Теофіл Окуневський та його юридична практика
На основі широкої джерельної бази в статті розглядається юридична діяльність Теофіла Окуневського, його участь у визначних судових процесах наприкінці XIX - на початку XX ст. Показано, що як правник Т. Окуневський реалізовував свої знання в законотворчості - на провінційному та загальнодержавному...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33885 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Теофіл Окуневський та його юридична практика / В. Мельник // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 129-132. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33885 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-338852012-05-31T14:01:01Z Теофіл Окуневський та його юридична практика Мельник, В. Історія На основі широкої джерельної бази в статті розглядається юридична діяльність Теофіла Окуневського, його участь у визначних судових процесах наприкінці XIX - на початку XX ст. Показано, що як правник Т. Окуневський реалізовував свої знання в законотворчості - на провінційному та загальнодержавному рівнях. Аналіз юридичної діяльності Т. Окуневського показує, що заради жодних економічних, соціальних чи інших інтересів не слід поступатися принципами національної самоповаги й національної єдності. Based on a broad source base in the article the legal activities Okunevskoho St. Theophilos, his participation in outstanding litigation in the late XIX - early XX century. 2011 Article Теофіл Окуневський та його юридична практика / В. Мельник // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 129-132. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33885 94(477.8)(092)"18/19 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Мельник, В. Теофіл Окуневський та його юридична практика Схід |
| description |
На основі широкої джерельної бази в статті розглядається юридична діяльність Теофіла
Окуневського, його участь у визначних судових процесах наприкінці XIX - на початку XX ст.
Показано, що як правник Т. Окуневський реалізовував свої знання в законотворчості - на
провінційному та загальнодержавному рівнях. Аналіз юридичної діяльності Т. Окуневського показує, що заради жодних економічних, соціальних чи інших інтересів не слід поступатися принципами національної самоповаги й національної єдності. |
| format |
Article |
| author |
Мельник, В. |
| author_facet |
Мельник, В. |
| author_sort |
Мельник, В. |
| title |
Теофіл Окуневський та його юридична практика |
| title_short |
Теофіл Окуневський та його юридична практика |
| title_full |
Теофіл Окуневський та його юридична практика |
| title_fullStr |
Теофіл Окуневський та його юридична практика |
| title_full_unstemmed |
Теофіл Окуневський та його юридична практика |
| title_sort |
теофіл окуневський та його юридична практика |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33885 |
| citation_txt |
Теофіл Окуневський та його юридична практика / В. Мельник // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 129-132. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT melʹnikv teofílokunevsʹkijtajogoûridičnapraktika |
| first_indexed |
2025-07-03T14:47:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:47:13Z |
| _version_ |
1836637523041845248 |
| fulltext |
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 129ІСТОРІЯ
N. Lesiva
THE GIBRALTAR'S PROBLEM EVOLUTION IN THE SECOND HALF
OF XX - BEGINNING XXI CENTURY
The given article is devoted to the complex analysis of Gibraltar's problem. The evolution of problem in context of
relations between Great Britain and Spain are analyzed. The historical overview of Gibraltar's development is also
researched. British and Spanish strategies in field of Gibraltar's problem are compared in the article. The public
opinion in Gibraltar is also presented.
Key words: Gibraltar, Spain, Great Britain, UN, European Union, problem, evolution.
© Н. Лесіва
Надійшла до редакції 14.11.2011
УДК 94(477.8)(092)"18/19"
ТЕОФІЛ ОКУНЕВСЬКИЙ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
ВІРА МЕЛЬНИК,
аспірант кафедри історичного краєзнавства
Львівського національного університету ім. Івана Франка
На основі широкої джерельної бази в статті розглядається юридична діяльність Теофіла
Окуневського, його участь у визначних судових процесах наприкінці XIX - на початку XX ст.
Показано, що як правник Т. Окуневський реалізовував свої знання в законотворчості - на
провінційному та загальнодержавному рівнях. Аналіз юридичної діяльності Т. Окуневсько-
го показує, що заради жодних економічних, соціальних чи інших інтересів не слід поступа-
тися принципами національної самоповаги й національної єдності.
