Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект

Стаття присвячена аналізу іконографічних особливостей образу Богородиці в православній традиції. Розглянуто особливості іконографічного зображення, його відмінність від зображення у творі мистецтва. Проаналізовано чотири основні іконографічні типи й варіанти ікон Богородиці. Показано, що характерно...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Чубенко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2011
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Філософія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33857
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект / О. Чубенко // Схід. — 2011. — № 6 (113). — С. 123-127. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33857
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-338572012-05-31T13:45:59Z Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект Чубенко, О. Філософія Стаття присвячена аналізу іконографічних особливостей образу Богородиці в православній традиції. Розглянуто особливості іконографічного зображення, його відмінність від зображення у творі мистецтва. Проаналізовано чотири основні іконографічні типи й варіанти ікон Богородиці. Показано, що характерною рисою всіх типів ікон Богородиці є їхня христоцентричність та самостійність як духовного атрибута богоспілкування. In the article is analyzed the iconographic features of the Virgin in the Orthodox tradition. The author argues that Christocentric is the main characteristic of the icons of the Virgin. 2011 Article Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект / О. Чубенко // Схід. — 2011. — № 6 (113). — С. 123-127. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33857 27-312.47+271.2 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Чубенко, О. Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект Схід
description	Стаття присвячена аналізу іконографічних особливостей образу Богородиці в православній традиції. Розглянуто особливості іконографічного зображення, його відмінність від зображення у творі мистецтва. Проаналізовано чотири основні іконографічні типи й варіанти ікон Богородиці. Показано, що характерною рисою всіх типів ікон Богородиці є їхня христоцентричність та самостійність як духовного атрибута богоспілкування.
format	Article
author	Чубенко, О.
author_facet	Чубенко, О.
author_sort	Чубенко, О.
title	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект
title_short	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект
title_full	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект
title_fullStr	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект
title_full_unstemmed	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект
title_sort	іконографічні особливості образу богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33857
citation_txt	Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект / О. Чубенко // Схід. — 2011. — № 6 (113). — С. 123-127. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT čubenkoo íkonografíčníosoblivostíobrazubogorodicívshídníjhristiânsʹkíjtradicíírelígíêznavčijaspekt
first_indexed	2025-07-03T14:45:14Z
last_indexed	2025-07-03T14:45:14Z
_version_	1836637397527298048
fulltext	№ 6 (113) вересень-жовтень 2011 р. ЕКОНОМІКА 123ФІЛОСОФІЯ УДК 27-312.47+271.2 ІКОНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ БОГОРОДИЦІ В СХІДНІЙ ХРИСТИЯНСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ: РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ ОЛЕНА ЧУБЕНКО, здобувач кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Стаття присвячена аналізу іконографічних особливостей образу Богородиці в право- славній традиції. Розглянуто особливості іконографічного зображення, його відмінність від зображення у творі мистецтва. Проаналізовано чотири основні іконографічні типи й варіан- ти ікон Богородиці. Показано, що характерною рисою всіх типів ікон Богородиці є їхня хри- стоцентричність та самостійність як духовного атрибута богоспілкування. Ключові слова: іконографія, ікона, образ, Богородиця. Постановка проблеми та стан її наукового