, є важливою скла- довою соціального капіталу, і постає в трактовці Ф. Фукуями як очікування, що вини- кає у членів спільноти, того, що інші будуть поводити себе чесно, передбачувано та від- повідно до загальноприйнятих норм. Сучасне суспільство є надзвичайно динамічним, структурні елементи його знахо- дяться постійно в стані зміни, реорганізації, виникнення та занепаду. Тому, на думку вченого, найбільш корисним типом суспільного капіталу є не здатність успішно діяти в рамках певного сталого колективу чи спільноти, а здатність утворювати нові об’єднан- ня та нові рамки взаємодії [1, с. 54]. Суспільство, де люди довіряють одне одному через спільність етичних норм, має більше можливостей впроваджувати нові форми організа- ції, оскільки високий рівень довіри сприяє виникненню різноманітних типів соціальних контактів, що, в свою чергу, сприяє формуванню громадянського суспільства. Економічна та технократична сучасність багато в чому руйнує традиційні куль- тури, спонукаючи вбудовувати у власну культурну систему елементи економічного лібералізму. Проблема довіри в сучасному світі постає як проблема співвідношення еко- номічної раціоналізації та культурних традицій, оскільки такий своєрідний «суспільний інстинкт довіряти» формується в сім’ї та інших більш широких родинних структурах. Таким чином, зовсім не раціональний розрахунок породжує довіру, вона виникає з таких «досучасних» джерел, як релігія та етична навичка. За висловом Ф. Фукуями, «найбільш успішні форми, в які відливається сучасність, не зовсім сучасні», тому що базуються не тільки на загальному розповсюдженні в суспільстві ліберальних та полі- тичних принципів [1, с. 571]. Таким чином, Ф. Фукуяма бачить в довірі поєднання сучас- ного та традиційного, базуючись на спільних нормах та цінностях, переважно релігій- них. Дієвість соціальної довіри можлива в тих суспільствах, де у взаємодії співіснують сучасні ліберальні політичні та економічні інститути з релігією та іншими традиційни- ми елементами культури. Соціальна взаємодія, а значить, і довіра як її ціннісна основа, пронизує економіч- ну та виробничу діяльність на різноманітних її рівнях, відображаючи зв’язок особисто- го життя з суспільним. Людина відчуває себе частиною суспільства через єднання з колегами по роботі, реалізуючи відчуття задоволення, яке базується на фундаменталь- ному прагненні людей до отримання визнання. За Ф. Фукуямою, природний стан люди- ни – не «війна всіх проти всіх», а громадянське суспільство, впорядковане наявністю множини моральних правил. О.М. Кожем’якіна «Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 286 Френсіс Фукуяма, визначаючи вагому цінність довіри з прагматичної точки зору як своєрідної «економії зусиль» та «мастила», яке робить діяльність будь-якої організації більш ефективною, все ж наголошує на тому, що соціальна довіра неможлива через ра- ціональний розрахунок чи насадження згори, основою довіри є природна моральність, звичаєвість, що глибоко вкорінені в культурі конкретного соціуму. Тому доречніше вживати для позначення наявних можливостей та специфіки появи довіри в кожному окремому суспільстві поняття «культури довіри», що і пропонує польський соціолог П. Штомпка, який визначає необхідні для формування культури довіри структурні мож- ливості (нормативна узгодженість, стабільність соціального порядку, прозорість соці- альної організації та ін.) та агентурні ресурси, що базуються на комплексі особистих рис (оптимізм, активність, орієнтація на майбутнє, інноваційність та ін.) та достатньому рівні персонального та колективного капіталу [2]. Саме на зв’язку довіри з соціальним капіталом наголошує і Ф. Фукуяма. До речі, незважаючи на «економічну» термінологію, яка вимагає чітко визначених меж фіксації та можливості вимірювання та розрахунків, чим соціальний капітал не володіє, вчені все ж звертаються до концепту «капітал», маючи на увазі певний потенціал суспільства, його можливості взаємодії, невловиму тенденцію, що має реальну силу. Соціальний капітал Ф. Фукуяма визначає як сукупність норм або цінностей, що уможливлюють ко- лективні дії у групах людей та сприяють їх об’єднанню. Соціальний капітал є різно- видом людського капіталу, який базується на