Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі
У статті проаналізовано розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі, визначено найбільш важливі результати соціально-філософських досліджень для розвитку теорії й практики громадянського суспільства та державності в Україні....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33836 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі / О. Пасько // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 119-123. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33836 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338362012-05-31T13:11:53Z Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі Пасько, О. Філософія У статті проаналізовано розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі, визначено найбільш важливі результати соціально-філософських досліджень для розвитку теорії й практики громадянського суспільства та державності в Україні. In this article the development of relationship between civil society and state in Ukraine in the historical and philosophical discussion are analyzed, the most important results of socially-philosophical researches for development of the theory and practice of civil society and statehood in Ukraine are defined. 2011 Article Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі / О. Пасько // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 119-123. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33836 316.3:330.117(477) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Пасько, О. Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі Схід |
| description |
У статті проаналізовано розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі, визначено найбільш важливі результати соціально-філософських досліджень для розвитку теорії й практики громадянського суспільства та
державності в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Пасько, О. |
| author_facet |
Пасько, О. |
| author_sort |
Пасько, О. |
| title |
Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі |
| title_short |
Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі |
| title_full |
Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі |
| title_fullStr |
Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі |
| title_full_unstemmed |
Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі |
| title_sort |
розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в україні в історико-філософському дискурсі |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33836 |
| citation_txt |
Розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні в історико-філософському дискурсі / О. Пасько // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 119-123. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT pasʹkoo rozvitokvzaêmodíígromadânsʹkogosuspílʹstvaíderžavivukraínívístorikofílosofsʹkomudiskursí |
| first_indexed |
2025-07-03T14:42:01Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:42:01Z |
| _version_ |
1836637223306395648 |
| fulltext |
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 119
L. Mozhovyу
HEART AS THE BASIS OF HUMAN SPIRITUAL LIFE IN PHILOSOPHICAL WORKS
BY H. SKOVORODA AND P. YURKEVICH
The thesis represents specific features of understanding the concept of heart in different philosophical systems.
It gives substantiation to the idea that Ukrainian cordocentrism is a phenomenon of a special order, which is originated
from Christian Hesicast tradition in philosophy. It is proved that the ideas by H. Skovoroda and P. Yurkevich bear certain
likeness as for considering heart as special substance being the centre of human spiritual forces.
Key words: spirituality, mysticism, human being, cognition, heart.
© Л. Мозговий
Надійшла до редакції 14.06.2011
УДК 316.3:330.117(477)
РОЗВИТОК ВЗАЄМОДІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ В ІСТОРИКО-
ФІЛОСОФСЬКОМУ ДИСКУРСІ
ОКСАНА ПАСЬКО,
викладач кафедри філософії і психології Донецького державного університету управління
У статті проаналізовано розвиток взаємодії громадянського суспільства і держави в Ук-
раїні в історико-філософському дискурсі, визначено найбільш важливі результати соціаль-
но-філософських досліджень для розвитку теорії й практики громадянського суспільства та
державності в Україні.
Ключові слова: громадянське суспільство, держава.
ФІЛОСОФІЯ
Постановка проблеми. Актуальність визначен-
ня характеру взаємодії громадянського суспільства
і держави обумовлюється складними трансформа-
ційними процесами, суперечливими політичними ко-
лізіями та невизначеністю подальшого політичного
майбутнього України. Сьогодні надзвичайно важли-
во вивчити та осмислити в нашій духовній спадщині
те, що допоможе знайти відповіді на проблеми, які
сьогодні стоять перед нашим суспільством, зокре-
ма в тому, що стосується будівництва громадянсь-
кого суспільства, формування високої правової куль-
тури та свідомості громадян, забезпечення прав
людини, взаємоузгодження індивідуальних, групо-
вих та суспільних інтересів тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свід-
чить, що історико-філософська спадщина української
наукової думки щодо проблем громади, державності,
громадянської культури українського народу містить
значне коло робіт, серед яких найбільшу увагу при-
вертають праці М. Драгоманова, І. Франка, М. Гру-
шевського, Б. Кістяківського. Наукові розвідки цих
авторів започаткували традицію пошуку оптимальних
форм української державності, місця й ролі громади
й окремих громадян у її досягненні.