дослідження. Актуальність теми зумовлена поси- леним інтересом до питань духовності, одним із яких є осмислення іконографії західної та східної христи- янської традиції загалом. Саме іконографія є квінте- сенцією духовного надбання християнства, у якій у своєрідній формі відображається його світовідчут- тя та світорозуміння. Проте дослідженню образу Богородиці як складової східнохристиянської іконо- графічної традиції як релігієзнавцями, так і богосло- вами не приділяється достатньої уваги. Тому важ- ливо з'ясувати не лише основні іконописні риси об- разу Богородиці, але й подати філософсько-релігіє- знавчий аналіз її богословського та догматичного обґрунтування. Образ Богородиці займає чільне місце у вітчиз- няній іконографії. Безперечно, іконографічні розпи- си вплинули на вітчизняну культурну традицію, ре- мінісценції якої відсвічують як у мистецтві, так і в релігійній традиції філософствування. До осмислення цієї проблеми в Україні звертали- ся як духовні особи, зокрема митрополит А. Шепти- цький, так і науковці та мистецтвознавці - І. С. Свєн- ціцький, П. М. Жолтовський, Я. Й. Креховецький, Д. В. Степовик. Іконологічні особливості образу Бо- городиці аналізували також російські мислителі, а саме Л. А. Успенський., Є. Н.Трубєцкой, С. Н. Бул- гаков та інші. Попри певну розробку означеної проблеми, по- трібно зазначити, що деякі питання залишилися поза межами дослідження, відтак метою статті є аналіз іконографічних особливостей образу Богородиці в східнохристиянській традиції. Виклад основного матеріалу. З перших сто- літь прийняття християнства на Русі любов і шану- вання Богоматері глибоко увійшли в душу україн- ського народу. Одна з перших церков у Києві - Десятинна, побудована ще за князя Володимира, була присвячена Богородиці. В Україні дуже розпов- сюдженим було молитовне звернення до Божої Матері, а її образ займав значне місце в українсь- кому іконописі. Велика кількість цих ікон услави- лися як чудотворні. Яскравий тому приклад - Во- лодимирська ікона Божої Матері, яка була приве- зена на Русь на початку XII століття з Константино- поля в дарунок від патріарха Луки Хризоверга. На думку офіційного православ'я, цей дарунок симво- лізував глибоку спадкоємність двох культур - двох світів - грецького й слов'янського. Вихідним поняттям, яке розглядається в статті, є ікона (грецьк. "ейкон" - канонічне живописне зоб- раження образу Ісуса Христа, Богоматері, святих, а також подій із Священного Писання і Священного Заповіту. Ікона є невід'ємною частиною релігійного культу в православній церкві. Естетична функція ікони, як справедливо вказує С. А. Казанцева, не має самостійного значення на відміну від витвору мистецтва. Це, передусім, явище культове, релігій- не, це таїнство, що бере участь у Богослужінні [16]. Ікони Богородиці від початку христоцентричні, тому що, згідно з православним віровченням, че- рез народження Христа Марія стає Богородицею, Богоматір'ю. Виходячи з християнської догматики, розвивається її іконографія, у середині якої можна виділити основні напрямки, що формують основні іконографічні схеми. Богородична догматика заснована на таїнстві Боговтілення, через образ Богородиці розкриваєть- ся глибина боголюдських відносин. Марія, що дала життя Богу в Його людській природі, стає матір'ю Бога (Богородицею). І оскільки це материнство над- природне, то в ньому таємничим чином зберігаєть- ся і Її Дівоцтво. Григорій Палама пише із цього при- воду: "Незаймана Мати і є границя між тварною і нетварною природою, і Її як вмістилище Немісткого будуть знати ті, хто знає Бога, і оспівувати Її будуть після Бога ті, хто оспівує Бога. Вона є фундамент тих, хто був до Неї, і предстательниця тих, хто після Неї, і Заступниця вічна. Вона - предмет пророцтва пророків, початок апостолів, твердження мучеників, основа вчителів. Вона слава земних, радість небес- них, прикраса всякої тварі. Вона початок, джерело, корінь нашого уповання на небі, досягти якого так буде нам дане Її молитвами про нас, у славу насам- перед від Батька породженого й в останні часи від Її Ісуса, що втілився, Христа, Добродія