Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр.
У статті розглядається повсякденне харчування шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 роках. Автор акцентує увагу на особливих традиціях організації харчування у шахтарських родинах порівняно з іншими типами сімей. Дослідження базується на неопублікованих архівних документах, статистичних даних та...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33784 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. / К.В. Ізмайлова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 20-26. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33784 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-337842012-05-31T13:07:43Z Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. Ізмайлова, К.В. Історія У статті розглядається повсякденне харчування шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 роках. Автор акцентує увагу на особливих традиціях організації харчування у шахтарських родинах порівняно з іншими типами сімей. Дослідження базується на неопублікованих архівних документах, статистичних даних та матеріалах усної історії. В статье рассматривается повседневное питание шахтерских семей Донбасса в 1965 – 1985 годах. Автор акцентирует внимание на особенных традициях организации питания в шахтерских семьях по сравнению с другими типами семей. Исследование базируется на неопубликованных архивных документах, статисти- ческих данных и материалах устной истории. Questions of a food and consumption of foodstuffs are studied insufficiently carefully in modern historical science. But it’s one of the basic indicators of standard of well-being of the population. The author describes and characterizes the most popular and favorite dishes in miners’ families, and the traditions of behaviour at the table. In addition, the special attention is received to dependence of food from the standard of financial support of miners’ families, and also from specificity of a miner’s trade. The author also focuses attention on special traditions of meals in miners’ families as compared with other types of families, and notices negative tendencies in a daily food, such as regular use of alcoholic beverages. The research is based on the unpublished archive documents, the statistical data and materials of verbal history. The article is a part of more wider research devoted to daily life of miners’ families of Donbass in 1965 – 1985 ys. 2010 Article Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. / К.В. Ізмайлова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 20-26. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33784 94(477.6):641.554 «1965/1985» uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Ізмайлова, К.В. Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті розглядається повсякденне харчування шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 роках. Автор
акцентує увагу на особливих традиціях організації харчування у шахтарських родинах порівняно з іншими
типами сімей. Дослідження базується на неопублікованих архівних документах, статистичних даних та
матеріалах усної історії. |
| format |
Article |
| author |
Ізмайлова, К.В. |
| author_facet |
Ізмайлова, К.В. |
| author_sort |
Ізмайлова, К.В. |
| title |
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. |
| title_short |
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. |
| title_full |
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. |
| title_fullStr |
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. |
| title_full_unstemmed |
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. |
| title_sort |
повсякденне меню шахтарських родин донбасу у 1965 - 1985 рр. |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33784 |
| citation_txt |
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 - 1985 рр. / К.В. Ізмайлова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 20-26. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT ízmajlovakv povsâkdennemenûšahtarsʹkihrodindonbasuu19651985rr |
| first_indexed |
2025-07-03T14:30:40Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:30:40Z |
| _version_ |
1836636481911783424 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 20
УДК 94(477.6):641.554 «1965/1985»
К.В. Ізмайлова
Донецький національний університет, Україна
ПОВСЯКДЕННЕ МЕНЮ ШАХТАРСЬКИХ РОДИН ДОНБАСУ
у 1965 – 1985 рр.
У статті розглядається повсякденне харчування шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 роках. Автор
акцентує увагу на особливих традиціях організації харчування у шахтарських родинах порівняно з іншими
типами сімей. Дослідження базується на неопублікованих архівних документах, статистичних даних та
матеріалах усної історії.
Повсякденне життя людини багатоаспектне та різнопланове. Однією з його най-
важливіших складових є модель повсякденного харчування, яка включає до себе найбільш
вживані людиною продукти та страви повсякденного меню. Актуальність питання оче-
видна, адже його вивчення дає змогу визначити рівень матеріальної забезпеченості роди-
ни, що особливо важливо не лише для істориків, але й для соціологів та економістів, які
вивчають сімейні бюджети. Простеживши, які саме продукти харчування переважають
у родині, можна визначити не лише її матеріальний добробут, але й певні кулінарні
особливості та уподобання, властиві окремим типам родин. Донбас був і залишається
поліетнічним регіоном України, а отже, таких особливостей достатньо багато. Наша
робота присвячена особливостям повсякденного харчування шахтарських родин Донба-
су як найчисленнішої соціальної верстви регіону. Актуальність питання, що розгляда-
ється, підтверджується працями молодих дослідників останніх років [1].
