Норми в системі соціальної відповідальності
У статті подана класифікація системи соціальних норм на основі відповідального підходу в соціології. Ця система містить такі види соціальних норм: екологічні, економічні, політичні, правові, моральні, естетичні, релігійні, норми співжиття: від цивілізаційного до континентального, національного, груп...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33869 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Норми в системі соціальної відповідальності / О. Шибко // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 136-139. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33869 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338692012-05-31T13:16:31Z Норми в системі соціальної відповідальності Шибко, О. Філософія У статті подана класифікація системи соціальних норм на основі відповідального підходу в соціології. Ця система містить такі види соціальних норм: екологічні, економічні, політичні, правові, моральні, естетичні, релігійні, норми співжиття: від цивілізаційного до континентального, національного, групового та сімейного. In the article is represented the classification of the system of social norms on the basis of responsible approach in sociology. This system contains the following forms of norms: ecological, economic, political, legal, moral, aesthetical, religious, the norms of the co-existence: from the civilizational to the continental, the national, the group and the family. 2011 Article Норми в системі соціальної відповідальності / О. Шибко // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 136-139. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33869 316.3 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Шибко, О. Норми в системі соціальної відповідальності Схід |
| description |
У статті подана класифікація системи соціальних норм на основі відповідального підходу в соціології. Ця система містить такі види соціальних норм: екологічні, економічні, політичні, правові, моральні, естетичні, релігійні, норми співжиття: від цивілізаційного до континентального, національного, групового та сімейного. |
| format |
Article |
| author |
Шибко, О. |
| author_facet |
Шибко, О. |
| author_sort |
Шибко, О. |
| title |
Норми в системі соціальної відповідальності |
| title_short |
Норми в системі соціальної відповідальності |
| title_full |
Норми в системі соціальної відповідальності |
| title_fullStr |
Норми в системі соціальної відповідальності |
| title_full_unstemmed |
Норми в системі соціальної відповідальності |
| title_sort |
норми в системі соціальної відповідальності |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33869 |
| citation_txt |
Норми в системі соціальної відповідальності / О. Шибко // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 136-139. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT šibkoo normivsistemísocíalʹnoívídpovídalʹností |
| first_indexed |
2025-07-03T14:46:07Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:46:07Z |
| _version_ |
1836637453202489344 |
| fulltext |
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
136 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
УДК 316.3
НОРМИ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ОЛЕКСАНДР ШИБКО,
кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальних наук
Маріупольського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом
У статті подана класифікація системи соціальних норм на основі відповідального підхо-
ду в соціології. Ця система містить такі види соціальних норм: екологічні, економічні, по-
літичні, правові, моральні, естетичні, релігійні, норми співжиття: від цивілізаційного до кон-
тинентального, національного, групового та сімейного.
Ключові слова: соціальна задача, соціальна відповідальність, соціальний принцип, соціальний
закон, соціальна норма.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Соціальна практика реформування українського сус-
пільства поставила важливу наукову задачу дос-
лідження соціальних норм як регуляторів суспіль-
них відносин.
У розробку цієї проблеми свій внесок зробили
Л. М. Архангельський, В. Г. Афанасьєв, І. І. Бобнєва,
О. Г. Дробницький, А. А. Івін, Ю. В. Івлєв, В. І. Ку-
ценко, С. В. Курильов, Є. М. Пеньков, В. Д. Плахов,
О. Ф. Плахотний, Г. С. Рижков, О. А. Ручка, І. В. Суха-
нов, О. О. Якуба та інші вчені.
Досліджуючи проблеми соціального управління й
регулювання, учені запропонували численні класиф-
ікації систем соціальних норм. Наприклад, О. О. Якуба
вважає, що ця система складається із таких норм:
правових, моральних, елементарних норм співжит-
тя, норм суспільних організацій та колективів [12,
с. 76]. В. І. Куценко пропонує більш широку класи-
фікацію системи норм, уміщуючи в ній і такі, як ви-
робничі, економічні, норми розподілу, норми життє-
діяльності державних і суспільних організацій, орга-
нізаційні, релігійні, художні, естетичні, наукові, нор-
ми споживання [3, с. 86].