нашого, кот- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (113) вересень-жовтень 2011 р. 124 ЕКОНОМІКА рому личить усяка слава, честь і поклоніння, нині, завжди й повік" ("Слово на Благовіщення") [1.88]. На Русі шанування Богоматері носило високий і поетичний характер. Образ Богородиці набув риси Заступниці, Покровительки й Розрадниці. Євангеліє дає небагато відомостей про життя Богородиці, хоча ми бачимо Її в найважливіших по- діях, пов'язаних із земним життям Христа й історією спасіння людства: Благовіщення, Різдво Христове, Стрітення тощо, аж до Розп'яття й Воскресіння. Тема Діви Марії в Євангелії звучить завжди поруч із те- мою Христа, причому то яскраво, то немовби відсту- паючи на другий план. Ми не знаходимо титулу "Богородиця" як такого у Святому Письмі. Однак підставою для нього є згад- ка у Євангелії від Луки "Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий… Мати Господа мою" (Лк.1,31-32.35.43) [2]. Шанування Богородиці йде від самого початку розповсюдження християнства. Про це свідчать фрески в катакомбах, перша з яких походить від кінця І або початку ІІ ст. Перше писемне джерело, у якому зустрічається титул Богородиця, датований 320 р., і вжив його єпископ Олександрійський з Олек- сандрії. Його вживали й інші Отці Церкви - св. Ата- насій (297-373), св. Кирило Єрусалимський (317-387), св... Григорій Низський (335-394), св. Григорій Бого- слов (329-389). На основі Писання й Переказу сформувалися християнські свята, центром яких стало шануван- ня Богородиці. Вони увійшли в церковний літургій- ний рік, а згодом почала формуватися іконографія цих свят. На складання іконографії Богородиці вплинув і Старий Заповіт, вірніше, та богословська традиція, що бачила в Старому Заповіті прообрази Нового Заповіту. Так, у дослідницький літературі вважаєть- ся, що образ Богородиці є дзеркальним образу Єви в Біблії: як через жінку увійшов гріх, а з ним смерть, так через жінку входить у світ спасіння, народжуєть- ся Спаситель. Так само Христос називаєтся іноді Новим Адамом. Непокора однієї спокутується по- слухом іншої. Багато образів Старого Заповіту, по- чинаючи з Неопалимої Купини, з якої віщав Бог Мойсеєві, аж до видінь пророків, започаткували іко- нографічну традицію. Богословська традиція так чи інакше відносить ці сюжети до образу Богородиці. Із часів Блаженого Августина (354-430) образ Богородиці асоціювався з образом Церкви: як че- рез Її тіло втілився Бог для того, щоб стати люди- ною, так і містичне Тіло Христа пов'язується з Бого- родицею. Сюжети, що включали в себе зображення Бого- родиці, у християнському мистецтві з'являються досить рано: уже в живописі катакомб знаходимо сцени Благовіщення (римські катакомби Св. Присци- ли II ст.) і сцени Різдва Христового (римські катаком- би Св. Себастьяна ІІІ-ІV ст.). Часто зустрічається сцена Поклоніння волхвів. У нечисленних предме- тах прикладного мистецтва, що дійшли до нашого часу, також знаходимо сюжетні сцени, що включа- ють образ Богоматері. Причому вже в іконоборчу епоху існує цілком сформована іконографія. Однак в історії християнства відомий факт, коли архієпископ Несторій Константинопольський, при- людно оспорював цей титул. Він не визнавав з'єднан- ня в Особистості Христа двох природ - божествен- ної й людської, а тому заперечував Богоматерин- ство Діви Марії, запропонувавши замість нього термін "Христодокос", або "Христородиця". Утім, Вселенський Собор 431 р. в Ефесі назвав вчення Несторія єрессю, заявивши: "Найсвятіша Діва Ма- рія справді є Богородицею, оскільки Вона породи- ла Слово Боже, яке стало тілом" (Йо. 1,14). В епоху розквіту християнського мистецтва - на вершині середньовіччя - образ Богоматері став най- поширенішим у всіх куточках християнського світу - від Іспанії до Вірменії, від Сирії до Німеччини. Але найбільш гармонійні, на думку багатьох дослідників, образи Богородиці були створені в Константинополі. У мозаїках Св. Софії можна зустріти різноманітні іко- нографічні типи. Візантійське мистецтво знає чима- ло образів Богородиці. Одна з них, "Володимирська", прибула на Русь і тут стала прикладом іконописання. На думку дея- ких