Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст.
Стаття присвячена аналізу еволюції проблеми Ґібралтару в контексті іспано-британських відносин другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст. Зокрема, розглянуто розвиток Ґібралтару в історичній ретроспективі, проаналізовано політику Іспанії та британські стратегії вирішення комплексу суперечок навколо Ґі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33905 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. / Н. Лесіва // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 125-129. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33905 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-339052012-05-31T13:40:15Z Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. Лесіва, Н. Історія Стаття присвячена аналізу еволюції проблеми Ґібралтару в контексті іспано-британських відносин другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст. Зокрема, розглянуто розвиток Ґібралтару в історичній ретроспективі, проаналізовано політику Іспанії та британські стратегії вирішення комплексу суперечок навколо Ґібралтару. Визначено ставлення мешканців Ґібралтару до можливої зміни підданства. The given article is devoted to the complex analysis of Gibraltar's problem. The evolution of problem in context of relations between Great Britain and Spain are analyzed. The historical overview of Gibraltar's development is also researched. British and Spanish strategies in field of Gibraltar's problem are compared in the article. The public opinion in Gibraltar is also presented. 2011 Article Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. / Н. Лесіва // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 125-129. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33905 94(410)12-3 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Лесіва, Н. Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. Схід |
| description |
Стаття присвячена аналізу еволюції проблеми Ґібралтару в контексті іспано-британських відносин другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст. Зокрема, розглянуто розвиток Ґібралтару в історичній ретроспективі, проаналізовано політику Іспанії та британські стратегії вирішення комплексу суперечок навколо Ґібралтару. Визначено ставлення мешканців Ґібралтару до можливої зміни підданства. |
| format |
Article |
| author |
Лесіва, Н. |
| author_facet |
Лесіва, Н. |
| author_sort |
Лесіва, Н. |
| title |
Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. |
| title_short |
Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. |
| title_full |
Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. |
| title_fullStr |
Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. |
| title_full_unstemmed |
Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. |
| title_sort |
еволюція проблеми ґібралтару в другій половині хх ст. - на початку ххі ст. |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33905 |
| citation_txt |
Еволюція проблеми Ґібралтару в другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. / Н. Лесіва // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 125-129. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT lesívan evolûcíâproblemigíbraltaruvdrugíjpoloviníhhstnapočatkuhhíst |
| first_indexed |
2025-07-03T14:48:29Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:48:29Z |
| _version_ |
1836637602436874240 |
| fulltext |
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 125
31. Національні збройні сили Латвії // Військо України. -
2004. - № 1-2. - С. 31-33.
32. НАТО. Держави-члени. Латвія : офіційний сайт [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nato.int/cps/
ru/SID-D96C6A5F-AF951850/natolive/nato_countries.htm.
33. Міністерство оборони Латвії. Історія, Структура.
Міністри оборони. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.mod.gov.lv/.
34. Національні збройні сили Латвії. Про збройні сили.
Міжнародні операції : офіційний сайт [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://www.mil.lv/.
35. Військові навчальні заклади національних збройних
сил Латвії : офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.mil.lv/lv/Vienibas/Macibu_vadibas_
pavelnieciba /Militaras_macibu_iestades.aspx.
36. Балтійська асамблея : офіційний сайт [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://www.baltasam.org/?CatID=84.
37. Балтійська Рада Міністрів [Електронний ресурс]. - Ре-
жим доступу : http://www.mfa.gov.lv/data/f ile/e/03_1128%20
terms%20of%20reference-nolikums.pdf.
38. Законодавча база національної безпеки і оборони
Латвії : офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим досту-
пу : http://www.mil.lv/lv/Papildriki/Normativie_akti.aspx.
B. Levyk
THE FORMATION OF NATIONAL ARMED FORCES OF LATVIA IN THE NEW
GEOPOLITICAL CONDITIONS
The process of creating the armed forces of Latvias Republic has been analyzed from military-historical point of
view, as well as state enforcement of military security after the dissolution of the USSR. Additional consideration was
given to the security sector of Latvia at current stage of development.
Key words: armed froces of Latvias Republika, military security, Latvia, security sector.