Ключові слова: Т. Окуневський, адвокатура, правові погляди.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Державно-правовий розвиток Австрійської монархії
в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. набув ново-
го характеру. Основою цього розвитку стали парла-
ментаризм, крайова автономія, виборче право. У Га-
личині, загалом на українських землях, що входи-
ли до складу Австро-Угорщини, формується, хоч і
дуже повільно, громадянське суспільство. З'явля-
ються політичні організації, відбувається виборча бо-
ротьба, формується корпус українських парламен-
таріїв, свідомих ролі, значення та можливостей пар-
ламентської діяльності. Теофіл Окуневський, буду-
чи фаховим правником, адвокатом, усвідомлював
першочергове значення закону для покращення еко-
номічного, соціального, культурного становища най-
ширших верств народу [2, с. 116].
Зацікавленість юридичною діяльністю Т. Оку-
невського відображена в працях українських гро-
мадсько-політичних діячів та істориків на межі ХІХ-
ХХ ст. К. Левицького [6], В. Яшана [10-12] та ін. За
роки незалежності України опубліковано низку праць
вітчизняних правознавців та істориків щодо окремих
аспектів юридичної діяльності адвокатів наприкінці
XIX - на початку XX ст. У цьому контексті значний
інтерес становлять праці І. Андрухіва [2], Т. Андру-
сяка [3], С. Барана [4] та ін. Водночас системних
праць, у яких досліджується юридична практика
Т. Окуневського, практично немає.
Мета роботи - дослідження юридичної діяль-
ності Теофіла Окуневського наприкінці XIX - на по-
чатку XX ст.
Виклад основного матеріалу. Джерельну базу
нашого дослідження складають неопубліковані ма-
теріали Центрального державного історичного архі-
ву України у Львові, зокрема фонди політичного то-
вариства "Руська Рада", Наукового товариства ім.
Т. Шевченка. Значний комплекс джерел почерпнуто
з періодики, зокрема газети "Діло".
Будучи водночас і депутатом, й адвокатом, й
організатором українського національного життя на
Городенківщині та й урешті всієї Галичини, Т. Оку-
невський розумів, що будь-який, навіть найкращий,
закон нічого не вартує для пересічного громадяни-
на, якщо той не знає його, не вміє використовувати,
а в разі потреби, боротися за право, надане цим
законом. Тому осмислення шляхів поширення пра-
вових знань серед найширших верств народу, фор-
мування в пересічного громадянина вміння корис-
туватися цими знаннями також складає значну час-
тину його правових поглядів.
Після завершення стажування в суді, що було
необхідною умовою подальшої суддівської або ад-
вокатської роботи, Т. Окуневський повертається до
Галичини. Не знайшовши роботи у Львові, він при-
їздить до Станіславова.
У своїх спогадах Т. Окуневський писав: "Прибув
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
130 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
я до Станиславова в 1884 р. навесні, маючи тоді 25
років, і вступив тут до адвокатської канцелярії д-ра
Квятковського на місце Мілетона Бучинського, кот-
рий власне в той час відкривав власну канцелярію"
[8, с. 103]. Крім безпосередньої адвокатської робо-
ти, він цікавиться розвитком української правової
думки. Коли з'явилася брошура К. Левицького
"Про закон про товариства і право зборів" (Львів,
1884), Т. Окуневський пише на неї рецензію [Там
само, с. 104]. Але особливо активно він займається
організаційною та просвітницькою роботою.
На той період (1882-1883) припадає початок його
політичної діяльності. У 1883 р. Т. Окуневський по-
бував у Російській імперії, відвідав Київ, інші ук-
раїнські міста, мав зустрічі з лідерами українського
національного життя. Тоді ж він починає тісніше кон-
тактувати з М. Драгомановим. Їхнє листування три-
ває дванадцять років (перший лист Т. Окуневсько-
го до М. Драгоманова датований 24.10.1883 р., ос-
танній - 25.02.1895 р.) до кінця життя М. Драгома-
нова [2, с. 120]. Це листування високо цінували
обидва кореспонденти. Безперечно, що М. Драго-
манов вплинув на формування політичного світо-
гляду Т. Окуневського, формування його правових
поглядів. Це обумовлено, насамперед, слабкістю
українського політичного руху на той час у Гали-
чині. Т. Окуневський писав у листі до М. Драгома-
нова: "Ми пам'ятаємо тут ваше ім'я і згадуємо його
частіше, ніж Вам може на думку приходить. Плу-
танина думок, а ще важніше брак чоловіка, котрий
би в нашій темряві хоч трохи ясніше прозрів і мо-
гучим словом нас усіх хоч на крок дальше провів -
от що заєдно звертає нашу увагу поза границі на-
шого краю та й частенько заставляє про Вас дума-
ти" [9, с. 19]. Він сприйняв низку ідей М. Драгома-
нова, утілював їх у життя.
