Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції
У статті досліджена актуальна історико-філософська проблема - учення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції. Автором показано, що домінантами онтологічної концепції Мехтільди з Магдебургу постає метафізика світла та діалектика потоку. На основі цієї онтології вибудову...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33882 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції / В. Степанов // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 147-150. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33882 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338822012-05-31T14:00:30Z Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції Степанов, В. Філософія У статті досліджена актуальна історико-філософська проблема - учення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції. Автором показано, що домінантами онтологічної концепції Мехтільди з Магдебургу постає метафізика світла та діалектика потоку. На основі цієї онтології вибудовується унікальне вчення про людину, проаналізоване в роботі з огляду на прагматичний вимір містицизму як дискурсу. The article deals with the problem of reconstruction of the mystical doctrine by Mechtchild von Magdeburg in the context of European mysticism. The author proves that this doctrine embraces two ontological themes: metaphysics of light and dialectics of stream. Such ontology creates the foundation for a unique anthropological conception, revealed in this research through the pragmatic dimension of mystical discourse. 2011 Article Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції / В. Степанов // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 147-150. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33882 215+008 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Степанов, В. Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції Схід |
| description |
У статті досліджена актуальна історико-філософська проблема - учення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції. Автором показано, що домінантами онтологічної концепції Мехтільди з Магдебургу постає метафізика світла та діалектика
потоку. На основі цієї онтології вибудовується унікальне вчення про людину, проаналізоване в роботі з огляду на прагматичний вимір містицизму як дискурсу. |
| format |
Article |
| author |
Степанов, В. |
| author_facet |
Степанов, В. |
| author_sort |
Степанов, В. |
| title |
Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції |
| title_short |
Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції |
| title_full |
Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції |
| title_fullStr |
Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції |
| title_full_unstemmed |
Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції |
| title_sort |
антропологічні змісти вчення мехтільди магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33882 |
| citation_txt |
Антропологічні змісти вчення Мехтільди Магдебурзької в контексті середньовічної містичної традиції / В. Степанов // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 147-150. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT stepanovv antropologíčnízmístivčennâmehtílʹdimagdeburzʹkoívkontekstíserednʹovíčnoímístičnoítradicíí |
| first_indexed |
2025-07-03T14:47:02Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:47:02Z |
| _version_ |
1836637511706738688 |
| fulltext |
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 147
всего, что я для тебя сделал…" / Р. Хьюсман, Д. Хэтфилд. -
М. : Знание, 1992. - С. 89.
4. Гьофе О. Справедливість і субсидарність / О. Гьофе. -
К. : Альтерпрес, 2004. - 194 с.
5. Бербешкина З. А. Справедливость как социально-фи-
лософская категория / З. А. Бербешкина. - М. : Мысль, 1983. -
204 с.
6. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та
О. Kovn'erov
HISTORICAL AND PHILOSOPHICAL ANALYSIS OF JUSTICE AS A SOCIAL VIRTUE
IN THE PROCESS OF FORMING A STABLE BUSINESS TEAM
The article by historical and philosophical analysis of justice as a social virtue in the process of forming a stable
business team.
Key words: virtue, justice, injustice, staff, value, truth, communication, equality, honesty, conscience, duty, self-criticism.
© О. Ковнєров
Надійшла до редакції 18.10.2011
етика ділової комунікації / Н. В. Ботвина. - К. : АртЕк, 2002. -
208 с.
7. Алоні Гаді. Етика бізнесу: соціально-філософський ас-
пект : дис. … канд. філос. наук : 09.00.03 - соціальна філосо-
фія та філософія історії / Алоні Гаді. - К., 2008. - 175 с.
8. Маркс К. Соч . : в 50 тт. / К . Маркс , Ф . Энгельс. -
[2-е изд.]. - М., 1964. - Т. 20.
9. Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. - Новоси-
бирск : Изд-во НГУ, 1995.
