Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу
У статті виконано історико-філософський аналіз місця справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу. Доведено, що справедливість тут виступає не лише як орієнтир для індивідуальної поведінки фахівців, але і як норма існування колективу, запорука його стабі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33881 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу / О. Ковнєров // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 144-147. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338812012-05-31T13:52:13Z Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу Ковнєров, О. Філософія У статті виконано історико-філософський аналіз місця справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу. Доведено, що справедливість тут виступає не лише як орієнтир для індивідуальної поведінки фахівців, але і як норма існування колективу, запорука його стабільності. The article by historical and philosophical analysis of justice as a social virtue in the process of forming a stable business team. 2011 Article Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу / О. Ковнєров // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 144-147. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33881 1:316.3 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Ковнєров, О. Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу Схід |
| description |
У статті виконано історико-філософський аналіз місця справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу. Доведено, що справедливість
тут виступає не лише як орієнтир для індивідуальної поведінки фахівців, але і як норма
існування колективу, запорука його стабільності. |
| format |
Article |
| author |
Ковнєров, О. |
| author_facet |
Ковнєров, О. |
| author_sort |
Ковнєров, О. |
| title |
Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу |
| title_short |
Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу |
| title_full |
Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу |
| title_fullStr |
Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу |
| title_full_unstemmed |
Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу |
| title_sort |
історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33881 |
| citation_txt |
Історико-філософський аналіз справедливості як соціальної чесноти в процесі формування стабільного ділового колективу / О. Ковнєров // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 144-147. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT kovnêrovo ístorikofílosofsʹkijanalízspravedlivostíâksocíalʹnoíčesnotivprocesíformuvannâstabílʹnogodílovogokolektivu |
| first_indexed |
2025-07-03T14:46:59Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:46:59Z |
| _version_ |
1836637507877339136 |
| fulltext |
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
144 ЕКОНОМІКА
й інші суспільні об'єднання здатні без держави до-
тримуватися моральних загальноприйнятих норм
співжиття й виховувати їх у громадян. Держава ж
поєднує громадян у межах правових норм і забез-
печує дотримання законів усіма громадянами, реа-
лізуючи їхню волю. Найбільш демократичною дер-
жавою, за І. Кантом, є республіка. Вона дозволяє
проводити в життя принципи свободи й соціальної
справедливості.
В основі парадигми громадянського суспільства
мусять бути покладені принципи свободи індивіда,
його рівності й самодостатності. Формування гро-
мадянського суспільства, згідно з І. Кантом, рух до
більш повного втілення правових норм свободи й
рівності громадян, наближення до вічного миру.
Функціонування громадянського суспільства німець-
кий мислитель пов'язує з правовою державою й ста-
новленням європейської спільноти народів. Підсу-
мовуючи, слід зазначити, що, на думку мислителя,
громадянське суспільство будується лише на інди-
відуальних цінностях громадянського миру і являє
собою узагальнену константу для всього людства,
вершиною якого є царство чесноти - категоричний
імператив. Таким чином, німецький філософ поста-
вив у центр громадського життя людину, що зобов'-
язана відстоювати волю власних інтересів від вла-
ди, держави, захищати цивільні права й високе мо-
ральне звання громадянина.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Аристотель . Политика // Аристотель. Сочинения : в
4-х тт. / Аристотель ; [пер. С. А. Жебелева]. - М. : Мысль,
1983. - Т. 4.
2. Гоббс Т. Бегемот / Т. Гоббс. - К. : Абрис, 1996.
3. Локк Дж. Два трактата о правлении // Локк Дж. Сочине-
ния : в 3-х тт. / Дж. Локк. - М. : Мысль, 1988. - Т. 3.
4. Ferguson A. An Essay on the History of Civil Society /
A. Ferguson. - Cambridge : Cambridge University Press, 1995.
Закінчення статті - № 1 (115) січень-лютий 2012 р.
A. Bilous
CONCEPT OF CIVIL SOCIETY IN THE HISTORY OF EUROPEAN PHILOSOPHICAL THOUGHT
The article is devoted to the comprehension of the European tradition in the interpretation of civil society concept.