Хронологічні рамки роботи – 1965 – 1985 рр. – обрані невипадково. Саме ці роки
дослідники вважають періодом розквіту матеріального добробуту гірників. Стаття є
частиною більш широкого дослідження повсякденного життя шахтарських родин Дон-
басу у 1965 – 1985 рр.
Радянська історіографія приділяла багато уваги різноманітним аспектам функ-
ціонування родини. Особливо ретельно це питання висвітлювали радянські соціологи
Л.А. Гордон, М.В. Бестужев-Лада, В.Л. Ружже [2-4] та ін. У їхніх працях, крім суто
соціологічних питань, розглядаються і певні частини сімейної повсякденності – родин-
не спілкування, розподіл домашніх обов’язків тощо. Саме робітничим родинам (а серед
них і шахтарським) та особливостям їхнього побуту присвячені праці А.П. Понома-
рьова, В.В. Миронова, М.П. Приходько, А.О. Саржана, З.Г. Лихолобової [5-8] тощо. Крім
того, слід відзначити монографії методологічного характеру, присвячені питанням со-
ціалістичного побуту – це роботи О.М. Зуйкової, А.І. Кавалерова [9], [10] та ін. Ці роботи
надають своєрідну теоретичну базу для проведення практичних досліджень.
Вищезгадані праці у більшості своїй торкаються моделі харчування гірників лише
поверхово, крізь призму досліджень родинних бюджетів, матеріальних статків шахта-
рів, аналізу сімейних прибутків та витрат. Більш ретельну увагу цьому питанню приді-
ляє Л.Ф. Артюх у своєму дослідженні, присвяченому харчуванню населення північно-
східних регіонів України [11].
Джерельна база дослідження представлена матеріалами статистичних щорічників,
присвячених народному господарству Донецької області та УРСР в цілому, неопубліко-
ваними архівними документами та даними усної історії.
Мета даної роботи – охарактеризувати найпоширеніші страви у шахтарських роди-
нах та виявити особливості їхнього повсякденного меню.
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 рр.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 21
Відповідно до мети автор поставив наступні завдання: 1) охарактеризувати основні
повсякденні страви у шахтарських родинах; 2) виявити особливості повсякденного меню
шахтарів; 3) простежити зміни у харчуванні порівняно з попереднім історичним періодом.
Новизна роботи полягає у власному авторському підборі, аналізі та систематизації
джерел для дослідження шляхом проведення усних опитувань шахтарів та членів їхніх
родин та наступного їх опрацювання. Методологію дослідження складають методи ана-
лізу та синтезу, а також описовий та порівняльний. Автор дотримується принципів об’єк-
тивізму та історизму.
В умовах розвинутого соціалізму утвердились єдині соціально-економічні основи
побуту радянського народу. Рівень і структура споживання в різних соціальних групах
поступово ставали все більш однорідними, проте певні соціальні групи продовжували
зберігати деяку самобутність у харчуванні.
Рівень споживання, звичайно, найбільше залежав від матеріальної забезпеченості
шахтарських родин. Протягом 1965 – 1985 рр. заробітна платня шахтарів постійно зрос-
тала. У 1985 р. заробітна платня робітників по видобутку вугілля зросла на 169,8% порів-
няно з 1965 р. і становила 339,6 крб. Дещо повільніше зростала заробітна платня інженерів:
за цей же проміжок часу вона зросла на 154,8% і становила 384,0 крб. [12]. Слід зазначи-
ти, що гірники фактично були найбільш матеріально забезпеченою верствою населення
Донбасу. Так, наприклад, якщо заробітна платня машиніста вугільного комбайна у 1970 р.
становила 4311,94 крб. на рік, то зарплатня робітника харчової промисловості станови-
ла за той самий період лише 1475,56 крб. [13]. А отже, робітники вугільної промис-
ловості могли собі дозволити харчуватися краще, оскільки мали можливість збагатити
й урізноманітнити своє повсякденне меню. До того ж порівняно низькі ціни, встанов-
лені на продукти харчування, теж суттєво впливали на формування кулінарних смаків у
шахтарських родинах. За спогадами дружини шахтаря з 38-річним підземним стажем
роботи Валентини Галіївни Смутчук, «…сначала тяжело было, хлеб, молоко по тало-
нам были, а потом в 70-м году молоко было по 28 копеек, хлеб по 16 копеек был, мясо
было разное... Кости можно было по 50 копеек купить, а там нормальное мясо, свинина
там или говядина, это уже дороже стоило, от руб восемьдесят до двух рублей или два
пятьдесят. Колбаса любительская с салом стоила два восемьдесят, а еще была без сала...