© Б. Левик
Надійшла до редакції 28.10.2011
ІСТОРІЯ
УДК 94(410)12-3
ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМИ ҐІБРАЛТАРУ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ ст. - НА ПОЧАТКУ ХХІ ст.
НАТАЛЯ ЛЕСІВА,
викладач історії загальноосвітньої школи № 12, м. Макіївка
Стаття присвячена аналізу еволюції проблеми Ґібралтару в контексті іспано-британсь-
ких відносин другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст. Зокрема, розглянуто розвиток Ґібралта-
ру в історичній ретроспективі, проаналізовано політику Іспанії та британські стратегії вирі-
шення комплексу суперечок навколо Ґібралтару. Визначено ставлення мешканців Ґібралта-
ру до можливої зміни підданства.
Ключові слова: Ґібралтар, Іспанія, Велика Британія, ООН, Європейський Союз, проблема,
еволюція.
Постановка проблеми. Процес інтеграції країн
Європи в другій половині ХХ століття продемонстру-
вав усьому світу переваги консолідованого співісну-
вання. Економічна інтеграція держав Західної Євро-
пи, досягнувши серйозних успіхів, зробила проек-
цію в політичну площину. На перший погляд, існую-
ча ідилія ключових гравців Євросоюзу не може бути
порушена жодним чином, але на початку ХХІ сто-
ліття ми можемо констатувати існування цілої низ-
ки проблемних зон. Одним із прикладів суперечок
між членами ЄС є проблема приналежності Ґібрал-
тару. Паралельно із поглибленням інтеграційних
процесів у Європі, виникала напруженість у відно-
синах між Іспанією та Великою Британією, пред-
метом якої ставали іспанські намагання перегля-
нути статус Ґібралтару. Світове співтовариство, у
першу чергу ООН та Європейський Союз, постійно
виступало в ролі арбітра в урегулюванні супереч-
ностей навколо регіону. По суті, проблема Ґібрал-
тару у світовій історії являє собою один із багатьох
прикладів анклавного становища регіону. До анк-
лавів на сучасній політичній мапі світу можна відне-
сти: Калінінградську область Російської Федерації,
Сеуту та Мелілью, Фарерські острови та Французь-
ку Гвіану та ін. Доцільність вивчення алгоритмів
вирішення суперечностей навколо Ґібралтару обу-
мовлюється можливістю вироблення дієвого сце-
нарію співпраці сторін конфлікту, а для міждержав-
них організацій (ООН, ЄС) - дієвих методів нала-
годження діалогу та включення проблемної тери-
торії до цих структур.
Отже, досліджуючи проблему Ґібралтару в кон-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.nato.int/cps/
http://www.mod.gov.lv/
http://www.mil.lv/
http://www.mil.lv/lv/Vienibas/Macibu_vadibas_
http://www.baltasam.org/?CatID=84
http://www.mfa.gov.lv/data/file/e/03_1128%20
http://www.mil.lv/lv/Papildriki/Normativie_akti.aspx
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
126 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
тексті світової історії, можна визначити два її рівні.
По-перше, глобальний рівень - по суті, це проекція
на міжнародні відносини в цілому. По-друге, аналіз
питання в системі європейської співпраці та сфері
відносин Іспанії та Великої Британії.
Останні дослідження і публікації з пробле-
ми. Проблема Ґібралтару була предметом дослід-
ження як вітчизняних науковців, так і цілої плеяди
зарубіжних. Вивчивши основні напрями наукових
пошуків, ми прийшли до висновку, що ґібралтарсь-
ке питання досліджувалось переважно в контексті
зовнішньої політики Іспанії та Великої Британії. Зок-
рема, до ґрунтовних студій можна віднести робо-
ти таких вітчизняних науковців, як Ю. Павлише-
на, О. Лук'янов [1, 2]. Зарубіжна історіографія пред-
ставлена роботами П. Голда, Х. Левіє, С. Пожарсь-
кої, С. Хенкіна, Д. Тереро [3-6].
Метою статті є вивчення еволюції ґібралтарсь-
кого питання та методів його вирішення в другій по-
ловині ХХ - на початку ХХІ ст.
Виклад основного матеріалу. Задля розумін-
ня еволюції проблеми Ґібралтару в ХХ столітті, на
нашу думку, доцільно стисло розглянути ключові мо-
менти історії.
