Феноменологія любові в контексті християнства
У статті автор розглядає феномен любові в контексті християнської філософської думки, а також з'ясовує поняття святості та її ролі у формуванні вищого морального ідеалу поведінки. Показано, що християнство, продовжуючи та розвиваючи античні традиції, зробило значний крок на шляху осягнення люб...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33877 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Феноменологія любові в контексті християнства / Л. Шигімагіна // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 159-162. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33877 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338772012-05-31T13:57:54Z Феноменологія любові в контексті християнства Шигімагіна, Л. Філософія У статті автор розглядає феномен любові в контексті християнської філософської думки, а також з'ясовує поняття святості та її ролі у формуванні вищого морального ідеалу поведінки. Показано, що християнство, продовжуючи та розвиваючи античні традиції, зробило значний крок на шляху осягнення любові - цього складного феномена людського буття. In the article the author regards the phenomenon of Love in the context of Christian philosophic thought, and also exposes the meaning of Sanctity and its role in the formation of the highest moral behavior. It is rotined that christianity, continuing and developing ancient traditions, did a considerable step for the comprehension of love - this difficult phenomenon of human life. 2011 Article Феноменологія любові в контексті християнства / Л. Шигімагіна // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 159-162. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33877 177.6 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Шигімагіна, Л. Феноменологія любові в контексті християнства Схід |
| description |
У статті автор розглядає феномен любові в контексті християнської філософської думки, а також з'ясовує поняття святості та її ролі у формуванні вищого морального ідеалу
поведінки. Показано, що християнство, продовжуючи та розвиваючи античні традиції, зробило значний крок на шляху осягнення любові - цього складного феномена людського
буття. |
| format |
Article |
| author |
Шигімагіна, Л. |
| author_facet |
Шигімагіна, Л. |
| author_sort |
Шигімагіна, Л. |
| title |
Феноменологія любові в контексті християнства |
| title_short |
Феноменологія любові в контексті християнства |
| title_full |
Феноменологія любові в контексті християнства |
| title_fullStr |
Феноменологія любові в контексті християнства |
| title_full_unstemmed |
Феноменологія любові в контексті християнства |
| title_sort |
феноменологія любові в контексті християнства |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33877 |
| citation_txt |
Феноменологія любові в контексті християнства / Л. Шигімагіна // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 159-162. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT šigímagínal fenomenologíâlûbovívkontekstíhristiânstva |
| first_indexed |
2025-07-03T14:46:42Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:46:42Z |
| _version_ |
1836637490167939072 |
| fulltext |
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 159
Z. Shwed
THE PROBLEM OF FREEDOM IN NATIVE PHILOSOPHY AND RELIGIOLOGY
The article studies the characteristics of the native philosophical understanding of freedom. Established: The
specifics of interpretations of this phenomen is closely related to those historical circumstances which accompanied
the process of "ethno-religio-genesis" in Ukrainian.
Key words: freedom, Ukrainian philosophy, ethno-religio-genesis, Religiology (Knowledge of Religion).
© З. Швед
Надійшла до редакції 13.10.2011
ФІЛОСОФІЯ
УДК 177.6
ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЛЮБОВІ В КОНТЕКСТІ ХРИСТИЯНСТВА
ЛІЛІЯ ШИГІМАГІНА,
кандидат філософських наук, викладач кафедри філософії і політології
Донецького юридичного інституту МВС України
У статті автор розглядає феномен любові в контексті християнської філософської дум-
ки, а також з'ясовує поняття святості та її ролі у формуванні вищого морального ідеалу
поведінки. Показано, що християнство, продовжуючи та розвиваючи античні традиції, зро-
било значний крок на шляху осягнення любові - цього складного феномена людського
буття.
Ключові слова: християнство, любов, святість.
Постановка проблеми. Людина віддавна на-
магалась осягнути таємницю любові. Історія духов-
ного розвитку людства свідчить, що для людини
важливим є не стільки життя саме по собі (як біо-
логічний процес), скільки його наповненість Любо-
в'ю, її енергетичною сутністю. У жодній царині сус-
пільних відносин не відбулося за останні десяти-
ліття стільки радикальних змін, як у стосунках, зас-
нованих на тому чи іншому виді любові. Уявлення
про норму та патологію, прекрасне та потворне,
сором та безсоромність зазнали суттєвої еволюції.
