Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст.
У статті виконано аналіз системи управління у філософії Канта, філософії діяльності й управлінських процесів у творчості Фіхте, а також проаналізована взаємозалежність керівника й підлеглого у філософії Гегеля....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33818 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. / О. Ковнєров // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 112-115. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33818 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338182012-05-31T13:36:07Z Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. Ковнєров, О. Філософія У статті виконано аналіз системи управління у філософії Канта, філософії діяльності й управлінських процесів у творчості Фіхте, а також проаналізована взаємозалежність керівника й підлеглого у філософії Гегеля. The analysis of control systems in the philosophy of Kant, philosophy and business management processes in the work of Fichte, and analyzed the interdependence of leader and subordinate in the philosophy of Hegel. 2011 Article Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. / О. Ковнєров // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 112-115. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33818 1(430) "18/19" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Ковнєров, О. Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. Схід |
| description |
У статті виконано аналіз системи управління у філософії Канта, філософії діяльності й
управлінських процесів у творчості Фіхте, а також проаналізована взаємозалежність керівника й підлеглого у філософії Гегеля. |
| format |
Article |
| author |
Ковнєров, О. |
| author_facet |
Ковнєров, О. |
| author_sort |
Ковнєров, О. |
| title |
Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. |
| title_short |
Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. |
| title_full |
Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. |
| title_fullStr |
Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. |
| title_sort |
проблема управління суспільством у німецькій філософії хvііі - хіх ст. |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33818 |
| citation_txt |
Проблема управління суспільством у німецькій філософії ХVІІІ - ХІХ ст. / О. Ковнєров // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 112-115. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT kovnêrovo problemaupravlínnâsuspílʹstvomunímecʹkíjfílosofííhvíííhíhst |
| first_indexed |
2025-07-03T14:36:10Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:36:10Z |
| _version_ |
1836636827243511808 |
| fulltext |
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
112 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
44. Привілей єпископа М. Шишковського… - С. 188-190.
45. Бёмер Г. Указ. праця. - С. 202.
46. Письмо Н. Х. Радзивилла М. Жалею от 1607 г. // Хар-
лампович К. В. Указ. праця. - С. 116.
47. Literatura antyjezuicka w Polsce, 1578-1625. Antologia /
[оprac. J. Tazbir]. - Warszawa, 1963. - S. 51-52.
48. Любович Н. Н. Указ. праця. - С. 22-23; Блинова Т. Б.
Указ. праця. - С. 86.
49. Історія української культури : у 5-ти тт. - Т. ІІ. - С. 582-584.
50. Грушевський М. С. Історія України-Русі. - Т. 6. - С. 441, 454.
51. ARGENYI // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach
Polski i Litwy. 1564-1995 / [оprac. L. Grzebien]. - Krakow, 1996. -
882 s. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.jezuici.
krakow.pl; Харлампович К. В. Указ. праця. - С. 118.
52. Шевченко Т. Указ. праця. - С. 153.
53. Бёмер Г. Указ. праця. - С. 365.
54.Харлампович К. В. Указ. праця. - С. 113.
55. Грушевський М. С. Культурно-національний рух на
Україні ... - С. 166-167.
56. Ястребов М. Указ. праця. - С. 262.
57. Harrison J. B., Sullivan R. E., Sherman P. Op. cit. - P. 564.
A. Papazova
THE VALUE AND THE CONSEQUENCES OF JESUS SOCIETY'S EDUCATION SYSTEM
IN THE EAST-SLAVIC REGION IN THE LATE 16th CENTURY - TO THE EARLY 17th CENTURY
The value and the consequences of Jesus Society's education system in the Region are analysed on the basis of
numerous historical data. The religious and the educational activities of Jesuit Order were the important element of
the historical precesses in the Region, which gave rise to the development of local education, activized the religious,
social and political fields. They were also an essential tribute to the interaction between the Western and the Eastern
cultures.
Key words: Jesus Society, religious and educational activities, East-Slavic Region, educational system.
© А. Папазова
Надійшла до редакції 15.07.2011
УДК 1(430) "18/19"
ПРОБЛЕМА УПРАВЛІННЯ СУСПІЛЬСТВОМ
У НІМЕЦЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ ХVІІІ - ХІХ ст.
