Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ)
Стаття присвячена осмисленню європейської традиції в інтерпретації концепту громадянського суспільства. У запропонованій розвідці увага зосереджується на детермінантах і чинниках доконечності еволюції згаданого поняття в контексті європейського теоретичного поля....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33910 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) / А. Білоус // Схід. — 2012. — № 1 (115). — С. 146-149. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-33910 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-339102012-05-31T14:05:44Z Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) Білоус, А. Філософія Стаття присвячена осмисленню європейської традиції в інтерпретації концепту громадянського суспільства. У запропонованій розвідці увага зосереджується на детермінантах і чинниках доконечності еволюції згаданого поняття в контексті європейського теоретичного поля. The article is devoted to the comprehension of the European tradition in the interpretation of civil society concept. In the proposed exploration the determinants and factors of evolution necessity of mentioned concept in the context of European theoretical field are focused. 2012 Article Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) / А. Білоус // Схід. — 2012. — № 1 (115). — С. 146-149. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33910 130.32 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Білоус, А. Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) Схід |
| description |
Стаття присвячена осмисленню європейської традиції в інтерпретації концепту громадянського суспільства. У запропонованій розвідці увага зосереджується на детермінантах і чинниках доконечності еволюції згаданого поняття в контексті європейського теоретичного поля. |
| format |
Article |
| author |
Білоус, А. |
| author_facet |
Білоус, А. |
| author_sort |
Білоус, А. |
| title |
Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) |
| title_short |
Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) |
| title_full |
Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) |
| title_fullStr |
Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) |
| title_full_unstemmed |
Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) |
| title_sort |
концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина іі) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33910 |
| citation_txt |
Концепт громадянського суспільства в історії європейської філософської думки (частина ІІ) / А. Білоус // Схід. — 2012. — № 1 (115). — С. 146-149. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT bílousa konceptgromadânsʹkogosuspílʹstvavístorííêvropejsʹkoífílosofsʹkoídumkičastinaíí |
| first_indexed |
2025-07-03T14:48:48Z |
| last_indexed |
2025-07-03T14:48:48Z |
| _version_ |
1836637623355965440 |
| fulltext |
№ 1 (115) січень-лютий 2012 р.
146 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
УДК 130.32
КОНЦЕПТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В ІСТОРІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
ЧАСТИНА ІІ*
АЛІНА БІЛОУС,
кандидат філософських наук, доцент Горлівського державного
педагогічного інституту іноземних мов
Стаття присвячена осмисленню європейської традиції в інтерпретації концепту грома-
дянського суспільства. У запропонованій розвідці увага зосереджується на детермінан-
тах і чинниках доконечності еволюції згаданого поняття в контексті європейського теоре-
тичного поля.
Ключові слова: громадянське суспільство, демократія, публічне і приватне, держава, влада.
Німецький філософ Гегель піддав найбільш ґрун-
товному філософському аналізу соціальний фено-
мен, який отримав назву громадянського суспіль-
ства. Він присвячує йому досить багато уваги у своїх
працях "Філософія права" та "Філософська пропе-
девтика", де відзначає, що громадянське суспіль-
ство з'являється лише в сучасному світі й утворюєть-
ся в процесі єднання різноманітних суспільних груп
та індивідів. Підставове місце в структурі грома-
дянського суспільства, згідно з гегелівською модел-
лю, посідає окрема особистість, що маніфестує свої
аспірації й задовольняє їх лише опосередковано
через процес спілкування. Він особливо підкреслю-
вав нерозривну єдність окремої особи як одинично-
го й суспільства як загального. За його словами,
обоє вони "…існують лише одне для одного й одне
завдяки іншому, перевтілюючись одне в одне. Спри-
яючи здійсненню моєї мети, я сприяю здійсненню
загального, а останнє у свою чергу, сприяє здійснен-
ню моєї мети" [1].
Гегель поділяє уявлення про громадянське сус-
пільство як про місце зіткнення індивідуальних, при-
ватних інтересів. Індивіди, уважав він, не можуть
існувати поза взаємозв'язком між собою, поза тим,
що має назву суспільства. Але цей зв'язок конкрет-
них особистостей, котрий служить для себе метою,
є загальним лише формально: і в цьому для Гегеля
полягає один із принципів громадянського суспіль-
ства. Він чітко усвідомлював наявність соціальних
суперечностей, які роз'єднують ГРОМАДЯНСЬКЕ
СУСПІЛЬСТВО, що "являє нам у цих протилежнос-
тях і їхньому переплетенні картинку настільки ж над-
звичайної розкоші, надмірності, як і картину убогості
й загального фізичного та морального занепаду"
[Там само, с. 314].