дослідників, Володимирська ікона є найбільш шанованою та відомою з ікон Богородиці на Русі. Але за багато століть християнської культури в Ук- раїні створена велика кількість ікон Богоматері. Дос- лідники нарахувують до семисот іконографій. Одним із ранніх і найбільш поширених у східно- християнському мистецтві був іконографічний тип Богоматері на троні - Цариці Небесної. У такому вигляді Богоматір представлена на Синайській іконі VI ст. з монастиря св. Катерини. Поруч стоять святі Георгій і Федір. Позаду трону - архангели. Подібний тип можна бачити й у мозаїках Св. Софії в Констан- тинополі. На Русі цей тип не був широко представ- лений унаслідок багатьох причин, набагато більше поширення одержали поясні ікони Богоматері, хоча написання фігури в ріст або сидячої на троні також не зникало з іконографії, але в основному викорис- товувалося в монументальних композиціях - у фрес- ках і в іконостасі. Цьому можна дати таке пояснен- ня. Ікона в православ'ї висловлює передусім релі- гійну ідею, що перевершує красу зовнішню. І ця ідея має якнайкраще передаватися тому, хто на ікону дивиться чи звертається до неї. Технічно це можна виразити за допомогою якогось одного силь- ного візуального елемента, як очі, погляд. Наявність інших зовнішніх деталей або персонажів може відво- лікати увагу від процесу релігійного спілкування особи з Богом. Російський дослідник ікони Ф. Бус- лаєв зауважує, що ікона на Русі не знає і не прагне знати краси як такої і якщо й рятується від потвор- ності, то тільки тому, що проникнута благоговінням до святості й божественності зображуваних осіб, вона надає їм повну величність, що відповідає в іконі благоговінню того, хто молиться. Красу вона змінює на благородство" [17, с. 90] До того ж ікона в православній традиції викону- вала особливу функцію - вона була й молебним об- разом, і книгою, за допомогою якої навчають, і су- путником життя, і святинею, і головним багатством, що передавали в спадок з покоління в покоління. Ікони Богородиці були найулюбленішими, образ Бо- городиці близький народній душі, їй відкривали ду- шу, можливо навіть більше, ніж образу Ісуса Хрис- та. Це пояснюється пануванням у народній свідо- мості уявлень про Бога-Грізного Судію, й Богоматір - вічну заступницю, здатну пом'якшити гнів Божий. Безумовно, це має під собою підставу: у Євангелії перше чудо Христос робить саме на прохання Ма- тері, ніби поступаючись Їй у Її клопотанні про долю простих людей (Ін. 2,2-11). Іконографічна схема є вираженням богословсь- кої ідеї. Умовно все розмаїття типів ікон Богоматері ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (113) вересень-жовтень 2011 р. ЕКОНОМІКА 125 з Дитиною можна розділити на чотири групи, кожна з яких розкриває різні грані образу Богородиці. Перша група - тип іконографії "Знамення" або Оранта з Дитиною Ісусом на грудях у формі круглої сфери. Ця композиція також називається Богороди- ця Знаку, бо вона зображує пророцтво Ісаї:."Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось діва зачала, і по- родить сина і дасть йому ім'я Еммануїл" (Іс. 7.14). У цих словах відкривається таємниця Боговтілен- ня, народження Спасителя від Діви, народження Сина Божого від земної жінки. В іконографічній схемі процес народження представлений таким чином: Марія в позі Оранти, що молиться, з піднятими до неба руками; на рівні Її грудей розташований ме- дальйон (або сфера) із зображенням Спаса Емма- нуїла, що перебуває в лоні Матері. Богородиця може бути представлена і на повний зріст, і по пояс. Але в цьому зображенні важливим є з'єднання фігур Бо- гоматері й Христа, що передає одне з найглибших одкровень: народження Бога в плоті, Марія стає Богородицею через втілення Логосу. Її руки підняті в молитовному пориві. У момент споглядання ікони, людям, що моляться, ніби відкривається найсвяті- ше, внутрішнє єство Марії, у надрах якого Духом Святим зароджується Боголюдина. Жест Богородиці повторений і у фігурі Дитини, тільки Її долоні розкриті, а положення пальців Емма- нуїла інше - вони складені в благословенні. В інших варіантах Знамення, Дитина в одній руці тримає сувій - символ навчання, іншою благословляє. Одяг Бо- гоматері традиційно червоний і синій. Ці кольори символізують поєднання в Ній Дівоцтва й Материн- ства, Її земну природу й небесну, Її покликання. Одяг Богородиці заливає золоте світло (зображене у виг- ляді великого ассиста), що є вираженням потоків благодаті Святого Духа, який зійшов на Пресвяту Діву в момент зародження. По обидві сторони від Марії зображуються або архангели, або синій херу- вим і вогненно-червоний серафим. Присутність у композиції ангельських сил сим- волізує те, що Богоматір своєю смиренністю згод- на на участь в акті Боговтілення, піднімає людство на щабель вище ангелів і архангелів, тому що й Бог, за словами святих отців, не сприйняв ангельсь- кий образ, але втілився в людську плоть. Одним із варіантів іконографії "Знамення" є "Оран- та". Прикладом такого варіанту може служити образ "Богоматері - Непорушна стіна" зі Святої Софії Ки- ївської (мозаїка, X ст.). У цьому випадку Богоматір представлена без Дитини в тій же позі, з піднятими руками. Тут Богоматір представлена як символ Цер- кви. Уперше Августин Блажений побачив у Богома- тері Церкву. Ця асоціація одержала в історії бого- словської думки широкий діапазон тлумачень. Другий іконографічний тип одержав найменуван- ня "Одигітрія", що вказує дорогу, або "Провідни- ця". У цій назві закладена концепція ікон Богоро- диці в цілому, яка веде віруючих до Христа. Життя християнина являє собою шлях із пітьми у чудове Боже світло, від гріха - до порятунку, від смерті - до життя. І на цьому нелегкому шляху у людини є по- мічниця - Пресвята Богородиця. Вона була мостом для приходу у світ Спасителя, тепер Вона - міст для людей на шляху до Нього. У цій композиції Богородиця тримає малого Ісуса або на колінах, або на лівій руці. Обидві фігури звер- нені обличчями до глядача, і Богородиця правою рукою вказує на Божого Сина, котрий правою ру- кою благословляє, а в лівій тримає сувій - що вка- зує на Його вчення. Лики обох фігур здебільшого мають урочистий вираз. Дитя Ісус має зрілий, як у дорослої людини, вираз обличчя, високе чоло є сим- волом мудрості, що вказує на його відвічне існу- вання як Слова Божого. Богородиця, що вказує на Христа, - ключ до цьо- го образу. Вона орієнтує споглядаючого духовно, направляючи його до Христа, тому що Він є Шлях, Істина й Життя. Вона несе наші молитви до Нього, Вона клопочеться за нас перед Ним, вона зберігає нас на шляху до Нього. У західному релігійному мистецтві Марія, Мати Ісусова, часто немов охороняє, опікає малого Ісуса. Східна ж богословська думка формує іконографію так, що Христос не зображується як людське, не- мічне дитя, а як Спаситель світу. Світло, особливо на ликах, не падає ззовні, як від лампи чи від сон- ця. Світлість немовби випромінюється з обох ликів. У писаннях Отців Церкви є безліч богословсь- ких хвалебних текстів на честь Богородиці. Так, Яків Креховецький у своїй праці "Богослов'я та ду- ховність ікони" згадує Св. Григорія Низського, який пише: "Те єство, яке є джерельне єство за приро- дою, неодмінно перетворює те єство, яке бере в ньому участь. Отже, оскільки чеснота є пахощами Христа та оскільки любов справді єднає з улюбле- ним, то й ми перетворюємся на те, що ми любимо, - на пахощі Христа. Хто любить красу, стає краси- вим, доброта перетворює того, який її сприймає" (4. 80) Іншими словами, оскільки Богородиця була така близька до Божого Слова й Сина Божого, вона прийняла від нього безпосередньо безмежні Божі ласки, любов, красу. Ісус Христос на цих іконах вдягнутий переважно в ризи, які нагадують царські. Здебільшого вони сяють позолотою. Богородиця вдягнута в пурпуро- вий омофор (мантію) з позолоченими краями і при- красами. Це ознака царської гідності. Три зірки - на голові та на обох плечах - символізують її дівоцтво перед, під час і після народження Ісуса Христа. Цей тип ікон Богородиці одержав значне поши- рення в усьому християнському світі, особливо у Візантії і в Україні. Третій тип ікон Богородиці на Русі одержав назву "Милування", що являє не зовсім точний пе- реклад грецького слова "Елеуса", тобто "Милости- ва". Цим епітетом