У листі до М. Драгоманова від 20.04.1886 р. він
поряд з іншим зазначає: "Їздимо уже від року по
заснованих нами селянських читальнях - дотепер
заложилисьмо їх 6 і держимо популярні відчити"
[Там само, с. 29-30].
Т. Окуневський формує для себе програму пра-
вової просвіти народу, яку він ретельно втілює в
життя протягом усієї своєї подальшої діяльності.
Знання своїх прав, уміння їх використовувати, бо-
ротися за ці права - ключова ідея цієї програми. При
цьому він чітко розумів, що це не справа одного
дня, тижня чи року, а довга праця на десятиліття,
яка не приносила й не могла принести миттєвих ре-
зультатів, оскільки потребувала постійних, систем-
них і систематичних зусиль не від однієї чи декіль-
кох осіб, а від усього народу.
У 1887 р. Т. Окуневський виступав на вічі в Ко-
ломиї, де розповідав його учасникам про політичні
права, передбачені чинним законодавством, їхню
важливість для вирішення соціальних та економіч-
них проблем. На думку Т. Окуневського, організа-
ція й проведення віч має "дві очевидні користі":
"одно, що маси народу, котрі до тепер зовсім не
думали, або лиш дуже трохи над своїм суспільним
становищем, приходять - правда, дуже поволеньки
до самосвідомости своїх життєвих інтересів, а по-
друге, що молодші люди - бо лиш ті переважно при-
готовляють свої реферати на віча - стають пригля-
датися і вникати глибше в пекучі треби нашого на-
роду - значить ознайомлюються з його теперішнім
положенням політичним і економічним, що при
совісній роботі може видати не гірший результат"
[Там само, с. 46]. Сказане про молодих людей по-
вною мірою стосувалося і самого Т. Окуневського.
Йому це теж давало можливість краще зрозуміти
реальні потреби народу, які не завжди співпадали з
його уявленнями. Із цього приводу він писав: "По
моїм рефераті мав я нагоду зробити трохи прикрий
досвід. Селяни розвідалися під час бесіди, що я
юрист і кавалок адвоката і ну ж, коли я скінчив, гур-
мою обступили мене: той з якоюсь скаргою - щоб
йому зробити оборону, той з якимось рекурсом, той
з вироком програним уже у всіх 3 інстанціях - кінець
кінцем я пересвідчився, що найменше (перекрес-
лено половина) третина цих людей, що прийшли на
віче, прийшли просто тому, бо надіялися, що тут
дадуть раду його програному рекурсови або тако-
му другому" [Там само, с. 47-48].
Активна громадська діяльність, уміння перекон-
ливо й доступно пояснювати складні правові та по-
літичні питання сприяли поширенню авторитету мо-
лодого адвоката.
"В квітні 1890 р. я осів у Городенці, зробивши
там канцелярію адвокатську. Думав я зразу не дов-
го бути в Городенці, а ознакомитися лише з про-
вінціальною адвокатською практикою, а потім йти
до більшого міста, але городенківський чорнозем
має велику силу і забрав мою енергію і працю" [1,
с. 126].
Цікавим є факт, що в 1894 р. українські адвокати
Галичини спробували скликати перший з'їзд прав-
ників й утворити свою організацію, яка допомагала
б вирішувати нагальні проблеми адвокатів [3, с. 56].
Однак ця ідея не була втілена в життя.
Попри зайнятість політичними справами, Т. Оку-
невський у Галичині й Відні розвинув широку пра-
вову діяльність. У 1907 р. захищав перед віденсь-
ким трибуналом українських студентів з нагоди їх
голодування - Ярослава Весоловського і товаришів
- проти польського письменника Генріка Сенкевича
за зневагу українських студентів [12, с. 580]. Г. Сен-
кевич програв справу. Віденський трибунал засу-
див його на 30 днів арешту та 300 корон штрафу.
Польський письменник визнав, що "його впровади-
ли в блуд львівські патріоти" [6, с. 492]. Цей процес
мав значний вплив на розвиток національного руху
в Галичині. "Процес карний, який опісля, з початком
вересня 1907 р., відбувся перед делегованим ві-
денським трибуналом, хоча скінчився засудом
кількох наших студентів, то все ж таки відкрив пе-
ред світом темні сторони польського правління в
Галичині" [5]. Так згадує дописувач судовий про-
цес, що набрав розголосу на всю Східну Європу.