щас... как же ее... а, докторская! Вот она была по два тридцать. Или по два пятьдесят, я
не помню уже. Сало тоже стоило два рубля наверно. Еще ливерная была по 50 копеек.
Я возьму вот такенную ее и ходила Мухтара кормить. А яйца были по 70 копеек, по 80.
Овощи, фрукты, были от десяти копеек и не выше рубля…» [14]. Враховуючи те, що у
70-х роках заробітна платня цієї жінки складала, за її словами, 60 крб., а її чоловіка-
шахтаря – 120 крб., ми бачимо, що вони могли дозволити собі якісне харчування.
Що стосується структури споживання продуктів харчування, то зростання вироб-
ництва сільськогосподарської продукції зумовило її поліпшення. Обсяг споживання
серед населення УРСР взагалі і Донбасу зокрема також зріс. Так, споживання м’яса на
душу населення у 1970 р. порівняно з 1965 р. збільшилося на 7 кг, у 1979 р. – на 11; молока –
на 56, у 1979 р. – на 25 л, цукру – на 4,6 і у 1979 – на 6,6 кг [11, с. 81]. Звичайно, модель
споживання у шахтарських родинах майже повністю вписувалася у вищенаведені критерії.
У моделі харчування шахтарського населення Донбасу відбулося деяке зміщення
на користь картопляно-крохмалистих компонентів. Менше стали споживатися круп’яні
вироби, але значно зросло вживання тваринних жирів і м’ясних виробів, зокрема тра-
диційної свинини. Масло і молоко стали обов’язковою їжею переважної більшості родин.
Значно збільшилося за 60 – 70-і роки споживання м’ясних, рибних і овочевих консервів.
Хліб для повсякденного вжитку купували у магазинах, а не випікали вдома, хоча
останнє дійство було широко розповсюдженим ще на початку п’ятдесятих років. З хліб-
них виробів вдома пекли пироги, які начиняли сиром, гречкою, ягодами, фруктами, і все
К.В. Ізмайлова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 22
частіше – м’ясом, рисом, яйцями, повидлом. З кожним роком ширше входили у побут
послуги підприємств громадського харчування, у зв’язку з чим почали використовува-
тися кулінарні напівфабрикати, а також консервні вироби. Для виготовлення квасного тіста
почали використовувати замість саморобних розчинів дріжджі промислового виробництва.
Смажені страви з борошна (млинці й оладки з прісного і кислого пшеничного
тіста), які раніше входили лише до святкового або недільного столу, у роки розвину-
того соціалізму стали повсякденними стравами. З варених борошняних страв переважали
вареники, локшина, галушки. Все більшої популярності набували страви з купованих
макаронних виробів: макарони, вермішель, лапша, ріжки та ін. Їх використовували при
готуванні супів, бабок-запіканок та як гарнір до м’ясних страв.
Популярними залишалися каші, до традиційних гречаної, ячної, вівсяної та пше-
ничної додалися рисова і манна. Крупи часто використовувалися для приготування супів,
а манна каша стала необхідним і постійним компонентом дитячого харчування [11, с. 83].
Дуже полюбляли у шахтарських родинах борщ, який як повсякденна перша
обідня страва впевнено тримав перше місце. Борщ шахтарі полюбляли перш за все за
його ситність та калорійність, оскільки у шахтарських родинах майже ніколи не вжива-
ли пісний борщ, він завжди готувався на м’ясній наваристій юшці. Найбільш попу-
лярним був борщ з яловичиною. Іноді шахтарські дружини замінювали м’ясо квасолею.
Велику каструлю борщу шахтарська дружина найчастіше готувала у неділю, і виста-
чало його на весь наступний тиждень.