* Частина І вміщена в № 7 (114) листопад-грудень 2011 р. на
сторінках 140-144.
Nervosa as a Modern Disease / J. J. Brumberg. - Cambridge :
Harvard University Press, 1988.
15. Giddens A. Sociology / A. Giddens. - Cambridge : Polity
Press, 1989.
16. Hirst P. Social Relations and Human attributes / P. Hirst,
P. Woolley. - London : Tavistock, 1982. - 384 p.
17. Jordanova L. Sexual visions: images of gender in science
and medicine between the Eighteen and Twentieth Centuries /
L. Jordanova. - Hemel Hempstead : Harvester Wheatsheaf,
1989. - 346 p.
18. Levin D. M. The Body's Recollection of Being: Pheno-
menological Psychology and the Reconstruction of Nihilism /
D. M. Levin. - London : Routledge and Kegan Paul, 1985.
19. Markuse H. Eros and Civilization / H. Markuse. - London :
Sphere Books, 1969.
Y. Рotapenko
THE HISTORICAL GENESIS OF "SOCIOLOGY OF THE BODY" AS IMPORTANT TREND
OF MODERN SOCIAL AND HUMANITARIAN STUDIES
The historical specifical features of somatical analysis in modern sociological studies are considered. The special
attention given to the "turn to the body" in sociology as the consequence of wide interdisciplinary dialogue with other
social and humanitarian disciplines.
Key words: bodiness, sociology, turn to the body, body practices, interdisciplinary dialogue.
© Я. Потапенко
Надійшла до редакції 14.12.2011
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (115) січень-лютий 2012 р.
ЕКОНОМІКА 147ФІЛОСОФІЯ
Він уважав, що кожна особистість має мож-
ливість задоволення своїх потреб завдяки тому, що
діє певним способом у межах громадянського сус-
пільства, що громадянин не керується винятково
вузьким егоїстичним інтересом, але й, за допомо-
гою спільних цілей, - інтересом суспільним. Разом
із родиною і державою громадянське суспільство
становить у філософії Гегеля певну іпостась поняття
"звичаєвості", тобто надособистісної, надіндивіду-
альної мети, що є синтезом абстрактного права й
моралі. Іншими словами, це суспільство означає
реальну цілісність, керовану власними правилами,
що включають елементи арбітражності й випадко-
вості. Гегель трактував громадянське суспільство
як продукт капіталізму (звідси термін burgerliche
Gesellshaft), підкреслюючи одночасно, що воно є
втіленням ліберальних проектів гармонії самої твор-
чої організації суспільства.У той же час він належав
до тих мислителів, що вбачали реальні суперечності
між партикуляризмом ринкових дій і загальністю
принципів і норм, котрі керують життям суспільства
і держави.
Розв'язання цієї суперечності розглядалося Ге-
гелем у двох площинах. По-перше, громадянське
суспільство визначало межі ринкової дійсності че-
рез правові установи й забезпечення приватної влас-
ності, унаслідок чого арбітражна воля особистості
не була вже основною рисою функціонування цього
суспільства. Функцію регуляції ринку суспільство
реалізує за допомогою державних інституцій (по-
ліція, суди), що охороняють цивільні інтереси й од-
ночасно забезпечують інтереси суспільства. Парти-
куляризація інтересів суттєво обмежується також
завдяки існуванню корпорації, інституту громадянсь-
кості, що виконує посередницькі функції між окре-
мим, особливим (наприклад, професійним інтересом)
та інтересом (метою) загальним. По-друге, Гегель
сприймав громадянське суспільство як феномен, що
є комунікативною ланкою між сім'єю і державою; і
тому воно є необхідною умовою становлення со-
ціальної цілісності, що складається із сім'ї, грома-
дянського суспільства й держави.
Звідси випливає, що виникнення держави було
певною історичною необхідністю, оскільки сучасне
суспільство не могло "існувати поза державою".
Одночасно це "розходження визначає те, що вжи-
вання знака рівності між громадянським суспіль-
ством і державою неправомірне" [Там само].