Друга відома судова справа Т. Окуневського сто-
сувалася захисту Мирослава Січинського. М. Сі-
чинський, студент Львівського університету, на знак
помсти за кривди місцевої польської адміністрації
українському населенню краю та фальсифікацію
нею виборів до австрійського парламенту 12 квітня
1908 р. [9] убив графа Андрія Потоцького. Граф
А. Потоцький заповзявся знищити "Січі" цілковито.
По багатьох селах і містах Галичини січовиків тяга-
ли по судах, накладали нечувано високі кари за но-
сіння стрічок, топірців, влаштування танців. 17-ти-
особова депутація до Відня в справі переслідуван-
ня "Січей" ніякої користі не дала, бо намісник був
всевладним паном у краї.
Переслідування осередків "Січі" - це тільки крапля
в морі утисків і злочинів, що скоїв у боротьбі з ук-
раїнським населенням А. Потоцький [11, с. 31-32].
30 червня 1908 р. розпочалась перед львівським
судом присяжних карна справа проти М. Січинсь-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 131ІСТОРІЯ
кого за вбивство графа А. Потоцького. М. Січинсь-
кий був заарештований. До числа присяжних увій-
шло 12 поляків. Т. Окуневський разом із д-ром Кос-
тем Левицьким, д-ром Сидором Голубовичем, д-ром
Володимиром Загайкевичем і д-ром Володимиром
Старосольським захищав його у Львові. Увечері
того ж дня присяжні одностайно засудили вбивцю
до смертної кари через повішення. Згодом за чис-
ленними поданнями адвокатів вирок скасовано: за-
судженого мали оглянути психіатри. 15 квітня 1909 р.
відбувся другий суд. Т. Окуневський разом з д-ром
Ришардом Пресбурґером продовжив захист у Відні
[6, с. 492]. Присяжні знову вимагали повішення. Ще
через три місяці завдяки сильному захисту та роз-
голосу, якого набула справа, цісар змінив смертну
кару 20-річним ув'язненням.
На початку 1919 р. Т. Окуневський перейшов
працювати до Станіславова як радник Апеляційно-
го суду [12, с. 581]. У цій праці знайшов рівновагу
правди й справедливості Божої, чого не міг знайти
в адміністрації та політиці.
Разом із д-ром Т. Окуневським адвокатську
канцелярію вів і його зять д-р Остап Дашинич
Кульчицький.
В адвокатських канцеляріях працювали як кон-
ціпієнти, тобто відбували законом установлену ад-
вокатську практику, такі українці: у д-ра Окуневсь-
кого - д-р Карпяк, д-р Стецяк, д-р Чировський, д-р
Михайлівський, д-р Гриньовський, д-р Новицький
[14, с. 94]. Не маючи змоги стаціонарно продовжу-
вати освіту в університеті, на службу в адвокатську
канцелярію Теофіла Окуневського в Городенці влаш-
тувався Лев Бачинський як студент-заочник юри-
дичного факультету в Чернівцях.
У 1930 р. Голова Народного Дому в Городенці
д-р Т. Окуневський подав до Повітового суду в Го-
роденці внесок про забезпечення доказів для вста-
новлення висоти шкоди й викриття причин знищення
під час сумнозвісної пацифікації. Але начальник
суду Видра вже 11 жовтня 1930 р. внесок відки-
нув, бо твердив, що "скарга має познаки політич-
ної демонстрації проти адміністраційної влади, яка
виконує доходження з метою викрити винних в ак-
тах саботажів, що прибрали форму палення майна
інших осіб у Східній Малопольщі, як також у повіті
Городенка. Отже та адміністраційна влада наказа-
ла в дні 6 жовтня 1930 р. між іншим ревізію льо-
калів Народного Дому в Городенці, як одного із за-
підозрених. Цю ревізію перевели органи держав-
ної поліції і цей факт є добре знаний управі "Народ-
ного Дому". Тому внесок як незгідний з правдою,
відкинено" [13, с. 225].
На цю відмовну ухвалу городенківського суду
подав д-р Окуневський апеляцію до Окружного
суду в Коломиї і в ній послався на припис польської
конституції, що ніякий закон не може позбавити гро-
мадянина Речі Посполитої Польської права "дохо-
дити матеріальної втрати в суді" [Там само]. Проте
Окружний суд навіть добре обґрунтовані апеляції
не прийняв і своєю постановою від 5 листопада
1930 р. апеляцію відкинув, а ухвалу повітового суду
затвердив.