ФІЛОСОФІЯ
УДК 215+008
АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗМІСТИ ВЧЕННЯ
МЕХТІЛЬДИ МАГДЕБУРЗЬКОЇ В КОНТЕКСТІ
СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІСТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
В'ЯЧЕСЛАВ СТЕПАНОВ,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціально-політичних
та правових наук Слов'янського державного педагогічного університету
У статті досліджена актуальна історико-філософська проблема - учення Мехтільди Маг-
дебурзької в контексті середньовічної містичної традиції. Автором показано, що домінанта-
ми онтологічної концепції Мехтільди з Магдебургу постає метафізика світла та діалектика
потоку. На основі цієї онтології вибудовується унікальне вчення про людину, проаналізова-
не в роботі з огляду на прагматичний вимір містицизму як дискурсу.
Ключові слова: містицизм, метафізика світла, діалектика потоку, прагматизм, містичний
дискурс, онтологічна концепція.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Сучасні умови існування людини означені зростан-
ням динаміки світоглядного процесу. Розвиток тех-
ніки розкриває можливості утворення новітніх сус-
пільних форм, природа та якісні властивості яких є
відмінними від класичних. Як наслідок загострюєть-
ся відчуття кризовості суспільного буття, його фраг-
ментарності, відчуження та абсурду. У такі періоди
філософська думка має актуалізувати надбання ми-
нулих поколінь із метою відродження світоглядних
форм, що здатні забезпечити інтеграцію розмаїття
досвіду сучасності.
Історія ХХ століття довела, що забуття духовних
основ існування людини коштує людству дорогої
ціни катастроф. Філософія Модерну виявилася без-
силою у справі формування гуманістично орієнто-
ваного світогляду. Указана ситуація спонукає істо-
риків філософії до реконструкції холістичних кон-
цепцій античності, середньовіччя та Ренесансу. Пріо-
ритетними постають дослідження розвинутих форм
середньовічного містицизму, заснованих на гармо-
нійному синтезі раціональних та ірраціональних сил
особистості.
Поряд із дослідженнями безпосередньо філо-
софського містицизму Діонісія Ареопагіта, Майст-
ра Екхарта, Г. Сузо актуальним постає здійснення
концептуалізації філософського змісту релігійної
літератури, орієнтованої на образне вираження
містичного досвіду. Одним із таких феноменів се-
редньовічної культури є так звана "жіноча місти-
ка", метафізичні та антропологічні змісти якої про-
аналізовано в працях А. Бичко, Т. Любасюк, Ю. Ша-
банової. Проте відкритим залишається горизонт
вивчення специфіки "жіночого" містицизму на рівні
окремих авторів, зокрема на прикладі творчості
Мехтільди з Магдебургу.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
148 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
Метою запропонованої статті є виявлення ант-
ропологічного змісту літературної спадщини Мех-
тільди Магдебурзької в контексті середньовічної міс-
тичної традиції.
Виклад основного матеріалу. Протягом XII-
XIII ст. в історії середньовічної Європи склалися умо-
ви соціального та культурного характеру, які сприя-
ли трансформаціям релігійного знання. Одним із важ-
ливих факторів цих процесів було зростання кількості
жіночих монастирів при абатствах європейських
міст, які були центрами теологічної освіченості та
культури, що відкривають жінкам, виключеним із
клерикальної ієрархії, можливість безпосереднього
долучення до істинної релігійності через містичний
досвід. Саме жіночі монастирі були позбавлені жор-
сткого контролю з боку вищої католицької ієрархії,
що надавало більшої свободи використання суб'-
єктивно-екзальтованих форм одкровення.
Таким чином, можливість теологічної освіти шля-
хом практичного аскетизму, особистого досвіду Бо-
гопізнання через усамітнення монастирського жит-
тя та чуттєва схильність до екзальтованих форм по-
пулярної містики, зумовлена соціально-історичними
факторами релігійного життя європейського населен-
ня XII-XIII ст., сприяла формуванню практичної або
"психологічної" містики, яка отримала назву "жіно-
ча містика" і постала передумовою формування
містичної теології Майстра Екхарта.