In the proposed exploration the determinants and factors of evolution necessity of mentioned concept in the context
of European theoretical field are focused.
Key words: civil society, democracy, public and private, state, power.
© А. Білоус
Надійшла до редакції 14.11.2011
ФІЛОСОФІЯ
УДК 1:316.3
ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ СПРАВЕДЛИВОСТІ
ЯК СОЦІАЛЬНОЇ ЧЕСНОТИ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ
СТАБІЛЬНОГО ДІЛОВОГО КОЛЕКТИВУ
ОЛЕКСАНДР КОВНЄРОВ,
аспірант Слов'янського державного педагогічного університету
У статті виконано історико-філософський аналіз місця справедливості як соціальної чес-
ноти в процесі формування стабільного ділового колективу. Доведено, що справедливість
тут виступає не лише як орієнтир для індивідуальної поведінки фахівців, але і як норма
існування колективу, запорука його стабільності.
Ключові слова: чеснота, справедливість, несправедливість, колектив, цінність, істина, ко-
мунікація, рівність, правдивість, совість, обов'язок, самокритичність.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Справедливість є вічною темою роздумів людини й
метою її діяльності, актуальність же проблеми спра-
ведливості має зворотну сторону її вічності, зокре-
ма, вона має свій конкретний смисл для кожного
покоління. Суспільство, що знаходиться в стані ре-
формування, особливо вразливе, нестійке та має
потребу в цементуючій ідеї. Ідея справедливості
зараз особливо актуальна, та якщо вона поки не може
претендувати на місце провідної, то духовна спад-
ковість, традиційне розуміння ролі та місця справед-
ливості в житті людини й суспільства створюють
передумови для вирішення зазначеної задачі. Зок-
рема, ідея справедливості як один із виразів мо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 145ФІЛОСОФІЯ
ральної свідомості та соціальної сутності людини
виникла на певному етапі розвитку суспільства й має
історичний характер. Вона породжена потребами
людського співжиття, соціальними відносинами
людей у процесі їх суспільно-трудової практики.
Важливим джерелом соціальних почуттів людини,
у тому числі й справедливості, є суспільна праця.
"Розвиток праці з необхідності сприяв більш тісній
згуртованості членів суспільства, - писав Ф. Енгельс,
- оскільки завдяки їй стали частішими випадки вза-
ємної підтримки, спільної діяльності, стала більше
усвідомлюватися користь цієї спільної діяльності для
кожного окремого члена" [8, c. 22-23].
Початок розгляду категорії "справедливість" по-
клали давньогрецькі філософи: Геракліт, Сократ,
Платон, Аристотель, Епікур, стоїки, софісти. Потім
це поняття неодноразово ставало предметом ос-
мислення в роботах середньовічних мислителів, зок-
рема Фоми Аквінського, та філософів Нового Часу
(Ф. Бекона, Г. Гроція, Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо,
Дж. Локка, І. Канта, Г.-В.Ф. Гегеля та ін.). Представ-
ники концептуально заангажованих соціально-філо-
софських шкіл (марксисти, неопозитивісти, неогеге-
льянці, екзистенціалісти) та інші також розглядали
та всебічно аналізували названу категорію, інтерп-
ретуючи кожен на свій манер відому із часів Про-
світництва "теорію суспільного договору", у якому
концепт справедливості є базовим.
Долучилися до розробки проблем справедливості
й вітчизняні філософи, досліджуючи онтологічні та
ціннісні парадигми соціального дискурсу (Є. Бист-
рицький, А. Єрмоленко, І. Кавалеров, О Москален-
ко та ін.), феномен історичної свідомості та її світог-
лядні орієнтири (А. Бичко, І. Бичко, М. Дмитрієва,
А. Добролюбський), соціально-комунікативні транс-
формації сучасного українського дискурсу (В. Анд-
рущенко, Е. Гансова, К. Жоль, М. Михальченко,
С. Наумкіна та ін.)