Правові погляди Т. Окуневського однаковою
мірою виявляються і в його державно-політичній
діяльності як депутата галицького крайового сейму,
депутата австрійського парламенту, так і в його прак-
тичній адвокатській діяльності. У некролозі, опублі-
кованому в українському фаховому журналі "Життя
і право" С. Баран писав: "Як адвокат був Покійний
непересічної дати. Цікавився розвоєм права і сту-
діював його, не виключаючи і теперішнього поль-
ського права. До принятих справ приготовлявся і
вів їх совісно, а його адвокатська канцелярія була
дійсно скарбницею правної оборони і допомоги, з
якої щедро користало наше населення" [4, с. 4].
Висновки
Аналіз юридичної діяльності Т. Окуневського дає
підстави зробити висновки про її базові засади. Вони
полягають у тому, що основний шлях вирішення
соціальних, економічних, освітніх та інших проблем
народу полягає у використанні можливостей, перед-
бачених чинним законодавством, та змінах законо-
давства в потрібному напрямку; для боротьби за
забезпечення прав і можливостей передбачених
законодавством необхідне поєднання всіх правових
механізмів їх забезпечення й захисту, як-от: парла-
ментський контроль, ефективна судова влада, за-
безпечувана судом присяжних, високий рівень сус-
пільної солідарності та організованості; заради жод-
них економічних, соціальних чи інших інтересів не
слід поступатися принципами національної самопо-
ваги й національної єдності.
Оскільки Т. Окуневський в часи Австро-Угорщи-
ни приділяв основну увагу політиці, то його практич-
на діяльність як правника була не вельми обшир-
ною. Однак саме політична складова зайняла в за-
конодавчій сфері багато часу, а як правник він реа-
лізовував свої знання в законотворчості - на про-
вінційному та загальнодержавному рівнях.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Центральний державний історичний архів України,
м. Львів. - Ф. 328. - Оп. 1. - Спр. 103. - С. 126.
2. Андрусяк Т. Правові погляди Теофіла Окуневського /
Т. Андрусяк // Визначні постаті України: Андрій Чайковський,
Теофіл Окуневський. - Львів : Афіша, 2010. - С. 116.
3. Андрухів І. Українські правники у національному відрод-
женні Галичини: 1848-1839 рр. / І. Андрухів. - Івано-Франківськ,
1996. - С. 56.
4. Баран С. Д-р Теофіль Окуневський / С. Баран // Життя
і право. Вісник теорії і практики. - Львів, 1937. - Ч. 3 (42). - С. 4.
5. Дописи // Діло. - 1907. - 20 жовтня.
6. Левицький К. Історія політичної думки галицьких ук-
раїнців. 1848-1914 / К. Левицький. - Львів : З друкарні о. Васи-
ліян, 1926. - С. 492.
7. Мельник В. Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневсь-
ких у віденській "Січі" / В. Мельник // Схід. - 2009. - № 9 (100).
- С. 50-54.
8. Окуневський Т. Станиславів у 1880-х роках / Т. Оку-
невський / Альманах Станиславівської землі. Наукове Това-
риство ім. Шевченка. Український Архів. - Т. ХХVІІІ. - Нью-
Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. - С. 103.
9. Переписка Михайла Драгоманова з д-ром Теофілем Оку-
невським (1883, 1885-1891, 1893-1895) / М. Драгоманов,
Т. Окуневський ; [зладив М. Павлик]. - Львів : З "Народової
Друк." Манецких, 1905. - С. 47-48.
10. Про суд над нашим студентством // Діло. - 1907. -
14 вересня.
11. Якимович Б. "Гей, "Січ" іде, красен мак цвіте..." /
Б. Якимович. - Львів, 2000. - С. 31-32.
12. Яшан В. Д-р Теофіль Окуневський / В. Яшан // Городен-
щина. Історико-мемуарний збірник. - Нью-Йорк - Торонто -
Вінніпег, 1978. - С. 580.
13. Яшан В. Пацифікація в Городенці і Городенківському
повіті / В. Яшан // Городенщина. Історико-мемуарний збірник.
- Нью-Йорк - Торонто - Вінніпег, 1978. - С. 225.
