Духовний простір Нового часу
У статті розглядається проблема найфундаментальніших категорій музичного мислення, простору і часу, поза якими не може існувати феномен музики, духовної зокрема. Висловлюється переконання, що просторово-часовий вимір виявляє новизну у духовній музиці, формує новітній музично-естетичний простір...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33754 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Духовний простір Нового часу / Т.І. Кірєєва, О.Г. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 81-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33754 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-337542012-05-31T12:38:31Z Духовний простір Нового часу Кірєєва, Т.І. Кірєєва, О.Г. Філософія У статті розглядається проблема найфундаментальніших категорій музичного мислення, простору і часу, поза якими не може існувати феномен музики, духовної зокрема. Висловлюється переконання, що просторово-часовий вимір виявляє новизну у духовній музиці, формує новітній музично-естетичний простір, адекватний новому баченню світу і людини. Багатовікове, упродовж двох тисячоліть, існування України дає ідеал вічного щастя, християнську віру, національну філософську думку, національну музику, новітні прояви музичного мислення, просторово-часовий аспект якого займає значне місце у формуванні музично-естетичного простору духовної музики українського православ’я. В статье рассматривается проблема фундаментальных категорий музыкального мышления, пространства и времени, вне которых не может существовать феномен музыки, духовной в частности. Высказывается убеждение, что пространственно-временное измерение выявляет новизну в духовной музыке, формирует новейшее музыкально-эстетическое пространство, адекватное новому видению мира и человека. Многовековое, на протяжении двух тысячелетий, существование Украины дает идеал вечного счастья, христианскую веру, национальную философскую мысль, национальную музыку, новейшие проявления музыкального мышления, пространственно-временной аспект которого занимает значительное место в формировании музыкально- эстетического пространства духовной музыки украинского православия. 2010 Article Духовний простір Нового часу / Т.І. Кірєєва, О.Г. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 81-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33754 130.2«654» uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Кірєєва, Т.І. Кірєєва, О.Г. Духовний простір Нового часу Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті розглядається проблема найфундаментальніших категорій музичного мислення, простору і часу,
поза якими не може існувати феномен музики, духовної зокрема. Висловлюється переконання, що
просторово-часовий вимір виявляє новизну у духовній музиці, формує новітній музично-естетичний
простір, адекватний новому баченню світу і людини. Багатовікове, упродовж двох тисячоліть, існування
України дає ідеал вічного щастя, християнську віру, національну філософську думку, національну музику,
новітні прояви музичного мислення, просторово-часовий аспект якого займає значне місце у формуванні
музично-естетичного простору духовної музики українського православ’я. |
| format |
Article |
| author |
Кірєєва, Т.І. Кірєєва, О.Г. |
| author_facet |
Кірєєва, Т.І. Кірєєва, О.Г. |
| author_sort |
Кірєєва, Т.І. |
| title |
Духовний простір Нового часу |
| title_short |
Духовний простір Нового часу |
| title_full |
Духовний простір Нового часу |
| title_fullStr |
Духовний простір Нового часу |
| title_full_unstemmed |
Духовний простір Нового часу |
| title_sort |
духовний простір нового часу |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33754 |
| citation_txt |
Духовний простір Нового часу / Т.І. Кірєєва, О.Г. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 81-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT kírêêvatí duhovnijprostírnovogočasu AT kírêêvaog duhovnijprostírnovogočasu |
| first_indexed |
2025-07-03T14:29:16Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:29:16Z |
| _version_ |
1836636393379463168 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 81
УДК 130.2«654»
Т.І. Кірєєва1, О.Г. Кірєєва2
1Донецька державна музична академія ім. С.С. Прокоф’єва, Україна
1Дніпропетровська консерваторія ім. М.І. Глінки, Україна
2Донецька музична школа № 2, Україна
ДУХОВНИЙ ПРОСТІР НОВОГО ЧАСУ
У статті розглядається проблема найфундаментальніших категорій музичного мислення, простору і часу,
поза якими не може існувати феномен музики, духовної зокрема. Висловлюється переконання, що
просторово-часовий вимір виявляє новизну у духовній музиці, формує новітній музично-естетичний
простір, адекватний новому баченню світу і людини. Багатовікове, упродовж двох тисячоліть, існування
України дає ідеал вічного щастя, християнську віру, національну філософську думку, національну музику,
новітні прояви музичного мислення, просторово-часовий аспект якого займає значне місце у формуванні
музично-естетичного простору духовної музики українського православ’я.