"Якщо ототожнювати державу і суспільство та
вбачати її призначення в забезпеченні й захисті
власності й особистої свободи, то інтерес одинич-
них людей як таких виявляється останньою метою,
для якої вони з'єднані, а із цього випливає також,
що залежно від свого бажання може бути чи не бути
членом держави. Однак насправді ставлення дер-
жави до індивіда зовсім інше; оскільки воно є об'-
єктивний дух, сам індивід володіє об'єктивністю,
істиною й моральністю лише настільки, наскільки він
член держави" [Там само, с. 364].
Функції держави, за Гегелем, визначаються не-
обхідністю вирішення суперечностей, що виникають
у самому громадянському суспільстві. Держава є
основною формою чи інститутом суспільного існу-
вання, необхідним для стримування стихійності (роз-
маїтості) ринку й самого суспільства. Фіксацією цієї
установки стало визначення громадянського сус-
пільства як "зовнішнього суспільства". Держава й
суспільство не є незалежними модусами буття. Пер-
вісна диференціація громадянського суспільства й
держави має, згідно з Гегелем, плинний, минущий
характер. Суспільство стає державою, зберігаючи,
однак, здатність до самоорганізації. Зайве втручан-
ня держави в поле функціонування громадянського
суспільства може привести до посилення супереч-
ностей, породжених самим суспільством.
На думку Гегеля, тільки держава може охороня-
ти суспільство і його права, у тому числі й від
зовнішніх ворогів. Інтерес особистості може бути
реалізований лише як момент спільного інтересу.
Безумовно, слушним слід визнати висновок Гегеля
про те, що індивід має право на певні вимоги до
суспільства: індивід повинен виконувати обов'язки
щодо суспільства, а суспільство повинне захища-
ти його права.
За загальним визнанням, Гегель став стрижне-
вою постаттю в концептуалізації феномена грома-
дянського суспільства, властивого Європі, що ста-
вала на шлях модернізації. Іноді висловлюються
думки, що "жодна із сучасних розробок цієї пробле-
ми не додала нічого істотного (ні єдиної категорії)
до системи таких категорій, запропонованих Геге-
лем, як законність, приватна власність, спільнота,
асоціація, публічність і посередництво" [Там само].
Теоретичні погляди К. Маркса (1818 - 1887) з про-
блем громадянського суспільства являють собою,
з одного боку, розвиток деяких положень гегелівсь-
кої філософії, а з іншого - спробу створення такого
бачення суспільного розвитку, реальне втілення яко-
го повинно було вести до знищення економічних і
соціальних джерел розбіжностей як між власником
(bourgeois) і громадянином (citoyen), так і самої дер-
жави. Указуючи, що "анатомію громадянського сус-
пільства варто шукати в політичній економії", К. Маркс
бачив ознаки останнього насамперед у сфері еко-
номічних відносин. Марксистське положення про
онтологічний примат економіки стосовно політики
вело до радикального перегляду візії як аристоте-
лівского ідеалу zoon politikon, так і гегелівської кон-
цепції держави.
К. Маркс і Ф. Енгельс запропонували розгляда-
ти її не як процес договору з владою, а як поступо-
ве визволення від держави. Поняття громадянсько-
го суспільства К. Маркс інтерпретував, головним
чином, через примат явищ, що виражають, на його
думку, визначальні риси капіталістичного суспіль-
ства. До них він відносив, насамперед, явище відчу-
ження, що є всеохоплюючим у капіталістичній сис-
темі (засобів праці і самої праці, особистості, дер-
жави, атомізації суспільства); підпорядкованість усіх
областей соціального й політичного життя економіці
(у т.ч. права, ідеології, моралі, сімейного життя тощо)
і невизначений антагонізм соціальних сил. "Розмі-
щення Марксом громадянського суспільства в еко-
номічній структурі буржуазного суспільства було
наслідком його економічного редукціонізму. Він
стверджував, що поняття "громадянське суспіль-
ство" (burgerliche Gesellshaft) з'явилося в XVIII ст.,
коли відносини власності остаточно вивільнилися з
античної і середньовічної спільності, але саме гро-
мадянське суспільство почало розвиватися разом
із буржуазією" [2, с. 14]. Основоположники діалек-
тичного матеріалізму розглядали громадянське сус-
пільство як певну фазу історичного процесу, обу-
мовлену рівнем розвитку продуктивних сил. "Візь-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (115) січень-лютий 2012 р.