Передумови виникнення суперечок між Іспанією
та Великою Британією слід шукати ще у ХVIII ст. На
початку цього століття майже всі європейські дер-
жави були втягнуті у війну за "Іспанську спадщину"
(1701-1714 рр.). У 1704 році Ґібралтар був захопле-
ний англо-голландською ескадрою та утримувався
англійськими військами майже 10 років. Після за-
вершення бойових дій у 1714 році було укладено
Утрехтську угоду. Згідно зі статтею 10, Іспанія пере-
давала Ґібралтар Англії на "довічні часи". Також в
угоді міститься положення, згідно з яким Іспанія
могла поновити суверенітет над Ґібралтаром у разі
його втрати Англією [8]. До речі, цей пункт угоди в
ХХ столітті стане чи не найголовнішим аргументом
іспанської сторони, яка буде намагатись повернути
Ґібралтар у сферу власних інтересів.
Після переходу Ґібралтару під суверенітет Англії
населенню було запропоновано залишитись та при-
сягнути англійському королю, але 4 тисячі меш-
канців відмовились та покинули територію. У Ґібрал-
тарі залишилось лише 70 генуезьких рибалок. Отже,
стратегічне місто довелося заселяти практично з
нуля. У середині XIX століття чисельність населення
сягала 19 тисяч, 17 з яких були британцями, які на-
родилися в Ґібралтарі [9].
Стратегічне положення Ґібралтару та постійна
ворожнеча з Англією стали головною причиною
іспанських спроб повернути територію під власний
контроль. Аналізуючи протистояння між Іспанією та
Великою Британією, можна виділити 14 масштаб-
них блокад з боку іспанської сторони. У такий спосіб
іспанці намагалися послабити економічне станови-
ще Ґібралтару та витіснити британські гарнізони.
Доволі серйозним аргументом, який ставав причи-
ною чисельних блокад, була контрабанда через те-
риторію Ґібралтару. Ця територія упродовж 300 років
мала статус вільної гавані, британці сюди спрямо-
вували товари, які контрабандним шляхом потрап-
ляли на іспанські ринки. Власне основою економіки
регіону до початку ХХ століття якраз і була контра-
банда. Для Британської сторони таке положення
було доволі вигідним, оскільки в такий спосіб дося-
галося серйозне економічне послаблення давнього
торгового конкурента - Іспанії. Згідно з досліджен-
нями британського історика Пітера Голда, у сере-
дині XIX століття контрабандисти з Ґібралтару мали
серйозне лобі в парламенті Великої Британії [10].
Звичайно, що така ситуація вимагала від Іспанії дій,
спрямованих на запобігання контрабанді, та спроб
поновити власний контроль над Ґібралтаром. Тим
часом британська сторона намагалася заселити цю
територію власне англійцями, здійснюючи при цьо-
му експорт традицій та культурного устрою, допов-
нених системою управління. Саме ці дії призвели
до того, що на початку ХХ століття Ґібралтар нічим
не відрізнявся від більшості британських міст.
Геополітична вага Ґібралтару значно зросла після
Другої світової війни, така ситуація обумовлювала-
ся збільшенням кількості середземноморських баз
НАТО. За словами англійського губернатора Ґібрал-
тару в 1981-1982 рр. Вільяма Джексона, він "пере-
став бути лише англійською базою. Тепер він голов-
на військова база Західної Європи, яка знаходить-
ся на утриманні у Великої Британії" [11].
Після встановлення режиму генерала Франко
Іспанія поновила спроби повернути Ґібралтар. Фран-
кістський уряд ще на початку Другої світової війни
порушив питання про суверенітет над Ґібралтаром,
однак почати вирішення цього питання стало мож-
ливим лише в 60-х рр. ХХ ст. завдяки антиколоні-
альній діяльності ООН. Аналіз документальних ма-
теріалів показує, що, незважаючи на міжнародну
ізоляцію Іспанії після війни, франкістське керівницт-
во не полишало надії повернути Ґібралтар під
іспанський суверенітет. Вихід з ізоляції та повернення
цієї території були пріоритетним зовнішньополітич-
ним завданням уряду Іспанії в післявоєнний час.