Сьогодні ж, коли в глобальній масовій свідомості
знову відбувається процес переоцінки цінностей,
відчуженість до права й держави, а сенсом життя
для багатьох стають влада, гроші, успішна кар'єра
будь-яким шляхом, надзвичайно зростає акту-
альність наукової розробки проблеми справедливості
в контексті формування та реалізації суспільних орі-
єнтирів у процесі професійного становлення особи-
стості та її інтеграції в трудовий колектив.
Мета статті - дослідити питання щодо місця спра-
ведливості як соціальної чесноти в процесі форму-
вання стабільного ділового колективу.
При цьому виняткового значення набувають ті
чесноти, які передбачають певну домовленість між
членами колективу щодо основних принципів, за
якими вони будують свою поведінку.
Виклад основного матеріалу. Справедливості
належить виняткове місце в процесі формування та
підтримки стабільного ділового колективу. Вона є не
лише одним із багатьох чинників, що регулюють
взаємовідносини в організації. Це - загальний прин-
цип упорядкування "життєвого світу" особистості,
який обумовлює ієрархію всіх інших цінностей.
Тому не випадково, що багато мислителів, почи-
наючи з Платона й Аристотеля, розглядали справед-
ливість як соціальну чесноту, у якій інтегруються всі
інші людські якості. Уже перші спроби осмислення
поняття справедливості відобразили прагнення лю-
дей знайти міру в людських вчинках і діях, постійно
зіставляючи їх із вимогами спільноти. Коли ця чес-
нота, будучи об'єктивно обумовленою, досягла пев-
ного рівня зрілості, з'явилися поняття справедливо-
го й несправедливого. Основний принцип справед-
ливості - відповідність між діянням і подякою, пра-
вами й обов'язками, працею і винагородою, злочи-
ном і покаранням, заслугами та їх суспільним виз-
нанням. Немає, мабуть, такої області людських
відносин, де не порушувалося б питання про їхню
справедливість або несправедливість [1, c. 7].
Узагалі ж справедливість - явище багатоаспект-
не й багатопланове. Залежно від контексту справед-
ливість можна розглядати і як ідеал, і як чесноту, і
як міру ставлення людини до Іншого, і як норму
взаємовідносин у колективі.
Так, Джон Ролз, автор відомої книги "Теорія
справедливості", порівнює справедливість з істиною:
подібно до того, як істина є цінністю суспільної свідо-
мості, так і справедливість - перша чеснота сус-
пільних інститутів [9]. Тому крізь усю історію філо-
софії червоною ниткою проходить думка, що спра-
ведливість - це те, що сприяє загальному благу.
Зокрема, Ю. Габермас використовує поняття
справедливості для моделювання ситуації "ідеаль-
ної комунікації", у якій спілкування не спотворюєть-
ся як зовнішнім, так і внутрішнім примусом, а кон-
статується силою кращого аргументу, досягненням
істинного взаєморозуміння, однакової поваги та со-
лідарної відповідальності за кожного. Узагалі, дис-
курсивна концепція справедливості Ю. Габермаса -
це міркування про те, яким чином мусить бути влаш-
товане сучасне суспільство, щоб забезпечити чес-
ну співпрацю своїх громадян [2, c. 24-38].
У рамках зазначеної проблематики ми можемо
поставити питання таким чином: як має бути влаш-
товане суспільство, щоб забезпечити справедливі
відносини в професійних спільнотах, зокрема, як
впливати на людей і вдосконалювати відносини з
ними?
Таке питання щодня ставлять собі керівники
різних рівнів, які хотіли б бачити своїх підлеглих
справжніми професіоналами - продуктивними та
мотивованими. Р. Г'юсман і Д. Гетфрид уважають,
що дотримання принципів справедливості (або, як
вони пишуть, урахування Фактора Справедливості)
достатньо для забезпечення стабільності колекти-
ву. На їхню думку, Фактор Справедливості розшиф-
ровується через три Аксіоми справедливості, які
ґрунтуються на тому, що люди оцінюють свої взає-
мовідносини шляхом порівняння, а саме: що вони
вкладають і що отримують навзаєм. Нееквівален-
тність внеску й віддачі, згідно з другою Аксіомою
справедливості, приводить до виникнення неспокою,
внутрішніх переживань у зв'язку з тим, що переоці-
нка викликає відчуття провини, а недооцінка спри-
чиняє відчуття образи.