у Візантії величали саму Богоро- дицю і багато з Її ікон, але згодом, в іконографії на Русі, назву "Милування" почали пов'язувати із пев- ною іконографічною схемою. Це найбільш ліричний із усіх типів іконографії, який відкриває взаємний вияв любові між Матір'ю Марією та Сином Ісусом. Іконографічна схема включає дві фігури - Бого- родиці й Дитини Христа, обидві фігури звернені одна до одної та обіймаються з виявом великих почуттів. Тут поєднані глибока любов і прихований, стрима- ний смуток, оскільки обоє знають, що колись Ісус Христос має постраждати за людство, зазнати страш- них мук. Богородиця пам'ятала про пророцтва Си- меона, про те, що її душу прошиє меч, тобто на неї очікують страшні страждання (Лк. 2, 35). Голова Марії схилена до Сина, а Він обіймає ру- кою Матір за шию. У цій зворушливій композиції вкладена глибока богословська ідея: тут Богороди- ця показана нам не тільки як Мати, що пестить Сина, але і як символ душі, що перебуває в близькому спілкуванні з Богом. Взаємовідносини душі з Бо- гом -містична тема багатьох писань св. отців. Ікона Богородиці "Милування" - один із найбільш містич- ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (113) вересень-жовтень 2011 р. 126 ЕКОНОМІКА них типів ікон. Цей тип також був широко розпов- сюджений в Україні. Історично цей тип ікони виник і поширився після періоду жорстокого іконоборства, щоб, на думку деяких дослідників, підкреслити справжню людсь- ку природу Ісуса та гуманність Його й Богородиці. Ікона Богородиці виявляє те, що сказав Архангел Гавриїл : "Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками" (Лк. 1,26). Компонент любові - це невимовна взаємна ніжність між Матір'ю та Божою Дитиною. Богородиця свідома в тому, що тримає на своїх руках невимовний Божий Дар. Однак цей Дар не тільки для неї. Вона не огор- тає цей Скарб, щоб сховати Його для себе, а вказує що це - Цар Божий для світу. Ісус же вдивляється в Матір з Божою любов'ю, бо вона без застережень віддала всю себе в дар Богові. Отже, три названі іконографічні типи - "Знамен- ня", "Одигітрія" і "Милування" є основними в іконог- рафії Богородиці, в їх основі лежать певні напрями богословського осмислення образу Богородиці. Кож- ний із них постає як один з аспектів Її служіння, Її ролі в спасительській місії Христа, в історії порятун- ку людства. Четвертий тип не має такого богословського на- повнення, як перші три. Він швидше еклектичний, до нього можна віднести всі ті іконографічні варіан- ти, які з тих чи інших причин не ввійшли в перші три. Умовна назва четвертого типу - "Акафістний", тому що іконографічні схеми тут будуються не за принципом богословського тексту, а за принципом ілюстрування того або іншого епітету, яким Богоматір величається в Акафісті. Основний смисл ікон цього типу - прославляння Богородиці. Сюди варто віднести вже згадувані зображення Богородиці з Дитиною на престолі. Основний акцент цих зображень - показати Богородицю як Царицю Небесну. У такому вигляді цей образ увійшов у візан- тійську іконографію. У цьому варіанті Богородиця є і у св. Софії Константинопільській. Прикладів акафістних ікон можна навести безліч, і здебільшого це пізні іко- нографії, створені не раніше ХVІ-ХVІІ ст., у той пері- од, коли богословська думка була недостатньо роз- винена. "О Тебе радуется, Благодатная, всякая тварь". Це оригінальна іконографія, в основі якої лежить ідея космічного прославлення Богородиці. У центрі зображується Богородиця з Дитиною Хри- стом на престолі у сяйві слави й оточенні сил не- бесних. Образ Всесвіту представлений у вигляді багатоглавого храму, оточеного квітучими дерева- ми - це одночасно й образ Небесного Єрусалима. У нижній частині ікони, біля підніжжя престолу зоб- ражуються люди - пророки, царі, святі різних рангів, просто народ Божий. Іконографічні варіанти зображення Богородиці без Дитини Христа нечисленні, об'єднати їх в особливу групу неможливо, оскільки іконографічна схема в кожній із них визначена своєю самостійною бого- словською ідеєю. Але в будь-якому разі вони нале- жать до вже згадуваних вище типів. Традиційно прийнято зображувати