Сучасне суспільство, озброєне сучасними техно-
логіями, які претендують на роль функціональних
еквівалентів природних процесів, виявилось рабом
їхньої "всемогутності". Людина на підсвідомому
рівні включається в глобальний технологічний про-
цес, починаючи відчувати себе його органічною ча-
стиною. Тому загал формує поверхове ставлення
до любові, народжуючи опосередкований, пере-
січний тип людини, яка зорієнтована на мінливі
потреби, не здатна до напруженої душевної робо-
ти і не прагне до істинної краси.
Проблема духовного розвитку сучасника, фор-
мування людяного в особі бентежить мільйони лю-
дей усієї земної кулі. Звідси постає необхідність
усвідомлення любові як фундаментальної якості
людського буття, цим пояснюється, чому саме це
поняття посідає одне з провідних місць у філософсь-
кому дискурсі. Попри те, що в наші дні у численних
текстах сучасної культури (особливо масової) лю-
бов часто зводиться до сексуальності, у поле дис-
курсу любові все більше інтеґруються раніше забо-
ронені або марґіналізовані теми.
Тема любові проявляється в різних історико-куль-
турних контекстах і безпосередньо пов'язана з різно-
манітними уявленнями про людину, обумовленими
етичними, релігійними, правовими нормами. Одно-
часно ця тема дуже актуальна в сучасному житті як
для окремої людини, так і суспільства загалом. Коли
особистісні орієнтири змінюються, набуває сили
моральний нігілізм, втрачаються духовні цілі, лю-
дина, за висловом М. Бердяєва, шукає не сенсу
життя, а тільки його благ.
У цих умовах стає важливим знову повернутися
до осмислення межових обґрунтувань цього унікаль-
ного соціального феномена, адже любов стає знову
актуальною проблемою в сучасній культурі, яка
вміщує аспекти постмодерну з його розмитими
ціннісними координатами, коли феномен любові зво-
диться до біологізму або репродукується в найріз-
номанітніших формах і складає частину культурно-
го осередку сучасної людини.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. У
гуманітарному знанні тема любові має багатовікову
традицію: досліджується у філософії, теології, куль-
турології, літературознавстві. Різноманітні та супе-
речливі дефініції феномена любові відображають її
багатоаспектність.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
160 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
Якщо стисло охарактеризувати погляди вітчиз-
няних фахівців, то необхідно констатувати, що зас-
нована В. Шинкаруком київська антропологічна шко-
ла, яка акцентувала "на практично-духовному боці
людського світовідношення", відкрила "перспекти-
ву філософської реабілітації всього розмаїття духу,
<яке> стало важливим кроком на шляху подолання
раціоцентризму. … Віра, надія, любов - усе це істот-
но розширювало обрій філософської гуманістики й
націлювало на поглиблення її змісту, зокрема че-
рез звертання до низки неусвідомлюваних пара-
метрів людської життєдіяльності [7, с. 206], відкри-
ває нові горизонти дослідження християнської ант-
ропології. Проблема формування християнського
розуміння любові знайшла своє тлумачення в робо-
тах сучасних українських філософів Т. Чайки, В. Ма-
лахова, С. Кримського, М. Хамітова, В. Табачковсь-
кого, Г. Гребенькова, С. Пролєєва та ін.
Серед зарубіжних філософів, які розглядають
концепцію християнської любові, варто відзначити
А. Кінтаса, Д. Аккерман, Х. Яннараса, А. Беттлера.
Велике значення мають наукові роботи та ідеї су-
часних російських дослідників, пов'язані з право-
славним підходом до розуміння та окреслення гра-
ней любові: С. Авєрінцева, Ю. Рюрикова, О. Шапін-
ської, О. Королькова.
Мета статті - розкрити концептуальну модель ба-
чення буття та людини крізь призму християнської
любові.
Виклад основного матеріалу. Уявлення про лю-
бов у християнських мислителів, яке прийшло на
зміну античному - натуралістичному світогляду -
докорінно відрізнялось від останніх новим розумін-
ням людини, її місця у світі, нових законів людсько-
го буття.
Значні зміни в уявленнях про любов відбулись у
перших століттях нашої ери, завдяки зародженню
християнства, в основі якого лежить поняття про
любов. Будучи сутністю Бога (який, на відміну від
богів античності, не тільки той, кого люблять, але й
сам любить усіх), любов розцінюється як абсолют-
на істина, а любов до Бога вважається рівнознач-
ною любові й до людства в цілому, і до кожної лю-
дини окремо, незалежно від її особистих якостей.