14. Яшан В. Судівництво та адвокатура й адміністрація /
В. Яшан // Городенщина. Історико-мемуарний збірник. - Нью-
Йорк - Торонто - Вінніпег, 1978. - С. 94.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
132 ЕКОНОМІКА
V. Mel'nyk
OKUNEVSKY THEOPHIL AND HIS LAW PRACTICE
Based on a broad source base in the article the legal activities Okunevskoho St. Theophilos, his participation in
outstanding litigation in the late XIX - early XX century.
Key words: T. Okunevsky, advocacy, legal views.
© В. Мельник
Надійшла до редакції 13.10.2011
ІСТОРІЯ
УДК 94: 655. 41 (477) "1920"
ІДЕОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД ЗА ДРУКОВАНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ
В УСРР У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1920-х рр.
ВАЛЕНТИНА МОЛОТКІНА,
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та культури України
Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди
У статті аналізуються заходи радянської влади зі встановлення ідеологічного контролю
за розповсюдженням друкованої продукції в Україні в першій половині 20-х рр. ХХ ст. Пока-
зано, що ідеологічний контроль за друкованою продукцією був одним із пріоритетних зав-
дань радянської влади, яка застосовувала класовий підхід до формування книговидавни-
чого репертуару, ініціювала та всіляко заохочувала знищення в будь-якій формі "ворожо-
го" друкованого слова.
Ключові слова: бібліотека, видавництво, друкована продукція, ідеологія, книгопоширення,
книги, література, цензура.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Ідейно-політичний нагляд за літературно-видавни-
чою галуззю був одним із пріоритетних завдань ра-
дянської влади. Ідеологічне керівництво видавничою
сферою здійснювали партійно-державні органи та
інститути цензури, які розробляли й поширювали дер-
жавні програми, цензурні циркуляри, спеціальні
інструкції, положення, що визначали головні напрям-
ки видавничої роботи.
Принципи роботи цензурних органів та функції й
форми цензурного контролю радянської України знай-
шли відображення й у вітчизняній історіографії. Про-
цеси масового вилучення з фондів бібліотек літера-
тури, що визнавалась радянською владою "ідеоло-
гічно-шкідливою", досліджують Н. Ашаренкова [2],
О. Каракоз [7], Т. Ківшар [8], Т. Стоян [13], М. Тимо-
шик [14,15], О. Федотова [16, 17], В. Ченцов [32].
Мета статті - дослідити, як радянська влада за-
проваджувала ідеологічний контроль за розповсюд-
женням друкованої продукції в Україні в першій по-
ловині 20-х рр. ХХ ст.
Виклад основного матеріалу. Уведення дер-
жавної монополії на друковане слово відбулося
відразу ж після остаточного встановлення радянсь-
кої влади в Україні. Для здійснення контролю з боку
держави за розповсюдженням друкованої продукції
утворювалась ціла система державних органів, які
дбали про ідейне спрямування книжкового потоку
та класового підходу до формування книговидав-
ничого репертуару. Комісари книговидавничої спра-
ви, органи політконтролю ДПУ, бібліотечний відділ
НКО та Головполітосвіта здійснювали експропріацію
друкарень, видавництв, книжкових крамниць, по-
ліграфічних підприємств і паперового виробництва,
забороняли діяльність небажаних видавництв та
книгарень.
Як зазначає дослідниця початкового етапу ста-
новлення радянської цензури А. Горяєва, заборо-
нялися і знищувалися, спалювалися і списували-
ся, відправлялися в спецсховища мільйони книжок
і газет, географічних карт, платівок, кіно- й фотоплівок
[Див. 1]. Необхідність знищення інформації поясню-
валася класовою боротьбою та ідеологічним конт-
рольно-тимчасовим заходом. М. Тимошик стверд-
жує, що ініційовані та всіляко заохочувані новою
владою заходи знищення в будь-якій формі "воро-
жого" країні Рад друкованого слова набирали на
місцях нечуваних масштабів. Наприклад, у селі
Позняки того ж повіту книжки з книгозбірні Русино-
вих кидали вилами на вози й розвозили по хатах,
щоб "топили печі буржуазною наукою". Значну
кількість книжок із Києво-Печерської Лаври, "аби ні
віруючі, ні науковці не користувалися більше цими
друками", іменем радянської влади розброшурува-
ли з метою продажу їх на макулатуру. У магазинах
споживчої кооперації в аркуші паперу, на яких були
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|