ОЛЕКСАНДР КОВНЄРОВ,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціально-політичних та правових наук
Слов'янського державного педагогічного університету
У статті виконано аналіз системи управління у філософії Канта, філософії діяльності й
управлінських процесів у творчості Фіхте, а також проаналізована взаємозалежність ке-
рівника й підлеглого у філософії Гегеля.
Ключові слова: верховна влада, управлінський процес, форма правління, абсолютна монар-
хія, демократія, конституційна монархія, свідомість, діяльність, революція, консерватизм, фе-
одалізм, моральне самовдосконалення, виховання, самодисципліна, динамізм, держава, свобода,
абсолютний дух, відповідальність, керівник і підлеглий, управління-підпорядкування.
Постановка проблеми і стан її вивчення. Уп-
равління в наш час має тривалу історію становлен-
ня, розвитку й практичної реалізації. Багато про уп-
равління розмірковували й втілювали свої міркуван-
ня на власному досвіді правителі й державні діячі,
полководці й мислителі, починаючи із часів Давньо-
го Китаю, Вавилону, Давнього Єгипту та Давнього
Риму. Це свідчить про те, що історичний аспект уп-
равління має величезне теоретичне й практичне зна-
чення, а отже, дає змогу визначити місце і роль уп-
равління в різних типах людської цивілізації в про-
цесі розв'язання соціальних, релігійних і національ-
них проблем.
Аналіз сутності управління представлений знач-
ною кількістю дослідницьких підходів в історії. Саме
історичний аналіз здебільшого свідчить про те, що
управління в різні історичні епохи й у різних націо-
нальних культурах відрізнялося складним багато-
гранним характером.
Емпірична основа філософії управління як типу
інтелектуальної діяльності зародилася в Греції в кінці
VІІ ст. до н. е.
Знання про управління як феномен людського
буття пройшло шлях від міфологічного знання до
наукового знання. Виділення науки управління як
специфічної галузі людського знання є формуван-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.jezuici
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 113
ням окремого напряму знань, пов'язаного з фунда-
ментальними принципами філософського знання.
Проте необхідно зауважити, що методологічні
підстави цієї науки в сучасних умовах не завжди
коректні й повні, отже, вимагають продовження на-
укового дослідження для філософського осмислен-
ня знань про управління як знань не тільки про його
зміст, але й знань про структуру діяльності управ-
ління й способи його реалізації.
Виходячи із зазначених вимог, автор статті ста-
вить мету дослідити проблеми управління суспіль-
ством у німецькій філософії кінця ХVІІІ - початку ХІХ
століть.
Виклад основного матеріалу. Німеччина у
ХVІІІ - на початку ХІХ ст. являла собою досить відста-
лу країну порівняно з передовими європейськими
державами. Назріла необхідність подолання фео-
дальної роздробленості й кріпацтва, демократизації
суспільства. Однак "німецькі буржуа", налякані кри-
вавим терором Великої французької революції, не
прагнули до радикальних перетворень. Невдово-
лення громадян, народні повстання в різних регіо-
нах не привели до загальнонімецької революції й
об'єднання країни.
Як наслідок така політична ситуація наклала
відбиток на ідеї класиків німецької філософії, зокре-
ма щодо управління суспільством. Незважаючи на
те, що І. Кант, Й. Фіхте, Шеллінг і Г. В. Ф. Гегель
продовжують розвивати ідеї лібералізму й правової
держави, їхні добутки не містять полум'яних закликів
до перетворення суспільства, які можна зустріти в
ідеологів французької революції. Проте німецька кла-
сична філософія відрізняється академічною струн-
кістю й строгістю побудов у питаннях управління
суспільством, обґрунтування правової державності,
свободи, рівності людей. Німецька класична філо-
софія створила необхідну базу подальшого розвит-
ку ліберально-правових ідей у Європі.
На початку філософського аналізу системи управ-
ління І. Канта необхідно зазначити, що, знаходячись
під впливом поглядів представників французького й
англійського Просвітництва, у своїх працях філософ
розвиває ідеї про верховну владу народу, але, ра-
зом із тим, він уважає, що управління при тогочасній
системі кріпацтва не може бути реалізоване. Люди
повинні бути якимось чином заангажовані в систему
управління, і лише тоді можна з'ясувати здатність кож-
ного зайняти певне місце в управлінському процесі.
