Проблеми розвитку інновацій в Україні
Стаття присвячена проблемам реалізації інноваційної діяльності вітчизняних компаній. Розглянуто обмежуючі чинники інноваційного розвитку в Україні. Обґрунтовано необхідність взаємовигідного партнерства держави та бізнесу, визначено напрями розвитку такого партнерства на сучасному етапі....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33819 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми розвитку інновацій в Україні / І. Ганечко // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 21-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33819 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338192012-05-31T13:36:38Z Проблеми розвитку інновацій в Україні Ганечко, І. Економіка Стаття присвячена проблемам реалізації інноваційної діяльності вітчизняних компаній. Розглянуто обмежуючі чинники інноваційного розвитку в Україні. Обґрунтовано необхідність взаємовигідного партнерства держави та бізнесу, визначено напрями розвитку такого партнерства на сучасному етапі. In the article the problems of realization of innovative activity of domestic companies were described. Limiting factors of innovative development in Ukraine were considered. Necessity of mutually beneficial partnership of the state and business were grounded; directions of de velopment of such partnership on the modern stage were defined. In the article the problems of realization of innovative activity of domestic companies were described. Limiting factors of innovative development in Ukraine were considered. Necessity of mutually beneficial partnership of the state and business were grounded; directions of development of such partnership on the modern stage were defined. 2011 Article Проблеми розвитку інновацій в Україні / І. Ганечко // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 21-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33819 330.341 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Ганечко, І. Проблеми розвитку інновацій в Україні Схід |
| description |
Стаття присвячена проблемам реалізації інноваційної діяльності вітчизняних компаній.
Розглянуто обмежуючі чинники інноваційного розвитку в Україні. Обґрунтовано необхідність
взаємовигідного партнерства держави та бізнесу, визначено напрями розвитку такого партнерства на сучасному етапі. |
| format |
Article |
| author |
Ганечко, І. |
| author_facet |
Ганечко, І. |
| author_sort |
Ганечко, І. |
| title |
Проблеми розвитку інновацій в Україні |
| title_short |
Проблеми розвитку інновацій в Україні |
| title_full |
Проблеми розвитку інновацій в Україні |
| title_fullStr |
Проблеми розвитку інновацій в Україні |
| title_full_unstemmed |
Проблеми розвитку інновацій в Україні |
| title_sort |
проблеми розвитку інновацій в україні |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33819 |
| citation_txt |
Проблеми розвитку інновацій в Україні / І. Ганечко // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 21-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT ganečkoí problemirozvitkuínnovacíjvukraíní |
| first_indexed |
2025-07-03T14:36:12Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:36:12Z |
| _version_ |
1836636833901969408 |
| fulltext |
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 21
УДК 330.341
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНІ
ІРИНА ГАНЕЧКО,
кандидат економічних наук, доцент
Київського національного торговельно-економічного університету
Стаття присвячена проблемам реалізації інноваційної діяльності вітчизняних компаній.
Розглянуто обмежуючі чинники інноваційного розвитку в Україні. Обґрунтовано необхідність
взаємовигідного партнерства держави та бізнесу, визначено напрями розвитку такого пар-
тнерства на сучасному етапі.
Ключові слова: інновації, інноваційна політика, інноваційний бізнес, венчурне фінансування.
Постановка проблеми. Вирішення багатьох за-
дач національної економіки як цілісного економічно-
го організму безпосередньо залежить від діяльності
кожного підприємства. Особливе значення для роз-
витку й саморегулювання економічної системи має
інноваційна діяльність суб'єктів господарювання.
В економічно розвинених країнах 85-90 % приро-
сту ВВП забезпечується шляхом експорту високо-
технологічної продукції. В Україні ж, за оцінками екс-
пертів, пороговий рівень існування інноваційної мо-
делі економіки визначається 40 % інновативності, а
фактичний рівень забезпечення економічного росту
за рахунок технологічних нововведень української
економіки коливається в діапазоні лише 5-10 % [1].