Франко необхідно було підняти питання про Ґібрал-
тар з метою виправдати несприятливі наслідки своєї
внутрішньої та зовнішньої політики, які франкістсь-
кою пропагандою пояснювалися як "міжнародна об-
лога", у тому числі з боку Британії, що окупувала
частину іспанської території [12].
У своєму намірі каудильйо Франко розрахову-
вав на патріотичні почуття іспанців. Ґібралтарське
питання було вигідним для тогочасного режиму, ос-
кільки воно відповідало національним інтересам
Іспанії (відновлення територіальної цілісності країни),
у зв'язку з чим консолідувало різні групи в правля-
чих колах та забезпечувало їм підтримку іспансько-
го народу [13].
У 1966 році за посередництва ООН Іспанія та
Велика Британія розпочали діалог, предметом яко-
го стало майбутнє Ґібралтару. Згідно з домовле-
ностями між сторонами 10 вересня 1967 року було
проведено референдум у Ґібралтарі щодо його при-
належності. Результати волевиявлення населен-
ня виявилися доволі прогнозованими - лише 44
громадянина з 12200 висловилися за приєднання
до Іспанії [14]. Такі результати, на нашу думку, обу-
мовлювалися передбачуваними факторами: по-
перше, більшу частину населення та адміністрації
складали британські піддані, по-друге, економіка
та інфраструктура повністю підпорядковувались
Великій Британії, по-третє, гарнізон, розквартиро-
ваний у Ґібралтарі, складався з англійців. Доволі
суттєвим фактором, який вплинув на результати
референдуму, був режим генерала Франко в Іс-
панії. Власне іспанська політична система, става-
ла своєрідним негативним чинником для мешкан-
ців Ґібралтару.
Ще одним доволі серйозним чинником є сутність
іспанської зовнішньої політики. На північному уз-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 127ІСТОРІЯ
бережжі Африки розташовані іспанські анклави -
порти Сеута та Мелілья. Іспанія займає доволі жор-
стку позицію щодо можливого повернення цих міст
Марокко. Правлячі еліти провідних держав світу, у
першу чергу, Великої Британії та США, добре розу-
міють, що в разі повернення Ґібралтару Іспанії,
обидва береги можуть опинитись під контролем
однієї держави. Особливо цей мотив простежував-
ся до падіння режиму Франко. Тому на глобально-
му рівні в контексті міжнародних відносин світові
гравці не бажали вирішення питання Ґібралтару на
користь Іспанії.
Наприкінці 1960-х років Іспанія не залишала спроб
винести питання Ґібралтару на найвищий міжнарод-
ний рівень, сприяла його розгляду в Генеральній
Асамблеї ООН. У 1968 році на хвилі боротьби з ко-
лоніалізмом ООН 18 грудня оприлюднила резолю-
цію, згідно з якою Велика Британія мала перегляну-
ти колоніальний статус міста [15]. У відповідь бри-
танський уряд заявив про повну згоду та пообіцяв
провести реформи в системі управління Ґібралтару.
Такий крок став відповіддю на дуже гостре питання,
пов'язане з колоніальним статусом цього регіону.
Британська сторона бачила вихід у розробці консти-
туції для Ґібралтару, яка б дозволила викреслити його
з "переліку територій без самоврядування" [16].
Розробка конституції тривала майже рік. У 1969
році вона набула чинності. Доволі цікавою з істо-
ричної точки зору є преамбула, де йдеться про те,
що "Уряд її Величності ніколи не піде на укладення
угоди, яка може призвести до зміни приналежності
Ґібралтару" [17]. Органи місцевого самоврядуван-
ня, утворені згідно з конституцією, мали вузький
спектр повноважень, створювалась лише ілюзія на-
явності інституцій. Як і раніше, Ґібралтар підпоряд-
ковувався тільки британській адміністрації.
У відповідь на прийняття конституції іспанський
уряд того ж року реалізував цілий комплекс заходів,
спрямованих на повну блокаду території Ґібралтару.
Громадянам Іспанії суворо заборонялось працюва-
ти в Ґібралтарі, повністю скасовувалось транспорт-
не сполучення, припинявся телефонний зв'язок, по-
вітряний простір над Іспанією закривався для бри-
танських літаків.Такі заходи призвели до збільшен-
ня англійських витрат на утримання "колонії". Так,
наприклад, у 1970 р. Британія витрачала на Ґібрал-
тар 4 млн фунтів стерлінгів, а в 1980 ця цифра
збільшилася до 14 млн [18].