Сучасний рівень новітнього світу з активним функціонуванням нових технологій
бурхливо змінює світобачення, стимулює людське мислення. Елементи Універсуму, мо-
гутня рушійна сила суспільного, музичного буття, сутність просторово-часового виміру
існують там, де є час, відбувається зміна людських станів і виявляється зміст історії.
Тому Новий і Новітній час не тільки пов’язані, але і збігаються, давнє, минуле, сучасне
і майбутнє в реально співіснуючому нерухомому просторі історичного часу через transla-
tor temporis1 згортаються у миттєвості, сторіччя, тисячоліття.
Ставиться проблема найфундаментальніших категорій музичного мислення, про-
стору і часу, поза якими не може існувати феномен музики, духовної зокрема. Висловлю-
ється переконання, що просторово-часовий вимір виявляє новизну у духовній музиці, фор-
мує новітній музично-естетичний простір, адекватний новому баченню світу та людини.
Багатовікове, упродовж двох тисячоліть існування України дало «ідеал вічного
щастя… християнську віру», національну філософську думку (Г. Сковорода, П. Юрке-
вич, М. Костомаров); трактування Божества, через заглиблення в споглядання його
можна пізнати Абсолют, Макрокосм; «тайне думання про Божу волю над собою, сердеч-
ний порив у світ невідомого і таємничого, радісного» [1, с. 176], релігійне почуття есте-
тичного пізнання світу (Д. Чижевський); національну літературу з найяскравішим відбит-
тям української релігійності (Т. Шевченко, Л. Українка, І. Франко, І. Нечуй-Левицький,
О.П. Косач, І. Тобілевич, Б. Чайченко, Г. Хоткевич); національну музику з не менш потуж-
ним джерелом релігійного почуття (до ХVІІІ ст. артифіційне музичне мистецтво було
представлено духовними, літургічними, паралітургічними жанрами); виконавське мис-
тецтво, хор, складений з греків, книги із зафіксованим богослужбовим співом, зразок ук-
раїнської семіографії знаменного співу «Студійський Устав»; перенесення на українські
землі з інших країн: Візантії, Греції, Болгарії – оригінальних греко-болгарських розспі-
вів, внаслідок чого вони стали українськими [2, с. 92]; мелодику кантів, партесних кон-
цертів І. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, О. Кошиця, К. Стеценка, Б. Лятошинського;
медитативне занурення в Абсолют як знак містичної емоції, що згодом ефектно викорис-
товується у повільних частинах хорових концертів, духовній музиці М. Леонтовича,
1 Передавач часу, історик, організатор часу, охоронник умовно-історичного простору.
Т.І. Кірєєва, О.Г. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 82
Є. Станковича, В. Сильвестрова. Відомі українські композитори: М. Дилецький, Д. Борт-
нянський, М. Березовський, А. Ведель, М. Лисенко, К. Стеценко, Б. Лятошинський, С. Люд-
кевич, О. Кошиць – своєю творчістю забезпечили швидке і оригінальне вживлення рене-
сансно-барокової музичної технології до національної музичної інтонаційності. Партесне
багатоголосся стало національним варіантом європейського інваріанта хорового співу [3],
яке володіє широким спектром контрапунктичних засобів. Закладена в цей час поліфоніза-
ція тканини, інструменталізація хорового письма стала невід’ємною рисою хорової музики
сучасних авторів Л. Дичко «Літургія Іоанна Золотоуста», Є. Станковича «Dictum».
Еволюція просторово-часових співвідношень у мистецтві і художньому мисленні
людини відбувається у період «першого українського відродження» в ХVІ – ХVІІ ст. [4,
с. 65]. Злиття двох століть знаменне переходом від культури середньовічної до ново-
часної з ренесансно-гуманістичними тенденціями, їх формуванням на ґрунті реформа-
ційної ідеології національної сили й значення. Це час розквіту церковної монодії, по-
чатку нового напряму духовної музики, нового прояву організації музично-естетичного
простору, нового багатоголосного церковного співу. Якісно оновлений період розвитку
української освіти, науки та культури відкриває перспективи світобачення, стає пульсом
національного життя, зазнає значних змін. Динаміка перелому в музичному мисленні
зумовлює прагнення до ефектності, яскравості, рельєфності, виразності, експресивного ха-
рактеру, насиченого колористичністю та пишною декоративністю, що створює ефект вели-
кого різнотембрового простору і було головним перетворенням музики барокового стилю.