Нагальною є потреба кардинальних змін націо-
нальної інноваційної системи. Традиційна науково-
технічна політика, обмежена ефективність якої у вир-
ішенні завдань модернізації економіки доведена, у
розвинутих країнах світу вже давно поступилася по-
літиці інноваційній, спрямованій на впровадження
інновацій у практику та отримання комерційного до-
ходу. Реалізація цих змін неможлива без підвищен-
ня ефективності функціонування окремих підпри-
ємств, діяльність яких спрямована на випуск висо-
котехнологічної продукції з метою отримання прибут-
ку. Важливою умовою стійкого та самопідтримуючо-
го розвитку інноваційного бізнесу є створення дер-
жавою спеціальних механізмів його підтримки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Дослідження проблем розвитку інноваційної діяль-
ності підприємств виконано в роботах зарубіжних
та вітчизняних учених О. О. Дагаєва, І. Г. Дєжиної,
М. М. Іванова, Н. І. Іванової, А. І. Каширіна, Е. Кемп-
белла, Дж. Коллінза, Ф. Кука, Р. Мартіна, А. М. По-
ручника, П. Ромера, П. Санлея, Б. Г. Салтикова,
А. С. Семенова, Д. Тернера, Р. Флориди, М. Фон-
штейна, К. Фрімена, І. Шумпетера та інших. Разом
із тим, необхідно зазначити, що подальшого комп-
лексного аналізу потребує механізм взаємодії інно-
ваційних приватних компаній, венчурних фондів та
органів державного управління, направлений на за-
безпечення безперервності циклу генерування - ди-
фузія - комерціалізація інновацій.
Метою статті є дослідження основних проблем
розвитку інноваційної діяльності в Україні, визначення
заходів підтримки суб'єктів інноваційного виробниц-
тва державою.
Виклад основного матеріалу. В усьому світі
традиційна науково-технічна політика змінюється на
інноваційну, оскільки перша показала досить обме-
жену ефективність у вирішенні задач модернізації
економіки через фокусування на створенні нових
знань, а не на їх реалізації у виробництві.
Інноваційна політика являє собою цілісний підхід,
який базується одночасно на створенні та на прак-
тичному використанні знань і при якому основне зна-
чення має комерційна віддача від нових технологій
[2]. Розробка інноваційної політики для України є
особливо актуальною проблемою, оскільки показники
наукомісткості більшості вітчизняної промисловості
суттєво нижчі, ніж у країнах ЄС та США, незважаю-
чи на високий науковий потенціал.
Останнім часом в Україні з'являються урядові
програми, у яких декларується перехід економіки
на інноваційний шлях розвитку, державна підтрим-
ка інноваційної діяльності; розглядається проект
інноваційного кодексу України; обговорюється ство-
рення Національної венчурної компанії. Попри те,
що і Український уряд, і науковці сходяться на дум-
ці, що інноваційний процес знаходиться в незадо-
вільному стані, суттєвих зрушень у цій сфері вже
протягом багатьох років не відбувається.
Так, протягом останніх 15 років зростає викорис-
тання результатів наукових досліджень вітчизняних
учених у сфері інноваційної діяльності сусідніх дер-
жав, зменшуються обсяги використання можливої
бази об'єктів інноваційної діяльності в Україні та зни-
жується кількість інноваційно активних підприємств.
Зазначимо, що серед країн Європейського Союзу
мінімальні показники інноваційної активності мають
Португалія - 26 % і Греція - 29 %, але навіть ці показ-
ники удвічі вищі, ніж в Україні. А в порівнянні з краї-
нами-лідерами, такими як Нідерланди (62 %), Авст-
рія (67 %), Німеччина (69 %), Данія (71 %) та Ірлан-
дія (74 %), цей розрив з Україною складає майже
п'ять разів [3].
Інноваційній економіці потрібна наука високого
рівня, яка забезпечує створення нових розробок,
система ринкової апробації та відбору економічно
ефективних розробок, а також механізми організації
нового виробництва на їх основі. Ефективна іннова-
ційна діяльність можлива лише за умови взаємови-
гідного партнерства держави та бізнесу. Відокрем-
лено ні держава, ні бізнес не в змозі перевести еко-
номіку на інноваційний шлях.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
22 ЕКОНОМІКА
Світовий досвід показує, що фінансування нау-
кових досліджень та розробок здійснюється за ра-
хунок держави, участь бізнесу обмежується незнач-
ною кількістю конкретних замовлень. Організація
виробництва - це прерогатива бізнесу, держава пе-
реважно виступає регулятором.