Християнство встановлює нові форми спілкуван-
ня людини з Богом, яких не знала антична релігія.
Християнська любов - це не руйнівний чуттєвий Ерос,
і не дружба за вибором (філія), це нова особлива
любов агапе.
Ґрунтовний філософський аналіз цього поняття
зробив П. Флоренський на сторінках власного дос-
лідження "Стовп та утвердження істини": "… αγαπαν
- любов як напрямок волі, визначається розсудком…
позначає не спалахуючу пристрасть, і не появу осо-
бистої схильності до людини ϕιλια , і не теплу оцін-
ку її якостей… Що ж стосується αγαπη - слова, …то
воно позначає таку любов, яка за рішенням волі
обирає собі об'єкт (dilectio), так що робиться само-
зрічимим та співчутливим відданням себе для і за-
ради нього. Саме цим біблійська αγαπη являє себее
з рисами не людськими та умовними, а божестве-
ними та абсолютними" [8, с. 406]. Подібні мірку-
вання ми знаходимо й у Пауля Тілліха: "Агапе ак-
тивно втручається в поділ рівних та нерівних, сим-
патії та антипатії, дружби та байдужості, бажання
та відрази. Вона не потребує симпатії для того, щоб
любити; вона любить те, від чого відречена філія.
Агапе любить у кожному і через кожного саму лю-
бов" [4, с.157].
Таким чином, християнство усвідомило себе
носієм принципово нової етики, нового розуміння
людини, її місця у світі, нових законів людського
буття. У цьому зв'язку звернемося до Біблії або Свя-
того Писання. Біблію недаремно називають вічною
книгою. При цьому береться до уваги не тільки три-
вале існування біблійних текстів та їх затребуваність
у всі часи, що саме по собі є показовим, головне -
глибина та невичерпність змісту. У Біблії наявне кон-
цептуальне ядро, яке відрізняє її від наукового трак-
тату та від простої нарації. Біблія створена на кон-
цепції Заповіту. Це явище становить наказ, який
іде від Бога до людей. Передбачається, що людсь-
ке снування визначається законом, який не вста-
новлений людьми, а має божественну природу. Бог
бере на себе відповідальність, одночасно Заповіт
вивищує людину, роблячи її вільно направленою
до Бога. У цьому зв'язку текст Біблії розглядаєть-
ся як богонатхненний.
Уже в Старому Заповіті ми знаходимо гімн лю-
бові - Пісню Пісень, - де у високопоетичній формі
описуються радощі та тонкощі любові, утверджуєть-
ся її вічність: "Адже кріпка, як смерть, любов; люта,
як адські ревнощі; стріли її - стріли вогненні; вона
пломінь доволі сильний" [1, Пісня 8, 6]. Пояснення
старозаповітної любовної лірики знаходить різнома-
нітне образно-символічне тлумачення. Так, візан-
тійський мислитель IV століття Григорій Нісський ува-
жає, що "Пісня Пісень" - це шлях сходження на "бо-
жественне шлюбне ложе", на якому вершиться та-
їнство шлюбу (єднання) душі людської з Богом. Ро-
сійський культуролог В. П. Шестаков відзначає, що
"… більш історична точка зору, яка розглядає Пісню
Пісень як збірник пісень, які виконуються під час
шлюбних обрядів давніх євреїв" [10, с. 45].
Саме існування Сина Божого, його діяльність на
землі, страждання та смерть на хресті задля споку-
ти людських гріхів були усвідомлені євангелістами
як акт найглибшої любові Бога до людей. У Єван-
гелії від Іоанна ми знаходимо: "Бо так полюбив Бог
світ, що віддав Сина свого у світ, не щоб судити
світ, але щоб світ урятований був через Нього" [1,
Ін 3, 16-17]. Христос помер за наші гріхи і цим уряту-
вав нас для вічного життя. Із цього великого й таєм-
ничого часу "… любов Бога вилилась у серця наші
Духом Святим, даним нам" [1, Рим 5, 5].
Сам Бог подав людям приклад безмежної та ря-
тівної любові, і Новий Заповіт закликає до насліду-
вання божественної любові: "Так, наслідуйте Бога,
як чада улюблені, і живіть у любові, як і Христос
возлюбив нас та надав Себе у жертву за нас Богу, у
благоуханіє приємне" [1, Еф 5, 1-2].