Саме бароко змогло «почути простір у музиці і музику у просторі, а також музично
прикрасити цей простір» [5, с. 232]. У філософському розумінні чуттєвий Космос, єди-
ний і надсвітовий Бог – творець світу, окрема тілесна людина становлять три моделі
розуміння світу, людини й мистецтва в християнському і антропоцентричному вимірах.
Сформоване на основі релігійно-філософських поглядів, поширених в українському
культурному середовищі ХVІІІ століття, воно вирізняє постать А. Веделя. Його художні
смаки, витоки мистецької багатогранності в особливостях світосприйняття, релігійних
ідеалів, які спрямовують енергію творчого процесу композитора до релігійно-філософ-
ських пошуків. Веделівське втілення Нового світу, Нового часу, почуттів емоційно
передає переживання особистості. Духовний концерт А. Веделя «Услыши, Господи,
глас мой» має багато схожого з хоровим концертом М. Березовського «Не отвержи меня
во время старости», обидва належать до барокового стилю з класичними ознаками, розви-
неною гармонією, розгортанням музичного матеріалу, вживанням мелодичних прикрас
типу форшлагів, грушетто, складних ритмічних малюнків.
У духовній музиці А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського простежується
зародження нового українського національного музичного стилю ХІХ століття, відобра-
ження передромантичних тенденцій, що були характерні для «українського мистецтва
ХVІІІ століття та європейського мистецтва взагалі» [6, с. 93], зміна якості музично-емо-
ційної сфери при втіленні традиційних образів, зміна музичного мислення, стилістики.
Просторовість, як і час у мистецтві, української духовної музики чітко визначає «від-
творення картини еволюції просторово-часових відношень у мистецтві у зв’язку з ево-
люцією художнього мислення» [7, с. 8].
Доба Просвітництва з її ідеями про цінності людини та ідеал розвинутої особис-
тості приносить у мистецтво прагнення до врівноваженості, пропорційності, гармонії.
Поряд з радикальними змінами в духовній музиці, стилі, жанровій системі еволюційно
збагачуються характеристики національної особливості і просторово-часовий вимір.
Простота, чуттєвість, новий світ емоційного втілення людських переживань, поява
зворушливих м’якочуттєвих інтонацій, зітхань, доносить рельєфною наспівністю свід-
Духовний простір Нового часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 83
чення психологізації ліричної сфери, вплив сентименталізму на українську духовну му-
зику, «більшого емоційного впливу на слухача… музика хвилює і зворушує серця лю-
дей» [5, с. 122].
Духовний концерт епохи класицизму активно впроваджує у музичну практику
нові елементи, що впливають на просторовий вимір у напрямку згортання або звуження
об’ємності. Багатоголосний музичний твір із зовнішньо-ефектного способу функціону-
вання трансформується до внутрішньосмислового. Часові виміри від динаміки устрем-
ління партесної музики переходять до контрастних темпо-ритмічних побудов життєвих
імпульсів, високих просторово-часових співвідношень Largo-Allegro-Larggetto-Allegro
moderato.
Завдяки цьому досягалася національна своєрідність, поліфонічність форм, пов’яза-
на з західноєвропейською поліфонічною технікою фуг, набула розвитку в українській
музиці ХІХ століття в творчості М. Лисенка, композиторів-попередників і його сучас-
ників. М. Вербицький, В. Матюк, А. Вахнянин, С. Воробкевич написали велику кількість
релігійних хорових творів. Духовна музика М. Лисенка, її нова якість, нова стильова
генерація, нова музична мова, на яку спиралися послідовники композитора, пізніше
сформувала українську національну модель музичного романтизму. Релігійно-філософ-
ський зміст псалма «Камо піду от лиця твого, Господи» композитор втілив у роман-
тично-схвильованій та піднесеній ліричній музиці. У традиційній манері передає через
текст почуття «аще взиду на небо» (мелодія стрімко рухається вгору), «аще знизу во
ад» (використовується низхідний рух мелодики), що витворює полігамну просторово-
часову конфігурацію. В обробці «Пречистая Діво, мати Руського краю», присвяченій
Богородиці, урочисте, величне, світле, радісне звучання, з піднесеною мелодикою, вели-
кими стрибками на нону, септиму, що дає можливість зарахувати його до фрагмента
ораторіального жанру, до нового музично-естетичного простору.