Богородицю в одязі двох кольорів: вишневому мафорії, синій туніці. На мафорії, як правило, зображується три золоті зірки - як ознака її непорочності - й облямівка як знак її прославлення. Сам плат - мафорій - означає Її Мате- ринство, прикритий ним голубий (синій) колір сукні - Дівоцтво. Велике поширення на Русі ікон Богородиці свід- чить про велике шанування Її образу. З XVII століття в літературі з'являється особли- вий жанр - твори про ікони Богоматері й чудеса, що відбувалися від них. Ці твори можна назвати своєрідними першими дослідженнями ікон Бого- родиці й початком осмислення іконографії, і в той же час - це перекази в народному дусі, де межу- ються реальні свідчення про чудотворіння з леген- дами. Початок цьому напряму поклав Іоанікій Га- лятовський у 60-х роках XVII століття у своїй роботі "Благодатне небо". Особливо велика кількість под- ібних творів з'являється у XVII і XIX століттях. Чис- ленні "Сказання про життя Богородиці й чудеса, що відбувалися від Її ікон" були у свій час найу- любленішим народним читанням. Висновки Прообраз Богородиці займає виняткове місце в православній духовній культурі. Це можна бачити із величезної кількості ікон, присвячених Їй. Про це також свідчать дослідження й висловлювання ви- датних духовних пастирів, богословів та філософів, які започаткували традицію осмислення ролі Бого- матері в історії християнства. Ось на що, наприк- лад, указує Сергій Булгаков, розмірковуючи про вшанування образу Богородиці в православній тра- диції: "Любов і шанування Богоматері - це душа православного благочестя, серце його, що зігріває та пожвавлює все тіло. Православне християнство - це життя в Христі й спілкування з Його Пречистою Матір'ю, віра в Христа як Сина Божого та Богома- тері, любов до Христа, яка неподільна з любов'ю Богоматері. Православна Церква єдиним подихом закликає найсвятіше Ім'я Ісуса разом із найсолод- шим ім'ям Марії (як і на іконах Богоматері, де Вона зображується з Предвічним Немовлям) і не розді- ляє Їх в любові своїй" [3]. Ми розглянули основні іконографічні типи й ва- ріанти ікон Богородиці, які умовно розділяються на чотири групи: "Знамення", "Одигітрія", "Милування" й "Акафістні". Незважаючи на наявність різних іко- нографічних типів ікон Богородиці, усіх їх об'єднує спільна риса - христоцентричність, оскільки вона набуває богословського та догматичного обґрунту- вання. Ікони Богородиці відображають діалогічне спілкування "людина - Бог", де людина як образ і подоба Божа, унаслідок своєї Богопричетності, ук- лючається в процес богоспілкування, який набуває духовних вимірів. У цьому контексті ікона стає са- модіяльним центром (С. Хоружий), де віра, надія, любов як християнські чесноти сприяють обожнен- ню людини й тим самим підносять ікону до найви- щої християнської цінності. ЛІТЕРАТУРА: 1. Языкова И. К. Богословие иконы / И. К. Языкова. - М. : Изд-во Общедоступного Православного университета, 1995. - С. 88. 2. Біблія. 3. Булгаков С. Почитание Богоматери и святых в Право- славии // Булгаков С. Православие. Очерки учения право- славной церкви / прот. С. Булгаков. - К. : Лыбидь, 1991 [Елек- тронний ресурс]. - Режим доступу : http://ru.philosophy.kiev.ua/ library/misc/bulgakov_prav.html. 4. Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони / Я. Креховецький. - Львів, 2000. - С. 80. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://ru.philosophy.kiev.ua/ http://www.pdffactory.com № 6 (113) вересень-жовтень 2011 р. ЕКОНОМІКА 127 5. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVI- XVIII ст. / П. Жолтовський. - К. : Наук. думка, 1983. - 179 с. 6. Жолтовський П. Український живопис XVII - XVIII ст. / П. Жолтовський. - К. : Наук. думка, 1978. - 327 с. 7. Cтеповик Д. Історія української ікони Х-ХХ ст. / Д. Cтеповик. - К. : Либідь, 2004. - 436 с. 8. Успенский Л. А. Богословие иконы / Л. А. Успенский. - М., 2001. - С. 120. 