Реалізація інновацій може здійснюватися лише
в бізнесі, оскільки покупцем виступає підприємець,
якого конкуренція примушує вносити зміни, або під-
приємець, який створює новий бізнес. Причому пер-
ший реалізовує інновацію лише в тому випадку, коли
його не задовольняє позиція компанії на ринку й
заради досягнення конкурентної переваги він гото-
вий іти на ризик. Ті ж компанії, які мають стабільні
позиції на ринку й не відчувають суттєвого тиску з
боку конкурентів, не потребують "проривних" інно-
вацій, для менеджменту таких підприємств достат-
ньо вдосконалень еволюційного характеру.
Відсутність цільових державних програм, відпо-
відної інноваційної інфраструктури, прозорості умов
для бізнесу на перспективу, залишають новаторські
ідеї на рівні ідей, які часто реалізовуються поза
межами України. Функціонуючі спеціальні зони, тех-
нопарки, інноваційні фонди переслідують різно-
манітні цілі, які часто не мають жодного стосунку до
бізнес-результату.
Чинний Закон України "Про інноваційну діяль-
ність" визначає інновації як новостворені (удоско-
налені) конкурентоздатні технології, продукцію або
послуги, а також організаційно-технічні рішення ви-
робничого, адміністративного, комерційного або
іншого характеру, що істотно поліпшують структуру
та якість виробництва, соціальної сфери [4]. Отже,
інновація розглядається як певна категорія, яка ха-
рактеризується абсолютною цінністю, проте комер-
ційний ефект нововведення не визначається.
Основоположник російської Національної іннова-
ційної системи Борис Салтиков зазначає, що іннова-
ція - це не просто нововведення, це - продане ново-
введення [5]. Саме ринок повинен відповісти на пи-
тання: чи має певна інновація практичну цінність?
Інноваційний бізнес диференційований за розмі-
рами компаній, тому виокремлення таких двох груп
суб'єктів інноваційного виробництва, як великі кор-
порації та малі інноваційні підприємства є практич-
но виправданим та мотивованим, оскільки кожна з
них потребує різних заходів підтримки в рамках інно-
ваційної політики держави.
Основу інноваційного потенціалу країн склада-
ють великі підприємства, вони відіграють провідну
роль у процесі інноваційного розвитку держави. У
таблиці 1 наведено результати дослідження щодо
цінності винаходів серед 1000 найбільших за рівнем
доходу компаній світу з 2005 до 2009 року.
Компанія IBM виступає лідером за кількістю от-
риманих патентів у США. У 2009 році компанія за-
реєструвала 4 914 патентів. Це перевищує кількість
патентів, отриманих у тому ж році Microsoft, Hewlett-
Packard, Oracle, Apple, Accenture та Google, разом
узятих. За останні 17 років IMB зробила більше 40
тисяч винаходів у різних сферах. На другому місці
знаходиться Samsung. Третє місце посідає компа-
нія Microsoft, яка отримала в 2009 році 2 906 па-
тентів. Щодо проведеного дослідження цінності ви-
находів, то за цим критерієм IBM утратила лідер-
ство, перше місце посіла компанія Microsoft.
Патенти компаній, крім захисту власних продуктів
та послуг від підробок, приносять суттєвий дохід при
їх реалізації. За оцінками спеціалістів, портфель па-
тентів Microsoft дорожчий утричі, ніж у IBM, оскіль-
ки цінність інновацій визначається не стільки їх
кількістю, скільки високою якістю.
В останні роки в списку кращих інноваційних
компаній усе більше великих виробників програм-
ного забезпечення й комп'ютерної техніки; за дани-
ми журналу Fast Company в 2011 році список лідерів
очолюють Apple, Twitter та Facebook.
Особливості діяльності великих інноваційних
компаній, які визначають характер їх росту, роз-
глянуто в роботі К. Крістенсена [7]. Ось деякі із цих
особливостей.
По-перше, діяльність великих компаній орієнто-
вана на отримання високих прибутків їхніми інвесто-
рами, на випуск продукції, яка користується попитом
у споживачів, тому вони можуть стикатися з проб-
лемою фінансування радикальних розробок, які ма-
ло цікавлять споживача через нерозвинутий ринок.