Варто погодитись із Ю. О. Шабановою, вітчизня-
ною дослідницею середньовічного містицизму, що
зміст поняття "жіноча містика" не можна обмежува-
ти релігійно-філософським дискурсом, пов'язаним із
"жіночими" іменами Хільдегарди Бінгенської або
Мехтільди Магдебурзької та інших авторів-жінок, а
слід розглядати як специфічний феномен в історії
містичної свідомості, який стосується "ґендерності"
лише опосередковано. Центральним елементом
"жіночої" містики постає ідея єднання з Богом як із
"Небесним Нареченим", коли всі віруючі перетво-
рюються на духовну Наречену Бога. В естетичній
формі тут виражається уявлення про те, що христи-
яни, досягаючи стану Нареченої, мають духовно
піднятися до Христа [3, с. 119].
У найкращих прикладах жіночої містики поєдну-
ються глибинний трансценденталізм зі здатністю до
містичної практики. Психологічна практика католиць-
кої жіночої містики перебуває в руслі ранньохристи-
янської греко-візантійської традиції, яка засновува-
лася на ідеї живого одкровення єднання душі з Бо-
гом. Представниці містики любові практикували
внутрішнє самозаглиблення, сягаючи межових ста-
нів екстатичного одкровення, надаючи перевагу
моменту споглядання, інтроспекції, вони менше ува-
ги надавали діяльнісному, практичному аспекту сво-
го життя. У спадщині жіночої містики віднаходимо
не лише психологічні крайнощі екзальтації, але й
приклади напруженої раціональної систематизації
містичного досвіду з метою з'ясування релігійної істи-
ни. Саме такий аспект є домінантою релігійного дис-
курсу Мехтільди Магдебурзької. Досвід Мехтільди
є цінним для філософії тим, що в ньому втілено спро-
бу сформувати теолого-спекулятивне мислення як
основу життєвих смислів, відмовившись від догма-
тико-схоластичних імплікацій.
Про життя Мехтільди Магдебурзької не залиши-
лося відомостей. Усе, що відомо про неї, дійшло з
її книги та з двох передмов до рукопису німецькою
мовою та перекладу латиною. Проте й ця інформа-
ція є досить неточною та частковою. Ми не знаємо
ані точних дат народження та смерті, ані місця на-
родження, ані конкретного опису її дитинства та
юності. І така ситуація є типовою для середньовічної
культури.
"Біографія" Мехтільди є результатом досліджен-
ня тексту її книги. Імовірно, що Мехтільда народи-
лася приблизно в 1207 році та належала до лицарсь-
кого роду. У книзі постійно зустрічаються мотиви,
теми, образи, притаманні лицарській культурі. Текст
свідчить про обізнаність авторки з реаліями світсько-
го придворного життя тогочасного суспільства.
Це означає, що Мехтільда отримала світську
освіту: вона вміла читати й писати, засвоїла знання
біблійних історій, Пісні Пісень, псалмів, молитов та
літургії, теологічних тез, містерій та пісенної лірики
релігійного чи світського змісту.
Виховання було важливим елементом культури,
у якій зростала Мехтільда, воно реалізовувалося в
досить жорсткому куртуазному етикеті. Побут і зви-
чаї лицарського життя - головне джерело образів і
тем Мехтільди. Проте на формування творчої осо-
бистості Мехтільди значний вплив справила також
література, особливо куртуазна та пісенна лірика.
Безперечно, цікавим є той факт, який стосується
і Мехтільди, коли реконструкцію її життя доводить-
ся здійснювати за допомогою герменевтики текстів.
Отже, для нас у такому випадку будуть цікавими ті
моменти тексту, коли автор "промовляє" дещо про
себе або вказує на ту соціальну реальність, у якій
він живе.