Уся теорія розвитку суспільства, уважав Кант, є тео-
рією розвитку свободи людини. Держава як орга-
нізація, доводив він, є результатом угоди людей, при
якій кожна людина, зрікаючись частково від своєї сво-
боди, вільно користується тією частиною, яку зали-
шає собі. Але кожен має своє уявлення про цю час-
тину, тому для уніфікації свободи на користь держа-
ви й кожної людини зокрема існує право.
Аналізуючи суспільство як організацію, І. Кант
приходить до висновку, що в ньому є активні й па-
сивні члени. Пасивними в основному є ті, хто зай-
нятий фізичною роботою. Вони мало придатні до ке-
рівництва, тому що їхня праця пов'язана з навичка-
ми рук. Така людина має обмежений набір операцій,
її мислення в основному репродуктивне. Інша спра-
ва - активні члени суспільства. Їхня діяльність має
творчий характер. Саме вони вміють творчо вирі-
шувати проблеми, які стоять як перед невеликою
групою осіб, так і перед суспільством в цілому. Ак-
тивні, як найбільш підготовлена соціально частина
населення, повинні у своїй діяльності керуватися ка-
тегоричним імперативом, згідно з яким слід діяти
таким чином, щоб максима твоєї волі завжди могла
відповідати принципові загального законодавства.
Другою умовою категоричного імперативу, якого
повинні дотримуватися активні члени суспільства,
є положення, згідно з яким кожна людина повинна
бути не лише засобом для здійснення якихось цілей,
але й абсолютною ціллю, тому кожен повинен діяти
так, щоб людство як у його особі, так і в особі іншо-
го служило йому не тільки засобом, але й ціллю.
Звертаючись до історії управління державою,
Кант уважав, що найкращою формою правління є
абсолютна монархія. Вона проста для розуміння й
реалізації управлінських функцій, тоді як демокра-
тія є дуже складною й непередбачуваною в на-
слідках дій. Щоправда, Кант не абсолютизує монар-
хію. На його думку, така форма правління може при-
звести до деспотизму, але це виняток, тому що, як
правило, кожен із монархів упродовж багатьох років,
перш ніж сісти на трон, виховується в доброчес-
ності, пошануванні права.
Монархічна форма правління є досконалою на
певному історичному етапі. З розвитком суспільства
вона втрачає риси досконалості, тому що доско-
налість є закінченою системою й не може розвива-
тися далі, а оскільки такою системою є монархія, то
необхідна її заміна. Це на певній стадії розвитку
суспільства усвідомлює монарх і його оточення, -
абсолютна монархія замінюється конституційною.
Будь-яке насильство над монархом-правителем, на
думку І. Канта, є неприпустимим.
Філософія Канта є вираженням епохи, у якій він
жив. У цей час на авансцену рішуче висувається
"третій стан", настроям якого німецький філософ
співчував і якому, природно, не міг не приділити увагу
у своїй філософії. Прагнення до свободи підпри-
ємництва було одним із основних у представників
цього стану.
У поглядах І. Канта на підприємницьку діяльність
людини відчувається подих Великої французької
революції, яка проголосила рівність усіх перед за-
коном у політичному плані й право реалізувати свої
здібності в економічній сфері. Різко виступаючи про-
ти привілеїв феодалів, Кант справедливо зазначав,
що необґрунтовані привілеї знижують підприємниць-
кий потенціал суспільства, тому що ті, хто їх має, як
правило, по суті своїй люди малоактивні. Їм нічого
не потрібно добиватися, вони все отримують задар-
ма. Усіх людей, уважав він, слід поставити в одна-
кові політичні умови, і нехай кожен своїм розумом,
енергією досягає економічних успіхів. Реформатор-
ські ідеї Канта в царині управління й підприємницт-
ва знайшли свій відгук наприкінці ХІХ століття серед
значної частини реформаторів у сфері права, еконо-
міки, політики [1, с. 87-102].
В основі філософського вчення Й. Г. Фіхте зна-
ходиться суб'єктивно-ідеалістичний принцип - абсо-
лютна свідомість, "Я", що, згідно з принципами твор-
чої діяльності, створюють індивідуально-особисту
свідомість і свою протилежність - природу, світ ма-
теріальних предметів. Мислитель вбачає загальну
основу науковчення в безмежному розвитку "справ-
ді" абсолютного "Я". При цьому він ототожнює саму
діяльність із суб'єктом, тим самим суб'єктивно-іде-
алістично вирішує проблему співвідношення мис-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
114 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
лення і буття. Абсолютний суб'єкт стає єдиним твор-
цем знання про світ, оскільки являє собою єдність
суб'єктивного й об'єктивного [7, с. 177-179].