По-друге, для підтримки високої капіталізації й за-
лучення нових інвестицій їм необхідне стійке зрос-
тання, що забезпечується отриманням високих до-
ходів, тому такі компанії орієнтуються на крупні рин-
ки. Разом із тим, стійкий стан компанії визначається
її поточними короткостроковими показниками.
По-третє, успішна реалізація масштабних інвес-
тиційних проектів потребує якісного аналізу та плану-
вання, що простіше зробити на сформованому, а не
новому ринку, який важко піддається прогнозуванню.
Зовсім інші проблеми виникають у малих іннова-
ційних підприємств. Обгрунтування досвіду функ-
ціонування та розвитку інноваційних компаній пока-
зує, що багато які з них розпочинали свою діяльність
із малого підприємництва, порушуючи стійкий стан
крупних компаній на ринку. Малі підприємства мо-
жуть суттєво впливати на розвиток економіки, якщо
застосовуються так звані "підривні" технології зі ство-
ренням абсолютно нових пропозицій, які змінюють
ринок. Освоєння проривних технологій, як правило,
не входить в поточні комерційні інтереси великих
гравців на ринку, і багато новаторських продуктів
доводяться до ринкової стадії в невеликих фірмах,
які з часом, пройшовши ринковий відбір, можуть зай-
няти лідируючі позиції, як, наприклад, компанії Silicon
Graphics, Netscape Communications, Google, Skype,
які стали провідними у своїх сегментах.
Отже, сприятливе середовище для розвитку та
росту малих інноваційних форм, яке дозволяло б
Місце
компанії
За кількість
патентів
За значущістю
винаходів
1 IBM Microsoft
2 Samsung Samsung
3 Microsoft Canon
4 Canon Hewlett-Packard
5 Panasonic Intel
6 Toshiba Hitachi
7 Sony Ricoh
8 Intel IBM
9 Seiko Epson Panasonic
10 Hewlett-Packard Seiko Epson
Таблиця 1. - Топ-10 світових
інноваційних компаній [6]
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 23
доводити ідеї до стадії виробництва, є однією з най-
важливіших умов ефективної реалізації стратегії
інноваційного розвитку держави.
При цьому політика розвитку малого інновацій-
ного бізнесу повинна бути сфокусована на вирі-
шенні проблем фінансування таких компаній. На по-
чатковому етапі розвитку вони не мають достатніх
власних ресурсів для розвитку; обмежені в мож-
ливостях кредитування, у тому числі через відсут-
ність заставного забезпечення; їхня діяльність ха-
рактеризується підвищеними ризиками; період ви-
ходу на прибуткову діяльність проекту часто пере-
вищує 2-3 роки.
Вирішення проблем фінансування малих іннова-
ційних підприємств найчастіше пов'язано із застосу-
ванням механізмів венчурного інвестування. Венчур-
ний капітал став одним з основних інструментів рос-
ту західних компаній, завдяки венчурному фінансу-
ванню виникли такі компанії як DEC, Apple, Compaq,
Sun, Microsoft, Intel, Silicon Graphics, Google, Skype.
Венчурне фінансування використовують і країни Євро-
союзу, Тайвань, Китай, Ізраїль та інші.
В Україні зареєстровано понад 600 венчурних
фондів, із них діє більше 100, проте сфера їх діяль-
ності - це переважно будівництво, торгівля енерго-
ресурсами, деякі фонди займаються фінансуванням
інших традиційних проектів або невеликих продук-
тових інновацій [8]. Така діяльність вітчизняних вен-
чурних фондів є свідченням відсутності стимулів
укладати кошти в інноваційні проекти за високого
рівня ризику. Поки що вітчизняний венчурний капі-
тал не інвестує в інноваційні проекти, оскільки інве-
стиції в окремі галузі традиційної економіки мають
достатньо високий рівень дохідності при відносно
коротких термінах інвестування та за умов низького
рівня ризику; організаційна форма венчурних фондів
виконує "інструментальну" функцію, що дозволяє
оптимізувати оподаткування законним способом.