У подальшому до питання взаємодії громадянсь-
кого суспільства й держави українські науковці ак-
тивно звернулися вже після отримання Україною
незалежності. Серед сучасних українських науковців
окресленій проблематиці присвячені роботи Є. Бис-
трицького, А. Карася, А. Колодій, О. Чувардинсько-
го, В. Степаненко, В. Цвиха, Ю. Резника та ін.
Але, незважаючи на збільшення кількості науко-
вих робіт, присвячених взаємодії громадянського
суспільства та держави в Україні, соціально-філо-
софський аналіз проблеми потребує подальшого
уточнення, вибору найбільш важливих із точки зору
сучасного постмодерного суспільного розвитку мо-
делей взаємодії, урахування наукових результатів
попередніх досліджень, прогнозування подальших
шляхів розвитку такої взаємодії.
Мета статті - аналіз взаємодії розвитку грома-
дянського суспільства і держави в Україні в істори-
ко-філософському дискурсі, визначення найбільш
важливих результатів соціально-філософських дос-
ліджень для розвитку теорії й практики громадянсь-
кого суспільства й державності в Україні.
Виклад основного матеріалу. Процес побудо-
ви громадянського суспільства в Україні має цілий
10. Эрн Владимир. Г. Сковорода. Жизнь и учения // Эрн
Владимир. Борьба за логос / Владимир Эрн. - Минск : Хар-
вест. - М. : Аст, 2000. - С. 333-589.
11. Юркевич П. Д. Вибране / П. Д. Юркевич ; [пер. з рос.
В. П. Недашківського ; упоряд., передм. А. Г. Тихолаза]. - К. :
Абрис, 1993. - 416 с.
12. Javorscij St. Agonium philosophicum. - Інститут рукопи-
су ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України. - Шифр Ф. 305. - Од.
зб. 152. - 748 с.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
120 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
ряд особливостей. До найважливіших можна відне-
сти те, що він пов'язаний із розбудовою демокра-
тичної, правової, соціальної держави й охоплює всі
без винятку сфери суспільного життя. Крім того, по-
будова українського суспільства й закріплення його
цінностей у свідомості та поведінці громадян потре-
бує значного часу.
Елементи громадянського суспільства історично
формувалися на українських землях у таких формах,
як місцеве самоврядування в давньоруських містах
та братства. Наприкінці XIX - на початку XX ст. у
Західній Україні активно створювалися релігійні, мо-
лодіжні, спортивні, культурно-освітні, наукові органі-
зації, кооперативні, професійні та кредитні спілки,
політичні партії, незалежна преса, які стали першими
інститутами громадянського суспільства в Україні й
продемонстрували наявність високого громадянсь-
кого потенціалу серед українського населення.
Це знайшло відображення в публіцистичних та
соціально-філософських творах визначних українсь-
ких вчених цього періоду, таких як М. Драгоманов,
І. Франко, М. Грушевськоий, Б. Кістяківський, які
приділяли увагу проблемі децентралізації держав-
них структур, розвитку регіонального та національ-
ного самоврядування.
У розробленій М. Драгомановим конституції
"Вільна Спілка" [1, с. 73], досягнення національних
інтересів України вбачається в здобутті політичної
свободи та розвитку місцевого самоврядування. Як
інтегральний вираз нової системи стосунків між сус-
пільством і майбутньою державою М. Драгоманов
розглядав якнайповніше забезпечення прав люди-
ни і громадянина, особливо у сфері забезпечення
національних прав. Із цього приводу він писав: "Ясне
діло, що така велика купа людей, скільки єсть їх на
всій Україні, не може бути одним товариством. Вона
мусить стати товариством товариств, спілкою гро-
мад, вільних у всіх своїх правах, інакше які-небудь
громади будуть поневолені робити не те, що вони
хочуть, і не там, де вони сидять" [2, с. 295].