Таким чином, скерована герменевтика буде ви-
окремлювати зовсім інший "шар" тексту: рівень тих
культурних координат, у яких Мехтільда відчувала
власне авторство, з одного боку, та зміст тих ре-
алій, які вона інкорпорувала до власного тексту.
Стосовно рівня тих культурних пресупозицій, які
утворюють певні лейтмотиви в тексті "Струменіюче
Світло Божества", необхідно зазначити, що світські
категорії "чемність", "міра" транспонуються через
індивідуальний містичний досвід на тло релігійності.
Саме в "містичному" як певному вимірі духов-
ності світське та релігійне органічно синтезуються.
Проходячи крізь сутнісний екзистенційний вимір
індивідуального буття, форми світської куртуазності
набувають нового вищого змісту, а релігійні кліше -
живої образності та повноти життя. З тексту випли-
ває, що Мехтільда зростала в досить теплій атмос-
фері. Але одного разу вона здійснила якусь прови-
ну. Назавжди це залишило відбиток гріха в душі
Мехтільди. Вона обрала шлях сповіді та каяття, що,
на її думку, і допомогло їй врятуватися від страшно-
го покарання. Разом із осягненням провини, у Мех-
тільди розвинувся візіонерський талант. Світ, який
вона відкрила у власних візіях, так її захопив, що
перед нею постала проблема вибору між світським
життям та релігійним усамітненням, яке було умо-
вою виникнення видіння. Мехтільда обрала шлях
бегінки та покинула сім'ю. Приблизно з 1220 до 1270
року вона знаходиться серед бегінок. Цей період
включає початок та розквіт її творчості; вона запи-
сує та відкриває світові шість книг своїх видінь.
Двадцять років аскези принесли результати.
Мехтільді вдалося послабити власну плоть, вона
втратила вигляд здорової, квітучої молодості, поча-
ла хворіти, що змусило її повернутися до рідних.
Повернення до світу викликало ще більший спро-
тив "земним речам" з боку Мехтільди.
Саме після двадцяти років аскетичного життя
Мехтільда починає записувати власні видіння. Ос-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 149ФІЛОСОФІЯ
танні десять-двадцять років життя вона провела в
цистерціанському монастирі в Гельфті. Таким є по-
гляд на життя Мехтільди з тексту її твору.
Здійснення такої герменевтики є цілком законо-
мірним, адже містичний текст є унікальним, оскіль-
ки рефлексія тут поєднується з надзвичайним ліриз-
мом. Проте в містицизмі Мехтільди Магдебурзької
ми знаходимо унікальне явище - апофатичний
ліризм, у якому синтезуються релігійні, філософські
та поетичні мотиви.
Ми розглянемо деякі з характеристик, які прита-
манні авторському почуттю Мехтільди. На особли-
ву увагу заслуговує вибір Мехтільдою власного жит-
тєвого шляху. Мехтільда, яка народилася, на дум-
ку дослідників, у сім'ї саксонської знаті й отримала
відповідну світську освіту, у двадцять три роки втікає
з дому на чужину до Магдебургу, щоб там, знахо-
дячи натхнення в прикладах Христа й апостолів, у
трудах та молитві, вести життя бегінки. У середньо-
вічному суспільстві бегінки - члени напівмонашесь-
ких об'єднань, які жили в добровільній бідності та
аскезі, але не давали обітниці не вступати до шлю-
бу, - займали проміжне становище між ченцями та
мирянами. Церковна влада нерідко звинувачувала
їх у єресі. Обравши життя бегінки, Мехтільда відмо-
вилася від будь-якого статусу, санкціонованого ка-
толицькою церквою, та втрачала гарантії безпеки.
Серед усіх варіантів життя, можливих для жінки її
часу й оточення, Мехтільда сама обрала найбільш
екстремальний та прожила його до кінця. Життя Мех-
тільди, представлене в її книзі, переконливо свідчить
про особистісні якості бегінки.