Як і більшість мислителів кінця ХVІІІ ст., Й. Фіхте
знаходився під сильним впливом французької ре-
волюції. Він убачав у ній перемогу свободи над
консерватизмом і феодалізмом, які сковували енер-
гію людських дій, з ентузіазмом вітав перші кроки
республіканського уряду, спрямовані на конфіска-
цію земель аристократії. Революція була наслідком
поневолення думки й слова, уважав Фіхте. Торговці,
купці, ремісники не могли більше терпіти ярмо, яке
наклали феодали на діяльний підприємницький
"третій стан". Людина, проголошував німецький мис-
литель, створена для діяльності. Німецькі князі, за-
уважував він, все роблять для того, щоб народ про-
тестував, був незадоволений, щоб суспільство кле-
котало гнівом. У праці "Звернення до князів Європи"
він попереджає властителів про наслідки їхньої не-
розсудливої діяльності, яка може привести й на
німецькі землі бурю французької революції. Він
пише, звертаючись до князів: "Віддайте нам сво-
боду, якщо не хочете катастрофи" [див.: 2, с. 148].
Керівництво з боку нинішніх феодальних владик,
на думку Фіхте, є недолугим і небезпечним, воно
веде до крові й установлення диктатури, подібної
до якобінської.
Фіхте по-іншому, ніж його вчитель І. Кант, відпо-
відав на запитання: що необхідно зробити, щоб ви-
вести Німеччину з мороку застою? Кант уважав, що
для цього необхідний моральний прогрес. Мораль-
не самовдосконалення суспільства - ось шлях до
прогресу, процвітання німецького народу. Фіхте ж
наголошував, що таким шляхом є дія, діяльність у
сфері виховання, опора на риси німецького етносу,
а саме: самодисципліна, підприємництво, динамізм
у пошуках нових організаційних форм у виробництві;
німецька філософія - квінтесенція німецького духу в
кожній епосі. Фіхте закликає до самовідданої праці
кожного над самим собою у сфері самопізнання,
уміння якісно й логічно мислити, формувати в собі
потребу в реформах суспільного життя.
У праці "Закрита торгова держава" Фіхте закли-
кає до такої організації суспільства, де керують ті,
які знають, що таке праця, які звіряють свої чини з
чинним правом, для яких держава є непересічною
цінністю. Фіхте вважав, що держава, яка замкнула
свої кордони й спрямувала волю своїх громадян на
піднесення добробуту всередині країни, завжди буде
процвітати.
Звичайно, не слід обов'язково думати, що Й. Фіх-
те обмежено інтерпретував міждержавні торговельні
зв'язки, не розумів їх. Зміст поглядів Фіхте його су-
часники пояснювали побоюванням "імпорту" фран-
цузької революції.
Розглядаючи діяльність як найціннішу катего-
рію, яка найбільше притаманна німецькій нації в
торгівлі, промисловості, науці тощо, Фіхте вважав,
що саме діяльність німців повинна стати прикла-
дом для інших народів у справі самовдосконален-
ня. Саме тому, що діяльність іманентна німецько-
му народові, він є, на думку Фіхте, єдиним справж-
нім народом у світі. Тільки він може запровадити
на землі порядок, сформований на засадах раціо-
нальності; якщо німці загинуть, загине вся євро-
пейська цивілізація [2, с. 154-167].
Становлення людини, суспільства, держави є
історією розвитку абсолютного духу. Історія людства,
за Г. В. Ф. Гегелем, є історією держав. Кожна дер-
жава є втіленням свободи. Таким чином, і різні її дії
є історією усвідомленої свободи. Свобода, уважав
Гегель, не могла б існувати та розвиватися, якби
люди її не усвідомлювали. Реалізація усвідомленої
свободи проходила в людських діях етапами. Спо-
чатку усвідомлену свободу мала тільки одна люди-
на - деспот, який правив людьми як хотів, і вони
вважали, що так повинно й бути. На наступному етапі
(а це вже були стародавні греки й римляни) усві-
домлена свобода є надбанням багатьох людей, але
ще, звичайно, не всіх.