148 ЕКОНОМІКА
міть певний ступінь розвитку виробництва, обміну й
споживання і ви отримаєте певний суспільний лад,
певну організацію сім'ї, станів, певне громадянське
суспільство" [3, с. 402].
На думку К. Маркса, у майбутньому судження
про громадянське суспільство стануть не актуаль-
ними, тому що в суспільстві майбутнього не буде
нерівності, це буде суспільство вільних асоційова-
них особистостей, суспільство громадян. Оскільки
громадянами будуть усі, то й підкреслювати грома-
дянську своєрідність особистості не доведеться, це
стане умовою реального заперечення громадян-
ського суспільства.
Своєрідне ставлення до людини у своїх роботах
явили класики "наукового комунізму". Уважаючи
індивіда сучасної їм формації егоїстичною істотою,
вони характеризують його як людину, що "...замк-
нулася у собі, у своєму приватному інтересі й при-
ватній сваволі й відокремилась від суспільного ціло-
го" [4, с. 447].
Якщо громадянське суспільство й держава
відірвані одне від одного, отже, громадяни держа-
ви відірвані від громадян суспільства. Людина, та-
ким чином, розвивається, вона знаходить себе в
подвійній організації - у бюрократичній (держава) і
в соціальній (громадянське суспільство). Як бачи-
мо, класики марксизму усвідомлювали наявність
політико-публічного простору в людському бутті й
необхідність досягнення гармонії в житті, розірва-
ному між "приватним" і "суспільним" індивіда, по-
яву якого вони пов'язували з побудовою комуніз-
му - суспільства, що поглинає і державу, і приват-
ну цивільну сферу.
У громадянському суспільстві класики марксиз-
му побачили справжнє джерело і театр всієї історії,
що визначило два витоки спілкування. Перше - це
соціальне начало, "людське буття", що містить у
собі витоки первісних історичних відносин. Друге -
державне (політичне), що лежить ніби поза соціаль-
ним. Держава, таким чином, ніби вносить політич-
ний елемент у суспільство, але й суспільство со-
ціально обумовлює політичну владу, наповнюючи її
змістом. Держава являє собою політичне встанов-
лення, форму, що організує громадянське суспіль-
ство, суспільство приватних матеріальних інтересів,
форму, що, зовні обіймаючи його цілком, насправді
служить інтересам власників, панівним класам.
Сферами буттєвості такого суспільства, згідно з
К. Марксом, є не тільки економіка, але й культура,
ідеологія та породжені ними суспільні рухи.
Найбільш детально погляди К. Маркса на грома-
дянське суспільство обґрунтовані в роботі "До
єврейського питання" (1843 р.), де він підкреслив,
що "конституювання політичної держави й розщеп-
лення громадянського суспільства на незалежні
одиниці, співвідношення яких визначає право, відбу-
вається внаслідок політичної революції... Вона вхо-
дить до громадянського суспільства, до світу по-
треб, праці, приватних інтересів, приватного права
як до основи свого буття, як до передумови, що не
вимагає подальшого обґрунтування, тобто як до
своєї природної (притаманної саме їй) бази. І, на-
решті, індивід, таким, яким він постає як член цив-
ільного суспільства, вважається саме людиною,
homme, на відміну від citoyen, оскільки є людиною
у своєму конкретному, індивідуальному, безпосе-
редньому бутті, у той час як людина політична - це
лише абстрагована, штучна людина, алегорична
особистість, юридична особа. Справжня людина виз-
нана лише у вигляді егоїстичної одиниці, дійсна лю-
дина - у вигляді абстрактного citoyen" [4, с. 446].
Емансипація особистості й суспільства, що
відбулася внаслідок буржуазної революції, стали
для К. Маркса одночасно початком відокремлення
суспільства від держави, а це, у свою чергу, вело
до роздвоєння життя особистості на конкретне в
суспільстві й абстрактне в державі. "Феодальне
суспільство було зведено до своєї основи… - лю-
дини егоїстичної. Ця людина, член громадянського
суспільства, є зараз базою, передумовою політич-
ної держави" [5, с. 178].