Протягом другої половини ХХ ст. технологія приготування борщу та його скла-
дові частини зазнали досить значних змін. Так, на відміну від Львівсько-Волинського
басейну, у шахтарських родинах Донбасу для приготування борщу майже не викорис-
товувалися буряки. Для надання борщу характерного кислуватого смаку замість них
використовувалися свіжі або солоні помідори, а також томатна паста або соус. Борщ
готували і як щоденну обідню страву, і як обов’язкову страву до поминального столу. Та-
кож дуже популярними були сезонні страви – зелений борщ та окрошка. Окрошку у шах-
тарських родинах найчастіше вживали з квасом, тоді як у родинах службовців та інтелі-
генції окрошку полюбляли їсти з кефіром чи сироваткою. Значно розширився асортимент
овочевих супів: з молодою городиною, квасолею, солоними огірками (розсольник) тощо.
Якщо страви з картоплі у повоєнні роки переважали в неділю і на свята, то у пері-
од, що розглядається, вони зайняли поважне місце й у повсякденному харчуванні. Пе-
ченя, деруни, пюре, варена картопля з маслом, картопляники з м’ясом, салом, сметаною
урізноманітнили повсякденне меню. У шахтарських родинах навіть побутували приказ-
ки: «Картопля – другий хліб», «Якщо є картопля – можна жити і без хліба» [15].
Асортимент овочевих страв поповнився численними салатами. Квашена капуста з
цибулею і олією, солоні і свіжі огірки були найулюбленішими гарнірами до різних страв.
Часто готували і багатоскладові салати зі свіжих, квашених, маринованих і варених
овочів: вінегрети, овочеві салати з м’ясом, ковбасою і майонезом. Овочі для салатів
заготовляли про запас, засолюючи, квасячи, маринуючи, консервуючи. Збільшилося
споживання овочевих консервів, зокрема зеленого горошку, який також часто додавали
до салатів. Нерідко готували ікру з кабачків і баклажанів, страви з солодкого перцю.
Значно збільшилося порівняно з 1950-ми роками споживання фруктів та ягід. Поряд
із вареннями і повидлами з яблук, слив, вишень, малини, смородини почали варити ва-
рення з полуниць, абрикос та інших фруктів та ягід. У 70-х роках особливого поширення
набуло виготовлення домашніх компотів та соків зі свіжих ягід і фруктів, а також їхня
консервація для споживання взимку і навесні.
Помітно підвищилася калорійність їжі за рахунок використання у харчуванні
м’яса, риби, молока та жирів. У другій половині 70-х років особливо збільшився попит
на м’ясо і м’ясопродукти: у 1965 році споживання м’яса і сала на душу населення по
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 рр.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 23
УРСР становило 41 кг, а в 1980 – 60 кг; споживання риби і рибних консервів зросло з
12,7 кг у 1965 р. до 16,2 кг у 1980, а овочів – з 102 до 116 кг на рік. Натомість за ці роки
дещо зменшилося споживання хлібних продуктів – зі 158 до 149 кг – та картоплі – зі 161
до 130 кг [16, с. 95]. Ці цифри красномовно свідчать про те, що традиційне співвідно-
шення борошняних, овочевих і м’ясних страв все більше схиляється на користь м’ясних
та овочевих, хоча не можна з певністю твердити про їх повну перевагу у харчуванні.
Істотно змінилася і якість страв. Багато колишніх святкових страв тепер стають
повсякденними. Тушковане м’ясо готують до різноманітних гарнірів: картопляного
пюре, вермішелі, каш. Особливо великої популярності набули страви з січеного м’яса:
котлети, шніцелі, битки, голубці. Пироги, млинці та вареники також часто начинялися
м’ясом. Перші страви, як вказано вище, майже завжди готували на м’ясній юшці. Харак-
терною особливістю шахтарських родин Донбасу була безмежна любов до сала. Сало
вживалося в усіх родинах цілорічно і навіть частіше, ніж м’ясо. Взагалі шахтарі дуже
полюбляли сало, воно було головним компонентом шахтарських «тормозків». Шах-
тарські дружини небезпідставно вважали, що чоловіка, який зайнятий багатогодинною
важкою фізичною працею, треба годувати як слід, а м’ясо найбільш підходить для
цього, бо надає фізичних сил, а сало – джерело необхідної енергії, а тому намагалися
якнайчастіше вводити у повсякденний раціон м’ясні страви. До обов’язків чоловіків-
шахтарів, у свою чергу, входило своєчасне поповнення запасів сала, оскільки до вибору
якісного продукту на ринку чи у крамниці більшість шахтарів ставилися дуже серйозно
і не довіряли таку важливу місію жінкам.