Позитивним зрушенням у секторі вітчизняного
інноваційного бізнесу може стати прийняття закону
"Про венчурні фонди інноваційного розвитку". На сьо-
годні існує його проект, де вперше робиться спроба
визначити правові засади створення нового фінан-
сового інструменту, який забезпечив би спрямуван-
ня інвестиційних потоків в інноваційні сектори еко-
номіки. Таким інструментом мають стати венчурні
фонди інноваційного розвитку.
Розвиток венчурної індустрії України стримують
такі негативні чинники: слабка законодавча база, не-
достатність обсягів інвестиційних ресурсів (згідно з
чинним законодавством, фізичні особи та інституційні
інвестори не можуть інвестувати у венчурні фонди),
слабкість фондового ринку та відсутність гарантій
для венчурного інвестора, які б обмежували його
ризики, нерозвиненість неформального сектора вен-
чурного бізнесу.
Прийнятий нещодавно Податковий кодекс [9]
ще більше ускладнює ситуацію: відсутні положен-
ня щодо такого елемента інноваційної інфраструк-
тури, як технологічні парки, порушено взаємодію
малих підприємств, які використовують спрощену
систему оподаткування, та інших юридичних суб'єк-
тів. Задекларовані податкові пільги для деяких га-
лузей (судно- та авіабудівельних) не вирішують
проблеми, оскільки ці галузі є збитковими, тому ви-
користовувати прибуток на власний розвиток вони
зможуть не скоро. У зв'язку із вищезазначеним
виконання Національної програми сприяння розвит-
ку малого підприємництва в Україні виглядає поки
що проблематичним.
Можливості реалізації новаторської функції під-
приємницьких фірм в Україні досить обмежені не
лише через відсутність державних механізмів ре-
гулювання та фінансування інноваційного розвит-
ку. У сучасних післякризових умовах вітчизняні ви-
сокотехнологічні підприємства нерідко не мають
змоги навіть отримати звичайний кредит, не гово-
рячи про залучення венчурного капіталу.
Перехід економіки України на інноваційні рель-
си вимагає стимулювання інноваційних процесів,
прискорення просування нововведень в усіх її сек-
торах. І українська наука, і венчурний бізнес по-
требують розвинутої інфраструктури для розробки
та комерціалізації наукових ідей прикладного зна-
чення. Створення відповідної інфраструктури потре-
бує таких дій:
- покращення інвестиційного клімату;
- сприяння експорту високотехнологічної про-
дукції;
- зменшення податкового тиску для інноваційних
компаній, особливо на початковій стадії розвитку;
- створення зон інноваційного підприємництва;
- розвиток міжнародних науково-технічних зв'яз-
ків через спільну генерацію, обмін і використання
нових знань і технологій.
Висновки
1. Інноваційна політика держави має бути спря-
мована на підвищення ефективності підприємств,
діяльність яких орієнтована, у першу чергу, на ви-
пуск високотехнологічної продукції. Заходи щодо
підтримки, стимулювання інновацій, формування
(зміни) відповідної нормативно-правової бази, ство-
рення адекватної системи управління на принципах
інноваційного менеджменту повинні включати під-
тримку малого і середнього бізнесу.
2. Для впровадження інноваційного варіанту роз-
витку економіки починати потрібно, на наш погляд,
із визначення економічних пріоритетів держави в
інноваційній діяльності, розробки механізмів парт-
нерства з бізнесом в інноваційній сфері.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бурлака В. Пріоритети інноваційного розвитку в ук-
раїнській економіці / В. Бурлака // Діловий вісник. - № 12 (199).
- 2010 [Електронний ресурс] . - Режим доступу : http://
www.ucci.org.ua/synopsis/dv/2010/dv1012131.ua.html.
2. Семенов А. С. Венчурное финансирование инноваци-
онной деятельности / А. С. Семенов, А. И. Каширин // Инно-
вации. - 2006. - № 1 (88). - С. 29-37.
3. Про Рекомендації парламентських слухань на тему:
"Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки
в умовах глобалізаційних викликів" : Постанова ВР України /
/ Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 11.
4. Закон України "Про інноваційну діяльність" № 40-IV від
4 червня 2002 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15.