Фактично впродовж 15 років (формально блока-
да завершилася в 1982 р., але цілий ряд обмежень
існував до 1985 р.) зберігалася іспанська блокада
Ґібралтару, вона мала доволі серйозні наслідки, та,
на нашу думку, більшість із них була не на користь
Іспанії.
На початку 1980-х, у результаті довготривалих
переговорів, сторони дійшли згоди у принципових
питаннях. Іспанська блокада Ґібралтару мала бути
ліквідована, Британія обіцяла продовжити перего-
вори стосовно статусу регіону у форматі консуль-
тацій із представниками ООН. Результатом вище-
зазначених домовленостей стала Лісабонська дек-
ларація 1980 року, яка по суті повертала обидві сто-
рони за стіл переговорів, але конкретних дій щодо
перегляду приналежності Ґібралтару не передбача-
лось [19].
Ліквідація кількох військових баз на Ґібралтарі
значно скоротила прибутки регіону, тому британсь-
кий уряд був змушений шукати способи сприяння
економічному зростанню. Наприкінці 1980-х років
нове, доволі ліберальне економічне законодавство
перетворило Ґібралтар на офшорну зону, сприяючи
при цьому економічному підйому. Серйозною стат-
тею прибутків ґібралтарського бюджету стали туризм,
банківська сфера, транзит вантажів та пасажирів.
Іспанська блокада Ґібралтару була повністю
ліквідована лише в 1985 році. За 16 років у ґібрал-
тарців сформувалося доволі негативне ставлення
до Іспанії, і така ситуація була на користь бри-
танській стороні. Про це свідчать результати вив-
чення громадської думки в Ґібралтарі в 1985 році,
97 % опитаних заявляли про негативне ставлення
до Іспанії [20].
Після ліквідації блокади, до кінця 1990-х, Іспанія
та Велика Британія обмежувались переговорами, які
мали суто протокольний характер, кардинальних
змін у статусі Ґібралтару не відбулось.
Нове загострення ґібралтарського питання наміти-
лося в 1998 році. Іспанський уряд, намагаючись
знову порушили питання про приналежність Ґібрал-
тару, скористався правом вето на прийняття цілої
низки законодавчих актів ЄС. Із посиланням на "ґіб-
ралтарську складову" було припинено імплемента-
цію директив, пов'язаних із кредитними установа-
ми, прикордонним контролем, конвенцій про співпра-
цю у митній справі та перетині кордонів. Спроби
іспанської сторони винести ґібралтарське питання на
порядок денний самітів ЄС тривали до 2001 року.
Результатом чергового раунду переговорів ста-
ла підготовка так званого "спільного суверенітету"
Іспанії та Британії. Зокрема, ключовими пунктами
майбутнього договору мали стати спільне управлін-
ня та контроль на військовими базами обома сто-
ронами. Такий варіант розв'язання проблеми мав
бути винесений на всенародне обговорення в
Ґібралтарі. У 2002 році в Ґібралтарі відбувся рефе-
рендум, на розсуд мешканців виносилося питання
про ставлення до спільного іспано-британського
управління. У результаті волевиявлення 97,98 % із
тих, хто брав учать у голосуванні, висловили нега-
тивне ставлення до концепції спільного управління
[21]. До й після референдуму відбулося кілька мас-
штабних мітингів, на яких, за підрахунками
фахівців із ЄС, були присутні 25000 із 29000 меш-
канців Ґібралтару. Мітингувальники висловлювали
власне обурення щодо можливого спільного управ-
ління та наголошували на доцільності збереження
британського підданства [22].
У 2006 році Ґібралтар отримав нову конститу-
цію, згідно з якою зовнішня політика, військові пи-
тання та внутрішня безпека знаходяться під юрис-
дикцією тільки британського уряду. Порівнюючи із
попереднім головним документом держави, нова
редакція надавала більше повноважень ґібрал-
тарській адміністрації, установлювала інноваційний
характер відносин із Великою Британією, у першу
чергу, в економічних питаннях та прийнятті само-
стійних політичних рішень, не пов'язаних із зовні-
шніми відносинами. Незважаючи на певні поступ-
ки у сфері внутрішньої політики, Ґібралтар зали-
шається територією, яка повністю підпорядкована
Великий Британії [23].