У харчуванні також були поширені середньоазіатський плов, кавказькі шашлик та
харчо, угорський гуляш та інші «інтернаціональні» страви.
З кожним роком зростав попит на яйця. Яєчня з салом, варені яйця, омлети стали
одними з найпоширеніших сніданкових страв. Крім того, яйця були потрібні для при-
готування салатів, оладків, млинців та інших страв. У 1975 році середньорічне споживання
яєць на душу населення становило по УРСР 210 штук, а у 1980 році – 236 штук [17, с. 398].
Страви з риби до повсякденного меню входили рідше, в основному оселедець та
смажена риба були атрибутами святкового та недільного столу. Проте досить популяр-
ною у шахтарських родинах була рибна юшка, особливо якщо голова родини захоплю-
вався рибальством.
Серед напоїв збереглися традиційні квас і компот з сухофруктів (узвар), але особ-
ливо поширеними стали компоти і соки зі свіжих фруктів і ягід, які споживалися як у
свіжому, так і у консервованому вигляді. А без прохолодних безалкогольних фруктово-
ягідних напоїв та лимонаду не обходилася жодна родина. Особливо популярними були
напої «Ситро» та «Буратіно», які дуже полюбляли діти.
Поряд з прогресивними явищами у побуті шахтарських родин зберігалися й окре-
мі недоліки, пов’язані, зокрема, з надмірним споживанням спиртних напоїв, особливо
пива та горілки. Пиво, на жаль, для багатьох шахтарів стало дійсно повсякденним напо-
єм, причому нерідко вони були впевнені у тому, що пиво дуже корисне для здоров’я і
чим більше його вживати, тим краще [15]. Горілку шахтарі теж вживали достатньо
часто, особливо у періоди «одразу після зарплати». Свою любов до горілки найчастіше
шахтарі виправдовували тим, що їм необхідно зняти стрес після важкої зміни. Особ-
ливо це стосувалося підземних робітників. Так чи інакше, а у шахтарській родині завж-
ди десь на поличці у кухні стояла пляшка горілки, щоб голова родини міг, коли захоче,
випити чарочку або ж на випадок прийому гостей. Траплялися випадки, коли питання
престижності (прийняти гостей «як слід» часто означало велику кількість алкоголю на
столі) переважали над раціональними міркуваннями, особливо при організації святко-
вого застілля. Нерідко порушувалися правила поведінки за столом у зв’язку з надмір-
ним споживанням їжі та напоїв. Що стосується інших алкогольних напоїв (вина, лікеру
та ін.), то у шахтарських родинах вони не набули широкої популярності, на відміну від
родин лікарів, педагогів та інших представників інтелігенції.
К.В. Ізмайлова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 24
Широко впроваджувалася у побут мала механізація: соковижималки, механічні та
електром’ясорубки, електрокип’ятильники тощо, які значно спрощували процес приго-
тування їжі та давали змогу господиням експериментувати. В багатьох родинах був
повний набір посуду особистого користування. У більшості сімей поряд з великим на-
бором повсякденного посуду були святкові і чайні сервізи, набори столових і чайних
приборів, які використовувалися під час прийому гостей. Проте слід зазначити, що у
побуті шахтарі та їхні родини були досить простими. Зокрема, вони не відрізнялися
високою культурою споживання: не використовували ніж та виделку, часто їли руками,
особливо м’ясні страви, підбирали хлібом залишки їжі на тарілці тощо. Насамперед це
явище можна пояснити тим, що шахтарі здебільшого походили з незаможних верств
населення, часто приїздили жити і працювати у великі міста з маленьких сіл і селищ.
У післявоєнні роки люди звертали мало уваги на естетичне виховання дітей, оскільки
доводилося вирішувати більш нагальні потреби. До того ж змінний графік роботи та важка
фізична праця, як правило, не сприяли формуванню естетичного побуту, оскільки після
приходу додому бажання поїсти, як правило, переважало у гірника всі інші бажання.
Особливо поліпшилося дитяче харчування. Широко увійшли в побут спеціальні
продукти для дитячого і дієтичного харчування: молочно-круп’яні суміші, різноманітні
фруктові й овочеві пюре (особливо полюбляли діти морквяне та яблучне), які впрова-
джувалися підприємствами харчової промисловості завдяки розгалуженій мережі під-
приємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування. Дуже допо-
магали молодим матерям так звані «молочні кухні».