До цього часу жодна із запропонованих систем
не визначає класифікаційною ознакою соціальних
норм об'єктивні відповідальні залежності та взаємо-
зв'язки, що пронизують усі структурні компоненти
суспільства [10, с. 118], хоча навіть генетично со-
ціальна відповідальність як умова узгодження по-
ведінки індивіда з потребами соціального цілого пе-
редує створенню конкретних вимог у вигляді норм.
Соціальна відповідальність виникає разом зі ста-
новленням людської спільноти й має примітивно-
колективний характер через нерозвинутість суспіль-
них відносин і відповідно самих суб'єктів цих відно-
син. Діяльність людини в таких умовах ще не дифе-
ренційована, "свідомість кожного члена людської
спільноти тісно пов'язана з колективною свідомістю
і, поєднавшись із нею, не протиставляє себе їй: у
ній панує безперервне відчуття співучасті. Будь-яка
дія індивіда є проявом колективної дії" [6, с. 11-12].
У процесі антропосоціогенезу, із виникненням здат-
ності усвідомлювати необхідні, повторювані сус-
пільні зв'язки в колективі, індивіди змогли розчле-
нувати й виділити із безперервних відповідальних
залежностей дискретні міри відповідальності - нор-
ми. Ці примітивні норми виступали у формі табу, магії
і т. ін. [див.: 6, с. 12], характеризуючись своїми пе-
реважно заборонними вимогами. Знадобилися ти-
сячоліття для того, щоб людина змогла відобразити
у свідомості більш загальні поняття - закони й прин-
ципи (для цього потрібен досить високий рівень роз-
витку абстрактного мислення) і керуватися ними в
соціальній практиці.
Мета цієї статті - дослідження класифікації сис-
теми соціальних норм на основі відповідального
підходу в соціології.
Виклад основного матеріалу. За визначенням
О. Ф. Плахотного, "соціальна відповідальність є ка-
тегорією для позначення міри вільного виявлення
соціальним суб'єктом свого обов'язку й права обра-
ти в конкретних умовах оптимальний варіант став-
лення до дійсності, виходячи із прогресивних інте-
ресів суспільства" [6, с. 8]. Соціальна відпові-
дальність являє собою діалектичну єдність необхі-
дності та свободи, у якій детермінуючою стороною
виступає історична необхідність, що виражена в інте-
ресах прогресивного розвитку суспільства.
Соціальна відповідальність є об'єктивним відно-
шенням, що складається між суб'єктами в різних
сферах із приводу задоволення потреб та інтересів
особи й суспільства. Вона існує в екологічних, еко-
номічних, політичних та в інших соціальних відно-
синах. Соціальна відповідальність являє собою не-
обхідну основу усталеності, функціонування й роз-
витку цих відносин, тому що "соціальна відпові-
дальність - це універсальна форма зв'язку та вза-
ємної залежності особи і суспільства" [Там само,
с. 25]. Екологічні, економічні, політичні та інші види
відповідальності є об'єктивними відносинами, які по-
винні знайти відображення в психологічній структурі
суб'єктів цих відносин й обумовити їхню діяльність
згідно з вимогами історичної необхідності - соціаль-
ної задачі.
Управління суспільством являє собою управлін-
ня й регулювання відповідальних залежностей у всіх
підсистемах, зв'язків між ними й усією системою на
основі вимог соціальних задач, що постають перед
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 137
цим суспільством. Соціальна задача як вимога, обу-
мовлена історичною необхідністю (потребами та інте-
ресами прогресивного розвитку суспільства), має
всезагальний характер і в одному зі своїх виявів
виступає як мета суспільного розвитку. "Мета - ідея,
що відображає потреби суб'єкта та умови їх задо-
волення, його рішення досягти передбаченого ба-
жаного результату цієї діяльності" [3, с. 134]. Систе-
ма соціальної відповідальності і є засобом (умовою),
тобто об'єктивною основою досягнення всіх соціаль-
них цілей суспільства.
Суб'єкт управління зобов'язаний ураховувати не
тільки дію об'єктивних законів розвитку суспільства,
але й потреби та інтереси суб'єктів суспільних відно-
син. Потреби та інтереси мають об'єктивний харак-
тер й обумовлені матеріальними та духовними умо-
вами буття людей. Щоб відобразитися в цілях, стати
провідними вказівками в діяльності, потреби та інте-
реси суспільства повинні бути сприйняті й засвоєні
індивідами як свої потреби та інтереси, інакше по-
ставлені цілі не будуть досягнуті.