Виходячи з того, що влада обмежує волю гро-
мадян, М. Драгоманов уважав за необхідне "збіль-
шити власне волю кожної особи в слові й праці, волю
кожної людської породи, спілки, громади, країни,
щоб, скільки мога, вменшити силу державного на-
чальства...". Отже, на думку вченого, "громада му-
сить бути спілкою вільних осіб - "без начальства":
своя воля кожному і вільне громадянство й товари-
ство людей і товариств" [Там само, с. 301].
Ці та інші ідеї отримали розвиток у творчості
М. Грушевського, який розвивав ідею про децент-
ралізовану державу на основі національної та регіо-
нальної автономії у вигляді федерації, яка є най-
більш підходящою для багатонаціональної держа-
ви. Така держава має складатися з національно-те-
риторіальних утворень, які повинні мати широкі пра-
ва місцевого самоврядування. На думку М. Гру-
шевського, такий політико-державний устрій не по-
винен бути нав'язаний народові насильно, а при ви-
никненні конфліктів народу і влади вина завжди ле-
жить на владі. У роботі "На порозі до нової України"
М. Грушевський писав, що головною метою україн-
ського народу є створення держави, зорієнтованої
на пріоритетні відносини із західними країнами [3].
Новий устрій, запропонований М. Грушевським,
полягає в наявності демократичної виборчої систе-
ми, у якій беруть участь усі соціальні групи. На
місцевому рівні планувалося мати три різновиди
органів самоврядування: самоврядування громад;
виборні управи волостей та управи повітів; обласні
сейми й центральний парламент, створюваний ни-
ми. Важливим кроком на шляху до такої федерації
М. Грушевський уважав прийняття закону про мови,
який регламентував би статус національних мов і
гарантував їх вільний розвиток, відстоював ідеї
національної державності, пріоритету прав людини
стосовно права держави, пріоритету прав нації пе-
ред правами особистості, визнання людини як са-
мостійної цінності, обґрунтовував примат інтересів
трудового народу в Україні.
Зокрема, М. Грушевський уважав, що в конф-
ліктах народу із владою провина завжди лежить на
боці влади, бо інтереси трудового народу - це най-
вищий закон усякої громадської організації, тому коли
в державі трудовому народові недобре, це його пра-
во виступити проти неї.
Яскравим ідеологом правової держави в ук-
раїнській науковій думці є Б. Кістяківський, який
уважає природні, споконвічно властиві людям пра-
ва фундаментом правової держави, яка є правовою
організацією народу, що володіє в усій повноті своєю
власною, самостійною та первинною, тобто ні від
кого не запозиченою владою [4, с. 243].
Б. Кістяківський доводив, що в конституційній
державі влада пов'язана з народом, отже, народ бере
участь в організації влади й у створенні державних
установ через народне представництво, тобто є спів-
учасником влади, безпосередньо створюючи одні
акти її та впливаючи на інші [Там само, с. 330].
Найважливіша функція влади - законодавство -
у правовій державі цілком підпорядковане народ-
ному представництву. Законодавство обумовлює
організацію й діяльність держави та її елементів; воно
регулює не тільки відносини окремих осіб і цілих
груп між собою, а й ставлення самої держави до
громадян, а разом із тим, і діяльність усіх держав-
них установ [Там само, с. 332].
Завдяки народному представництву й правам
людини і громадянина, які гарантують політичну са-
модіяльність як окремих осіб, так і суспільних груп,
уся організація правової держави має суспільний, або
народний, характер. Правильне й нормальне вико-
нання державних функцій у правовій державі зале-
жить від самодіяльності суспільства та народних мас.