Звернемо увагу на інший факт - написання нею
книги. У XIII ст. "неосвічена" (тобто, не володіюча
латиною) жінка має сміливість писати книгу рідною
німецькою мовою, звернену до Бога та служителів
католицької церкви. Останніх вона піддає нищівній
критиці за зраду справі Христа, виказуючи силу духу
та неабияку сміливість. Її свобода та розкутість при
описанні свого любовного почуття до Бога, її релі-
гійна суб'єктивність у бік схоластики, формування
та відстоювання теологічних положень, які ворожо
сприймалися духовенством, дійсно справляють вра-
ження на сучасного читача.
Цікавим є той факт, що XIII століття, з огляду на
історію культури, - це період, коли з'являється ліри-
ка суб'єктивна, поети почали говорити від першої
особи, уже починає свій поступ епоха Відроджен-
ня. Але в містиці поєднуються, на перший погляд,
абсолютно протилежні речі: аскетизм у реальному
житті синтезується з надпродуктивною роботою уяви.
"Візія" містики є синкретичною формою, у якій сві-
домість виявляється як цілісність мислення, відчут-
тя та духу. Світ уяви індивідуальної свідомості кон-
ституюється як джерело істини. "Візія" - це ще й
форма комунікації, безпосереднього спілкування з
трансцендентним Богом.
Однак цей мотив виокремлення особистості на-
буває релігійного трактування, це змушує містиків
обрати шлях позбавлення особистості на шляху апо-
фатики. Апофатичний ліризм є дещо схожим на літе-
ратурні пошуки письменників модерністів, які праг-
нули подолати суб'єктивність письма в безособовості
стилю. Так і містики, освоюючи нові горизонти уяви,
послідовно позбувалися знаків суб'єктивності влас-
ного досвіду, намагаючись досягти певної об'єктив-
ності, вийти на рівень узагальнення, якщо не апо-
диктичності. Така інтенція й породжує філософське
звучання "жіночої" середньовічної містики як куль-
турної формації.
Характерною рисою всієї містичної традиції є ідея
про неможливість вираження адекватної репрезен-
тації акту одкровення, яка в жіночій містиці набуває
радикальної форми. Не випадково при екстатичних
станах візіонерів присутні ченці, що фіксують вис-
ловлювання містика, який знаходився в трансцен-
дентних глибинах свідомості. Зазвичай спроби точ-
но передати в поняттях адекватність містичного дос-
віду не мали успіху, висловлювання містика не мали
зв'язності й логіки мовлення.
Часто акт екстатичної екзальтації містиків знахо-
див вираження в поєднанні звуків, не існуючих у
мові, які перетворювалися на незрозуміле мурмотін-
ня - глосаталію. Такий стан свідчить про абсолютне
подолання раціоналістичної ангажованості схолас-
тичних положень, виражених дискурсивно. На дум-
ку Мехтільди Магдебурзької, завданням кожного
віруючого є "померти або слухати внутрішнє боже-
ственне слово" [4, с. 17]. Таким чином, безпосеред-
ня репрезентація містичного акту виражає стан чис-
тої свідомості поза дискурсивними обмеженнями,
що призводить до розуміння нетварної множинності
та відмінності чистої та єдиної Божественності у твор-
чості Майстра Екхарта.
Недосконалість дискурсивного вираження містич-
них видінь спричиняє в жіночій містиці використан-
ня герменевтичного методу тлумачення містерії Бо-
жественного у вигляді спроби якнайточніше вира-
зити та осмислити результати трансцендентного дос-
віду. Містична традиція розширює християнську гер-
меневтику поетизацією та символічним тлумаченням
ірраціонально-інтуїтивних знань, розрахованих для
ширшого кола вірян.
Можна виділити певне ядро різноманітних містич-
них уявлень про шлях досягнення об'єктивної транс-
цендентної реальності, яке виглядає як послідовне
прагнення до божественної мети й екстатичного по-
риву до єднання з Богом, до фактичної тотожності
суб'єкта та об'єкта Богопізнання.
Жіноча містика або містика любові переосмис-
лює містичний акт в образах любовного шлюбу.