Увесь Новий Заповіт пройнятий головною ідеєю
любові до ближнього, яка є необхідною умовою
любові до Бога для кожної людини. У своїх послан-
нях апостол Павло переконує римлян: "Не лишай-
тесь боржниками жодному, нічим, окрім взаємної
любові; бо той, хто любить іншого, виконав закон.
Бо заповіт: не прелюбодій, не вбивай, не кради, не
лжесвідчи, не побажай чужого і всі інші полягають
у цьому слові: люби ближнього твого, як самого
себе. Любов не робить ближньому зла; відтак, лю-
бов є виконання закону" [1, Рим 13, 8-10].
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 161ФІЛОСОФІЯ
Ніколи ще людська думка не ставила так високо
людину та її найскладніше та суперечливе почуття -
любов, яка здатна вивести людину з приниження,
ненависті, ворожнечі, заздрощів та вознести її до
високого стану любові самого Всевишнього.
Антична думка знала тільки два види любові:
чуттєву любов (Афродиту земну) та божественний
ерос (Афродиту небесну) як космічну силу, вона
практично не володіла всепробачальною любов'ю
до ближнього. І тільки християнство привнесло нове
уявлення про любов, яке в цьому уявленні робить
людину рівною до Бога і дає їй вічне життя. "Ми
знаємо, що ми перейшли зі смерті у життя, - ствер-
джує Іоанн Богослов у першому соборному по-
сланні, - тому що любимо братів; той, хто не лю-
бить брата, перебуває у смерті… Любов пізнали
ми у тому, що Він поклав за нас душу Свою: і ми
повинні класти душі свої за братів. Діти мої! Стань-
мо любити ні словом або язиком, а ділом та істи-
ною" [1, І Ін 3, 14-18].
Любов у Новому Заповіті - не тільки найвище
благо та цінність, але й межа просвітленого вдос-
коналення людини. Апостол Павло в Посланні до
колоссян закликає християн: "Більше за все по-
риньте у любов, яка є сукупність досконалості" [1,
Кол 3, 14].
Справжнім закликом до найвищого почуття зву-
чать настанови апостола Іоанна, який набув досвід
божественної любові. "Возлюблені! - звертається він
до всіх людей, - будемо любити один одного, тому
що любов від Бога, і усілякий, хто любить, народ-
жений від Бога і знає Бога; хто не любить, той не
пізнав Бога, тому що Бог є любов" [1, І Ін 4, 7-8].
Вищезазначене робить зрозумілим, що саме
християнська релігія найголовнішим принципом гар-
монізації особистості називає любов. Історія пра-
вослав'я вказує на величезну кількість фактів рел-
ігійного досвіду (переважно життя пророків, свя-
тих, мучеників), які підтверджують буття Бога як
Бога любові. Достатньо навести імена таких пра-
вославних святих, як святитель Миколай Мірлікій-
ський, блаженна Ксенія Петербурзька, преподоб-
ний Амвросій Оптинський, блаженна Матрона Мос-
ковська, праведний Іоанн Кронштадський і багато
інших, щоб підтвердити істинність християнства,
зрозуміти, як перетворюється особистість, яка ста-
ла на шлях християнської любові, а не формально-
го православного життя.
К. Ушинський, підкреслюючи значення христи-
янської релігії для виховання особистості, писав:
"Є тільки один ідеал досконалості, перед яким схи-
ляються всі народності - це ідеал, який дає нам
християнство. Усе, чим людина може й повинна
бути, викладено цілком у Божественному вченні, і
вихованню лишається тільки перш за все і в ос-
новному закорінити вічні істини християнства. Воно
дає життя й указує вищу мету всьому вихованню,
воно ж і повинно служити для вдосконалення кож-
ного народу, джерелом всякого світу та всякої істи-
ни" [5, с. 101-102].