Без активного ставлення до правового порядку й
державних інтересів, що виходять із надр самого
народу, правова держава немислима. Свого повно-
го розвитку правова держава досягає при високому
рівні правосвідомості народу й при сильно розвину-
тому в ньому почутті відповідальності [Там само].
Таким чином, Б. Кістяківський показує пряму
залежність держави від суспільства й уважає дер-
жаву формою громадської організації. Тільки там,
де є суспільство і народ, існує й держава. Але, пред-
ставляючи народ у його цілому, будучи його все-
поглинаючою організацією, держава, разом із тим,
здатна стати на місце народу, розглядати себе як
самоціль і змінювати народ у вигідний для себе
спосіб [Там само, с. 283].
Особливу роль у формуванні української науко-
вої думки щодо взаємодії громадянського суспіль-
ства й держави мають оригінальні ідеї І. Франка,
який розглядав суспільство як первинну, цілу, єдину
сутність. Виходячи зі своєї теорії пізнання й концепції
про людську душу, І. Франко стверджує, що уми
різних індивідуумів не ізольовані, але завжди в де-
якій мірі злиті разом і що спілкування між ними є
"деякою первинною якістю, основоположною рисою
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 121ФІЛОСОФІЯ
кожної свідомості". Індивідуальне пізнання не є пер-
винне, але воно поступово диференціюється зі свідо-
мості взагалі й ніколи не відривається від цілого,
так що індивідуум у найповнішому й найглибшому
розумінні відбувається із суспільства як цілого.
Державу І. Франко визначає як "єдність систе-
матично організованої, громадської волі", де цент-
ральна влада поєднує два принципи - понадчасо-
вості й часового розвитку, отже, на його думку, най-
досконаліше здійснення цієї конкретної двоєдності
є дуалістична система конституційної монархії.
І. Франко категорично відкидав існування дер-
жави при соціалізмі, тому що в ній обов'язково ви-
никає привілейований прошарок управлінців, які
узурпують владу у своїх інтересах; не сприймав він
також і марксистську ідею диктатури пролетаріату.
Його "Вічний революціонер" не закликав до руйнації
життя, а кликав до звільнення від рабського духу,
від приниження людської гідності, тому соціалістич-
ний лад, на думку І. Франка, - це вільна федерація
общин, організована за принципом широкого само-
управління, а не диктатура пролетаріату чи жорстка
централізація всього суспільного життя.
Розглядаючи майбутнє суспільство як справжнє
народовладдя, а не формальну демократію, І. Франко
вважає, що відносини між громадянами, об'єднан-
нями та народами ґрунтуються на громадівсько-
федеративному принципі, який за своїм змістом пе-
редбачає федерацію при збереженні якнайповнішої
автономії особи, громади, народу [5].
Таким чином, у наукових дослідженнях М. Дра-
гоманова, М. Грушевського, Б. Кістяківського,
І. Франка були запропоновані фундаментальні ідеї
створення української державності як системи на-
родовладдя, народного суверенітету, дотримання
прав людини, протидії будь-яким утискам із боку
влади й формування взаємоузгодженості індивіду-
альних, групових і суспільних інтересів.
На цій основі була продовжена наукова традиція
дослідження проблем громади, державності, право-
вої держави після отримання Україною незалежності,
коли почалося активне створення різноманітних
рухів, асоціацій, об'єднань і т. ін., була прийнята
нова Конституція України. Як пише А. Карась, про
громадянське суспільство почали згадувати з кінця
1980-х рр., коли процеси перебудови гостро поста-
вили на порядок денний питання поглиблення де-
мократизації політичного й соціального життя, а вже
з 1990-х рр. почали з'являтися перші статті з про-
блеми громадянського суспільства в посткомуністич-
ному просторі [6, с. 54].