знаннях, кваліфікації, комунікативній здатності до спільних дій, що багато в чому залежить від спільних норм та цінностей, а також специфічних даному соціуму засобів підпорядкування індивідуальних інтересів окремих особистостей інтересам великих груп. Тому соціальний капітал є також одним з проявів символічного капіталу, позначаючи можливості, що виникають з наявності довіри в суспільстві, базованої на визнанні та відданості, вкорінених в культурі. Довіра, як базовий елемент соціального капіталу, має соціальну природу, оскільки спирається на спільні моральні цінності та є результатом спільних зусиль. Соціальний капітал постає як матеріалізована довіра, що відіграє принципову роль у створенні здорової економіки та має культурне підґрунтя у вигляді успадкованих етичних навичок та ціннісних пріоритетів. Соціальний капітал потрібно враховувати як один з ресурсів нації, поряд з наяв- ністю трудових, природних та фінансових ресурсів. На думку Ф. Фукуями, соціальний капітал, як і інші ресурси, не розподіляється в різних суспільствах рівномірно. Суспіль- ства відрізняються як ступенем схильності до об’єднань, так і перевагами у виборі пев- них форм асоціацій, інструментами, що сприяють об’єднанню (наприклад, сім’я, родинні стосунки, добровільні асоціації, релігійні та професійні об’єднання, відчуття обов’язку, підкорення владі). Японія, за твердженням Ф. Фукуями, відноситься до суспільств з високим рівнем знеособленої суспільної довіри, більшою, порівняно з іншими країна- ми, схильністю до стихійної суспільної поведінки та до вільного створення міцних об’єд- нань так званої «середньої ланки», тобто тих, що знаходяться між сім’єю та державою. Зазвичай Японія розуміється як держава, що спирається на комунітарну модель розвитку, так званий «комунітарний капіталізм», як суспільство колективістської орієн- тації. Але, на думку Ф. Фукуями, домінуючий етатизм Японії також не є абсолютним. Економічний розвиток Японії спирається на тісну взаємодію між державою та націо- нальним великим бізнесом, коли держава лише доповнює та скеровує органічний роз- виток суспільства, а безпосередня присутність держави в економіці завжди була обме- жена [1, с. 95-96]. Окрім того, в японській економіці ефективно спрацьовує особливий чинник націоналізму – у вигляді наявного у японців налаштування на працю в ім’я не Національно�культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями «Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 287 тільки себе, своєї сім’ї та фірми, а на славу великого японського народу. Це і сприяє тому, що майже неможливо провести межу між публічною та приватною сферами в японському суспільстві, але все ж вона є. В Японії існує життєздатна та розгалужена мережа добровільних організацій, деякі з них зосереджують свою діяльність навколо традиційного мистецтва чи ремесла, інші ж за релігійними, політичними та професій- ними інтересами. Також Ф. Фукуяма серед вагомих ознак японської культури називає впливову систему приватних університетів, що схоже на ситуацію з університетами в США. Підсумовуючи, вчений відзначає, що більш точною характеристикою японської культури була б не «державницька», а «комунітаристська» [1, с. 99]. Визначальна роль довіри, за Ф. Фукуямою, виявляється не в зростанні ВВП, а в глобальному розподілі праці. Японія, як держава з високим рівнем довіри та спонтанної соціалізованості, є одним з лідерів промислового розвитку, маючи великі фірми з висо- кою концентрацією промислового виробництва. Для позначення корпоративної специ- фіки японського суспільства існує цікавий влучний метафоричний образ міцної «брили граніту», на противагу китайському образу «розсипаної жмені піску», що позначає окремі сімейні клани. Спонтанна соціалізованість (як мистецтво утворювати різнома- нітні проміжні між державою та сім’єю спільноти) має різну історію в різних країнах. Так, в Японії вона породжена структурою місцевої сім’ї та природою місцевого феода- лізму. Відрізняється і специфіка професійної солідарності: як доводить досвід, більш економічно ефективною виявляється саме вертикальна, як в Японії, колективна солідар- ність, а не горизонтальна, яка у вигляді класової солідарності може чинити перепони в процесі реорганізації