5. Дежина И. Г. Механизмы стимулирования коммерциа-
лизации исследований и разработок / И. Г. Дежина, Б. Г. Сал-
тыков. - М. : ИЭПП, 2004.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.ucci.org.ua/synopsis/dv/2010/dv1012131.ua.html
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
24 ЕКОНОМІКА
I. Hanechko
PROBLEMS OF INNOVATIONS DEVELOPMENT IN UKRAINE
In the article the problems of realization of innovative activity of domestic companies were described. Limiting
factors of innovative development in Ukraine were considered. Necessity of mutually beneficial partnership of the
state and business were grounded; directions of development of such partnership on the modern stage were
defined.
Key words: innovations, innovative policy, innovative business, venture financing.
© І. Ганечко
Надійшла до редакції 24.06.2011
УДК 658.152:339.37
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ
ІРИНА ЖУВАГІНА,
аспірант Харківського державного університету харчування та торгівлі
Постановка проблеми. Функціонування та ефек-
тивність діяльності підприємства безпосередньо
обумовлені наявністю та ефективністю використан-
ня його потенціалу. Виробнича діяльність обумов-
лена використанням виробничого потенціалу, фінан-
сова - фінансовим, інноваційна - інноваційним, інве-
стиційна - інвестиційним, організаційна - організац-
ійним, управлінська - кадровим потенціалом тощо.
У сучасних дослідженнях значна увага спрямо-
вується в бік економічного, виробничого, інновацій-
ного, кадрового, маркетингового потенціалів. Інвес-
тиційний же потенціал підприємства на сьогодні за-
лишається малодослідженим, особливо питання
конкретизації термінології.
Інвестиційний потенціал відображає можливість
і готовність господарюючого суб'єкта до тих видів
інвестиційної діяльності, які забезпечать досягнен-
ня інвестиційних цілей. Він прямо визначає ефек-
тивність господарсько-фінансової діяльності. З іншо-
го боку, ефективність діяльності підприємства, його
рентабельність, фінансова стійкість, ліквідність і діло-
ва активність впливають на формування інвестицій-
ного потенціалу та визначають ефективність його
використання. У зв'язку із цим постає проблемне
питання, пов'язане з необхідністю адекватної оцінки
інвестиційного потенціалу на підприємствах роздріб-
ної торгівлі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Проблема оцінки інвестиційного потенціалу приваб-
лює велику кількість науковців. Дослідженню цього
питання присвячені праці таких відомих вітчизняних
учених, як О. С. Федонін, І. М. Репіна, О. І. Олексюк,
Н. С. Краснокутська та ін., а безпосередньо інвес-
тиційного потенціалу - таких учених, як К. П. Пока-
таєва, С. А. Лосєва, В. І. Зубкова, А. В. Накивайло,
О. В. Цурелін.
Мета та завдання статті. Метою статті є об-
ґрунтування методологічних засад оцінювання інве-
стиційного потенціалу підприємства роздрібної тор-
гівлі. Відповідно до поставленої мети в статті досл-
іджено сутність інвестиційного потенціалу підприє-
мства роздрібної торгівлі, визначено його основні
складові; розроблена концептуальна модель оцінки
інвестиційного потенціалу підприємства роздрібної
торгівлі.
У статті досліджено сутність інвестиційного потенціалу підприємства роздрібної торгівлі,
визначено його особливості, розроблено концептуальну модель його оцінки. Останнє доз-
воляє конкретизувати та провести якісно процес оцінювання інвестиційного потенціалу в
підприємствах роздрібної торгівлі, обґрунтувати адекватний галузевій специфіці методич-
ний інструментарій.
Ключові слова: інвестиційний потенціал, підприємство роздрібної торгівлі, інвестиційно-
фінансова підсистема, управлінська підсистема.
6. Офіційний веб-сайт Бюро по патентах і товарних зна-
ках США (USPTO) [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.uspto.gov.
7. Кристенсен К. Диллемма инноватора / К. Кристенсен.
- М. : Альпина бизнес букс, 2004.
8. Офіційний веб-сайт УАІБ [Електронний ресурс]. - Ре-
жим доступу : http://www.uaib.com.ua.
9. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.uspto.gov
http://www.uaib.com.ua
http://www.pdffactory.com
|