Методологічні посилки політичної доктрини К. Мар-
кса і, насамперед, його розуміння економічної обу-
мовленості привели до того, що він дуже мало при-
діляв уваги проблемі соціальних структур грома-
дянського суспільства, розглянутих як простір між
особистістю й державними інститутами. Проблема
пошуків сенсу "третього шляху" постала в добу лібе-
ралізму у зв'язку з атомізацією та конкуренцією осо-
бистостей у сфері вільного ринку. Вона стала пред-
метом досліджень Генрі Сен-Сімона, Огюста Конта,
Алексиса де Токвіля, Еміля Дюркгайма, Фердинан-
да Теніса й ін.
Рішення цієї проблеми намічалося в становленні
мережі "природних" чи добровільних груп й органі-
зацій, у межах яких особистості мають повну сво-
боду розвитку почуття суспільної солідарності та
громадянської участі в громадському житті. Соціо-
логічний підхід характеризувався уявленням про
громадянське суспільство як поле підтримки діяль-
ності індивіда, особливого роду посередника, зав-
дяки якому вони можуть реалізовувати свої власні
проекти, узгоджуючись згідно з повсякденним жит-
тям і тим способом, який би дозволяв їм рятуватися
від залежності держави. Цей підхід додавав кон-
цепту громадянського суспільства можливість по-
яснити здатність індивідів до об'єднання, до деато-
мізації суспільства. Ця точка зору знайшла своє
відображення в соціально-філософській доктрині
А.Токвіля. У своїх роботах "Про демократію в Аме-
риці" (1835-1840) і "Старий порядок і революція"
(1856) він розрізняє, хоча й не однозначно, три сфе-
ри громадського життя: 1) державу як систему фор-
мальної політичної репрезентації, що включає пред-
ставницькі органи, суди, бюрократію, поліцію й ар-
мію; 2) цивільне суспільство як арену приватних інте-
ресів й економічної активності індивідів; 3) політич-
не суспільство [6, с. 354].
Виходячи з особливостей формування політич-
ного життя в Америці і, насамперед, динамічного
розвитку в цій країні різного типу добровільних орга-
нізацій і товариств, покликаних до життя самими гро-
мадянами, А. Токвіль уважав, що "громадські орга-
нізації полегшують виникнення політичних об'єднань;
однак, з іншого боку, політичні організації сприяють
розвитку й удосконаленню громадських організацій.
У суспільному житті кожна людина може вважати,
що вона є самодостатньою. У сфері політики це не-
можливо. Якщо ж суспільство має політичне життя,
ідеї й прагнення до об'єднань функціонують у мен-
талітеті громадян. І незалежно від того, наскільки
велике мимовільне небажання громадян до спільної
діяльності, до нього будуть готові в ім'я "добра по-
літичного угруповання" [Там само, с. 56].
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (115) січень-лютий 2012 р.
ЕКОНОМІКА 149
На думку А. Токвіля, цивілізовані суспільства
відрізнялися розвитком політичних угруповань
(місцеве самоврядування, політичні партії, суди при-
сяжних, громадська думка), а також цивільних об'-
єднань (церква, школа, преса, профспілкові органі-
зації тощо). Основним фактором, що розрізняє ха-
рактер об'єднання, був для нього критерій інтересу.
А. Токвіль уважав, що цивільні об'єднання форму-
ються на підставі приватних (головним чином еко-
номічних) відносин, на відміну від політичних орга-
нізацій, цілі яких були окреслені відповідно до прин-
ципів певної доктрини чи політичної програми або
були обов'язковими для всіх правилами політично-
го життя. Він підкреслював, що обидва типи органі-
зацій є "школою демократії" ("школою громадянсь-
кої освіти, виховання"), оскільки завдяки їм грома-
дяни мають можливість вільного обміну поглядів,
удосконалюють навички самоорганізації й зміцню-
ють почуття автономії стосовно інститутів держави.
Він відзначав, що найбільшою турботою уряду по-
винна стати турбота про те, що "…об'єднана сила
громадян завжди виявиться більш здатною забез-
печити суспільний добробут народу, ніж урядова
влада", тому що центральна влада, якою б освіче-
ною і майстерною вона не була, не в змозі охопити
всі подробиці життя народу" [Там само, с. 354].