Мета й засіб (умова) перебувають у діалектичній
єдності: кожна конкретна мета потребує адекватно-
го їй засобу (умови) реалізації. Сам засіб (умова)
виступає засадою й причиною постановки певної
мети. Наприклад, відповідальна поведінка й діяль-
ність особи можливі лише при наявності об'єктив-
них відповідальних залежностей, створених суб'єк-
том управління. Але ця умова робить установлення
цілі формування відповідальної особи також необх-
ідним. Аналіз категорій "задача", "ціль", "відпові-
дальність" дозволяє зробити деякі висновки щодо
їх взаємозв'язку. Згідно з концепцією В. І. Куценка,
"однією з основ, що входить до складу самої за-
дачі, є об'єктивна необхідність. Соціальна задача в
одному зі своїх визначень постає специфічною для
суспільного життя формою відображення необхід-
ності. Поняття задачі відображає необхідність для
суб'єкта (суспільства, людської спільності, особи)
виконувати певну діяльність у майбутньому. Не-
обхідність є невід'ємною, сутнісною ознакою вся-
кого об'єктивного закону" [3, с. 16]. Категорія "мета",
будучи однією з форм прояву соціальної задачі,
постає в якості суб'єктивної сторони задачі, яка відоб-
ражає історичну необхідність. Відповідальні зв'яз-
ки є тими об'єктивними засобами (умовами), або іна-
кше, тими необхідними зв'язками, що забезпечують
вирішення соціальних задач. Соціальна відпові-
дальність, таким чином, постає об'єктивним компо-
нентом соціальної задачі.
Пізнання системи соціальної відповідальності не
обмежується дослідженням причинно-наслідкових
зв'язків, а передбачає розгляд механізму дії систе-
ми, знаходження конкретних форм її прояву задля
використання отриманих результатів у соціальній
практиці.
Соціальна відповідальність є тією формою взає-
мозв'язку, яка об'єднує, інтегрує суспільні відноси-
ни в єдину цілісну систему, що визначає її прояв як
усезагального соціального принципу. "Принцип -
загальна вимога до системи, здійснення якої об'єднує
різні елементи в одну структурну організацію, інтег-
рує різні процеси в одну основну тенденцію розвит-
ку" [3, с. 88]. У регулюванні суспільних відносин,
що виступають компонентами (підсистемами), прин-
цип соціальної відповідальності, збагачуючись кон-
кретним змістом, набуває специфічної форми еко-
логічних, економічних, політичних та інших підсис-
темних принципів і законів [див.: 10, с. 118].
Є. М. Пеньков підкреслює, що соціальні ідеали
та принципи "…формують тільки основні цілі й засо-
би суспільного розвитку, не персоніфікуючи їх до
типових конкретних ситуацій. Найголовніше те, що
ідеали та принципи ніколи не вміщують конкретних
засобів соціальної оцінки й контролю за їх реаліза-
цією у відповідних соціальних діях людей, у сус-
пільних відносинах" [5, с. 530].
Система управління суспільством не обмежуєть-
ся підсистемними принципами і законами як регу-
ляторами суспільних відносин у зв'язку з недостат-
ньою конкретністю їхніх вимог до поведінки та діяль-
ності особи. Засобом, що дозволяє більш детально
регламентувати й оцінювати поведінку всіх суб'єктів
суспільних відносин, є система соціальних норм,
яка відображає й переводить на рівень практичної
діяльності вимоги підсистемних принципів і законів.
"Соціальна норма - це вимога, яка висувається до
всіх членів суспільства або окремих груп людей,
здійснювати в певних умовах дії установленого типу,
зразка" [3, с. 81].
Соціальна норма, таким чином, є далі неподіль-
ним структурним компонентом соціальної відпові-
дальності як системи. Система соціальної відпові-
дальності має складну структуру "мережі" взаємо-
діючих і взаємопроникаючих відповідальних залеж-
ностей, які характеризуються відносинами коорди-
нації та субординації. Соціальні відповідальні залеж-
ності "завмирають", породжуючи підсистемні прин-
ципи й закони, які у своїй структурі містять чис-
ленність фіксованих (більш-менш жорстко, залежно
від специфіки підсистеми) вимог - соціальних норм.
Наприклад, вимоги правових норм фіксовані більш
жорстко, ніж норм моральних або естетичних.