Це призводить нас, як стверджують автори, до
третьої Аксіоми справедливості, згідно з якою
люди, незадоволені своїми взаєминами внаслідок
низької віддачі, прагнуть відновити справедливість
одним із трьох способів, зокрема, зменшуючи свій
внесок, збільшуючи віддачу чи припиняючи взає-
мовідносини.
Таким чином, прагнення до справедливості - це
основоположне й найбільш правильне пояснення
поведінки людей. Для збереження справедливості
у взаємовідносинах необхідно дотримуватися дещо
модифікованого правила: "Роби для інших те, що
вони хотіли б, щоб ти зробив для них" [3, c. 6-42].
Справедливість є предметом філософського дис-
курсу. Так, Отфрід Гьофе веде розмову про спільну
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
146 ЕКОНОМІКА
долю людства й, зокрема, про універсальну спра-
ведливість, яка починається з вимоги рівності, що
формулюється як заборона сваволі та вимога не-
упередженості й виступає основою справедливої
поведінки. Рівність ("кожен є насамперед людиною")
у професійній сфері детермінує принцип продуктив-
ності праці.
Далі Отфрід Гьофе характеризує принципи, які
визначають особисту справедливість або добропо-
рядність як для приватної, так і для посадової осо-
би. "Припис закону такий: жити чесно, не ображати
іншого, кожному віддавати належне". Другий прин-
цип: "Ні з ким не чини несправедливо", - забороняє
несправедливість щодо будь-кого, навіть якщо до-
ведеться, як підкреслював І. Кант, "через це припи-
нити відносини з іншими й уникати будь-якого сус-
пільства" [4, c. 178-182].
Ми маємо чимало випадків, коли справедливість
порівнюється різноманітними мислителями з інши-
ми чеснотами вищого рівня, інколи навіть ототож-
нюється з ними. Так, наприклад, Дж. Ролз ототож-
нював справедливість і чесність. Важливою умовою
реалізації справедливості є правдивість. Не випад-
ково Аристотель називав лицемірство, нещирість
головними ворогами справедливості. П. Гольбах на
питання: "Які чесноти виникають із справедливості?",
відповів: "Чесність і сумлінність, точність у виконанні
обіцянок, щирість і правдивість" [5, c. 37-40].
З іншого боку, справедливість має вихід на інший
рівень типології чеснот, що детермінується чесно-
тами совісті та обов'язку. Зокрема, совість вимагає
розвиненого почуття справедливості, "сувора со-
вість" - ознака неухильного прагнення до справед-
ливості. У зрілої особистості совість і справедливість
завжди існують разом, у нерозривній єдності. На
думку І. Канта, "ніщо не обурює нас більше, ніж
несправедливість; усі інші види зла ніщо в порів-
нянні з нею" [6, c. 101-105].
Справедливість невід'ємна від обов'язку. У нор-
мативному характері моралі панує взаємозв'язок і
нерозривність обов'язку і справедливості. Обов'язок
в аспекті професійної етики завжди виступає в та-
ких конкретних формах, як прагнення сумлінно пра-
цювати, нести відповідальність за колектив.
Ще однією з найважливіших ознак справедли-
вості є самокритичність. Вона виражається в необ-
хідності неупереджено й об'єктивно судити себе,
знаходити сили для визнання власних помилок, для
правильних оцінок своїх дій [2, c. 110-125].
Реалізація справедливості в повсякденному житті
професійних колективів починається з принципу
рівності керівників і підлеглих. Важливим моментом
реалізації справедливості є регулювання внутріш-
ньоколективних відносин через чітку організацію
праці, правильний розподіл обов'язків між членами
колективу, обґрунтування вимог до підлеглих з боку
керівника, створення атмосфери товариства і взає-
модопомоги, рішучу підтримку нового, передового,
постійне покращення умов праці.