Асортимент продуктів у зазначений період значно поширився, на нього майже не
впливала сезонність. Завдяки використанню холодильників можна було тривалий час
зберігати свіжі продукти, зменшився час на приготування їжі, з’явилася можливість
готувати напівфабрикати страв, зберігаючи їх іноді дві-три доби. У шахтарських роди-
нах, які жили в індивідуальних будинках та на перших поверхах багатоповерхівок, для
збереження овочів та домашніх консервів використовувалися погреби та підвали.
Хоча більшу частину повсякденного меню шахтарських родин складали саме
домашні страви, шахтарі з дружинами доволі часто відвідували і заклади громадського
харчування – ресторани та кафе, мережа яких у зазначений період невпинно розгалужу-
валася (табл. 1) [18].
Таблиця 1 – Мережа закладів громадського харчування (ресторанів, їдалень, кафе,
буфетів, закусочних) по Донецькій області у 1965 – 1985 рр.
Рік Кількість Кількість посадочних місць
1965 1983 135758
1970 2564 197641
1975 2971 269675
1980 3181 318500
1985 3455 362755
На початку 80-х років повсякденне меню шахтарських родин Донбасу поволі
почало спрощуватися через системну економічну кризу в державі. Заробітна платня
стабільно збільшувалася, але разом з нею зростала й інфляція, а отже, громадяни нако-
пичували на ощадних книжках велику кількість грошей, які не мали змоги витратити.
А отже, з 80-х років через кризові явища у сільському господарстві і харчовій промис-
Повсякденне меню шахтарських родин Донбасу у 1965 – 1985 рр.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 25
ловості та зростання цін споживання основних продуктів харчування почало повільно,
але невпинно знижуватися. Так, у 1985 році шахтарі споживали 97,6% м’яса та м’ясо-
продуктів від норми, молока, молочних продуктів та яєць 98,6% від норми, картоплі –
80,7%, овочів – 84,5% [19]. Вершкове масло, сири і ковбаси поступово стають дефіцитом.
Протягом наступних років кризові явища продовжували поглиблюватися.
Висновки
Значні зміни у харчуванні в період розвиненого соціалізму свідчили про особливу
увагу держави до проблем розвитку соціалістичного способу життя, подальшого під-
вищення добробуту радянських людей, а особливо робітників важкої промисловості –
пріоритетної галузі народного господарства, поліпшення умов їх праці та побуту. Знач-
ні державні пільги, покращення житлового становища, зростання мережі закладів гро-
мадського харчування, постійне підвищення заробітної платні дали змогу шахтарським
родинам значно покращити свій повсякденний раціон, зробити його більш калорійним
та поживним. Протягом періоду, що розглядається, шахтарським родинам вдалося збе-
регти певні традиції харчування, а саме споживання великої кількості м’ясних страв,
особливу любов до сала, картоплі та борщу, свій спосіб приготування та споживання
окрошки, впевненість у користі для них алкогольних напоїв, надання переваги пиву та
горілці серед іншої алкогольної продукції тощо. Таким чином, повсякденне меню шах-
тарських родин Донбасу у роки розвиненого соціалізму було різноманітним, кало-
рійним та поживним, і такий його склад залежав не лише від матеріальних статків
шахтарів, але й від особливостей шахтарської праці, яка часто супроводжувалася вели-
ким фізичним навантаженням.
Практичне значення. Матеріали дослідження можуть бути використані при скла-
данні навчальних курсів з історії України та історії Донбасу, а також під час вивчення
історичної соціології та економіки краю. Перспективи подальших розробок теми вклю-
чають вивчення обрядового та святкового харчування шахтарів та його зв’язок з іншими
частинами повсякденності шахтарських сімей.
ЛІТЕРАТУРА
1. Людина у структурах повсякдення в історії України : матеріали Всеукраїнської наукової конференції,
(Луганськ, 24 листопада 2009 р.). – Луганськ, 2009. – 70 с.
2. Гордон Л.А. Черты социалистического образа жизни: быт городских рабочих вчера, сегодня, завтра /
Гордон Л.А., Клопов Э.В., Оников Л.А. – М. : Знание, 1977. – 159 с.
3. Бестужев-Лада Н.В. Ступени к семейному счастью / Бестужев-Лада И.В. – М. : Мысль, 1988. – 301, [1] с.