Усім людям усвідомлену свободу принесло хри-
стиянство. Від того часу метою історичного розвит-
ку є реалізація абсолютної свободи у світі, тобто
повна раціоналізація стосунків між людьми. Засо-
бами, які використовує розум для цієї реалізації, є
людські потреби й прагнення [3, с. 387-390].
Людям здається, що вони самі можуть форму-
вати відносини між собою, керувати й підкорятися
на засадах добровільності тощо, але в дійсності це
не так. Абсолютний дух, розум керує ними. Тільки
окремі видатні люди, які здатні "схопити" аріаднину
нитку світового розвитку абсолютного духу, можуть
діяти таким чином, що їхні дії є їхніми власними дія-
ми, і то лише тому, що вони звіряють їх із вимогами
ритму епохи. Навіть видатні особистості не матимуть
успіху, якщо сфера їхніх особистих інтересів буде
віддалена від загальної течії світового процесу,
стрижнем якого є абсолютний дух. Цезар і Наполе-
он фактично були виконавцями інтересів світового
духу. Виконавши свою місію на певному етапі світо-
вої історії, вони об'єктивно повинні були зійти зі сце-
ни. Кожен народ діє в межах певного народу-дер-
жави, і тому люди є істотами суспільними й "дер-
жавними" (політичними"). Але й держава-народ теж
є організмом історичним тільки тоді, коли її дії реа-
лізує світовий дух у певному конкретному моменті
[4, с. 65-90].
Кожен із народів має перед собою історичну
мету, яка окреслена, визначена світовим розумом.
Від цієї місії він відійти не може й повинен її викона-
ти. Після її виконання він може ще якийсь час щас-
ливо спочивати на лаврах, купатися в славі мину-
лих заслуг, але, втративши внутрішній порив, імпет
розвою, гамує свій поступ і сходить на узбіччя історії
або навіть зникає [5, с. 140-142].
Керувати людьми, уважав Гегель, - це не тільки
благо, але й величезна відповідальність. Людина-
керівник буквально спалює себе. Ті, хто їй підко-
ряється, найчастіше бачать зовнішні сторони керів-
ника, вип'ячують його приватне життя, зловтішають-
ся його промахами. І чим вища посада, тим більше
зростає відповідальність, але разом із тим, і пре-
тензійність та зловтішність підлеглих, якщо в тих,
хто вивищується над ними, є якісь негаразди, слаб-
кості. Відомі в суспільстві, у державі люди й особ-
ливо ті, яким доля доручила керувати великими
масами людей, як правило, нещасливі. "Вони, - пише
Гегель, - рано помирають, як Олександр; їх убива-
ють, як Цезаря; їх висилають, як Наполеона на
острів Св. Єлени. Та злорадна втіха, що життя істо-
ричних людей не можна назвати щасливим…, - цю
втіху можуть знаходити в історії ті, хто її потребує. А
потребують цього заздрісні люди, яких дратує ве-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 115
лике, видатне, і вони намагаються применшити його
й виставляють напоказ його слабкі сторони" [Там
само]. Відомі історичні особи, як і звичайні керівни-
ки, зрештою, як і всі люди, зазначає Гегель, не зас-
траховані від вчинків, які роблять їх підлеглі, але для
психології камердинера властиве прагнення поста-
вити хоч би у своїй уяві велич на одну сходинку із
собою. Для камердинера не існує героя, тому що
герой допустив камердинера до себе настільки, що
той знає, як його пан любить шампанське, коли йому
готувати постіль тощо. "Погано доводиться в істо-
ріографії історичним особам, які обслуговуються
такими психологічними камердинерами", - робить
висновок Гегель [Там само].
Між керівником і підлеглим, зазначав Гегель,
можуть бути навіть добрі стосунки, камердинер не
завжди є заздрісною людиною, але навіть у ви-
падку, коли пан допускає до себе свого слугу (у
Гегеля - камердинера), останній, здебільшого, шу-
кає в панові не чесноти, а дріб'язкові недоліки, знову
ж таки заради того, щоб стати врівень із паном [6,
с. 251-258].
Тому, робить висновок Гегель, найкращими сто-
сунками в системі "управління - підпорядкування"
є ті, котрі базуються на основі розумності, раціональ-
ності. Але, абсолютизуючи раціональне в керівництві
суспільними процесами, філософ приходить до ре-
акційного висновку, що жінки, як вираз чуттєвого,
не можуть бути повноцінними керівниками. Так само,
як Кант і Фіхте, він уважав, що місце жінки в сім'ї.