Не менш важливою умовою реалізації справед-
ливості є створення в колективах умов для вільного
обміну думками, полеміки, дискусій. Метод колек-
тивності керівництва також виступає однією з форм
реалізації соціальної справедливості, бо дозволяє
знайти правильне вирішення складних проблем, зве-
сти до мінімуму помилки в роботі.
Окремо слід указати на значення справедливості
для створення доброзичливої соціально-психоло-
гічної атмосфери, без якої неможлива стабільність
ділового колективу. Створення умов для розвитку
людських здібностей, для професійного зростання,
для просування по службі - важливий крок у реалі-
зації справедливості [2, c. 152-181].
Практика доводить, що не може бути справед-
ливості там, де діє принцип "кожен за себе". Спра-
ведливість там, де діє принцип "один за всіх, усі за
одного". Цей принцип не може вже за своєю сутні-
стю породити байдуже ставлення до особистості,
кожна людина стає реальною найбільшою цінністю.
Відомий педагог В. О. Сухомлинський писав, що
етичне начало, яке необхідно утверджувати в кожній
людині - це, перш за все, здатність ставитися до
людського життя як до найбільшого багатства; не-
обхідно виховувати "такі взаємовідносини, сутністю
і змістом яких є віддача духовних сил, творіння
щастя однією людиною для іншої, тривога однієї
людини за долю іншої" [7, c. 127].
Звичайно, справедливість досягається не завж-
ди легко. Іноді людині доводиться долати багато
труднощів, вести внутрішню боротьбу з різними
мотивами, перш ніж переможе справедливість.
Сучасне життя з особливою наполегливістю по-
требує виховання керівних кадрів у дусі принципо-
вості, об'єктивного, справедливого ставлення до
людей. Особистий приклад керівника в боротьбі за
справедливість багато в чому залежить від його
здатності об'єктивно оцінювати стан справ на під-
приємстві, в установі, комерційній фірмі, чесно й
відкрито визнавати помилки й недоліки. Суспільство
дуже зацікавлене в тому, щоб керівник умів слуха-
ти й розуміти чужий біль, турботи, тривоги. Шаноб-
ливе ставлення до людей, уміння по-діловому при-
слухатися до голосу колективу, єдність слова і спра-
ви з боку керівника підвищують активність людей у
боротьбі з несправедливістю.
У сучасних умовах у вирішенні проблеми вихо-
вання в людей уміння боротися за справедливість
проти несправедливості все більше зростає роль
професійного колективу. Ділова атмосфера в колек-
тиві включає людину в активну боротьбу з неспра-
ведливістю, і, навпаки, обстановкою байдужості та
пасивності можна нейтралізувати, загальмувати ак-
тивну діяльність людини. Таким чином, від обста-
новки в колективі багато в чому залежить вихован-
ня людей з активним справедливим характером.
Саме в боротьбі за справедливість виявляється
справжній колективізм. Тому така боротьба повинна
стати обов'язковою умовою життя й діяльності кож-
ного колективу [2, c. 196-203].
Історико-філософський аналіз досліджуваної про-
блеми дає підстави для висновку, що справед-
ливість як соціальна чеснота функціонально висту-
пає не лише як орієнтир для індивідуальної поведі-
нки фахівців. Вона водночас перетворюється на
норму існування колективу, обумовлюючи його
стабільність. Лише таке спілкування членів колек-
тиву, яке засноване на засадах справедливості,
може забезпечити розвиток їх внутрішнього потенц-
іалу, знизити уразливість перед конфліктами та вик-
ликами зовнішнього середовища.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гребеньков Г. В. Юридична етика / Г. В. Гребеньков. -
[2-е вид.]. - К. : Алерта, 2005. - 211 с.
2. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкри-
тості / Ю. Габермас. - Львів : Літопис, 2000. - 320 с.
3. Хьюсман Р. Фактор Справедливости, или "И это после
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 147
всего, что я для тебя сделал…" / Р. Хьюсман, Д. Хэтфилд. -
М. : Знание, 1992. - С. 89.