Любовна тематика набуває в жіночому містицизмі
трансгресивних форм виходу за межі наявного дос-
віду й будь-яких можливостей віддалених асоціацій.
Еротична складова всієї середньовічної культури в
містиці XII-XIII ст. набуває екзальтовано величної
форми найвищої духовної любові. Така духовна
любов постає як сила, яка не є пов'язаною із суб'-
єктом, не має мети, є альтруїстичною, формує кон-
центрацію всіх сил душі на надприродному об'єкті,
який уявляється як жива Особистість. Таке величне
розуміння любові найповніше передається німець-
ким словом Minne, яке й використовує Мехтільда
Магдебурзька.
Із концепцією Божественної любові пов'язане
ключове поняття Світла, що тлумачиться нею як вер-
шина містичного досвіду, центр трансцендентно-іма-
нентної тотожності, який є умовою "спалаху". Таке
любовне спалахування єдиного Духу містики часто
тлумачать як онтологічний образ тринітарної транс-
ценденції.
Мехтільда Магдебурзька формує вагому ідею
для містичної метафізики: розрізнення Бога та Бо-
жественності. Ідеалом споглядання є "занурення в
одвічну глибину Божественності", звідки "вийшли
всі речі" [4, с. 27]. При цьому Мехтільда втрачає
зір, оскільки "Божественність є подібною до полу-
м'яного вогню" [4, с. 34]. Поряд із вогненною сутні-
стю Божественності й екстатичним єднанням із ним
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
150 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
Мехтільда стверджує вогненну сутність природи
людини. Тут простежується мотив, розвинутий зго-
дом Майстром Екхартом в образі "жаринки душі"
як трансцендентно-сакральної субстанції Боже-
ственності в людині. У творчості німецької візіонер-
ки метафорика Світла формує прообраз, на якому
відбудовується уявлення про божественність як
чисте буття, відкрите для цілісного споглядання -
пізнання, яке б долало дуальність свідомого та не-
свідомого. Саме цей аспект з погляду Божествен-
ності для Мехтільди постає не у вигляді позитивної
ієрархії "емпіричне-раціональне-споглядальне" (Бо-
навентура), а в надприродній суб'єктивно-містичній
відмові від позитивного знання, яке несе розрізнен-
ня та віддаляє від єдиного та трансцендентного.
"Містичний процес виглядає для неї як рух від лю-
бові до знання, від знання до досвіду, від досвіду
до того, що перевищує всі почуття людини" [1,
с. 162]. І любов, і знання, і досвід не пов'язуються
з їх раціонально-логічними тлумаченнями, а поста-
ють модусами інтуїтивного відчуття психологічних
основ богопізнання.
Містично-гносеологічний акт поєднується з он-
тологічними уявленнями, згідно з якими Бог і ство-
рений ним Світ не тотожні, протиставлення сакраль-
ного й профанного радикалізуються. Неможливість
тотожності Божественності та її проявів формує відпо-
відно до Святого письма ієрархію духовних сутнос-
тей, осмислення яких веде до трансцендентально-
го знання Абсолюту як єднання з ним. Найвищою
сутністю для Мехтільди постає Трійця. Онтогносео-
логічні уявлення Мехтільди поєднують у собі як
трансцендентну сторону зовнішнього, позамежного
Бога, так й іманентність суб'єктивної людини, яка
постає як Особистість.