4. Ружже В.Л. Структура и функции семейных групп / Ружже В.Л., Елисеева И.И., Кадибур Т.С. – М. :
Финансы и статистика, 1983. – 160 с.
5. Пономарьов А.П. Сучасна сім’я і сімейний побут робітників Донбасу. 1950 – 1975 рр. / А.П. Поно-
марьов; АН УРСР, Iн-т мистецтвознавства, фольклору та етнографiї iм. М.Т. Рильського. – Київ :
Наукова думка, 1978. – 143 с.
6. Миронов В.В. Культура і побут гірників Радянської України / Миронов В.В. – К. : Наукова думка,
1965. – 125 с.
7. Приходько М.П. Житло робітників Донбасу / М.П. Приходько; АН УРСР, Iн-т мистецтвознавства,
фольклору та етнографiї. – Київ : Наукова думка, 1964. – 108 с.
8. Саржан А.О. Змiни в соцiально-економiчнiй сферi Донбасу. Друга половина 40-х – кiнець 80-х рр.
XX ст. / А.О. Саржан; Донецький нац. техн. ун-т. – Донецьк : Лебедь, 2004. – 411 с.
9. Зуйкова Е.М. Быт и бытовые отношения при социализме / Зуйкова Е.М. – М. : Изд-во МГУ, 1986. –
190, [2] с.
10. Кавалеров А.И. Быт развитого социализма: сущность и основные черты / Кавалеров А.И. – Львов :
Вища шк.; Изд-во при Львов. гос. ун-те, 1985. – 148 с.
11. Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України / Л.Ф. Артюх;
АН УРСР, Iн-т мистецтвознавства, фольклору та етнографiї. – Київ : Наукова думка, 1982. – 112 с.
К.В. Ізмайлова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2010 26
12. Кузіна К.В. Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу (1950 – 1980-ті роки) : дис. ... кандидата
iст. наук : 07.00.01 / Кузiна Ксенiя Володимирiвна. – Донецьк : ДонНУ, 2009.
13. Державний архів Донецької області (ДАДО), ф. Р-4249, оп. 5, спр. 10541, арк. 38, 110; спр. 10594,
арк. 3.
14. Смутчук Валентина Галіївна, 1941 рік народження, місто Донецьк. Бесіда тривала 1 годину. Запис
зроблено автором 19 лютого 2010 року.
15. Смутчук Віктор Карпович, 1937 рік народження, село Теофіполь Хмельницької області. Бесіда
тривала 3 години. Запис зроблено автором 18 вересня 2009 року.
16. Українська РСР в цифрах у 1980 році : короткий статистичний довідник / [відп. за випуск В.В. Самченко]. –
К. : Техніка, 1981.
17. Народне господарство Української РСР у 1975 році : стат. щорiчник / вiдп. за вип. В.В. Самченко; М-во
статистики України. – К. : Технiка, 1976.
18. Динамические ряды по статистике розничной торговли. Кн. 1 – Число предприятий общепита. – Л. 2.
19. ДАДО, ф. Р-6777, оп. 1, спр. 225, арк. 1-2; спр. 89, арк. 13.
Е.В. Измайлова
Повседневное меню шахтерских семей Донбасса в 1965 – 1985 гг.
В статье рассматривается повседневное питание шахтерских семей Донбасса в 1965 – 1985 годах. Автор
акцентирует внимание на особенных традициях организации питания в шахтерских семьях по сравнению
с другими типами семей. Исследование базируется на неопубликованных архивных документах, статисти-
ческих данных и материалах устной истории.
E.V. Izmailova
The Daily Menu of Miners’ Families of Donbass in 1965 – 1985 ys
Questions of a food and consumption of foodstuffs are studied insufficiently carefully in modern historical
science. But it’s one of the basic indicators of standard of well-being of the population. The author describes and
characterizes the most popular and favorite dishes in miners’ families, and the traditions of behaviour at the
table. In addition, the special attention is received to dependence of food from the standard of financial support
of miners’ families, and also from specificity of a miner’s trade. The author also focuses attention on special
traditions of meals in miners’ families as compared with other types of families, and notices negative tendencies
in a daily food, such as regular use of alcoholic beverages. The research is based on the unpublished archive
documents, the statistical data and materials of verbal history. The article is a part of more wider research
devoted to daily life of miners’ families of Donbass in 1965 – 1985 ys.
Стаття надійшла до редакції 06.04.2010.
|