В останні роки уряд Ґібралтару постійно наголо-
шує, що не має намірів навіть обговорювати з Іспа-
нією можливу зміну суверенітету [24].
Власне населення Ґібралтару неодноразово де-
монструвало своє позитивне ставлення до збере-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
128 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
ження приналежності Великій Британії. Доволі яск-
раво цю тезу підтвердили події 2009 року, тоді
іспанський міністр закордонних справ Мігель Анхель
Моратінос здійснив візит у Ґібралтар. Під час візиту
міністра жителі міста зустріли його антиіспанськими
гаслами та британськими прапорами, які майоріли
майже з кожного вікна [25]. Візит посадовця такого
високого рангу, до речі, єдиний за 300 років, отри-
мав негативні оцінки ґібралтарців [26].
Велика Британія займає достатньо виважену
позицію стосовно Ґібралтару. Як свідчить аналіз
документів Генеральної Асамблеї, британська сто-
рона "ніколи не братиме участі в переговорах сто-
совно зміни суверенітету без згоди мешканців Ґібрал-
тару. Сполучене королівство не має жодних сумнівів
стосовно щодо суверенітету по відношенню до Ґіб-
ралтару" [27].
Іспанська позиція залишається практично не-
змінною. У Генеральній Асамблеї ООН, під час розг-
ляду ґібралтарського питання іспанські представни-
ки часто наголошують, що Велика Британія прово-
дить політику вигнання іспанського населення. Ще
один доволі серйозний момент - це намагання Іспанії
поставити під сумнів приналежність територіальних
вод Ґібралтару [28]. Якщо проаналізувати заяви
іспанської сторони впродовж останніх 50 років, то
можна з упевненістю констатувати закономірність,
згідно з якою названа сторона постійно намагається
знайти суперечності щодо Ґібралтару та всіма мож-
ливими способами привернути увагу до проблеми.
Висновки
Таким чином, проблема Ґібралтару є спадщи-
ною часів постійного протистояння європейських
держав у Нові часи. Війни давно вже завершені,
об'єднана Європа 60 років намагається утримува-
тися від конфліктів, спрямовуючи всі зусилля на
мирне подолання розбіжностей. Але конфронтація
Іспанії та Великої Британії в питанні приналежності
Ґібралтару ризикує значно похитнути міць та ці-
лісність ЄС. Тим більше, що прецеденти проекції
ґібралтарської проблеми на внутрішню політику Єв-
росоюзу вже були.
Розглянувши основні етапи розвитку проблеми
Ґібралтару, можна зробити висновок про постійне
навмисне загострення суперечностей з боку Іспанії.
В останні роки ця держава проводить доволі актив-
ну зовнішню політику, яка спирається не лише на
амбіційність, а й підтверджується конкретними дія-
ми. Іспанія стала у 2010 році третьою країною за
експортом капіталів, зросла вага держави в Євро-
союзі. Тому, на нашу думку, існує можливість ініцію-
вання іспанською стороною чергових переговорів
щодо статусу Ґібралтару.
Варто зазначити, що переважна більшість насе-
лення Ґібралтару висловлюється за збереження бри-
танського підданства. Велика Британія займає не-
похитну позицію щодо іспанських ініціатив, але при
цьому демонструє готовність до будь-яких перего-
ворів.
У цілому, попри існуючі розбіжності між сторона-
ми, варто констатувати, що прогрес у вирішенні су-
перечок навколо Ґібралтару все ж таки є. Наприк-
лад, наприкінці 1960-х Іспанія вдалася до суворих
заходів, а саме: повної блокади території Ґібралта-
ру, тепер розбіжності між сторонами вирішуються
переважно шляхом переговорів, які координуються
міжнародними організаціями.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Павлишена Ю. В. Джерела про характер, особливості
та типологію внутрішньополітичної діяльності іспанського
франкістського режиму (1939-1975 рр.) / Ю. В. Павлишена //
Наукові записки Вінницького державного педагогічного уні-
верситету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. -
Вінниця : ВДПУ, 2005. - Випуск ІХ. - С. 385-389.