Реалізують свої приватні інтереси громадяни нової
Англії в громаді й громадянських асоціаціях. Гро-
мада, на думку автора, відповідає самій природі
людини. Саме тут індивід є безпосереднім джере-
лом влади. Політичне життя Америки зародилося в
громаді, громада постійно залучена в політику. Гро-
мадянин прив'язується до своєї громади, тому що
бере участь у її управлінні і, не втручаючись в жит-
тя громади, отримує ясне й реальне уявлення про
природу своїх обов'язків і розмір своїх прав.
В основі організації громади, як відзначає А. Ток-
віль, лежить ідея: "Кожна людина є кращим суд-
дею тому, що стосується лише її самої, і тому вона
краще, ніж будь-хто інший, здатна подбати про за-
доволення своїх потреб" [7]. Як уважав А. Токвіль,
активна участь індивіда в діяльності соціальних
мікроструктур громадянського суспільства створює
не тільки реальну основу демократичного місцево-
го управління, але й базис для розгортання політич-
ного процесу самовиховання, що здатний привести
до затвердження демократичної культури, що залу-
чає громадян до сприйняття політики як природної
сфери особистої зацікавленості й додатка до влас-
них сил. На цій основі демократія з політичної над-
будови перетворюється на спосіб життя, вплітаю-
чись у повсякденну діяльність громадян.
Саме ця обставина й додає демократії ту силу,
що живиться масовою соціальною творчістю, дає
їй перевагу в порівнянні з іншими формами управ-
ління суспільством . "Демократія, - відзначав
А. Токвіль, - не забезпечує людям найбільш квалі-
фіковане управління, але вона дає те, що часто не
можуть створити найобдарованіші уряди, а саме -
невгамовну силу й не віддільну від неї енергію, що
здатна чинити чудеса, якими б несприятливими не
були обставини. Такі справжні переваги демократії"
[6, с. 252].
У цьому контексті громадське життя належало до
тієї частини активності особистості, що знаходила-
ся поза приватною сферою (домашнього господар-
ства). Її відмітною рисою була плюралістична систе-
ма інтересів та організаційних форм. Ця модель про-
клала шлях багатьом сучасним теоріям, у яких виз-
начальними для громадянського суспільства були
такі категорії, як плюралізм, демократія, участь, гро-
мадянськість тощо.
Висновок
Підсумовуючи вищенаведене, необхідно виок-
ремити головні європейські концепти громадянсь-
кого суспільства - аристотелівсько-нормативний,
класично-модерний, ліберальний, консервативний.
Саме вони та пов'язані з ними історичні практики в
подальшому вплинули на формування постмодер-
ністських версій громадянського суспільства. Упро-
вадження в суспільне життя найкращого із цієї спад-
щини сприяло розширенню сфери свободи в євро-
пейському суспільстві.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гегель Г. В. Ф. Философия права // Гегель Г. В. Ф. Сочи-
нения : в 14 тт. / Г. В. Ф. Гегель. - М. ; Л., 1934. - Т. 7. - С. 229.
2. Cohen I. L. Civil Society & political Theory / I. L. Cohen,
A. F. Arato. - Cambridge, 1994. - P. XIV.
3. Маркс К. Письмо П. В. Анненкову / К. Маркс // Маркс К.
Соч. / К. Маркс, Э. Фридрих. - М. : Гос. изд-во политич. лит-ры,
1962. - Т. 27. - С. 402.
4. Маркс К. К еврейскому вопросу / К. Маркс // Маркс К.
Соч. / К. Маркс, Э. Фридрих. - М. : Гос. изд-во политич. лит-ры.
- Т. 1. - С. 446-447.
5. Маркс К. Немецкая идеология / К. Маркс, Э. Фридрих //
Маркс К. Соч. / К. Маркс, Э. Фридрих. - Т. 3. - С. 7-544.
6. Tocqueville A. Democracy in America / A. Tocqueville. -
1990. - Vol. 1. - № 9. - Р. 252.
7. Токвилль А. Демократия в Америке / А. Токвилль ;
[пер. с франц.]. - М. : Прогрес, 1992. - С. 86.
A. Bilous
CONCEPT OF CIVIL SOCIETY IN THE HISTORY OF EUROPEAN
PHILOSOPHICAL THOUGHT
The article is devoted to the comprehension of the European tradition in the interpretation of civil society concept.
In the proposed exploration the determinants and factors of evolution necessity of mentioned concept in the context
of European theoretical field are focused.
Key words: civil society, democracy, public and private, state, power.
© А. Білоус
Надійшла до редакції 14.11.2011
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|