"Фундаментом" у формуванні християнського
ідеалу слугувало поняття святості. У давньоруській
традиції поняття "святий" позначало насамперед
символи врожайності та сакрально відмічених то-
чок простору та часу: "святе дерево", "святий ко-
лос", "свята гора", "свята ніч", "святий тиждень"
тощо. Простір та час, святі (освячені) у своїх най-
більш відповідальних точках, ніби обручем скріплю-
ють святий або Божий світ, нерідко співвідносний
зі святою (Божою) красою і заселений його святим
народом. У цьому святому світі призначення та
ідеал людини - бути святим (пор. імена типу Свя-
тослав, Святополк, Святомир і подібні). Усі форми
реалізації людської діяльності, вірогідно, орієнто-
вані на святість. Звідси - святе слово, свята спра-
ва, свята думка. І те, чим людина відома серед
інших, що лишається після неї, у вищих своїх про-
явах виявляється святим (свята слава, святе ім'я).
Святе й найвище призначення людини, її життєвий
шлях, її ідеал (святий шлях, свята віра, свята прав-
да, свята істина, святе життя, святий Бог).
Але при всіх цих складностях та суперечностях
для релігійної свідомості є зрозумілим, що святий
- це та людина, у якій перебуває особливий вид
духовно благодатного зростання, яке називається
святістю. На Русі святість рано стала найвищим
ідеалом, найвищою духовною цінністю. Виникає
соборний образ святості - Свята Русь. При цьому,
звичайно, потрібно пам'ятати про спрямованість на
святість наперекір всьому, визнання її найвищою
метою, усвідомлення непереривного - у глибині -
зв'язку з нею та віра у всезагальне розповсюджен-
ня її в майбутньому.
"У руських святих ми пошановуємо не тільки
небесних покровителів святої та грішної Росії, - пи-
сав Г. Федотов у вступі до книги про святих у Давній
Русі, - у них ми шукаємо одкровення нашого влас-
ного шляху. Віримо, що кожний народ має власне
релігійне визнання і найповніше воно здійснюєть-
ся його релігійними геніями. Тут шлях для всіх,
відмічений віхами героїчного сподвижництва неба-
гатьох. Їхній ідеал століттями наснажував народне
життя; у їхньому вогні вся Русь запалювала свої
лампадки" [6, с. 13]. У цих словах найбільш яскра-
во визначена роль святих у духовному житті на
Русі. Цей спадок духовної культури, збережений і
розвинений народом, який цим же спадком живе й
годується, занадто багато пояснює у царині най-
вищих досягнень секуляризованих форм руської
культури, відмічених тільки напруженістю духов-
них пошуків та устремлінь до морального ідеалу
людини. Уся руська агіографія, яка нараховує сотні
житій і ще більше їх редакцій, характеризується
саме цими рисами.
Святість як вищий моральний ідеал поведінки,
як особлива життєва позиція, особливий стан, точ-
ніше, особливий вид святості розуміється як жер-
товність, як принадійність на інший світ, на цінності,
які не від світу цього. Вона найбільш оригінальна, і
їй притаманна особлива духовна напруженість; вона
стала найвищою ознакою руської духовної культу-
ри. Історія життєвого подвигу князів Бориса та Гліба
як приклад жертовної любові в цьому сенсі особли-
во показова.
Збирачем руських душ називають Преподобного
Сергія Радонезького, духовний вплив якого, за
словами руського історика В. Ключевського, "пе-
режив його земне буття та переселився в його ім'я,
яке з історичних спогадів зробилось вічно діяль-
ним моральним двигуном, увійшов до складу ду-
ховного багатства народу. При імені Преподобного
Сергія народ згадує своє моральне відродження,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
162 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
яке зробило можливим і відродження політичне, і
усвідомлює правило, що політична міцність дійсна
тільки тоді, коли тримається на силі моральній. Це
відродження і це правило - найцінніші внески Пре-
подобного Сергія, не архівні або теоретичні, а по-
кладені в живу душу народу, у його моральний
стрижень" [3, с. 21].
Прикладом любові як до мирян, так и до черне-
чого братерства наповнене життя о. Сергія. Єпіфаній,
який написав житіє Сергія Радонезького, розпові-
дає про те, як Сергій, почавши правити братерство,
яке до нього збиралося, був для нього кухарем,
пекарем, мірошником, шевцем, бондарем, служив
йому як раб придбаний, за висловом житія, на жод-
ну хвилину не покладав рук для відпочинку. І потім,
коли став настоятелем, продовжував ту ж госпо-
дарську роботу.