2. Лук'янов О. П. Проблема Ґібралтару в зовнішній пол-
ітиці Іспанії, 1963 - 1985 рр. : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.02 / О. П. Лук'янов ; Східно-
укр. нац. ун-т ім. Вол. Даля. - Луганськ, 2003. - 20 с.
3. Gold P. Gibraltar: British or Spanish? / P. Gold. - New-York
: Routledge, 2005. - 470 p.
4. Levie H. The Status of Gibraltar / H. Levie. - Colorado :
Westwood Press,1983. - 328 p.
5. Пожарская С. П. Генералиссимус Франко и его время /
С. П. Пожарская // Новая и новейшая история. - 1990. - № 6.
- С. 164-185.
6. Хенкин С. М. Метаморфозы политического развития
Испании / С. М. Хенкин // Латинская Америка. - 2005. - № 2. -
С. 41-57.
7. Terrero J. Historia de Espana. De la Prehistoria a la Actualidad
/ J. Terrero, J. Regia. - Barcelona : Editorial Optima, 2002. - 464 р.
8. Treaty of Utrecht (1713) [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.1911 encyclopedia.org/ Treaty_Of_Utrecht.
9. Jackson W. The Rock of the Gibraltarians / W. Jackson. -
London : Associated University Press, 1987. - P. 117.
10. Gold P. A Stone in Spain's Shoe: the Search for the Solution
for the Problem of Gibraltar / P. Gold. - Liverpool : Liverpool
University Press, 1994. - P. 82.
11. Jackson W. The Rock of the Gibraltarians / W. Jackson. -
London : Associated University Press, 1987. - P. 183.
12. Лук'янов О. П. Проблема Ґібралтару в зовнішній по-
літиці Іспанії, 1963 - 1985 рр. : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.02 / О. П. Лук'янов ; Східно-
укр. нац. ун-т ім. В.Даля. - Луганськ, 2003. - C. 13.
13. Там само.
14. Gold P. A Stone in Spain's Shoe: the Search for the Solution
for the Problem of Gibraltar / P. Gold. - Liverpool : Liverpool
University Press, 1994. - P. 101.
15. 23 сессия Генеральной Ассамблеи ООН. Вопрос о
Гибралтаре [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
daccess-dds-ny.un.org/doc.
16. Gold P. A Stone in Spain's Shoe: the Search for the Solution
for the Problem of Gibraltar / P. Gold. - Liverpool : Liverpool
University Press, 1994. - P. 107.
17. The Gibraltar constitution 1969 [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://www.gibraltar.gov.gi/images/stories/PDF/
constitution/ Gibraltar Constitution.pdf.
18. Jackson W. The Rock of the Gibraltarians / W. Jackson. -
London : Associated University Press, 1987. - P. 197.
19. Lisboan declaration [Електронний ресурс]. - Режим до-
ступу : http://www.maec.es.
20. Gold P. Gibraltar: British or Spanish? / P. Gold. - New-
York : Routledge, 2005. - P. 114.
21. Там само.
22. Там само.
23. The Gibraltar Constitution 2006 [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://www.gibraltarlaws.gov.gi/constitution/
Gibraltar_Constitution_Order_2006.pdf.
24. Spain blames Gibraltar over tripartite deadlock // Gibraltar
Chronicle [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
www.chronicle.gi/ headlines_details.php? id=21983.
25. Weakness of Spanish position // Gibraltar Chronicle [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.chronicle.gi/
headlines_details.php?id=20689.
26. Там само.
27. Гибралтар. Рабочий документ, подготовленный Сек-
ретариатом Генеральной Ассамблеи ООН [Електронний ре-
сурс]. - Режим доступу : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/
UNDOC/GEN/N11/255/03/PDF/N1125503.pdf?OpenElement.