9. Трубецкой Е. Н. Три очерка о русской иконе: Умозрение в красках. Два мира древнерусской иконописи. Россия в ее иконе / Е. Н. Трубецкой. - М. : ИнфоАрт, 1991. - 111 с. 10. Трубецкой Е. Н. Умозрение в красках. Вопрос о смыс- ле жизни в древнерусской религиозной жизни / Е. Н. Трубец- кой [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lib.ru/ CULTURE/TRUBECKOJ/ikony.txt. 11. Денисов Л. И. Каким требованиям должна удовлет- ворять православная икона? / Л. И. Денисов // Православ- ная икона. Канон и стиль. - М. : Православный паломник, 1998. - 494 с. 12. Лазарев В. Н. Візантійський живопис / В. Н. Лазарев. - М. : Искусство, 1986. 13. Кондаков Н. П. Иконография Богоматери / Н. П. Конда- ков [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.icon- art.info/book_contents.php?book_id=33. 14. Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи. - Львів : Свічадо, 1994. - 166 с. 15. Свєнціцький І. Іконопис Галицької України XV - XVI ст. / І. Свєнціцький. - Львів, 1928. 16. Казанцева С. А. Икона как религиозно-эстетический феномен / С. А. Казанцева // Глаголъ. Православный педаго- гический журнал [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.alabarinake.tk/arc/n10/775/. 17. Буслаев Ф. Иконе чужда красота / Ф. Буслаев // Пра- вославная икона. Канон и стиль. - М. : Православный палом- ник, 1998. - 494 с. O. Chubenko ICONOGRAPHIC FEATURES OF THE IMAGE OF VIRGIN IN THE EASTERN CHRISTIAN TRADITION: RELIGION ASPECT In the article is analyzed the iconographic features of the Virgin in the Orthodox tradition. The author argues that Christocentric is the main characteristic of the icons of the Virgin. Key words: iconography, icon, image, Virgin. © О. Чубенко Надійшла до редакції 23.09.2011 ЮВІЛЕЇ ДО -РІЧЧЯ ВАЛЕРІЯ ВАСИЛЬОВИЧА БУРЕГИ 20 жовтня 2011 року відзначив свій 60-й ювілей Валерій Васильович Бурега - доктор соціологічних наук, професор, відомий український уче- ний, заслужений працівник освіти України, академік Академії економічних наук України, голова Донецького обласного відділення Соціологічної асо- ціації України. Народився ювіляр 20 жовтня 1951 р. у м. Олександрія Кіровоградської області. Після закінчення середньої школи в 1968 році працював на шахті в м. Горлівка. У 1973 році закінчив з відзнакою Курганське вище військово- політичне авіаційне училище, служив у Забайкальському військовому ок- рузі. У 1979 році вступив на педагогічний факультет у Військово-політичну академію імені В. І. Леніна (м. Москва). З 1982 р. викладав військову пси- хологію і педагогіку в Донецькому вищому військово-політичному училищі інженерних військ і військ зв'язку ім. О. О. Єпішева. З 1985 до 1989 року навчався в ад'юнктурі Військово-політичної ака- демії на кафедрі соціальної та військової психології, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. У 1991-1993 рр. - заступник начальника Донецького вищого військового училища інженерних військ і військ зв'язку. З 1993 року Валерій Васильович Бурега працює на посаді першого проректора - проректора з науково-педагогічної роботи та завідувача кафедри соціально-гуманітарних дисциплін в Донецькому дер- жавному університеті управління, очолює роботу з організації навчально-методичного процесу ДонДУУ. У 1991 р. йому було присуджене вчене звання доцента, в 1997 р. - професора. У 2003 р. захистив докторську дисертацію з соціології за темою: "Соціально-адекватний менеджмент: концептуалізація мо- делі". З 2004 р. - завідувач кафедри соціології управління, яку було створено за його ініціативою. Створив та очолює наукову школу з дослідження соціально-гуманітарної проблематики державного управління. У 2008 році професора В. В. Бурегу було обрано академіком Євразійської академії адміністративних наук. Внесок В. В. Буреги в соціологічну науку полягає в розробці концепції соціально-адекватного менедж- менту, соціологічної теорії державного управління та місцевого самоврядування. Він є автором оригіналь- ної загальної теорії терору. Серед психологів В. В. Бурега відомий як розробник теоретико-методичних основ професіограми фахівця. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://lib.ru/ http://www.icon http://www.alabarinake.tk/arc/n10/775/ http://www.pdffactory.com

Іконографічні особливості образу Богородиці в східній християнській традиції: релігієзнавчий аспект

Institution

Ähnliche Einträge