Принцип соціальної відповідальності, підсистемні
принципи, закони й норми являють собою діалек-
тичну єдність усезагального, особливого та одинич-
ного. Соціальна відповідальність як усезагальне
існує в окремих конкретних нормах, відповідальна
сутність характерна для всіх норм, але вона не має
всіх ознак кожної конкретної норми. Норма як оди-
ничне містить у собі вимогу соціальної відповідаль-
ності як свою основу, сутність, але вона має ще й
свої конкретні ознаки, тобто за своїм змістом будь-
яка норма більш багата, ніж принцип соціальної
відповідальності. Принцип соціальної відповідаль-
ності - це всезагальна вимога до всіх суб'єктів діяти
згідно з інтересами прогресивного розвитку сус-
пільства; підсистемні принципи і закони конкретизу-
ють цю вимогу до рівня відповідальної діяльності у
певній сфері життя; норми вказують, які конкретно
дії повинен виконувати (чи не виконувати) суб'єкт у
визначених умовах.
Загальне та одиничне не існують окремо, вони
нерозривно взаємопов'язані між собою. У будь-яко-
му об'єкті містяться як загальне, так й одиничне. У
системі соціальної відповідальності підсистемні
принципи і закони являють собою опосередковані,
проміжні ланки між усезагальним (принципом со-
ціальної відповідальності) та одиничним (нормами),
що обумовлює їх виявлення в якості особливого.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
138 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
Особливе має відносне значення, тому що висту-
пає як загальне до одиничного (норм) та як одинич-
не по відношенню до більш загального (принципу
соціальної відповідальності). Єдність, взаємозв'язок
категорій усезагального, особливого та одиничного
відображає різні сторони й форми виявлення соці-
альної відповідальності в усіх сферах життєдіяль-
ності суспільства, спільності, особи.
З метою узгодження діяльності всіх суб'єктів сус-
пільних відносин, управління всім соціальним орган-
ізмом та регулювання його необхідне створення такої
системи норм, яка зможе відобразити у своїх конк-
ретних вимогах усе багатство відповідальних взає-
мозв'язків суспільства.
Система соціальних норм породжується об'єктив-
ними відповідальними залежностями в основних
сферах життєдіяльності. При розгляді структури сус-
пільства по горизонталі виокремлюються екологічні,
економічні, політичні, правові, моральні, естетичні
та релігійні відповідальні зв'язки й відповідні їм види
норм. У вертикальному зрізі (суспільство - соціаль-
на спільність - особа) виокремлюються норми
співжиття: від цивілізаційного до континентального,
національного, групового та сімейного.
Запропонована класифікація системи соціаль-
них норм багато в чому збігається із системами
сучасних дослідників проблеми нормативного ре-
гулювання. Система норм О. О. Якуби повністю
увійшла в цю класифікацію. Виключення нею еко-
логічних, економічних, політичних, естетичних та
релігійних норм було обумовлене використанням
категорії "соціальне" у вузькому значенні й тим фак-
том, що ці сфери дійсно регулюються правовими й
моральними нормами.
В. І. Куценко класифікує систему соціальних норм
за типом соціальних задач, що постають перед сус-
пільством, і слід відзначити важливе методологічне
значення розробленої ним філософської концепції
для подальшого дослідження проблем соціального
управління й регулювання. Але не можна погодити-
ся з уведенням у систему організаційних норм.
В. І. Куценко, посилаючись на С. В. Курильова,
уважає організаційними нормами "…правила, що
вимагають, скажімо, входу в трамвай, тролейбус
через задні двері" [3, с. 84]. Мабуть, немає дос-
татніх підстав подібні елементарні правила поведін-
ки підносити до рангу особливого виду соціальних
норм, тому що поведінка індивідів у таких ситуаці-
ях регулюється нормами права, моралі та нормами
співжиття.
В. І. Куценко у свою класифікацію вміщує й нор-
ми науки. До управління суспільством, безперечно,
слід підходити з наукових позицій, керуючись тими
об'єктивними законами, що обумовлюють суспіль-
ний розвиток. Наукові норми, у якості яких автор
наводить норми логіки [див.: 3, с. 86], дійсно пов'я-
зані з прогресивним розвитком суспільства, але чи
є вони регуляторами поведінки та діяльності? Воче-
видь, що ні, навіть у соціальному середовищі без-
посередніх носіїв цих норм - учених. Відповідаль-
ність учених за прогресивний розвиток суспільства
виявляє себе як екологічна, економічна, політична
й т. ін., але аж ніяк не суто наукова, що базується
на нормах логіки.