Основні результати проведених протягом років
незалежності досліджень із проблем розвитку гро-
мадянського суспільства та його взаємодії з дер-
жавою свідчать, що після здобуття Україною неза-
лежності відбулись кардинальні зміни в державі.
Насамперед це можливість відкрито висловлювати
свої думки, переосмислювати українську історію й
визнавати ті помилки, які в ній було зроблено. Це
надзвичайно важливий крок на шляху до формуван-
ня громадянського суспільства.
За роки незалежності в Україні утворилася певна
мережа громадських інститутів, які є основою для
формування громадянського суспільства. Але фор-
мальне існування відповідного правового поля, не-
достатньо розвинута політична культура українців,
наявність персоналістських та патерналістських орі-
єнтацій значної частини громадян свідчать про не-
обхідність більш рішучих зусиль щодо формування
нової громадянської культури, теоретичної підготов-
ки сучасної молоді для вирішення практичних зав-
дань щодо розбудови громадянського суспільства.
Результати аналізу рівня розвитку громадянсь-
кого суспільства в Україні, проведеного в рамках
проекту "Цивікус індекс" у 15 країнах світу, показа-
ли, що наша держава може похвалитися "середнім
рівнем" розвитку громадянського суспільства в усіх
його аспектах, а саме: 55,3 % зі 100 % можливих.
Методологія дослідження передбачала визначення
4 показників, що справляють вплив на розвиток гро-
мадянського суспільства, а саме:
1) структури громадянського суспільства, тобто
його складові та показники їх розвитку;
2) рівень впливу громадянського суспільства на
суспільні, економічні й політичні процеси в країні;
3) наявність простору для функціонування гро-
мадянського суспільства, тобто належних норматив-
них рамок;
4) цінності, якими керується суспільство у своє-
му просуванні до громадянського.
Очевидно, що визначений в Україні рівень по-
требує подальшого розвитку й удосконалення всіх
аспектів громадянського суспільства [7].
Крім позитивних оцінок розвитку громадянсько-
го суспільства, існує ряд критичних робіт щодо
темпів і масштабів громадянського суспільства в
Україні. Так, Л. Хом'яков стверджує, що, незважаю-
чи на зростання кількості неурядових організацій,
влада залишалася антидемократичною, тому роби-
ти висновки на цій підставі про "подальший розви-
ток" громадянського суспільства в Україні можна з
такою ж певністю, як про "подальше життя" помер-
лого на підставі виростання в нього нігтів [8, с. 69-
70]. Тобто з наявності великої кількості зареєстрова-
них громадських організацій не можна судити про
розвиненість громадянського суспільства.
На думку інших авторів, основними ознаками
нерозвиненості громадянського суспільства в Україні
та його проблемами слід уважати такі:
1) нерозвиненість ринкової економіки, яка є необ-
хідною умовою фінансової незалежності та соціально-
економічної самодостатності членів суспільства, які
є основою для інших видів незалежності [9, с. 10];
2) відсутність можливості оперативно отримува-
ти та обмінюватися інформацією (відсутність "неза-
лежних" ЗМІ, нерозвиненість ринку знань та інфор-
мації, недієвість механізмів забезпечення прав гро-
мадян та соціальних інститутів на вільне отримання
та використання інформації, невідповідність націо-
нального законодавства у сфері інформаційних
відносин нормам міжнародного права [10];
3) недостатня кількість громадських організацій,
необхідних для нормального функціонування та роз-
витку громадянського суспільства. А дії існуючих
організацій часто спрямовані на боротьбу за гранти,
а не на вирішення проблем. Причиною цього є не-
сформована національна система фінансування
організацій "третього сектора". Так, 80 % коштів, от-
риманих українськими організаціями "третього сек-
тора", є коштами міжнародних фондів-донорів [11];
4) відсутність реально-діючого правового поля,
порушення конституційних прав людини та грома-
дянина, важка процедура реєстрації громадських
організацій, недовіра громадян до існуючого зако-