Важливо зазначити, що представниці "жіночої
містики" не утворюють певного єдиного образу
"жінки-містика". Серед них ми бачимо як освічених
аристократок, так і жінок, які ледве могли читати та
писати. З одного боку, це пов'язано з тим, що систе-
ма жіночих монастирів почала розвиватися в бік
відкритості не лише для аристократок, але й для
представниць інших верств населення. З іншого
боку, це свідчить про внутрішню неоднорідність
феномена "жіночого містицизму". На нашу думку,
для того, щоб більш об'єктивно висвітлити особли-
вості містики Мехтільди Магдебурзької, варто зва-
жити на досвід інших "жінок-містиків". Тут ми звер-
немося до праці Т. І. Любасюк, яка дослідила містичні
вчення Хільдегарди Бінгенської та Катерини
Сієнської. Українська дослідниця виокремлює такі
характерні риси містики Хільдегарди Бінгенської: ідеї
гармонії, співу та світла. Якщо "гармонія" та "світло"
є загальними "архетипними" поняттями містики, то
"спів" (та "симфонізм") є особливим елементом
містичного досвіду Хільдегарди. Симфонія як вихі-
дна співзвучність буття Бога та людини є образним
та естетизованим корелятом поняття "міри", яке ми
знаходимо й у творчості Мехтільди з Магдебургу.
Насичена образністю та поезією спадщина Хільде-
гарди відрізняється від містицизму Мехтільди, якій
притаманний більш споглядальний характер з еле-
ментами раціоналістичної аналітики. Так, наприклад,
Мехтільда доходить до розрізнення Бога та Боже-
ства, тоді як Хільдегарда найближчими до Бога вва-
жає ангелів до їхнього бунту.
Стосовно Катерини Сієнської Т. І. Любасюк вка-
зує на автентичний раціоналізм та особливий волюн-
таризм як важливі складові її вчення. Підкреслюю-
чи важливість духовної практики, критерієм власно-
го воління та діяльності Катерина Сієнська обирає
пізнання людиною самої себе, проте пізнання про-
зоре й просте, за правилами здорового глузду. На
відміну від Мехтільди, яка прагнула позбутися світу,
свята Катерина пропагувала активність як у світі,
так й у внутрішньому спогляданні та творенні люди-
ною самої себе [2, с. 13].
Висновки
Антропологічні мотиви у творчості Мехтільди є
тісно пов'язаними з ученням про Бога. Відношення
"Бог - людина" є концептуально розгалуженим, ос-
кільки передбачає відмінність Бога від Божества, з
одного боку, та духовної сутності людини від її тілес-
ності, з іншого. Проте у вимірі відношення між твор-
цем та людиною Мехтільда стверджує наявність
єдиної субстанції - Світла. Одночасно "світло" по-
стає центральним символом, яке поєднує містичні
та метафізичні мотиви твору німецької візіонерки.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гуревич Р. В. О любовной терминологии в языке сред-
невековой мистической литературе (Мехтильда Магдебург-
ская: "Струящийся Свет Божества" / Р. В. Гуревич // Разно-
уровневые характеристики лексических единиц : сб.науч.
ст. по материалам докл. и сообщ. - Смоленск, 1999. - Ч. 4 :
Слово в тексте. - С. 154-163.
2. Любасюк Т. І. Містичне спрямування духовної практики
християнського Середньовіччя : дис. … канд. філос. наук :
09.00.05 / Т. І. Любасюк. - К., 2007. - 18 с.
3. Шабанова Ю. А. Філософська містика як можливість
нової метафізики / Ю. А. Шабанова // Мультиверсум. Філо-
софський альманах. - К., 2005. - Вип. 45. - С. 115-127.
4. Mechtchild von Magdeburg. Das fliessende Licht der Gottheit
/ [Hrsd. von P.-G.Morel]. - Darmstadt, 1963.
V. Stepanov
ANTHROPOLOGICAL DOCTRINE BY MECHTCHILD VON MAGDEBURG
IN THE CONTEXT OF MEDIEVAL MYSTICAL TRADITION
The article deals with the problem of reconstruction of the mystical doctrine by Mechtchild von Magdeburg in the
context of European mysticism. The author proves that this doctrine embraces two ontological themes: metaphysics
of light and dialectics of stream. Such ontology creates the foundation for a unique anthropological conception,
revealed in this research through the pragmatic dimension of mystical discourse.
Key words: mysticism, metaphysics of light, dialectics of stream, pragmatics, mystical discourse, anthropological conception.
© В. Степанов
Надійшла до редакції 26.10.2011
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|