У сучасну епоху відповідальність учених за зас-
тосування наукових відкриттів зростає, тому що
досягнення науки можуть бути використані в анти-
гуманних цілях, які становлять загрозу для існуван-
ня цивілізації. Зважаючи на це, є всі підстави гово-
рити про політичну, правову, моральну та іншу відпо-
відальність учених. Самі ж по собі наукові норми
індиферентні до поведінкової мотивації людей.
Запропоновані В. І. Куценком виробничі норми,
норми розподілу й споживання в нашій класифі-
кації системи соціальних норм увійшли до сфери
економічного регулювання, художні - до сфери ес-
тетичного.
Особливе місце в регулюванні поведінки суб'єктів
суспільних відносин належить звичаям і традиціям.
За визначенням І. В. Суханова, "звичаї та традиції -
це нерегламентовані юридичними установленнями,
підтримані силою суспільної думки форми передачі
новим поколінням способів реалізації, ідеологічних
відносин (політичних, моральних, естетичних, релі-
гійних), що склалися в житті певного класу, суспіль-
ства" [8, с. 25]. Деякі автори розглядають звичаї та
традиції як самостійний вид соціальних норм [див.:
7, с. 22]. Слід усе ж таки погодитись із І. В. Сухано-
вим і В. І. Куценком [див.: 3, с. 81] у тому, що тра-
диції та звичаї - не самі норми, а форми передачі,
засоби реалізації соціальних норм.
Система соціальних норм, будучи конкретним
проявом системи відповідальних залежностей і
взаємозв'язків, у своїх вимогах походить із задач
соціальної практики в кожний конкретний період роз-
витку соціального організму, унаслідок чого потре-
бує постійного узгодження із цими задачами. Со-
ціальні норми як вимоги організації поведінки та
діяльності створюються суспільством, державою,
суспільними організаціями, колективами. Норми
мають примусовий характер, визначають лінію по-
ведінки та діяльності соціальних груп, осіб і перед-
бачають певні санкції до їх порушників.
Але знання соціальних норм ще не означає, що
у своїй діяльності кожна конкретна особа буде до-
тримуватися їх вимог: норми часто-густо порушу-
ються. Як зазначають П. А. Ландесман і Ю. В. Со-
гомонов, "…декларативне засвоєння не переводить
полегшене знання в переконання, не справляє
відчутного впливу на направленість і зміст діяль-
ності, порушує єдність слова й діла" [4, с. 122]. Не
можна погодитись із З. В. Івановою, що "…між
знаннями та переконаннями існує прямо пропор-
ційна залежність: чим ширші й глибші знання, тим
стійкіші переконання" [2, с. 63]. Правильною є точ-
ка зору В. Г. Афанасьєва: "Само по собі знання не
може виступати фактором, що регулює поведінку
людини. Щоб стати цим фактором, знання повинно
бути засвоєне людиною, повинно втілитися в мету,
програму поведінки людини, її діяльності, повинно
хоча б у загальній формі відобразити умови, у яких
ця мета може бути досягнута, програма реалізова-
на" [1, с. 13].
Поведінка особи завжди залежить від дії об'єктив-
них принципів та законів суспільного розвитку, істо-
ричної необхідності. Остання виступає у формі со-
ціальної задачі, яка, відбиваючись в індивідуальній
свідомості, повинна бути зорієнтована на суспільні
цінності. Соціальні норми, що виступають одним із
компонентів свідомості особи, безпосередньо відоб-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 139
ражають ступінь засвоєння особою вимог суспіль-
ства до її поведінки. Тому необхідно суспільно-зна-
чуще (норми) зробити особисто-значущим, тобто
регуляція поведінки особи з боку суспільства по-
винна органічно злитися із саморегуляцією, само-
детермінацією особи. А для цього система соціаль-
них норм повинна бути сприйнята особою як не-
від'ємний компонент її психологічної структури. Мож-
ливість саморегуляції поведінки особи виходить із
єдності суспільної та індивідуальної свідомості, на-
явності в останній соціальних норм і цінностей, на-
працьованих соціальною практикою.