Життя преподобного Сергія демонструє "прак-
тичну школу благонравія, у якому понад релігійно-
іночеське виховання головними житейськими на-
уками було вміння віддавати всього себе загальній
справі, навички посиленої праці та звички до суво-
рого порядку в заняттях, думках та почуттях [Там
само, с. 16]. Апофеозом християнської етики зву-
чать повчання старця Зосими з "Братів Карамазо-
вих": "Брати, не бійтеся гріха людей, любіть люди-
ну й у гріху її, бо це подібно Божій любові і є верхом
любові на землі. Любіть усі творіння Божі, і ціле, і
кожну піщинку. Кожен листочок, кожен промінь Бо-
жий любіть. Любіть тварин, любіть рослини, любіть
усяку річ. Будеш любити всяку річ - і таїнство Боже
сягнеш у речах. І полюбиш, урешті-решт, увесь світ
всезагальною та всесвітньою любов'ю" [2, с. 399].
Висновки
Як бачимо, християнство, продовжуючи та роз-
виваючи античні традиції, зробило значний крок на
шляху осягнення цього складного феномена люд-
ського буття. Християнські мислителі угледіли в лю-
бові найважливіший та універсальний творчий прин-
цип Усесвіту, на якому ґрунтується його життєве
буття. Бог є любов - це одна з найголовніших фор-
мул християнства, на жаль, не осягнута сьогодні
до кінця людством. А якщо окремі представники
його й прийняли цей моральний закон як головний
закон людського буття, то сприймаються нашим
прагматичним соціумом як диваки або як люди "не
від світу цього".
Підсумовуючи аналіз християнства як релігії все-
осяжної любові, необхідно наголосити на такому:
1) саме християнство внесло стереотипи поведі-
нки та ціннісні координати, які можуть і повинні бути
базовими в наш час;
2) зв'язок між Богом та людиною є зв'язок лю-
бові, оскільки сам Бог - це любов, і цей божествен-
ний початок є основою людського буття;
3) християнський ідеал любові розкривається, за
висловом С. Франка, як "щастя служіння іншому"
[9, с. 317], яке долає всі людські обмеження.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Библия : Книги священного писания Ветхого и Нового
Завета. - М. : Изд во Моск. Патриархии, 1988. - 1370 с.
2. Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы // Достоевский
Ф. М. Собр. соч. : в 10 тт. / Ф. М. Достоевский. - М. : Государ-
ственное издательство художественной литературы, 1958.
- Т. 9. - 634 с.
3. Ключевский В. О. Значение Преподобного Сергия Ра-
донежского для русского народа и государства / В. О. Клю-
чевский // Преподобный Сергий Радонежский. - М. : Новатор,
1996. - 384 с.
4. Тиллих П. Любовь. Сила и справедливость, их оното-
логтческие качества и применение в сфере этики / П. Тиллих
// Трактаты о любви - М. : РАН, Ин-т философии, ЦЭЙ, 1994. -
С. 147-157.
5. Ушинский К. Д. Вибрані педагогічні твори : в 2-х тт. /
К. Д. Ушинський. - К. : Радянська школа, 1983. - Т. 1. - 488 с.
6. Федотов Г. П. Святые Древней Руси / Г. П. Федотов. -
М. : ООО "Издательство АСТ", 2003. - 700 с.
7. Філософія: Світ людини / [Табачковський В. Г., Булатов
М. О., Хамітов Н. В. та ін.]. - К. : Либідь, 2004. - 432 с.
8. Флоренский П . А. Столп и утверждение истины /
П. А. Флоренский. - М. : Правда, 1990. - Т. 1. - Ч. 1. - 490 с.
9. Франк С. Л. Духовные основы общества / С. Л. Франк.
- М. : Республика, 1992. - 511 с.
10. Шестаков В. П. Эрос и культура: Философия любви и
европейское искусство / В. П. Шестаков. - М. : Республика ;
ТЕРРА - Книжный клуб, 1999. - 464 с.
L. Shyhimahina
PHENOMENON ОF LOVE IN THE CONTEXT OF THE CHRISTIANITY
In the article the author regards the phenomenon of Love in the context of Christian philosophic thought, and also
exposes the meaning of Sanctity and its role in the formation of the highest moral behavior. It is rotined that christianity,
continuing and developing ancient traditions, did a considerable step for the comprehension of love - this difficult
phenomenon of human life.
Key words: Christianity, love, sanctity.
© Л. Шигімагіна
Надійшла до редакції 09.11.2011
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|