Характерні тенденції в українській музиці з’явилися ще в творчості М. Вербиць-
кого, але через особливу акцентуацію фраз, діалогів, інтонаційно-драматичних засобів
у нормативах стилістичного словника епохи «Діву днесь пресущественного раждаєт»
розглядаємо як кульмінаційну зону носія основного художнього смислу в церковній
музиці М. Лисенка. Якщо розглядати цей твір як типізацію змісту в музичній формі, то
«Діва днесь» являє собою послідовну реалізацію на структурному, вербальному рівнях
християнської ідеї як початок вічного.
«Якщо розум компенсував людині незалежність від природи, то моральний закон
дав надію на гармонізацію взаємодії історії і особистості. Ствердження й розповсюдження
моралі можливо через традицію і через мімесіс» [8, с. 13].
Духовний простір Нового часу стимулює людське мислення, розширює просторово-
часовий вимір, гармонізує людські відносини, через істориків, філософів, музикантів,
педагогів, інтелектуальних, творчих особистостей стверджує і розповсюджує норми
моралі. Довіряючи виклику Бога, «находити, почувати услід за ним… погляд на історію
комусь може виявитися неточним або навіть невірним, але може запевнити, що через
осягнення дійсності намагався зрозуміти Бога, котрий відкриває Себе через рух душі,
щиро віруючих у Нього» [8, с. 19]. Історія на рівні свого істинного змісту є орієнто-
ваною на осягнення Бога через самоудосконалення людини і утворення її моральної
інтерпретації.
Ідейно-образна концепція творчості М. Лисенка пов’язана з історією української
музики, етносом, традиціями старовинного жанру, орієнтована на осмислення глобаль-
ної проблеми буття з позиції християнства, де людина займає особливе місце між янго-
Т.І. Кірєєва, О.Г. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 84
лами та звірями, між народженням, життям і смертю, осмисленням своїх пристрастей,
бажань і емоцій. У церковній музиці М. Лисенко опирається на символіку, музичні
символи представлені у процесі розвитку драматургії творів. Це символи, що мають
витоки у звуках природи, імітації, дзвони; історично викристалізовані інтонаційні мо-
тиви, символіка інтервалів, регістрові та фактурні особливості; естетичні символи, що на-
були свого значення в історично-часовому розвитку, інтонаційні, ритмічні формули, лади,
особливості фактури. Наприклад, тональність D-dur – «Слава Христа» – велика, мала
секста – величезне зусилля, зліт, радість, духовний пошук тощо.
Український національний композитор написав емоційні, експресивні твори, що
стали носієм художнього смислу в духовній творчості великих авторів ХХ століття
Б. Бріттена, Д. Кабалевського, Л. Дичко, Л. Колодуба, В. Кирейка, М. Скорика, Г. Ля-
шенка, Б. Лятошинського та інших. Церковна музика М. Лисенка символізує віру, мету
людської душі, спрямовану до совісті як внутрішнього закону, «Світла Божого». У му-
зиці «Молитви» поєднується ніжне ліричне та піднесено-величне звучання. З розвитком
хорової музики від Й. Баха, Г. Генделя, Дж. Верді, А. Веделя, Д. Бортнянського, М. Бере-
зовського розвинулась тенденція диференціації голосів за тембром. М. Лисенко доручає
соло високому голосу у хорі «Діва днесь», оскільки ще в «давнину склалося ставлення
до високих голосів як до небесних, а до низьких як до земних, або комічних» [9, с. 134].
Високий регістр та прозора фактура асоціюються з променями світла, з ненасиченими
тонами й одночасно з простором, щільністю музичної тканини. У «Херувимській пісні»,
кондаку «Діві днесь», «Молитві» колоритність лисенкової музичної мови створює три
погляди, їх полікультурний діалог є основним серед церковно-психологічних, іннова-
ційних, рефлекторних тенденцій розвитку пізнавання життєтворчості, філософських
традицій жанру попередніх поколінь, дистанційованих у просторі й часі.
Настрій церковного твору «Молитва за Україну» – урочистий, піднесений, до-
сягається світлим колоритом тональності D-dur. Це невипадково, оскільки у Й. Баха ця
тональність служить символом чистоти і світла. Семантика звуковисотної структури,
тональності відчувається європейськими і слов’янськими композиторами, в тому числі і
М. Лисенком. Для духовної музики композитора характерні специфічні деталі: відсут-
ність традицій дисонантного та гетерафонного стрічкового співу, перехід до багатого-
лосся, романтичного стилю, орнаментики з елементами ладотональної централізації у
болгарському, грецькому, київському розспівах; зв’язок із традиціями церковної моно-
дії; гетерафонне потовщення монодії, паралельність, мелізматичний і ритмізований
органуми. У духовних творах композитора яскраво виявилася українська національна
специфіка як інтелектуальна, романтична інтонація епохи, що стала носієм художнього
смислу високогуманного суспільства майбутнього століття. Отже, духовна музика право-
славної церкви кінця ХІХ – ХХ століття, будучи насиченою найрізноманітнішими новіт-
німи проявами системи музичного мислення в контексті просторово-часового виміру,
характеризується як даність, що витворюється на тлі синкретичної харизматичності, в
основі якої – поєднання старого з новим у напрямку, з одного боку, локалізації, з тенден-
цією до інтровертного способу мислення, з іншого – розширення спатіального чинника
як домінантного над темпоральним.