Норми, що виступають по відношенню до особи
як дещо зовнішнє, можуть бути суб'єктивно сприй-
нятими особою тільки тому, що в процесі суспільної
діяльності особа стає здатною бачити себе і свою
діяльність як неодмінну ланку суспільного зв'язку,
тобто вона отримує особисту якість відповідальності.
Згідно з концепцією О. Ф. Плахотного, соціальна
відповідальність є необхідною умовою інтеріоризації
соціальних норм [див.: 6, с. 116].
Висновки
1. Із відкриттям того факту, що соціальна відпо-
відальність є всезагальною ознакою соціального бут-
тя, стало можливим більш глибоке пізнання сутності
соціальних принципів, законів і норм, а отже, і побу-
дувати класифікацію системи соціальних норм на
основі відповідального підходу в соціології.
2. Соціальна відповідальність - форма взаємо-
зв'язку, що інтегрує суспільні відносини в єдину ці-
лісну систему, що визначає її прояв у якості всеза-
гального соціального принципу. У регулюванні сус-
пільних відносин принцип соціальної відповідаль-
ності приймає специфічну форму екологічних, еко-
номічних, політичних та інших підсистемних прин-
ципів і законів, які у своїй структурі містять чис-
ленність фіксованих вимог - соціальних норм.
3. Система соціальної відповідальності пород-
жується об'єктивними відповідальними зв'язками
й залежностями, які, "завмираючи" у свідомості
суб'єкта пізнання, набувають форми соціальних
принципів, законів та норм. Соціальні норми про-
дукуються суспільством, державою, суспільними
організаціями, колективами й мають примусовий ха-
рактер по відношенню до суб'єктів діяльності. Щоб
стати ефективним регулятором діяльності людей,
соціальні норми повинні бути засвоєні, інтеріори-
зовані на внутрішньоособистісному рівні кожним
громадянином України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Афанасьев В. Г. Об управлении процессами формиро-
вания и жизнедеятельности личности / В. Г. Афанасьев //
Вопросы философии. - 1976. - № 11. - С. 3-15.
2. Іванова З. В. Місце ціннісних орієнтацій у психологічній
структурі особи / З. В. Іванова // Філософська думка. - 1981. -
№ 6. - С. 59-64.
3. Куценко В. И. Социальная задача как категория исто-
рического материализма / В. И. Куценко. - К. : Наук. думка,
1972.
4. Ландесман П. А. Мировоззренческие основания мо-
рального сознания / П. А. Ландесман, Ю. В. Согомонов // Воп-
росы философии. - 1979. - № 11. - С. 113-126.
5. Пеньков Е. М. Социальные нормы - регуляторы пове-
дения личности. Некоторые вопросы методологии и теории /
Е. М. Пеньков. - М. : Мысль, 1972.
6. Плахотный А. Ф. Проблема социальной ответственно-
сти / А. Ф. Плахотный. - Харьков : Вища школа ; Изд-во при
Харьк. ун-те, 1981.
7. Ручка А. А. Социальные ценности и нормы / А. А. Руч-
ка. - К. : Наук. думка, 1976.
8. Суханов И. В. Обычаи, традиции и преемственность
поколений / И. В. Суханов. - М. : Политиздат, 1976.
9. Целикова О. П. Нравственная целостность личности /
О. П. Целикова. - М. : Наука, 1983.
10. Шибко О. І. Соціальні принципи, закони і норми як сис-
тема соціальної відповідальності / О. І. Шибко // Схід. - 2009. -
№ 4 (95). - С. 117-121.
11. Шибко О. І. Сутність української національної ідеї /
О. І. Шибко // Схід. - 2011. - № 4 (111). - С. 145-149.
12. Якуба Е. А. Право и нравственность как регуляторы
общественных отношений / Е. А. Якуба. - Харьков : Вища
школа ; Изд-во при Харьк. ун-те, 1970.
O. Shybko
NORMS IN THE SYSTEM OF SOCIAL RESPONSIBILITY
In the article is represented the classification of the system of social norms on the basis of responsible approach
in sociology. This system contains the following forms of norms: ecological, economic, political, legal, moral, aesthetical,
religious, the norms of the co-existence: from the civilizational to the continental, the national, the group and the family.
Key words: social task, social responsibility, social principle, social law, social norm.
© О. Шибко
Надійшла до редакції 27.06.2011
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|