нодавства. На думку Ю. Бальція, особливо важли-
вою проблемою в розбудові громадянського сус-
пільства в Україні, яка потребує негайного вирішен-
ня та постійної уваги, є концептуальне обґрунтуван-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
122 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
ня та практична нормативна регламентація взаємодії
громадянського суспільства з державою. Розмежу-
вання їх повноважень, яке має місце в будь-якому
суспільстві, не означає їх протистояння, протибор-
ства чи антагонізму, хоча таке часто трапляється
навіть у демократичних державах. Взаємодія заз-
начених суб'єктів окреслює різні способи організації
людського співіснування, заснованого на зіткненні,
узгодженні та гармонізації інтересів індивідів, сус-
пільства й держави [12, с. 47];
5) нерозвиненість територіальної громади, низь-
кий рівень правової культури та правосвідомості;
6) відсутність середнього класу. Середній клас
формується там, де з'являються численні приватні
підприємці, точніше, малий і середній бізнес (бо
великий бізнес може процвітати й у тоталітарних
системах). Малі підприємства - це справжні монади
громадянського суспільства. Вони створюють мож-
ливості для вільної праці, конкурентне середовище
й надлишок товарів і послуг на ринках. А це краще
за будь-який уряд забезпечує справжній суверені-
тет, гідність і свободу вибору споживача [8, с. 71].
Але в нас не створені умови для розвитку малого
бізнесу. Якщо в демократичних країнах середній
клас формується за рахунок вихідців із низів, то в
Україні він переважно призначений зверху. Власни-
ки й керівний апарат нових підприємств, члени прав-
ління й наглядових рад акціонерних товариств -
партійні соратники, родичі та свояки високопостав-
лених функціонерів класу старої й нової номенкла-
тури. Або представники злочинного світу, що змог-
ли заплатити за доступ до влади. Це не середній
клас. Це явище можна назвати парадоксом псев-
досереднього класу [Там само, с. 72].
Вищевказані проблеми і суперечності розвитку
громадянського суспільства доповнює Н. Діденко.
Зокрема, вона акцентує на таких недоліках сучас-
ної системи громадянсько-державних відносин:
- у державно-правовій сфері не вдалося подола-
ти певну відчуженість влади від громадян та забез-
печити розв'язання суттєвих суспільних проблем
відповідно до волі більшості;
- не розроблений механізм впливу громадян на
прийняття політичних рішень, відсутній дієвий гро-
мадський контроль за діяльністю влади;
- в економічній сфері не повністю вдалося пере-
творити громадян України на власників, перейти до
ринкової економіки, добитися економічної незалеж-
ності громадян від держави;
- багато декларованих прав не забезпечені ні еко-
номічно, ні організаційно;
- у соціальній сфері громадські організації ще не
забезпечують представництва інтересів різних груп
населення, не мають достатніх важелів впливу на
державні органи;
- у політичній культурі України, з одного боку, існує
віра чиновників у власну безгрішність, компетентність
та нетерпимість до інакомислення, наявний низький
рівень політичної культури населення, відмова від ак-
тивної участі в політичному житті, невміння знаходити
компроміс і низька громадянську свідомість [13, с. 23].
М. Рябчук визначає три головні перешкоди для фор-
мування повноцінного громадянського суспільства:
1) державний патерналізм, громадянська пасив-
ність та відчуженість;
2) мовно-культурна різнорідність населення, кот-
ра стоїть на заваді творенню спільних загальнона-
ціональних інституцій громадянського суспільства;
3) відсутність справжніх економічних реформ, які
сприяли б утвердженню економічно сильного, ста-
більного й не залежного від держави громадянина.
До цього можна додати ще й тотальну відсутність
демократичної традиції в усіх сферах життя - від по-
літики до побуту, що отримує особливий яскравий про-
яв у роботі мас-медіа, у проведенні виборів, у спро-
бах лобіювання інтересів незахищених верств населен-
ня та в низькій культурі побутової поведінки громадян.