М. Лисенко вказав на можливі шляхи розвитку духовної музики і подальші про-
цеси музичного аналізу через авансування незадіяних пластів етномузичної інтонацій-
ності, сміливе оновлення засобів письма. Новий час української духовної музики у
першій чверті ХХ ст. у творчості М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, Я. Яциневича,
П. Демуцького, П. Козицького, М. Вериківського, М. Гайдая, Ф. Попадича розширює і
збагачує знакові поля, складає домінуючий тип музичної тканини, формотворче розгор-
Духовний простір Нового часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 85
тання музичного току української духовної музики. Для них характерна якісна просто-
та, просвітленість колориту, особистісний прояв сприйняття Божества. «Ми занурені у
музичну пам’ять всіх часів та народів» [10], «…щоб зрозуміти світ, потрібно зіставити
все в одному часі, тобто в зрізі одного моменту треба бачити весь світ як одночасовий» [11].
Виникає багатовимірний простір, використовуються різні історично зумовлені стилістичні
жанрові моделі, різні емоції, утворюється своєрідний мовний універсалізм, «музика, мис-
тецтво вільне… споріднене з силами природи, вітром, небом, морем, немає нічого більш
музикального, ніж захід сонця!» [12, с. 142], «шум вітру, що супроводжує людський спів,
ось вам готовий музичний твір» [13], «стилістичний плюралізм, як факт, як спосіб існу-
вання музичної культури знаходить все більше визнання» [14, с. 154]. Завдяки ритму
традиційна модель немов змішується в інший просторово-часовий вимір, створюється
ефект зосередженого в собі «споглядання, медитації, абстрактування, підвищення духов-
ної усвідомленості або умиротворення» [15]. Музичний духовний простір і час є най-
більш фундаментальними категоріями. Так, реквієм в історії західноєвропейської музич-
ної культури можна вважати одним з найбільш давніх хорових жанрів, джерела якого
сходять до ХІІІ – ХІV століть. Якщо розглядати жанр як «…типізацію музичного змісту
в музичній формі… як типізований зміст» [16, с. 171], то реквієм у своєму початковому ва-
ріанті являє собою «…послідовну реалізацію на структурному, вербальному, інтрамузич-
ному рівнях християнської ідеї Смерті як перехід від кінцевого до вічного» [17, с. 50].
Змістовно-розумовий аспект суттєво відчувається і прослуховується в тембраль-
ній сфері твору, опорі на класичний склад оркестру, на струнну групу, традиційні педа-
лі духової міді, соло дерев’яних духових інструментів тощо. Кожен з них більшою чи
меншою мірою виконує функцію лейттембру. Орган – символ високодуховного, вічного,
образного змісту; гобой d’amore – «типічно барочний інструмент», класичні літаври –
символи долі. Все це в цілому складає ефект перехрещення різного часу, пластів куль-
тури. Ідея космізму, обсяг явищ у житті людини закладені в ідейно-образну концепцію
твору, а також зв’язаного і послідовного музичного викладу найважливіших християн-
ських істин, у тому числі про Бога-Світло як джерело вищого духовного пізнання. Реквієм
В. Моцарта, Дж. Верді, Г. Берліоза, Д. Кабалевського, Б. Бріттена, Л. Дичко, Е. Денисова,
А. Шнітке, С. Прокоф’єва, І. Стравінського став відправною точкою, реінтерпретацією,
носієм художнього смислу для митців ХХІ століття.
Новітній час активізує увагу до просторово-часового виміру останнього десяти-
ліття і яскравим зразком такої форми функціонування елементів музичного мислення є
твори духовно-релігійного спрямування сучасних українських композиторів, серед
яких найяскравіші їх представники – Л. Дичко і М. Шух. Три Літургії Л. Дичко – це
спроба поєднання канонічних текстів Служби Божої із новітніми проявами музичного
мислення, просторово-часовий аспект якого займає значне місце у формуванні му-
зично-естетичного простору духовної музики українського православ’я.