28. Там само.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.1911
http://www.gibraltar.gov.gi/images/stories/PDF/
http://www.maec.es
http://www.gibraltarlaws.gov.gi/constitution/
http://www.chronicle.gi/
http://www.chronicle.gi/
http://daccess-dds-ny.un.org/doc/
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 129ІСТОРІЯ
N. Lesiva
THE GIBRALTAR'S PROBLEM EVOLUTION IN THE SECOND HALF
OF XX - BEGINNING XXI CENTURY
The given article is devoted to the complex analysis of Gibraltar's problem. The evolution of problem in context of
relations between Great Britain and Spain are analyzed. The historical overview of Gibraltar's development is also
researched. British and Spanish strategies in field of Gibraltar's problem are compared in the article. The public
opinion in Gibraltar is also presented.
Key words: Gibraltar, Spain, Great Britain, UN, European Union, problem, evolution.
© Н. Лесіва
Надійшла до редакції 14.11.2011
УДК 94(477.8)(092)"18/19"
ТЕОФІЛ ОКУНЕВСЬКИЙ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
ВІРА МЕЛЬНИК,
аспірант кафедри історичного краєзнавства
Львівського національного університету ім. Івана Франка
На основі широкої джерельної бази в статті розглядається юридична діяльність Теофіла
Окуневського, його участь у визначних судових процесах наприкінці XIX - на початку XX ст.
Показано, що як правник Т. Окуневський реалізовував свої знання в законотворчості - на
провінційному та загальнодержавному рівнях. Аналіз юридичної діяльності Т. Окуневсько-
го показує, що заради жодних економічних, соціальних чи інших інтересів не слід поступа-
тися принципами національної самоповаги й національної єдності.
Ключові слова: Т. Окуневський, адвокатура, правові погляди.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Державно-правовий розвиток Австрійської монархії
в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. набув ново-
го характеру. Основою цього розвитку стали парла-
ментаризм, крайова автономія, виборче право. У Га-
личині, загалом на українських землях, що входи-
ли до складу Австро-Угорщини, формується, хоч і
дуже повільно, громадянське суспільство. З'явля-
ються політичні організації, відбувається виборча бо-
ротьба, формується корпус українських парламен-
таріїв, свідомих ролі, значення та можливостей пар-
ламентської діяльності. Теофіл Окуневський, буду-
чи фаховим правником, адвокатом, усвідомлював
першочергове значення закону для покращення еко-
номічного, соціального, культурного становища най-
ширших верств народу [2, с. 116].
Зацікавленість юридичною діяльністю Т. Оку-
невського відображена в працях українських гро-
мадсько-політичних діячів та істориків на межі ХІХ-
ХХ ст. К. Левицького [6], В. Яшана [10-12] та ін. За
роки незалежності України опубліковано низку праць
вітчизняних правознавців та істориків щодо окремих
аспектів юридичної діяльності адвокатів наприкінці
XIX - на початку XX ст. У цьому контексті значний
інтерес становлять праці І. Андрухіва [2], Т. Андру-
сяка [3], С. Барана [4] та ін. Водночас системних
праць, у яких досліджується юридична практика
Т. Окуневського, практично немає.
Мета роботи - дослідження юридичної діяль-
ності Теофіла Окуневського наприкінці XIX - на по-
чатку XX ст.
Виклад основного матеріалу. Джерельну базу
нашого дослідження складають неопубліковані ма-
теріали Центрального державного історичного архі-
ву України у Львові, зокрема фонди політичного то-
вариства "Руська Рада", Наукового товариства ім.
Т. Шевченка. Значний комплекс джерел почерпнуто
з періодики, зокрема газети "Діло".
Будучи водночас і депутатом, й адвокатом, й
організатором українського національного життя на
Городенківщині та й урешті всієї Галичини, Т. Оку-
невський розумів, що будь-який, навіть найкращий,
закон нічого не вартує для пересічного громадяни-
на, якщо той не знає його, не вміє використовувати,
а в разі потреби, боротися за право, надане цим
законом. Тому осмислення шляхів поширення пра-
вових знань серед найширших верств народу, фор-
мування в пересічного громадянина вміння корис-
туватися цими знаннями також складає значну час-
тину його правових поглядів.
Після завершення стажування в суді, що було
необхідною умовою подальшої суддівської або ад-
вокатської роботи, Т. Окуневський повертається до
Галичини. Не знайшовши роботи у Львові, він при-
їздить до Станіславова.
У своїх спогадах Т. Окуневський писав: "Прибув
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|