відносин між керівництвом та підлеглими. Важливою рисою промислової структури Японії є здатність дрібних підприємств кооперуватись з велики- ми компаніями, хоча інноваційні проекти домінують саме в масштабних організаціях. Також як вагому ознаку японської економіки Ф. Фукуяма називає заміну сімейного управ- ління професійним у вигляді корпоративної форми організації, в країні існує безліч професійно керованих багатофіліальних ієрархічних підприємств в акціонерній влас- ності. Слід відзначити і традиційно властиву японцям ідею пристрасного вдоскона- лення майстерності у справі, що пізніше лягло в основу трудової етики японця. Стосунки між компаніями однієї великої мережі («кейрецу», як широка партнерсь- ка підтримка за будь-яких умов в межах цієї мережі), заснованої на взаємних мораль- них зобов’язаннях, є довготривалими та стабільними, що поряд з так званою системою «пожиттєвої зайнятості» («ненко») являє собою ключові відмінні риси японської еко- номіки в цілому [1, с. 308]. Система «пожиттєвої зайнятості» спрямована на стабілізацію стану робочої сили в країні за рахунок потужної ролі взаємних зобов’язань – як з боку роботодавця, так і працівника, що забезпечує високий рівень колективної солідарності на великих японсь- ких підприємствах. Ця система базується на взаємній домовленості: з боку керівництва – висока оплата, гарантія роботи без звільнення, соціальний захист, зростання доплат з віком, за потреби – перенавчання, а з боку робітника – не звільнятись заради вищого за- робітку, в кар’єрному зростанні іти тільки одним шляхом, до того ж переважно не за власним бажанням, а в інтересах та з ініціативи фірми, посада також залежить від рівня та якості освіти. Більша частина виплат співробітникам здійснюється у вигляді нагород, іноді за індивідуальні зусилля, але частіше за колективний внесок в роботу підпри- ємства. Робітник має впевненість, що його не звільнять з роботи, якщо тільки він не скоїть грубого порушення, у випадку ж некомпетентності чи професійної непридатності його буде переведено на іншу посаду, але навряд чи компанія застосує звільнення [1, с. 311]. О.М. Кожем’якіна «Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 288 Цим досягається установка робітника на старанну працю з розрахунком на довгостро- кову перспективу. В цілому за структурою стосунків між керівництвом та підлеглими та умовами роботи японські корпорації схожі на велику сім’ю, базовану на вертикаль- ній солідарності та на моральній прихильності до своєї компанії, яка іноді сильніша за родинні стосунки. Все це дає відчуття стабільності, захисту, надійності, що сприяє формуванню куль- тури довіри в цілому. Отже, специфіка довіри в Японії, за Ф. Фукуямою, визначається усвідомленням необхідності взаємних моральних зобов’язань та їх інтенсивністю, що і стало умовою виникнення таких економічних інститутів, як «пожиттєва зайнятість» та мережеві організації, подібних яким немає ніде в світі. Отже, досліджуючи позитивний досвід інших країн в процесі модернізації та вра- ховуючи власну історико-культурну специфіку, постає питання, яким чином можна впровадити цей досвід на національний ґрунт власної країни. Існує досить цікава кон- цепція так званого «пересадження» особливостей одного соціального організму до ін- шого. Близьким до такого тлумачення використовується термін «соціальна трансплан- тація», що припускає штучне прищеплення, перенесення, копіювання певних елементів іншої системи. Як зазначає Марсен Фріб, трансплантація «передбачає невиліковну хво- робу, що її може зцілити лише щеплення» [3, с. 28]. Аналізуючи ситуацію перехідного періоду посткомуністичних країн, термін «трансплантація» вживають в розумінні «щеп- лення до організму східноєвропейських суспільств певного числа інституцій або механіз- мів, які вважаються “розвинутішими”, з метою поліпшення функціонування та потен- ціалу розвитку цього організму» [3, с. 27]. Але в цьому випадку необхідно передбачити також і можливість своєрідного «відторгнення», поглиблення соціальної кризи в резуль- таті неприйняття, протесту, негативної суспільної реакції. Щоб уникнути такого розвитку подій, потрібно враховувати культурну специфіку країн, особливо наявний рівень куль- тури довіри як