Проблема фундаментальних категорій музичного мислення – простору і часу, поза
якими не може існувати феномен музики, духовної творчості, темпоральні та спатіальні
прояви, певні закономірності їх функціонування, діалектика співвідносності просто-
рово-часового континууму в контексті історичних зумовленостей – це коло проблем,
яке повинне розглядатися в наш Новітній час. В ньому перехрещення різних віків,
тисячоліть, пластів культури. Ідея космізму, обсяг явищ у житті людини закладені в
ідейно-образну концепцію тисячолітньої духовної музики, просторово-часовий аспект,
пульсацію і домінування спатіальних і темпоральних чинників з динамікою устремлін-
ня у формуванні музично-естетичного простору духовної музики.
Т.І. Кірєєва, О.Г. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 86
У сьогоденні, з позиції сучасного бачення світу, різних часових культур, духовного
простору і ритмів творчості видатних творців, виникає нова інтерпретація музичного
знання, яка потребує новітніх досліджень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Янів В. Нариси до історії Української етнопсихології / Янів В. – Мюнхен, 1993.
2. Антонович М. Дещо про українську церковну монодію та про назви знаменний і київський розспіви /
Антонович М. – Л., 1997.
3. Герасимова-Персидська Н. Специфіка національного варіанта бароко в українській музиці / Н. Гера-
симова-Персидська // Українське бароко та європейський контекст. – К. : Наукова думка, 1991. – С. 211.
4. Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні / Грушевський М.С. – К. : Освіта, 1992. – 192 с.
5. Корній Л. Історія української музики / Корній Л. – Київ ; Харків ; Нью-Йорк : Вид. М.П. Коць, 1996. –
313 с.
6. Корній Л. Артем Ведель у контексті Української культури другої половини ХVІІІ століття / Кор-
ній Л. – К. : НМАУ, 2001. – 105 с.
7. Меймах Б.С. Проблемы ритма, пространства и времени в комплексном изучении творчества / Б.С. Мей-
мах // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве : сборник статей ; [ред. коллегия: Б.Ф. Егоров
(отв. ред.) и др.]. – Ленинград : Наука, 1974. – С. 3-10.
8. Уколова В.И. Историк в поисках ответа на вызов / В.И. Уколова // Тойнби А.Дж. Постижение исто-
рии. – Москва, 2004. – 639 с.
9. Кірєєва О.Г. Реквієм Дж. Верді як традиційне-новаторське-особливе прочитання старовинного жанру
меса / О.Г. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – № 1. – С. 131-135.
10. Сильвестров В. Сохранять достоинство / В. Сильвестров // Советская музыка. – 1990. – № 4. – С. 15.
11. Нестьев М. Творчество Валентина Сильвестрова / М. Нестьев // Композиторы союзных республик. –
М., 1983. – Вып. 4. – С. 119.
12. Яроцинский С. Дебюсси, импрессионизм и символизм / С. Яроцинский. – М., 1978.
13. Сильвестров В. Сохраняя достоинство / В. Сильвестров // Советская музыка. – 1990. – № 4. – С. 13.
14. Арановский М. Симфонические искания / Арановский М. – Л., 1979.
15. The New Encyclopaedia Britannika. – London, 1994. – V. 7. – P. 1007.
16. Холопова В.Н. Музыка как вид искусства / Холопова В.Н. – [2-е изд.]. – М. : Научно-творческий центр
«Консерватория», 1994. – 385 с.
17. Ефименко А.Г. Эволюция жанра реквиема в аспекте трактовки темы смерти : канд. дисс. иск-я /
А.Г. Ефименко. – К., 1996. – 165 с.
Т.И. Киреева, О.Г. Киреева
Духовное пространство Нового времени
В статье рассматривается проблема фундаментальных категорий музыкального мышления, пространства
и времени, вне которых не может существовать феномен музыки, духовной в частности. Высказывается
убеждение, что пространственно-временное измерение выявляет новизну в духовной музыке, формирует
новейшее музыкально-эстетическое пространство, адекватное новому видению мира и человека. Многовековое,
на протяжении двух тысячелетий, существование Украины дает идеал вечного счастья, христианскую веру,
национальную философскую мысль, национальную музыку, новейшие проявления музыкального мышления,
пространственно-временной аспект которого занимает значительное место в формировании музыкально-
эстетического пространства духовной музыки украинского православия.
Стаття надійшла до редакції 16.02.2010.
|