4. Гьофе О. Справедливість і субсидарність / О. Гьофе. -
К. : Альтерпрес, 2004. - 194 с.
5. Бербешкина З. А. Справедливость как социально-фи-
лософская категория / З. А. Бербешкина. - М. : Мысль, 1983. -
204 с.
6. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та
О. Kovn'erov
HISTORICAL AND PHILOSOPHICAL ANALYSIS OF JUSTICE AS A SOCIAL VIRTUE
IN THE PROCESS OF FORMING A STABLE BUSINESS TEAM
The article by historical and philosophical analysis of justice as a social virtue in the process of forming a stable
business team.
Key words: virtue, justice, injustice, staff, value, truth, communication, equality, honesty, conscience, duty, self-criticism.
© О. Ковнєров
Надійшла до редакції 18.10.2011
етика ділової комунікації / Н. В. Ботвина. - К. : АртЕк, 2002. -
208 с.
7. Алоні Гаді. Етика бізнесу: соціально-філософський ас-
пект : дис. … канд. філос. наук : 09.00.03 - соціальна філосо-
фія та філософія історії / Алоні Гаді. - К., 2008. - 175 с.
8. Маркс К. Соч . : в 50 тт. / К . Маркс , Ф . Энгельс. -
[2-е изд.]. - М., 1964. - Т. 20.
9. Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. - Новоси-
бирск : Изд-во НГУ, 1995.
ФІЛОСОФІЯ
УДК 215+008
АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗМІСТИ ВЧЕННЯ
МЕХТІЛЬДИ МАГДЕБУРЗЬКОЇ В КОНТЕКСТІ
СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІСТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
В'ЯЧЕСЛАВ СТЕПАНОВ,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціально-політичних
та правових наук Слов'янського державного педагогічного університету
У статті досліджена актуальна історико-філософська проблема - учення Мехтільди Маг-
дебурзької в контексті середньовічної містичної традиції. Автором показано, що домінанта-
ми онтологічної концепції Мехтільди з Магдебургу постає метафізика світла та діалектика
потоку. На основі цієї онтології вибудовується унікальне вчення про людину, проаналізова-
не в роботі з огляду на прагматичний вимір містицизму як дискурсу.
Ключові слова: містицизм, метафізика світла, діалектика потоку, прагматизм, містичний
дискурс, онтологічна концепція.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Сучасні умови існування людини означені зростан-
ням динаміки світоглядного процесу. Розвиток тех-
ніки розкриває можливості утворення новітніх сус-
пільних форм, природа та якісні властивості яких є
відмінними від класичних. Як наслідок загострюєть-
ся відчуття кризовості суспільного буття, його фраг-
ментарності, відчуження та абсурду. У такі періоди
філософська думка має актуалізувати надбання ми-
нулих поколінь із метою відродження світоглядних
форм, що здатні забезпечити інтеграцію розмаїття
досвіду сучасності.
Історія ХХ століття довела, що забуття духовних
основ існування людини коштує людству дорогої
ціни катастроф. Філософія Модерну виявилася без-
силою у справі формування гуманістично орієнто-
ваного світогляду. Указана ситуація спонукає істо-
риків філософії до реконструкції холістичних кон-
цепцій античності, середньовіччя та Ренесансу. Пріо-
ритетними постають дослідження розвинутих форм
середньовічного містицизму, заснованих на гармо-
нійному синтезі раціональних та ірраціональних сил
особистості.
Поряд із дослідженнями безпосередньо філо-
софського містицизму Діонісія Ареопагіта, Майст-
ра Екхарта, Г. Сузо актуальним постає здійснення
концептуалізації філософського змісту релігійної
літератури, орієнтованої на образне вираження
містичного досвіду. Одним із таких феноменів се-
редньовічної культури є так звана "жіноча місти-
ка", метафізичні та антропологічні змісти якої про-
аналізовано в працях А. Бичко, Т. Любасюк, Ю. Ша-
банової. Проте відкритим залишається горизонт
вивчення специфіки "жіночого" містицизму на рівні
окремих авторів, зокрема на прикладі творчості
Мехтільди з Магдебургу.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|