основи соціального капіталу. Однією з ключових проблем сучасних суспільств взагалі у світі є падіння рівня довіри як міжособистісної, так і інституційної, що спричинює стан аномії, фрагментацію суспільства, розповсюдження культури недовіри, що можна трактувати як цивілізаційну кризу. В Україні ситуація з культурою довіри є критичною: українське суспільство швид- ше можна назвати «суспільством недовіри», ніж «суспільством довіри». В суспільних настроях переважають вирази: «Краще нікому не довіряти», «Надійся тільки на себе». Рівень розвитку громадянського суспільства та демократичних інституцій в Україні зумовлений специфікою трансформаційних процесів в умовах недостатньо сформова- ної ринкової економіки та «спадку» радянської системи. Ф. Фукуяма, досліджуючи особливості суспільного розвитку в країнах Східної Європи, називає одним з найбільш деструктивних наслідків соціалізму радянського штибу «практично повне руйнування громадянського суспільства – руйнування, що висунуло серйозні бар’єри на шляху виникнення як ринкової економіки, так і стабільної демократії» [1, с. 100]. В Україні схильність до створення неурядових об’єднань, вектор зацікавленості політикою та рівень міжособистісної довіри обумовлені зовсім іншими соціально-еконо- мічними та культурно-історичними умовами, ніж в Японії. В ситуації України, з урахуван- ням і природних, і символічних ресурсів – багатих земель, великої території, талановитих та розумних людей, посилення довіри можливе за рахунок розвитку громадянської та національної ідентичності. Довіра, маючи культурне підґрунтя, «викохується» в результаті тривалого еволюційного розвитку суспільства та продуманої державної політики. Отже, за Ф. Фукуямою, процес формування довіри в кожній країні є специфічним та обумовленим культурними підвалинами, вагомими умовами відтворення соціальної довіри є взаємні моральні зобов’язання, стабільність політичних інституцій та чітко Національно�культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями «Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 289 визначені права власності, а також вдале поєднання традиційної культури з сучасними новітніми інституціями. Довіра, як складова соціального капіталу, постає як механізм взаємно очікуваного співвіднесення інтересів, що має ціннісне та моральне обґрунту- вання. Соціальний капітал потрібно враховувати як один з ресурсів нації, поряд з наявністю трудових, природних та фінансових ресурсів. Впровадження японського дос- віду формування культури довіри на терені України можливе лише з урахуванням особ- ливостей української економічної та політичної ментальності, укоріненої в історії, в глибинних базових уявленнях та ціннісно-смислових сферах національного буття. Таким чином, нам необхідно спочатку сформувати довіру до власної культури як спро- можної до створення дієвого громадянського суспільства та правової держави. ЛІТЕРАТУРА 1. Фукуяма Ф. Доверие / Фукуяма Ф. – М. : АСТ – Эрмак, 2004. – 730 с. 2. Sztompka P. Trust: a sociological theory / Sztompka P. – Cambridge : Cambridge University Press, 1999. – 226 p. 3. Фріб М. Як осмислити посткомунізм / М. Фріб // Політична думка. – 1997. – № 4. – С. 20-41. 4. Россия и Япония: соседи в новом тысячелетии / [рук. проекта Э.В. Молодякова]. – М. : АИРО-ХХ, 2004. – 284 с. О.Н. Кожемякина Национально-культурная основа доверия: опыт Японии в трактовке Ф. Фукуямы В статье произведен анализ теоретических положений концепции доверия Ф. Фукуямы, рассмотрены особенности формирования культуры доверия в Японии. Значительное внимание уделено вопросам соотношения доверия и социального капитала, с учётом национальной социокультурной специфики экономического и политического развития. O.M. Kozhemiakina The theoretical principles of the concept of F. Fukuyama’s trust and some special features of the trust culture formation in Japan are analyzed in this article. Much attention is given to the questions of interrelation of trust and social capital taking into account the national sociocultural specificity of economic and political development. Стаття надійшла до редакції 06.04.2010.

Національно-культурне підґрунтя довіри: досвід Японії в трактовці Ф. Фукуями

Репозитарії

Схожі ресурси