Навіть якщо жінка освічена, вона може легко підда-
тися чарам серця, а це суперечить принципу раціо-
нальності. Відмінність між жінкою і чоловіком така,
як між рослиною і твариною. Коли жінка керує дер-
жавою, то така держава в небезпеці. Зазначимо, що
остання конклюзія німецького філософа спростова-
на сучасною історією (Індіра Ганді, Маргарет Тет-
чер та ін.) [3, с. 390-394].
Висновки
Таким чином, звертаючись до історії управління
державою, І. Кант визначає найкращою формою
правління абсолютну монархію як досконалу та про-
сту для розуміння й реалізації управлінських функ-
цій. У його поглядах на підприємницьку діяльність
зазначено, що необґрунтовані привілеї знижують
підприємницький потенціал суспільства. І. Канта ми
бачимо, як одного з видатних реформаторів у ца-
рині управління й підприємництва, ідеї якого знай-
шли свій відгук серед значної частини реформаторів
у сфері права, економіки та політики.
Як проголошував німецький філософ Й. Фіхте,
людина створена для діяльності, при цьому визна-
чальну роль він відводив свободі підприємництва,
моральному самовдосконаленню суспільства, діяль-
ності у сфері виховання. Фіхте закликає до такої
організації суспільства, де керують ті, які знають,
що таке праця, які звіряють свої чини з чинним пра-
вом, для яких держава є непересічною цінністю.
Поряд із Фіхте, Гегель зазначає, що кожна дер-
жава повинна бути втіленням свободи, яку принес-
ло християнство, а метою історичного розвитку є
реалізація абсолютної свободи у світі, тобто повна
раціоналізація стосунків між людьми, зокрема, щодо
керування й підкорення, бо керувати людьми, на
думку філософа, - це не тільки благо, але й величез-
на відповідальність, а найкращими стосунками між
керівниками й підлеглими є ті, котрі базуються на
основі розумності та раціональності.
Філософська думка видатних німецьких мисли-
телів Канта, Фіхте і Гегеля щодо визначення про-
блеми управління суспільством має найважливіше
значення для сучасності, виходячи з того, що в
цій філософії на перше місце ставиться людина, її
діяльність в умовах свободи творчості, а також
взаємовідносини "управлінця-підлеглого", які буду-
ються на основі взаєморозуміння, поваги, розум-
ності й раціональності. Творчість зазначених мис-
лителів відкриває простір для подальшого науко-
вого дослідження цієї важливої проблеми для су-
часного суспільства.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Асмус В. Ф. Иммануил Кант / В. Ф. Асмус. - М. : Наука,
1973. - 534 с.
2. Гайденко П. П. Философия Фихте и современность /
П. П. Гайденко. - М. : Мысль, 1979. - 288 с.
3. Гегель. Кто мыслит абстрактно? // Гегель. Работы раз-
ных лет в двух томах / Гегель. - Т. 1. - М. : Мысль, 1972. -
С. 387-394.
4. Гегель. Система наук / Гегель. - Ч. 1. Феноменология
духа. - М., 1959.
5. Гегель. Философия истории / Гегель // АМФ. - Т. 1. - Ч. 3.
- К., 1992. - С. 139-204.
6. Кармышев Г. П. Логика Гегеля / Г. П. Кармышев. -
А-А. : Наука, 1972. - 332 с.
7. Шинкарук В. И. Единство диалектики, логики и теории
познания / В.И. Шинкарук. - К. : Наук. думка, 1977. - 367 с.
O. Kovn'erov
PROBLEM OF MANAGEMENT OF A SOCIETY IN GERMAN PHILOSOPHY
ХVІІІ - ХІХ OF A CENTURY
The analysis of control systems in the philosophy of Kant, philosophy and business management processes in the
work of Fichte, and analyzed the interdependence of leader and subordinate in the philosophy of Hegel.
Key words: the supreme power, process of managements, the form of government, an absolute monarchy, democracy, constitutional
monarchy, consciousness, activity, revolution, conservatism, feudalism, moral self-improvement, education, self-discipline, dynamism,
the state, freedom, absolute spirit, responsibility, the head and the subordinate, management-submission.
© О. Ковнєров
Надійшла до редакції 14.07.2011
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|