На думку Л. Шари, І. Підлуської, Л. Кудіної, Г. Уса-
тенко, Г. Соловій [7], розвиток громадянського сус-
пільства в Україні гальмує:
1) брак спільних цінностей;
2) брак історичного досвіду (проявляється у ви-
никненні в неурядових організацій таких щоденних
проблем, як пошук фінансування, залучення добро-
вольців, побудова коаліцій);
3) брак громадської ініціативи, спричиненої від-
сутністю віри в те, що їхня активна позиція може
привести до реальних змін; фобією участі в будь-
яких масових заходах.
Висновки
Розглядаючи точки дотику між державою й гро-
мадянським суспільством, ми звернулися передусім
до науково-публіцистичної спадщини представників
української історико-філософської думки - М. Дра-
гоманова, М. Грушевського, Б. Кістяківського,
І. Франка, які прагнули не тільки розвинути ідеї ук-
раїнської державності, а й віднайти та обґрунтувати
фундаментальні принципи цивілізованих взаємові-
дносин держави та громадянського суспільства.
Нова за часом вітчизняна соціально-філософсь-
ка традиція розгляду державно-суспільних відносин
представлена роботами В. Крисаченка, І. Паська,
Я. Паська, А. Карася, Л. Хом'якова, Ю. Бальція,
Н. Діденко, М. Рябчика та інших дослідників. Вони,
спираючись на значний світовий та вітчизняний до-
робок, а також на результати постійних суспільних
моніторингів відносин держави та громадянського
суспільства намагаються визначити завдання й
функції держави, межі її втручання в громадянські
процеси, участь у реалізації принципу соціальної
справедливості тощо.
Разом із тим, для подальшого розвитку грома-
дянського суспільства й держави необхідно розро-
бити надійні, ефективні та гармонійні механізми їх
взаємодії та взаємозбагачення. Громадянське сус-
пільство в Україні повинно вдосконалюватися не
лише шляхом співпраці з державою, але також зав-
дяки участі кожного свідомого громадянина в де-
мократичних процесах, оскільки громадянське сус-
пільство повинне виростати знизу. Для цього кожна
людина, громадянин мусить навчитися дбати про
забезпечення власних фундаментальних прав і сво-
бод, а також ураховувати й національні інтереси
держави: таким має бути кредо кожного прихильни-
ка розбудови громадянського суспільства в Україні.
У подальших наукових дослідженнях теми важли-
во проаналізувати можливі шляхи прискорення роз-
будови громадянського суспільства в Україні; спосо-
би забезпечення правової діяльності держави, об-
меження її втручання в суспільну та приватну сфери
життєдіяльності людини; розвиток місцевого само-
врядування; питання розбудови недержавних органів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Андрусяк Т. Михайло Драгоманов та його конститу-
ційний проект (Історія написання та поширення "Вольного
Союза" - "Вільної Спілки") Драгоманівський збірник. "Вільна
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 123ФІЛОСОФІЯ
спілка" та сучасний український конституціоналізм / [за ред.
Т. Г. Андрусяка]. - Львів : Світ, 1996. - 256 с.
2. Драгоманов М. П. Вибране: "…мій задум зложити очерк
історії цивілізації на Україні" / [упоряд. та авт. іст.-біографічно-
го нарису Р. С. Міщук]. - К. : Либідь, 1991. - 682 с.
3. Драгоманов М. Великорусский интернационал и
польско-украинский вопрос / М. Драгоманов. - Казань,1907.
4. Кистяковский Б. А. Философия и социология права /
Б. А. Кистяковский ; [сост., примеч., указ. В. В. Сапова]. -
СПб. : РХГИ, 1999. - 800 с.
5. Політична думка наприкінці XIX - на початку XX ст. [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.subject.com.ua/
political/rudich/20.html.
6. Карась А. Громадянське суспільство: етапи форму-
вання й концептуальні особливості інтерпретації / А. Карась
// Схід. - 2002. - № 4 (47). - С. 54-59.
7. Розвиток громадянського суспільства в Україні /
Л. Шара, І. Підлуська, Л. Кудіна, Г. Усатенко, Г. Соловій [Елект-
ронний ресурс] . - Режим доступу : http://www.europexxi.
kiev.ua /sites/default/files/material/Old/RGSvU.pdf.
8. Хом'яков Л. Парадокси громадянського суспільства в
Україні / Л. Хом'яков // Суспільне життя. Сучасність. - 2003. -
№ 12. - С. 55-74.
9. Діденко Н. Г. Громадянські об'єднання в Україні /
Н. Г. Діденко. - Донецьк : ДонДУУ, 2005. - 115 с.
10. Молодцов А. В. Информационное общество - вектор
развития украинского государства / А. В. Молодцов // Стати-
стика Украины. - 2005. - № 1. - С. 225-235.
11. Галич А. "Грантоеды" или кирпичики гражданского об-
щества? / А. Галич // Зеркало недели. - 2006. - № 5.
12. Бальцій Ю. Громадянське суспільство в Україні в умо-
вах розбудови правової демократичної державності /
Ю. Бальцій // Вісник центральної виборчої комісії. - 2008. -
№ 1 (11). - С. 46-49.
13. Діденко Н. Г. Філософські заcади розбудови грома-
дянського суспільства / Н. Г. Діденко. - Донецьк : ДонДУУ,
2007. - 93 с.
O. Pas'ko
DEVELOPMENT OF RELATIONSHIP BETWEEN CIVIL SOCIETY AND STATE
IN UKRAINE IN THE HISTORICAL AND PHILOSOPHICAL DISCUSSION
In this article the development of relationship between civil society and state in Ukraine in the historical and
philosophical discussion are analyzed, the most important results of socially-philosophical researches for development
of the theory and practice of civil society and statehood in Ukraine are defined.
Key words: the civil society, the state.
© О. Пасько
Надійшла до редакції 22.07.2011
УДК 1(013):1(477)
КАТЕГОРІЯ "РОЗУМУ" У ТВОРЧОСТІ ПЕТРА ЛОДІЯ
ТА КИЇВСЬКІЙ АКАДЕМІЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ
(ДО ПИТАННЯ ПРО ДВА ТИПИ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
В УКРАЇНІ В I ПОЛ. XIX СТ.)*
ІГОР ПЕЧЕРАНСЬКИЙ,
кандидат філософських наук, доцент кафедри міжнародних відносин
Київського національного університету культури і мистецтв
У статті здійснено аналіз та зіставлення двох підходів до категорії розуму та його ролі в
пізнанні на прикладі творчості Петра Дмитровича Лодія (1784-1829) та професорів "київського
кола" духовно-академічної філософії першої половини XIX століття (І. Скворцова, арх. Іно-
кентія, В. Карпова та П. Авсенєва).
Ключові слова: філософська культура України XIX століття, П. Лодій, київська духовно-ака-
демічна філософія, світське та духовне просвітництво, розум, віра, пізнання.
ЧАСТИНА ІІ
У свою чергу, формування академічної традиції в
київській філософії початку XIX століття у своїй основі
мало низку соціокультурних та ідейно-теоретичних
передумов. Реформи Олександра I 1802-1804 рр.
закладають підвалини перетворення Києво-Моги-
лянської академії на Київську духовну академію, яка
переорієнтовується зі служіння ідеології XVIII ст. на
"служіння Церкві, а не державі" (М. Поснов). У "На-
черку правил створення духовних училищ" (1808)
читаємо таке: "Метою освіти духовенства є, без* Частина І - у № 4 (111) за травень-червень 2011 р.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.subject.com.ua/
http://www.europexxi
http://www.pdffactory.com
|